Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Сирингомієлія: причини розвитку та види

Сирингомієлія — це хронічне захворювання центральної нервової системи (зазвичай спинного мозку). За різними даними, частота зустрічальності хвороби становить від 3 до 17 випадків на 100 000 населення. Суть захворювання полягає в тому, що в спинному мозку неконтрольовано розростаються клітини глії (допоміжної нервової тканини). Згодом ці клітини відмирають, утворюючи порожнини в спинному мозку, які поступово заповнюються спинномозковою рідиною. Наслідком такого стану є загибель сусідніх нейронів, що проявляється в різних неврологічних симптомах. Найчастіше вогнища сирингомієлії розвиваються в шийному (рідше — грудному) відділі спинного мозку, але можуть поширюватися і на стовбур мозку.

Причини розвитку сирингомієлії

Причини, які викликають розростання гліальної тканини в спинному мозку, на даному етапі невідомі. Проте в медицині виділяють два типи захворювання, які характеризуються різними факторами ризику його розвитку.

Справжня сирингомієлія

Це вроджене і спадкове захворювання, дефект розвитку гліальної тканини. Чому стався цей збій, невідомо, однак поштовхом до надмірного розмноження гліальних клітин може стати інфекційне захворювання, перенесене матір'ю під час вагітності або самою дитиною в перші місяці життя. Також пусковим механізмом може бути травма спинного мозку (наприклад, родова). Найчастіше справжня сирингомієлія проявляється в пізньому дошкільному та ранньому шкільному віці.

Несправжня сирингомієлія

Такий стан розвивається внаслідок аномалії будови місця з'єднання черепа і хребта (краніовертебрального стику). За рахунок розширеного спинномозкового каналу сіра речовина не має міцної «опори», а тому з часом починає руйнуватися, утворюючи такі ж порожнини, як і при справжній сирингомієлії. Також розвитку хвороби сприяють крововиливи і травми спинного мозку. Захворювання зазвичай проявляється у віці 20–40 років.