Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Комплексне немедикаментозне лікування хворих з хронічною вертеброгенною патологією

Авторы: Сіделковський О.Л., Федорець В.Г., Пелепейченко О.Ю., Кир’ян В.І.
Клініка сучасної неврології «Аксімед», м. Київ

Разделы: Школа Аксимед

Версия для печати

Трансформація системи охорони здоров’я України від суто державної безоплатної медицини до створення приватних спеціалізованих лікувальних установ сприяє підвищенню якості надання медичної допомоги населенню.
Конкурентоспроможність приватних медичних закладів передбачає високу якість надання медичної допомоги, її фінансову доступність. Окрім цього, важливе місце в діагностично-лікувальному процесі займає взаєморозуміння між лікарем та пацієнтом, особливо при застосуванні немедикаментозної терапії у хворих з неврологічною патологією.
Обраний нами принцип комплексності лікувального процесу із застосуванням немедикаментозних засобів впливу на патофізіологічний механізм розвитку неврологічних захворювань базується, насамперед, на зміні способу життя пацієнта у напрямку активізації його власних зусиль щодо залучення до здоров’язберігаючої поведінки та підвищення якості життя. Задля цього необхідна щоденна фіксація пацієнтом зміни больових відчуттів та найпростіших показників (артеріальний тиск, пульс, індекс маси тіла та ін.), що свідчитимуть про успішність/неуспішність лікувального процесу.
Серед спеціалізованих засобів немедикаментозної терапії використовувалися фізіотерапевтичний вплив (магнітотерапія, лазеротерапія, низькочастотна ультразвукова терапія та ампліпульс, дарсонваль, аплікації, електроміостимуляція, електроаналгезія, електрофорез), лікувальна фізкультура, постізометрична релаксація, голкотерапія, рефлексотерапія, мануальна терапія та масаж.
Аналіз результатів лікування 3986 хворих, серед яких 30 % — з люмбаго, 20 % — з радікулопатіями, 5 % — з радікулоішеміями, 45 % — з м’язово-тонічними синдромами, показав, що середня тривалість лікування немедикаментозними засобами становила 13,1 ±0,4 дня. Одужання досягнуто у 65 % пацієнтів, стійка ремісія — у 29 % хворих, 6 % — виписано із покращенням загального та неврологічного статусу для подальшої реабілітації.
Таким чином, можна стверджувати, що застосування комплексу засобів немедикаментозного лікування неврологічних хворих із хронічною вертеброгенною патологією є не менш ефективним, ніж класична ін’єкційно-пігулкова терапія, для відновлення порушених або втрачених функцій та покращення якості життя.