Коли потрібно звертатися до психіатра?
Разделы: Школа Аксимед
Версия для печати
У багатьох людей є упереджене ставлення до лікаря-психіатра, адже існує стереотип, що він працює тільки з ненормальними, неадекватними й соціально небезпечними пацієнтами. А звернення до психіатра вважається клеймом на репутації нормальної людини. Насправді це не більше ніж стереотип, цей лікар працює з будь-якими відхиленнями психіки.
Коло компетенції психіатра дуже широке і частково перетинається зі сферами відповідальності невролога (хвороба Альцгеймера, епілепсія, невроз) і психотерапевта (депресія, суїцидальні думки), тому пацієнт може спочатку звернутися до невролога й після консультації бути перенаправленим до психіатра. У будь-якому випадку скарги, з якими зазвичай звертаються до психіатра, такі:
- знижений настрій протягом місяця й більше,
- зміни настрою: фаза збудження й фаза занепаду,
- тривожний стан, неадекватний ситуації,
- фобії,
- апатія, відсутність мотивації і інтересу до будь-чого,
- порушення сну, які серйозно впливають на життєдіяльність і працездатність людини,
- переживання гострого стресу (посттравматичний стресовий розлад, смерть близьких, розлучення, втрата житла внаслідок пожежі або стихійного лиха),
- різні залежності (алкоголізм, наркоманія, куріння, ігроманія, неконтрольоване вживання лікарських препаратів) і пов'язані з ними зміни особистості,
- харчові порушення,
- суїцидальні думки і наміри,
- порушення картини світу, поява нелогічних або маячних суджень,
- нав'язливі думки і рухи,
- розумова відсталість і старече недоумство,
- бродяжництво при нормальних соціально-економічних умовах в сім'ї,
- порушення сприйняття/ілюзії (наприклад, виявлення людських облич в будь-яких предметах і тріщинах, але не зрідка, а буквально на кожному кроці),
- галюцинації (основний симптом шизофренії),
- епілепсія.
З одного боку, нічого страшного і складного в зверненні до психіатра немає. Однак існують деякі стани, коли в людини знижується критичність. Тобто вона не помічає жодних змін у своїй особистості й поведінці, проте оточуючих (внаслідок їх спроб її надоумити) може почати сприймати агресивно, аж до виникнення божевільних ідей.
У той же час в законодавстві існує чітке положення: консультація лікаря-психіатра проводиться тільки за згодою пацієнта або його опікунів. Багато людей із психічними відхиленнями не звертаються до лікаря й не отримують необхідного лікування. Тому якщо виявлено особистісні зміни у близьких, необхідно м'яко умовити їх записатися на прийом до психіатра. Якщо ж стан хворого викликає загрозу його здоров'ю або здоров'ю оточуючих, можливі примусове обстеження й госпіталізація.