Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(89), 2018

Протиріччя і перешкоди в процесі стандартизації в медицині пов’язані з безліччю причин, зокрема з наказовим підходом (замість консенсусного) урядовців до використання міжнародних рекомендацій обраних ними організацій. У країнах Європи і Америки, звідки в основному поширюються сучасні керівництва (Guidelines), існує цілком передбачуваний розрив між цими рекомендаціями й реальною клінічною практикою. Виходячи з такої реальності і з метою максимального їх наближення до практичної медичної діяльності, на їх основі розробляються національні протоколи ведення пацієнтів за окремими патологіями і синдромами. Автоматичне впровадження «універсальних» міжнародних протоколів і стандартів неможливо, необхідно адаптувати їх до реалій будь-якої країни (не віддаляючись при цьому від рекомендаційного характеру). Догматичне ставлення до медичних стандартів загрожує штучним перетворенням медицини в «точну науку», для якої досить слідувати протоколам, а лікарські роздуми й індивідуальні особливості пацієнта є тільки перешкодами. За часів чергових політичних змін і спроб реформування системи охорони здоров’я України практикуючому лікарю потрібно, на думку автора, чітко усвідомити важливу роль медичних стандартів та протоколів в нерозривному зв’язку з його роздумами і інтуїцією, заснованими на досвіді і знаннях.

Противоречия и препятствия в процессе стандартизации в медицине связаны со множеством причин, в частности с приказным подходом (вместо консенсусного) правительственных чиновников относительно использования международных рекомендаций избранных ими организаций. В странах Европы и Америки, откуда в основном распространяются современные руководства (Guidelines), существует вполне предсказуемый разрыв между данными рекомендациями и реальной клинической практикой. Исходя из такой реальности и с целью максимального их приближения к практической медицинской деятельности, на их основе разрабатываются национальные протоколы ведения пациентов по отдельным патологиям и синдромам. Автоматическое внедрение «универсальных» международных протоколов и стандартов невозможно, необходимо адаптировать их к реалиям любой страны (не отдаляясь при этом от рекомендательного характера). Догматическое отношение к медицинским стандартам грозит искусственным превращением медицины в «точную науку», для которой достаточно следовать протоколам, а врачебные размышления и индивидуальные особенности пациента являются только помехами. Во времена очередных политических перемен и попыток реформирования cистемы здравоохранения Украины практикующему врачу нужно, по мнению автора, четко осознать важную роль медицинских стандартов и протоколов в неразрывной связи с его размышлениями и интуицией, основанными на опыте и знаниях.

Contradictions and obstacles during the processes of standardization in medicine are associated with a great number of causes, in particular, with order approach (instead of consensus one) of governmental officials regarding the use of international guidelines of organizations selected by them. Clinical recommendations is an instrument helping physicians to make an optimal clinical decision, and their implementation fully depends on the desire of practicing professional and resources/infrastructure of specific health care center. Strict adherence to the standards is associated not only with certain risks and unpredictable consequences for both the doctor and the patient, but also medicine as a science and art can be seriously affected. In the countries of Europe and America, from where modern guidelines mainly spread, there is a fully predictable gap between these recommendations and real clinical practice. In view of such reality and with the purpose of their maximal approaching practical medical activity, on their basis, national protocols are developed for managing patients with separate pathologies and syndromes. Automatic introduction of universal international protocols and standards is impossible, and it is necessary to adapt them to the realities of any country (not avoiding the advisory nature). At the level of primary health care, standards and protocols are called to minimize “unnecessary”, in terms of urgency, professional actions in order to optimize emergency care “to the benefit of a patient”. It is possible to consider the documents of the World Medical Association the base of international normative standards, in particular: Declaration of Geneva (1948), International Code of Medical Ethics (1949); Declaration on Physician Independence and Professional Freedom (1986). Dogmatic attitude toward medical standards can threaten artificial transformation of medicine to “exact science”, for which it suffices to follow the protocols and where medical reflections and individual features of patient are the only hindrances. In the days of another political changes and attempts to reform the health care system in Ukraine, a practicing physician should, in the author’s opinion, clearly understand an important role of medical standards and protocols in indissoluble connection with his reflections and intuition, based on experience and/or knowledge. Adaptation of the Ukrainian laws and regulations in the field of standardization to the international systems obligates a modern physician to be aware of the recent updates of international guidelines. In urgent medicine, described algorithm of actions sometimes appears unacceptable, and doctor should choose priorities in “physician-patient” contact based first of all on patient’s interest. For this purpose, physicians’ independence and professional freedom is the guaranty of the real implementation of their medical duties.

стандартизація медицини; лікувати за протоколами; реформа і медичні стандарти; реформа невідкладної допомоги

стандартизация медицины; лечить по протоколам; реформа и медицинские стандарты; реформа неотложной помощи

standardization of medicine; to treat by protocols; reform and medical standards; reform of the emergency care