Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



UkraineOncoGlobal

UkraineOncoGlobal

Журнал «Практическая онкология» Том 2, №1, 2019

Вернуться к номеру

Сучасна реабілітація хворих на рак грудної залози

Авторы: Яриніч В.І., Богатирь Г.О.
КНП «Обласний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради», м. Кропивницький, Україна

Рубрики: Онкология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Хірургічні втручання, променева та хіміотерапія, що застосовуються для лікування раку грудної залози, призводять до суттєвих соматичних та психологічних порушень. Тому актуальним є створення реабілітаційних центрів, кабінетів реабілітації і розробка методів реабілітації цієї категорії хворих. Компонентами реабілітаційної програми є реконструктивно-пластичні операції, зовнішнє протезування молочних залоз, профілактика раннього набряку руки, відновлення повного обсягу рухів у плечових суглобах, лікування астенодепресивних станів цієї категорії хворих.

Хирургические вмешательства, лучевая и химиотерапия, применяемые для лечения рака молочной железы, приводят к существенным соматическим и психологическим нарушениям. Поэтому актуальным является создание реабилитационных центров, кабинетов реабилитации и разработка методов реабилитации этой категории больных. Компонентами реабилитационной программы являются реконструктивно-пластические операции, внешнее протезирование молочных желез, профилактика раннего отека руки, восстановление полного объема движений в плечевом суставе, лечение астенодепрессивных состояний этой категории больных.

Surgical interventions, radiation and chemotherapy used to treat breast cancer lead to significant somatic and psychological disorders. Therefore, it is urgent to create rehabilitation centers, rehabilitation rooms and to develop methods for rehabilitation of these patients. The components of the rehabilitation program are reconstructive plastic surgeries, external breast prosthetics, prevention of early arm swel­ling, restoration of full volume of movements in shoulder joints, treatment of astheno-depressive states in this category of patients.


Ключевые слова

рак грудної залози; реабілітація; післяопераційні ускладнення; функціональні пору­шення

рак грудной железы; реабилитация; послеоперационные осложнения; функциональные нарушения

breast cancer; rehabilitation; postoperative complications; functional disturbances

Покращення діагностики та застосування новітніх методів лікування пацієнтів з раком грудної залози (РГЗ) сприяло значному збільшенню тривалості життя цієї когорти хворих. Навіть в групі хворих, що донедавна була безперспективною, з місцево–поширеним та первинно–занедбаним РГЗ, 5–річна виживаність становить до 20 %. Успішне радикальне лікування є, за своєю суттю, вилікуванням від раку, але ще не може вважатися повним одужанням. Успіх лікування треба оцінювати не лише за кількістю врятованих життів, але й за кількістю людей, здатних знову стати повноцінними членами суспільства. Лікування РГЗ в більшості випадків носить комбінований характер. Оперативне лікування в будь–якому обсязі є його складовою частиною і нерідко — причиною післяопераційних ускладнень та функціональних порушень: зменшення обсягу рухів верхньої кінцівки з боку ураження, лімфостаз руки. У деяких пацієнтів, зокрема і в тих, які отримали заплановане лікування, виникають та розвиваються органічні та функціональні порушення, що призводять до втрати працездатності, зниження якості життя й інвалідності. До цих порушень у частини пацієнток виникає змінення психоемоційного стану — постмастектомічна депресія [9].

Таким чином, масштаб проблеми, що має медичний, соціальний і економічний аспекти, треба розглядати як важливе загальнодержавне завдання, яке потребує розробки та втілення в практику новітніх методів не тільки профілактики, діагностики, лікування, але й реабілітаційних заходів. Ці заходи дозволять досягнути одужання хворого від злоякісної пухлини і помітно покращити якість життя пацієнтів.

Чисельні дослідження вказують на те, що самостійне відновлення фізичного та психічного стану після лікування РГЗ реалізується тільки невеликою частиною пацієнток. Ефективність раннього і підконтрольного початку комплексної індивідуально розробленої для кожної пацієнтки програми реабілітації вважається найбільш перспективним методом відновлення працездатності жінок після лікування РГЗ [5].

З цією метою в 2008 р. на базі ТОВ «Друкмаш–центр» разом з онкологічним центром був створений реабілітаційний центр для пацієнток, які перенесли лікування з приводу РГЗ. Діяльність центру ведеться за такими напрямами: виробництво (зовнішні силіконові протези, білизна, компресійні рукава, післяопераційні протези та білизна), протезування, реабілітація. За час роботи центру реабілітаційне лікування отримали 8 тис. жінок. Але відновне лікування могли отримувати тільки жінки, які проживають в м. Кропивницькому, прилеглих районах, і після завершення курсу лікування, а це через 6–9 місяців.

Відсутність можливості проведення реабілітаційних заходів на ранніх термінах після оперативного лікування чи під час проведення хіміопроменевої терапії, а також жінкам, які проживають на віддалі від обласного центру, змусила нас задуматися щодо необхідності створення реабілітаційного центру на базі обласного онкологічного диспансеру. В процесі створення такого центру виникла низка проблем: відсутність як затверджених наказами Міністерства охорони здоров’я України положень про структурний підрозділ реабілітації, так і необхідних для його функціонування штатних посад реабілітолога, спеціаліста з лікувальної фізкультури (ЛФК), психолога. В нашому випадку рішення про створення реабілітаційного центру є результатом порозуміння між адміністрацією обласного онкологічного центру, державними гілками влади і бізнесу. Всі витрати на будівництво і оснащення центру взяла на себе директор ТОВ «Друкмаш–центр» Л.В. Шубіна — людина, не байдужа до чужого горя. На базі обласного онкологічного центру 25.10.2011 відкрито реабілітаційний центр, який є структурним підрозділом мамологічного відділення. Центр розрахований на цілодобове перебування 18 хворих і проведення реабілітації хворих, які знаходяться на стаціонарному лікування в інших відділеннях і перенесли оперативне лікування з приводу РГЗ. Реабілітологами «Друкмаш–центру» та лікарями–мамологами розроблені та втілені в роботу комплекси фізичних і дихальних вправ, кінезітерапія, різні види масажу, озонотерапія, ароматерапія, лікувальні інгаляції [2, 3].

У центрі розроблена та втілена в роботу схема організації комплексної реабілітації хворих після операцій на молочній залозі та зонах лімфовідтоку, радіо– та хіміотерапії РГЗ [1].

За час роботи реабілітаційного центру (2012–2017 рр.) лікування отримали 5277 пацієнтів, при цьому виконано 88 547 процедур. До основних методик, що застосовуються в реабілітаційному лікуванні, відноситься лікувальна фізкультура, масаж, кінезітерапія. За період роботи центру проведено ЛФК — 30 250 процедур. Виконання ЛФК, дихальної гімнастики починається з 1–ї доби після операції, що сприяє розробці і збереженню нормального обсягу рухів. З 7–ї доби післяопераційного періоду розширюється комплекс вправ з додаванням вправ на розтягнення.

За час роботи центру курси реабілітації отримали 37 хворих з порушенням функції плечового суглоба різних степенів, які перенесли оперативне лікування в різні роки. Порушення функції та стійкі конт–рактури з’явились через 1–2,5 року після лікування з приводу РГЗ. Зменшенню обсягу рухів сприяли тривалі лімфореї (5 хворих; 13,5 %); больовий синдром з відчуттям натягнення тканин при рухах в ранньому післяопераційному періоді (11 хворих; 29,7 %); променева терапія (9 хворих; 24,3 %); синдром заміщення аксилярної ділянки сполучною тканиною (12 хворих; 32,4 %). Чотирнадцять хворих отримали 3 і більше курси реабілітації. При цьому найкращий ефект у вигляді повного відновлення обсягу рухів в плечовому суглобі зареєстровано у 19 пацієнток (51,4 %), які отримали комбіноване лікування протягом 1–1,5 року. При порушенні функції плечового суглоба, яке не лікувалось тривалий час, ефективність курсів реабілітації в комплексі з медикаментозною терапією досить низька [6].

У реабілітаційному центрі проводиться профілактика та лікування лімфатичного набряку руки з боку операції. У виникненні раннього післяопераційного набряку суттєву роль відіграють післяопераційні ускладнення [4]. Проведення пневмомасажу починається з 10–14–ї доби післяопераційного періоду, що практично знижує до 0 кількість ранніх набряків. Подальша профілактика набряку проводиться під час проходження хворими променевої та хіміотерапії. За час роботи центру проведено 15 955 сеансів пневмомасажу. Режим пневматичної компресії має наступні характеристики: тиск — 100–120 мм рт.ст., цикл — 15–25 с, тривалість сеансу — 25–30 хв, кількість сеансів — 1–15 (кожні 1–2 дні). При призначенні лікування враховуються фактори ризику, що виділені А.Д. Каприною, Н.І. Рожковою [11] (табл. 1).

При аналізі реабілітаційних карт 368 хворих встановлено, що ефективність лікування залежить від тривалості та ступеня лімфостазу. В процесі виконання процедур, отримання медикаментозного лікування встановлено, що при тривалому лімфостазі лікування приносить тимчасове покращення з незначним (на 1,5–2,5 см) зменшенням обсягу руки, тоді як ранній початок проведення заходів для профілактики виникнення лімфостазу приносить більш вагомі і тривалі результати [8].

У більшості пацієнток розвиваються психоемоційні реакції на виявлення онкологічного захворювання та лікування, які провокують порушення психологічного фону аж до виникнення емоційної лабільності, роздратованості, психосоматичного симптомокомплексу. Нерідко виникають тревожно–депресивні розлади, які пов’язані з ризиком ймовірного рецидиву. Проведення бесід з психологом починається при першому зверненні. Психокорегуючі методики направлені на попередження процесів самоізоляції, занурення в хворобу. Головною метою психологічної реабілітації є формування у жінок правильного відношення до хвороби, необхідності проведення оперативного лікування, хіміопроменевого лікування. Психологом проводиться тестування, що дозволяє виділити пацієнток, які потребують індивідуальних консультацій. За час роботи психолога з 2015 р. проведено 679 індивідуальних консультацій та 411 групових бесід. Психологом проводиться робота із застосуванням арт–терапії, навчання аутотренінгу.

Встановлено, що ефективність психотерапії значно збільшується за рахунок включення в лікувальні групи волонтерів–жінок, які самі отримали лікування з приводу РГЗ. Реабілітаційний центр є базою для роботи волонтерів групи «Росток надії», які надають психологічну підтримку, допомагають в знаходженні мотивації до повернення до здоров’я, а також створюють умови для досягнення оптимальної психофізичної працездатності.

Висновки

Включення реабілітаційних заходів в клінічну практику дозволяє вже на ранньому етапі забезпечити високий рівень якості життя жінок, які отримали комплексне лікування РГЗ, усунути психоемоційну нестабільність і забезпечити зниження факторів інвалідизації. Тому у структурі онкологічних центрів необхідно створення спеціалізованих центрів та кабінетів реабілітації.

Запропонована форма післяопераційної реабілітації, яка проводиться на базі КНП «Обласний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради» протягом 7 років, значно поліпшує якість життя хворих, сприяє їх соціальній та професійній реабілітації.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.


Список литературы

1. Мика К. Реабилитация после удаления молочной железы: Пер. с польск. Е.Г. Боборико, К. Мика. — М.: Медицинская литература, 2008. — 144 с.

2. Бас О.А. Фізична реабілітація жінок другого зрілого віку після мастектомії в післяопераційному періоді: Автореф. дис… канд. наук з фіз. виховання і спорту: [спец.] 24.00.03 «Фізична реабілітація» / О.А. Бас. — Львів: Держ. ун–т фіз. культури, 2011. — 20 с.

3. Бугайцов С.Г. Программа восстановительного лечения больных раком молочной железы / С.Г. Бугайцов // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. — 2000. — № 2. — С. 36–38.

4. Вельшер Л.З. Восстановительная терапия у больных с постмастэктомическим синдромом / Л.З. Вельшер, М.Л. Стаханов, А.А. Савин // Российский онкологический журнал. — 2005. — № 5. — С. 31–35.

5. Стражев С.В. Медицинская реабилитация больных с пост–мастэктомическим синдромом: Автореф. дис… д–ра мед. наук: [спец.] 14.03.11 «Восстановительная медицина, спортивная медицина, лечебная физкультура, курортология и физиотерапия»: 14.01.12 «Онкология» / С.В. Стражев. — М., 2012. — 48 с.

6. Вторичная лимфедема верхней конечности у онкологических больных: практ. пособие для врачей / И.В. Залуцкий [и др.]. — Минск: Беларусь, 2004. — С. 11–20.

7. Бугайцов С.Г. Соотношение объема оперативного вмешательства и выраженности психопатологической симптоматики у больных раком молочной железы // Онкология. — 2002. — Т. 4, № 2. — С. 103–106.

8. Братусь Г.А. Инвалидность и профессиональная реабилитация женщин после радикального лечения рака молочной железы / Г.А. Братусь // Вестник новых медицинских технологий. — 2008. — Т. 15, № 3. — С. 51.

9. Дрижак В.І., Домбрович М.І. Рак молочної залози. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. — 152 с.

10. Мусаева Н.Э. Качество жизни больных при раке молочной железы / Н.Э. Мусаева, Ю.А. Дыхно, Е.М. Слонимская // Сибирский онкологический журнал. — 2005. — № 2. — С. 50–55.

11. Каприна А.Д., Рожкова Н.И. Маммология. — 2–е изд., перераб. и доп. — М.: ГЭОТАР–Медиа, 2016. — 496 с.


Вернуться к номеру