Початкове лікування у переважній більшості випадків консервативне: медикаменти, мазі, знеболювальні ін'єкції, фізіотерапія. Усе це супроводжується аналізом життєвого ритму, лікарськими консультаціями зі зміни фізичної активності пацієнта з метою зменшити навантаження на колінні суглоби.

Головна мета терапії — позбавлення пацієнта від болю. Основна причина болю — запалення внутрішньої (синовіальної) оболонки суглобової капсули.

Дієві схеми консервативної терапії:

• медикаментозне лікування — нестероїдні протизапальні засоби, в особливо складних випадках кортизон (локально);
• фізіотерапія — масаж, лікувальна гімнастика, тепло або холод на суглоби;
• електротерапія.

Особливе значення має лікувальна гімнастика. Украй корисні розвантажувальні (для ніг) види спорту: плавання і їзда на велосипеді.

Утім, чимало випадків, проти яких консервативна терапія безсила — наприклад, розрив меніска. За класичним уявленням, тут потрібне хірургічне лікування, але його все частіше замінюють малоінвазивною інтервенційною терапією.

Серед засобів інтервенційної терапії на першому місці — артроскопія колінного суглоба. У ході артроскопії (обстеження і лікування) може бути видалений розірваний меніск, проведена коректура пошкоджених зв'язок, кісткових фрагментів.

Регенеративне лікування артрозу колінних суглобів (пересадка хрящової тканини або хондроцитів, генетичне моделювання з метою індукувати більш активний розподіл хондроцитів і оновлення хрящової тканини) може бути показано в суворо визначених випадках:

• порівняно легкий ступінь ураження хрящових покриттів (суглоб не зруйнований, хоча вже не піддається консервативному лікуванню);
• порівняно молодий вік пацієнта.

При сильному ураженні суглобів, особливо у літніх пацієнтів, регенеративне лікування безрезультатне. У цьому випадку необхідна і єдино можлива міра — ендопротезування. Однак для підтвердження його необхідності слід провести попередню артроскопію.