Нові книги
Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
день перший день другий
UkraineNeuroGlobal
UkraineCardioGlobal
Сучасні тренди діагностики і лікування в стоматології
Актуальні інфекційні захворювання день перший день другий
Травма та її наслідки
UkraineOncoGlobal
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
UkrainePediatricGlobal
Національна школа терапевтів України
день перший ЗАЛА СИНЯ
день перший ЗАЛА БОРДО
день другий ЗАЛА СИНЯ <
день другий ЗАЛА БОРДО
Жінка та війна: формули виживання
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Міжнародний ендокринологічний журнал Том 14, №4, 2018
Повернутися до номеру
Психoлогічні особливості жiнок iз порушеннями клімактеричного періоду
Автори: Карвацька H.C., Русіна C.M., Cавка C.Д., Coкoлова M.I.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Ендокринологія
Розділи: Медичні форуми
Версія для друку
Внаслідок збільшення у нашій країні пенсійного віку для жінок на 5 років (до 60 років) питання профілактики й лікування клімактеричних розладів набуває особливої важливості. Крім того, тяжкі наслідки клімактеричних розладів у цьому віці погіршують якість життя жінки, впливають на ступінь працездатності, професійні та інтелектуальні можливості. Щороку збільшується число жінок, які вступають у період менопаузи. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 10 % усього населення земної кулі становлять жінки в клімактеричному періоді. З одного боку, це пов’язано зі збільшенням тривалості життя, з іншого — з раннім настанням клімактеричного періоду. Жінка понад третину свого життя знаходиться в стані дефіциту жіночих статевих гормонів. Відповідно питання якості життя в цей період стає дуже актуальним.
Попри те, що клімактерій не є захворюванням, він зумовлює порушення ендокринної рівноваги в організмі, що, у свою чергу, потребує медико-соціальних заходів щодо захисту здоров’я, збереження працездатності та гідної якості життя жінок у пери- та постменопаузальному періодах.
Клімактеричний синдром (КС) — своєрідний симптомокомплекс, що характеризується вегетосудинними, нейропсихічними і обмінно-ендокринними порушеннями. Патологія клімактеричного періоду виявляється у 55–80 % жінок. КС може виникати в пременопаузному періодi, з настанням менопаузи, а також протягом 1–5 років після менопаузи.
Виділяють кілька варіантів поведінки при КС: байдужу; пристосування; активне подолання; невротичну. За даними сучасних дослідників, які вивчали клінічні прояви клімаксу, у жінок віком 45–54 років із тривалістю захворювання в межах 5 років розлади психоемоційної сфери виявляються в 78,4 % випадків.
Клінічно КС складається з трьох груп симптомів: вегетосудинні, обмінно-ендокринні та психічні порушення.
Важливими чинниками в розвитку психоемоційних порушень у період клімаксу є психотравми, стреси, особливості соціального статусу, самоповага, життєва задоволеність, якість сексуальних відносин, психічні розлади в анамнезі.
Розлади нервової та гуморальної систем починаються з погіршення настрою, швидкої стомлюваності, загальної слабкості, забудькуватості, агресивності, уразливості та депресії. На тлі цього може проявитися ще й психологічний фактор: починаючи усвідомлювати, що у неї настає клімакс, жінка може відчувати страх при думці про наближення старості та смерті або своєї неповноцінності (адже вона поступово стає нездатною до виношування та народження дитини, навіть якщо вагітність в сім’ї більше не планувалася).
Найчастіше зустрічаються такі психічні форми прояву КС: істеричні, астенічні, депресивні, фобічні, паранойяльні стани.
Нерідко депресивна симптоматика поєднується або з астенічними скаргами (астенодепресивний синдром) або з тривожними включеннями (тривожно-депресивний синдром). Найчастіше ці розлади не досягають психотичного рівня, супроводжуються соматовегетативними проявами КС і в більшості випадків залежать від їх тяжкості та тривалості.
Серед жінок із психопатологічними проявами КС особливу групу становлять хворі з надцінними та маячними ідеями, що виникають у період пременопаузи та після менопаузи в особистостей, схильних до надцінних утворень у преморбіді. У більшості хворих відзначаються ідеї ревнощів, рідше зустрічаються ідеї відносин, пов’язані з конфліктними ситуаціями на роботі. У таких жінок із настанням клімактерію спостерігається загострення характерологічних рис, посилення афективної ригідності, підозрілості, уразливості, конфліктності. У цих хворих вегетосудинні прояви КС виражені слабко.
Наведені психопатологічні синдроми зазвичай спостерігаються в перші роки КС. За тривалого перебігу КС з наростанням тяжкості вегетосудинних і обмінних порушень, впливу додаткових психогенних і соматогенних чинників, при наявності певних характерологічних особливостей (відчуття тривоги, ригідності, демонстративності та ін.) до картини вищенаведених станів приєднується іпохондрична симптоматика. Відбувається формування більш складних станів із подальшою трансформацією в іпохондричний розвиток особистості.
Для лікування виражених емоційно-психічних розладів можуть використовуватися нейролептики, транквілізатори або фітопрепарати із заспокійливим ефектом. При сильних і частих припливах можуть призначатися антидепресанти, барбітурати й засоби, що впливають на вегетативні нервові центри. Велике значення мають харчування, помірні фізичні навантаження. Хворі потребують активної психологічної допомоги для подолання ними кризової ситуації й створення нової життєвої домінанти з урахуванням своїх можливостей.