Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Проблеми алергії в діабетології
Авторы: Каспрук Н.М.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Проблема різноманітних алергічних проявів, зокрема на харчові продукти та медикаменти, постійно зростає та є однією з найбільш актуальних у клінічній діабетології, що зумовлено як поширеністю цукрового діабету (ЦД) серед населення (до 8 %), так і високою частотою алергічних реакцій у популяції (до 30–40 %).
Нами проведено ретроспективний аналіз історій хвороби та амбулаторних карт 170 хворих на ЦД із позитивним алергоанамнезом (основна група) та 50 пацієнтів пульмонологічного профілю без діабету відповідного віку за 7 років. Давність ЦД була від 0,5 до 20 років. Чоловіків було 82 (48,23 %), жінок — 88 (51,77 %) віком від 19 до 69 років. ЦД 1-го типу діагностовано у 81,9 %, ЦД 2-го типу — у 18,1 % пацієнтів. Діабетичні ускладнення діагностовано у 37 (21,76 %) хворих.
Реакції гіперчутливості до лікарських засобів та харчова алергія (ХА) виявлені у хворих на ЦД 1-го типу у 2,9 раза частіше, що корелювало з давністю захворювання та демонструвало тенденцію до зростання. Анамнестично на різні варіанти гіперчутливості до харчових продуктів вказувало 37 % пацієнтів, медикаментозну гіперчутливість (МГ) спостерігали 34 % пацієнтів (проти 27 % за оцінкою 3-річної давнини).
Наявність подібних за клінічними проявами IgE-опосередкованих й IgE-неопосередкованих реакцій гіперчутливості до різних антигенів, а також їх поєднання в одного хворого зазвичай суттєво ускладнює діагностичний пошук. А успіх лікування залежить в першу чергу від виявлення причинно-значущих алергенів. Діагностика ХА базується на аналізі анамнестичних даних, результатах оцінки клінічних проявів, специфічного алергологічного обстеження, ефекту діагностичної елімінаційної дієти. Найважливіше значення надається алергологічному анамнезу. Ретельна його оцінка в більшості випадків дозволяє виявити зв’язок клінічної симптоматики з контактом із специфічним алергеном, що має патогенетичне значення, або іншими факторами. В окремих випадках значну допомогу надає ведення харчового щоденника, оцінка фармакологічного анамнезу та зменшення поліпрагмазії. У випадках хронічного рецидивуючого перебігу захворювання визначити причинно-значущий алерген на підставі даних анамнезу та скласти уявлення про патофізіологічні механізми (IgE-опосередковані або IgE-неопосередковані реакції) вдається в 30–40 % випадків.
При оцінці клінічних проявів ХА та МГ залежно від їх тривалості було виявлено, що у більшості обстежених хворих спостерігались ізольовані ураження шлунково-кишкового тракту (21 %), шкіри (62 %). У 19,6 % випадків до шкірних проявів приєднувались респіраторні алергози (алергічний риніт, тривалий сухий кашель, напади чихання, бронхоспазм).
Серед обстежених хворих у 17 (10,0 %) виявлено підвищений уміст сироваткового загального ІgЕ (до 470 МО). Аналіз залежності підвищеного рівня ІgЕ та IgG4 від продуктів харчування дав можливість отримати діагностичну інформацію про спектр харчової сенсибілізації в обстежених хворих.
Підвищені рівні антитіл класу IgG4 виявлено у 9 (7,09 %) хворих. Поєднання ІgЕ й IgG4 гіперчутливості зазначалося у 7 (17,5 % випадків) пацієнтів. Перше місце за частотою серед харчових алергенів займали цитрусові та сезонні овочі (28,2 %), друге — злаки, арахіс і томати (19,18 %), третє — різноманітні морепродукти (9 % позитивних результатів).
У 47,5 % пацієнтів із позитивними результатами на специфічні IgE ХА поєднувалася з іншими видами гіперчутливості. Серед них у 47 % ХА поєднувалася з підвищеною чутливістю до фармпрепаратів, у 23 % випадків — до інгаляційних алергенів (пилок рослин, побутові та грибкові алергени, епідермальні алергени).
Серед лікарських засобів, на які виявлена підвищена чутливість або є анамнестичні відомості про них, частотний розподіл має такий вигляд: препарати інсулінів — 22,7 %; засоби, що впливають на систему травлення й метаболічні процеси, — 23,17 %; анти–біотики — 18,5 %; нестероїдні протизапальні засоби — 9,4 %; кардіогрупа — 7,3 %; вітаміни — 4,6 %.
Отже, частота алергічних реакцій у хворих на ЦД 1-го типу у 2,9 раза вища, ніж у загальній популяції, та прямо залежить від давності та тяжкості захворювання. За останні три роки цей показник збільшився на 7 %. Найбільш значущими алергенами в діабетології є лікарські препарати та харчові продукти. Діагностику медикаментозної гіперчутливості та харчової алергії залежно від рівня медичної установи слід здійснювати за допомогою клініко-анамнестичного та лабораторного методів досліджень, а також проведення шкірного тестування для випадків IgE-опосередкованих реакцій гіперчутливості. Програма терапевтичних заходів щодо пацієнтів із ЦД і алергіями в анамнезі повинна включати дієтологічну освіту хворих, елімінаційні заходи щодо можливих сенсибілізуючих і провокуючих факторів, адекватну фармакотерапію та запобігання поліпрагмазії.