Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Emergency medicine" №8(103), 2019

Back to issue

Actual issues of the practical use of parenteral ozone therapy in emergency medicine

Authors: Андрющенко В.В.(1), Курдиль Н.В.(2), Струк В.Ф.(1), Калиш Н.М.(1)
(1) — Киевская городская клиническая больница скорой медицинской помощи, г. Киев, Украина
(2) — ГП «Научный центр превентивной токсикологии, пищевой и химической безопасности имени академика Л.И. Медведя Министерства здравоохранения Украины», г. Киев, Украина

Categories: Medicine of emergency

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Актуальность. В последние годы озон все чаще применяется в медицине как лечебное средство, о чем свидетельствуют многочисленные научные работы в Украине и за рубежом. Положительное действие озона по отношению к кислородно-транспортной функции и реологическим свойствам крови, способность к активации гуморального иммунитета и усилению анальгезии объясняет широкое применение озонотерапии в клинической медицине. Цель исследования: оценка клинической эффективности парентеральной озонотерапии как компонента интенсивной терапии при лечении ряда неотложных состояний и хронических заболеваний. Материалы и методы. Материалом для исследования стали результаты лечения пациентов отделения интенсивной терапии и экстракорпоральной детоксикации Киевской городской клинической больницы скорой медицинской помощи, прошедших курс парентеральной озонотерапии в 2018 году. Оценка клинических показателей и результатов лечения проведена ретроспективно на основании анализа данных историй болезни. Использовались следующие методы исследования: библиосемантический, системного анализа, сравнительного анализа, статистический. Результаты. За период исследования пролечены 144 пациента в возрасте 17–72 лет, женщин было 84 (58,3 %), мужчин — 60 (41,7 %). Все пациенты при поступлении в отделение проходили комплексное клиническое и лабораторное обследования. В процессе клинического наблюдения использовался стандартный для отделения интенсивной терапии мониторинг состояния пациента. Формирование клинического диагноза и план лечения осуществлялись в соответствии с унифицированными клиническими протоколами Министерства здравоохранения Украины. В соответствии с диагнозами пациенты были распределены на 5 клинических групп, для каждой из которых были выбраны ключевые показатели эффективности. Авторами был применен синдромный подход в оценке эффективности озонотерапии, оценка проводилась в каждой группе отдельно. Парентеральное озонирование крови осуществлялось с помощью аппарата «Бозон-Н+» в соответствии с методикой, одобренной Министерством здравоохранения Украины («Методики озонотерапии», 2001). У пациентов с острыми отравлениями озонотерапия применялась при поражении метгемоглобинобразователями и другими гипоксическими ядами (токсическое действие веществ, преимущественно немедицинского назначения (T51-T65), токсическое действие монооксида углерода (Т58), токсическое действие других газов, дымов и испарений (Т59), токсическое действие других и неидентифицированных веществ (Т65)). У пациентов с острыми инфекционными заболеваниями озонотерапия применялась в лечении герпеса (В00), болезни Лайма (A69.2), гриппа и пневмонии (J09-J18); при хронических заболеваниях: псориазе (L40), сахарном диабете (Е10-U14), осложненной периферической ангиопатии (I79.2*), гипертонической болезни (I10) и гипертонической энцефалопатии (167.4); при острой хирургической патологии: термических и химических ожогах (T20-T32), фурункулезе (L02.9), трофических язвах нижних конечностей различного генеза (L98.4.) и других отдельных заболеваниях. Осложнений при проведении лечения не наблюдалось. Выводы. Значительный практический опыт применения парентеральной озонотерапии позволяет утверждать, что метод имеет большие перспективы применения в лечении широкого спектра острых и хронических заболеваний и неотложных состояний. Несмотря на тот факт, что озонотерапия приводит к значительным позитивным изменениям в организме человека, метод требует дальнейшего изучения с целью усовершенствования и стандартизации.

Актуальність. Останніми роками озон все частіше застосовується в медицині як лікувальний засіб, про що свідчать численні наукові роботи в Україні та за кордоном. Позитивна дія озону щодо киснево-транспортної функції і реологічних властивостей крові, здатність до активації гуморального імунітету і посилення аналгезії пояснює широке застосування озонотерапії в клінічній медицині. Мета дослідження: оцінка клінічної ефективності парентеральної озонотерапії як компонента інтенсивної терапії при лікуванні окремих невідкладних станів і хронічних захворювань. Матеріали та методи. Матеріалом для дослідження обрані результати лікування пацієнтів відділення інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, які пройшли курс парентеральної озонотерапії в 2018 році. Оцінка клінічних показників і результатів лікування проведена ретроспективно на підставі аналізу даних історій хвороби. Використовувалися такі методи дослідження: бібліосемантичний, системного аналізу, порівняльного аналізу, статистичний. Результати. За період дослідження проліковано 144 пацієнти віком 17–72 роки, жінок було 84 (58,3 %), чоловіків — 60 (41,7 %). Всі пацієнти при надходженні у відділення проходили комплексне клінічне і лабораторне обстеження. Постановка клінічного діагнозу і план лікування формувалися відповідно до уніфікованих клінічних протоколів Міністерства охорони здоров’я України. Згідно з діагнозами пацієнти були розподілені на 5 клінічних груп, для кожної з яких були обрані ключові показники ефективності озонотерапії. Авторами був застосований синдромний підхід в оцінці ефективності озонотерапії. Клінічна оцінка проводилася в кожній групі окремо. Парентеральне озонування крові здійснювалося за допомогою апарата «Бозон-Н+» відповідно до методики, схваленої Міністерством охорони здоров’я України («Методики озонотерапії», 2001). У пацієнтів із гострими отруєннями озонотерапія застосовувалася при ураженні метгемоглобінутворювачами й іншими гіпоксичними отрутами (токсична дія речовин переважно немедичного призначення (T51-T65), токсична дія монооксиду вуглецю (Т58), токсична дія інших газів, димів та випарів (Т59), токсична дія інших і неідентифікованих речовин (Т65)). У пацієнтів із гострими інфекційними захворюваннями озонотерапія застосовувалася в лікуванні герпесу (В00), хвороби Лайма (A69.2), грипу та пневмонії (J09-J18); при хронічних захворюваннях: псоріазі (L40), цукровому діабеті (Е10-U14), ускладненому периферичною ангіопатією (I79.2*), гіпертонічній хворобі (I10) і гіпертонічній енцефалопатії (167.4); при гострій хірургічній патології озонотерапію застосовували в таких групах захворювань: термічні та хімічні опіки (T20-T32), фурункульоз (L02.9), трофічні виразки нижніх кінцівок різного генезу (L98.4.) та при інших окремих захворюваннях. Ускладнення при проведенні лікування не зареєстровані. Висновки. Наш досвід застосування озонотерапії дозволяє стверджувати, що метод має значні перспективи в лікуванні широкого спектра гострих і хронічних захворювань та невідкладних станів. Незважаючи на той факт, що озонотерапія веде до значних позитивних змін в організмі людини, метод вимагає подальшого вивчення з метою удосконалення та стандартизації.

Background. In recent years, ozone is increasingly used in medicine as a therapeutic agent, as evidenced by numerous scientific works in Ukraine and abroad. The positive effect of ozone on the oxygen transport function and rheological properties of the blood, activation of humoral immunity and increased analgesia explains the widespread use of ozone therapy in clinical medicine. Purpose of the study: to evaluate the clinical efficacy of parenteral ozone therapy as a component of intensive care for a number of emergency conditions and chronic diseases. Material and methods. The material for the study was the results of treatment of patients in the intensive care and extracorporeal treatment unit of the Kyiv City Clinical Emergency Hospital, who underwent a course of parenteral ozone therapy in 2018. Clinical indicators and treatment outcomes were evaluated retrospectively based on the analysis of cases histories. Research methods that were used: bibliosemantic, system analysis, comparative analysis, statistical method. Results. During the study period, 144 patients aged 17–72 years were treated: 84 women (58.3 %) and 60 men (41.7 %). All patients upon admission to the unit underwent a comprehensive clinical and laboratory examination. The clinical diagnosis and treatment plan were formed in accordance with the unified clinical protocols of the Ministry of Health of Ukraine. In accordance with the diagnoses, patients were divided into 5 clinical groups, for each of which key indicators of ozone therapy effectiveness were selected. The authors used a syndrome approach to assess the effectiveness of ozone therapy. The assessment was carried out in each group separately. Parenteral blood ozonation was carried out using the apparatus Boson-N plus in accordance with the methodology approved by the Ministry of Health of Ukraine (“Methods of ozone therapy”, 2001). A total of 304 medical procedures were carried out using ozone, among them: intravenous administration of ozonized saline solution — 36 people (169 procedures), blood ozonation — 25 people (185 procedures). On average, the total course of ozone treatment ranged from 3 to 10 procedures. The course of parenteral ozone therapy consisted of various procedures: intravenous administration of ozonized saline solution in a volume of 200 ml (dose of ozone — 0.48 mg) daily or every other day. During the procedure of blood ozonation, the patient’s blood was ozonized in a volume of 200 or 400 ml (the ozone dose was 1.8 mg or 1.8 mg + 1.8 mg, respectively). In patients with acute poisoning, ozone therapy was used to treat methaemoglobin formers and other hypoxic poisons (toxic effects of substances, mainly nonmedical ones (T51-T65), toxic effects of carbon monoxide (T58), toxic effects of other gases, fumes and fumes (T59), toxic effects of other and unidentified substances (T65)). In patients with acute infectious diseases, ozone therapy was used in the treatment of: herpes (B00), Lyme disease (A69.2), flu and pneumonia (J09-J18). In chronic diseases: psoriasis (L40), diabetes mellitus (E10-U14), complicated peripheral vascular disease (I79.2*), hypertension (I10) and hypertensive encephalopathy (167.4). In acute surgical pathology, ozone therapy was used in the following groups of diseases: thermal and chemical burns (T20-T32), furunculosis (L02.9), trophic ulcers of the lower extremities of various origins (L98.4) and other individual diseases. Complications during the treatment were not registered. Clinical criteria are the key in assessing the effectiveness of ozone therapy, therefore, the evaluation of pathological symptoms, syndromes and their dynamics is the basis for choosing the type and duration of a course of ozone therapy. Trainings of medical personnel in ozone therapy and safety techniques are an important component of effective treatment. Conclusions. Our experience with ozone therapy suggests that the method has significant prospects for the use in the treatment of a wide range of acute and chronic diseases and emergency conditions. Despite the fact that ozone therapy leads to significant positive changes in the human body, the method requires further study in order to improve and standardize.


Keywords

озонотерапія; невідкладні стани; інтенсивна терапія

озонотерапия; неотложные состояния; интенсивная терапия

ozone therapy; emergency conditions; intensive care


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

1. Украинская ассоциация озонотерапевтов и производителей медицинского оборудования. [Электронный ресурс]. URL: http://www.medozone.com.ua. (дата обращения: 18.06.2019).

2. Всеукраинская ассоциация озонотерапевтов и производителей оборудования для озонотерапии. [Электронный ресурс]. URL: http://ozonetherapy.com.ua. (дата обращения: 18.06.2019).

3. Чекман И.С., Сыровая А.О., Макаров В.А., Макаров В.В., Лапшин В.В., Шаповал Е.В. Озон и озонирование: Монография. Х.: Цифрова друкарня № 1, 2013. 144 с.

4. Bocci V., Borrelli E., Travagli V., Zanardi I. The ozone paradox: Ozone is a strong oxidant as well as a medical drug. Medicinal Res. Rev. 2009. Vol. 29. P. 646-682.

5. Viebahn-Hänsler R. Ozone in medicine: the low-dose ozone concept — guidelines and treatment strategies. Ozone: Science & Engineering. 2012. Vol. 34. P. 408-424.

6. Rowen R.J., Robins H. Ozone Therapy for Complex Regional Pain Syndrome: Review and Case Report. Curr. Pain Headache Rep. 2019 May 6. 23(6). 41. doi: 10.1007/s11916-019-0776-y. Review.

7. Di Mauro R., Cantarella G., Bernardini R., Di Rosa M., Barbagallo I., Distefano A., Longhitano L., Vicario N., Nicolosi D., Lazzarino G., Tibullo D., Gulino M.E., Spampinato M., Avola R., Li Volti G. The Biochemical and Pharmacological Properties of Ozone: The Smell of Protection in Acute and Chronic Diseases. Int. J. Mol. Sci. 2019 Feb 1. 20(3). pii: E634. doi: 10.3390/ijms20030634. Review.

8. Smith N.L., Wilson A.L., Gandhi J., Vatsia S., Khan S.A. Ozone therapy: an overview of pharmacodynamics, current research, and clinical utility. Med. Gas. Res. 2017 Oct 17. 7(3). 212-219. doi: 10.4103/2045-9912.215752. eCollection 2017 Jul-Sep. Review.

9. Swanson T.J., Chapman J. Ozone Toxicity. Stat Pearls [Internet]. Treasure Island (FL): Stat Pearls Publishing. 2019 Jan.

10. Zanardi I., Borrelli E., Valacchi G., Travagli V., Bocci V. Ozone: A Multifaceted Molecule with Unexpected Therapeutic Activity. Curr. Med. Chem. 2016. 23(4). 304-14. Review.

11. Bocci V., Zanardia I., Valacchi G., Borrelli E., Travagli V. Validity of Oxygen-Ozone Therapy as Integrated Medication Form in Chronic Inflammatory Diseases..Cardiovasc. Hematol. Disord Drug Targets. 2015. 15(2). 127-38. Review.

12. Методики применения озона в медицине: Метод. рекомендации. МЗ Украины, Укрмедпатентинформ, Одесский гос. мед. ун-т; Всеукраинская ассоциация озонотерапевтов и производителей медицинского оборудования для озонотерапии; Сост.: Шмакова И.П., Назаров Е.И., Якименко Е.В., Поляков А.Е., Гончарук С.Ф., Иванов А.Н., Артеменко А.В., Прокопчук Ю.В., Бархоткина Т.М., Брезицкий Ю.И., Сидоров В.И., Янко С.В., Шаповалова А.А., Солоденко А.Г., Коломиец С.Н., Гончарук Л.В., Рожков В.С., Касьяненко А.В., Рожкова Е.О. Киев, 2004. 46 с.

13. Тондий Л.Д., Ганичев В.В. Методические рекомендации. Методики озонотерапии. Харьков, 2001. 68 с.

14. Тондий Л.Д., Васильева-Линецкая Л.Я. Рекомендованные стандарты санаторно-курортного лечения; доп. Классификация природных и преформированных физических лечебных факторов, включая озонотерапию. Харьков, 2003. 72 с.

15. Грищенко В.И., Ганичев В.В., Зинченко В.Д., Лупояд В.С., Лупояд К.В. Методические рекомендации. Применение озонотерапии в акушерстве и гинекологии. Харьков, 2005. 28 с.

16. Фисталь Э.Я., Ганичев В.В., Носенко В.М., Макиенко В.В. Методические рекомендации. Применение озонотерапии в комплексном лечении обожженных. Донецк, 2005. 19 с.

17. Соболева И.А., Демин Ю.А., Ганичев В.В., Лапкина И.И., Гончарова Н.А. Методические рекомендации. Применение озонотерапии в лечении больных с центральными хориоретинальными изменениями. Харьков, 2006. 20 с.

18. Малахов В.А., Ганичев В.В., Пасюра И.Н. Методические рекомендации. Применение озонотерапии в неврологии. Харьков, 2007. 29 с.

19. Бабов К.Д., Золотарева Т.А., Колоденко В.А., Старчевская Т.В., Ганичев В.В., Тондий Л.Д. Методические рекомендации. Применение озоновых ванн в санаторно-курортном лечении больных артериальной гипертензией. Одесса, 2010. 22 с.

20. Тондий Л.Д., Ганичев В.В., Козин Ю.И. Основные принципы и методы озонотерапии в медицине: учебное пособие. Харьков: Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. Украинская ассоциация озонотерапевтов и производителей медоборудования. Институт озонотерапии и медоборудования, 2001. 104 с.

21. Хвисюк Н.И., Малахов В.А., Ганичев В.В., Пасюра И.Н. Озонотерапия для неврологов и вертебрологов. Монография. Харьков: Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. Украинская ассоциация озонотерапевтов и производителей медоборудования. Институт озонотерапии и медоборудования, 2002. 256 с.

22. Князев В.Н. и др. Перспектива практического применения озона у пострадавших с синдромом длительного сдавления. Медицинский альманах. 2013. № 3. С. 108-109.


Back to issue