Вступ
Мінімальна дисфункція мозку (МДМ) набула великого значення в практиці дитячого невролога. За даними літератури, вона спостерігається у 2–28 % дитячого населення. Розлади регуляції функцій організму проявляються потім у більш старшому віці й ускладнюють соціальну адаптацію. Тому це мультидисциплінарна проблема.
МДМ — це наслідок органічного ураження головного мозку, непрогресуючі когнітивні, мовленнєві, психологічні, поведінкові, рухові розлади й порушення дозрівання вищих мозкових функцій.
Серед етіологічних чинників, що призводять до прояву МДМ, виділяють уражаючі фактори, що впливають на стан плода протягом вагітності й пологів і на новонародженого в перші дні його життя й обумовлюють можливість розвитку різних захворювань (генетичні дефекти, ускладнений перебіг вагітності й пологів — слабка пологова діяльність або стрімкі пологи, стимуляція пологів, кесарів розтин, травматичне ураження шийного відділу хребта, шкідливий вплив навколишнього середовища, недоношеність і незрілість плода з порушенням його життєдіяльності в перші дні життя, несприятлива екологічна обстановка, екзогенні й ендогенні інтоксикації на тлі хронічних захворювань, порушення харчування, ней-роінфекції).
Діти з мозковою дисфункцією — це дуже поліморфна група, у якій функціональні проблеми переважають над органічними. При МДМ спостерігається затримка в темпах розвитку функціональних систем мозку, що забезпечують складні інтегровані функції, такі як мовлення, увага, пам’ять, сприйняття; вікова незрілість окремих вищих психічних функцій і їх дисгармонійний розвиток.
Унаслідок вогнищевого ураження, недорозвинення або дисфункції тих чи інших відділів кори великих півкуль мозку в дітей виявляються порушення рухового, мовленнєвого розвитку, формування навичок письма, читання, лічби; швидка втомлюваність, гіперзбудливість, недостатність уваги, уповільнення темпу мислення, порушення комунікації з батьками й однолітками, затримка у фізичному розвитку, вегетативні й невротичні розлади, тики, дефекти постави.
Відсутність лікувальних заходів, корекційної роботи при дозріванні головного мозку може призвести до вторинних відхилень у когнітивному розвитку й соціальної дезадаптації.
Мета нашої роботи — вивчення ефективності психостимулюючих і ноотропних засобів Гамалате В6 і Сомазина виробництва «Феррер Інтернасіональ, С.А.», Іспанія, у лікуванні дітей раннього шкільного віку з мінімальною дисфункцією мозку.
З огляду на причини розвитку й патогенетичні механізми МДМ, результати нейрофізіологічних досліджень із позиції доказової медицини щодо ролі ГАМКергічного комплексу в розвитку функціонально-органічних порушень, увагу науковців привертають фармакологічні препарати, що потенціюють активність гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) і містять компоненти, які входять до складу мембрани клітин.
Перевага надається комбінованому препарату Гамалате В6, до складу якого входять гамма-аміномасляна кислота, гамма-аміно-бета-оксимасляна кислота й піридоксину гідрохлорид, що є природними компонентами тканин головного мозку, і магнію глутамату гідробромід. Препарат чинить нейрорегулюючий вплив на процеси в головному мозку, має легкий седативний і церебротонічний ефект. При порушенні роботи головного мозку виявляється дефіцит гальмування, пов’язаний зі зменшенням рівня основного гальмуючого нейромедіатора — ГАМК. Прийом Гамалате В6 забезпечує екзогенне надходження ГАМК до нервової системи і таким чином пригнічує процеси збудження, сприяє транспортуванню й використанню глюкози в мозку, бере участь у клітинному диханні й оксидативному фосфорилюванні, регуляції синтезу протеїнів у головному мозку, сприяє корекції емоційних, когнітивних, нейровегетативних, астенічних розладів із реалізацією нейрометаболічного, нейрорегуляторного, енергоактивуючого, седативного ефектів.
Основним діючим компонентом препарату Сомазина є цитиколін — речовина, що є аналогом натурального нуклеозиду, фосфатидилхолінового попередника, також він схожий на інші фосфоліпіди, що входять до складу клітинних мембран.
За даними досліджень, цитиколін має здатність покращувати мозковий кровотік, підвищувати ефективність постачання кисню до клітин головного мозку, унаслідок чого нормалізуються церебральний метаболізм і робота головного мозку.
Цитиколін є активним донором органічних з’єднань холінів у процесах метаболізму при синтезі ацетилхолінів (нейромедіаторів, що покращують нервово-м’язову передачу нервових імпульсів). Він захищає, відновлює й покращує функціонування клітинних мембран ней-ронів, чинить протинабрякову дію на головний мозок, запобігає утворенню вільних радикалів. Цитиколін послаблює вираженість симптомів, пов’язаних із церебральною дисфункцією, полегшує стан при когнітивних, сенситивних і моторних розладах, що спостерігаються саме в дітей із МДМ.
Матеріали та методи
Під клінічним спостереженням перебували 60 дітей — учнів 1–2-го класів загальноосвітнього навчального закладу віком 6–9 років із проявами МДМ. Обстеження й лікування проводилось у КНП «Херсонська міська клінічна лікарня імені О.С. Лучанського». Усім пацієнтам проводились клініко-лабораторне обстеження (збір анамнезу, загальний неврологічний огляд, клінічні аналізи крові й сечі, кал на яйця глистів, простіших), електроенцефалографія (ЕЕГ), дуплексне сканування екстракраніальних судин, консультації логопеда, психолога.
Дітей було поділено на дві групи. Першу (основну) групу становила 31 особа віком 8–9 років, учні 2-го класу, які отримували препарати Гамалате В6 у добовій дозі 2 таблетки і Сомазина в добовій дозі 4 мл курсом 2 місяці. Другу (контрольну) групу становили 29 осіб, яким була призначена стандартна терапія. Контроль ефективності проводився на 60-й і 90-й день лікування, у катамнезі — через 6 місяців. Ефективність препарату оцінювали за динамікою мовлення, когнітивних, комунікативних функцій, концентрації уваги, емоційного стану, суб’єктивних скарг, функціональних показників, неврологічного статусу. За частотою виникнення й характером побічних ефектів оцінювали переносимість препарату.
Результати та обговорення
За анамнестичними даними дітей основної й конт-рольної групи встановлено, що 51 дитина (80 %) народилася від матерів з ускладненим перебігом вагітності: соматична патологія — 34 (56,7 %), гестози й інфекційні процеси — 17 (28,3 %), загроза переривання вагітності — 15 (25 %), загроза передчасних пологів — 12 (20 %), анемії — 25 (41,6 %), фетоплацентарна недостатність — 11 (18,3 %). Інтранатальна патологія — 38 (63,3 %), слабка пологова діяльність і медикаментозна стимуляція — 11 (18,3 %), стрімкі пологи — 17 (28,3 %), кесарів розтин — 10 (16,7 %).
Доношеною народилася 51 (85 %) дитина, у терміні 35–36–37 тижнів — 6 (10 %), переношеними (42 тижні) — 3 (5 %) дитини.
В асфіксії легкого ступеня народилися 5 дітей (8,3 %), гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи (ЦНС) мали 5 (8,3 %), пологову травму (кефалогематома тім’яної кістки) — 3 (5 %).
Методами нейровізуалізації (нейросонографія) на першому році життя обстежені 54 дитини (90 %), магнітно-резонансна томографія виконана в 1 (1,7 %) — уроджена аномалія розвитку ЦНС (арахноїдальні кісти задньої черепної ямки й скроневої частки).
Патологічна нейросонографічна картина спостерігалась у 27 дітей (50 %), зокрема: дифузні зміни в перивентрикулярних зонах у ранньому неонатальному віці — 10 (18,6 %), субепендимальні псевдокісти — 5 (8,3 %), кісти судинних сплетінь — 7 (12,9 %), ознаки незрілості ЦНС — 6 (11,1 %), лентикулостріарна мінералізуюча васкулопатія — 11 (20,4 %), легка й помірна вентрикулодилатація — 16 (29,6 %), легка й помірна дилатація зовнішніх лікворних шляхів — 7 (12,9 %), структурні зміни судинних сплетінь — 7 (12,9 %).
Неврологічні синдроми раннього віку — 37 (61,6 %), із них синдром порушення м’язового тонусу — 37 (61,6 %), синдром гіперзбудливості — 12 (20 %), затримка розвитку мовлення — 10 (16,7 %), затримка статокінетичного розвитку — 6 (10 %), синдром гіперактивності — 5 (8,3 %).
При неврологічному обстеженні дітей було виявлено такі синдроми: розсіяна пірамідна симптоматика (анізорефлексія, гіперрефлексія) — 45 (75 %), недостатність черепно-мозкової іннервації (асиметрія мімічних м’язів, тремор язика, ослаблення конвергенції) — 40 (66,6 %), статико-моторна недостатність (невпевненість у виконанні координаторних проб, легкий тремор пальців кистей, тремор повік) — 12 (20 %), вегетативна лабільність (гіпергідроз долонь, виражений червоний дермографізм, сухість шкіри, синдром Рейно) — 38 (63,3 %), гіпердинамічний — 14 (23,3 %), астенічний — 16 (26,7 %), порушення концентрації уваги — 19 (31,7 %), невротичний (емоційна лабільність, нейрогенна дисфункція сечового міхура, тики, заїкуватість, порушення сну) — 48 (80 %), мовленнєві порушення — 26 (43,3 %), дисплазія сполучної тканини (гіпермобільність суглобів, зниження м’язового тонусу) — 14 (23,3 %), факоси («кавові» плями) — 3 (5 %), нейроендокринний (підвищена маса тіла) — 5 (8,3 %), головний біль напруги, соматичний головний біль — 9 (15 %), порушення постави — 14 (23,3 %), структурна епілепсія — 1 (1,7 %), уроджені аномалії розвитку ЦНС (арахноїдальні кісти) — 1 (1,7 %).
На ЕЕГ виявлені легкі й помірні зміни біоелектричної активності головного мозку — 46 (76,7 %), дисфункція стовбурових структур — 14 (23,3 %), зниження порогу судомної готовності — 11 (18,3 %).
Дуплексне сканування брахіоцефальних судин виявило патологічну звивистість судин — 14 (23,3 %), гіпоплазію хребетної артерії — 4 (6,7 %), функціональний вазоспазм у системі середньої мозкової артерії — 51 (85 %), порушення венозного відтоку — 15 (25 %).
У процесі лікування препаратами Гамалате В6 у рекомендованій дозі по 1 таблетці 2 рази на день і Сомазина по 2,0 мл 2 рази на день курсом 60 днів у дітей основної групи покращились загальний стан, концентрація й стійкість уваги, пам’ять, емоційний стан, комунікативність, якість сну, мовленнєва активність, словниковий запас, граматична структура слова. Зменшились прояви гіперактивності (непосидючість, імпульсивність), тиків, заїкуватості, нейрогенної дисфункції сечового міхура. Діти стали більш успішними в шкільному навчанні.
У неврологічному статусі нівелювалася пірамідна, статикомоторна недостатність у 34 (59,6 %), недостатність черепно-мозкової іннервації — в 11 (68,7 %) дітей.
Позитивні зміни на ЕЕГ вказують на нормалізацію роботи стовбурових структур головного мозку й зменшення проявів дифузних змін біоелектричної активності головного мозку в 37 (61,6 %) дітей, відсутність зниженого порогу судомної готовності — у 6 (54,5 %). Нормалізація тонусу судин головного мозку при дуплексному скануванні брахіоцефальних артерій — у 29 (56,9 %) дітей.
Урівноважився тонус вегетативної нервової системи: не відмічено гіпергідрозу долонь і сухості шкіри, стійкого червоного дермографізму — 21 (55,2 %) дитина.
У дитини зі структурною епілепсією нападів не відмічалося.
У пацієнтів другої (контрольної) групи позитивна динаміка за період спостереження була менш виражена.
У процесі лікування побічних явищ у вигляді розладів функцій органів і систем не спостерігалось.
Висновки
1. Рання діагностика й корекція проявів мінімальної мозкової дисфункції дозволяє запобігти соціальній дезадаптації дітей або зменшити її.
2. Під впливом лікування препаратами Гамалате В6 і Сомазина відмічається позитивна динаміка в емоційно-вольовій сфері, когнітивних, мовленнєвих функцій, неврологічного статусу пацієнтів, а також показників функціональних та ультразвукових досліджень головного мозку.
3. Препарати мають добру переносимість, не викликають побічних ефектів і толерантності.
4. За даними літератури й результатами власного спостереження, препарати Гамалате В6 і Сомазина мають виражений ноотропний, церебротонічний, нейрометаболічний, вегетостабілізуючий, адаптогенний та анксіолітичний ефекти.
5. Препарати можуть бути рекомендовані в ней-ропедіатричній практиці для корекції проявів мінімальної дисфункції мозку дітей раннього шкільного віку завдяки багатогранності їх фармакологічних ефектів.
Конфлікт інтересів. Не заявлений.
