Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International neurological journal №5 (107), 2019

Back to issue

Clinical picture and diagnosis of consequences of the traumatic damage to the facial nerve

Authors: Цимбалюк Я.В. (1), Третяк І.Б. (1), Цимбалюк В.І. (2), Третьякова А.І. (1), Гацький О.О. (1)
1 - ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», м. Київ, Україна
2 - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Categories: Neurology

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Актуальність. Наслідки ушкодження лицевого нерва (ЛН) є серйозною медичною та соціальною проблемою, оскільки руйнівно впливають на низку важливих аспектів людського життя (економічні, психологічні, естетичні), що значно знижує якість життя хворих. Мета дослідження: поліпшити результати хірургічного лікування хворих з ушкодженнями лицевого нерва шляхом оптимізації діагностики функціонального стану ЛН залежно від клінічного симптомокомплексу й оптимізації хірургічних методів лікування. Матеріали та методи. Додаткові інструментальні методи дослідження, а саме клініко-нейрофізіологічні (НФ), було проведено в 67 пацієнтів із наслідками ушкодження ЛН за період із 2012 по 2017 р. Ступінь порушення функції лицевого нерва оцінювали за шкалою House — Brackmann. Додатково застосовували такі нейровізуалізуючі методи, як комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, рентгенологічне та аудіометричне дослідження. Серед методів НФ-діагностики було використано: стимуляційну електроміографію, реєстрацію мигального рефлексу та голкову стимуляційну електроміографію. Комплекс нейрофізіологічної діагностики здійснювався на обладнанні «Нейро-МВП-4» («Нейрософт», РФ). Результати. Середні показники відновлення функції ЛН за шкалою House — Brackmann дорівнювали 2,94 ± 0,12 бала у групі хворих, яким проводили хірургічне лікування після 6 місяців після травми, і 2,45 ± 0,10 бала в групі хворих, які були прооперовані в терміни до 6 місяців після ушкодження ЛН. Між групами отримано відмінність на рівні значимості p = 0,017. Тобто кращі показники відновлення функції ЛН були в пацієнтів, у яких хірургічне втручання було проведено у більш ранньому періоді після травми (р < 0,05). У нашому дослідженні кількість пацієнтів, у яких отримано високі показники відновлення (за шкалою House — Brackmann ІІ–ІІІ ст.) у терміни після 12 міс. після операції становила 60 із 67 (89,55 %), серед них максимальні показники відновлення до II ст. ми спостерігали у 27 пацієнтів (40,3 %). Гірші показники відновлення функції мімічних м’язів (до IV–V ст. за шкалою House — Brackmann) спостерігалися в 7 хворих (10,45 %). На результат лікування останньої категорії хворих негативно впливали значні терміни проведення хірургічного лікування після отримання травми і неповне дотримання рекомендацій із приводу реабілітаційного лікування в післяопераційному періоді. Показники різниці клінічних результатів відновлення залежно від етіології ушкодження не є статистично значущими. Висновки. Рання діагностика ушкодження лицевого нерва із застосуванням загальноприйнятих шкал та додаткових інструментальних методів важлива для визначення подальшої тактики ведення хворого, визначення ефективності проведеної реіннервації і прогнозу відновлення функції ЛН.

Актуальность. Последствия повреждения лицевого нерва (ЛН) являются серьезной медицинской и социальной проблемой, поскольку оказывают разрушительное воздействие на ряд важных аспектов человеческой жизни (экономические, психологические, эстетические), что значительно снижает качество жизни больных. Цель исследования: улучшить результаты хирургического лечения больных с повреждениями лицевого нерва путем оптимизации диагностики функционального состояния ЛН в зависимости от клинического симптомокомплекса и оптимизации хирургических методов лечения. Материалы и методы. Дополнительные инструментальные методы исследования, а именно клинико-нейрофизиологические, были проведены у 67 пациентов с последствиями повреждения ЛН за период с 2012 по 2017 г. Степень нарушения функции лицевого нерва оценивали по шкале House — Brackmann. Дополнительно применяли такие нейровизуализирующие методы, как компьютерная томография, магнитно-резонансная томография, рентгенологические и аудиометрические исследования. Среди методов НФ-диагностики были использованы: стимуляционная электромиография, регистрация мигательного рефлекса и игольчатая стимуляционная электромиография. Комплекс нейрофизиологической диагностики осуществлялся на оборудовании «Нейро-МВП-4» («Нейрософт», РФ). Результаты. Средние показатели восстановления функции ЛН по шкале House — Brackmann составили 2,94 ± 0,12 балла в группе больных, которым проводили хирургическое лечение после 6 месяцев после травмы и 2,45 ± 0,10 балла в группе больных, которые были прооперированы в сроки до 6 месяцев после повреждения ЛН. Между группами получено отличие на уровне значимости p = 0,017. То есть лучшие показатели восстановления функции ЛН были у пациентов, у которых хирургическое вмешательство было проведено в более раннем периоде после травмы (р < 0,05). В нашем исследовании количество пациентов, у которых получены высокие показатели восстановления (по шкале House — Brackmann II–III ст.) в сроки после 12 мес. после операции, составило 60 из 67 (89,55 %), среди них максимальные показатели восстановления до II ст. мы наблюдали у 27 пациентов (40,3 %). Худшие показатели восстановления функции мимических мышц (к IV–V ст. по шкале House — Brackmann) наблюдались у 7 больных (10,45 %). На результат лечения последней категории больных негативно влияли значительные сроки проведения хирургического лечения после получения травмы и неполное соблюдение рекомендаций по поводу реабилитационного лечения в послеоперационном периоде. Показатели разницы клинических результатов восстановления в зависимости от этиологии повреждения не являются статистически значимыми. Выводы. Ранняя диагностика повреждения лицевого нерва с применением общепринятых шкал и дополнительных инструментальных методов важна для определения дальнейшей тактики ведения больного, определения эффективности проведенной реиннервации и прогноза восстановления функции ЛН.

Background. The consequences of damage to the facial nerve (FN) is a serious medical and social problem, since they have a devastating impact on a number of important aspects of human life (economic, psychological, aesthetic), which significantly reduces the quality of patients’ life. The aim of the study is to improve the results of surgical treatment of patients with FN damage by optimizing the diagnosis of the FN functional state depending on the clinical signs and optimizing the surgical treatment me-thods. Materials and methods. Additional instrumental methods of research, namely, clinical and neurophysiological, were used in 67 patients with consequences of FN damage from 2012 to 2017. The degree of facial nerve dysfunction was assessed using House-Brackmann scale. Additionally, the following neuroimaging methods were used: computed tomography, magnetic resonance imaging, X-ray and audiometric. Among the methods of neurophysiological diagnosis, we used: stimulation electromyography (EMG), re-gistration of blink reflex and needle EMG. Neurophysiological diagnosis made on the Neuro-MVP-4 equipment (Neurosoft, RF). Results. The average recovery rate of FN function on the House-Brackmann scale was 2.94 ± 0.12 points in the group of patients who underwent surgical treatment later than 6 months after the injury, and 2.45 ± 0.10 points in the group of patients who were operated on within 6 months after FN injury. The difference between the groups was obtained at a significance level of p = 0.017. That is, better indicators of the FN function recovery were in patients in whom surgery was performed earlier in the post-injury period (p < 0.05). In our study, the number of patients with high recovery rates (on the scale of House-Brackmann II–III) within 12 months after the surgery was 60 out of 67 (89.55 %), among them the maximum recovery rates to level II we observed in 27 patients (40.3 %). The worst indicators of the restoration of the facial muscles function (to level IV–V on the House-Brackmann scale) were observed in 7 patients (10.45 %). Treatment outcome in the latter category of patients was negatively influenced by both the significant timing of surgical treatment after injury, and incomplete compliance with the recommendations for rehabilitation treatment in the postoperative period. Indicators of the difference in clinical outcomes of recovery depending on the etiology of the damage are not statistically significant. Conclusions. Early diagnosis of facial nerve damage with the use of generally accepted scales and additional instrumental methods is important for determining the further management of the patient, the effectiveness of the reinnervation and the prediction of the FN function recovery.


Keywords

травма; лицевий нерв; діагностика; електронейроміографія; мімічні м’язи

травма; лицевой нерв; диагностика; электронейромиография; мимические мышцы

trauma; facial nerve; diagnosis; electroneuromyography; facial muscles


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

1. Lee D.H. Clinical Efficacy of Electroneurography in Acute Facial Paralysis. J Audiol Otol. 2016 Apr. 20(1). Р. 8–12. doi: 10.7874/jao.2016.20.1.8. Epub 2016 Apr 21. PubMed PMID: 27144227; PubMed Central PMCID: PMC4853888.

2. Цимбалюк В.І., Цимбалюк Ю.В., Дем’янов М.А., Тре–тяк І.Б. Електростимуляція у відновному лікуванні наслідків ушкодження лицьового нерва. Шпитальна хірургія. 2014. № 1. С. 58–60. http://nbuv.gov.ua/UJRN/shpkhir_2014_1_18.

3. Yetiser S. Total facial nerve decompression for severe traumatic facial nerve paralysis: a review of 10 cases. Int. J. Otolaryngol. 2012. 2012. 607359. doi: 10.1155/2012/607359. Epub 2011 Nov 20. PubMed PMID: 22164173; PubMed Central PMCID: PMC3228390.

4. Неробеев А.И., Гришняк Д. Диагностика и лечение лицевых параличей. Врач. 2000. 12. С. 32–37.

5. Takushima A., Harii K., Asato H. Endoscopic dissection of recipient facial nerve for vascularized muscle transfer in the treatment of facial paralysis. Br. J. Plast. Surg. 2003 Mar. 56(2). Р. 110–3. PubMed PMID: 12791352.

6. Третяк І.Б., Третьякова А.І., Дем’янов М.А. Клініко–нейрофізіологічна діагностика в динаміці нейрохірургічного лікування травматичного ушкодження лицьового нерва. Зб. наук. праць співробіт. НМАПО імені П.Л. Шупика. 2013. 22(1). С. 232–238. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpsnmapo_2013_22(1)__38.

7. Finsterer J. Management of peripheral facial nerve palsy. Eur. Arch. Otorhinolaryngol. 2008. 265(7). Р. 743–752. doi:10.1007/s00405–008–0646–4.

8. Reitzen S.D., Babb J.S., Lalwani A.K. Significance and reliability of the House–Brackmann grading system for regional facial nerve function. Otolaryngol Head Neck Surg. 2009. 140(2). Р. 154–8. PMid: 19201280. http://dx.doi.org/10.1016/j.otohns.2008.11.021.

9. Danner C.J. Facial nerve paralysis. Otolaryngol Clin North Am. 2008. 41(3). Р. 619–32. PMid:18436002. http://dx.doi.org/10.1016/j.otc.2008.01.008.

10. House J.W., Brackmann D.E. Facial nerve grading system. Otolaryngol. Head Neck Surg. 1985. 93. Р. 146–147. DOI: 10.1177/019459988509300202.

11. Ulug T., Arif Ulubil S. Management of facial paralysis in temporal bone fractures: a prospective study analyzing 11 operated fractures. Am. J. Otolaryngol. 2005. 26(4). Р. 230–8. http://dx.doi.org/10.1016/j.amjoto.2005.01.004.

12. Kim J., Moon I.S., Shim D.B. et al. The effect of surgical timing on functional outcomes of traumatic facial nerve paralysis. J.Trauma. 2010. 68(4). Р. 924–929. doi: 10.1097/TA.0b013e3181a8b2d9.

13. Darrouzet V., Duclos J.Y., Liguoro D., Truilhe Y., De Bonfils C., Bebear J.P. Management of facial paralysis resulting from temporal bone fractures: our experience in 115 cases. Otolaryngol. Head Neck Surg. 2001. 125(1). Р. 77–84. PMid: 11458219. http://dx.doi.org/10.1067/mhn.2001.116182.

14. Hohman, M.H., Hadlock T.A. Etiology, diagnosis, and ma–nagement of facial palsy: 2000 patients at a facial nerve center. The Laryngoscope. 2014. 124. Р. 283–293. doi:10.1002/lary.24542.

15. Hato N., Nota J., Hakuba N., Gyo K., Yanagihara N. Facial nerve decompression surgery in patients with temporal bone trauma: analysis of 66 cases. J. Trauma. 2011. 71(6). Р. 1789–93. http://dx.doi.org/10.1097/TA.0b013e318236b21f.

Similar articles

Ефективність лікування невропатії лицевого нерва у дітей та підлітків з урахуванням оцінки стану окисно-відновних процесів
Authors: Ліскевич І.І., Пітик М.І. - ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», кафедра неврології
International neurological journal 2 (64) 2014
Date: 2014.05.14
Categories: Neurology, Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches
Authors: ПІТИК М.І., д.м.н., професор, зав. кафедри неврології № 2 Івано-Франківського державного медичного університету, ЛІСКЕВИЧ І.І., Івано-Франківський державний медичний університет
International neurological journal 1(23) 2009
Date: 2009.04.28
Categories: Neurology
Основні напрямки розвитку електроміографічних досліджень в ортопедо-травматологічній практиці
Authors: С. С. Страфун, О. Г. Гайко - ДУ “Інститут травматології та ортопедії АМН України”, Київ, Україна
"Тrauma" Том 10, №3, 2009
Date: 2011.08.31
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual

Back to issue