Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Вплив гіпербарооксії на оксидантно-антиоксидантну систему у хворих на перитоніт

Авторы: Коновчук В.М., Ковтун А.І., Карпо П.М., Сажин А.П., Аносов А.Є.
ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Вступ. Розвиток гіпоксії після оперативного втручання та санації очеревинної порожнини вимагає застосування кисневої терапії. Високоефективним методом оксигенотерапії є гіпербарична оксигенація (ГБО). Мета дослідження: підвищення ефективності комплексного інтенсивного лікування хворих із абдомінальними гнійно-септичними ускладненнями у післяопераційному періоді з огляду на стан оксидантно-антиоксидантної системи. Матеріали та методи. Обстежено 126 хворих віком 37–64 років із перитонітом у післяопераційному періоді. Усім було проведено оперативне лікування: лапаратомію, ліквідацію вогнища запалення, санацію й дренування черевної порожнини. На 2–3-й день після оперативного втручання (через 12–36 годин після появи ознак поширеного перитоніту) на фоні традиційної базисної терапії хворим проводили лікування сеансами ГБО. У плазмі крові визначали вміст середніх молекул, активність церулоплазміну та ступінь окиснювальної модифікації білків (ОМБ). В еритроцитах досліджували активність каталази, глутатіонпероксидази та малонового альдегіду. Результати. Проведені дослідження показали, що перебіг післяопераційного поширеного перитоніту супроводжується активацією антиоксидантних ферментів еритроцитів і плазми крові на тлі зростання процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та ОМБ у результаті виснаження антиоксидантної системи. Установлено, що у хворих із поширеним гнійним перитонітом за умов класичної терапії в першу добу після оперативного втручання спостерігаються порушення стану оксидантно-антиоксидантної системи організму: збільшення вмісту середніх молекул, малонового альдегіду, ступеня ОМБ, зростання активності каталази, глутатіонпероксидази, церулоплазміну. Прояви на біохімічному рівні (різке зростання вмісту малонового альдегіду і ступеня ОМБ) та підвищення вмісту іонів калію в плазмі крові та сечі спостерігаються на 12–18 годин раніше, ніж клінічні. Використання ГБО у стандартних терапевтичних режимах у тяжких хворих із низькою висхідною активністю антиоксидантних ферментів призводить до збільшення рівня ПОЛ, ОМБ і клінічних проявів токсичної дії гіпербаричного кисню. У таких випадках використовували понижені режими гіпербарооксії, знижуючи робочий тиск у барокамері до 1,4–1,6 АТА, і скорочували тривалість сеансів ГБО до 20–30 хвилин. Висновки. Ранніми доклінічними проявами токсичної дії кисню при застосуванні гіпербаричної оксигенації є зростання рівня малонового альдегіду в еритроцитах, ступеня ОМБ у плазмі, рівня іонів калію у плазмі крові. При низькому висхідному рівні активності антиоксидантних ферментів доцільно застосовувати понижені терапевтичні режими гіпербарооксії.


Список литературы

1. Руководство по гипербарической оксигенации / Под ред. С.Н. Ефуни. — М.: Медицина, 1986. — 416 с.
2. Чуєв П.М., Владика А.С., Воробйов К.П. Гіпербароокситерапія: навч. посібник. — Одеса: ЗМЗ, 1999. — 188 с.