Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

 

"Emergency medicine" 4 (75) 2016

Back to issue

Ефективність протибольового захисту на етапі завершення анестезії та в ранньому післяопераційному періоді

Authors: Гомон М.Л., Тереховський А.І., Куцик О.В., Вигонюк А.В.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна

Sections: Medical forums

print version

Скорочення терміну оперативного втручання, коротка та менша за силою операційна травма диктують зростання частоти використання більш керованого доступного інгаляційного анестетика (севофлурану) в комбінації з наркотичним аналгетиком короткої дії (фентанілом). Дана схема в режимі Мак-Ваr часто створює проблему недостатнього та нерівномірного протибольового захисту на етапі закінчення оперативного втручання, що намагаються компенсувати нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ). Використання режиму Мак-Аway за рахунок короткотривалої дії фентанілу часто є причиною вираженого больового синдрому в ранньому післяопераційному періоді.
Метою дослідження було порівняння впливу різних методик короткотривалої інгаляційної анестезії севофлураном у комбінації з фентанілом, налбуфіном, НПЗЗ (парацетамолом) на перебіг закінчення анестезії та раннього післяопераційного періоду. 
Матеріали і методи. Проаналізовано перебіг 64 анестезій у хворих з оперативними втручаннями 2ASA на перегородці та носових ходах носа, гайморових пазухах у відділенні отоларингології Він–ницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова. Хворі розділені на 3 групи. У першій на етапі закінчення оперативного втручання для додаткового знеболювання використовували фентаніл (0,1 мг), у другій для запобіжної аналгезії — парацетамол (інфулган 500 мг), у третій — налбуфін (налбук 10 мг). Аналізувались показники гемодинаміки (за середнім артеріальним тиском — САТ), больового синдрому (за візуальною аналоговою шкалою болю — ВАШ), психоемоційного стресу (PSM-25), метаболічний компонент стресу за рівнем глікемії.
Результати та обговорення. Аналіз отриманих результатів показав у першій групі помірні коливання САТ наприкінці оперативного втручання, швидке відновлення свідомості й адекватного дихання. Однак відмічено швидке (14,0 ± 0,2 хв) відновлення больового синдрому, утримування його в межах середньої інтенсивності (ВАШ 4,1 ± 0,1 см), психо–емоційну неврівноваженість (PSM-25 173 ± 18 балів), підвищення рівня глікемії (6,7 ± 0,1 ммоль/л). У другій групі спостерігались аналогічні коливання гемодинаміки, швидке відновлення свідомості й адекватного дихання. Відновлення больового синдрому настало через 38 ± 4 хв. Психоемоційний стрес та рівень глікемії перевищували фізіологічну норму. У третій групі не відмічено вірогідного коливання гемодинаміки, відстрочене відновлення дихання і свідомості та пізнє (3,2 ± 0,2 год) відновлення больового синдрому в межах низької інтенсивності, низький рівень глікемії та психоемоційного стресу (106 ± 12 балів). 
Висновки. Досліджена комбінація інгаляційної анестезії з фентанілом не забезпечує адекватного антиноцицептивного захисту під час завершення анестезії севофлураном та в ранньому післяопераційному періоді. Додаткове використання інфулгану в період закінчення оперативного втручання суттєво короткостроково покращує протибольовий захист на етапі закінчення операції та в ранньому післяопераційному періоді. Використання налбуку забезпечило кращі та тривалі результати антиноцицептивної протекції та психоемоційної стабілізації хворого.
Ключові слова: періопераційне знеболювання, психоемоційний стрес, антиноцицептивна про–текція.


Back to issue