Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International neurological journal №7 (101), 2018

Back to issue

Порівняльна характеристика лікувальних методів усунення гемоконцентрації у хворих із судинними захворюваннями головного мозку

Authors: Маланкевич Ю.І.(1), Сайко О.В.(1), Породко Б.С.(1), Богдан А.І.(2)
(1) — Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, м. Львів, Україна
(2) — Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна

Categories: Neurology

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Актуальність. Розведення крові (гемодилюцію) давно застосовують у практичній медицині у вигляді водного навантаження (посилене пиття) і парентерального введення водно-електролітних і плазмозамінних розчинів. Гемодилюція покращує реологічні властивості крові таким чином, що приплив кисню та поживних речовин до мозку покращується, і нейрони, яким загрожувала смерть, можуть вижити. Гемодилюція може бути досягнута кровопусканням (видалення крові), введенням розчинів у вигляді інфузій чи шляхом комбінації обох методів. Розчини, які використовуються при гемодилюції, можуть бути сольовими та колоїдними. Колоїдні розчини, які складаються з більшості нерозчинних молекул і призначення яких — збереження інтраваскулярної рідини, є більш ефективним засобом гемодилюції. В багатьох країнах гемодилюція використовується в клінічному лікуванні пацієнтів із 70-х років ХХ століття. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз найбільш ефективного методу усунення гемоконцентрації у хворих на цереброваскулярні захворювання та іншу патологію, що лікувалися в ангіоневрологічному відділенні клініки нейрохірургії та неврології Військово-медичного клінічного центру Західного регіону з січня по червень 2018 року. Результати. Обстежено 212 хворих віком від 20 до 80 років. Середній вік пацієнтів становив 50 років. Чоловіків було 164 (73 %), жінок — 48 (23 %). Гемоконцентрація спостерігалася у 32 (15 %) пацієнтів. Порушення реологічних властивостей крові мало місце у 28 (17 %) чоловіків і 7 (14 %) жінок. При ішемічному інсульті (ІІ) порушення реологічних властивостей крові спостерігалось у 10 (24 %) пацієнтів, із наслідками перенесеного ІІ у 12 (24 %) пацієнтів, при дисциркуляторній енцефалопатії (ДЕ) у 8 (8 %) пацієнтів, аномалії Кімерлі — в 1 (20 %) пацієнта, вегетосудинній дистонії (ВСД) на фоні гострого періоду закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ), струсу головного мозку — 1 (3 %) пацієнта. Питний режим був ефективний у 3 пацієнтів при ДЕ, ВСД на фоні гострого періоду ЗЧМТ, струсу головного мозку та аномалії Кімерлі. Позитивний ефект гіперволемічної гемодилюції (ГГ) спостерігався у 17 пацієнтів, ізоволемічної гемодилюції (ІГ) у 12 пацієнтів при гострому перебігу ІІ, наслідках перенесеного ІІ та ДЕ. При посиленому питному режимі, ГГ та ІГ рівень показників гемоглобіну та гематокриту нормалізовувався; показники протромбіну в середньому знижувалися на 10 одиниць. Рівень фібриногену, електролітного обміну, тромбоцитів при посиленому питному режимі суттєво не змінювався. Концентрація тромбоцитів при ГГ та ІГ незначно підвищувалася. Побічних реакцій не спостерігалося. Висновки. Порушення реологічних властивостей крові з тенденцією до гемоконцентрації найбільш характерне для пацієнтів віком 40–50 років чоловічої статі при ІІ та наслідках перенесеного ІІ. Найменш ефективний метод розрідження крові — питний режим, більш ефективний — ГГ. Питний режим недостатньо ефективний при ІІ та перенесених його наслідках. При даній патології показана ГГ чи ІГ. При неефективності ГГ доцільно застосовувати ІГ, для досягнення ефективності достатньо одного сеансу. Дані методи лікування є безпечними.

Актуальность. Разведение крови (гемодилюцию) давно применяют в практической медицине в виде водной нагрузки (усиленное питье) и парентерального введения водно-электролитных и плазмозамещающих растворов. Гемодилюция улучшает реологические свойства крови таким образом, что приток кислорода и питательных веществ к мозгу улучшается, и нейроны, которым угрожала смерть, могут выжить. Гемодилюция достигается кровопусканием (удаление крови), введением растворов в виде инфузий или путем комбинации обоих методов. Растворы, использующиеся при гемодилюции, могут быть солевыми и коллоидными. Коллоидные растворы, которые состоят из большинства нерастворимых молекул и назначение которых — сохранение интраваскулярной жидкости, являются более эффективным средством гемодилюции. Во многих странах гемодилюция используется в клиническом лечении пациентов с ишемическим инсультом (ИИ) с 70-х годов ХХ века. Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ наиболее эффективного метода устранения гемоконцентрации у больных с цереброваскулярными заболеваниями и другой патологией, которые лечились в ангионеврологическом отделении клиники нейрохирургии и неврологии Военно-медицинского клинического центра Западного региона с января по июнь 2018 года. Результаты. Обследованы 212 больных в возрасте от 20 до 80 лет. Средний возраст пациентов составлял 50 лет. Мужчин было 164 (73 %), женщин — 48 (23 %). Гемоконцентрация наблюдалась у 32 (15 %) пациентов. Нарушение реологических свойств крови имело место у 28 (17%) мужчин и 7 (14%) женщин. При ИИ нарушения реологических свойств крови наблюдалось у 10 (24 %) пациентов, с последствиями перенесенного ИИ — 12 (24 %) пациентов, при дисциркуляторной энцефалопатии (ДЭ) — 8 (8 %) пациентов, аномалии Киммерли — 1 (20 %) пациента, вегетососудистой дистонии (ВСД) на фоне острого периода закрытой черепно-мозговой травмы (ЗЧМТ), сотрясения головного мозга — у 1 (3 %) пациента. Питьевой режим был эффективен у 3 пациентов при ДЭ, ВСД на фоне острого периода ЗЧМТ, сотрясения головного мозга и аномалии Киммерли. Положительный эффект гиперволемической гемодилюции (ГГ) наблюдался у 17 пациентов, изоволемической гемодилюции (ИГ) — у 12 пациентов при остром течении ИИ, последствиях перенесенного ИИ и ДЭ. При усиленном питьевом режиме, ГГ и ИГ уровни гемоглобина и гематокрита стали нормальными; протромбина в среднем снижались на 10 единиц. Показатели фибриногена, электролитного обмена, тромбоцитов при усиленном питьевом режиме существенно не изменялись. Концентрация тромбоцитов при ГГ и ИГ незначительно повышалась. Побочных реакций не наблюдалось. Выводы. Нарушение реологических свойств крови с тенденцией к гемоконцентрации наиболее характерно для пациентов в возрасте 40–50 лет мужского пола при ИИ и последствиях перенесенного ИИ. Наименее эффективный метод разжижения крови — питьевой режим, более эффективный — ГГ. Питьевой режим недостаточно эффективен при ИИ и перенесенных его последствиях. При данной патологии показана ГГ или ИГ. При неэффективности ГГ целесообразно применять ИГ, для достижения эффективого результата достаточно одного сеанса. Данные методы лечения безопасны.

Background. Blood dilution (hemodilution) has been long used in practical medicine in the form of fluid intake regimen (intense water consumption) and parenteral administration of crystalloid solutions and plasma substitutes. Hemodilution improves blood rheological properties, thus, it enhances the delivery of oxygen and nutrients to the brain, so neurons, which are at risk of death, have a chance to survive. Hemodilution can be attained with bloodletting (removing of blood), with infusion of solutions or with combination of both methods. Crystalloid and colloid solutions are used for hemodilution. Colloid solutions are more effective agents, due to the fact that they consist mostly of insoluble molecules and their purpose is to maintain an intravascular liquid. In many countries, hemodilution is used in clinical treatment of patients with stroke since 1970s. Materials and methods. The retrospective analysis of the most effective method of hemoconcentration treatment has been conducted among patients with cerebrovascular diseases and other pathologies, who had been treated at the angioneurological department of neurosurgery and neurology clinic of Military Medical Clinical Center of Western Region from January to June 2018. Results. 212 patients aged 20–80 years with cerebrovascular diseases and other pathologies were included in the study. The average age of patients was 50 years. The number of men was 164 (73 %), women — 48 (23 %). Hemoconcentration was observed in 32 cases (15 %). Blood rheology disorders were presented in 28 men (17 %) and 7 women (14 %). Blood rheology impairment took place in 10 (24 %) cases of strokes, in 12 (24 %) patients with post-stroke condition, in 8 (8 %) persons with dyscirculatory encephalopathy, in 1 (20 %) patient with Kimmerle anomaly, in 1 (3 %) case of vegetovascular dystonia against the background of acute period of closed head injury, concussion of the brain. Fluid intake regimen was effective in 3 cases of dyscirculatory encephalopathy, vegetovascular dystonia against the background of acute period of closed head injury, concussion of the brain and Kimmerle anomaly. The positive effect of hypervolemic hemodilution was observed in 17 patients, isovolemic hemodilution — in 12 patients with stroke, post-stroke condition and dyscirculatory encephalopathy. With intense fluid consumption, hypervolemic hemodilution and isovolemic hemodilution, the level of hemoglobin and hematocrit was normalized; the mean prothrombin concentration decreased by 10 points. The level of fibrinogen, electrolytes and platelets didn’t change much when applying more intense fluid intake regimen. The number of platelets increased insignificantly after both hypervolemic and isovolemic hemodilution. Side effects did not occur. Conclusions. According to our findings hemoconcentration is common mostly among male patient aged 40–50 years, is associated with stroke and post-stoke condition. The least effective method of blood dilution is fluid intake regimen; otherwise, more effective measure is hypervolemic hemodilution. Fluid intake regimen is insignificant, while managing such pathologies as stroke and post-stroke condition. Hypervolemic or isovolemic hemodilution is indicated in such cases. If hypervolemic hemodilution is ineffective, it is preferred to use isovolemic hemodilution, which is applied one time. These methods are safe.


Keywords

гемодилюція; питний режим; судинні захворювання

гемодилюция; питьевой режим; сосудистые заболевания

hemodilution; fluid intake regimen; vascular di­seases


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

1. Жибурт Е.Б., Калеко С.П., Данильченко В.В., Сидоркевич С.В., Чечеткин А.В. Аутогемотрансфузии в клинической практике / Е.Б. Жибурт, С.П. Калеко, В.В. Данильченко, С.В. Сидоркевич, А.В. Чечеткин // Трансфузиология. — 2001. — № 3. — С. 32-52.

2. Морган Д.Э., Михаил М.С. Клиническая анестезиология: Пер. с англ. — 2-я кн. / Д.Э. Морган, М.С. Михаил. — М.: Бином; СПб.: Невский Диалект, 2000. — 430 с.

3. Baufreton C., Binuani P. et al. The combined approach to improvement of an artificial circulation in coronary surgery / C. Baufreton, P. Binuani // Perfusion. — 2000. — V. 17, № 6. — P. 407-413.

4. Брайнин М.В. Ведение острого инсульта в условиях специализированного отделения / М.В. Брайнин // Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. — 2003. — Вып. 9. — С. 49-51.

5. Сосудистая патология нервной системы / А.А. Вознюк, М.М. Одинак, А.И. Кузнецов. — СПб., 1998. — С. 167-172.

6. Волошин П.Р., Яворская В.А., Фломин Ю.Ю., Дьолог Н.К. Современная организация инсультной помощи: образовательные программы, активная тактика в остром периоде и полноценная реабилитация / П.Р. Волошин, В.А. Яворская, Ю.Ю. Фломин, Н.К. Дьолог // Ліки України. — 2005. — № 5(94). — С. 1-19.

7. Инсульт / Е.И. Гусев, В.И. Скворцова. — 2002. — № 5. — С. 3-16.

8. Доказательная медицина. Ежегодный краткий справочник. Вып. 3: пер. с англ. / под ред. С.Е. Бакинского. — М.: Медиа Сфера, 2004. — С. 687.

9. Daimon S., Saga T., Nakayama M. et al. Dextran sulphate cellulose columns for the treatment of nephrotic syndrome due to inactive lupus nephritis / S. Daimon, T. Saga, M. Nakayama // Nephrol. Dial. Transplant. — 2000. — V. 15, № 2. — P. 235-238.

10. Berezina T.L., Zaets S.B., Morgan С. et al. Influence of sto-rage on red cell rheological properties / T.L. Berezina, S.B. Zaets, С. Morgan // J. Surg. Res. — 2002. — V. 102, № 6. — P. 12.

11. Jauch E., Saver J., Adams H. et al. Guidelines for the early management of patients with acute ischemic stroke: a guideline for healthcare professionals from the American Heart Association / E. Jauch, J. Saver, H. Adams // Stroke. — 2013. — Р. 870-947.

12. Diener H.C. Stroke Prevention. Antiplatelet and thrombolytic therapy / H.C. Diener // Stroke. — 2000. — V. 19, № 2. — P. 343-335.

13. European Stroke Initiative Recommendations for Stroke Management-Udate 2003 // Cerebrovasc. Dis. — 2003. — № 16. — P. 311-337.

14. Implementation strategies for emergency medical services within stroke systems of care: a policy statement from the American Heart Association / J.E. Acker III, A.M. Pancioli, T.J. Crocco et al. American Stroke Association Expert Panel on Emergency Medical Services Systems and the Stroke Council // Stroke. — 2007. — Vol. 38. — P. 3097-3115.

15. Rummler S., Althaus K., Maak B., Barz D. A case report of successful treatment with immunoadsorption onto protein A in mixed connective tissue disease in childhood / S. Rummler, K. Althaus, B. Maak, D. Barz // Ther. Apher. Dial. — 2008. — V. 12, № 4. — P. 33-42.

16. Suzuki K. The role of immunoadsorption using dextran-sulphate cellulose columns in the treatment of systemic lupus erythematosus / K. Suzuki // Ther. Apher. — 2000. — V. 4, № 3. — P. 239-243.

17. Yield of diffusion-weighted MRI for detection of potentially relevant findings in stroke patients / G.W. Albers, M.G. Lansberg, M.D. Norbash et al. // Neurology. — 2000. — V. 54. — P. 1562-1567.

18. Рагимов А.А. Трансфузиологическая гемокоррекция / А.А. Рагимов // Практическая медицина. — 2008. — С. 577.

19. Esnault V.L., Besnier D., Testa A. et al. Effect of protein A immunoadsorption in nephrotic syndrome of various etiologies / V.L. Esnault, D. Besnier, A. Testa // J. Am. Soc. Nephrol. — 1999. — V. 10, № 9. — P. 2014.

20. Jacob L., Heming N., Guidet B. Hydroxyethyl starch and renal dysfunction / L. Jacob, N. Heming, B. Guidet // Transfusion Alternatives in Transfusion Medicine. — 2007. — V 9, № 3 — Р. 182-188.


Back to issue