Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International neurological journal 3 (81) 2016

Back to issue

Електрофізіологічні маркери мігрені та пароксизмальних станів при профілактичному лікуванні

Authors: Погорєлов О.В., Бараненко О.М., Юдіна Т.В., Петров О.С., Кальбус О.І., Шастун Н.П. - ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпропетровськ, Україна

Categories: Neurology

Sections: Medical forums

print version

Статтю опубліковано на с. 156

 

Актуальність. За сучасними поглядами на патогенез мігрені, перерозподіл гальмівних і збудливих процесів у головному мозку має подібні нейрофізіологічні механізми з деякими парокcизмальними станами і є однією з ланок виникнення відчуття болю. Використання препаратів групи вальпроєвої кислоти при мігрені, як і при пароксизмальних станах, може мати додаткове теоретичне обґрунтування внаслідок подібних нейрофізіологічних механізмів розвитку патологічного збудження та є актуальним завданням до вивчення.

Метою роботи була оцінка нейродинаміки головного мозку та виявлення можливих маркерів мігрені при проведенні профілактичної терапії препаратами вальпроєвої кислоти.
Матеріали та методи. Досліджено 34 пацієнти з мігренню віком від 32 до 50 років (середній вік — ​43,2); з них 23 жінки та 9 чоловіків. Мігрень з аурою діагностовано у 12, без аури — ​у 20 пацієнтів. Гіперсинхронні типи електроенцефалограм (ЕЕГ) виявлено у 22 (64,7 %); сплощені — ​у 3 (8,8 %), зі збереженою альфа-активністю без періодів гіперсинхронізації — ​у 7 (20,5 %). Частота приступів коливалась від 1 до 6 на місяць. Оцінено клінічний стан за 4 послідовних візити через 20 днів за реєстрацією ЕЕГ.
Результати. Встановлено, що частота приступів при прийомі індивідуальних доз вальпроатів невірогідно залежала від типу ЕЕГ за стандартним розподілом. Встановлено зниження частоти тета-експресії як при фоновій реєстрації, так і при фотостимуляції і гіпервентиляції. Загальна потужність тета-діапазону різнилась за візитами несуттєво, пацієнти з мігренню зберігали сталий патерн нейродинаміки, але прояви, подібні до феноменів «спалах — пригнічення», мали більш рідкісну поширеність та згладжену інтенсивність наростання й спаду. У пацієнтів, у яких виявлено дану особливість, зменшення частоти мігренозних нападів становило в середньому 1,15 ± 0,21 на місяць.
Зроблено висновки, що у розвитку мігрені мають значення і можуть виступати маркерами не окремі показники спектра субдіапазонів ЕЕГ, а цілісний патерн реагування, маркерною частиною якого є динамічність наростання та спаду нейрональних збудливо-гальмівних процесів.


Back to issue