Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал "Медицина невідкладних станів" Том 16, №1, 2020

Повернутися до номеру

Порівняння показників гемодинаміки й вентиляції при використанні різних методик анестезіологічного забезпечення лапароскопічної холецистектомії

Автори: Машин О.М.
ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпро, Україна

Рубрики: Медицина невідкладних станів

Розділи: Клінічні дослідження

Версія для друку


Резюме

Актуальність. Поширюється використання лапароскопічних оперативних втручань, у тому числі в осіб похилого віку з серйозними супутніми захворюваннями. Ретроспективне вивчення ускладнень, що мали місце при проведенні лапароскопічних оперативних втручань, продемонструвало, що абсолютна їх більшість не пов’язана з технікою операції, а обумовлена розвитком серцевих і легеневих порушень. Мета: оцінка ефективності та безпеки різних варіантів анестезіологічного забезпечення лапароскопічної холецистектомії на підставі дослідження динаміки основних гемодинамічних і вентиляційних параметрів гомеостазу у хворих у періопераційному періоді. Матеріали та методи. Обстежено 120 пацієнтів (середній вік — 50 (38–63) років), яким виконувались оперативні втручання з приводу жовчнокам’яної хвороби та гострого холециститу методом лапароскопічної холецистектомії. Хворі були розподілені на 3 групи дослідження. Група TIVA (n = 40) — тотальна внутрішньовенна анестезія (ТВА) на основі пропофолу та фентанілу з інфузією гіпнотика через перфузор. Швидкість інфузії пропофолу за розробленою болюсно-інфузійною схемою 10–8–6; анестезіолог самостійно вибирав достатню, на його думку, швидкість інфузії пропофолу. Група SEVO (n = 40) — інгаляційна анестезія на основі севофлурану методом низького потоку та фентанілу. Група ТСІ (n = 40) — ТВА на основі пропофолу та фентанілу з інфузією гіпнотика за цільовою концентрацією за допомогою перфузора B. Braun perfusor space; анестезіолог не повинен був порушувати нижню (3,5 мкг/мл) і верхню (5,5 мкг/мл) межі цільових концентрацій препарату в ефекторних зонах (математична модель Shnеider). Результати. Показники гемодинаміки в усіх групах мали закономірні коливання під час анестезіологічної підготовки пацієнтів на етапах інсуфляції вуглекислого газу в черевну порожнину та десуфляції. Внутрішньочеревний тиск у пацієнтів усіх груп не перевищував 10 мм рт.ст. Під час індукції в анестезію відмічалося зниження показників системної та центральної гемодинаміки. Так, показники середнього артеріального тиску порівняно з вихідними даними зменшувалися на 17,70 ± 2,33 %, особливо у пацієнтів групи TIVA (p < 0,001). Подібні зміни пов’язані з тим, що препарати, які використовувалися для індукції анестезії, знижували тонус симпатичної нервової системи, перерозподіляли обсяг циркулюючої крові в ємнісну судинну мережу, шо сприяло зменшенню переднавантаження, а також за рахунок периферичної вазодилатації. На етапі інтубації також відзначалася зміна показників гемодинаміки за типом гіпердинамічної реакції, що було обумовлено симпатоадреналовою реакцією на ларингоскопію та інтубацію. Більш виражені зміни відзначалися в групі TIVA. Так, показники середнього артеріального тиску порівняно з попереднім етапом збільшувалися на 22,2 ± 2,9 % (р < 0,001). Співставлення змін показників гемодинаміки залежно від варіанту анестезіологічного забезпечення показало їх статистичну порівнянність (p > 0,05) і менш виражені коливання у групах TCI і SEVO, ніж у групі з тотальною внутрішньовенною анестезією (TIVA). Аналіз показників вентиляції легень та оксигенації (SaO2, EtCO2) в умовах пневмоперитонеуму показав їх стабільність та керованість у пацієнтів усіх груп. Випадків підвищення EtCO2 більше 45 мм рт.ст. не виявлено, всі анестезії проводилися в умовах помірної гіпервентиляції. Водночас показники середнього тиску у дихальних шляхах були вірогідно вищими при застосуванні тотальної внутрішньовенної анестезії з цільовою концентрацією анестетика (група ТСІ) та при застосуванні тотальної внутрішньовенної анестезії (група TIVA), ніж при використанні інгаляційного анестетика. Це обумовлено бронходилатаційним ефектом севофлурану, проведенням низькопоточної інгаляційної анестезії. Висновки. Порівняльні дослідження між групами мають незначні відмінності при використанні севофлурану та пропофолу за методом ТСІ як складової анестезіологічного забезпечення. Найкраща стабільність та передбачуваність змін гемодинаміки в інтраопераційному періоді були виявлені в групах із застосуванням інгаляційної низькопоточної анестезії севофлураном та інфузією пропофолу за цільовою концентрацією (ТСІ). Підвищений внутрішньочеревний тиск до 10 мм вод.ст. за рахунок карбоксіперитонеуму тривалістю до 1 години на умовах використання інгаляційного агента севофлуран методом низького потоку або при внутрішньовенній анестезії пропофолом не викликає суттєвих змін показників вентиляції й оксигенації та легко піддається корекції зміною налаштування параметрів вентиляції.

Актуальность. Все шире используются лапароскопические оперативные вмешательства, в том числе у лиц пожилого возраста с серьезными сопутствующими заболеваниями. Ретроспективное изучение осложнений, которые имели место при проведении лапароскопических оперативных вмешательств, продемонстрировало, что абсолютное их большинство не связано с техникой операции, а обусловлено развитием сердечных и легочных нарушений. Цель: оценка эффективности и безопасности различных вариантов анестезиологического обеспечения лапароскопической холецистэктомии на основании исследования динамики основных гемодинамических и вентиляционных параметров гомеостаза у больных в периоперационном периоде. Материалы и методы. Обследовано 120 пациентов (средний возраст — 50 (38–63) лет), которым выполнялись оперативные вмешательства по поводу желчнокаменной болезни и острого холецистита методом лапароскопической холецистэктомии. Больные были разделены на 3 группы исследования. Группа TIVA (n = 40) — тотальная внутривенная анестезия (ТВА) на основе пропофола и фентанила с инфузией гипнотика через перфузор. Скорость инфузии пропофола осуществлялась по разработанной болюсно-инфузионной схеме 10–8–6; анестезиолог самостоятельно выбирал достаточную, по его мнению, скорость инфузии пропофола. Группа SEVO (n = 40) — ингаляционная анестезия на основе севофлурана методом низкого потока и фентанила. Группа ТСI (n = 40) — ТВА на основе пропофола и фентанила с инфузией гипнотика по целевой концентрации с помощью перфузора B. Braun perfusor space; анестезиолог не должен был нарушать нижнюю (3,5 мкг/мл) и верхнюю (5,5 мкг/мл) границы целевых концентраций препарата в эффекторных зонах (математическая модель Shnеider). Результаты. Показатели гемодинамики во всех группах имели закономерные колебания во время анестезиологической подготовки пациентов на этапах инсуффляции углекислого газа в брюшную полость и десуффляции. Внутрибрюшное давление у пациентов всех групп не превышало 10 мм рт.ст. Во время индукции в анестезию отмечалось снижение показателей системной и центральной гемодинамики. Так, показатели среднего артериального давления по сравнению с исходными данными уменьшались на 17,70 ± 2,33 %, особенно у пациентов группы TIVA (p < 0,001). Подобные изменения связаны с тем, что препараты, которые использовались для индукции анестезии, снижали тонус симпатической нервной системы, перераспределяли объем циркулирующей крови в емкостную сосудистую сеть, что способствовало уменьшению преднагрузки, а также за счет периферической вазодилатации. На этапе интубации также отмечалось изменение показателей гемодинамики по типу гипердинамической реакции, что было обусловлено симпатоадреналовой реакцией на ларингоскопию и интубацию. Более выраженные изменения отмечались в группе TIVA. Так, показатели среднего артериального давления по сравнению с предыдущим этапом увеличивались на 22,2 ± 2,9 % (р < 0,001). Сопоставление изменений показателей гемодинамики в зависимости от варианта анестезиологического обеспечения показало их статистическую сопоставимость (p < 0,05) и менее выраженные колебания в группах TCI и SEVO, чем в группе с тотальной внутривенной анестезией (TIVA). Анализ показателей вентиляции легких и оксигенации (SaO2, EtCO2) в условиях пневмоперитонеума показал их стабильность и управляемость у пациентов всех групп. Случаев повышения EtCO2 более 45 мм рт.ст. не обнаружено, все анестезии проводились в условиях умеренной гипервентиляции. В то же время показатели среднего давления в дыхательных путях были достоверно выше при применении тотальной внутривенной анестезии с целевой концентрацией анестетика (группа ТСI) и при применении тотальной внутривенной анестезии (группа TIVA), чем при использовании ингаляционного анестетика. Это обусловлено бронходилатирующим эффектом севофлурана, проведением низкопоточной ингаляционной анестезии. Выводы. Сравнительные исследования между группами имеют незначительные различия при использовании севофлурана и пропофола по методу ТСІ как составляющей анестезиологического обеспечения. Лучшая стабильность и предсказуемость изменений гемодинамики в интраоперационном периоде были обнаружены в группах с применением ингаляционной низкопоточной анестезии севофлураном и инфузии пропофола по целевой концентрации (ТСI). Повышенное внутрибрюшное давление до 10 мм вод.ст. за счет карбоксиперитонеума продолжительностью до 1 часа при использовании ингаляционного агента севофлуран методом низкого потока или при внутривенной анестезии пропофолом не вызывало существенных изменений показателей вентиляции и оксигенации и легко поддавалось коррекции изменением настройки параметров вентиляции.

Laparoscopic surgical interventions are increasingly being introduced, including in the elderly with serious concomitant diseases. A retrospective study of the complications that occurred during laparoscopic surgical interventions demonstrated that their absolute majority is not related to the technique of surgery, but is due to the development of cardiac and pulmonary disorders. The study aimed to assess the effectiveness and safety of various approaches to the anesthetic management of laparoscopic cholecystectomy, based on a study of the dynamics of the main hemodynamic and ventilation parameters of homeostasis in patients in the perioperative period. Materials and methods. One hundred and twenty patients (mean age 50 (38–63) years) who underwent surgical interventions for gallstone disease and acute cholecystitis using laparoscopic cholecystectomy were examined. Patients were divided into 3 study groups: TIVA group (n = 40) — total intravenous anesthesia (TIVA) based on propofol and fentanyl with hypnotic infusion through the perfusor. Propofol infusion rate was carried out according to the bolus-infusion scheme 10–8–6 developed. The anesthetist independently chose a sufficient, to his opinion, propofol infusion rate; SEVO group (n = 40) — inhalation anesthesia based on sevoflurane low flow and fentanyl; TCI group (n = 40) — TIVA based on propofol and fentanyl with hypnotic infusion at the target concentration using the B. Braun Perfusor Space; an anesthetist was not supposed to violate the lower (3.5 μg/ml) and upper (5.5 μg/ml) boundaries of the target concentrations in the effector zones (Shneider mathematical model). Results. The hemodynamic parameters in all groups had regular fluctuations during the anesthetic preparation of patients at the stages of carbon dioxide insufflation in the abdominal cavity and desufflation. Intra-abdominal pressure in patients of all groups did not exceed 10 mm Hg. During the induction of anesthesia, a decrease in systemic and central hemodynamics was noted. Thus, the average blood pressure compared with the initial level decreased by 17.7 ± 2.33 %, especially in patients of the TIVA group (p < 0.001). Such changes are due to the fact that the drugs used to induce anesthesia reduced the tone of the sympathetic nervous system, redistributed the volume of circulating blood to the capacitive vasculature, which helped to reduce preload, as well as due to the peripheral vasodilation. At the stage of intubation, there was also a change in hemodynamic parameters in the form of a hyperdynamic type of reaction, which was due to the sympathoadrenal reaction to laryngoscopy and intubation. More pronounced changes were noted in the TIVA group. Thus, the average blood pressure compared with the previous stage increased by 22.2 ± 2.9 % (p < 0.001). Comparison of changes in hemodynamic parameters depending on the variant of anesthetic management showed their statistical comparability (p < 0.05) and less pronounced fluctuations in the TCI and SEVO groups than in the group with total intravenous anesthesia. The analysis of lung ventilation and oxygenation (SaO2, EtCO2) in conditions of pneumoperitoneum showed their stability and controllability in patients of all groups. There were no cases of increased EtCO2 over 45 mm Hg and all anesthesia were performed under moderate hyperventilation. At the same time, the medium airway pressure (Pmed) was significantly higher with total intravenous anesthesia with a target concentration of anesthetic (TCI group) and with total intravenous anesthesia (TIVA group) than with an inhaled anesthetic. This is due to the bronchodilation effect of sevoflurane, low-flow inhalation anesthesia. Conclusions. A comparative study showed insignificant differences when using sevoflurane and propofol according to the TCI. The best stability and predictability of hemodynamic changes in the intraoperative period was found in groups using inhaled low-flow anesthesia with sevoflurane and propofol infusion at the target concentration (TCI). Increased abdominal pressure up to 10 mm H2O due to carboxyperitoneum lasting up to 1 hour when using the sevoflurane inhalation agent by the low-flow method or with intravenous anesthesia with propofol, it did not cause significant changes in ventilation and oxygenation parameters and was easily amenable to correction by changing the ventilation parameter settings.


Ключові слова

холецистектомія; лапароскопія; інгаляційна анестезія; esCCO-моніторинг; анесте­зіологія

холецистэктомия; лапароскопия; ингаляционная анестезия; esCCO-мониторинг; анестезиология

cholecystectomy; laparoscopy; inhalation anesthesia; esCCO-monitoring; anesthesiology

Вступ

Сучасна хірургія прагне до зниження травматичності оперативних втручань. Однією з найбільш перспективних галузей сучасної хірургії, без сумніву, є відеоендоскопічна хірургія. Вперше в 1901 році G. Kelling виконав так звану целіоскопію собаці. Ввівши їй у черевну порожнину цистоскоп і накачавши через нього повітря, він зміг оглянути внутрішні органи тварини. В 1913 р. в Парижі з’явилися перші публікації, що стосуються техніки лапароскопії та показань до її виконання [1]. В 1944 р. в практику лапароскопії вводиться пневмоперитонеум. Великі технічні досягнення й особливо безпека методу призвели до використання діагностичної та лікувальної лапароскопії в гінекології починаючи з 1960-х рр. Однак, незважаючи на наявність явних переваг лапароскопічних оперативних втручань, є ціла низка особливостей, що обумовлюють розвиток ускладнень і потребують свого вирішення при забезпеченні анестезіологічної допомоги. Так, існують досить вагомі інтраопераційні потенційні небезпеки накладення пневмоперитонеуму вуглекислим газом, до яких відносяться розвиток гіпоксемії, дихального ацидозу, серцевих аритмій і, зрідка, циркуляторного колапсу [2]. Недоліки та ускладнення пневмоперитонеуму стали привертати увагу анестезіологів лише в кінці 1980-х років, коли в усьому світі різко зросла кількість ендохірургічних операцій. У недавно опублікованих статтях, що присвячені ролі анестезії при проведенні лапароскопічних холецистектомій, ці ускладнення були детально розібрані [3].
Останніми роками змінився спектр і тривалість цих операцій. Розширилися показання за рахунок впровадження нових технологій, у тому числі їх проведення в осіб похилого віку з серйозними супутніми захворюваннями.
Ретроспективне вивчення ускладнень, які мали місце при проведенні лапароскопічних оперативних втручань, продемонструвало, що абсолютна їх більшість не пов’язана з технікою операції, а обумовлена розвитком серцевих та легеневих порушень [4].
Для запобігання цьому необхідно, щоб анестезіолог і хірург чітко уявляли собі патофізіологічні механізми розвитку даних ускладнень, схему заходів щодо їх попередження та корекції, а також важливість узгодженості спільних дій.
Метою дослідження була оцінка ефективності та безпеки різних варіантів анестезіологічного забезпечення лапароскопічної холецистектомії на підставі дослідження динаміки основних гемодинамічних і вентиляційних параметрів гомеостазу у хворих у періопераційному періоді. 

Матеріали та методи 

Дослідження проводилось на базі відділення анестезіології КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» серед 120 пацієнтів фізичного статусу ASA I–II, яким виконувались оперативні втручання з приводу жовчнокам’яної хвороби та гострого холециститу методом лапароскопічної холецистектомії. Серед пацієнтів було 67 % жінок та 33 % чоловіків віком від 38 до 63 років (середній вік — 50 (38–63) років). 
У випадковому порядку, визначеному безпосередньо в день операції за допомогою комп’ютера, хворі залежно від методу підтримання анестезії потрапляли в одну з трьох досліджуваних груп (з дотриманням принципу рівночисельності груп). 
Перша група TIVA (n = 40) — тотальна внутрішньовенна анестезія (ТВА) на основі пропофолу та фентанілу з інфузією гіпнотика через перфузор B. Braun perfusor compact (Німеччина), штучна вентиляція легень (ШВЛ) апаратом S/5 (Avance Datex-Ohmeda, Фінляндія) у режимі PCV + VG. Позитивний тиск в кінці видиху (PEEP) — 3 мм вод.ст. Швидкість інфузії пропофолу за розробленою болюсно-інфузійною схемою 10–8–6. Анестезіолог самостійно вибирав достатню, на його думку, швидкість інфузії пропофолу. 
Друга група SEVO (n = 40) — інгаляційна анестезія на основі севофлурану методом низького потоку та фентанілу, ШВЛ апаратом S/5 (Avance Datex-Ohmeda) у режимі PCV + VG. PEEP — 3 мм вод.ст. Цільову концентрацію севофлурану вибирали відповідно до показників системи «Мультигаз» з оцінкою хвилинної альвеолярної концентрації і концентрації інгаляційного агента в кінці видиху.
Третя група ТСІ (n = 40) — ТВА на основі пропофолу та фентанілу з інфузією гіпнотика за цільовою концентрацією за допомогою перфузора B. Braun perfusor space (Німеччина), ШВЛ апаратом S/5 (Avance Datex-Ohmeda) у режимі PCV + VG. PEEP — 3 мм вод.ст. Інфузію пропофолу проводили згідно з наступним алгоритмом, наближеним до рекомендацій компанії Astra Zeneca. Анестезіолог, якщо не виникало значних труднощів, не повинен був порушувати нижню (3,5 мкг/мл) і верхню (5,5 мкг/мл) межі цільових концентрацій препарату в ефекторних зонах (математична модель Shnеider).
Усі виділені групи були статистично порівнянними за віковими і гендерними характеристиками (p > 0,05 при усіх порівняннях між групами).
Оцінку ефективності анестезіологічного захисту в усіх групах проводили на основі аналізу клінічних симптомів і змін основних показників гемодинаміки: частоти серцевих скорочень (ЧСС), рівнів систолічного (САТ), діастолічного (ДАТ) та середнього (Сер. АТ) артеріального тиску, насичення артеріальної крові киснем (SрO2), показників серцевого викиду (esCCO) і ударного об’єму (SV) за допомогою монітора Vismo PVM-2701 (Nihon Kohden, Японія), EtCO2 — за допомогою монітора S/5 Datex (Фінляндія), показники пікового (Ppeak) та середнього (Pmed) тиску у дихальних шляхах. 
Результати анестезіологічного моніторингу фіксували на 7 етапах проведення оперативного втручання: початок (1), індукція (2), інтубація (3), інсуфляція (4), базис (5), десуфляція (6), екстубація (7). 
Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою ліцензійного пакета Statistica v.6.1 (Statsoft Inc., США) (№ AGAR909E415822FA). З урахуванням закону розподілу кількісних даних з використанням критерію Шапіро — Уїлка застосовували параметричні або непараметричні характеристики і методи аналізу. У випадках нормального закону — середню арифметичну (M), її стандартну похибку (m), 95% довірчий інтервал для середньої, критерій Стьюдента для залежних (Т) вибірок. При відхиленні гіпотези про нормальний закон розподілу даних використовували: медіану (Me), міжквартильний розмах (25–75 %), критерій Вілкоксона (W). При множинному порівнянні трьох груп використовували параметричний дисперсійний аналіз ANOVA (F) і непараметричний — Краскела — Уоліса (KW-H), з наступним попарним порівнянням (Post-hoc). Вірогідність відмінностей відносних показників оцінювалась за критерієм згоди хі-квадрат Пірсона (χ2) і двостороннім точним критерієм Фішера (FET). Критичний рівень статистичної значимості (р) прийнятий < 0,05.

Результати та обговорення

Як видно з даних табл. 1–3, показники гемодинаміки (САТ, ДАТ, Сер. АТ, ЧСС) у всіх виділених групах мали закономірні коливання під час анестезіологічної підготовки пацієнтів, на етапах інсуфляції вуглекислого газу в черевну порожнину та десуфляції і були обумовлені наступними факторами. У відповідь на зниження переднавантаження і депонування крові в черевній порожнині при створенні карбоксіперитонеуму адаптивними реакціями системи кровообігу є підвищення загального периферичного судинного опору, артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і контрактильности міокарда [5, 6]. 
Так, G. Kelman та співавт. [7] показали, що при поступовому збільшенні внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) у пацієнтів на ШВЛ спостерігається зростання трансмуральної напруги волокон міокарда і зростання серцевого викиду, якщо ВЧТ не перевищував 18 мм рт.ст. При подальшому підйомі ВЧТ до 30 мм рт.ст. у тих же хворих прогресували тахікардія, артеріальна гіпотензія, зниження центрального венозного тиску (ЦВТ), серцевого викиду.
При підвищенні внутрішньочеревного тиску одночасно збільшується й об’єм циркулюючої крові. Збільшення об’єму циркулюючої крові обумовлено переміщенням крові з ємнісних судин внутрішніх органів, і при невеликому або помірному підвищенні внутрішньочеревного тиску можуть перш за все підвищуватися серцевий викид і середній артеріальний тиск [8]. Однак у деяких пацієнтів помірне підвищення ВЧТ призводить до зменшення серцевого індексу та підвищення системного судинного опору. При подальшому підвищенні ВЧТ об’єм циркулюючої крові розпочинає знижуватися, тому що зменшується венозне повернення. Це, в свою чергу, також призводить до зниження серцевого індексу [9]. У нашому дослідженні внутрішньочеревний тиск у пацієнтів усіх груп не перевищував 10 мм рт.ст. Під час індукції в анестезію відмічалося зниження показників системної та центральної гемодинаміки. Так, показники середнього артеріального тиску порівняно з вихідними даними зменшувалися на 17,70 ± 2,33 %, особливо у пацієнтів групи TIVA (p < 0,001) (табл. 1). Подібні зміни пов’язані з тим, що препарати, які використовувалися для індукції анестезії, знижували тонус симпатичної нервової системи, перерозподіляли обсяг циркулюючої крові в ємнісну судинну мережу, шо сприяло зменшенню переднавантаження, а також розвивалася периферична вазодилатація.
На етапі інтубації також відзначалася зміна показників гемодинаміки за типом гіпердинамічної реакції, що було обумовлено симпатоадреналовою реакцією на ларингоскопію та інтубацію. Більш виражені зміни відзначалися в групі TIVA. Так, показники середнього артеріального тиску порівняно з попереднім етапом збільшувалися на 22,2 ± 2,9 % (р < 0,001). 
Співставлення змін показників гемодинаміки залежно від варіанту анестезіологічного забезпечення показало їх статистичну порівнянність (p > 0,05) і менш виражені коливання у групах TCI і SEVO, ніж у групі з тотальною внутрішньовенною анестезією (TIVA).
Аналіз показників вентиляції легень та оксигенації (SaO2, EtCO2) в умовах пневмоперитонеуму показав їх стабільність та керованість у пацієнтів усіх груп (табл. 1–3). Випадків підвищення EtCO2 більше 45 мм рт.ст. не виявлено, всі анестезії проводилися в умовах помірної гіпервентиляції. У зв’язку з тим, що абсолютна більшість лапароскопічних процедур виконується під загальною анестезією зі штучною вентиляцією легень, практично всі дослідники відзначають значне підвищення тиску в дихальних шляхах, особливо пікового [10].
Водночас показники Pmed були вірогідно вищими при застосуванні тотальної внутрішньовенної анестезії з цільовою концентрацією анестетика (група ТСІ) та при застосуванні тотальної внутрішньовенної анестезії (група TIVA), ніж при використанні інгаляційного анестетика (рис. 1). Це обумовлено бронходилатаційним ефектом севофлурану, проведенням низькопоточної інгаляційної анестезії [11]. Разом з тим слід зазначити, що підвищення Pmed та Ppеаk носило помірний характер.
Відсутність випадків більш вираженого підвищення Ppеаk свідчить про раціональний вибір параметрів ШВЛ і помірне підвищення ВЧТ.

Висновки

1. Порівняльні дослідження між групами мають незначні відмінності при використанні севофлурану та пропофолу за методом ТСІ як складової анестезіологічного забезпечення. Найкраща стабільність та передбачуваність змін гемодинаміки в інтраопераційному періоді були виявлені в групах з застосуванням інгаляційної низькопоточної анестезії севофлураном та інфузією пропофолу за цільовою концентрацією (ТСІ).
2. Підвищений внутрішньочеревний тиск до 10 мм вод.ст. за рахунок карбоксіперитонеуму тривалістю до 1 години на умовах використання інгаляційного агента севофлуран методом низького потоку або при внутрішньовенній анестезії пропофолом не викликає суттєвих змін показників вентиляції та оксигенації та легко піддається корекції зміною налаштування параметрів вентиляції в наркозній станції.
3. Порівнянність використання інгаляційного агента севофлуран та внутрішньовенного агента пропофол за цільовою концентрацією (ТСІ) дозволяє рекомендувати останню методику до широкого впровадження за рахунок відсутності необхідності у використанні дорогого обладнання інгаляційної анестезії.
Перспективи подальших досліджень. Подальші дослідження будуть спрямовані на вивчення та аналіз розширеного анестезіологічного моніторингу компонентів анестезіологічного забезпечення глибини наркозного сну та рівня аналгезії з урахуванням різних методів анестезіологічного забезпечення. 
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Список літератури

1. Nagy A.G., Poulin E.C., Girotti M.J. History of laparoscopic surgery. Can. J. Surg. 1992. Vol. 35. P. 271-274.

2. Seed R.F., Shakespeare T.F., Muldoon M.J. Carbon dioxide hemostasis during anesthesia for laparoscopy. Anaesth. 1970. Vol. 25(2). P. 223-225

3. Cunningham A.J., Sorin J.B. Laparoscopic cholecystectomy: anesthetic implications. Anesth. Analg. 1993. Vol. 76. P. 1120-1124.

4. Loder W.A., Minnich M., Brotman S. Hemodynamic effects of laparoscopic cholecystectomy. American Surg. 1994. Vol. 60. P. 322-325.

5. Караваев Б.И., Головкин А.С., Стамов В.И. Применение методики транспищеводной эхо- и допплерографии для оценки изменений показателей гемодинамики при лапароскопических операциях. Вестник интенсивной терапии. 2006. № 3. С. 48-51.

6. Лебединский К.М. Мониторинг артериального давления. СПб., 2009.

7. Kelman G., Swapp G. Cardiac output and arterial blood gas tension during laparoscopy. Br. J. Anaesth. 1972. Vol. 44. P. 1155-1158.

8. Richardson J.D., Trincle K. Hemodynamic and respiratory alterations with increased intraabdominal pressure. J. Surg. Res. 1976. Vol. 20. P. 401-403.

9. Nesek-Adam V., Mrsić V., Smiljanić A. Pathophysiologic effects of CO2-pneumoperitoneum in laparoscopic surgery. Acta Med. Croatica. 2007. Vol. 61(2). P. 165-170.

10. Puri J.D., Singh H. Ventilatory effects of laparoscopy under general anesthesia. J. Anesth. 1992. Vol. 68. P. 211-214.

11. Бутров A.B., Рыбина Д.М., Онегин М.А. Анестезия севофлураном при лапароскопических холецистэктомиях. Вестник интенсивной терапии. 2007. № 5. С. 11-12.


Повернутися до номеру