Ангіна, або тонзиліт, — це захворювання лімфатичної системи, а саме запалення піднебінних мигдалин (гланд), які розташовані по обидва боки горла. Збудниками виступають різні інфекції, найчастіше стрептококи. При цьому ангіна рідко розвивається на тлі ГРЗ, а проявляється зазвичай як окреме захворювання.

Гостра ангіна розвивається стрімко і має яскраво виражені симптоми:

• різкий стрибок температури до 39-40 °С (без застосування жарознижуючих препаратів температура за час хвороби не опускається нижче 38 градусів);
• гострий біль в горлі, при ковтанні хворому здається, що він ковтає скло;
• збільшення піднебінних мигдалин, вони починають явно відчуватися і заважати;
• іноді збільшуються сусідні лімфовузли;
• на гландах з'являється білий наліт (при лакунарній ангіні) або жовтуваті пробки (при фолікулярній);
• загальний стан дуже поганий, хворий відчуває слабкість, сильне запаморочення, йому важко перебувати у вертикальному положенні;
• різко знижується апетит (діти при ангіні можуть і зовсім відмовлятися від їжі).

Ангіни небезпечні своїми ускладненнями, вони нерідко провокують гостре запалення серця або ревматичні захворювання, нефропатії. Необхідно звернутися до отоларинголога, тому що в окремих випадках інфекція може проникнути в мозок і викликати менінгіт. Також варто звернути увагу, що деякі форми можуть викликати некротичні ураження і абсцеси горла.

Розвитку хронічного тонзиліту зазвичай передують неодноразові ангіни, часто недоліковані. Особливо в цьому плані несприятлива фолікулярна ангіна: кожен раз після відходження гнійної пробки на її місці формується рубець. Згодом тканини мигдалини повністю заміщуються сполучною тканиною, тобто гланди перестають виконувати свою захисну функцію. Інфекція, що оселилася в гландах, постійно провокує утворення гною, який не тільки виходить назовні, а й розноситься кров'ю (разом із самою інфекцією) по організму, викликаючи запалення серця, нирок, суглобів, іноді навіть мозку.

Симптоми хронічного тонзиліту:

• періодичні болі в горлі, рідко ріжучого, частіше давлячого характеру;
• постійно збільшені мигдалини;
• можуть бути збільшені шийні і щелепні лімфовузли;
• постійна присутність нальоту або відходження гнійних пробок (гранул) з гланд;
• неприємний запах з рота;
• часті «фонові» головні болі;
• знижена працездатність, швидка стомлюваність.

Зазвичай гостра ангіна лікується консервативним методом, але у випадках, коли мигдалини вже перестали виконувати свою захисну функцію і стали розсадником інфекції, а також при наявності серйозних ускладнень хворим рекомендують провести операцію — тонзилектомію.