Діагностика та лікування оніміння
Разделы: Школа Аксимед
Версия для печати
Зі скаргами на оніміння необхідно в першу чергу звернутися до невролога або травматолога (якщо відчуття об'єктивно пов'язані з недавньою травмою). Для діагностики основного захворювання, симптомом якого є оніміння, призначають:
- рентгенографію відповідного відділу хребта або голови, суглобів,
- електроенцефалографію,
- реоенцефалографію,
- КТ або МРТ головного мозку, спинного мозку, внутрішніх органів,
- УЗД внутрішніх органів, матки і яєчників, серця,
- допплерографію судин, що живлять головний мозок або кінцівку,
- реовазографію,
- електронейроміографію,
- електрокардіографію,
- загальний аналіз крові, аналіз крові на цукор і холестерин, біохімію крові, дослідження на гормони і онкомаркери.
Після діагностики причин оніміння хворий направляється на лікування до відповідного фахівця: невролога, кардіолога, нефролога, гастроентеролога, гінеколога, інфекціоніста, хірурга або онколога (або до інших більш вузьких спеціалістів). Далі проводиться лікування основного захворювання, тому медикаментозні курси, хірургічні втручання і фізіотерапевтичні заходи можуть кардинально відрізнятися. Також в різних ситуаціях лікування може проводитися за рекомендаціями лікаря в домашніх умовах або в стаціонарі. В окремих випадках (наслідки серйозної травми, розсіяний склероз) може знадобитися відновний курс в центрі реабілітації.
Профілактика оніміння полягає в дотриманні здорового способу життя: прогулянки на свіжому повітрі (насичення крові киснем), регулярні фізичні вправи (підтримання м'язів в тонусі та запобігання затисканню судин або нервових закінчень), повноцінне харчування (багате на вітаміни та мінерали), відмова від куріння (спазм артеріол ― типова хвороба курців), регулярні курси терапії хронічних захворювань.