Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

 

"News of medicine and pharmacy" Акушерство и гинекология (587) 2016 (тематический номер)

Back to issue

Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» 2016

Статтю опубліковано на с. 45-77

 

Затверджено

Наказ Міністерства охорони
здоров’я України
16.05.2016 № 449
 
Передача ВІЛ від матері до дитини (ПМД), або вертикальна трансмісія вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), — один із встановлених та попереджуваних шляхів інфікування збудником, який може передаватись під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями.
Стратегією профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (ППМД) є оптимізація клінічної тактики та ефективні методи ліквідації нових випадків ВІЛ-інфекції у дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками.
Метою стратегії є попередження випадків інфікування ВІЛ серед дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, шляхом використання інноваційних технологій.
Клінічні підходи до ППМД охоплюють неускладнену та ускладнену вагітність, коінфекції з вірусним гепатитом В, вірусним гепатитом С і туберкульозом, наркотичну залежність, тактику ведення недоношених новонароджених, способи вигодовування та догляд за дитиною до остаточного встановлення їй ВІЛ-статусу.
Клінічні методи ППМД, що використовуються у клінічному протоколі, рекомендовані ВООЗ у клінічному протоколі «Профилактика передачи ВИЧ от матери ребенку» (2012). 
Даний уніфікований клінічний протокол медичної допомоги (УКПМД) розроблений на основі адаптованої клінічної настанови «Передача ВІЛ від матері до дитини», яка ґрунтується на принципах доказової медицини з урахуванням сучасних міжнародних рекомендацій, відображених в клінічних настановах — третинних джерелах, а саме:
1. WHO Профилактика передачи ВИЧ от матери ребенку, 2012.
2. Зведене керівництво з використання антиретровірусних препаратів для лікування і профілактики ВІЛ-інфекції. Рекомендації з позиції охорони громадського здоров’я. ВООЗ, 2013.
3. British HIV Association guidelines for the management of HIV infection in pregnant women, 2012.
4. Recommendations for Use of Antiretroviral Drugs in Pregnant HIV-1-Infected Women for Maternal Health and Interventions to Reduce Perinatal HIV Transmission in the United States, 2012.
5. Substance Abuse and Mental Health Services Administration. Systems-Level Implementation of Screening, Brief Intervention, and Referral to Treatment. Technical Assistance Publication (TAP) Series 33. HHS Publication No. (SMA) 13-4741. Rockville, MD: Substance Abuse and Mental Health Services Administration, 2013.
6. Поддержка сексуального и репродуктивного здоровья людей, живущих с ВИЧ/СПИДом. Клинический протокол для Европейского региона ВОЗ, 2006.
7. Сonsolidated guidelines on HIV Testing services 5Cs: Consent, Confidentiality, Counselling, Correct results and Connection», WHO, 2015.
8. Laboratory Testing for the Diagnosis of HIV Infection: Updated Recommendations. Centers for Disease Control and Prevention, June 27, 2014.
9. Policy brief consolidated guidelines on the use of antiretroviral drugs for treating and preventing HIV infection: what’s new. November 2015.
10. Recommendations for Use of Antiretroviral Drugs in Pregnant HIV-1-Infected Women for Maternal Health and Interventions to Reduce Perinatal HIV Transmission in the United States. Last updated: August 6, 2015.
Ознайомитися з адаптованою клінічною настановою можна за посиланням http://www.dec.gov.ua/mtd/reestr.html.
За формою, структурою та методичними підходами щодо використання вимог доказової медицини УКПМД відповідає вимогам «Методики розробки та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини», затвердженої наказом МОЗ України № 751 від 28 вересня 2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2012 за № 2001/22313.
І. Паспортна частина
1.1. Діагноз: ВІЛ — вірус імунодефіциту людини, що зумовлює захворювання на ВІЛ-інфекцію. ВІЛ-інфікована особа — особа, в організмі якої виявлено ВІЛ, але яка перебуває у стані безсимптомного носійства ВІЛ.
1.2. Коди стану або захворювання (за МКХ-10 та іншими класифікаціями):
Z 21, В 20, В 20.0, B 20.1, В 20.2, B 20.3, В 20.4, B 20.5, В 20.6, В 20.8, В 21.0, В 21.3, В 22.0, В 22.1, В 22.2, В 22.7, B 23.1, В 23.2, B 23.8, В 24.
Дитина, народжена ВІЛ-інфікованою матір’ю, або дитина з перинатальним контактом з ВІЛ: Z 20.6
1.3. Коди обстеження вагітної жінки на наявність ВІЛ-інфекції: код 109.1 — вагітні, які обстежені на наявність серологічних маркерів ВІЛ вперше протягом вагітності, незалежно від терміну вагітності; код 109.2 — вагітні, які обстежені повторно протягом вагітності, у яких серологічні маркери ВІЛ не були виявлені при обстеженні за кодом 109.1 (див. розділ VІІ пункт 22); код 109.3 — вагітні, яким здійснено третє обстеження протягом вагітності, у яких серологічні маркери ВІЛ не були виявлені при обстеженні за кодом 109.1 і 109.2.
1.4. Невизначальний рівень вірусного навантаження — кількість РНК-копій ВІЛ-1 в 1 мл плазми крові у ВІЛ-позитивної особи, що не може бути точно визначена тест-системою у зв’язку з обмеженням її аналітичної чутливості. 
1.5. Дискордантні пари є такі, де один із партнерів має ВІЛ-позитивний статус, інший — ВІЛ-негативний.
1.6. Протокол призначений для: лікарів загальної практики — сімейних лікарів, лікарів акушерів-гінекологів, лікарів-неонатологів, лікарів-педіатрів, лікарів-терапевтів, лікарів-інфекціоністів, лікарів-інфекціоністів дитячих, акушерок, медичних сестер, лікарів-фтизіатрів, лікарів-наркологів, лікарів-психіатрів, лікарів, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці.
1.7. Мета протоколу: попередження нових випадків ВІЛ-інфекції у дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками, шляхом оптимізації клінічної тактики та ефективних методів ППМД.
1.8. Дата складання протоколу: січень 2016 року. 
1.9. Дата перегляду протоколу: січень 2019 року.
Перелік скорочень, що використовуються в УКПМД
АРВ — антиретровірусний
АРТ — антиретровірусна терапія
БЦЖ — бацила Кальметта — Герена
ВГВ — вірус гепатиту B
ВГС — вірус гепатиту C
ВІЛ — вірус імунодефіциту людини
ВН — вірусне навантаження
ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров’я
ВУІ — внутрішньоутробні інфекції
ДНК — дезоксирибонуклеїнова кислота
ДРТ — допоміжні репродуктивні технології
ІП — інгібітор протеази
ІПСШ — інфекції, що передаються статевим шляхом 
ІФА — імуноферментний аналіз
ЗОЗ — заклад охорони здоров’я
ЗПТ — замісна підтримуюча терапія
КІЗ — кабінет інфекційних захворювань 
КМП — клінічний маршрут пацієнта
ЛЗП-СЛ — лікар загальної практики — сімейний лікар
ЛПМД — локальний протокол медичної допомоги
МД — медична допомога
МОЗ — Міністерство охорони здоров’я
НАС — неонатальний абстинентний синдром
НЗ — наркотична залежність
НІЗТ — нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази
ННІЗТ — ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази
ОПВ — оральна вакцина проти поліомієліту
ПЛР — полімеразна ланцюгова реакція
ПМД — передача ВІЛ від матері до дитини
ППМД — профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини 
ПЦП — пневмоцистна пневмонія 
РДС — респіраторний дистрес-синдром
РНК — рибонуклеїнова кислота
СІН — споживачі ін’єкційних наркотиків
СКК — суха крапля крові
СНІД — синдром набутого імунодефіциту
ТМП/СМК — триметоприм/сульфаметоксазол
УЗД — ультразвукове дослідження
УКПМД — уніфікований клінічний протокол медичної допомоги 
CD4 — (англ.) рецептори, що несуть на своїй поверхні деякі Т-лімфоцити та інші клітини
Ухвалені скорочені позначення АРВ препаратів:
3TC — ламівудин
ABC — абакавір
AZT — зидовудин 
DRV — дарунавір 
EFV — ефавіренз 
ETR — етравірин
FPV — фосампренавір
FTC — емтрицитабін
LPV/rtv — лопінавір/ритонавір
NVP — невірапін
RAL — ралтегравір
RTV — ритонавір
TDF — тенофовіру дизопроксил
Передача ВІЛ від матері до дитини (ПМД), або вертикальна трансмісія вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), — один із встановлених та попереджуваних шляхів інфікування збудником, який може передаватись під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями.
Стратегією профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (ППМД) є оптимізація клінічної тактики та ефективні методи ліквідації нових випадків ВІЛ-інфекції у дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками.
Метою стратегії є попередження випадків інфікування ВІЛ серед дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, шляхом використання інноваційних технологій.
Клінічні підходи до ППМД охоплюють неускладнену та ускладнену вагітність, коінфекції з вірусним гепатитом В, вірусним гепатитом С і туберкульозом, наркотичну залежність, тактику ведення недоношених новонароджених, способи вигодовування та догляд за дитиною до остаточного встановлення їй ВІЛ-статусу.
Клінічні методи ППМД, що використовуються у клінічному протоколі, рекомендовані ВООЗ у клінічному протоколі «Профилактика передачи ВИЧ от матери ребенку» (2012). 
Даний уніфікований клінічний протокол медичної допомоги (УКПМД) розроблений на основі адаптованої клінічної настанови «Передача ВІЛ від матері до дитини», яка ґрунтується на принципах доказової медицини з урахуванням сучасних міжнародних рекомендацій, відображених в клінічних настановах — третинних джерелах, а саме:
1. WHO Профилактика передачи ВИЧ от матери ребенку, 2012.
2. Зведене керівництво з використання антиретровірусних препаратів для лікування і профілактики ВІЛ-інфекції. Рекомендації з позиції охорони громадського здоров’я. ВООЗ, 2013.
3. British HIV Association guidelines for the management of HIV infection in pregnant women, 2012.
4. Recommendations for Use of Antiretroviral Drugs in Pregnant HIV-1-Infected Women for Maternal Health and Interventions to Reduce Perinatal HIV Transmission in the United States, 2012.
5. Substance Abuse and Mental Health Services Administration. Systems-Level Implementation of Screening, Brief Intervention, and Referral to Treatment. Technical Assistance Publication (TAP) Series 33. HHS Publication No. (SMA) 13-4741. Rockville, MD: Substance Abuse and Mental Health Services Administration, 2013.
6. Поддержка сексуального и репродуктивного здоровья людей, живущих с ВИЧ/СПИДом. Клинический протокол для Европейского региона ВОЗ, 2006.
7. Сonsolidated guidelines on HIV Testing services 5Cs: Consent, Confidentiality, Counselling, Correct results and Connection», WHO, 2015.
8. Laboratory Testing for the Diagnosis of HIV Infection: Updated Recommendations. Centers for Disease Control and Prevention, June 27, 2014.
9. Policy brief consolidated guidelines on the use of antiretroviral drugs for treating and preventing HIV infection: what’s new. November 2015.
10. Recommendations for Use of Antiretroviral Drugs in Pregnant HIV-1-Infected Women for Maternal Health and Interventions to Reduce Perinatal HIV Transmission in the United States. Last updated: August 6, 2015.
Ознайомитися з адаптованою клінічною настановою можна за посиланням http://www.dec.gov.ua/mtd/reestr.html.
За формою, структурою та методичними підходами щодо використання вимог доказової медицини УКПМД відповідає вимогам «Методики розробки та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини», затвердженої наказом МОЗ України № 751 від 28 вересня 2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2012 за № 2001/22313.
І. Паспортна частина
1.1. Діагноз: ВІЛ — вірус імунодефіциту людини, що зумовлює захворювання на ВІЛ-інфекцію. ВІЛ-інфікована особа — особа, в організмі якої виявлено ВІЛ, але яка перебуває у стані безсимптомного носійства ВІЛ.
1.2. Коди стану або захворювання (за МКХ-10 та іншими класифікаціями):
Z 21, В 20, В 20.0, B 20.1, В 20.2, B 20.3, В 20.4, B 20.5, В 20.6, В 20.8, В 21.0, В 21.3, В 22.0, В 22.1, В 22.2, В 22.7, B 23.1, В 23.2, B 23.8, В 24.
Дитина, народжена ВІЛ-інфікованою матір’ю, або дитина з перинатальним контактом з ВІЛ: Z 20.6
1.3. Коди обстеження вагітної жінки на наявність ВІЛ-інфекції: код 109.1 — вагітні, які обстежені на наявність серологічних маркерів ВІЛ вперше протягом вагітності, незалежно від терміну вагітності; код 109.2 — вагітні, які обстежені повторно протягом вагітності, у яких серологічні маркери ВІЛ не були виявлені при обстеженні за кодом 109.1 (див. розділ VІІ пункт 22); код 109.3 — вагітні, яким здійснено третє обстеження протягом вагітності, у яких серологічні маркери ВІЛ не були виявлені при обстеженні за кодом 109.1 і 109.2.
1.4. Невизначальний рівень вірусного навантаження — кількість РНК-копій ВІЛ-1 в 1 мл плазми крові у ВІЛ-позитивної особи, що не може бути точно визначена тест-системою у зв’язку з обмеженням її аналітичної чутливості. 
1.5. Дискордантні пари є такі, де один із партнерів має ВІЛ-позитивний статус, інший — ВІЛ-негативний.
1.6. Протокол призначений для: лікарів загальної практики — сімейних лікарів, лікарів акушерів-гінекологів, лікарів-неонатологів, лікарів-педіатрів, лікарів-терапевтів, лікарів-інфекціоністів, лікарів-інфекціоністів дитячих, акушерок, медичних сестер, лікарів-фтизіатрів, лікарів-наркологів, лікарів-психіатрів, лікарів, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці.
1.7. Мета протоколу: попередження нових випадків ВІЛ-інфекції у дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками, шляхом оптимізації клінічної тактики та ефективних методів ППМД.
1.8. Дата складання протоколу: січень 2016 року. 
1.9. Дата перегляду протоколу: січень 2019 року.
1.10. Список та контактна інформація осіб, які брали участь у розробці протоколу:
Єщенко Олена Григорівна заступник голови Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань (голова робочої групи), к.мед.н.;
Зеленська Марина Володимирівна начальник управління протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань (заступник голови робочої групи), к.мед.н.;
Сторожук Людмила Анатоліївна начальник відділу медико-соціальної допомоги управління протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань, к.мед.н.;
Метелиця Наталія Віталіївна головний спеціаліст відділу медико-соціальної допомоги управління протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань;
Бочкова Лариса Василівна консультант проекту з питань ВІЛ/СНІД в Україні Представництва Дитячого Фонду ООН;
Булах Лада Валентинівна виконавчий директор Київського відділення ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»; 
Дудіна Олена Олександрівна завідувач відділу охорони здоров’я матері і дитини ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України»;
Дудіна Ольга Володимирівна старший фахівець відділу інноваційних програм ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»;
Душейко Володимир Петрович лікар акушер-гінеколог Запорізького обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом; 
Жилка Надія Яківна доцент кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, д.мед.н.;
Задорожняк Наталія Миколаївна головний спеціаліст відділу методичного забезпечення соціальної роботи управління сімейної політики та соціальних послуг Департаменту сімейної політики Міністерства соціальної політики України;
Камінський В’ячеслав Володимирович завідувач кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, д.мед.н., професор, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Акушерство та гінекологія»; 
Комар Світлана Вікторівна завідувач Центру «Клініка для лікування дітей, хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД» Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ»; 
Котова Наталія Володимирівна професор кафедри пропедевтики педіатрії Одеського національного медичного університету, д.мед.н., професор; 
Марциновська Віолетта Анатоліївна старший науковий співробітник ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», к.мед.н., лікар-епідеміолог ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України»;
Мостовенко Раїса Васильївна завідувач дитячого інфекційного відділення Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Педіатрія»;
Нізова Наталія Миколаївна директор ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України», д.мед.н., професор, заслужений лікар України;
Посохова Світлана Петрівна заступник головного лікаря з акушерства та гінекології Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня», д.мед.н., професор; 
Раус Ірина Володимирівна лікар-інфекціоніст дитячий Київського міського центру профілактики та боротьби зі СНІДом; 
Савенко Оксана Юріївна менеджер програми з лікування МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»;
Скіпальська Галина Богданівна виконавчий директор МБФ «Українська фундація громадського здоров’я»; 
Слободяник Людмила Павлівна консультант Бюро ВООЗ в Україні з питань лікування та догляду ВІЛ/СНІД; 
Старець Олена Олександрівна завідувач кафедри пропедевтики педіатрії Одеського національного медичного університету, д.мед.н., професор;
Стельмах Андрій Станіславович лікар акушер-гінеколог Кримського республіканського центру з профілактики та боротьби зі СНІДом;
Тарасова Тетяна Іванівна керівник проектів з питань ВІЛ/СНІД в Україні Представництва Дитячого Фонду ООН;
Тарасюк Юлія Володиміровна старший інспектор — лікар відділу медичного забезпечення Департаменту охорони здоров’я та медико-санітарного забезпечення Державної пенітенціарної служби України;
Турченко Леонід Вікторович завідувач сектора, лікар-фтизіатр Українського моніторингового центру з алкоголю та наркотиків;
Фіцайло Світлана Сергіївна головний спеціаліст відділу змісту загальної середньої освіти та освіти національних меншин Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України; 
Чибісова Ірина Володимирівна головний спеціаліст Департаменту громадського здоров’я МОЗ України, к.мед.н.;
Шунько Єлизавета Євгенівна завідувач кафедри неонатології НМАПО ім. П.Л. Шупика, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Неонатологія».
Методичний супровід та інформаційне забезпечення
Ліщишина Олена Михайлівна директор Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України», к.мед.н., ст.н.с.;
Горох Євгеній Леонідович начальник Відділу якості медичної допомоги та інформаційних технологій Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України», к.тех.н.;
Мельник Євгенія Олександрівна начальник Відділу доказової медицини Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України»;
Шилкіна Олена Олександрівна начальник Відділу методичного забезпечення новітніх технологій у сфері охорони здоров’я Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України».
Адреса для листування: Департамент стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України», м. Київ. Електронна адреса: medstandards@dec.gov.ua. 
Електронну версію документа можна завантажити на офіційному сайті МОЗ України: http://www.moz.gov.ua та в Реєстрі медико-технологічних документів: http://www.dec.gov.ua/mtd/reestr.html
Рецензенти
Вдовиченко Юрій Петрович перший проректор Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології, чл-кор. НАМН України, д.мед.н., професор;
Щербінська Алла Михайлівна заступник директора з питань профілактичної роботи, досліджень та ресурсного розвитку Державної установи «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України», д.мед.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України.
1.11. Коротка епідеміологічна інформація
Епідемія ВІЛ-інфекції в Україні є однією з найтяжчих серед країн Східної Європи та Співдружності Незалежних Держав (СНД). Сучасний стан розвитку епідемічного процесу ВІЛ-інфекції у країні характеризується широким поширенням ВІЛ серед різних контингентів населення, в першу чергу серед осіб, які відносяться до груп високого ризику інфікування; нерівномірним поширенням ВІЛ-інфекції за адміністративними територіями України; зміною домінуючих шляхів передачі ВІЛ; переважним ураженням осіб працездатного та репродуктивного віку.
За період 1987–2015 рр. в Україні офіційно зареєстровано 280 358 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 84 045 випадків захворювання в стадії СНІД та 38 457 випадків смерті від захворювання у стадії СНІД. Станом на 01.01.2016 р. під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я перебувало 126 604 громадянина України (297,2 на 100 000 населення), з них 34 016 — у стадії СНІД (79,8 на 100 000 населення). 
У віковій структурі нових випадків ВІЛ-інфекції переважають особи віком 25–49 років, частка яких залишається на однаковому рівні (з 2011 р. до 2015 р.: 66,3 %, 65,9 %, 67,0 %, 66,5 %, 66,4 % відповідно). У статевій структурі нових випадків ВІЛ-інфекції переважають чоловіки, питома вага яких практично не змінюється (з 2011 р. до 2015 р.: 54,5 %, 55,3 %, 55,3 %, 55,8 %, 56,8 % відповідно).
За останні роки (2011–2015 рр.) в Україні спостерігається позитивна тенденція до зниження рівня поширеності ВІЛ серед вагітних за результатами первинного тестування (код 109.1): 0,47 %, 0,45 %, 0,39 %, 0,36 %, 0,33 % відповідно, що прямо корелює з динамікою реєстрації нових випадків ВІЛ-інфекції серед вагітних. Тим не менше, у 2015 р. вищі, ніж середні, рівні поширеності ВІЛ серед вагітних за кодом 109.1 спостерігалися у Донецькій (0,77 %), Одеській (0,73 %), Кіровоградській (0,73 %), Миколаївській (0,67 %), Дніпропетровській (0,66 %), Київській (0,50 %) областях. Крім того, 29 ВІЛ-позитивних вагітних мали ВІЛ-негативні результати першого тестування на ВІЛ-інфекцію та були виявлені при повторному обстежені за кодом 109.2. Отже, на сьогодні в Україні актуальним залишаються питання щодо посилення профілактичних заходів щодо попередження інфікування ВІЛ жінок під час вагітності, яке, як правило, призводить до високого рівня передачі ВІЛ від матері до дитини.
Зміна домінуючих шляхів передачі ВІЛ в Україні також вказує на потенційну загрозу ВІЛ-інфекції для жінок. Основним шляхом передачі ВІЛ в Україні з 1995 до 2007 р. включно був парентеральний, переважно через введення наркотичних речовин ін’єкційним шляхом. У 2008 р. вперше, починаючи з 1995 р., відбулася зміна частки шляхів передачі з перевагою статевого шляху над парентеральним. З урахуванням рівнів передачі ВІЛ від матері до дитини частка осіб, які були інфіковані статевим шляхом, зросла з 60,1 % у 2011 р. до 72,5 % у 2015 р.
Зростання гетеросексуального шляху передачі та кількості ВІЛ-інфікованих жінок дітородного віку спричинило поступове збільшення кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями. В останні роки щорічно реєструється близько 4000 випадків народження дітей ВІЛ-інфікованими жінками, частка яких серед вперше зареєстрованих ВІЛ-інфікованих пацієнтів у 2015 р. складала 18,7 %. І хоча в країні спостерігається прогрес у профілактиці передачі ВІЛ від матері до дитини, загальна кількість дітей з підтвердженим ВІЛ-позитивним статусом продовжує зростати. Станом на 01.01.2016 р. під медичним наглядом перебувало 2857 дітей, у яких діагноз ВІЛ-інфекції підтверджено, у тому числі 794 дитини у стадії СНІД та 5683 дітей — у стадії підтвердження статусу щодо ВІЛ-інфекції.
Починаючи з 2003 р. рівень охоплення послугами добровільного консультування та тестування на наявність ВІЛ-інфекції серед вагітних жінок постійно перевищує 95 %. Рівень охоплення профілактичним антиретровірусним лікуванням жінок, у яких під час вагітності було діагностовано ВІЛ-інфекцію, збільшився з 9 % у 1999 р. до 95 % у 2015 р. Результатом цієї діяльності стало суттєве, більше ніж у 7 разів, зниження частоти передачі ВІЛ від матері до дитини: з 27,8 % у 2001 р. (дані базового когортного дослідження) до 3,85 % у 2013 р. (форма звітності № 63-1). Проте, за статистичними даними, рівень передачі ВІЛ від матері до дитини у групі вагітних — споживачів ін’єкційних наркотиків у 2013 р. становив 6,9 %. 
ІІ. Загальна частина
IV. Опис етапів медичної допомоги 
4.1. Алгоритм ведення дитини, народженої ВІЛ-інфікованою матір’ю 
V. Ресурсне забезпечення виконання протоколу
На момент затвердження цього уніфікованого клінічного протоколу засоби матеріально-технічного забезпечення дозволені до застосування в Україні. При розробці та застосуванні локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) (далі — ЛПМД (КМП)) необхідно перевірити реєстрацію в Україні засобів матеріально-технічного забезпечення, що включаються до ЛПМД (КМП), та відповідність призначення лікарських засобів Інструкції для медичного застосування лікарського засобу, затвердженій Міністерством охорони здоров’я України. Державний реєстр лікарських засобів України знаходиться за електронною адресою http://www.drlz.kiev.ua/.
1. Для закладів, що надають первинну медичну допомогу
1.1. Кадрові ресурси
Лікар загальної практики — сімейний лікар, який має відповідний сертифікат та пройшов післядипломну підготовку в дворічній інтернатурі або на 6-місячному циклі спеціалізації; медична сестра загальної практики — сімейної медицини, лікар-педіатр дільничний, лікар-терапевт дільничний.
1.2. Матеріально-технічне забезпечення
Відповідно до табеля оснащення закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу.
Лікарські засоби
Триметоприм/сульфаметоксазол 
2. Для закладів, що надають вторинну та третинну медичну допомогу
2.1. Кадрові ресурси
Лікар акушер-гінеколог, лікар-інфекціоніст, лікар-інфекціоніст дитячий, лікар-неонатолог.
2.2. Матеріально-технічне забезпечення
Оснащення
Відповідно до табеля оснащення та установчих документів МОЗ України щодо умов діяльності лікарів закладів охорони здоров’я, що надають спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу.
Лікарські засоби (наведені в алфавітному порядку)
Абакавір, Абакавір/Ламівудин, Бупренорфін, Дарунавір, Етамбутол, Етіонамід, Етравірин, Ефавіренз, Зидовудин, Зидовудин/Ламівудин/Абакавір, Зидовудин/Ламівудин/Невірапін, Зидовудин/Ламівудин, Ізоніазид, Клонідин, Ламівудин, Лопінавір, посилений ритонавіром, Метадон, Метоклопрамід, Морфін, Налоксон, Невірапін, Окситоцин, Піразинамід, Протіонамід, Ралтегравір, Рибавірин, Ритонавір, Рифабутин, Рифампіцин, Стрептоміцин, Триметоприм/сульфаметоксазол, Тенофовіру дизопроксил, Тенофовіру дизопроксил/Емтрицитабін, Тенофовіру дизопроксил/Емтрицитабін/Ефавіренз, Трамадол, Фенобарбітал, Фосампренавір.
VІ. Індикатори якості медичної допомоги
6.1. Перелік індикаторів якості медичної допомоги
6.1.1. Наявність у лікаря, який надає первинну медичну допомогу, локального протоколу медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини».
6.1.2. Наявність у лікаря, який надає вторинну та третинну медичну допомогу, локального протоколу медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини».
6.1.3 Відсоток вагітних, яким проведено визначення абсолютної або відносної кількості CD4-лімфоцитів. 
6.1.4. Відсоток ВІЛ-позитивних дітей серед дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями.
6.1.5. Відсоток ВІЛ-інфікованих дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, які отримували АРТ. 
6.2. Паспорти індикаторів якості медичної допомоги
6.2.1. А) Наявність у лікаря, який надає первинну медичну допомогу, локального протоколу медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
Б) Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.
Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» (далі — УКПППМД).
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора.
Даний індикатор характеризує організаційний аспект запровадження сучасних медико-технологічних документів (ЛПМД) в регіоні. Якість медичної допомоги пацієнтам, відповідність надання медичної допомоги вимогам ЛПМД, відповідність ЛПМД чинному УКПППМД даним індикатором висвітлюватися не може, але для аналізу цих аспектів необхідне обов’язкове запровадження ЛПМД в закладах охорони здоров’я. 
Бажаний рівень значення індикатора:
2016 рік — 70 %
2017 рік — 90 %
2018 рік та подальший період — 100 %.
Г) Інструкція з обчислення індикатора.
а) Організація (заклад охорони здоров’я), що має обчислювати індикатор: структурні підрозділи з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
б) Дані надаються лікарями загальної практики — сімейними лікарями, лікарями-терапевтами дільничними, лікарями-педіатрами дільничними (амбулаторіями сімейної медицини, центрами первинної медико-санітарної допомоги), розташованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
в) Дані надаються поштою, у тому числі електрон-ною поштою.
г) Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної або автоматизованої обробки. Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій після надходження інформації від всіх лікарів загальної практики — сімейних лікарів, лікарів-терапевтів дільничних, лікарів-педіатрів дільничних (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги), зареєстрованих на території обслуговування.
Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.
ґ) Знаменник індикатора складає загальну кількість лікарів загальної практики — сімейних лікарів, лікарів-терапевтів дільничних, лікарів-педіатрів дільничних (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги), зареєстрованих на території обслуговування.
д) Чисельник індикатора складає загальну кількість лікарів загальної практики — сімейних лікарів, лікарів-терапевтів дільничних, лікарів-педіатрів дільничних (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги), зареєстрованих на території обслуговування, для яких задокументований факт наявності локального протоколу медичної допомоги пацієнтам з ВІЛ (наданий екземпляр ЛПМД).
Джерелом інформації є ЛПМД, наданий лікарем загальної практики — сімейним лікарем, лікарем-терапевтом дільничним, лікарем-педіатром дільничним (амбулаторіями сімейної медицини, центрами первинної медико-санітарної допомоги).
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
6.2.2. А) Наявність у лікаря, який надає вторинну та третинну медичну допомогу, локального протоколу медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
Б) Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.
Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» (далі — УКПППМД).
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора.
Даний індикатор характеризує організаційний аспект запровадження сучасних медико-технологічних документів (ЛПМД) в регіоні. Якість медичної допомоги пацієнтам, відповідність надання медичної допомоги вимогам ЛПМД, відповідність ЛПМД чинному УКПППМД даним індикатором висвітлюватися не може, але для аналізу цих аспектів необхідне обов’язкове запровадження ЛПМД у закладах охорони здоров’я. 
Бажаний рівень значення індикатора:
2016 рік — 70 %
2017 рік — 90 %
2018 рік та подальший період — 100 %.
Г) Інструкція з обчислення індикатора.
а) Організація (заклад охорони здоров’я), що має обчислювати індикатор: структурні підрозділи з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
б) Дані надаються лікарями акушерами-гінекологами, лікарями-неонатологами, лікарями-інфекціоністами, лікарями-інфекціоністами дитячими (кабінетами «Довіра», міськими центрами профілактики і боротьби зі СНІДом, закладами охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр СНІДу, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласними, Київським міським центром профілактики і боротьби зі СНІДом), розташованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
в) Дані надаються поштою, в тому числі електрон-ною поштою.
г) Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної або автоматизованої обробки. Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій після надходження інформації від всіх лікарів акушерів-гінекологів, лікарів-неонатологів, лікарів-інфекціоністів, лікарів-інфекціоністів дитячих (кабінетів «Довіра», міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики та боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласних, Київського міського центру профілактики і боротьби зі СНІДом), зареєстрованих на території обслуговування.
Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.
ґ) Знаменник індикатора складає загальну кількість лікарів акушерів-гінекологів, лікарів-неонатологів, лікарів-інфекціоністів, лікарів-інфекціоністів дитячих (кабінетів «Довіра», міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики і боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласних, Київського міського центру профілактики і боротьби зі СНІДом), зареєстрованих на території обслуговування.
д) Чисельник індикатора складає загальну кількість лікарів акушерів-гінекологів, лікарів-неонатологів, лікарів-інфекціоністів, лікарів-інфекціоністів дитячих (кабінетів «Довіра», міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики і боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласних, Київського міського центру профілактики і боротьби зі СНІДом), зареєстрованих на території обслуговування, для яких задокументований факт наявності ЛПМД пацієнтам з ВІЛ (наданий екземпляр ЛПМД).
Джерелом інформації є ЛПМД, наданий лікарями акушерами-гінекологами, лікарями-неонатологами, лікарями-інфекціоністами, лікарями-інфекціоністами дитячими (кабінетами «Довіра», міськими центрами профілактики і боротьби зі СНІДом, закладами охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики і боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласними, Київським міським центром профілактики і боротьби зі СНІДом).
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
6.2.3. А) Відсоток вагітних, яким проведено визначення вірусного навантаження ВІЛ (ВН)
Б) Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.
Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини».
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора.
При аналізі індикатора слід враховувати неприпустимість формального та необґрунтованого віднесення до чисельника індикатора тих вагітних з ВІЛ-позитив-ним статусом, яким не було проведено дослідження щодо визначення ВН. В первинній медичній документації мають бути задокументовані факти проведення вагітній з ВІЛ-позитивним статусом дослідження щодо визначення ВН. Вагітні з ВІЛ-позитивним статусом, для яких такі записи в медичній документації відсутні, не включаються до чисельника індикатора. 
Бажаний рівень значення індикатора:
2016 рік — 90 %
2017 рік — 95 %
2018 рік та подальший період — 100 %.
Г) Інструкція з обчислення індикатора.
а) Організація (заклад охорони здоров’я), що має обчислювати індикатор: структурні підрозділи з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
б) Дані про кількість пацієнтів, що складають чисельник та знаменник індикатора, надаються лікарями акушерами-гінекологами, лікарями-інфекціоністами, лікарями-інфекціоністами дитячими (кабінетами «Довіра», міськими центрами профілактики і боротьби зі СНІДом, закладами охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики та боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласними, Київським міським центром профілактики і боротьби зі СНІДом), розташованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
в) Дані надаються поштою, у тому числі електрон-ною поштою.
г) Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної або автоматизованої обробки. Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій після надходження інформації щодо загальної кількості вагітних з ВІЛ-позитивним статусом, яким проведено дослідження щодо визначення ВН від всіх лікарів акушерів-гінекологів, лікарів-інфекціоністів, лікарів-інфекціоністів дитячих (кабінетів «Довіра», міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики і боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласних, Київського міського центру профілактики і боротьби зі СНІДом), зареєстрованих на території обслуговування. 
Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.
ґ) Знаменник індикатора складає загальну кількість вагітних, які перебувають на обліку в лікаря акушера-гінеколога, лікаря-інфекціоніста, лікаря-інфекціоніста дитячого (кабінетів «Довіра», міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики і боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласних, Київського міського центру профілактики і боротьби зі СНІДом) та яким було встановлено ВІЛ-позитивний статус впродовж звітного періоду. 
д) Чисельник індикатора складає загальну кількість вагітних з ВІЛ-позитивним статусом, які перебувають на обліку в лікаря акушера-гінеколога, лікаря-інфекціоніста, лікаря-інфекціоніста дитячого (кабінетів «Довіра», міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики та боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласних, Київського міського центру профілактики і боротьби зі СНІДом) та яким було проведено дослідження щодо визначення ВН впродовж звітного періоду. 
Джерелом інформації є контрольна карта диспансерного нагляду за ВІЛ-інфікованою особою (форма № 035-5/о).
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
6.2.4. А) Відсоток ВІЛ-інфікованих дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями
Б) Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.
Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини».
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора.
При аналізі індикатора слід враховувати неприпустимість формального та необґрунтованого віднесення до чисельника індикатора тих народжених від ВІЛ-інфікованих матерів новонароджених, яким діагноз ВІЛ-інфекції був установлений без підтвердження ВІЛ-позитивного статусу (серологічні та вірусологічні дослідження).
Діти, для яких такі записи в медичній документації відсутні, не включаються до чисельника індикатора. 
Бажаний рівень значення індикатора:
2016 рік — 2 %
2017 рік — 1 %
2018 рік та подальший період — 0–1 %.
Г) Інструкція з обчислення індикатора.
а) Організація (заклад охорони здоров’я), що має обчислювати індикатор: структурні підрозділи з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
б) Дані про кількість пацієнтів, що складають чисельник та знаменник індикатора, надаються лікарями-педіатрами, лікарями-інфекціоністами, лікарями-інфекціоністами дитячими (міським центром профілактики і боротьби зі СНІДом, закладом охорони здоров’я, у складі якого перебуває центр СНІДу, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласними, Київським міським центром профілактики і боротьби зі СНІДом), розташованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
в) Дані надаються поштою, в тому числі електрон-ною поштою.
г) Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної або автоматизованої обробки. Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій після надходження інформації від всіх лікарів-педіатрів, лікарів-інфекціоністів, лікарів-інфекціоністів дитячих (міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики і боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласних, Київського міського центру профілактики і боротьби зі СНІДом) щодо кількості ВІЛ-інфікованих дітей, які народжені ВІЛ-інфікованими жінками протягом одного календарного року. Дані про дітей, у яких діагноз ВІЛ-інфекції знаходиться в стадії підтвердження, не використовуються для обчислювання даного показника.
Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.
ґ) Знаменник індикатора складає загальну кількість дітей, які народжені ВІЛ-інфікованими жінками, з відомим ВІЛ-статусом: сума кількості дітей з встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції та дітей, яких знято з диспансерного обліку у зв’язку з відсутністю ВІЛ-інфекції та які перебувають(ли) на обліку у лікаря-педіатра, лікаря-інфекціоніста, лікаря-інфекціоніста дитячого (міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики і боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласних, Київського міського центру профілактики і боротьби зі СНІДом) впродовж звітного періоду. 
д) Чисельник індикатора складає загальну кількість дітей, які народжені ВІЛ-інфікованими жінками і які перебувають(ли) на обліку у лікаря-педіатра, лікаря-інфекціоніста, лікаря-інфекціоніста дитячого (міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики і боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласних, Київського міського центру профілактики і боротьби зі СНІДом) та яким остаточно встановлено діагноз ВІЛ-інфекції за один календарний рік. Чисельник включає дітей, які померли із підтвердженим ВІЛ-позитивним статусом; живі, у яких підтверджено ВІЛ-позитивний статус шляхом підтвердження наявності серологічних маркерів ВІЛ; живі, у яких підтверджено ВІЛ-позитивний статус за результатами отримання двох результатів досліджень з визначення провірусної ДНК ВІЛ. 
Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.
Джерелом інформації є форма № 63-1 «Частота передачі ВІЛ від матері до дитини». 
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
6.2.5. А) Відсоток ВІЛ-інфікованих дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, які отримували АРТ
Б) Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.
Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини».
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора.
При аналізі індикатора слід враховувати неприпустимість формального та необґрунтованого віднесення до чисельника індикатора ВІЛ-інфікованих дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, які не отримували АРТ, та ВІЛ-інфікованих дітей, яким діагноз ВІЛ-інфекції був установлений без підтвердження ВІЛ-позитивного статусу (серологічні та вірусологічні дослідження).
Бажаний рівень значення індикатора:
2016 рік — 2 %
2017 рік — 1 %
2018 рік та подальший період — 0–1 %.
Г) Інструкція з обчислення індикатора.
а) Організація (заклад охорони здоров’я), що має обчислювати індикатор: структурні підрозділи з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
б) Дані про кількість пацієнтів, що складають чисельник та знаменник індикатора, надаються лікарями-педіатрами, лікарями-інфекціоністами, лікарями-інфекціоністами дитячими (міським центром профілактики і боротьби зі СНІДом, закладом охорони здоров’я, у складі якого перебуває центр профілактики і боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласними, Київським міським центром профілактики і боротьби зі СНІДом), розташованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
в) Дані надаються поштою, у тому числі електрон-ною поштою.
Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.
ґ) Знаменник індикатора складає загальну кількість дітей, які народжені ВІЛ-інфікованими жінками, які отримували АРТ: сума кількості дітей з встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції та дітей, яких знято з диспансерного обліку у зв’язку з відсутністю ВІЛ-інфекції та які перебувають(ли) на обліку у лікаря-педіатра, лікаря-інфекціоніста, лікаря-інфекціоніста дитячого (міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики і боротьби зі СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, Кримського республіканського, обласних, Київського і Севастопольського міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом) впродовж звітного періоду. 
д) Чисельник індикатора складає загальну кількість дітей, які народжені ВІЛ-інфікованими жінками, які отримували АРТ та які перебувають(ли) на обліку у лікаря-педіатра, лікаря-інфекціоніста, лікаря-інфекціоніста дитячого (міських центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров’я, у складі яких перебуває центр профілактики і боротьби зі 
СНІДом, відділення і кабінет профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, кабінет інфекційних захворювань, кабінет інфекціоніста дитячого, що здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими пацієнтами, обласних, Київського міського центру профілактики і боротьби зі СНІДом) і які померли із підтвердженим ВІЛ-позитивним статусом; живі, у яких підтверджено ВІЛ-позитивний статус шляхом підтвердження наявності серологічних маркерів ВІЛ; живі, у яких підтверджено ВІЛ-позитивний статус за результатами отримання двох результатів досліджень з визначення провірусної ДНК ВІЛ. Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.
Джерелом інформації є форма № 63-1 «Частота передачі ВІЛ від матері до дитини». 
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
Директор Департаменту
громадського здоров’я
С. Осташко
 
VII. Перелік джерел літератури, використаних при розробці уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги
1. Електронний документ «Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», 2016 рік.
2. Наказ МОЗ України від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я».
3. Наказ МОЗ України від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180.
4. Наказ МОЗ України від 10.05.2007 № 234 «Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах», зареєстрований в Міністерстві юстиції 21 червня 2007 року за № 694/13961.
5. Наказ МОЗ України від 25.02.2008 року № 102 «Про функціонування кабінетів «Довіра», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 березня 2008 року за № 220/1491.
6. Наказ МОЗ України від 20.03.2008 № 149 «Про затвердження Клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років».
7. Наказ МОЗ України від 21.09.2009 № 681 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги зі спеціальності «наркологія».
8. Наказ МОЗ України від 12.07.2010 № 551 «Про затвердження клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків».
9. Наказ МОЗ України від 21.12.2010 № 1141 «Про затвердження Порядку проведення тестування на ВІЛ-інфекцію та забезпечення якості досліджень, форм первинної облікової документації щодо тестування на ВІЛ-інфекцію, інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 березня 2011 року за № 319/19057.
10. Наказ МОЗ України від 02.03.2011 № 127 «Про затвердження примірних табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення центральної районної (районної) та центральної міської (міської) лікарень».
11. Наказ МОЗ України від 13.04.2011 № 204 «Про затвердження та впровадження Примірного переліку послуг перинатальної допомоги на всіх етапах її надання».
12. Наказ МОЗ України від 15.07.2011 № 417 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги».
13. Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.
14. Наказ МОЗ України від 31.10.2011 № 726 «Про вдосконалення організації надання медичної допомоги матерям та новонародженим у перинатальних центрах», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за № 68/20381.
15. Наказ МОЗ України від 31.10.2011 № 734 «Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів лікарні планового лікування».
16. Наказ МОЗ України від 31.10.2011 № 739 «Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів консультативно-діагностичного центру».
17. Наказ МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
18. Наказ МОЗ України від 03.08.2012 року № 612 «Про затвердження форм первинної облікової документації та звітності з питань моніторингу заходів профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, інструкції щодо їх заповнення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2012 року за № 1483/21795.
19. Наказ МОЗ України від 28.09.2012 № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.11.2012 за № 2001/22313.
20. Наказ МОЗ України від 08.02.2013 року № 104 «Про затвердження Переліку та Критеріїв визначення груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2013 року за № 323/2285.
21. Наказ МОЗ України від 05.03.2013 року № 180 «Про затвердження форм первинної облікової документації і звітності з питань моніторингу епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції та інструкції щодо їх заповнення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 березня 2013 року за № 495/23027.
22. Наказ МОЗ України від 10.07.2013 року № 585 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань вдосконалення організації медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та інструкції щодо їх заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2013 року за № 495/23027.
23. Наказ МОЗ України від 30.07.2013 року № 662 «Про затвердження Методичних рекомендацій «Порядок забору, транспортування та зберігання матеріалу для дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції».
24. Наказ МОЗ України від 27.12.2013 № 1150 «Про затвердження Примірного табеля матеріально-технічного оснащення Центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та його підрозділів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.09 2012 року № 1483/21795.
25. Наказ МОЗ України від 21.01.2014 № 59 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги з питань планування сім’ї», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2013 року за № 323/22855.
26. Наказ МОЗ України від 11.08.2014 № 551 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1237/26014.
27. Наказ МОЗ України від 04.09.2014 № 620 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при туберкульозі».
28. Наказ МОЗ України від 31.12.2014 № 1039 «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Ко-інфекція туберкульоз/ВІЛ/СНІД».
29. Наказ МОЗ України від 24.02.2015 № 92 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям».
30. Наказ МОЗ України від 31.03.2015 № 183 «Про затвердження сьомого випуску Державного формуляра лікарських засобів та забезпечення його доступності».
31. Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства праці та соціальної політики України № 740/1030/4154/321/614а, від 23.11.2007 «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей».    

VIII. Додатки до уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги
Додаток 1
до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
 
Скринінг симптомів наркотичної залежності (АССИСТ)
відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду
(ICD-10 Checklist)
 
Наступні питання стосуються Вашого споживання опіоїдів (героїн, екстракт макової соломки — «ширка», дезоморфін — «крокодил», препарати, що містять кодеїн, морфін, трамадол і т.п. Щирі відповіді допоможуть Вашому лікарю вибрати правильне і необхідне для Вас лікування.
Діагноз залежності має бути встановлений, якщо 3 або більше симптомів, що відмічені номерами 1, 2, 3, 5, 7 і 9, присутні протягом 12 міс. і більше.
 
Додаток 2
до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
 
Орієнтовні дози ТМП/СМК у різних лікарських формах 
для профілактики пневмоцистної пневмонії у дітей
 
Додаток 3
до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
 
 
Додаток 4
до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
 
Консультування ВІЛ-інфікованих матерів з питань медичного ведення дитини до уточнення ВІЛ-статусу
Консультування ВІЛ-інфікованої матері щодо її прихильності до тривалого профілактичного прийому АРВ препаратів дитиною
1. Інформувати про шляхи передачі ВІЛ від матері до дитини та зниження цього ризику під впливом АРВ препаратів. 
2. Розповісти про механізм дії АРВ препаратів та про ключову роль АРВ профілактики у пригніченні реплікації ВІЛ.
3. Розповісти, як приймати кожний препарат, надати письмову інструкцію.
4. Навчити матір вимірювати дозу АРВ препарату та інформувати щодо практичних навичок.
5. Обговорити можливі перешкоди виконанню призначень та надати поради щодо їх попередження або усунення. 
6. Порадити технічні засоби, що допомагають дотримуватись режиму прийому ліків з метою недопущення пропуску.
7. Надати інформацію про групи взаємодопомоги ВІЛ-інфікованим жінкам на відповідній адміністративній території.
Консультування ВІЛ-інфікованої матері з питань безпечного годування дитини
1. Інформувати про можливість передачі ВІЛ через грудне молоко.
2. Пояснити переваги та недоліки штучного вигодовування адаптованими сумішами або грудного вигодовування з одночасним прийомом АРТ. 
3. Обговорити з матір’ю її особисту/сімейну ситуацію і можливість годувати дитину адаптованими сумішами.
4. Допомогти матері зробити усвідомлений вибір виду вигодовування дитини, виходячи з її персональної ситуації та наявності умов для пріоритетного штучного вигодовування. 
5. Надати письмові рекомендації щодо вигодовування дитини.
6. Формувати практичні навички щодо вигодовування дитини. 
7. Інформувати матір про порядок безоплатного отримання молочної суміші. 
Дотестове консультування для здійснення тестування дитини на ВІЛ
1. Розповісти матері про ризик передачі ВІЛ дитині під час вагітності, в пологах, грудному вигодовуванні.
2. Інформувати матір про мету та метод тестування дитини.
3. Інформувати про добровільність, безкоштовність тестування, а також про конфіденційність його проведення та отриманих результатів.
4. Інформувати про можливі результати тестування і наслідки (у разі отримання позитивного результату необхідно розпочати негайно АРТ дитині, негативного — необхідність повторного контрольного дослідження зразка крові та динамічний нагляд за дитиною), а також про необхідність подальшого обстеження. 
5. Інформувати про порядок отримання результату тесту на ВІЛ, мотивувати матір своєчасно звернутися за результатом.
6. Надати матері психологічну підтримку та отримати її письмову інформовану згоду на обстеження дитини з визначення провірусної ДНК ВІЛ.
Консультування ВІЛ-інфікованої матері щодо подальшого медичного ведення дитини
1. Інформувати матір про необхідність нагляду за дитиною у лікаря загальної практики — сімейного лікаря/лікаря-педіатра дільничного за місцем проживання та у спеціаліста територіального центру профілактики та боротьби зі СНІДом. 
2. Пояснити матері важливість ретельного медичного нагляду для збереження здоров’я дитини.
3. Мотивувати на своєчасне проведення ранньої діагностики ВІЛ-інфекції у дитини методом ПЛР (в 1–2 місяці та 3–4 місяці).
4. Інформувати матір про особливості вакцинації дитини до уточнення її ВІЛ-статусу, мотивувати матір дотримуватися графіку вакцинації дитини.
5. Мотивувати матір здійснювати профілактику пневмоцистної пневмонії з 4–6-тижневого віку.
 
Додаток 5
до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
 
Критерії прийнятності, здійсненності, доступності, стабільності і безпеки штучного вигодовування дитини, 
народженої ВІЛ-інфікованою матір’ю
(Рекомендації Європейського регіонального бюро ВООЗ, 2009)
Прийнятність: для матері та людей з її близького оточення немає ніяких перешкод до штучного вигодовування дитини, пов’язаних з культурними традиціями, соціальними умовами, викликаних страхом стигматизації чи дискримінації. 
Здійсненність: у матері (у її родини) достатньо часу, знань, навичок та інших умов для приготування молочної суміші та годування дитини до 12 разів на добу.
Доступність до якісних адаптованих замінників грудного молока.
Фінансова доступність: мати (і її сім’я) за підтримки громадських організацій або системи охорони здоров’я здатні оплачувати витрати, пов’язані з придбанням, приготуванням і використанням замінників грудного молока, а також інші витрати, пов’язані зі штучним вигодовуванням. 
Стабільність: постійне і безперервне постачання та надійна система розподілу всіх інгредієнтів і продуктів, необхідних для штучного вигодовування до 1-го року і старше.
Безпека: суміш для штучного харчування готується правильно з дотриманням гігієнічних норм та правильно зберігається, і дитина отримує її в достатній кількості.
 
Додаток 6
до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
 
Письмова згода хворого на проведення антиретровірусної терапії дитині
 
Я_ ________________________________________________________________________   ___________ р.н.,
(ПІБ)
надаю добровільну поінформовану згоду на проведення моїй дитині __________________________________________________________________________________________________________________, ___________ р.н. антиретровірусної терапії з використанням наступних препаратів:
________________________________________________________________________________
Я підтверджую, що мені надані роз’яснення щодо необхідності проведення даної терапії та дії призначених моїй дитині препаратів.
Я одержала(в) «Інформацію для хворого, якому призначена антиретровірусна терапія» та ознайомилася з нею.
Мені повідомлено контактний телефон, по якому я у разі потреби можу зв’язатися з лікуючим лікарем дитини або особою, яка його заміщає.
Я усвідомлюю, що:
— призначене моїй дитині лікування спрямоване на пригнічення розмноження вірусу в організмі моєї дитини та зменшення ризику виникнення вторинних захворювань, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією;
— лікування не призведе до повного одужання від ВІЛ-інфекції і не буде запобігати можливості зараження інших осіб;
— призначене моїй дитині лікування в будь-який момент може бути припинене за моїм власним бажанням, але в такому разі я буду нести відповідальність, передбачену законом, за життя та здоров’я своєї дитини;
— призначене моїй дитині лікування може бути припинене лікуючим лікарем (у цьому випадку мені повинні бути надані роз’яснення щодо прийняття такого рішення та детальний план подальшого лікування/спостереження);
— препарати, які буде приймати моя дитина, зареєстровані в Україні та дозволені для використання;
— як і будь-які лікарські засоби, антиретровірусні препарати можуть викликати деякі побічні реакції, з інформацією стосовно побічної дії препаратів я ознайомлена.
Я зобов’язуюсь:
— виконувати рекомендації лікуючого лікаря щодо здійснення необхідного обсягу медичного обстеження, в т.ч. лабораторного, відповідно до встановленого лікуючим лікарем графіку; 
— дотримуватись режиму лікування та заходів профілактичного характеру;
— забезпечувати своєчасність лабораторних досліджень;
— забезпечувати прийом антиретровірусної терапії відповідно до призначень лікаря, строго дотримуючись часу та дозування АРВ препаратів;
— сповіщати лікуючого лікаря про всі порушення режиму лікування або припинення/переривання його з будь-якої причини;
— сповіщати лікуючого лікаря про зміни в стані здоров’я моєї дитини під час лікування в тих випадках, коли я вважаю, що зміни в стані здоров’я моєї дитини пов’язані з прийомом антиретровірусних препаратів, зобов’язуюсь сповіщати свого лікаря про це терміново, не пізніше 24 годин;
— сповіщати лікуючого лікаря про призначення моїй дитині будь-яких інших медичних препаратів, в т.ч. в екстрених випадках. 
Мені роз’яснено, що:
— відповідно до вітчизняного законодавства я несу відповідальність за життя та здоров’я своєї дитини, а саме: я зобов’язана піклуватися про здоров’я своєї дитини, забезпечувати доступ до медичних послуг (ст. 59, 43 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я»);
— я зобов’язана(ий) забезпечувати доступ своєї дитини до медичної допомоги, запобігати небезпечним для її життя та здоров’я станам, повідомляти відповідні державні органи та структури у разі виникнення загрожуючого життю дитини стану здоров’я, що відповідає кримінальній відповідальності (ст. 135, 136 Кримінального Кодексу України);
— відповідно до чинного законодавства у разі порушення прав дитини лікуючий лікар зобов’язаний звернутися до відповідних державних органів (служби у справах дітей, органів прокуратури) з метою захисту прав дитини у встановленому порядку (ЗУ «Про охорону дитинства», «Про прокуратуру»).
Прізвище, ім’я, по батькові представника дитини (розбірливо)
_________________________________________________________________________________________
Дата «_____»____________ 20__ р. _____________/ __________________
Прізвище, ім’я, по батькові лікуючого лікаря дитини (розбірливо)
__________________________________________________________________________________________
Дата «_____»____________ 20__ р. _____________/ __________________
 
 
Додаток 7
до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
 
Перелік та дозування препаратів, що призначаються для постконтактної АРВ профілактики 
у новонароджених дітей
 
 
Додаток 8
до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
 
Оцінка клінічних проявів неонатального абстинентного синдрому за шкалою L.P. Finnegan (1975)
 
 
Додаток 9
до Уніфікованого клінічного протоколу первинної,
вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ
від матері до дитини»
 
Дози препаратів для лікування неонатального абстинентного синдрому
 
 
Додаток 10
до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
 
Додаток 11
до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»
 
Дитина, народжена ВІЛ-інфікованою матір’ю, або дитина з перинатальним контактом з ВІЛ: 
Z20.6 — Контакт з хворим і можливість зараження ВІЛ (дитина, народжена ВІЛ-інфікованою матір’ю, або дитина з перинатальним контактом з ВІЛ).   

Similar articles

Прояви ураження нервової системи у ВІЛ-інфікованих і стратегія подальшого спостереження
Authors: Євтушенко С.К. - Харківська медична академія післядипломної освіти; Єфіменко О.М. - Донецький обласний центр із профілактики та боротьби зі СНІДом
International neurological journal 4 (74) 2015
Date: 2015.12.28
Categories: Neurology
Sections: Clinical researches
Клінічне значення визначення антифосфоліпідних антитіл у ВІЛ-інфікованих дітей
Authors: Чернишова Л.І., Степановський Ю.С., Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Донськой Б.В., Чернишов В.П., ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», м. Київ
"Child`s Health" 6 (41) 2012
Date: 2013.02.25
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches
Прояви ураження нервової системи у ВІЛ-інфікованих і стратегія подальшого спостереження
Authors: Євтушенко С.К.(1), Єфіменко О.М.(2)
(1) — Харківська медична академія післядипломної освіти
(2) — Донецький обласний центр із профілактики та боротьби зі СНІДом

"News of medicine and pharmacy" 10 (543) 2015
Date: 2015.11.02
Categories: Neurology
Sections: Specialist manual
Шляхи оптимізації спеціалізованої допомоги ВІЛ-інфікованим вагітним у Луганській області
Authors: Корнієць Н.Г., Пилипяк А.М., Гордієнко О.В., Валієв О.А., Ушакова Т.І. — ДЗ «Луганський державний медичний університет»
"Actual Infectology" 2 (3) 2014
Date: 2015.02.05
Categories: Infectious diseases
Sections: Clinical researches

Back to issue