Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology Том 13, №1, 2017

Back to issue

Проблемні питання в підході до лікування вогнищевої патології щитоподібної залози

Authors: Прудиус П.Г., Кузьмінська О.Є.
Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр, м. Вінниця, Україна

Categories: Endocrinology

Sections: Specialist manual

print version

На сьогодні відзначається подальше збільшення поширеності ендокринних захворювань, порушень обміну речовин та розладів харчування. Так, протягом 2015 року у Вінницькій області кількість осіб, у яких зареєстровані хвороби ендокринної системи, становила 16 % (у 2014 р. — 15,5 %, у 2013 р. — 15,3 %) від усього населення області. В абсолютних цифрах число таких людей досягнуло 257 102 осіб, у т.ч. дітей — 33 704. 
У структурі загальної захворюваності на ендокринопатії перше місце посідає патологія щитоподібної залози — 43,2 %. До того ж, за даними 2013–2015 рр., серед усіх хворих із патологією щитоподібної залози 87,5 % становлять жінки. У 10,3 % підлітків (серед них 72,5 % дівчаток) зареєстрована патологія щитоподібної залози. 
Відомо, що функція щитоподібної залози тісно пов’язана із системою гіпоталамус — гіпофіз — яєчники з відповідним впливом на стан репродуктивної системи організму (передчасне або пізнє статеве дозрівання, порушення оваріально-менструального циклу, безплідність, дисгормональні гіперплазії молочних залоз тощо). Тому патологія щитоподібної залози належить не лише до медичних, але й до соціально-економічних проблем. Питаннями діагностики та лікування цих захворювань займаються не лише державні лікувально-профілактичні заклади, а й приватні медичні структури. 
Дрібні вогнищеві ураження щитоподібної залози, які не загрожують здоров’ю та життю, можна виявити майже у всіх дорослих людей. Тому доцільно запитати, чи не є такий стан організму різновидом норми.
Так, у США щороку діагностують понад 60 тис. нових випадків раку щитоподібної залози. При цьому витрачаються десятки мільярдів доларів на вивчення проблеми, лікування та моніторинг пролікованих пацієнтів, проте кількість померлих не зменшується протягом останніх десятиліть і становить 3–5 на 1 млн населення. Перед медициною та суспільством постає питання, як позбавити людину ризиків, пов’язаних з онкологічною складовою диференційованого раку щитоподібної залози, не завдавши шкоди надмірними (або й зовсім непотрібними) обстеженнями та лікуванням.
Актуальним завданням залишається диференціювання безпечних інтратиреоїдних вузликів від ракових пухлин щитоподібної залози, а при підтвердженні діагнозу раку — розрізнення пухлини, що є безпечним повільно зростаючим новоутворенням, та агресивного новоутворення, що загрожує життю. Розв’язати цю проблему дозволяє генетичне дослідження цитологічного матеріалу. На ринку розвинутих країн з’явилися набори для молекулярно-біологічних та генетичних досліджень утворень щитоподібної залози — «Панель найбільш частих мутацій, які призводять до раку щитоподібної залози» та «Класифікатор експресії генів». Виявлення найчастіших мутацій на практиці дозволяє вдвічі зменшити кількість невиправданих оперативних втручань на щитоподібній залозі. Через високу вартість ці дослідження поки є малодоступними, але, без сумніву, за ними майбутнє.
Агресивна діагностична тактика, спрямована на виявлення вузлів щитоподібної залози за допомогою скринінгового ультразвукового сканування шиї, призводить до виявлення величезного числа вогнищевих утворень, більшість із яких не несуть жодної загрози для життя та здоров’я пацієнта. У цілому ризик для життя існує не більше ніж у 10 % пацієнтів зі встановленим діагнозом раку щитоподібної залози. Але не маючи змоги спрогнозувати поведінку пухлини в майбутньому, лікарі піддають більшість таких пацієнтів радикальному та досить травматичному хірургічному лікуванню — тиреоїдектомії. 
Отже, агресивна діагностична та лікувальна тактика вогнищевих утворень щитоподібної залози призводить до значного зростання видатків для систем охорони здоров’я. Так, у Японії були проведені тривалі спостереження (понад 10 років) у групі з більше ніж 1200 хворими на диференційований рак щитоподібної залози, які показали, що лише 5 % пацієнтів за такий значний період часу демонструють ознаки прогресування тиреоїдного раку й потребують хірургічного втручання. При застосуванні очікувальної тактики в 94 % випадків оперативне втручання не потрібне, а в разі необхідності його проведення прогноз виживаності пацієнтів майже не погіршувався. У результаті в Японії затверджені клінічні рекомендації, що передбачають спостереження за пацієнтами, в яких ще відсутні ознаки агресивного росту та метастазів у лімфатичні вузли шиї. 
Таким чином, діагностика та лікування вогнищевої патології щитоподібної залози потребують залучення висококваліфікованих спеціалістів, обладнання експертного класу, сертифікованої лабораторії. Все це дасть змогу більш точно визначати групи ризику з одночасною мінімізацією ризиків самого лікування та застосування зайвих лікувальних процедур. 
На сьогодні в Україні немає власних затверджених протоколів із лікування патології щитоподібної залози, тому користуємося лише європейськими та американськими рекомендаціями та клінічними настановами. Втручання на щитоподібній залозі регулюють наказ МОЗ України від 17.09.2007 р. № 554 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «онкологія»» та наказ МОЗ України від 01.10.2013 р. № 845 «Про систему онкологічної допомоги населенню України». 
Тому потрібно розробити єдині протоколи з лікування патології щитоподібної залози. Проблема вкрай актуальна у зв’язку із введенням страхової медицини та виникненням приватних медичних закладів, які не завжди обґрунтовано проводять оперативні втручання на щитоподібній залозі. 
 
Запрошуємо фахівців до дискусії на сторінках «Міжнародного ендокринологічного журналу». 

Similar articles

Thyroid Nodules and Thyroid Cancer: What Approaches to Diagnosis and Treatment are Recommended by American Thyroid Association in 2015
Authors: Cherenko S.М. - Ukrainian Scientific and Practical Centre for Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine
International journal of endocrinology 2 (74) 2016
Date: 2016.05.11
Categories: Endocrinology
Sections: Specialist manual
Authors: Болгов М.Ю. Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України», м. Київ
International journal of endocrinology 2(20) 2009
Date: 2009.07.08
Categories: Endocrinology
Хірургічне лікування щитоподібної залози: історія та перспективи подальшого вивчення (науковий огляд)
Authors: Мамчич В.І., Погорєлов О.В., Воскобойнік О.Ю., Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ, Україна
Ukrainian journal of surgery 2 (21) 2013
Date: 2013.07.02
Categories: Surgery
Sections: Specialist manual
Рак щитоподібної залози
Authors: Паньків В.І., Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, м. Київ
International journal of endocrinology 8 (48) 2012
Date: 2013.03.04
Categories: Endocrinology
Sections: Medical education

Back to issue