"Emergency medicine" 8 (79) 2016
Back to issue
Aminoglycosides in Intensive Therapy: Lost Hopes or Unused Opportunities?
Authors: Підгірний Я.М.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
Categories: Medicine of emergency
Sections: Clinical researches
print version
Актуальність. Протягом наступних 10–15 років у клініках не очікується появи нових класів антибіотиків. Якщо ще враховувати, що дедалі частіше з’являються полірезистентні штами бактерій, то стане очевидним, що проблема вибору адекватної технології антибіотикотерапії має глобальний характер. Матеріали та методи. Нами обстежено 22 хворі (6 жінок та 16 чоловіків) із діагнозом «гострий панкреатит», які були госпіталізовані з 2012 по 2016 рік у Львівську обласну клінічну лікарню. Причинами гострого панкреатиту в 14 пацієнтів були жовчнокам’яна хвороба та мікролітіаз, у 4 хворих — зловживання алкоголем, а у 2 пацієнтів було діагностовано ідіопатичний панкреатит. Обстеження з метою верифікації діагнозу, тяжкості гострого панкреатиту та його лікування проводили згідно зі стандартами діагностики та лікування гострого панкреатиту (методичні рекомендації; Київ, 2005), із протоколами діагностики та лікування гострого панкреатиту (посібник для лікарів; Київ, 2007) та міжнародним керівництвом із лікування тяжкого сепсису і септичного шоку (2012). Верифікацію бактеріальних ускладнень проводили за допомогою бактеріологічних досліджень та визначення рівня прокальцитоніну. У разі інфекційних ускладнень здійснювали інтенсивну терапію, що передбачена протоколом лікування сепсису/тяжкого сепсису та токсико-септичного шоку, але останнім часом екстрапольована і на інших критичних хворих (Surviving Sepsis Compaign — SSC-Guidelines, версія 2012 року). Усім хворим під УЗ-контролем було проведено аспіраційну пункцію парапанкреатичних рідинних скупчень, з яких при бактеріальному дослідженні було виділено Е. сoli — 104–105 КУО та Ps. aeruginosa — 105–106 КУО. У 12 хворих (ретроспективна група) за умов появи бактеріальних ускладнень із метою стартової емпіричної антибактеріальної терапії використовували меропенем, 1 г 3 рази на добу, а у 10 хворих (проспективна група) — меропенем + тобраміцин, 5 мг/кг/24 год (одноразове введення). Ми враховували те, що ступінь активності аміноглікозидів залежить від їх одномоментно створеної концентрації в крові хворого (дозозалежний ефект) і для них є характерним постантибіотичний ефект. Результати. Тяжкість панкреатиту (4–5 балів за шкалою Ranson), стану хворих (22–24 бали за шкалою АРАСНЕ ІІ) та поліорганної дисфункції (6–7 балів за шкалою SOFA) у пацієнтів обох груп була порівнянною. У хворих проспективної групи на 3–4-й день швидше регресували ознаки загальної відповіді на запалення, тяжкості стану та поліорганної дисфункції. У ретроспективній групі з 12 пацієнтів у 9 стан ускладнився виникненням нозокоміальної пневмонії, а в основній групі хворих вона була діагностована лише в 3 пацієнтів. Висновки. Таким чином, комбінація карбапенемів (меропенему) з аміноглікозидами (тобраміцином) чинить синергічну дію при лікуванні хворих із гнійно-септичними процесами, що зумовлені неферментуючими грамнегативними паличками (Ps. aeruginosa).
Актуальность. На протяжении последующих 10–15 лет в клиниках не ожидается появления новых классов антибиотиков. Если еще учитывать, что все чаще появляются полирезистентные штаммы микроорганизмов, то станет понятным, что проблема выбора адекватной технологии антибиотикотерапии имеет глобальный характер. Материалы и методы. Нами обследовано 22 больных (6 женщин и 16 мужчин) с диагнозом «острый панкреатит», которые были госпитализированы с 2012 по 2016 год во Львовскую областную клиническую больницу. Причиной острого панкреатита у 14 пациентов были желчнокаменная болезнь и микролитиаз, у 4 пациентов — злоупотребление алкоголем, а у 2 пациентов был диагностирован идиопатический панкреатит. Обследование с целью верификации диагноза, тяжести острого панкреатита и его лечения проводили согласно стандартам диагностики и лечения острого панкреатита (методические рекомендации; Киев, 2005), протоколам диагностики и лечения острого панкреатита (пособие для врачей; Киев, 2007) и международному руководству по лечению тяжелого сепсиса и септического шока (2012). Верификацию бактериальных осложнений осуществляли с помощью бактериологических исследований и определения уровня прокальцитонина. В случае инфекционных осложнений проводили интенсивную терапию, которая предусмотрена протоколом лечения сепсиса/тяжелого сепсиса и токсико-септического шока, но в последнее время экстраполирована на других критических больных (Surviving Sepsis Compaign — SSC-Guidelines, версия 2012 года). Всем больным под УЗ-контролем была выполнена аспирационная пункция парапанкреатических жидкостных скоплений, из которых при бактериологическом исследовании были выделены Е. сoli — 104–105 КОЕ и Ps. aeruginosa — 105–106 КОЕ. У 12 больных (ретроспективная группа) с целью эмпирической стартовой антибактериальной терапии использовали меропенем, 1 г 3 раза в сутки, а у 10 больных (проспективная группа) — меропенем + тобрамицин, 5 мг/кг/24 часа (однократное введение). Мы учитывали то, что степень активности аминогликозидов зависит от их одномоментно созданной концентрации в крови больного (дозозависимый эффект) и для них характерен постантибиотический эффект. Результаты. Тяжесть панкреатита (4–5 баллов по шкале Ranson), состояния больных (22–24 балла по шкале АРАСНЕ ІІ) и полиорганной дисфункции (6–7 баллов по шкале SOFA) у пациентов двух групп была сопоставимой. У больных проспективной группы на 3–4 суток быстрее регрессировали показатели общего ответа организма на воспаление, тяжести состояния и полиорганной дисфункции. В ретроспективной группе из 12 больных у 9 состояние осложнилось возникновением нозокомиальной пневмонии, а в основной группе она была диагностирована только у 3 больных. Выводы. Таким образом, комбинация карбапенемов (меропенема) с аминогликозидами (тобрамицином) оказывает синергическое действие при лечении больных с гнойно-септическими процессами, которые обусловлены неферментирующими грамотрицательными палочками (Ps. aeruginosa).
Background. Any new group of antibiotics is not forthcoming in the nearest 10–15 years. Taking into account increasingly multiple resistant strains of bacteria we’ll also face the global problem of choosing the appropriate technology of antibiotic therapy. Materials and methods. We have studied 22 patients (6 women and 16 men) with acute pancreatitis. They all admitted to Lviv Regional Hospital from 2012 to 2014. Cholelithiasis was the reason of pancreatitis in 14 patients, alcohol abuse in 4 patients and 2 patients suffered from idiopathic pancreatitis. The patients were observed for acute pancreatitis, its severity verification according to the Standards for Diagnosis and Treatment of Acute Pancreatitis (guidelines, Kyiv, 2005), Protocols for Diagnosis and Treatment of Acute Pancreatitis (Guideline for doctors, Kyiv, 2007) and International Guidelines for Management of Severe Sepsis and Septic Shock 2012. Bacterial complications were verified by bacteriological studies and procalcitonin determination. In case of infectious complications we’ve started intensive therapy according to the protocol of treatment of sepsis/severe sepsis and toxic-septic shock, but this therapy recently was also extrapolated on other critical patients (Surviving Sepsis Compaign, SSC-Guidelines, 2012). The aspiration puncture of parapancreatic fluid was held to all of the patients under ultrasound control. The bacteriological investigation revealed E. coli 104–105and Ps. aeruginosa 106–105. Twelve patients (retrospective group) with bacterial complications used meropenem (1 g three times per 24 hours). Ten patients (prospective group) received meropenem + tobramycin 5 mg/kg/24h (single dose). We’ve took into consideration, that the level of aminoglycosides activity depends on their simultaneously created concentration in patients’ blood (dose-dependent effect) and their post antibiotic effect. Results. Pancreatitis severity (4–5 points by Ranson scale), severity of patients’ state (22–24 points by APACHE ІІ) and multiple organ dysfunction (SOFA, 6–7 points) were comparable in both groups. The signs of SIRS and multiple organ dysfunction regressed 3–4 days earlier in prospective group. In retrospective group 9 patients of 12 had nosocomial pneumonia and in the basic group it was diagnosed only in 3 patients. Conclusions. As follows, combination of carbapenems (meropenem) and aminoglycosides (tobramycin) shows synergism in the treatment of the patients with purulent septic processes that are caused by non-fermentative gram negative bacilli (Ps. aeruginosa).
панкреатит; аміноглікозиди; тобраміцинпанкреатит; аміноглікозиди; тобраміцин
панкреатит; аминогликозиды; тобрамицин
acute pancreatitis; aminoglycosides; tobramycin
Вступ
Матеріали та методи
Результати дослідження та їх обговорення
Висновки
Similar articles

Authors:
Підгірний Я.М. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького; Підгірний Б.Я. - Львівська обласна клінічна лікарня
"Emergency medicine" 5 (68) 2015
Date: 2015.12.18
Categories:
Medicine of emergency
Sections:
Clinical researches

Authors:
Бондар М.В., Пилипенко М.М., Свінтуковський М.Ю., Харченко Л.А., Превисла О.М., Цвик І.М. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, кафедра анестезіології та інтенсивної терапії, м. Київ, Україна
"Emergency medicine" 3 (74) 2016
Date: 2016.06.15
Categories:
Medicine of emergency
Sections:
Specialist manual

Authors:
Бондар М.В., Пилипенко М.М., Свінтуковський М.Ю., Харченко Л.А., Превисла О.М., Цвик І.М. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, кафедра анестезіології та інтенсивної терапії, м. Київ, Україна
"News of medicine and pharmacy" 9 (583) 2016
Date: 2016.10.03
Sections:
Specialist manual
