Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology Том 16, №2, 2020

Back to issue

The role of ghrelin and serotonin in the control of eating behavior in patients with obesity and diabetes mellitus type 2

Authors: Урбанович А.М., Ланюш Ф.В.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

Categories: Endocrinology

Sections: Specialist manual

print version


Summary

Упродовж останнього часу захворюваність на ожиріння та цукровий діабет (ЦД) 2-го типу невпинно продовжує збільшуватися, відповідно, необхідний пошук гормонально-метаболічних речовин, корекція яких зможе нормалізувати харчову поведінку в осіб. Головна система контролю відчуття голоду та апетиту — меланокортиновий шлях — знаходиться в гіпоталамусі. Активація даної сигнальної системи меланокортинами призводить до зниження апетиту та викликає відчуття ситості. Антагоністично діють ней­ропептид Y/агуті-зв’язаний пептид, які підсилюють відчуття голоду. Існують різні види порушення харчової поведінки, зокрема компульсивне переїдання та синдром нічного переїдання, які найчастіше зустрічаються серед пацієнтів з ожирінням та ЦД 2-го типу. Вони характеризуються надмірним прийомом їжі та, відповідно, ускладненням перебігу основного захворювання через свій негативний вплив на показники вуглеводного та ліпідного обмінів. Виявлено різні гормонально-метаболічні речовини, які здатні як пригнічувати, так і стимулювати центр голоду в гіпоталамусі. У статті розглянуто вплив греліну та серотоніну на механізм формування харчових звичок та контроль харчової поведінки в пацієнтів із ожирінням та ЦД 2-го типу. Грелін належить до орексогенних гормонів і здатний активувати центр голоду. Концентрація даного гормона в осіб з ожирінням та/або ЦД 2-го типу знижена порівняно зі здоровими особами, що вказує на адаптацію організму до умов позитивного енергетичного балансу та надлишку калорій, які споживає людина. Зі свого боку, серотонін, рецептори якого також наявні в гіпоталамусі, зв’язуючись із власним рецепторами 5HT2cR, викликає пригнічення виділення нейропептиду Y, що призводить до виникнення відчуття насичення та нормалізації апетиту і маси тіла, тобто виявляє анорексогенні властивості. Лорказерин — поки що єдиний препарат з агоністичною дією на серотонінові рецептори, що схвалений FDA для лікування ожиріння. Саме тому дослідження гормонально-метаболічних речовин, які беруть участь у сигнальних шляхах центру харчування в гіпоталамусі, дозволять знайти ефективні шляхи для боротьби з епідемією ожиріння та ЦД 2-го типу.

В последние годы заболеваемость ожирением и сахарным диабетом (СД) 2-го типа продолжает увеличиваться, соответственно, необходим поиск гормонально-метаболических веществ, которые влияют на пищевое поведение у людей. Главная система контроля чувства голода и аппетита — меланокортиновый путь — находится в гипоталамусе. Активация данной сигнальной системы меланокортинами приводит к снижению аппетита и вызывает чувство сытости. Антагонистически действуют нейропептид Y/агути-связанный пептид, которые усиливают чувство голода. Существуют различные гормонально-метаболические вещества, которые способны как подавлять, так и стимулировать вышеупомянутый центр. Существуют различные виды нарушения пищевого поведения, в частности, компульсивное переедание и синдром ночного переедания, которые чаще всего встречаются среди пациентов с ожирением и СД 2-го типа. Они характеризуются чрезмерным приемом пищи и, соответственно, осложнением течения основного заболевания вследствие своего негативного влияния на показатели углеводного и липидного обмена. Выявлены различные гормонально-метаболические вещества, которые способны как подавлять, так и стимулировать центр голода в гипоталамусе. В статье рассмотрено влияние грелина и серотонина на механизм формирования пищевых привычек и контроль пищевого поведения у пациентов с ожирением и СД 2-го типа. Грелин относится к орексогенным гормонам и способен активировать центр голода. Концентрация данного гормона у лиц с ожирением и/или СД 2-го типа снижена по сравнению со здоровыми лицами, что указывает на адаптацию организма к условиям положительного энергетического баланса и избытка калорий, которые потребляет человек. В свою очередь, серотонин, рецепторы которого также присутствуют в гипоталамусе, связываясь с 5HT2cR, вызывает угнетение выделения нейропептида Y, что приводит к возникновению чувства насыщения и нормализации аппетита и массы тела, то есть проявляет анорексогенные свойства. Лорказерин — пока единственный препарат с агонистическим действием на серотониновые рецепторы, который одобрен FDA для лечения ожирения. Именно поэтому исследования гормонально-метаболических веществ, которые участвуют в сигнальных путях центра питания в гипоталамусе, позволят найти эффективные пути для борьбы с эпидемией ожирения и СД 2-го типа.

In recent years, the incidence of obesity and type 2 diabetes mellitus (DM) has been increasing steadily; therefore, the search for hormonal and metabolic substances the correction of which can normalize human eating behavior is required. The main system for controlling hunger and appetite — the melanocortin pathway — is located in the hypothalamus. Activation of this signa­ling system by melanocortins leads to appetite decrease and causes a feeling of satiety. Neuropeptide Y and agouti-related protein act antagonistically and enhance hunger. There are different types of eating disorders, such as binge eating and night ­eating syndrome, which are most common among obese patients and those with type 2 DM. They are characterized by excessive intake of food and, consequently, complication of the course of underlying disease due to its negative impact on carbohydrate and lipid metabolism. There are various hormonal and metabolic substances that are responsible for suppressing and stimulating the center of hunger in the hypothalamus. This article examines the effect of ghrelin and serotonin on the mechanism of eating habits formation and the control of eating behavior in patients with obesity and type 2 DM. This article highlights the role of ghrelin and serotonin in eating behavior. Ghrelin is an orexigenic hormone and is capable of activating the center of hunger. The concentration of this hormone in patients with obesity and/or type 2 DM is reduced compared to healthy individuals that indicates the adaptation of the body to positive energy balance and excess calorie intake by humans. In turn, serotonin, whose receptors are also present in the hypothalamus, upon bin­ding to 5-HT2C receptor causes inhibition of neuropeptide Y secretion that leads to feeling of satiety and normalization of appetite and weight, thus exhibiting anorexigenic properties. Lorcaserin is currently the only serotonin receptor agonist approved by the Food and Drug Administration for the treatment of obesity. That is why studies of hormonal and metabolic substances that are involved in the signaling pathways of the hypothalamus hunger center will help find effective ways to treat obesity and type 2 DM.


Keywords

грелін; серотонін; харчова поведінка; ожиріння; цукровий діабет 2-го типу

грелин; серотонин; пищевое поведение; ожирение; сахарный диабет 2-го типа

ghrelin; serotonin; eating behavior; obesity; type 2 diabetes mellitus


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

  1. Hruby A., Hu F.B. The Epidemiology of Obesity: A Big Picture. Pharmacoeconomics. 2015. 33(7). Р. 673-689. doi: 10.1007/s40273-014-0243-x.
  2. Ng M., Fleming T., Robinson M., Thomson B., Graetz N., Margono C. et al. Global, regional, and national prevalence of overweight and obesity in children and adults during 1980–2013: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2013. The Lancet [Internet]. Available from: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0140673614604608.
  3. Berrington de Gonzalez A., Hartge P., Cerhan J.R. et al. Body-mass index and mortality among 1.46 million white adults. New England Journal of Medicine. 2010. 363(23). Р. 2211-9. doi: 10.1001/jama.289.2.187.
  4. Whitlock G., Lewington S., Sherliker P. et. al. Prospective Studies Collaboration: Body-mass index and cause-specific mortality in 900 000 adults: collaborative analyses of 57 prospective studies. Lancet. 2009. 373(9669). Р. 1083-96. doi: 10.1016/S0140-6736(09)60318-4.
  5. Heisler L.K., Cowley M.A., Tecott L.H. et. al. Activation of central melanocortin pathways by fenfluramine. Science. 2002. 297(5581). Р. 609-11. doi: 10.1126/science.1072327.
  6. Bovetto S.Y., Rouillard C.L., Richard D.E. Role of CRH in the effects of 5-HT-receptor agonists on food intake and metabolic rate. American Journal of Physiology-Regulatory, Integrative and Comparative Physiology. 1996. 271(5). Р. 1231. doi: 10.1152/ajpregu.1996.271.5.R1231.
  7. Javed A., Kamradt M.C., Van de Kar L.D., Gray T.S. D-Fenfluramine induces serotonin-mediated Fos expression in corticotropin-releasing factor and oxytocin neurons of the hypothalamus, and serotonin-independent Fos expression in enkephalin and neurotensin neurons of the amygdala. Neuroscience. 1999. 90(3). Р. 851-8. doi: 10.1016/S0306-4522(98)00523-5.
  8. Stanley B.G., Magdalin W., Seirafi A., Thomas W.J., Leibowitz S.F. The perifornical area: the major focus of (a) patchily distributed hypothalamic neuropeptide Y-sensitive feeding system (s). Brain research. 1993. 604(1–2). Р. 304-17. doi: 10.1016/0006-8993(93)90382-W.
  9. Broberger C., De Lecea L., Sutcliffe J.G., Hökfelt T. Hypocretin/orexin and melanin concentrating hormone expressing cells form distinct populations in the rodent lateral hypothalamus: relationship to the neuropeptide Y and agouti gene related protein systems. Journal of Comparative Neurology. 1998. 402(4). Р. 460-74. 
  10. Urbanovych A.M. Adipose tissue hormones and their clinical significance. Endocrinology. 2013. 18(1). Р. 69-72.
  11. Urbanovych A.M. Leptin level in the blood of patients with type 2 diabetes with different disease duration. Problems of Endocrine Pathology. 2013. 4. Р. 25-30. 
  12. American Psychiatric Association. Diagnostic and statistical manual of mental disorders (DSM-5®). American Psychiatric Pub, 2013. 
  13. Wing R.R., Marcus M.D., Epstein L.H., Blair E.H., Burton L.R. Binge eating in obese patients with type 2 diabetes. International Journal of Eating Disorders. 1989. 8(6). Р. 671-9. doi: 10.1002/1098-108X(198911)8:63.0.CO;2-5.
  14. Crow S., Kendall D., Praus B., Thuras P. Binge eating and other psychopathology in patients with type 2 diabetes mellitus. International Journal of Eating Disorders. 2001. 30(2). Р. 222-6. doi: 10.1002/eat.1077.
  15. Kenardy J., Mensch M., Bowen K., Green B., Walton J., Dalton M. Disordered eating behaviours in women with type 2 diabetes mellitus. Eating behaviors. 2001. 2(2). Р. 183-92. doi: 10.1016/s1471-0153(01)00028-9.
  16. Herpertz S., Albus C., Kielmann R. et. al. Comorbidity of diabetes mellitus and eating disorders: a follow-up study. Journal of psychosomatic research. 2001. 51(5). Р. 673-8. 
  17. de Zwaan M., Marschollek M., Allison K.C. The night eating syndrome (NES) in bariatric surgery patients. European Eating Disorders Review. 2015. 23(6). Р. 426-34. doi: 10.1002/erv.2405.
  18. Hilbert A., Pike K.M., Goldschmidt A.B. et al. Risk factors across the eating disorders. Psychiatry Research. 2014. 220(1–2). Р. 500-6. doi: 10.1016/j.psychres.2014.05.054. 
  19. Allison K.C., Lundgren J.D., O’Reardon J.P. et. al. Proposed diagnostic criteria for night eating syndrome. International Journal of Eating Disorders. 2010. 43(3). Р. 241-7. doi: 10. 1002/eat.20693.
  20. Kojima M., Hosoda H., Date Y., Nakazato M., Matsuo H., Kangawa K. Ghrelin is a growth-hormone-releasing acyla–ted peptide from stomach. Nature. 1999. 402(6762). Р. 656-60. doi: 10.1038/45230.
  21. Zhang Y., Fang F., Goldstein J.L., Brown M.S., Zhao T.J. Reduced autophagy in livers of fasted, fat-depleted, ghrelin-deficient mice: reversal by growth hormone. Proceedings of the National Academy of Sciences. 2015. 112(4). Р. 1226-31. doi: 10.1073/pnas.1423643112.
  22. Howard A.D., Feighner S.D., Cully D.F. et. al. A receptor in pituitary and hypothalamus that functions in growth hormone release. Science. 1996. 273(5277). Р. 974-7. doi: 10.1126/science.273.5277.974.
  23. Li R.L., Sherbet D.P., Elsbernd B.L., Goldstein J.L., Brown M.S., Zhao T.J. Profound hypoglycemia in starved, ghrelin-deficient mice is caused by decreased gluconeogenesis and reversed by lactate or fatty acids. Journal of Biological Chemistry. 2012. 287(22). Р. 17942-50. doi: 10.1074/jbc.M112.358051.
  24. Mani B.K., Shankar K., Zigman J.M. Ghrelin’s relationship to blood glucose. Endocrinology. 2019. 160(5). Р. 1247-61. doi: 10.1210/en.2019-00074.
  25. Panagopoulos V.N., Ralevski E. The role of ghrelin in addiction: a review. Psychopharmacology. 2014. 231(14). Р. 2725-40. doi: 10.1007/s00213-014-3640-0.
  26.  Abizaid A., Liu Z.W., Andrews Z.B. et. al. Ghrelin modulates the activity and synaptic input organization of midbrain dopamine neurons while promoting appetite. The Journal of clinical investigation. 2006. 116(12). Р. 3229-39. doi: 10.1172/JCI29867. 
  27. Skibicka K.P., Shirazi R.H., Rabasa-Papio C., Alvarez-Crespo M., Neuber C., Vogel H., Dickson S.L. Divergent circuitry underlying food reward and intake effects of ghrelin: dopaminergic VTA-accumbens projection mediates ghrelin’s effect on food reward but not food intake. Neuropharmacology. 2013. 73. Р. 274-83. doi: 10.1016/j.neuropharm.2013.06.004. 
  28. Anderberg R.H., Hansson C., Fenander M. et. al. The stomach-derived hormone ghrelin increases impulsive behavior. Neuropsychopharmacology. 2016. 41(5). Р. 1199-209. doi: 10.1038/npp.2015.297. 
  29. Waxman S.E. A systematic review of impulsivity in eating disorders. European Eating Disorders Review: The Professional Journal of the Eating Disorders Association. 2009. 17(6). Р. 408-25. doi: 10.1002/erv.952.
  30. Skibicka K.P., Shirazi R.H., Rabasa-Papio C., Alvarez-Crespo M., Neuber C., Vogel H., Dickson S.L. Divergent circuitry underlying food reward and intake effects of ghrelin: dopaminergic VTA-accumbens projection mediates ghrelin's effect on food reward but not food intake. Neuropharmacology. 2013. 73. Р. 274-83. doi: 10.1016/j.neuropharm.2013.06.004.
  31. Broglio F., Gottero C., Prodam F. et. al. Non-acylated ghrelin counteracts the metabolic but not the neuroendocrine response to acylated ghrelin in humans. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. 2004. 89(6). 30625. 
  32. Mani B.K., Zigman J.M. Ghrelin as a survival hormone. Trends in Endocrinology & Metabolism. 2017. 28(12). Р. 843-54.  doi: 10.1016/j.tem.2017.10.001.
  33. Rodriguez A., Gómez-Ambrosi J., Catalán V. et. al. Acylated and desacyl ghrelin stimulate lipid accumulation in human visceral adipocytes. International journal of obesity. 2009. 33(5). Р. 541-52. doi: 10.1038/ijo.2009.40.
  34. Cummings D.E., Purnell J.Q., Frayo R.S., Schmidova K., Wisse B.E., Weigle D.S. A preprandial rise in plasma ghrelin levels suggests a role in meal initiation in humans. Diabetes. 2001; 50(8): 1714-9. doi: 10.2337/diabetes.50.8.1714.
  35. Cummings D.E., Weigle D.S., Frayo R.S., Breen P.A., Ma M.K., Dellinger E.P., Purnell J.Q. Plasma ghrelin levels after diet-induced weight loss or gastric bypass surgery. New England Journal of Medicine. 2002. 346(21). Р. 1623-30. 
  36. Rubino F., Gagner M. Weight loss and plasma ghrelin levels. The New England journal of medicine. 2002. 347(17). Р. 1379-81. doi: 10.1056/nejm200210243471718.
  37. Yang J., Brown M.S., Liang G., Grishin N.V., Goldstein J.L. Identification of the acyltransferase that octanoylates ghrelin, an appetite-stimulating peptide hormone. Cell. 2008. 132(3). Р. 387-96.  doi: 10.1016/j.cell.2008.01.017.
  38. Gutierrez J.A., Solenberg P.J., Perkins D.R. et. al. Ghrelin octanoylation mediated by an orphan lipid transferase. Proceedings of the National Academy of Sciences. 2008. 105(17). Р. 6320-5. doi: 10.1073/pnas.0800708105.
  39. Müller T.D., Nogueiras R., Andermann M.L. et. al. Ghrelin. Molecular metabolism. 2015. 4(6). Р. 437-60. doi: 10.1016/j.molmet.2015.03.005.
  40. Tschöp M., Smiley D.L., Heiman M.L. Ghrelin induces adiposity in rodents. Nature. 2000. 407(6806). Р. 908-13. doi: 10.1038/ 35038090.
  41. Briggs D.I., Andrews Z.B. Metabolic status regulates ghrelin function on energy homeostasis. Neuroendocrinology. 2011. 93(1). Р. 48-57. doi: 10.1159/000322589.
  42. Delhanty P.J., Neggers S.J., van der Lely A.J. Des-acyl ghrelin: a metabolically active peptide. In The Ghrelin System. 2013. 25. Р. 112-121. Karger Publishers. doi: 10.1159/000346059.
  43. Ge X., Yang H., Bednarek M.A. et. al. LEAP2 is an endogenous antagonist of the ghrelin receptor. Cell metabolism. 2018. 27(2). Р. 461-9. doi: 10.1016/j.cmet.2017.10.016.
  44. Mani B.K., Puzziferri N., He Z., Rodriguez J.A. et. al. LEAP2 changes with body mass and food intake in humans and mice. The Journal of Clinical Investigation. 2019. 129(9). doi: 10.1172/JCI125332.
  45. Fittipaldi A.S., Hernández J., Castrogiovanni D. et. al. Plasma levels of ghrelin, des-acyl ghrelin and LEAP2 in children with obesity: correlation with age and insulin resistance. European Journal of Endocrinology. 2020. 182(2). Р. 165-75. doi: 10.1530/EJE-19-0684.
  46. Pöykkö S.M., Kellokoski E., Hörkkö S., Kauma H., Kesäniemi Y.A., Ukkola O. Low plasma ghrelin is associated with insulin resistance, hypertension, and the prevalence of type 2 diabetes. Diabetes. 2003. 52(10). Р. 2546-53. doi: 10.2337/diabetes.52.10.2546.
  47. Barazzoni R., Zanetti M., Ferreira C. et. al. Relationships between desacylated and acylated ghrelin and insulin sensitivity in the metabolic syndrome. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. 2007. 92(10). Р. 3935-40. doi: 10.1210/jc.2006-2527.
  48. Shiiya T., Nakazato M., Mizuta M. et. al. Plasma ghrelin levels in lean and obese humans and the effect of glucose on ghrelin secretion. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. 2002. 87(1). Р. 240-4. doi: 10.1210/jcem.87.1.8129.
  49. Soriano-Guillén L., Barrios V., Campos-Barros Á., Argente J. Ghrelin levels in obesity and anorexia nervosa: effect of weight reduction or recuperation. The Journal of Pediatrics. 2004. 144(1). Р. 36-42. doi: 10.1016/j.jpeds.2003.10.036.
  50. Tschöp M., Weyer C., Tataranni P.A., Devanarayan V., Ravussin E., Heiman M.L. Circulating ghrelin levels are decreased in human obesity. Diabetes. 2001. 50(4). Р. 707-9. doi: 10.2337/diabetes.50.4.707.
  51. Santosa S., Demonty I., Lichtenstein A.H., Cianflone K., Jones P.J. An investigation of hormone and lipid associations after weight loss in women. Journal of the American College of Nutrition. 2007. 26(3). Р. 250-8. doi: 10.1080/07315724.2007.10719608.
  52. Weigle D.S., Cummings D.E., Newby P.D. et. al. Roles of leptin and ghrelin in the loss of body weight caused by a low fat, high carbohydrate diet. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. 2003. 88(4). Р. 1577-86.  doi: 10.1210/jc.2002-021262.
  53. Garcia J.M., Iyer D., Poston W.S., Marcelli M., Reeves R., Foreyt J., Balasubramanyam A. Rise of plasma ghrelin with weight loss is not sustained during weight maintenance. Obesity. 2006. 14(10). Р. 1716-23. 
  54. Saad M.F., Bernaba B., Hwu C.M., Jinagouda S., Fahmi S., Kogosov E., Boyadjian R. Insulin regulates plasma ghrelin concentration. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. 2002. 87(8). Р. 3997-4000. doi: 10.1210/jcem.87.8.8879.
  55. Weickert M.O., Loeffelholz C.V., Arafat A.M. et. al. Euglycemic hyperinsulinemia differentially modulates circulating total and acylated-ghrelin in humans. Journal of endocrinological investigation. 2008. 31(2). Р. 119-24.  doi: 10.1007/BF03345577.
  56. Barazzoni R., Zanetti M., Ferreira C. et. al. Relationships between desacylated and acylated ghrelin and insulin sensitivity in the metabolic syndrome. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. 2007. 92(10). Р. 3935-40. doi: 10.1210/jc.2006-2527.
  57. Geliebter A., Hashim S.A., Gluck M.E. Appetite-related gut peptides, ghrelin, PYY, and GLP-1 in obese women with and without binge eating disorder (BED). Physiology & behavior. 2008. 94(5). Р. 696-9.  doi: 10.1016/j.physbeh.2008.04.013.
  58. Monteleone P., Fabrazzo M., Tortorella A., Martiadis V., Serritella C., Maj M. Circulating ghrelin is decreased in non-obese and obese women with binge eating disorder as well as in obese non-binge eating women, but not in patients with bulimia nervosa. Psychoneuroendocrinology. 2005. 30(3). Р. 243-50. doi: 10.1016/j.psyneuen.2004.07.004.
  59. Birketvedt G.S., Geliebter A., Kristiansen I., Firgenschau Y., Goll R., Florholmen J.R. Diurnal secretion of ghrelin, growth hormone, insulin binding proteins, and prolactin in normal weight and overweight subjects with and without the night eating syndrome. Appetite. 2012. 59(3). Р. 688-92. doi: 10.1016/j.appet.2012.07.015.
  60. Wade P.R., Chen J., Jaffe B., Kassem I.S., Blakely R.D., Gershon M.D. Localization and function of a 5-HT transporter in crypt epithelia of the gastrointestinal tract. Journal of Neuroscience. 1996. 16(7). Р. 2352-64. doi: 10.1523/JNEUROSCI.16-07-02352.1996.
  61. Walther D.J., Bader M. A unique central tryptophan hydroxylase isoform. Biochemical pharmacology. 2003. 66(9). Р. 1673-80. doi: 10.1016/S0006-2952(03)00556-2.
  62. Zhang X., Beaulieu J.M., Sotnikova T.D., Gainetdinov R.R., Caron M.G. Tryptophan hydroxylase-2 controls brain serotonin synthesis. Science. 2004. 305(5681). Р. 217. doi: 10.1126/science.1097540.
  63. Merens W., Van der Does A.W., Spinhoven P. The effects of serotonin manipulations on emotional information processing and mood. Journal of affective disorders. 2007. 103(1–3). Р. 43-62. doi: 10.1016/j.jad.2007.01.032.
  64. Monti J.M. Serotonin control of sleep-wake behavior. Sleep medicine reviews. 2011. 15(4). Р. 269-81. doi: 10.1016/j.smrv.2010.11.003.
  65. Keszthelyi D., Troost F.J., Masclee A.A. Understanding the role of tryptophan and serotonin metabolism in gastrointestinal function. Neurogastroenterology & Motility. 2009. 21(12). Р. 1239-49. 
  66. Airan R.D., Meltzer L.A., Roy M., Gong Y., Chen H., Deisseroth K. High-speed imaging reveals neurophysiological links to behavior in an animal model of depression. Science. 2007. 317(5839). Р. 819-23. doi: 10.1126/science.1144400.
  67. Canli T., Lesch K.P. Long story short: the serotonin transporter in emotion regulation and social cognition. Nature Neuroscience. 2007. 10(9). Р. 1103-9. doi: 10.1038/nn1964.
  68. Roth B.L., Hanizavareh S.M., Blum A.E. Serotonin receptors represent highly favorable molecular targets for cognitive enhancement in schizophrenia and other disorders. Psychopharmacology. 2004. 174(1). Р. 17-24. doi: 10.1007/s00213-003-1683-8.
  69. Messa C., Colombo C., Moresco R.M. et. al. 5-HT 2A receptor binding is reduced in drug-naive and unchanged in SSRI-responder depressed patients compared to healthy controls: a PET study. Psychopharmacology. 2003. 167(1). Р. 72-8. doi: 10.1007/s00213-002-1379-5.
  70. Lam D.D., Garfield A.S., Marston O.J., Shaw J., Heisler L.K. Brain serotonin system in the coordination of food intake and body weight. Pharmacology Biochemistry and Behavior. 2010. 97(1). Р. 84-91. doi: 10.1016/j.pbb.2010.09.003.
  71. Xu Y., Jones J.E., Kohno D. et. al. 5-HT2CRs expressed by pro-opiomelanocortin neurons regulate energy homeostasis. Neuron. 2008. 60(4). Р. 582-9. doi: 10.1016/j.neuron.2008.09.033.
  72. Gershon M.D., Ross L.L. Location of sites of 5-hydroxytryptamine storage and metabolism by radioautography. The Journal of Physiology. 1966. 186(2). Р. 477-92.
  73. Ekholm R., Ericson L.E., Lundquist I. Monoamines in the pancreatic islets of the mouse. Diabetologia. 1971. 7(5). Р. 339-48. doi: 10.1007/BF01219468.
  74. Kim K., Oh C.M., Ohara-Imaizumi M. et. al. Functional role of serotonin in insulin secretion in a diet-induced insulin-resistant state. Endocrinology. 2015. 156(2). Р. 444-52. doi: 10.1210/en.2014-1687.
  75. Ohara-Imaizumi M., Kim H., Yoshida M. et. al. Serotonin regulates glucose-stimulated insulin secretion from pancreatic β cells during pregnancy. Proceedings of the National Academy of Sciences. 2013. 110(48). Р. 19420-5. doi: 10.1073/pnas.1310953110.

Back to issue