Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Газета «Новости медицины и фармации» Акушерство и гинекология (617) 2017 (тематический номер)

Вернуться к номеру

Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «Сучасні аспекти збереження та відновлення здоров’я жінки» (11–12 травня 2017 р., м. Вінниця, Україна)

Бабенко О.М., Продан Т.А.
МЦ «Мать и дитя», м. Київ, Україна

Поширеність тазового больового синдрому під час вагітності (пілотне дослідження)

За даними різних авторів, поширеність тазового больового синдрому варіює від 4 до 76 %. Такі значні розбіжності обумовлені різницею в термінології та обстежених популяцій. Даних щодо України в доступній літературі знайти не вдалося.
Метою дослідження було вивчити поширеність тазового больового синдрому у вагітних.
Для вирішення поставленого завдання було проведено пілотне дослідження: проанкетовано 75 породіль, які народили протягом одного місяця у перинатальному центрі III рівня. Усім респонденткам було запропоновано відповісти на запитання спеціально розробленого опитувача. Оцінювали поширеність, ступінь, характеристики та термін виникнення больового синдрому.
За результатами опитування з’ясовано, що половина (50,67 %) опитаних мали болі в ділянці таза під час вагітності. Найчастіше вони описували їх як ниючі, тягнучі. Частіше за все біль локалізувався у лобку, крижах, деякі описували його як біль у стегнах. Ступінь вираженості варіював від 2 до 10 за візуальною аналоговою шкалою та в середньому становив 5 балів. У 15,15 % болі з’явилися у ранні терміни вагітності (до 20 тижнів), у 18,18 % — у терміні від 20 до 29 тижнів, тоді як у більшості вони з’являлися у великі терміни вагітності (30–35 тижнів — 36,36 % та після 36 тижнів — у 30,30 %).
Таким чином, проведене дослідження показало, що тазовий больовий синдром є досить поширеним під час вагітності та значно порушує якість життя. Отже, необхідні подальші дослідження в даному напрямку.
 

 
Babenko O.M., Prodan T.A.
MC "Mother and Child", Kyiv, Ukraine

Prevalence of pelvic pain syndrome during pregnancy (pilot study)

According to literature data prevalence of pelvic pain in pregnancy varies from 4 to 76 %. Such distinction is caused by differences in terminology and surveyed populations. Data from Ukraine in available literature was not found.
The aim of the study was to establish the prevalence of pelvic pain during pregnancy.
To solve this problem was conducted a pilot study: were interviewed 75 women after labor who gave birth within one month in III level perinatal center. All respondents were asked to fill in special questionare. Were evaluated the pain prevalence, severity, location and term of gestation when it appear.
The survey found that half (50.67 %) of respondents had pain in the pelvic area during pregnancy. Often they described it as aching, pulling. Most often localisation were pubis and sacrum, some of them described it as a pain in the hips. The pain severity ranging from 2 to 10 according to visual analogue scale and was on averaged 5 points. In 15.15 % pregnant pain have appeared in early pregnancy (before 20 weeks), in 18.18% — in the period from 20 to 29 weeks, while in most cases it have appeared in late pregnancy (30–35 weeks — 36.36 % and after 36 weeks — at 30.30 %).
Thus, this study showed that pelvic pain is fairly common during pregnancy and significantly violates the quality of life. Thus, further studies are needed to study this question.
 

 
Гилюк О.Г.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова,
кафедра пропедевтики дитячих хвороб, м. Вінниця, Україна

Особливості клініки Епштейна — Барр вірусної інфекції у дітей молодшого віку

Герпесвірусні інфекції є найбільш поширеними в людській популяції. Їх актуальність обумовлена здатністю до ураження практично всіх органів і систем, до реплікування майже в усіх клітинах організму та до довічної персистенції в організмі. Клінічна маніфестація цих інфекцій обумовлена недостатністю системи імунітету.
Мета: вивчення характеру ураження печінки у дітей з клінічними маніфестними формами Епштейна — Барр вірусної  інфекції (ЕБВІ).
Матеріал та методи дослідження. Під спостереженням знаходилося 40 дітей віком від 1 до 6 років з гострою герпесвірусною інфекцією, обумовленою Епштейна — Барр вірусом (ЕБВ). У 15 хворих було поєднання ЕБВ з цитомегаловірусом, у 6 дітей хвороба була спричинена вірусом ЕБВ, цитомегаловірусом та герпесвірусом 
1–2-го типу, у 4 дітей ЕБВ поєднувався з герпесвірусом 6-го типу. Верифікація діагнозу здійснювалась наявністю специфічних IgG- та IgМ-антитіл, визначених за допомогою імуноферментного аналізу, та ДНК збудника у крові, мазках з носоглотки, яка виявлялась методом полімеразної ланцюгової реакції.
Результати дослідження. Початок захворювання у обстежених нами пацієнтів був гострим. До 2–4-го дня хвороби лихоманка і симптоми загальної інтоксикації досягали найвищої вираженості. Температура тіла у більшості хворих (88,7 %) коливалась в межах 38–
40 °С з температурною кривою неправильного типу, інколи з тенденцією до хвилеподібного перебігу (24,5 % пацієнтів). Тривалість лихоманки 1–3 тижні спостерігалась у 2/3 пацієнтів, рідше — триваліше (7,6 % пацієнтів). Субфебрильне підвищення температури тіла відмічене в 12,6 % випадків. Провідними клінічними симптомами у обстежених групах пацієнтів були інтоксикаційний синдром, лімфаденопатія, абдомінальний синдром, збільшення печінки та селезінки (об’єктивно та при ультразвуковому обстеженні), зміни в гемограмі. Ураження печінки, спричинене вірусом Епштейна — Барр, мало переважно безсимптомний перебіг. Поряд з гепатоспленомегалією характерною ознакою ураження печінки була диспротеїнемія з переважанням γ-глобулінів та збільшення осадових проб і незначний цитолітичний синдром: активність аланінамінотрансферази у сироватці крові в 2–2,5 раза перевищувала вікові норми. У всіх хворих на ЕБВІ ультразвукові зміни печінки проявлялись порушенням портальної гемодинаміки у вигляді зниження кровотоку по печінковій артерії та ворітній вені. 
Гострий період захворювання тривав приблизно 2–3 тижні. Нормалізація розмірів селезінки відбувалася до 1 місяця, лімфатичних вузлів — до 1,5–2 місяців, печінки — до 3 місяців. У більшості пацієнтів функціональні проби печінки нормалізувались до 2–3 тижнів хвороби, але у деякої частини дітей (22,6 % випадків) залишалися зміненими протягом 3–6 місяців.
Висновки. ЕБВІ характеризуються значною поширеністю, тривалим перебігом з періодичною реактивацією інфекційного процесу, можливістю розвитку ускладнень. Хворі з ЕБВІ потребують тривалої реабілітації з обов’язковим контролем клініко-лабораторних показників активності інфекційного процесу.
 

 
Данкович Н.О., Багатько О.В.
МЦ «Мать и дитя», м. Київ, Україна

Ефективність лікування безпліддя методом ЕКЗ залежно від етіологічного чинника

За даними офіційної статистичної звітності, в Україні частота жіночого безпліддя становить приблизно 4 випадки на 1000 жінок фертильного віку, у 25 % із них причиною є трубний фактор. Щороку збільшується кількість пацієнток з неплідністю, які звертаються до репродуктологів для лікування з використанням методів екстаркорпорального запліднення (ЕКЗ). Результат лікування залежить від багатьох факторів, таких як етіологічний чинник, протокол стимуляції та інші.
Метою даного дослідження було порівняти ефективність лікування безпліддя методом ЕКЗ у жінок з ендокринним і трубним фактором безпліддя.
Для вирішення поставленої мети був проведений ретроспективний аналіз 178 історій хвороби жінок з безпліддям, які звернулися у клініку для лікування безпліддя методом ЕКЗ у 2015 році. Трубно-перитонеальне непліддя мали 102 пацієнтки, а 76 — ендокринне. Наявність чоловічого фактора була показанням для виключення з дослідження. В аналіз були включені лише жінки, яким проводився стандартний короткий протокол з рекомбінантним фолікулостимулюючим гормоном та антагоністом гонадотропін-рилізинг гормона. Оцінювали кількість отриманих ооцитів, зрілих ооцитів та бластуляцій, частоту настання вагітності.
Середній вік обстежених становив 27,13 ± 1,45 та 29,68 ± 0,97 року. Середня кількість отриманих ооцитів була вірогідно більшою у пацієнток з трубно-перитонеальним безпліддям (13,94 ± 2,65 порівняно з 8,14 ± 1,73). Та ж тенденція зареєстрована й щодо зрілих ооцитів (11,25 ± 0,49 та 6,73 ± 0,59) і бластуляцій (6,34 ± 0,19 порівняно з 3,81 ± 0,22). Частота настання вагітності суттєво не відрізнялася між групами, що зумовлено переносом усім жінкам 1–2 ембріонів високої якості. 
Проведене дослідження показало, що жінки з трубно-перитонеальним фактором неплідності мають більш сприятливий прогноз щодо результатів конт-рольованої стимуляції суперовуляції та настання вагітності, що дає можливість використовувати у них менш складні та затратні протоколи стимуляції.
 

 
Dankovych N.A., Bagatko O.V.
MC "Mother and Child", Kyiv, Ukraine

Outcums of ivf fertility treatment depending on etiological factor

According to official statistics the frequency of female infertility in Ukraine is about 4 cases per 1.000 women of childbearing age and in 25 % cases the main cause of the problem is tubal factor. Number of infertility patients who come to reproductologists for IVF is increasing every year. The result of treatment depends on many factors, such as the etiology, stimulation protocol and others.
The aim of this study was to compare the effectiveness of IVF in women with endocrine and tubal infertility factor.
A retrospective analysis of medical records of 178 women with infertility who come to the clinic for the IVF was performed. 102 patients had tubal and 76 — endocrine infertility. Male factor was the exclusion criteria from the study. In the analysis were included only data from patients who treated according a short standard protocol with recombinant FSH and GnRH antagonist. The number of received oocytes, mature oocytes, blastulations and pregnancy rate were evaluated.
The average age of the patients was 27.13 ± 1.45 and 29.68 ± 0.97 years. The average number obtained oocytes was significantly higher in patients with tubal infertility (13.94 ± 2.65 compared to 8.14 ± 1.73). The same trend was registered also on number of mature oocytes (11.25 ± 0.49 and 6.73 ± 0.59) and blastulations (6.34 ± 0.19 compared to 3.81 ± 0.22). The incidence of pregnancy was comparteble between groups, because was performed transfer of 1–2 good quality embryo to all women.
The study showed that women with tubal infertility have a more favorable outcomes of controlled ovulation stimulation, which allows to use for such patients less complex and costly stimulation protocols.
 

 
Добровольська Л.А., Вигівська Л.А., Пилипенко Н.C., Меренкова І.М.
Харківський національний медичний університет,
кафедра акушерства, гінекології та дитячої гінекології, м. Харків, Україна

Соціальні аспекти виникнення порушень менструальної функції у дівчаток-підлітків

Вступ. Одним із основних стратегічних напрямків діяльності Всесвітньої організації охорони здоров’я є збереження репродуктивного потенціалу нації. Ця пріоритетна діяльність обумовлює заслужену зацікавленість охороною здоров’я дівчаток-підлітків, забезпечення оптимальних умов їх розвитку та раннього виявлення акушерсько-гінекологічної патології (Тучкіна І.О., 2007; Гуркіна Ю.А., 2009). Численні дослідження доводять, що формування репродуктивного потенціалу жінок відбувається саме в пубертаті (Steinberg еt al., 2008). У періоді пубертатогенезу підвищується рівень гінекологічних порушень на тлі підвищеної чутливості організму до дії зовнішніх і внутрішніх факторів зовнішнього середовища (Тучкіна І.О., Тисячка Г.М., 2011). Синдром дисменореї є найбільш поширеним порушенням менструальної функції (ПМФ) у жінок, і він часто зустрічається в процесі становлення репродуктивної системи — в періоді статевого дозрівання. Дисменорея — це не захворювання, а комплекс симптомів, в який входять нейровегетативні, ендокринні, психічні, емоційні та поведінкові відхилення, що виникають у жінки під час менструації (Тучкіна І.О., 2014). Тому структура спеціалізованої служби дитячої гінекології приділяє велику увагу своєчасній гінекологічній допомозі дівчаткам-підліткам з ПМФ. 
Мета. Дослідити соціальні аспекти виникнення порушень менструальної функції у дівчаток-підлітків.
Матеріали та методи. Дослідження проводили на базі кафедри акушерства, гінекології та дитячої гінекології ХНМУ. Обстежено 95 дівчат-підлітків. Вік обстежених — 11–18 років. Обстежені становили 4 групи: I група — 35 дівчаток, які живуть в неповній сім’ї; II група — 29 дівчаток, які мають шкідливі звички (вживання алкоголю і куріння); III група — 16 дівчаток, які мають складні стосунки з батьками; IV група — 15 дівчаток, які мали ранній статевий дебют. Статистична обробка даних проводилася з використанням пакета стандартних програм Statistica for Windows версії 6.1.
Результати та їх обговорення. При вивченні соціального фону дівчаток-підлітків встановлено, що 48,6 % обстежених дівчаток I групи страждали від синдрому дисменореї. У 62,1 % дівчаток, які постійно курять (до 10 сигарет на день), під час менструацій виникали дратівливість, різке зниження працездатності. Менструації інколи супроводжувалися нудотою, блювотою та запамороченням. У III групі хворих синдром дисменореї спостерігався у 87,5 %. У 92,1 % дівчаток з раннім статевим дебютом спостерігалася дисменорея (р < 0,05). 
Висновки. Синдром дисменореї є однією з найчастіших патологій порушення менструальної функції у дівчаток-підлітків. Синдром дисменореї частіше формується на несприятливому соціальному тлі, у дівчат, які мають порушення психологічного клімату в сім’ї та шкідливі звички. Проведення санітарно-освітньої роботи в неблагополучних родинах сприятиме формуванню здорового способу життя у дівчаток-підлітків, які страждають від синдрому дисменореї.
 

 
Dudnyk V., Zvenigorodska G., Andrikevich I.
National Pirogov Memorial Medical University,
Department of pediatric № 2, Vinnytsia, Ukraine

Gene polymorphism of IL-1B and IL-10 in children with glomerulonephritis

The autoimmune nature of glomerulonephritis was already confirmed. It is known that in the development of glomerular injury and nephrosclerosis great role belong to pro-inflammatory cytokines IL-1β.
The aim of our work was to determine the gene polymorphism of cytokines IL-1β (-511) and IL-10 (-1082) in children with chronic glomerulonephritis.
Methods. 64 child patients with chronic glomerulonephritis, 11.73 ± 3.63 years were recruited into the study. Our study included children with levels of glomerular filtration rate > 90 ml/min. Genetic polymorphism of IL-1β (-511) and IL-10 (-1082) and serum IL-1β were evaluated 
Results. Analyzing the contents of IL-1β in serum of children with chronic glomerulonephritis, we found that IL-1β was significantly increased in children with persistent changes of urinalysis (gross hematuria, proteinuria) and with progression of glomerulonephritis compared with remission and with healthy children (p < 0.05). The presence of C/T genotype is associated with increased production of interleukin-1β in serum, compared with children with genotype C/C (p < 0.05). Checking the polymorphism of SNP-1082 of IL-10 we determined that in 50 % of children with chronic glomerulonephritis there was G/A genotype, in 40 % — G/G genotype, and genotype А/А was only in 10 % of patients.
A strong direct relationship between the level of IL-1β in serum and C/T allelic polymorphism of the gene IL-1β (-511) was found (r = +0.56) (p < 0.05). This indicate an increased level of secretion of this interleukin in the presence of C/T genotype of IL-1β.
Conclusions. Genetic polymorphism of genes of IL can be used as a new marker of progression of glomerulonephritis.
 

Каюк В.Г., Ямчук М.М., Григоренко А.М., Сливка Е.В.
Вінницький обласний клінічний онкологічний диспансер, м. Вінниця, Україна
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна

Шляхи оптимізації хірургічного лікування хворих на рак шийки матки після передопераційного курсу променевої терапії

Вступ. Застосування неоад’ювантної променевої терапії є стандартом лікування хворих на інвазивний рак шийки матки (РШМ). Внаслідок опромінення та хірургічної травми виникають порушення мікроциркуляції, порушення живлення тканин, з’являється гіпоксія тканин, асептичний некроз, сповільнюються регенеративні процеси, особливо в ділянках хірургічної агресії (Кривокульський Д.Б., 2007). Усе це сприяє ряду післяопераційних ускладнень. Утворення лімфокіст є одним із ускладнень розширеної екстирпації матки за Вертгеймом після передопераційного курсу променевої терапії і, за даними різних авторів, становить від 12 до 46,1 % (Вишневская Е.Е., Бохман Я.В., 1994).
Метою нашої роботи було оптимізувати хірургічне лікування хворих на РШМ, які отримали передопераційний курс променевої терапії шляхом інтраопераційної профілактики лімфоцеле.
Матеріали і методи дослідження. З 1980 року в гінекологічному відділенні ВОКОД проліковано більше 1 тис. пацієнток з інвазивним РШМ після неоад’ювантного курсу променевої терапії, були застосовані різні способи дренування заочеревинних просторів і черевної порожнини. На сьогодні ми вважаємо три з них найбільш оптимальними і ефективними.
I — дренування параметральних ділянок після видалення всіх груп клубових лімфовузлів двома дренажними трубками з-під круглих зв’язок з обох боків і через куксу піхви гумовою рукавичкою з подальшою повною перитонізацією (I група — 350 хворих).
II — дренування параметральних ділянок після видалення всіх груп клубових лімфовузлів двома дренажними трубками з-під круглих зв’язок з обох боків після ушивання кукси піхви і перитонізація малої миски мобілізованою петлею сигмоподібної кишки таким чином, щоб appendices epiploicae максимально заповнювали порожнину малої миски (II група — 49 хворих).
III — дренування малої миски двома дренажними трубками після ушивання кукси піхви, без перитонізації параметральних просторів (III група — 38 хворих).
Основним критерієм для визначення ефективності дренування був середній післяопераційний ліжко-день.
Результати. 
I група (n = 350) — 21,1 ліжко-дня.
II група (n = 49) — 13,1 ліжко-дня.
III група (n = 38) — 7,4 ліжко-дня.
Висновки. Наш досвіт показав, що відмова від перитонізації при широко відкритих параметріях з дренуванням малої миски після розширеної екстирпації матки за Вертгеймом у хворих на рак шийки матки, які отримали передопераційний курс променевої терапії, є оптимальним способом для профілактики післяопераційних ускладнень, а саме лімфокіст параметральних ділянок. Це значно скорочує післяопераційний ліжко-день, забезпечує своєчасність наступного етапу спеціального лікування. 
 

 
Кривопустов О.С.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,
кафедра акушерства і гінекології № 2, м. Київ, Україна

Алельний поліморфізм гена рецептора прогестерону у здорових жінок репродуктивного віку

Проведено визначення поліморфізму гена рецептора прогестерону (SNP PGR) rs500760 та rs590688 у 102 практично здорових жінок репродуктивного віку, які на момент включення у дослідження мали самостійну одноплідну вагітність в терміні 8–16 тижнів, відсутність загрози самовільного аборту, рівні естрадіолу та прогестерону в крові відповідали референтним значенням для даного терміну вагітності, задовільний соматичний стан та надали поінформовану письмову згоду на участь у даному дослідженні.
Встановлено, що частота мажорної гомозиготи SNP PGR rs500760 A/A становила 50 %, частота мінорної гомозиготи G/G — 5,9 %, частота гетерозиготи A/G — 44,1 %, даний розподіл генотипів відповідає закону Харді — Вайнберга. Частота мажорної гомозиготи SNP PGR rs590688 С/С становила 29,4 %, частота мінорної гомозиготи G/G — 13,7 %, частота гетерозиготи C/G — 56,9 %, даний розподіл генотипів відповідає закону Харді — Вайнберга. При подальшому аналізі враховували дані Mei-Tsz Su, що були отримані у 2011 році стосовно розподілу алельних варіантів за SNP PGR rs590688 у тайванській популяції. Частота мажорної гомозиготи С/С становила 68,7%, частота мінорної гомозиготи G/G — 6,1 %, частота гетерозиготи C/G — 25,2 %. 
Зроблено висновок, що генотип С/С поліморфізму гена рецептора прогестерону rs590688, який асоціюється зі зменшенням частоти виникнення невиношування, у жінок, які включені в наше дослідження в Україні, зустрічається в 2,4 раза рідше порівняно з тайванською популяцією. 
 

 
Кривопустов О.С.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,
кафедра акушерства і гінекології № 2, м. Київ, Україна

Клініко-генетичний підхід до персоніфікації прогестеронової терапії жінок із загрозливим абортом

Проаналізована ефективність та безпека прогестеронової терапії жінок із загрозливим абортом на підставі клініко-генетичного підходу з урахуванням алельного поліморфізму (SNP) гена рецептора прогестерону (PGR) rs590688. 
До даного дослідження було залучено 95 жінок віком від 18 до 45 років включно, у терміні гестації 8–16 тижнів, які були госпіталізовані з клінічними ознаками загрозливого аборту.
Першу групу становили 28 пацієнток із загрозливим абортом, які були розподілені на 2 підгрупи залежно від клінічних проявів загрозливого аборту та різних генетичних характеристик і отримували різну стартову дозу прогестерону. 
До першої підгрупи відносили жінок із больовим синдромом за цифровою рейтинговою шкалою (ЦРШ) до 4 балів включно, у яких були відсутні або мали місце помірні кров’янисті виділення зі статевих шляхів, котрі мали гетерозиготу С/G або мінорну гомозиготу G/G за поліморфізмом PGR rs590688 (C/G), для них доза натурального мікронізованого прогестерону становила 300 мг на 
добу. 
У другу підгрупу ввійшли жінки, які мали больовий синдромом за ЦРШ понад 4 бали, та/або у яких були наявні рясні кров’янисті виділення зі статевих шляхів, та/або які мали мажорну гомозиготу C/C за поліморфізмом PGR rs590688 (C/G), для них доза натурального мікронізованого прогестерону становила 600 мг на добу.
Друга група — 67 пацієнток із загрозливим абортом, яким не проводилось визначення алельного поліморфізму гена рецептора прогестерону, які отримували стартову дозу натурального мікронізованого прогестерону 300 мг на добу перорально.
Ефективність прогестеронової терапії оцінювалась за швидкістю досягнення клінічного ефекту: припинення болю, зникнення кров’янистих виділень та загальною тривалістю лікування до досягнення ефекту. 
Аналіз результатів був проведений за допомогою статистичного пакета SPSS (версія 22) з використанням статистичного середовища R (вер-
сія 3.2). 
Порівняльний аналіз результатів оцінки зникнення болю протягом 7 днів терапії показав, що при проведенні прогестеронової терапії з урахуванням SNP PGR біль у пацієнток в 1,7 раза зникав швидше (χ2 = 10,89; 
p < 0,001) та в 1,9 раза швидше припинялися кров’янисті виділення (χ2 = 6,94; p < 0,05).
Тривалість лікування до часу досягнення клінічного ефекту в першій групі була коротшою в 1,4 раза 
(W = 841,5; p < 0,001). 
Статистично значущих відмінностей в частоті виникнення побічних ефектів поміж двома групами пацієнток не було (χ2 = 0,24; p = 0,62).
Таким чином, клініко-генетичний підхід до персоніфікації прогестеронової терапії жінок із загрозливим абортом з урахуванням алельного поліморфізму гена рецептора прогестерону rs590688 підвищує ефективність зазначеного лікування за рахунок своєчасно обраної дози препарату, що забезпечує скорочення тривалості кров’янистих виділень, болю та тривалості лікування загалом. 
 

Smiyan O., Romaniuk O., Binda T., Mozgova I.
Medical Institute of Sumy State University, 
Department of Pediatrics, Sumy, Ukraine

Structure poisoning in childhood and treatment algorithms at present in sumy city children’s hospital

Introduction. Child survival has been described as "the most pressing moral dilemma of the new millennium" and the Convention on the Rights of the Child, adopted in November 1989, affirms that each child has the right to the highest attainable level of health and to a safe environment. Acute poisoning play a significant role in the pathology of childhood. Among the accidents they occupy fourth place, behind in the number of injuries, burns and drowning.
Aim. Identify the structure and frequency of poisoning that occur in children, assess, depending on age, sex pa-rents providing care of children. Characterize the features of clinical symptoms of acute poisoning. Explore the features of laboratory diagnosis of acute poisoning in different ages of child.
Materials and methods. Children who were in the emergency department. Case histories of children with acute poisoning. Results of toxicology laboratory (blood, urine, vomit, food debris, etc.), morphological method results of investigation.
Work performed at the Medical Institute of Sumy State of University at the Department of Pediatrics. Under the supervision there were 234 children with acute poisoning, from 0 to 18 years, treated in Sumy City Children's Hospital for the period from 2013 to 2016. Among these sick children: infant child were 12 (5.1 %), before school age — 107 (45.7 %), school age — 29 (12.4 %), primary school children — 5 (2.1 %), high school age — 81 (34.6 %).
In order to study the most important risk factors for acute poisoning in children nowadays were analyzed 243 stories of diseases with acute poisoning. Analyzing the causes of acute poisoning following results were obtained. Found that a small majority of the boys often suffer — 126 (52 %) than girls — 117 (48 %). The incidence of acute poisoning in children is also dependent on the particular age period. It was observed 2 groups of children are most susceptible to poisoning: before preschool (1–3 years) 107 (45.7 %) and senior school age (12–18) 81 (34.6 %).
In addition, for each age period has different kind of poisoning substances. Period newborn and infants is not defined dominant substances. In front of toddle age (from 1 to 3 years) are the dominant substance poisoning medicines. Preschool (4 to 6 years): priority drug poisonings registered only in 2014 — 7 (87.5 %), poisoning, while another type of poison was 1 (12.5 %) case. In 2015 this feature is not marked, this one kind of poison almost equal 6 (54.5 %) medication and 5 (45.5 %) of poisoning another matter. In primary school age (7 to 11 years) we met mostly unknown substance. In most age met poisoning with surrogate alcohol — 18 (38 %), drug took second place 15 (31 %). A significant proportion of poisoning is unknown substance and drugs 15 (31 %).
Thus, a significant impact on the incidence of acute poisoning in children are: belonging to the male to preschool and high school periods of childhood, autumn and spring seasons, the nature and type of poisoning substances.
Depending on the duration of hospitalization and dependent dynamics of patients and length of stay in hospital. Improvement of patients during the day was noted in 117 (76 %) patients, and medium hard or hard condition persisted for more than 2 days occurred in 36 (24 %) children.
Conclusion. The frequency of acute poisoning affects age: often suffer in preschool and high school age, belonging to a male, spring and autumn seasons. During the period from 2013 to 2016 years revealed a tendency to increase the number of acute poisoning. More common poisoning medicines. Dynamics of the patients in the vast majority was improving during the day, which depended on timely hospitalization. Feature of acute poisoning in young children is the difficulty of diagnosis and some latent poisoning. Lack informative paraclinical diagnostic methods reduces the effectiveness of early detection of etiological factors and appropriate and timely treatment.
 

 
Туманова Л.Є.1, Молчанова О.В.2, Коломієць О.В.1
1ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», відділення профілактики та лікування 
гнійно-запальних захворювань в акушерстві, м. Київ, Україна
2Клініка «Надія», м. Київ, Україна

Профілактика невиношування вагітності у жінок з поєднаним безпліддям після ЕКЗ методом ІКСІ

У вирішенні проблеми неплідного шлюбу в усіх розвинутих країнах світу все більшого значення набуває метод екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Частота настання вагітності після ЕКЗ знаходиться у межах 20–30 %, а жива дитина народжується тільки в 65–70 % індукованих вагітностей. Найбільший відсоток довільного переривання вагітності припадає на І триместр.
Кілька років тому в програму ЕКЗ був впроваджений метод інтрацитоплазматичного введення сперматозоїдів у яйцеклітину (ІКСІ) як найбільш успішний для досягнення вагітності у випадках чоловічої субфертильності, коли неможливий успіх при звичайному ЕКЗ. ІКСІ є інвазивною технікою, що вимагає маніпуляції з гаметами на різних стадіях їх розвитку. Є відомості про збільшення частоти природжених аномалій розвитку після ІКСІ, які, у свою чергу, ведуть до підвищеної частоти ранніх викиднів.
Мета: обґрунтувати тривалість та терміни проведення підтримуючої гормональної та імунокоригуючої терапії у жінок з поєднаним безпліддям після застосування ЕКЗ/ІКСІ.
Матеріал та методи. Було обстежено 80 вагітних. Критерієм включення пацієнток в основні (I, II) групи була вагітність після ЕКЗ/ІКСІ з поєднаними чоловічим та жіночим (трубно-перитонеальним) факторами безпліддя. Першу групу становили 30 вагітних, які отримували стандартну зберігаючу терапію, другу групу — 30 вагітних, які отримали комплекс підтримуючої гормональної та імунокоригуючої терапії в прегравідарному періоді та І триместрі. Контрольну групу становили 20 жінок — без серйозної соматичної та гінекологічної патології, які завагітніли самостійно.
Методом профілактики невиношування вагітності у 30 жінок після ЕКЗ/ІКСІ з встановленим діагнозом поєднаного безпліддя було введення мікронізованого прогестерону 400 мг/добу інтравагінально за 2 тижні до імплантації і до 16-го тижня вагітності та імуноглобуліну людини нормального рідкого для внутрішньовенного застосування 200 мл 1 раз на 4 тижні за 1–3 тижні до зачаття та під час вагітності до 12 тижнів. 
Результати. Використання запропонованих лікувально-профілактичних заходів, направлених на корекцію імунологічних порушень та забезпечення адекватної імплантації плідного яйця у вагітних після допоміжних репродуктивних технологій методом ІКСІ, сприяло активації структурних механізмів адаптації хоріону та плаценти, збереженню морфометричних і дифузійних показників ворсинчастого дерева на рівні стійкої компенсації, що є найважливішим пристосувальним засобом для підтримки життєздатності плода. Це дозволило знизити частоту переривання вагітності у І триместрі з 62,5 до 20 %, плацентарної дисфункції — з 27,8 до 17,5 %, кесаревого розтину — в 1,4 раза, асфіксії новонароджених — з 46,5 до 27,1 % та запобігти перинатальним втратам.     

Похожие статьи

Особливості перебігу багатоплідної вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій
Авторы: Бойчук А.Г., Вакалюк Л.М., Дрогомирецький Л.В., Любінець В.О., Юнгер В.І. - Івано-Франківський національний медичний університет
Журнал «Медико-социальные проблемы семьи» 4 (том 18) 2013
Дата: 2014.02.05
Рубрики: Акушерство и гинекология
Разделы: Клинические исследования
Ефективність внутрішньовенного імуноглобуліну при невдачах ЕКЗ у жінок із множинними імунними відхиленнями
Авторы: Чернишов В.П.(1), Судома І.О.(2), Донськой Б.В.(1), Гончарова Я.О.(2)
(1) — ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», м. Київ, Україна
(2) — Клініка «Надія», м. Київ, Україна

Газета «Новости медицины и фармации» Акушерство и гинекология (610) 2017 (тематический номер)
Дата: 2017.02.27
Рубрики: Акушерство и гинекология
Разделы: Клинические исследования

Вернуться к номеру