Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"News of medicine and pharmacy" 2(233) 2008

Back to issue

Гострі респіраторні вірусні інфекції та грип: клініка, діагностика, профілактика

Authors: Л.В. ПИПА, д.м.н., завідувач кафедри дитячих хвороб Хмельницького факультету післядипломної освіти лікарів Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова

Categories: Family medicine/Therapy, Infectious diseases, Therapy, Otorhinolaryngology

Sections: Specialist manual

print version

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) — група хвороб, що в структурі дитячих інфекцій посідає перше рангове місце. Щорічно в різних країнах світу реєструється від 10 до 130 млн випадків захворювання на грип та ГРВІ. В Україні на грип і ГРВІ щороку хворіють близько 11–13 млн чоловік, що складає 95 % усіх зареєстрованих випадків інфекційних захворювань (В.І. Дзюблик, 2004) (рис. 1).

Майже 90 % дітей хворіють на ГРВІ щороку. Підтвердженням цього є дані щодо захворюваності на ГРВІ та грип у Хмельницькій області. Так, у 2005 році захворіли та звернулись по допомогу до лікарні 89 780 осіб, із них 6075 через тяжкість стану були госпіталізовані. Серед госпіталізованих 1766 дітей. У 2006 році захворіли 67 937 осіб і понад 4 тис. хворих госпіталізовано. За 9 місяців 2007 року на ГРВІ захворіли 52 767 осіб. Однак ці цифри ще далекі від істинних, оскільки люди з легким перебігом хвороби по медичну допомогу не звертались, і ці випадки залишились неврахованими.

Причинами підвищення захворюваності на грип та ГРВІ є збільшення щільності населення (збільшення груп контакту), «парникові» умови побуту (людина менш адаптована до перепадів температури), погіршення екологічної ситуації (забруднення повітря, що призводить до послаблення захисних механізмів верхніх дихальних шляхів), глобальні зміни клімату (різкі коливання температури під час міжсезонного періоду).

Актуальність проблеми обумовлена не тільки поширеністю, а й високим ризиком розвитку різноманітних ускладнень, які мають значну питому вагу в структурі смертності дітей (рис. 2).

Грип та ГРВІ, порушуючи адаптаційні механізми захисту, сприяють формуванню хронічної патології ЛОР-органів, розвитку алергічних хвороб.

У природі циркулює понад 200 вірусів, що можуть бути причиною виникнення ГРВІ. Вони об'єднані в одну групу за двома ознаками: єдиним механізмом передачі збудника (повітряно-краплинним) і розвитком патологічного процесу в дихальних шляхах.

Класифікація інфекційних хвороб дихальних шляхів за етіологією (Майданник В.Г. Нерациональная антибиотикотерапия и антибиотикорезистентность // Medicus Amicus. — 2005. — № 5):

I. Вірусна (85–90 %):

1. Грип А, В, С.

2. Парагрип.

3. Аденовірусна інфекція.

4. Респіраторно-синцитіальна інфекція (РС-інфекція).

5. Риновірусна інфекція.

6. Хламідійна та мікоплазменна інфекції.

II. Бактеріальна:

1. Пневмокок.

2. Haemophilus influenzae типу В.

3. Стафілокок та інші.

Після перенесеної інфекції розвивається нетривалий імунітет, і тільки до даного збудника, тому діти, які мають ослаблений загальний або місцевий імунітет, можуть часто хворіти на ГРВІ.

Перше рангове місце в структурі ГРВІ посідає грип (35–50 %) (табл. 1). Він належить до найбільш масових вірусних інфекцій людини й характеризується тенденцією до швидкого епідемічного поширення. Характеризується вираженими симптомами токсикозу й ураженням верхніх дихальних шляхів, особливо трахеї.

У природі є 3 типи вірусів грипу: А, В, С. На грип В і С хворіють тільки люди, а на грип А — люди та тварини. Вірус А має виражену мінливість завдяки зміні своїх антигенів — гемаглютиніну й нейрамінідази. Існують 3 основні підтипи гемаглютиніну (Н1, Н2, Н3) і 2 підтипи нейрамінідази (N1, N2). З огляду на ці підтипи виділяють 3 види вірусу грипу А: Н1N1 (у 1918–1920 рр. саме цей вірус викликав пандемію, під час якої померли понад 20 млн людей), Н2N2 (пандемія в 1957 р., захворіли понад 2 млрд людей), Н3N2 (пандемія в 1963 р.). Спалахи грипу відбуваються щороку, епідемії — 1 раз на 3–4 роки, коли розвивається антигенний дрейф — незначні зміни в антигенах вірусу. Епідемія, що швидко поширюється планетою (пандемії), відбувається раз на 20–30 років, коли розвивається антигенний шифр — повна заміна 1 або 2 підтипів антигенів. В останні роки під час епідемічних спалахів одночасно з вірусом грипу А в природі циркулює вірус В.

Джерелом інфекції як грипу, так і інших ГРВІ є хвора людина, особливо зі стертим, атиповим перебігом хвороби.

Віруси грипу нестійкі в зовнішньому середовищі. Вони швидко гинуть при нагріванні, кип'ятінні, висушуванні, під дією дезінфікуючих засобів, ультрафіолетового опромінювання. У міжепідемічний період основним резервуаром вірусів грипу є водоплавні птахи (найчастіше дикі качки). При зустрічі людських і пташиних типів грипу може відбуватися реасортація їх генів із виникненням вірусів із новими антигенними властивостями. Протягом останніх 5 років стало відомо, що в середовищі диких птахів з'явились нові серотипи вірусу А з антигенною формулою: Н5N1 та Н7N1. Останній є збудником смертельного грипу у птахів і загрозою проникнення в людську популяцію, тобто є можливим виникнення пандемії.

Патогенез грипу наведений на рис. 3.

Для грипу характерними є короткий інкубаційний період, під час якого вірус розмножується в клітинах слизової оболонки верхніх дихальних шляхів; раптовий початок хвороби з тяжкою інтоксикацією: загальна слабкість, розбитість, біль у м'язах, кістках, озноб, підвищення температури тіла до 39–41 °С, головний біль, низький артеріальний тиск, виражена пітливість; помірні катаральні явища — нежить, фарингіт, розвиток ларингіту, трахеїту, що проявляється болем за грудиною, сухим надсадним болючим кашлем, біль і відчуття драння в горлі, набряк слизової носа; ураження ЦНС від головного болю та болів очних яблук до розвитку менінгіту, енцефаліту (запалення мозку) із втратою свідомості, розвитком судом, появою геморагічного синдрому з носовими кровотечами або крововиливами в органи, у шкіру. Перебіг може бути тяжким, середнім, легким, стертим.

Клінічна класифікація грипу наведена в табл. 2.

Ускладнення можуть розвинутись під час хвороби й обумовлені самим вірусом: менінгіт, енцефаліт, міокардит, ларингіт, запалення легень. У кінці хвороби можуть нашаруватись бактеріальні ускладнення: гайморит, аденоїдит, отит, запалення нирок та інші. Через 2–3 тижні після перенесеної хвороби можуть розвиватись інфекційно-алергічні ускладнення грипу. Особливо часто ускладнення спостерігаються в дітей раннього віку та літніх людей.

Друге місце в структурі ГРВІ посідають віруси парагрипу, аденовіруси, РС-віруси, риновіруси.

Диференціальна діагностика грипу та інших ГРВІ наведена в табл. 3.

Парагрип — гостре вірусне захворювання, що характеризується помірним токсикозом, ураженням верхніх дихальних шляхів, переважно гортані. Вірус парагрипу посідає перше місце серед причин розвитку стенозу гортані, що призводить до дихальної недостатності різного ступеня тяжкості та з різним прогнозом. Для стенозуючого ларингіту характерними є осиплість голосу аж до його зникнення (афонія), грубий сухий «гавкаючий» кашель, утруднене дихання під час вдиху. Особливо небезпечним є стенозуючий ларингіт для дітей раннього віку, оскільки в них унаслідок анатомо-фізіологічних особливостей дуже швидко розвивається круп — набряк гортані, який без своєчасного лікування може мати несприятливі наслідки.

Респіраторно-синцитіальна інфекція характеризується помірним токсикозом із переважним ураженням нижніх дихальних шляхів. Інфекція зустрічається в основному в дітей раннього віку, перебігає тяжко, оскільки обумовлює розвиток бронхіоліту — запалення бронхів і термінальних бронхіол. Клінічно бронхіоліт нагадує напад бронхіальної астми. У стінці бронхіол розвиваються некрози, сосочкові вирости, що разом зі спазмом призводить до закупорки просвіту бронхів, виникнення ателектазів і емфіземи. Усе це супроводжується наростанням вираженої дихальної недостатності. Кашель триває 2–3 тижні на фоні лікування. Може збільшуватись печінка, у деяких дітей виникає гепатит із розвитком жовтухи. Діти з такими клінічними проявами РС-інфекції потребують лікування в стаціонарі і, переважно, в дитячих медичних закладах ІІІ рівня. Вірус здатний персистувати в мигдаликах тривало й активізуватися при нашаруванні інших інфекційних захворювань групи ГРВІ повторно, викликаючи обструктивний бронхіт або бронхіоліт. Рецидив останніх призводить до розвитку бронхіальної астми.

Риновірусна інфекція — заразний нежить, що викликається риновірусами та має найлегший перебіг, проявляючись ураженням слизової оболонки носа різного ступеня й незначними симптомами інтоксикації. Оскільки є 80 різновидів риновірусів, вираженість і тривалість риніту (нежитю) різна: від 5–7 днів до 2 тижнів і більше. Через анатомічні особливості діти 1-го року життя дихають переважно носом, тому порушення такого дихання супроводжується в них неспокоєм, утрудненим смоктанням материнських грудей.

Аденовірусна інфекція має різноманітні клінічні прояви, оскільки викликається більше ніж 47 серотипами вірусів. Вірус тропний до всіх слизових оболонок, тому захворювання проявляється вираженим ексудативним компонентом. Типи 12 і 8 мають ще й онкогенні властивості. Серед усіх збудників групи ГРВІ аденовіруси найбільш стійкі в зовнішньому середовищі. Для клінічних проявів аденовірусної інфекції характерним є кон'юнктивіт — запалення слизової оболонки очей, від простої катаральної форми до плівчастої. Може спостерігатись ураження слизової кишечника, що проявляється диспептичним синдромом. Ураження дихальних шляхів супроводжується вираженим ексудативним компонентом: нежить із рясними виділеннями, фарингіт, трахеїт. Водночас спостерігається збільшення різних груп лімфовузлів. У малих дітей збільшуються печінка й селезінка, нерідко виникають бронхіт з обструктивним синдромом і пневмонія. При аденовірусній інфекції інтоксикаційний синдром є вираженим і поступається лише грипу.

Для аденовірусної і РС-вірусної інфекцій характерними є тривала персистенція збудника (тривале перебування в організмі) і хвилеподібний перебіг.

Виділяють кілька підходів до лікування ГРВІ. У переважній більшості випадків призначають симптоматичне лікування. У таких випадках частота ускладнень є високою (Ершов Ф.А. Рациональная фармакотерапия гриппа и ОРВИ // Фармацевтический вестник. — 2003. — № 39). 200 збудників здатні викликати респіраторний синдром. З огляду на це необхідно використовувати препарати противірусної дії.

Отже, ГРВІ і грип можуть мати тяжкий перебіг, проявлятися ускладненнями з боку різних органів і систем, особливо в дітей раннього віку.

Тому, щоб уникнути ГРВІ та грипу або попередити їх тяжкий перебіг та виникнення ускладнень, слід завчасно проводити профілактику інфекційних захворюваннь. Серед великої кількості профілактичних засобів одним із найбезпечніших та найефективніших є російський препарат Арбідол, унікальна противірусна активність якого підтверджена у Всесвітньому центрі ВООЗ (NIMR, MilI Hill, London). Препарат запатентований у 20 країнах світу.

Арбідол активний щодо більшості вірусів, що викликають ГРВІ, у тому числі до вірусів грипу А і В, тобто має найширший спектр противірусної активності серед інших противірусних засобів. Механізм його противірусної дії пов'язаний з інгібуванням вірусоспецифічних білків в інфікованих клітинах людського організму. Крім того, і це дуже важливо, Арбідол попереджує розвиток післягрипозних ускладнень, знижує частоту загострень хронічних хвороб ЛОР-органів та дихальних шляхів (В.В. Бережний та ін., 2007).

Арбідол показаний для проведення як передсезонної профілактики, так і при безпосередньому контакті з хворим через його безпечність, добру переносимість та широкий спектр противірусної дії.

Режими профілактичного застосування Арбідолу:

— у віці від 2 до 6 років — по 0,05 г;

— від 6 до 12 років — по 0,1 г;

віком понад 12 років — 0,2 г два рази на тиждень протягом 3–4 тижнів.

Режими профілактичного застосування Арбідолу у випадку контакту з хворим:

— у віці від 2 до 6 років — по 0,05 г;

— у віці 6–12 років — по 0,1 г;

— віком понад 12 років — по 0,2 г щодня протягом 12 днів.

Арбідол сумісний з усіма засобами, що застосовуються для лікування респіраторних інфекцій, з іншими противірусними та антибактеріальними препаратами і внесений як етіотропний препарат для лікування грипу та ГРВІ в протоколи лікування інфекційних захворювань у дітей.


Similar articles

Clinical Features of Using Interferons in the Treatment of Acute Respiratory Viral Infections in Children
Authors: Няньковський С.Л.(1), Няньковська О.С.(2), Яцула М.С.(1)
(1) — Кафедра педіатрії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
(2) — Кафедра педіатрії та неонатології ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

"Child`s Health" 5 (65) 2015
Date: 2015.12.24
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Specialist manual
Authors: І.Г. Палій, д.м.н., професор, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
"News of medicine and pharmacy" 15 (289) 2009
Date: 2010.06.02

Back to issue