Діагностика та лікування мієлопатії
Разделы: Школа Аксимед
Версия для печати
Симптоми мієлопатії схожі на такі багатьох інших неврологічних захворювань, тому важливо провести якісну диференціальну діагностику. Для уточнення діагнозу лікар-невролог призначає:
- рентгенографію хребта;
- комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію спинного мозку;
- електронейроміографію;
- денситометрію (вимірювання щільності кісткової тканини, проводиться при підозрі на остеопороз);
- ангіографію спинного мозку;
- пункцію спінальної рідини;
- біохімічний аналіз крові;
- дослідження крові на стерильність;
- біопсію різних тканин;
- іноді потрібне генетичне дослідження.
Лікуванням цього захворювання займаються невролог, вертебролог, ангіоневролог, онколог, хірург. Після діагностики хворому призначають курс симптоматичної терапії (знеболюючі, міорелаксанти), основний акцент робиться на лікуванні основного захворювання, що спровокувало мієлопатію. Також рекомендовані фізіотерапія, лікувальна фізкультура, масаж. У деяких випадках (наприклад, при міжхребцевій грижі, онкології, судинній патології, сподилолістезі 3–4-ї стадії) може бути показане оперативне лікування для усунення джерела захворювання.
Повне лікування наслідків мієлопатії практично неможливе. Однак, якщо приичини мієлопатії зовсім не лікувати, лікарі дають негативний прогноз: захворювання буде неухильно прогресувати. У той же час при своєчасному лікуванні та обов'язковій реабілітації можна максимально відновити чутливість, зняти больовий синдром і повернути, хоч часто і обмежену, але свободу руху.