Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Emergency medicine" 4 (83) 2017

Back to issue

Pharmacotherapy of the psychoemotional sphere in hospitalized patients in the early perioperative period

Authors: Куновський В.В., Барвінська А.С.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

Categories: Medicine of emergency

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Вивчено ефективність розробленого нами способу нівелювання стану тривожності, заснованого на застосуванні ноотропного препарату Ноофен® 500, у хірургічних і травматологічних хворих у передопераційному періоді. У групі пацієнтів, у якій використовувалась запропонована методика (30 осіб), спостерігалась закономірна тенденція до нівелювання тривожного синдрому в 76,47 % хворих хірургічного та 69,2 % — травматологічного профілю, на той час як у пацієнтів, у яких даний середник не використовувався (20 осіб), ознаки особистісної та реактивної тривожності залишались на достатньо високих рівнях. Зроблено висновок, що запропонований спосіб корекції психоемоційного статусу виявив достатньо виражений клінічний ефект, його застосування дозволяє нівелювати основну вегетативно-соматичну складову тривоги і є доцільним у клінічній практиці.

Изучена эффективность разработанного нами способа нивелирования состояния тревожности, основанного на применении ноотропного препарата Ноофен® 500 у хирургических и травматологических больных в пред­операционном периоде. В группе пациентов, в которой использовалась предложенная методика (30 человек), наблюдалась закономерная тенденция к нивелированию тревожного синдрома у 76,47 % больных хирургического и 69,2 % — травматологического профиля, в то время как у пациентов, у которых данный препарат не использовался (20 человек), признаки личностной и реактивной тревожности оставались на достаточно высоких уровнях. Сделан вывод, что предложенный способ коррекции психоэмоционального статуса обнаружил достаточно выраженный клинический эффект, его применение позволяет нивелировать основную вегетативно-соматическую составляющую тревоги и целесообразно в клинической практике.

The effectiveness of our method of leveling the state of anxiety based on the use of the nootropic preparation Noophen® 500 in surgical and trauma patients in the preoperative period was studied. In the group of patients using the proposed method (30 people), there was a regular tendency to level the anxiety syndrome in 76.47 % of surgical patients and 69.2 % of trauma patients, while in persons, who did not use this technique (20 people), the signs of personal and reactive anxiety remained at fairly high levels. It is concluded that the proposed method for the correction of psychoemotional status has revealed a rather significant clinical effect, its use allows to level the main vegetative and somatic component of anxiety and is expedient in clinical practice.


Keywords

психоемоційний статус; тривога; операція; гострий панкреатит; Ноофен® 500; передопераційна підготовка

психоэмоциональный статус; тревога; операция; острый панкреатит; Ноофен 500®; предоперационная подготовка

psychoemotional status; anxiety; surgery; acute pancreatitis; Noophen® 500; preoperative preparation

Вступ

До стресу схильна будь-яка людина незалежно від займаної нею посади, становища в суспільстві та матеріального достатку. За статистикою, у США (країні, що першою усвідомила проблему стресу) 90 % населення постійно перебуває в стані сильного стресу. З них 60 % відчуває стрес 1–2 рази на тиждень, 30 % — майже кожен день [1].
Певний рівень тривожності — природна особливість, що супроводжує активну діяльність та існування особистості в соціумі. У кожної людини існує свій оптимальний, або бажаний, рівень тривожності, це так звана корисна тривожність, що визначається ступенем особистісної адаптації та активністю соціального життя кожного індивідуума. Оцінка людиною свого стану щодо цього є для неї істотним компонентом самоконтролю й самовиховання. Особливо важливу роль тут відіграє здатність людини до адекватної ситуаційної адаптації або, відповідно до концепції загального адаптаційного синдрому H. Selye [2], за наявності безперервного стресогенного фактора, ступінь виваженості «адаптаційної енергії».
На фоні соматичного захворювання, з набором його клінічних симптомів, у пацієнтів виникає відчуття внутрішнього неспокою, безпосередньо пов’язане із суб’єктивно пережитими емоціями — напруженням, нервозністю, страхом, тривогою. Вираженість цього стану різна й обумовлена як ступенем емоційної реакції на стресову ситуацію, так і здатністю до сприйняття й реагування на зовнішні подразники, що в сукупності й визначає ступінь особистісного стану ситуативної тривожності (ССТ).
Загалом стан вираженого стресу безпосередньо пов’язаний із фінансовим становищем пацієнта і безпосереднім економічним рівнем розвитку країни.
Американське агентство фінансово-економічної інформації агентства Bloomberg подало рейтинг країн світу (рис. 1), жителі яких найбільше страждають від стресу й депресії (The Most Stressed Out Countries 2013).
Дослідження охоплювало 74 держави, населення яких перевищує мільйон осіб і щодо яких є вірогідні статистичні дані [3]. Подібні дослідження в нашій країні не проводились, тому вірогідних даних по Україні за останні 5 років немає.
Серед широкого кола компонентів комплексного лікування стаціонарних хворих терапія, спрямована на нівелювання або повне купірування психоемоційного напруження, тривожності, дратівливості, емоційної лабільності, відчуття страху та поліпшення сну в ранній передопераційний період, набуває особливого значення [1, 2, 4]. Це зумовлено тим, що інтенсивний емоційний стрес, притаманний більшості пацієнтів, які надходять на стаціонарне лікування, не тільки негативно впливає на психоемоційний стан пацієнта, але й становить важливу ланку патогенетичного ланцюга розвитку та прогресування основного соматичного захворювання. Причому порівняно з іншими проявами та скаргами пацієнтів при хірургічних захворюваннях органів черевної порожнини та хворих із травматологічною патологією тривожний синдром відрізняється особливим впливом на психоемоційний статус пацієнта й недостатньою ефективністю купірування його проявів у даного контингенту хворих [2, 4]. Синдром особистісної та ситуативної тривожності формується внаслідок поєднання різних чинників, зокрема таких, як виражений больовий синдром, відчуття тривоги й страху перед операційним втручанням, емоційна лабільність. У зв’язку з цим опрацювання оптимальних схем фармакотерапії психоемоційної сфери набуває особливо актуального значення.
Мета дослідження: вивчити ефективність фармакотерапії стресового чинника в стаціонарних хворих за принципом нівелювання тривожно-невротичних станів, тривоги, страху та неспокою з використанням сучасних лікарських засобів, що впливають на психоемоційну сферу пацієнтів.

Матеріали та методи

Проаналізовано результати лікування вибіркової групи пацієнтів, що складалася з 50 осіб, які перебували на стаціонарному лікуванні в умовах хірургічного та травматологічного відділень Комунальної міської клінічної лікарні швидкої допомоги м. Львова у 2017 році. Вік пацієнтів коливався від 22 до 62 років. Чоловіків було 27 (54 %), жінок — 23 (46 %) особи. Тривалість перебування на стаціонарному лікуванні з моменту госпіталізації становила від 1 до 4 діб. Розподіл пацієнтів за гендерними характеристиками відображено в табл. 1.
До спостереження залучались пацієнти, яким з метою профілактики стресових станів і/або нівелювання станів тривожності, страху, неспокою, а в людей літнього віку — безсоння перед плановими операціями чи болючими діагностичними дослідженнями проводилась корекція загального стану шляхом додавання до медикаментозної терапії за день до операції лікарського засобу з групи психо–стимуляторів і ноотропів — Ноофену®.
Увесь контингент хворих за принципом «сліпого конверта» було поділено на дві групи. Одна з них — основна група (група А), до якої було віднесено 30 хворих, поділених на дві підгрупи (А1 — хірургічні пацієнти — 17 осіб; А2 — травматологічні хворі — 13 спостережень), для нівелювання тривожно-невротичного стану яких застосовувався принцип запобіжної терапії. Друга — група порівняння (група В), що включала 20 пацієнтів (хірургічного (12 випадків) та травматологічного (8 спостережень) профілю), у яких у періопераційному періоді (за 12 годин до операційного втручання) медикаментозна корекція тривоги не проводилась. 
Зміст цього підходу до фармакотерапії ситуативної та особистісної тривожності й неспокою полягає в тому, що безпосередньо за 12 годин перед проведенням операції чи болючих діагностичних досліджень у пацієнтів з групи спостереження призначався лікарський засіб Ноофен® у дозі 500 мг одноразово. 
Опрацьована методика профілактики формування в пацієнтів тривожного синдрому й ситуативної тривожності, розроблена на етіопатогенетичних засадах формування стресу, ґрунтувалась на антигіпоксичній та антиамнестичній дії Ноофену® 500 мг (γ-аміно-β-фенілмасляної кислоти гідрохлорид) та його здатності ліквідувати прояви напруження, тривожності, страху, покращувати сон. Позитивний ефект препарату обумовлений його системною біодоступністю, завдяки якій препарат швидко всмоктується після перорального прийому, проникає в усі тканини організму, добре проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр, що й забезпечує виражений ноотропний ефект. 
Препарат Ноофен® є похідним ГАМК і феніл–етиламіну з домінуючою антигіпоксичною та антиамнестичною дією. Ноофен, як ноотропний засіб, стимулює пам’ять і навчання, підвищує фізичну працездатність. Проникаючи через гематоенцефалічний бар’єр, препарат стимулює повільні гальмівні рецептори нейронів, переважно кори головного мозку, гіпоталамуса й лімбіко-ретикулярного комплексу, посилюючи процеси гальмування [5, 6]. 
Численні експериментальні дослідження показали, що транквілізуюча дія препарату Ноофен пов’язана з його здатністю посилювати контролюючу функцію кортикальних структур над субкортикальними, у тому числі лімбічними [7, 8], що забезпечує усунення симптомів психоемоційного напруження, тривожності, страху; покращує сон, потенціює дію снодійних, наркотичних, нейролептичних і протисудомних препаратів. На відміну від транквілізаторів прийом препарату Ноофен® не викликає седативного ефекту, зниження працездатності та сонливості.
Бета-феніламін, що входить до складу препарату Ноофен®, сприяє вивільненню й гальмуванню зворотного захвату дофаміну, що визначає його антиастенічну дію [9]. Окрім помітного зменшення проявів астенії, Ноофен® чинить також вегетостабілізуючу дію, зменшуючи вазовегетативні симптоми, включаючи головний біль, відчуття тяжкості в голові, порушення сну, дратівливість, емоційну лабільність, підвищує розумову працездатність [9]. На відміну від транквілізаторів, під впливом препарату Ноофен покращуються психологічні показники (увага, пам’ять, швидкість і точність сенсомоторних реакцій). У хворих на астенію й емоційно лабільних пацієнтів уже з перших днів терапії покращується самопочуття, підвищуються інтерес та ініціатива, мотивація до активної діяльності без седативного ефекту чи збудження. Встановлено, що при гіпоксично-ішемічних ураженнях головного мозку Ноофен® спричиняє перебудову нервової регуляції церебрального кровообігу та обмінних процесів у мітохондріях клітин мозку [10] та покращує оксигенацію головного мозку. Усе це сприяє покращенню функціонального стану центральної нервової системи та її регулюючого впливу на коронарний кровообіг і функцію органів кровообігу та дихання. 
Аналіз ефективності фармакотерапії проводився на основі анкетування хворих із визначенням оцінки стану психоемоційної сфери пацієнта, вимірювання ЧСС та АТ, лабораторних аналізів увечері (за 12 годин до операційного втручання) перед однократним прийомом 1 пакетика швидкорозчинного порошку Ноофен® 500, а також наступного дня зранку, перед операцією. 
Для оцінки ступеня вираженості ССТ були використані дві базові анкети (які заповнювали шляхом клінічного інтерв’ю): шкала тривожності Спілбергера — Ханіна (STAI — State Trait Anxiety Invertory), що включає шкали ситуативної та особистісної тривожності з триступеневою градацією вираженості симптомів (до 30 балів — низька; 31–44 бали — помірна; 45 і більше — висока); шкала Гамільтона для визначення ступеня вираженості симптомів тривожності (НАRS) з такою інтерпретацією результатів: вираженість кожного з параметрів шкали оцінювалася у балах від 0 до 4, загальний показник кожного з пацієнтів стратифікувався таким чином: понад 20 балів — показник високого рівня тривожності, тривожний стан; від 8 до 20 балів — у пацієнта наявні симптом тривожності; менше від 8 балів — відсутність тривожного стану. Для визначення ступеня астенічного синдрому проводилось опитування за тестом самооцінки функціонального стану (САН). За допомогою тесту визначають рівень самопочуття, активності й настрою. Також проводилась суб’єктивна оцінка якості нічного сну (СОН) та визначалась динаміка ЧСС і АТ. Як об’єктивний показник стресової реакції пацієнта обрано рівень стресового гормона кортизолу, визначення якого проводили в сертифікованій лабораторії Unilab: нормативні значення в ранковий час (07:00–10:00) — 171–536 ммоль/л, у вечірній час (16:00–20:00) — 64–327 ммоль/л.
Статистичну обробку отриманих результатів здійснювали за допомогою пакета програм MS Excel 2010. Дані наведені у вигляді M ± m. Статистично вірогідним вважали значення p < 0,05.

Результати та обговорення

У результаті проведеного дослідження при аналізі оцінки стану тривожності в усіх обстежених хворих було констатовано, що домінантними проявами ситуативного стану тривожності (у першу добу від моменту госпіталізації) були: відчуття небезпеки — 46 спостережень (92 %), відчуття напруження — 36 (72 %), боязнь — 35 (70 %), надмірні переживання й хвилювання — 43 (86 %), порушення здатності до концентрації уваги — 42 (84 %), дратівливість — 21 (42 %), відчуття внутрішнього тремтіння — 39 (78 %), неможливість розслабитися — 45 (90 %), загальна втома — 39 (78 %), труднощі із засинанням — 41 (82 %). Рідше зустрічалися такі соматичні ознаки тривоги, як: гострий біль у ділянці серця, загрудинний біль та/або серцебиття — 25 (50 %), гіпервентиляція або задишка — 18 (36 %), головний біль — 22 (44 %), ускладнене ковтання — 11 (22 %), свербіж шкіри — 8 (16 %), шум у вухах — 26 (52 %).
Сумарно в результаті проведених спостережень у всіх пацієнтів спостерігався високий рівень соматичної й психічної невмотивованої тривожності.
У хворих групи А1 тривожний варіант поведінки (на 1-шу — 3-тю добу від моменту надходження) констатований у 76,47 % опитаних (13 спостережень), у групі А2 — у 69,2 % пацієнтів (9 спостережень). Ознаки ССТ з астеноподібним варіантом перебігу (домінують млявість і слабкість) відзначені в 17,6 % хворих (3 спостереження) з групи А1, у 30,76 % із групи А2 (4 випадки). Дисфоричний варіант (прояви ССТ з ознаками постійного переживання, відчуттям внутрішнього невдоволення й роздратування) був більш виражений у групі А1 — 10 пацієнтів (58,5 %) і менш виражений — у групі А2 — 5 хворих (38,5 %). Отже, для пацієнтів хірургічного відділення (А1) найбільш вираженими проявами ССТ були відчуття напруження, переживання та хвилювання, що спостерігалися в більшості пацієнтів (15; 88,24 %). У третині спостережень — 4 пацієнти (30,76 %) травматологічного відділення (група А2) — з огляду на тривалий перебіг захворювання й старший вік скарги ситуативного стану тривожності проявлялися астеноподібним варіантом перебігу з ознаками загальної втоми, порушення здатності до концентрації уваги й відчуттям внутрішнього тремтіння. Загалом серед 10 хворих хірургічного відділення (58,5 %) на тлі відчуття напруження й тривожності практично в кожного другого пацієнта спостерігалися ознаки дисфоричного варіанта прояву ССТ з відчуттям внутрішнього невдоволення, роздратованості в поєднанні із соматичними ознаками тривоги (загрудинний біль, задишка, шум у вухах).
У результаті проведеного опитування (відповідно до шкали тривожності Спілбергера — Ханіна) було констатовано, що орієнтовна оцінка тривожності значною мірою пов’язана з віком пацієнтів. Так, у жінок віком від 57 до 61 року ССТ була на рівні 45 ± 3 бали, що вище, ніж у пацієнток віком 48–55 років, у яких рівень тривожності становив 37 ± 5 балів. У чоловіків ССТ меншою мірою залежала від віку пацієнта й становила 36 ± 4 бали (що відповідає середньому ступеню вираженості ознак ситуативної тривожності). Слід також зазначити, що в пацієнтів хірургічного відділення рівень тривожності на момент надходження становив 45 ± 2 бали, що можна трактувати як високий. Отримані результати, ймовірно, пов’язані з більш молодим віком хворих (37 ± 5 років) і яскравіше вираженою в них здатністю до адаптації. У пацієнтів травматологічного відділення (45 ± 11 років) протягом усього періоду лікування рівень тривожності знаходився в межах 41 ± 4 бали (середній рівень тривожності за тестом на тривожність Спілбергера — Ханіна).
Відповідно до результатів, наведених у табл. 2, увечері, за 12 годин до операції, у пацієнтів обох груп (за результатами тесту Спілбергера — Ханіна) показники реактивної та особистісної тривожності були підвищені без статистично вірогідних (р > 0,05) відмінностей між групами. За результатами тесту, проведеного вранці, перед операцією, констатовано, що в пацієнтів основної групи показники тривожності вірогідно знизилися (р < 0,01), у той час як у хворих групи порівняння статистично вірогідного зниження показників не було (р > 0,05). 
Ранкові показники рівнів тривожності (тест Спілбергера — Ханіна) у пацієнтів групи порівняння були вірогідно (р < 0,05) вищі, ніж у хворих основної групи. 
При проведенні статистичного (χ2) опрацювання даних спостережень (тест Спілбергера — Ханіна) констатовано, що реактивна та особистісна тривожність в обох групах за 12 годин до операції не відрізнялась (χ2 = 0,0056; р > 0,05). У пацієнтів основної групи перед операцією суттєво знижувалася особистісна (χ2 = 9,64; р = 0,0019) та реактивна (χ2 = 8,40; р = 0,0037) тривожність. Водночас у пацієнтів групи порівняння показники тривожності залишались високими (χ2 = 0,5016; р > 0,05).
Загалом за результатами шкали НАRS (ступінь вираженості симптомів тривожності) у пацієнтів обох груп напередодні ввечері констатовано тривожний стан. Включення препарату Ноофен у комплекс медикаментозної терапії дозволило знизити ступінь вираженості симптомів тривожності (відповідно до шкали Гамільтона) у більшості пацієнтів хірургічного (13; 76,47 %) та травматологічного (11; 84,6 %) відділень з високого рівня (41 ± 6 балів) напередодні операційного втручання до помірного (28 ± 4 бали) у день операції. Динаміка основних симптомів тривожності в процесі лікування пацієнтів основної групи та групи порівняння відображена на рис. 2.
У пацієнтів хірургічного відділення також відзначалося зниження ступеня тривожності, проте воно було менш вираженим (45 ± 2 бали vs 34 ± 2 бали), ніж у пацієнтів травматологічного профілю. Помірне зниження рівня тривожності в даної категорії хворих пов’язане з органічною складовою основного захворювання й безпосередньо з оперативним лікуванням і самою операцією як додатковим фактором стресу й тривожності.
З метою більшої наочності динаміки ключових показників тривожності в обох групах у табл. 3 наведено їх середні величини (оцінка від 1 до 4 балів). 
На підставі даних, наведених у табл. 3, можна стверджувати, що відбувалося вірогідне зниження симптомів тривожності (кардіоваскулярні та ней–ровегетативні симптоми; безсоння, страх) зранку, перед операцією, в пацієнтів основної групи на відміну від пацієнтів групи порівняння. 
Як біохімічний критерій купірувування стану ситуативної тривожності визначався рівень гормона кортизолу (стресового гормона) в крові електрохемілюмінесцентним методом у сертифікованій лабораторії Unilab за 12 годин до операційного втручання (перед сном) та зранку, безпосередньо перед операцією (відповідно до схеми прийому препарату та дизайну дослідження), оскільки вміст кортизолу в крові коливається впродовж доби. Нормальні показники гормона в крові у ранковий час становлять 171,0–536,0 нмоль/л, у вечірній — 64,0–327,0 нмоль/л.
Оцінка динаміки рівня кортизолу крові (табл. 4) показала, що в обох групах пацієнтів спостерігались підвищені вихідні показники рівнів стресового гормона кортизолу. Зростання цих показників є вірогідним маркером наявності вираженої стресової реакції напередодні операційного втручання.
З огляду на дані, наведені в табл. 4, також можна констатувати, що напередодні операційного втручання (жінки vs чоловіки) стресова реакція була виражена незалежно від статі пацієнтів (р > 0,05).
Слід також відзначити, що безпосередньо перед операцією в жінок рівень стресу за показником кортизолу є вищим, ніж у чоловіків (р < 0,05), що пов’язано з психоемоційною організацією жінок та схильністю до більш вираженої реакції на ситуативну тривожність. При порівнянні внутрішньогендерної (жінки vs жінки та чоловіки vs чоловіки) реакції на стрес за 12 годин до операції та безпосередньо в день операції статистично значимих відмінностей не виявлено (р > 0,05).
За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що на момент обстеження напередодні операційного втручання рівні стресового гормона кортизолу були підвищені в більшості пацієнтів обох груп. Статистично вірогідної різниці в показниках кортизолу в групі А та групі В не було. 
За результатами, наведеними на рис. 3, можна констатувати, що додавання в комплекс передопераційної підготовки пацієнта лікарського засобу Ноофен® сприяло вірогідному зниженню рівнів стресового гормона кортизолу в більшості пацієнтів основної групи (р = 0,0029) вранці, перед операційним втручанням. 
Водночас у пацієнтів групи порівняння (група В) за результатами проведених досліджень рівні кортизолу вірогідно не знижувались (р > 0,005), що підтверджувало підвищений рівень суб’єктивних переживань пацієнтів, обумовлених стресовими емоціями ситуативної тривожності — напруженням, нервозністю, страхом, тривогою.
При порівнянні ранкових показників кортизолу в обох групах (рис. 3) відмічено статистично значиме зниження рівнів кортизолу в групі А (р < 0,0007).
Отже, застосування в комплексі превентивної терапії тривожно-невротичних станів, тривожності, страху та неспокою в пацієнтів у передопераційному періоді сучасних психостимулювальних і ноотропних лікарських засобів, а саме препарату Ноофен®, дозволило нівелювати основну вегетативно-соматичну складову стану тривожності, прискорило адаптацію пацієнтів до умов стаціонарного лікування і, як результат (за даними анкетування), сприяло нормалізації сну в більшості (26; 86,7 %) пацієнтів основної групи на противагу групі порівняння, у якій міцний сон напередодні операційного втручання відзначили лише 55 % від загальної кількості опитаних хворих.
У табл. 5 відображено результати самооцінки загального стану хворих за 10-бальною шкалою. Стратифікація результатів проводилась по висхідній: чим краще самопочуття хворого, тим кількість балів є вищою.
Отримані дані анкетування корелювали з результатами лабораторних досліджень з визначення рівнів стресового гормона кортизолу.
Динамічний аналіз загальносоматичного стану пацієнтів підтвердив вірогідну різницю у стані хворих основної групи та групи порівняння за критеріями систолічний артеріальний тиск (САТ); діастолічний артеріальний тиск (ДАТ); ЧСС; частота дихання (ЧД).
Увечері, за 12 годин до операції, об’єктивні показники загальносоматичного стану в обох групах не відрізнялися. Зранку, перед операцією, в пацієнтів основної групи відзначено нормалізацію даних показників порівняно з вечірніми даними. За даними, наведеними в табл. 6, що містить об’єктивні показники стресової реакції (САТ, ДАТ, ЧСС, ЧД), також можна констатувати, що в пацієнтів основної групи зранку, перед операцією, показники САТ, ДАТ та ЧСС були вірогідно нижчі, ніж у хворих групи порівняння (р < 0,05). Поряд із цим за показником ЧД статистично значимих (р > 0,05) відмінностей не виявлено. 
Доцільно також відзначити, що переносимість одноразового вживання препарату Ноофен® 500 була задовільною, небажаних побічних явищ у жодного пацієнта основної групи не констатовано, і, відповідно, препарат можна рекомендувати до широкого застосування у практичній медицині.

Висновки

1. У переважної (87 %) більшості пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікування, проблема стресу й тривоги є важливою складовою ланкою у формуванні загального стану хворого.
2. З метою ліквідації ситуативного стану тривожності та корекції психоемоційного статусу пацієнта напередодні операції до комплексу медикаментозної терапії доцільно додавати лікарські препарати, що дозволяють скорегувати та ліквідувати основну вегетативно-соматичну складову тривоги.
3. Лікарський засіб Ноофен® 500 сприяє адаптації пацієнтів до умов стаціонару й дозволяє значно знизити емоційну реакцію хворих на стресову ситуацію.
4. Ноофен® 500 у вигляді швидкорозчинного порошку в дозі 500 мг доцільно застосовувати у пацієнтів хірургічного та травматологічного профілю одноразово за 12 годин до операційного втручання (напередодні ввечері) при проведенні усіх планових операцій з метою нівелювання тривожно-невротичних станів, передопераційного страху та неспокою.
 
Конфлікт інтересів. Не заявлений.

Bibliography

1. Новости мира: Статистика стресса и депрессий. [Элект–ронный ресурс]. — http://loveinkaliningrad.ru/news/449.html
2. Селье Г. Стресс без дистресса. — М.: Прогресс, 2002. — 175 с.
3. Prozac World: These Are The Most Stressed Out Countries. [Электронный ресурс]. — http://www.zerohedge.com/news/2013-07-17/prozac-world-these-are-most-stressed-out-countries
4. Kehlet H. Labat Lecture 2005. Surgical stress and postoperative outcome — from here to where? // Reg. Anesth. Pain Med. — 2006. — 31. — 47-52.
5. Громов Л.А. «Типичные» и «атипичные» транквилизаторы / Л.А. Громов, Е.Т. Дудко // Вісник фармакології та фармації. — 2003. — № 10. — С. 11-17.
6. Щекина Е.Г. Особенности ноотропной терапии / Е.Г. Щекина // Провизор. — 2008. — № 2. — С. 6-9.
7. Смулевич А.Б. Клинические эффекты бензодиазепиновых транквилизаторов в психиатрии и общей медицине / А.Б. Смулевич, М.Ю. Дробижев, С.В. Иванов. — М.: Медиа-Сфера, 2005. — 348 с.
8. Смулевич А.Б. Психокардиология / А.Б. Смулевич, А.Л. Сыркин. — М.: МИА, 2005. — 779 с.
9. Бурчинський С.Г. Сучасні підходи до фармакотерапії нейроциркуляторної дистонії / С.Г. Бурчинський // Ліки. — 2005. — № 1–2. — С. 1-4.
10. Тещук В.Й. Досвід застосування ноофену у відновному лікуванні гострих порушень мозкового кровообігу в умовах ВМКЦ / В.Й. Тещук, В.В. Тещук // Актуальные проблемы транспортной медицины. — 2014. — № 1(35). — С. 111-115.
11. Нагорная Н.В. Психовегетативный синдром у детей и возможные пути его коррекции / Н.В. Нагорная, А.В. Дубовая, Е.В. Бордюгова // Таврический медико-биологический вестник. — 2013. — Т. 16, № 3. — С. 110-115.
12. Нагорная Н.В. Эффективность ноофена в коррекции нарушений психоэмоционального статуса у детей с вегетососудистой дисфункцией / Н.В. Нагорная, А.В. Дубовая, Е.В. Бордюгова [и др.] // Современная педиатрия. — 2012. — № 7(47). — С. 47-51.
13. Возняк А.В. Ефективність препарату «Ноофен®» у комплексному лікуванні вегетативної дисфункції в дітей / А.В. Возняк // Современная педиатрия. — 2013. — № 6(54). — С. 81-87.
14. Бабюк И.А. Коррекция расстройств пограничного уровня в общетерапевтической практике / И.А. Бабюк, О.Е. Шульц, Л.А. Васякина [и др.] // Медична психологія. — 2011. — № 4. — С. 28-31.

Similar articles

Correction of Asthenoneurotic Manifestations in Children with Primary Hypertension on the Background of Noophen Administration
Authors: Марушко Ю.В., Гищак Т.В. - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
"Child`s Health" 3 (71) 2016
Date: 2016.07.11
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches
Efficacy of noofen use in the treatment of gastroesophageal reflux disease in schoolchildren
Authors: Няньковський С.Л.(1), Городиловська М.І.(1), Іванців В.А.(1), Бойко О.І.(2)
(1) — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
(2) — Львівське обласне патологоанатомічне бюро, м. Львів, Україна

"Child`s Health" Том 12, №2, 2017
Date: 2017.05.12
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches
Multimodal anesthetic support for thyroidectomy
Authors: Підгірний Я.М.(1), Ушневич Ж.О.(2), Іванів А.В.(2)
(1) — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
(2) — Львівська обласна клінічна лікарня, м. Львів, Україна

"Emergency medicine" №4(99), 2019
Date: 2019.08.07
Categories: Medicine of emergency
Sections: Clinical researches

Back to issue