Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (75) 2016

Вернуться к номеру

Вплив афективних розладів на показники міокардіальної функції хворих на ІХС після АКШ

Авторы: Фуштей І.М., Філімонова І.В., Сідь Є.В.
Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України», м. Запоріжжя, Україна

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Мета дослідження: покращити діагностику та лікування хворих на ішемічну хворобу серця після реваскуляризації міокарда з тривожними та депресивними проявами; дослідити показники внутрішньосерцевої гемодинаміки та міокардіальної функції лівих відділів серця за даними ехокардіоскопії.
Результати дослідження ґрунтуються на даних обстеження та динамічного спостереження за 95 хворими, які були розподілені залежно від наявності депресивного стану на дві групи. Група з депресією становила 56 хворих і була розподілена на підгрупи: перша приймала флувоксамін, друга — відмовилась від прийому антидепресанта.
Методи дослідження: анамнестичні, загальноклінічні, інструментальні: електрокардіографія, холтерівське добове моніторування серця, ехокардіографія, лабораторні, біохімічні та дослідження добової екскреції катехоламінів з сечею, статистичні методи.
Результати. Була виявлена вірогідна розбіжність між підгрупами з депривоксом та без депривоксу за таким ехокардіографічним показником, як КДО, відповідно Δ % = –5,1 [–6,1; –0,7] % проти Δ % = 2,9 [–4,9; 6,2] % (p < 0,05). Показник КСО вірогідно зріс у другій підгрупі на відміну від першої (з депривоксом), де цей показник вірогідно зменшився: відповідно Δ % = 5,9 [1,8; 8,8] % проти –3,0 [–5,5; –0,5] % (p < 0,05). Після лікування показник КСО мав вірогідну різницю між підгрупами (p < 0,05). До лікування фракція викиду вірогідних розбіжностей у хворих обох підгруп не мала (p < 0,05). Після лікування ФВ у першій підгрупі мала тенденцію до підвищення, але вірогідних відмінностей до та після лікування в підгрупі депривоксу не було (p < 0,05). На відміну від першої в другій підгрупі мало місце вірогідне зниження фракції викиду: Δ % = –5,1 [–8,5; –3,8] % (p < 0,05). Між першою та другою підгрупами після лікування виявлена вірогідна відмінність (p < 0,05). Ехокардіографічний показник ІММЛШ в обох підгрупах до лікування вірогідних розбіжностей не мав (p < 0,05). Але після лікування цей показник у першій підгрупі вірогідно зменшився, а в другій підгрупі, навпаки, вірогідно збільшився: відповідно 
Δ % = –3,2 [–4,6; –1,1] % проти 4,1 [0,3; 7,1] % 
(p < 0,05). Між підгрупами цей показник після лікування також мав вірогідну відмінність (p < 0,05). 
Висновки. Після проведеної комбінованої терапії в підгрупі, яка приймала депривокс, спостерігались позитивні зміни показників систолічної та діастолічної функції ЛШ. При цьому відмінності досягали рівня вірогідності таких ехокардіографічних показників, як кінцевий діастолічний та кінцевий систолічний об’єми, фракція викиду та індекс маси міжшлуночкової перегородки. Отже, згідно з наведеними результатами, у підгрупі хворих на ІХС в поєднанні з депресивним розладом, які отримували комбіновану терапію з включенням антидепресанта, мала місце більш виражена тенденція до позитивної динаміки показників систолічної функції ЛШ.


Вернуться к номеру