Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018
Вернуться к номеру
Коригувальний вплив карбацетаму на когнітивні розлади за умов експериментального цукрового діабету
Авторы: Кметь О.Г.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Групу нейродегенеративних захворювань центральної нервової системи становить численна кількість хвороб, в основі яких лежать процеси руйнування клітин мозку. Такі захворювання відрізняються симптоматикою, тривалістю розвитку патологічного процесу, локалізацією вогнищ ушкодження. Водночас всі нейродегенеративні недуги головного мозку об’єднує деменція, зокрема, при цукровому діабеті (ЦД), особливістю якої є прогресивне зниження пам’яті, процесів мислення, сприйняття інформації, порушення інтелекту, втрата здатності обслуговувати себе, що зумовлює індивідуальні труднощі та соціально-економічну значущість захворювання.
Відомо, що ЦД є незалежним чинником розвитку когнітивних порушень. На жаль, незважаючи на досягнення сучасної медичної науки, на сьогодні майже не існує ефективних методів лікування даних розладів. Тому метою роботи було оцінити ефективність нового оригінального модулятора ГАМКергічної системи карбацетаму за динамікою змін показників когнітивної здатності щурів із моделлю діабету.
Матеріали та методи. Експерименти проводились на нелінійних білих щурах-самцях масою 0,18–0,20 кг, яких утримували за стандартних умов віварію при температурі 18–22 °C, відносній вологості 40–60 % та на збалансованому харчовому раціоні з вільним доступом до води. Дослідження виконувались із дотриманням Конвенції Ради Європи про охорону хребетних тварин, яких використовують в експериментах та інших наукових цілях (Страсбург, 1986). Дослідних тварин було розподілено на групи: контрольні тварини, щури з ЦД, тварини з діабетом, яким уводили внутрішньоочеревинно карбацетам у дозі 5 мг/кг. Моделювання ЦД здійснювали шляхом використання комбінації високожирової дієти з внутрішньочеревним уведенням стрептозотоцину (Sigma, США) у дозі 30 мг/кг. Когнітивну здатність щурів оцінювали за показниками тестів «відкрите поле» та «умовний рефлекс пасивного уникання» (УРПУ). Статистичний аналіз проводили за програмою Statistica 8.0, відмінності вважали статистично значущими при р ≤ 0,05.
Результати. За даними експериментального дослідження встановлено збільшення латентного періоду адаптації у щурів із ЦД, що вказує на збільшення ступеня ризику — розгубленість, страх, дезорієнтацію в незнайомій обстановці. Водночас зменшення цього інтервалу нерухомості після введення карбацетаму щурам із діабетом свідчить про активацію природних пристосувальних реакцій до незвичних умов. За показниками орієнтовно-дослідницької поведінки у щурів із ЦД спостерігалося зниження частота вертикальних стійок і кількість обстежених отворів. Під впливом карбацетаму порівняно з модельною патологією вказані показники вірогідно зростали. Отримані результати інформують про здатність карбацетаму знижувати рівень тривожності та покращувати пізнавальну активність щурів із діабетом. Оцінка когнітивної здатності за тестом УРПУ показала, що у контрольної групи тварин сформувався стійкий рефлекс на больове подразнення електричним струмом. Покращення пам’яті під впливом карбацетаму проявлялося відновленням у щурів із ЦД здатності пригнічувати вроджену поведінку для уникнення повторного больового подразнення.
Висновки. Карбацетам за помірно-аверсивних умов тестів «відкрите поле» й УРПУ позитивним чином змінював у щурів із ЦД показники рухової, орієнтовно-дослідницької активності, що характеризують рівні адаптації, стресованості ситуації, пізнавальної активності, пам’яті. Логічним є припущення про корегувальний вплив карбацетаму на прооксидантно-антиоксидантний баланс у головному мозку при експериментальному ЦД, що є перспективою подальших досліджень.