Мобильная версия

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 16, №3, 2020

Рівень 25(ОН)D, 10-річна ймовірність основних остеопоротичних переломів, мінеральна щільність та якість кісткової тканини, жирова та знежирена маса в жінок у період пре- та постменопаузи

Авторы: Поворознюк В.В., Іваник O.C.
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», Український науково-медичний центр проблем остеопорозу НАМН України, м. Київ, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Постменопаузальний остеопороз викликає особливе занепокоєння, оскільки призводить до підвищеного ризику переломів з подальшим негативним впливом на здоров’я жінок літнього віку. Діагноз остеопорозу може бути встановлений за наявності низькоенергетичних переломів, що виникають без суттєвої травми, або на підставі низької мінеральної щільності кісткової тканини, визначеної методом двохенергетичної рентгенівської денситометрії. Мета дослідження: вивчити рівень 25(ОН)D, 10-річний ризик основних остеопоротичних переломів, мінеральну щільність та якість кісткової тканини, жирову та знежирену масу та визначити зв’язок між ними в жінок у період пре- та постменопаузи. Матеріали та методи. Обстежені 302 жінки віком 45–80 років (середній вік — 61,3 ± 7,7 року), які в подальшому відповідно до тривалості періоду пре- та постменопаузи були розподілені на 6 підгруп: І — пременопаузні жінки (n = 36; середній вік — 50,1 ± 3,4 року); II–VI — постменопаузні жінки (n = 266; середній вік — 62,8 ± 6,8 року). Всім обстеженим виконували дослідження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) методом двофотонної рентгенівської денситометрії (ДРА) на двохенергетичному рентгенівському денситометрі Prodigy, GE Medical systems, model 8743, 2005, за стандартним протоколом. Оцінювали МЩКТ та Т-критерій поперекового відділу хребта, шийки стегнової кістки та всього скелета. Показник TBS поперекового відділу хребта визначали за допомогою методики TBS iNsight (Med-Imaps, Pessac, Франція). Рівень загального 25(ОН)D у сироватці крові визначали за допомогою електрохемілюмінесцентного методу на аналізаторі Еlecsus 2010 Roche Diagnostics (Німеччина), тест-системами Cobas. Десятирічну ймовірність основних остеопоротичних переломів і переломів стегнової кістки визначали з використанням української моделі FRAX без показників ДРА. Показники загальної жирової та знежиреної маси оцінювали з використанням ДРА. Результати. Виявлено вірогідний вплив тривалості періоду пре- та постменопаузи на варіабельність показників якості та щільності кісткової тканини (TBS (F = 6,85; p < 0,001), МЩКТ поперекового відділу хребта (F = 5,53; p < 0,001), МЩКТ шийки стегнової кістки (F = 10,25; p < 0,001), МЩКТ всього скелета (F = 12,28; p < 0,001)). Серед 266 обстежених жінок у періоді постменопаузи на рівні поперекового відділу хребта остеопороз виявлено в 90 (33,8 %) осіб, остеопенію — у 108 (40,6 %), норму — у 68 (25,6 %); на рівні шийки стегнової кістки остеопороз виявлено в 47 (17,7 %) осіб, остеопенію — в 187 (70,3 %), норму — в 32 (12,0 %). 10-річний ризик ймовірності основних остеопоротичних переломів порівняно з пременопаузою вірогідно збільшувався в наступні періоди постменопаузи: 5–9 років — 3,58 ± 1,97 та 6,72 ± 3,23, p < 0,0001; 10–14 років — 3,58 ± 1,97 та 6,90 ± 2,78, p < 0,0001; 15–19 років — 3,58 ± 1,97 та 7,19 ± 3,23, p < 0,0001; 20–24 роки — 3,58 ± 1,97 та 8,03 ± 2,45, p < 0,0001. Дефіцит вітаміну D виявлено в 39,7 % (n = 120), недостатність — в 30,4 % (n = 92), норму — в 29,9 % (n = 90). Нами не виявлено вірогідного впливу сезонності та місяця обстеження на показники 25(ОН)D (F = 0,51; p = 0,89). Рівень 25(OH)D мав негативну кореляцію з показниками маси, ІМТ і жирової маси та позитивну кореляцію з 10-річною ймовірністю основних остеопоротичних переломів. Висновки. Встановлено вірогідний негативний вплив тривалості пре- та постменопаузи на варіабельність показників якості та мінеральної щільності кісткової тканини та позитивний вплив на варіабельність показників 10-річної ймовірності основних остеопоротичних переломів і переломів стегнової кістки. У жінок у постменопаузі ожиріння вважається захисним фактором для втрати кісткової маси й розвитку остеопорозу. За результатами регресійного аналізу доведено вірогідний негативний зв’язок між масою тіла, індексом маси тіла, загальною жировою масою та рівнем 25(ОН)D у сироватці крові, що потребує адекватного підходу до терапії дефіциту вітаміну D в умовах ожиріння.

Актуальность. Постменопаузальный остеопороз приводит к повышенному риску переломов с последующим отрицательным влиянием на здоровье женщин пожилого возраста. Диагноз остеопороза может быть установлен на основе низкoэнергетических переломов, возникающих без существенной травмы или на основании низкой минеральной плотности костной ткани (МПКТ), измеренной методом двухэнергетической рентгеновской денситометрии. Цель исследования: изучить уровень 25(ОН)D, 10-летнюю вероятность основных остеопоротических переломов, минеральную плотность и качество костной ткани, жировую и обезжиренную массу и определить связь между ними у женщин в периоде пре- и постменопаузы. Материалы и методы. Обследованы 302 женщины в возрасте 45–80 лет (средний возраст — 61,3 ± 7,7 года), которые в дальнейшем согласно продолжительности периода пре- и постменопаузы были распределены на 6 подгрупп: I — пременопаузные женщины (n = 36; средний возраст — 50,1 ± 3,4 года); II–VI — постменопаузные женщины (n = 266; средний возраст — 62,8 ± 6,8 года). Всем обследованным проводилось исследование МПКТ методом двухфотонной рентгеновской денситометрии (ДРА) на двухэнергетическом рентгеновском денситометре Prodigy, GE Medical systems, model 8743, 2005, по стандартному протоколу. Оценивали МПКТ и Т-критерий поясничного отдела позвоночника, шейки бедренной кости и всего скелета. Показатель TBS поясничного отдела позвоночника определяли с помощью методики TBS iNsight (Med-Imaps, Pessac, Франция). Уровень общего 25(ОН)D в сыворотке крови определяли с помощью электрохемилюминесцентного метода на анализаторе Еlecsus 2010 Roche Diagnostics (Германия), тест-системами Cobas. 10-летнюю вероятность основных остеопоротических переломов и переломов бедренной кости определяли с использованием украинской модели FRAX без показателей ДРА. Показатели общей жировой и обезжиренной массы оценивали с использованием двухфотонной рентгеновской денситометрии (Prodigi, GE). Результаты. Установлено влияние длительности периода пре- и постменопаузы на вариабельность показателей качества и плотности костной ткани (TBS (F = 6,85; p < 0,001), МПКТ поясничного отдела позвоночника (F = 5,53; p < 0,001), МПКТ шейки бедренной кости (F = 10,25; p < 0,001), МПКТ всего скелета (F = 12,28; p < 0,001)). Среди 266 обследованных женщин в периоде постменопаузы на уровне поясничного отдела позвоночника остеопороз выявлен у 90 (33,8 %) лиц, остеопения — у 108 (40,6 %), норма — у 68 (25,6 %); на уровне шейки бедренной кости остеопороз выявлен у 47 (17,7 %) лиц; остеопения — у 187 (70,3 %), норма — у 32 (12,0 %). 10-летняя вероятность основных остеопоротических переломов по сравнению с пременопаузой достоверно увеличивалась в следующие периоды постменопаузы: 5–9 лет — 3,58 ± 1,97 и 6,72 ± 3,23, p < 0,0001; 10–14 лет — 3,58 ± 1,97 и 6,90 ± 2,78, p < 0,0001; 15–19 лет — 3,58 ± 1,97 и 7,19 ± 3,23, p < 0,0001; 20–24 года — 3,58 ± 1,97 и 8,03 ± 2,45, p < 0,0001. Дефицит витамина D выявлен у 39,7 % больных (n = 120), недостаточность — у 30,4 % (n = 92), норма — у 29,9 % (n = 90). Нами не выявлено вероятного влияния сезонности и месяца обследования на показатели 25(ОН)D (F = 0,51; p = 0,89). Уровень 25(OH)D имел отрицательную характеристику с показателями массы, ИМТ и жировой массы и положительную характеристику с 10-летней вероятностью основных остеопоротических переломов. Выводы. Полученные нами результаты свидетельствуют о вероятном негативном влиянии продолжительности пре- и постменопаузы на вариабельность показателей качества и минеральной плотности костной ткани и положительное влияние на вариабельность показателей 10-летней вероятности основных остеопоротических переломов и переломов бедренной кости. У женщин в постменопаузе ожирение является защитным фактором для потери костной массы и развития остеопороза. По результатам регрессионного анализа установлена вероятная отрицательная связь между массой тела, индексом массы тела, общей жировой массой и уровнем 25(ОН)D в сыворотке крови, что требует адекватного подхода к терапии дефицита витамина D при ожирении.

Background. Postmenopausal osteoporosis is an issue of great concern as it results in an elevated risk of fractures with a further negative impact on the elderly women’s health. The osteoporosis may be diagnosed based on the low-energy fractures occurring with no major trauma, or based on the low bone mineral density (BMD) measured by dual-energy X-ray absorptiometry (DXA). The purpose of study is to examine 25(ОН)D level, 10-year probability of major osteoporotic fractures, bone mineral density and quality, fat and lean mass and to analyze their associations in the pre- and postmenopausal women. Materials and methods. Three hundred and two women aged 45–80 years (mean age — 61.3 ± 7.7 years) were examined and divided into 6 groups according to the pre- and postmenopausal period duration: group I — premenopausal women (n = 36; mean age — 50.1 ± 3.4 years); groups II–VI — postmenopausal women (n = 266; mean age — 62.8 ± 6.8 years). All the examined patients were subjected to bone mineral density measurement by the DXA on Prodigy system (GE Medical Systems, model 8743, 2005) according to the standard protocol. BMD and T-score of the lumbar spine, femoral neck and total skeleton were evaluated. Trabecular bone score of lumbar spine was measured by TBS iNsight (Med-Imaps, Pessac, France). Total 25(ОН)D was assessed by electrochemoluminescent method using Еlecsys 2010 analyzer (Roche Diagnostics, Germany) and Cobas test systems. The 10-year probability of major osteoporotic fractures and hip fractures was calculated by the Ukrainian FRAX model without DXA results considered. Total body fat and lean mass was assayed by the dual-energy X-ray absorptiometry (Prodigy, GE). Results. We found a significant association between the pre- and postmenopausal period duration and bone density and quality variables (trabecular bone score (F = 6.85; p < 0.001), BMD of lumbar spine (F = 5.53; p < 0.001), BMD of femoral neck (F = 10.25; p < 0.001), BMD of total skeleton (F = 12.28; p < 0.001)). Among 266 postmenopausal women examined, 90 (33.8 %) had osteoporosis diagnosed at the lumbar spine, 108 (40.6 %) had osteopenia, 68 (25.6 %) — normal bones; 47 (17.7 %) people had osteoporosis diagnosed at the femoral neck, 187 (70.3 %) women had osteopenia, 32 (12.0 %) had normal bones. The 10-year probability of major osteoporotic fractures significantly increased compared with a premenopausal age during the following postmenopausal stages: 5–9 years — 3.58 ± 1.97 and 6.72 ± 3.23, p < 0.0001; 10–14 years — 3.58 ± 1.97 and 6.90 ± 2.78, p < 0.0001; 15–19 years — 3.58 ± 1.97 and 7.19 ± 3.23, p < 0.0001; 20–24 years — 3.58 ± 1.97 and 8.03 ± 2.45, p < 0.0001. Vitamin D deficiency was observed in 39.7 % (n = 120) of cases, insufficiency — in 30.4 % (n = 92), 29.9 % of women had normal bones (n = 90). We didn’t register any seasonal or monthly impact as far as 25(ОН)D is concerned (F = 0.51; p = 0.89). The 25(ОН)D level had a negative correlation with body weight, body mass index, fat mass indices, and positive — with a 10-year probability of major osteoporotic fractures. Conclusions. The obtained results indicate a significant negative impact of pre- and postmenopause duration on bone mineral density and quality variability, and a positive one — on the 10-year probability of major osteoporotic fractures and hip fractures. For the postmenopausal women, obesity is a protective factor against bone loss and developing osteoporosis, which is likely due to the elevated adipocyte rate. According to the regression analysis, there is a confirmed negative correlation between body weight, body mass index, total fat mass and 25(ОН)D concentration in the blood serum. The above-mentioned fact requires elaboration of an adequate therapeutic approach when the vitamin D deficiency is associated with obesity.

Ключевые слова

25(ОН)D; 10-річна ймовірність основних остеопоротичних переломів; загальна жирова маса; остеопороз

25(ОН)D; 10-летняя вероятность основных остеопоротических переломов; общая жировая масса; остеопороз

25(ОН)D; 10-year probability of major osteoporotic fractures; total fat mass; osteoporosis

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.16.3.2020.205266

Вступ

Постменопаузальний остеопороз спостерігається в жінок здебільшого через 10–20 років після настання менопаузи й характеризується переломами в тих ділянках скелета, де переважає трабекулярна (губчаста) кісткова тканина, — тіла хребців, дистальний відділ передпліччя (перелом Колліса). Дана форма остеопорозу становить одну з основних проблем охорони здоров’я в розвинених країнах. Приблизно в кожної третьої жінки після 65 років спостерігається принаймні один остеопоротичний перелом кісток [1, 2].

Існує досить доказів того, що вітамін D пов’язаний зі здоров’ям кісткової тканини в дітей та людей літнього віку, в той час як його користь для людей середнього віку все ще потребує доказів [3]. Опубліковані дані, що підкреслюють важливість нормалізації рівня вітаміну D у загальній популяції, оскільки це може запобігти проблемам зі здоров’ям, включаючи захворювання кістково-м’язової системи, цукровий діабет, серцево-судинну патологію, рак, депресію, а також загальну смертність, хоча в літературі часто трапляються протиріччя й суперечливі результати [4, 5].

Важливим інструментом для оцінки ризику низькоенергетичних переломів є опитувальник Fracture Risk Assessment Tool (FRAX®), що дозволяє визначити 10-річну ймовірність (ризик) основних остеопоротичних переломів (переломи стегнової та плечової кісток, кісток передпліччя й клінічно значущі переломи тіл хребців) та окремо переломів стегнової кістки в осіб віком 40 років і старше [6]. На сьогодні в Україні розроблена власна модель опитувальника та межові значення для початку антиостеопоротичного лікування або додаткового обстеження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) за допомогою двохенергетичної рентгенівської денситометрії (ДРА) [7, 8].

У діагностиці остеопорозу золотим стандартом є визначення МЩКТ, проте не завжди показники ДРА точно визначають ризик остеопоротичних переломів. У зв’язку із цим проводиться пошук нових методів, що відображають показники не лише мінеральної щільності, а й якості кісткової тканини. Одним із таких методів є TBS. В останні 3 роки в усьому світі, зокрема в Україні, активно вивчаються показники TBS при первинному та вторинному остеопорозі [8–12]. Показник TBS дає глобальну оцінку якості кісткової тканини. Важливість методики полягає в її відтворюваності й дискримінаційній здатності, чутливості показника до змін при захворюванні або при лікуванні, а також у можливості оцінки ризику остеопоротичних переломів.

За результатами багатьох досліджень, що засвідчили зв’язок надмірної маси тіла зі зниженням ризику остеопоротичних переломів, ожиріння зазвичай сприймається як захист щодо розвитку остеопорозу. При надмірній масі тіла спостерігали підвищення МЩКТ — головної детермінанти ризику остеопоротичних переломів. Це може частково пояснюватись підвищеним рівнем естрогенів у сироватці, що утворюються внаслідок екстрагландулярної ароматизації андрогенів у жировій тканині, та збільшеним навантажувальним впливом жирової маси на кісткову тканину [2]. Оскільки загальна маса тіла складається з жирової та знежиреної маси, деякі дослідники намагались визначити їх роль у виникненні структурно-функціональних порушень у кістковій тканині з огляду на загальний негативний вплив ожиріння та підвищеної жирової маси на здоров’я людини. Разом з тим при ожирінні зменшується рівень 25(ОН)D у сироватці крові [13, 14].

Мета роботи: вивчити рівень 25(ОН)D, 10-річну ймовірність основних остеопоротичних переломів, мінеральну щільність та якість кісткової тканини, жирову та знежирену масу та визначити зв’язок між ними в жінок у періоді пре- та постменопаузи.

Матеріали та методи

На базі відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» та Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу НАМН України нами обстежені 302 жінки віком 45–80 років (середній вік — 61,3 ± 7,7 року), які в подальшому відповідно до тривалості періоду постменопаузи були розподілені на 6 підгруп: І підгрупа — пременопаузні жінки (n = 36; середній вік — 50,1 ± 3,4 року); II — тривалість постменопаузи до 4 років (n = 43; середній вік — 54,7 ± 3,8 року); III — тривалість постменопаузи 5–9 років (n = 51; середній вік — 57,8 ± 3,3 року); IV — тривалість постменопаузи 10–14 років (n = 71; середній вік — 62,3 ± 3,5 року); V — тривалість постменопаузи 15–19 років (n = 51; середній вік — 66,2 ± 3,0 року); VI підгрупа — тривалість постменопаузи 20–24 роки (n = 50; середній вік — 72,1 ± 4,4 року). Серед обстежених 88,9 % були в періоді постменопаузи (середній вік менопаузи становив 50,3 ± 3,4 року; тривалість періоду постменопаузи — 12,5 ± 6,6 року).

Дослідження було затверджено комітетом з питань етики ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (27.05.2016, протокол № 10), усі обстежені підписали добровільну інформовану згоду на участь у ньому із проведенням відповідних процедур дослідження.

Всім обстеженим виконували дослідження МЩКТ методом двофотонної рентгенівської денситометрії (двохенергетичний рентгенівський денситометр Pro–digy, GE Medical systems, model 8743, 2005) за стандартним протоколом. Оцінювали МЩКТ та Т-критерій поперекового відділу хребта, шийки стегнової кістки та всього скелета. Згідно з Т-критерієм визначали нормальну МЩКТ (–1 SD < T < +1 SD), остеопенію (–2,5 SD < T < –1 SD) та остеопороз (T < –2,5 SD). Показник TBS поперекового відділу хребта визначали за допомогою методики TBS iNsight (Med-Imaps, Pessac, Франція).

Рівень загального 25(ОН)D у сироватці крові визначали за допомогою електрохемілюмінесцентного методу на аналізаторі Еlecsus 2010 Roche Diagnostics (Німеччина), тест-системами Cobas. Статус вітаміну D визначався згідно з класифікацією, прийнятою Міжнародним інститутом медицини та Комітетом ендокринологів зі створення настанов і клінічної практики [15]. Дефіцит вітаміну D встановлюється при рівні 25(ОН)D у сироватці крові нижче за 50 нмоль/л (20 нг/мл), недостатність вітаміну D діагностується при рівні 25(ОН)D 50–75 нмоль/л (21–30 нг/мл). Концентрація 25(ОН)D від 75 до 125 нмоль/л (31–50 нг/мл) вважається оптимальним рівнем вітаміну D.

Десятирічний ризик основних остеопоротичних переломів і переломів стегнової кістки обраховували з використанням української моделі FRAX на офіційному інтернет-ресурсі FRAX (https:// www.sheffield.ac.uk/FRAX) без показників ДРА.

Показники загальної жирової та знежиреної маси оцінювали з використанням двофотонної рентгенівської денситометрії (Prodigi, GE).

Статистичний аналіз проводили з використанням програми Statistica 10.0. Використовували варіативні показники. Перевірка вибірки на відповідність закону нормального розподілу за допомогою критерію Шапіро — Вілка визначила нормальний розподіл даних. Отримані результати подані у вигляді «середнє значення (M) ± стандартне відхилення (SD)». Різницю показників вважали вірогідною при р < 0,05. Вплив тривалості періоду пре- та постменопаузи на варіабельність показників визначали за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу ANOVA. Міжгрупові відмінності оцінювали за допомогою тесту Шеффе. Кореляційний аналіз показників виконаний з використанням непараметричного критерію Спірмена. Взаємозв’язок між рівнем 25(ОН)D у сироватці крові та 10-річним ризиком основних остеопоротичних переломів, показниками мінеральної щільності, якості кісткової тканини, показниками жирової та знежиреної маси визначали з використанням методу лінійної регресії типу у = a ± bx.

Результати

Демографічні та антропометричні характеристики обстежених осіб подані в табл. 1.

Виявлено вірогідний вплив тривалості періоду пре- та постменопаузи на варіабельність показників росту (F = 3,41; р = 0,01), маси тіла (F = 2,25; р < 0,05) та ІМТ (F = 2,21; р = < 0,05). За критерієм Шеффе ріст у підгрупі пацієнтів із тривалістю постменопаузи 20–24 роки був вірогідно нижчим порівняно з пацієнтами з тривалістю постменопаузи до 4 років: 1,63 ± 0,07 та 1,59 ± 0,06; р = 0,03. Зазначені відмінності обумовлені остеопоротичними деформаціями тіл хребців.

У табл. 2 подані показники мінеральної щільності, якості кісткової тканини та тілобудови в жінок залежно від тривалості періоду постменопаузи.

Виявлено вірогідний вплив тривалості періоду пре- та постменопаузи на варіабельність показників TBS (F = 6,85; p < 0,001), МЩКТ поперекового відділу хребта (F = 5,53; p < 0,001), МЩКТ шийки стегнової кістки (F = 10,25; p < 0,001), МЩКТ всього скелета (F = 12,28; p < 0,001).

Дефіцит вітаміну D виявлено в 39,7 % (n = 120), недостатність — в 30,4 % (n = 92), норму — в 29,9 % (n = 90). В осінньо-зимовий період (1 листопада — 30 квітня) обстежувались 109 жінок, у весняно-літній період (1 травня — 31 жовтня) — 193 жінки. Середні рівні 25(ОН)D не відрізнялись залежно від сезону обстеження: 26,2 ± 11,1 нг/мл та 26,1 ± 12,4 нг/мл відповідно, р > 0,05. Нами не виявлено вірогідного впливу місяця обстеження на показники 25(ОН)D (F = 0,51; p = 0,89; рис. 1).

Рівень 25(ОН)D у жінок залежно від тривалості періоду пре- та постменопаузи поданий на рис. 2. Проведений нами аналіз не виявив вірогідного впливу тривалості постменопаузи на варіабельність рівня 25(ОН)D (F = 1,19; p = 0,31).

На рис. 3 подані показники TBS, МЩКТ поперекового відділу хребта, шийки стегнової кістки та всього скелета залежно від тривалості періоду постменопаузи.

Зі збільшенням тривалості періоду постменопаузи в обстежених жінок вірогідно зменшувались показники якості та МЩКТ. Так, показник ТBS вірогідно знижувався порівняно з пременопаузою в подальші періоди тривалості постменопаузи: 10–14 років — 1,31 ± 0,11 та 1,23 ± 0,13, p = 0,03; 15–19 років — 1,31 ± 0,11 та 1,21 ± 0,13, p = 0,02; 20–24 роки — 1,31 ± 0,11 та 1,17 ± 0,13, p < 0,001. Порівняно з пременопаузою ТBS у постменопаузі тривалістю 20–24 роки знизився на 11,03 %. МЩКТ поперекового відділу хребта порівняно з пременопаузою вірогідно знижувалася в такі періоди постменопаузи: 5–9 років — 1,11 ± 0,18 та 0,95 ± 0,13, p = 0,007; 10–14 років — 1,11 ± 0,11 та 0,94 ± 0,15, p = 0,001; 20–24 роки — 1,11 ± 0,18 та 0,95 ± 0,20, p = 0,007. МЩКТ шийки стегнової кістки порівняно з пременопаузою вірогідно знижувалася в такі періоди постменопаузи: 5–9 років — 0,89 ± 0,13 та 0,79 ± 0,10, p = 0,006; 10–14 років — 0,89 ± 0,13 та 0,76 ± 0,08, p < 0,0001; 10–14 років — 0,89 ± 0,13 та 0,80 ± 0,13, p = 0,01; 20–24 роки — 0,89 ± 0,13 та 0,74 ± 0,09, p < 0,0001. Порівняно з тривалістю постменопаузи до чотирьох років МЩКТ шийки стегнової кістки вірогідно знижувалася в постменопаузі тривалістю 20–24 роки: 0,83 ± 0,13 та 0,74 ± 0,09, p = 0,009. МЩКТ всього скелета порівняно з пременопаузою вірогідно знижувалася в такі періоди постменопаузи: 5–9 років — 1,13 ± 0,10 та 1,05 ± 0,10, p = 0,007; 10–14 років — 1,13 ± 0,10 та 1,02 ± 0,08, p < 0,001; 15–19 років – 1,13 ± 0,10 та 1,04 ± 0,11, p = 0,003; 20–24 роки – 1,13 ± 0,10 та 0,98 ± 0,09, p < 0,0001. Порівняно з тривалістю постменопаузи 5–9 років МЩКТ всього скелета знижувалася в постменопаузі тривалістю 10–14 років (1,09 ± 0,1 та 102 ± 0,08, p = 0,028) та 20–24 роки (1,09 ± 0,1 та 0,98 ± 0,09, p < 0,0001).

Серед 266 обстежених жінок у періоді постменопаузи на рівні поперекового відділу хребта остеопороз виявлено в 90 (33,8 %) осіб, остеопенію — в 108 (40,6 %), норму — в 68 (25,6 %); на рівні шийки стегнової кістки остеопороз виявлено в 47 (17,7 %) осіб; остеопенію — в 187 (70,3 %), норму — в 32(12,0 %) осіб.

На рис. 4 подані показники TBS, МЩКТ поперекового відділу хребта, шийки стегнової кістки та всього скелета залежно від тривалості періоду постменопаузи.

10-річний ризик ймовірності основних остеопоротичних переломів порівняно з пременопаузою вірогідно збільшувався в такі періоди постменопаузи: 5–9 років — 3,58 ± 1,97 та 6,72 ± 3,23, p < 0,0001; 10–14 років — 3,58 ± 1,97 та 6,90 ± 2,78, p < 0,0001; 15–19 років — 3,58 ± 1,97 та 7,19 ± 3,23, p < 0,0001; 20–24 роки — 3,58 ± 1,97 та 8,03 ± 2,45, p < 0,0001. Порівняно з тривалістю постменопаузи до 4 років 10-річний ризик ймовірності збільшувався в такі періоди постменопаузи: 5–9 років — 4,39 ± 1,97 та 6,72 ± 3,23, p = 0,005; 10–14 років — 4,39 ± 1,97 та 6,90 ± 2,78, p < 0,0001; 15–19 років — 4,39 ± 1,97 та 7,19 ± 3,23, p < 0,0001; 20–24 роки — 4,39 ± 1,97 та 8,03 ± 2,45, p < 0,0001.

Порівняно з пременопаузою маса тіла в постменопаузі тривалістю 20–24 роки знизилась на 8,4 %, МЩКТ поперекового відділу хребта — на 9,7 %, МЩКТ шийки стегнової кістки — на 16,1 %, МЩКТ всього тіла — на 13,3 %, загальна жирова маса — на 8,2 % відповідно.

10-річна ймовірність переломів стегнової кістки порівняно з пременопаузою вірогідно збільшувалася в такі періоди постменопаузи: 5–9 років — 3,58 ± 1,97 та 6,72 ± 3,23, p < 0,0001; 10–14 років — 3,58 ± 1,97 та 6,90 ± 2,78, p < 0,0001; 15–19 років — 3,58 ± 1,97 та 7,19 ± 3,23, p < 0,0001; 20–24 роки — 3,58 ± 1,97 та 8,03 ± 2,45, p < 0,0001. Порівняно із тривалістю постменопаузи до 4 років 10-річна ймовірність збільшувалася в такі періоди постменопаузи: 10–14 років — 0,68 ± 0,50 та 1,49 ± 0,86, p < 0,0001; 15–19 років — 0,68 ± 0,50 та 1,79 ± 1,07, p < 0,0001; 20–24 роки — 0,68 ± 0,50 та 2,74 ± 1,27, p < 0,0001.

Вірогідного впливу тривалості періоду пре- та постменопаузи на варіабельність показників жирової (F = 1,93; p = 0,09) та знежиреної (F = 2,17; p = 0,06) маси не виявлено.

Результати кореляційного зв’язку за Спірменом між рівнем 25(OH)D, показниками FRAX, віком та демографічними характеристиками, показниками мінеральної щільності та якості кісткової тканини, загальною жировою та знежиреною масою в жінок у періоді пре- та постменопаузи подані в табл. 3.

За результатами кореляційного аналізу за Спірменом вік мав позитивну кореляцію з ІМТ та 10-річною ймовірністю основних остеопоротичних переломів та негативну — зі зростом, показниками якості та МЩКТ кісткової тканини (TBS, МЩКТ поперекового відділу хребта, МЩКТ шийки стегнової кістки); 25(OH)D мав негативну кореляцію з показниками маси, ІМТ та жирової маси та позитивну кореляцію з 10-річною ймовірністю основних остеопоротичних переломів; ріст мав позитивну кореляцію з масою тіла, показниками якості та щільності кісткової тканини, загальною жировою та знежиреною масою; маса тіла має позитивний зв’язок з ІМТ, показниками якості та щільності кісткової тканини, загальною жировою та знежиреною масою та негативну кореляцію з показниками FRAX (10-річна ймовірність основних остеопоротичних переломів і переломів шийки стегнової кістки); ІМТ мав позитивний зв’язок з показниками якості та щільності кісткової тканини, загальною жировою та знежиреною масою та негативний зв’язок з показниками FRAX; ТBS мав позитивну кореляцію з показниками щільності кісткової тканини, негативну кореляцію з загальною жировою та знежиреною масою, негативний — з показниками FRAX. Показники МЩКТ мають позитивний зв’язок між собою, із загальною жировою та знежиреною масою та негативний зв’язок з показниками FRAX; показники жирової та знежиреної маси мають позитивний зв’язок між собою та негативний — з 10-річною ймовірністю основних остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки.

Описаний нами зв’язок між рівнем 25(OH)D у сироватці та показниками ІМТ, ТBS та МЩКТ, жирової та знежиреної маси, 10-річною ймовірністю остеопоротичних переломів та переломів шийки стегнової кістки представлений рівняннями лінійної регресії типу у = а ± bx (табл. 4).

За результатами регресійного аналізу вірогідний негативний зв’язок виявлено між масою тіла, ІМТ, загальною жировою масою та рівнем 25(ОН)D в сироватці крові (рис. 5).

Обговорення

У 1997 р. Європейський фонд остеопорозу та кісткових захворювань (згодом — Міжнародний фонд остеопорозу (IOF)) опублікував настанови щодо діагностики та лікування остеопорозу, оновлені в 2008 та 2013 р. IOF та Європейським товариством клінічної та економічної оцінки остеопорозу та остеоартриту (ESCEO). Метою нових настанов (2018 р.) є перегляд та оновлення діагностики остеопорозу, терапевтичних втручань і способів їх використання для розробки стратегій управління для запобігання остеопоротичним переломам у жінок в постменопаузі [1].

Метою нашого дослідження було вивчити рівень 25(ОН)D, 10-річний ризик основних остеопоротичних переломів, мінеральну щільність та якість кісткової тканини, жирову та знежирену масу та визначити зв’язок між ними в жінок у період пре- та постменопаузи.

Широке застосування ДРА дозволяє оцінити мінеральну щільність кісток у різних ділянках скелета. Наше дослідження виявило вірогідний вплив тривалості періоду пре- та постменопаузи на варіабельність показників якості та щільності кісткової тканини (TBS (F = 6,85; p < 0,001), МЩКТ поперекового відділу хребта (F = 5,53; p < 0,001), МЩКТ шийки стегнової кістки (F = 10,25; p < 0,001), МЩКТ всього скелета (F = 12,28; p < 0,001)). В періоді постменопаузи на рівні поперекового відділу остеопороз виявлено в 90 (33,8 %) осіб, остеопенію — в 108 (40,6 %), норму — в 68 (25,6 %); на рівні шийки стегнової кістки остеопороз виявлено в 47 (17,7 %) осіб; остеопенію — в 187 (70,3 %), норму — в 32 (12,0 %) осіб; на рівні всього скелета остеопороз виявлено в 37 (13,9 %) осіб, остеопенію — в 115 (43,2 %), норму — в 114 (42,9 %) осіб.

Остеопороз — це серйозна проблема людства, що характеризується зниженням МЩКТ і зміною якості кісткової тканини [16]. Було доведено, що ожиріння, ще одне поширене захворювання, тісно пов’язане з остеопорозом. Кілька досліджень показали, що суб’єкти з надмірною масою тіла, незважаючи на їх малорухливий спосіб життя, мають більш високу МЩКТ, ніж суб’єкти з нормальною масою [17], а збільшення маси тіла або ІМТ пов’язане з більш високою МЩКТ і зниженим ризиком переломів.

У жінок в постменопаузі ожиріння вважається захисним фактором для втрати кісткової маси й розвитку остеопорозу, ймовірно, через збільшення кількості адипоцитів, що є важливим джерелом естрогенів, отриманих у результаті ароматизації, що призводить до збільшення МЩКТ [18, 20]. Хоча існує невеликий сумнів у тому, що маса тіла впливає на кісткову тканину, суперечливим залишається питання про вплив жирової або м’язової маси на МЩКТ. Дослідження в жінок у постменопаузі показали, що жирова маса відіграє ключову роль. Як жирова, так і знежирена маса, за повідомленнями, є значущими предикторами МЩКТ [19]. Однак в літературі також є розбіжності щодо позитивного впливу знежиреної й жирової маси на МЩКТ.

Пацієнти розглядалися нами як ті, які не страждали від ожиріння (ІМТ < 30 кг/м2 ), та ті, які страждали від нього (ІМТ ≥ 30 кг/м2), відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я. Хоча існує невеликий сумнів, що маса тіла впливає на кісткову тканину, спірним є питання про вплив жирової або м’язової маси на МЩКТ.

Наші результати показують, що в пацієнтів з ожирінням МЩКТ вища, ніж у пацієнтів без ожиріння. Так, при ожирінні МЩКТ поперекового відділу хребта, шийки стегнової кістки, всього скелета була вірогідно вищою (МЩКТ поперекового відділу хребта — 1,1 ± 0,20 г/см2 та 0,93 ± 0,15 г/см2, P < 0,000001; шийки стегнової кістки — 0,81 ± 0,12 г/см2 та 0,77 ± 0,1 г/см2, P = 0,0001; всього скелета — 1,181 ± 0,1 г/см2 та 1,0 ± 0,09 г/см2, P < 0,000001).

Цілком імовірно, що тілобудова відіграє важливу роль у здоров’ї кісток. Що стосується знежиреної маси, то ймовірно, що якщо людина має її більш високу частку, то вона має значну навантажувальну активність, яка стимулює ремоделювання кісток [20].

Незважаючи на новизну отриманих результатів, проведене нами дослідження має деякі обмеження. З огляду на дизайн дослідження причинність наших результатів не може бути продемонстрована, і тому необхідні подальші перспективні дослідження. Зокрема, досі не з’ясований точний механізм, що відповідає за роль інсуліну в гомеостазі кісток. Таким чином, потрібні подальші експериментальні дослідження на рівні кісткової тканини й клітин.

Висновки

Отримані нами результати свідчать про вірогідний негативний вплив тривалості пре- та постменопаузи на варіабельність показників якості та мінеральної щільності кісткової тканини та позитивний вплив на варіабельність показників 10-річної ймовірності основних остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки. У жінок у постменопаузі ожиріння вважається захисним фактором для втрати кісткової маси й розвитку остеопорозу, ймовірно, через збільшення кількості адипоцитів, що є важливим джерелом естрогенів, отриманих у результаті ароматизації, що призводить до збільшення МЩКТ. За результатами регресійного аналізу доведено вірогідний негативний зв’язок між масою тіла, індексом маси тіла, загальною жировою масою та рівнем 25(ОН)D у сироватці крові, що потребує адекватного підходу до терапії дефіциту вітаміну D в умовах ожиріння.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Список литературы

Kanis J.A., Cooper C., Rizzoli R., Reginster J.Y. Scientific Advisory Board of the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis (ESCEO) and the Committees of Scientific Advisors and National Societies of the International Osteoporosis Foundation (IOF). European guidance for the diagnosis and management of osteoporosis in postmenopausal women. Osteoporos. Int. 2019. № 30(1). Р. 3-44. doi: 10.1007/s00198-018-4704-5.
Поворознюк В.В., Григор’єва Н.В. Менопауза і остеопороз. Репродуктивна гінекологія. 2012. № 2(4). Р. 40-47.
Dadoniene J., Cypiene A., Rinkuniene E., Badariene J., Laucevičius A. Vitamin D, cardiovascular and bone health in postmenopausal women with metabolic syndrome. Adv. Clin. Ex.p Med. 2018. № 27(11). Р. 1555-1560. doi: 10.17219/acem/75147.
Jorde R., Grimnes G. Vitamin D and metabolic health with special reference to the effect of vitamin D on serum lipids. Prog. Lipid Res. 2011. № 50(4). Р. 303-312.
Lerchbaum E. Vitamin D and menopause: A narrative review. Maturitas. 2014. № 79(1). Р. 3-7.
Kanis J.A. on behalf of the World Health Organization Scientific Group. Assessment of Osteoporosis at the primary healthcare level. Technical Report. WHO Collaborating Centre, University of Sheffield, UK. Available at http://www.Shef.ak.uk/FRAX/pdfs/WHO_Technical_Report.pdf. [Accessed November 22 2019].
Поворознюк В.В., Григор’єва Н.В., Kanis J.A., Johansson H., McCloskey E.V. Українська версія FRAX: критерії діагностики й лікування остеопорозу. Біль. Суглоби. Хребет. 2019. № 9(4). С. 9-16. doi: 10.22141/2224-1507.9.4.2019.191921.
Povoroznyuk V.V., Grygorieva N.V., Kanis J.A. et al. Epidemiology of hip fracture and the development of FRAX in Ukraine. Arch. Osteoporos. 2017. № 12(1). Р. 53. doi: 10.1007/s11657-017-0343-2.
Vasic J., Petranova T., Povoroznyuk V. et al. Evaluating spine microarchitectural texture (via TBS) discriminates major osteoporotic fractures from controls both as well as independent of site matched BMD: the Eastern European TBS study. J. Bone Miner. Metab. 2014. № 32(5). Р. 556-562.
Krueger D., Fidler E., Libber J. et al. Spine trabecular bone score subsequent to bone mineral density improves fracture discrimination in women. J. Clin. Densitom. 2014. № 17(1). Р. 60-65.
Richards C., Hans D., William D., Leslie W.D. Trabecular Bone Score (TBS) Predicts Fracture in Ankylosing Spondylitis: The Manitoba BMD Registry. J. Clin. Densitometry. 2020. doi.org/10.1016/j.jocd.2020.01.003
Shevroja E., Lamy J., Kohlmeier L., Koromani F., Rivadeneira F., Hans D. Use of Trabecular Bone Score (TBS) as a Complementary Approach to Dual-energy X-ray Absorptiometry (DXA) for Fracture Risk Assessment in Clinical Practice. J. Clin. Densitometry. 2017. № 20(3). Р. 334-345 doi: 10.1016/j.jocd.2017.06.019.
Pereira-Santos M., Costa P.R., Assis A.M., Santos C.A., Santos D.B. Obesity and vitamin D deficiency: A systematic review and meta-analysis. Obes. Rev. 2015. № 16(4). Р. 341-9. doi: 10.1111/obr.12239.
Soskić S., Stokić E., Isenović E.R. The relationship between vitamin D and obesity. Curr. Med. Res. Opin. 2014. № 30(6). Р. 1197-9. doi: 10.1185/03007995.2014.900004.
Holick M.F., Binkley N.C., Bischoff-Ferrari H.A. et al. Evaluation, treatment, and prevention of vitamin D deficiency: an Endocrine Society Clinical Practice Guideline. J. Clin. Endocrinol. Metab. 2011. № 96(7). Р. 1911-30. doi: 10.1210/jc.2011-0385.
Greco E.A., Lenzi A., Migliaccio S.І. The obesity of bone. Ther. Adv. Endocrinol. 2015. № 6(6). Р. 273-286.
Zhao L.-J., Liu Y.-J., Liu P.-Y. et al. Relationship of obesity with osteoporosis. J. Clin. Endocrinol. Metab. 2007. № 92(5). Р. 1640-1646.
Nielson C.M., Srikanth P., Orwoll E.S. Obesity and fracture in men and women: an epidemiologic perspective. J. Bone Miner. Res. 2012. № 27(1). Р. 1-10.
Kim K.C., Shin D.H., Lee S.Y. et al. Relation between obesity and bone mineral density and vertebral fractures in Korean postmenopausal women. Yonsei Med. J. 2010. № 51(6). Р. 857-863.
Parikh S.J., Edelman M., Uwaifo G. et al. The relationship between obesity and serum 1,25-dihydroxyvitamin D concentrations in healthy adults. J. Clin. Endocrinol. Metab. 2004. № 89. Р. 1196-9.