"Emergency medicine" 1 (80) 2017

Досліджено 206 пацієнтів (вік — 55,5 ± 3,3 року; маса тіла — 84,8 ± 2,9 кг; I–III клас за ASA), яким виконувалися лапароскопічні холецистектомія, герніопластика, кістектомія. Спінальну анестезію проводили гіпербаричним бупівакаїном (0,5%; 10–20 мг) у поєднанні з 0,06 мг бупренорфіну. Для профілактики больового плечолопаткового синдрому виконували правобічну поверхневу блокаду шийного сплетіння ізобаричним бупівакаїном (0,125%, 10 мл) і термінальну анестезію діафрагми ізобаричним бупівакаїном (0,25%, 15 мл; спрей; через лапароскопічний троакар). Місця інтервенції лапароскопічних портів інфільтрували 0,25% ізобаричним бупівакаїном. Для створення пневмоперитонеума використовували закис азоту з тиском 9–10 мм рт.ст. Пацієнти отримували перорально по 6 мг мелатоніну перед сном, за 1 год до лапароскопії та в перший післяопераційний день перед сном. Перед операцією: перорально/внутрішньовенно — 1 г парацетамолу, внутрішньом’язово — 20 мг нефопаму, внутрішньовенно — 8 мг дексаметазону, внутрішньовенно — 8 мг ондансетрону, внутрішньовенно — 50 мг декскетопрофену. Після операції протягом 1–1,5 доби: перорально/внутрішньовенно — 1 г парацетамолу кожні 8 год, внутрішньом’язово — 50 мг декскетопрофену кожні 8 год. Корекцію гіпотензії забезпечували інфузією адреналіну, змінюючи швидкість введення препарату залежно від рівня артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, у межах 0,09–0,18–0,27 мг/год. Післяопераційний біль оцінювали за числовою рейтинговою шкалою болю від 0 до 10 балів через 3, 10, 24, 48 год та отримали відповідно такий результат: 0; 0,27 ± 0,02; 0,41 ± 0,07; 0,45 ± 0,06 бала. Ускладнення: затримка сечі — 1 (0,49 %) випадок; післяопераційна нудота й блювання — 31 (15,1 %) хворий; свербіж — 25 (12,1 %) пацієнтів (ефективно був купований внутрішньовенним введенням 0,4 мг налоксону). Період госпіталізації становив 31,0 ± 1,6 год. Висновки: спінальна анестезія бупівакаїном із бупренорфіном — ефективний метод знеболювання лапароскопії, що характеризується тривалим позитивним післяопераційним аналгетичним профілем; поліпшення якості аналгезії дозволяло проводити ранні активізацію й ентеральне харчування пацієнтів, тому скорочувався період післяопераційного відновлення, що повністю відповідає концепції Fast track surgery; поєднане інтратекальне застосування бупренорфіну та бупівакаїну характеризувалося значно меншою кількістю негативних побічних ефектів порівняно з іншими опіоїдами.

Исследовано 206 пациентов (возраст — 55,5 ± 3,3 года; масса тела — 84,8 ± 2,9 кг; I–III класс по ASA), которым выполнялись лапароскопические холецистэктомия, герниопластика, ­кистэктомия. Спинальную анестезию проводили гипербарическим бупивакаином (0,5%; 10–20 мг) в сочетании с 0,06 мг бупренорфина. Для профилактики болевого плечелопаточного синдрома выполняли правостороннюю поверхностную блокаду шейного сплетения изобарическим бупивакаином (0,125%, 10 мл) и терминальную анестезию диафрагмы раствором изобарического бупивакаина (0,25%, 15 мл; спрей; через лапароскопический троакар). Места интервенции лапароскопических портов инфильтрировали 0,25% изобарическим бупивакаином. Для создания пневмоперитонеума использовали закись азота с давлением 9–10 мм рт.ст. Пациенты получали по 6 мг мелатонина перорально перед сном, за 1 ч до лапароскопии и в первый послеоперационный день перед сном. Перед операцией: перорально/внутривенно — 1 г парацетамола, внутримышечно — 20 мг нефопама, внутривенно — 8 мг дексаметазона, внутривенно — 8 мг ондансетрона, внутривенно — 50 мг декскетопрофена. После операции в течение 1–1,5 суток: перорально/внутривенно — 1 г парацетамола каждые 8 ч, внутримышечно — 50 мг декскетопрофена каждые 8 ч. Коррекцию гипотензии обеспечивали инфузией адреналина, изменяя скорость введения препарата в зависимости от уровня артериального давления и частоты сердечных сокращений, в диапазоне 0,09–0,18–0,27 мг/ч. Послеоперационную боль оценивали по числовой рейтинговой шкале боли от 0 до 10 баллов через 3, 10, 24, 48 ч и получили соответственно следующий результат: 0; 0,27 ± 0,02; 0,41 ± 0,07; 0,45 ± 0,06 балла. Осложнения: задержка мочи — 1 (0,49 %) случай; послеоперационная тошнота и рвота — 31 (15,1 %) больной; зуд — 25 (12,1 %) пациентов (эффективно купирован внутривенным введением 0,4 мг налоксона). Период госпитализации составлял 31,0 ± 1,6 ч. Выводы: спинальная анестезия бупивакаином с бупренорфином — эффективный метод обезболивания для лапароскопии, который характеризуется длительным позитивным послеоперационным аналгетическим профилем; улучшение качества аналгезии позволяет проводить ранние активизацию и энтеральное питание пациентов, поэтому сокращается период послеоперационного восстановления, что полностью соответствует концепции Fast track surgery; сочетанное интратекальное применение бупренорфина и бупивакаина характеризуется значительно меньшим количеством негативных побочных эффектов в сравнении с другими опиоидами.

We studied 206 patients (age — 55.5 ± 3.3 years; weight — 84.8 ± 2.9 kg; I–III ASA), undergoing laparoscopic cholecystectomy, herniaplasty, ovarian cystectomy. Spinal ­anaesthesia was performed with hyperbaric bupivacaine (0.5%; 10–20 mg) in combination with 0.06 mg of buprenorphine. To prevent scapulohumeral pain syndrome, we have performed right superficial cervical plexus block with isobaric bupivacaine (0.125%, 10 ml) and diaphragmatic terminal anaesthesia with isobaric bupivacaine solution (0.25%, 15 ml; spray; through laparoscopic trocar). Places of intervention of laparoscopic ports were infiltrated by 0.25% isobaric bupivacaine. To create a pneumoperitoneum, nitrous oxide has been used with a pressure of 9–10 mmHg. Patients received 6 mg melatonin orally at bedtime, 1 h before laparoscopy, and on the first postoperative day at bedtime. Before surgery: oral/intravenously (I.V.) — 1 g of paracetamol, intramuscularly (I.M.) — 20 mg of nefopam, I.V. — 8 mg of dexamethasone, I.V. — 8 mg of ondansetron, I.V. — 50 mg of dexketoprofen. After operation for 1–1.5 days: per os/I.V. — 1 g of paracetamol every 8 h, I.M. — 50 mg of dexketoprofen every 8 h. Correction of hypotension was provided by epinephrine infusion by changing the injection rate depending on the level of blood pressure and heart rate, within the range of 0.09–0.18–0.27 mg/h. Postoperative pain was evalua­ted on a numeric pain rating scale from 0 to 10 in 3, 10, 24, 48 h, and following results were received, respectively: 0; 0.27 ± 0.02; 0.41 ± 0.07; 0.45 ± 0.06 points. Complications: urinary retention — 1 (0.49 %) case; postoperative nausea and vomiting — 31 (15.1 %) patients; itch — 25 (12.1 %) patients (it was effectively treated with I.V. administration of 0.4 mg of naloxone). Hospitalization period was 31.0 ± 1.6 h. Conclusions: spinal anaesthesia with solution of bupivacaine and buprenorphine is an effective method of anaesthesia in laparoscopy, which is characterized by a positive long-term postoperative analgesic profile; improving the quality of analgesia enables early activation and enteral nutrition of patients, therefore reducing the postoperative recovery period that is fully consistent with the concept of Fast track surgery; the combined intrathecal use of buprenorphine and bupivacaine is characterized by significantly fewer adverse side effects compared to other opioids.

бупренорфін; спінальна анестезія

бупренорфин; спинальная анестезия

buprenorphine; spinal anaesthesia