Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
день перший день другий

UkraineNeuroGlobal


UkraineCardioGlobal

Сучасні тренди діагностики і лікування в стоматології

Актуальні інфекційні захворювання день перший день другий

Травма та її наслідки

UkraineOncoGlobal

UkrainePediatricGlobal

Національна школа терапевтів України
день перший ЗАЛА СИНЯ
день перший ЗАЛА БОРДО
день другий ЗАЛА СИНЯ <
день другий ЗАЛА БОРДО

Жінка та війна: формули виживання

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Журнал "Медицина невідкладних станів" 4 (75) 2016

Повернутися до номеру

Анестезіологічне забезпечення в екстремальних умовах під час бойових дій

Автори: Ступницький М.А., Волощук Р.Р., Марфюк Є.М., Блощичак Р.Я.
Медична служба 24 ОМБр

Розділи: Медичні форуми

Версія для друку

Мета роботи: виділити основні особливості анестезіологічного забезпечення в екстремальних умовах під час бойових дій. 
Матеріали та методи. Проаналізовано 16 анестезій для первинної хірургічної обробки ран поранених, що виконувались мобілізованими лікарями-анестезіологами у зоні проведення АТО на етапі першої кваліфікованої медичної допомоги з елементами лікарської (посилений медичний пункт батальйонної тактичної групи) в умовах автоперев’язочної АП-2 на базі автомобіля ГАЗ-66, а також підземного укриття одного з промислових підприємств. 
Результати. Масовий характер надходження поранених ускладнював сортування в умовах відсутності надійного зв’язку. Усім пораненим незалежно від тяжкості забезпечували венозний доступ, проводили інфузійну терапію і у разі виявлення гіпотензії застосовували спершу колоїди. Внутрішньовенну анестезію (13 випадків) виконували пропофолом або тіопенталом натрію в поєднанні з налбуфіном і двічі з інгаляцією закису азоту у таких випадках: уламкові множинні поранення нижніх кінцівок — 10 (у тому числі 2 у наркозалежних полонених, що вимагало катетеризації внутрішньої яремної вени), кульове поранення нижньої щелепи — 1, травматична ампутація стопи — 1, ушкодження кисті — 1. Тривалість анестезії становила 10–60 хв. Моніторинг здійснювали за допомогою портативного пульсоксиметра, що давало можливість достатньою мірою контролювати функцію зовнішнього дихання в умовах анестезії без кисню. Епідуральне знеболювання з катетеризацією епідурального простору використовували у двох пацієнтів із пораненням гомілок. В одного з пацієнтів у подальшому встановлювали катетер на наступних етапах евакуації. Одноразово використано блокаду плечового сплетення аксилярним доступом з метою ПХО множинного уламкового поранення передпліччя. 
Висновки. Регіонарна та внутрішньовенна анестезія з пульсоксиметричним моніторингом дає можливість забезпечити достатню та безпечну анестезію для малих хірургічних втручань і транспортування пацієнтів в екстремальних умовах.


Повернутися до номеру