Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology Том 16, №3, 2020

Back to issue

Improving the effectiveness of treatment of patients with metabolic syndrome by the use of selenium and vitamin complex Oxylyc

Authors: Пашковська Н.В., Абрамова Н.О.
ВДНЗУ «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

Categories: Endocrinology

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Актуальність. Метаболічний синдром (МС) вражає приблизно чверть населення планети, супроводжується абдомінальним ожирінням та інсулінорезистентністю, що є чинниками дисліпідемії, артеріальної гіпертензії і гіперглікемії. Синдром нетиреоїдної патології розвивається в 75 % госпіталізованих пацієнтів і супроводжується периферичним гіпотиреозом через пригнічення периферичної конверсії тирео­їдних гормонів. Через те, що близько 80 % гормонів щитоподібної залози виробляється в периферичних органах і вони регулюють майже всі процеси в організмі, патологічні зміни, які супроводжують синдром нетиреоїдної патології, можна вважати суттєвими й такими, що потребують корекції. Однак ефективність складних вітамінних комплексів у поєднанні із селеном при лікуванні МС залишається невідомою. Мета дослідження: вивчити ефективність лікування порушень вуглеводного, ліпідного обміну, ендотеліальної функції, антиоксидантної системи, тиреоїдного гомеостазу у хворих на МС із застосуванням комплексу ­Оксилік. Матеріали та методи. Досліджено ефективність призначення комплексу селену та вітамінів ­Оксилік по одній капсулі протягом одного місяця з метою впливу на ланки МС. Для підтвердження ефективності запропонованого способу лікування нами обстежені й проліковані 65 пацієнтів із МС: 30 хворих на МС (перша група), які отримували Оксилік протягом одного місяця на тлі базисного лікування антигіпертензивними й цукрознижувальними препаратами, і 35 осіб із МС (друга група), які отримували тільки базисну терапію. Результати. Додаткове призначення комплексу Оксилік пацієнтам із МС по одній капсулі протягом одного місяця призводить до вірогідного покращення чутливості рецепторів до інсуліну, що проявляється зниженням індексу HOMA-IR, показників функціонального стану ендотелію (зниження продукції судинного ендотеліального фактора росту й десквамації ендотеліоцитів) і ліпідного обміну (зниження вмісту загального холестерину, зростання рівня ліпопротеїнів високої щільності й зниження коефіцієнта атерогенності), зниженням рівня вільного тироксину (вТ4), зростанням вільного трийодтироніну (вТ3) і співвідношення вТ3/вТ4, що свідчить про покращення периферичної конверсії тиреоїдних гормонів шляхом підвищення периферичного дейодування Т4 у більш активний Т3. Висновки. Комплекс селену та вітамінів Оксилік можна рекомендувати для хворих із метаболічним синдромом.

Актуальность. Метаболический синдром (МС) поражает примерно четверть населения планеты и сопровождается абдоминальным ожирением и инсулинорезистентностью, которые являются факторами дислипидемии, артериальной гипертензии и гипергликемии. Синдром нетирео­идной патологии развивается у 75 % госпитализированных пациентов и сопровождается периферическим гипотиреозом из-за подавления периферической конверсии тиреоидных гормонов. Так как около 80 % гормонов щитовидной железы производится в периферических органах и они регулируют почти все процессы в организме, патологические изменения, которые сопровождают нетиреоидную патологию, можно считать существенными и требующими коррекции. Однако эффективность сложных витаминных комплексов в сочетании с селеном при лечении МС остается неизвестной. Цель исследования: изучить эффективность лечения нарушений углеводного, липидного обмена, эндотелиальной функции, антиоксидантной системы, тиреоидного гомеостаза у больных с МС путем применения комплекса Оксилик. Материалы и методы. Нами исследована эффективность назначения комплекса селена и витаминов Оксилик по одной капсуле в течение одного месяца с целью влияния на звенья МС. Для подтверждения эффективности предлагаемого способа лечения нами обследовано и пролечено 65 пациентов с МС: 30 больных МС (первая группа), получавших Оксилик в течение одного месяца на фоне базисного лечения антигипертензивными и сахароснижающими препаратами, и 35 человек с МС (вторая группа), получавших только базисную терапию. Результаты. Дополнительное назначение комплекса Оксилик пациентам с МС по одной капсуле в течение одного месяца приводит к достоверному улучшению чувствительности рецепторов к инсулину, что отражается в снижении индекса HOMA-IR, показателей функционального состояния эндотелия (снижение продукции сосудистого эндотелиального фактора роста и десквамации эндотелиоцитов) и липидного обмена (снижение общего холестерина, рост липопротеинов высокой плотности и снижение коэффициента атерогенности), снижении титра уровня свободного тироксина (свТ4), возрастании свободного трийодтиронина (свТ3) и соотношения свТ3/свТ4, что свидетельствует об улучшении периферической конверсии тиреоидных гормонов путем повышения периферического дейодирования Т4 в более активный Т3. Выводы. Комплекс селена и витаминов Оксилик можно рекомендовать для больных с метаболическим синдромом.

Background. Metabolic syndrome (MS) affects about a quarter of the world population and is accompanied by abdominal obesity and insulin resistance, which are the factors of dyslipi­demia, hypertension and hyperglycemia. Nonthyroidal illness syndrome affects about 75 % of hospitalized patients and is accompanied by peripheral hypothyroidism due to inhibition of peripheral conversion of thyroid hormones. Due to the fact that about 80 % of thyroid hormones are produced in peripheral organs, and they regulate almost all processes in the body, the pathological changes that accompany nonthyroidal illness syndrome can be regarded significant. However, the effectiveness of vitamin complexes in combination with selenium in treatment of MS remains unknown. The purpose of the research was to study the effectiveness of Oxylyc in the comprehensive treatment of disorders of carbohydrate, lipid metabolism, endothelial function, antioxidant system, thyroid homeostasis in patients with metabolic syndrome. Materials and me­thods. Sixty-five patients were enrolled to the study. All patients were previously diagnosed with metabolic syndrome. To assess the effectiveness of treatment, patients were randomized into two groups. Patients of the first group (30 people) received Oxylyc — one capsule for 1 month on the background of basic treatment. Representatives of the second group (35 people) received basic treatment. Results. Additional administration of Oxylyc in treatment of patients with MS for 1 month leads to a significant improvement in the sensitivity of receptors to insulin, which is reflected in a decrease in HOMA-IR, indicators of the functional state of the endothelium (decreased production of vascular endothelial growth factor, and desquamation of endothelium), lipid metabolism (decrease in cholesterol, increase in high density lipoproteins and decrease in athe­rogenic coefficient, decrease in the titer of the free thyroxine (fТ4), increase in the free triiodothyronine (fТ3) and the ratio of fT3/fT4, which indicates an improvement of the peripheral conversion of thyroid hormones). Conclusions. Oxylyc can be recommended in comprehensive treatment of metabolic syndrome.


Keywords

метаболічний синдром; селен; комплекс селену та вітамінів Оксилік

метаболический синдром; селен; комплекс селена и витаминов Оксилик

metabolic syndrome; selenium; selenium and vitamin complex Oxylyc

Вступ

Актуальність роботи обумовлена значною поширеністю метаболічного синдрому (МС), який на даний час набув статусу неінфекційної пандемії у світі та вражає 20–40 % дорослого населення планети. При МС зазнають ураження практично всі органи й системи. Окрім порушень вуглеводного обміну, характерними є зміни з боку органів травлення (неалкогольний стеатогепатоз, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, жовчнокам’яна хвороба), що супроводжуються мальдигестією і мальабсорбцією з подальшим дефіцитом есенціальних макро- і мікронутрієнтів [1].
Доведено, що саме центральне ожиріння, яке супроводжується підвищеною продукцією лептину й лептинорезистентністю, є ключовим елементом у розвитку МС [2]. Вважається, що лептин чинить модулюючий вплив на обмін інсуліну, стимулюючи окиснення й інгібуючи синтез ліпідів у скелетних м’язах і острівцях Лангерганса, зменшуючи інсулінорезистентність (ІР). Тому при розвитку резистентності до лептину, характерної для МС, розвивається ІР. Крім того, лептин стимулює виділення адипоцитокінів із розвитком асептичного запалення й ендотеліальної дисфункції, що також сприяє розвитку ІР [3]. 
Ендотелій виконує бар’єрну функцію, бере участь у регуляції судинного тонусу, системи гемостазу, імунної відповіді й ангіогенезу [4]. Унаслідок різноманітних патологічних процесів відбуваються перебудова судинної стінки, порушення функції і десквамація ендотелію. Одним із чинників дисфункції ендотелію є судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF). VEGF є цитокіном, експресія якого зростає при гіпоксії, гіперглікемії, він активується у відповідь на гіперпродукцію прозапальних цитокінів [5].
Пошкодження судинної стінки цитокінами на тлі дисліпідемії призводить до атеросклеротичних процесів, що значно підвищує ризик серцево-судинних захворювань. Так, відомо, що в пацієнтів із МС утричі зростає ризик серцево-судинних захворювань і смерті [2, 6].
Проблема МС поширюється на всі вікові групи населення, у тому числі на осіб працездатного віку, призводячи до значного ризику інвалідизації і смертності, тому має важливе соціально-економічне значення [7].
Протягом останніх десятиліть науковці приділяли значну увагу вивченню особливостей порушення обміну тиреоїдних гормонів на тлі захворювань внутрішніх органів. Порушення тиреоїдного гомеостазу при МС, викликане порушенням конверсії тиреоїдних гормонів на периферії, що є результатом пригнічення активності дейодиназ, отримало назву «синдром нетиреоїдної патології» (СНТП). За даними літератури, СНТП спостерігається в 70 % госпіталізованих пацієнтів [7]. У нормі відбувається активація прогормону тироксину (Т4) з перетворенням у більш активний трийодтиронін (Т3) поза тканиною щитоподібної залози (ЩЗ) за допомогою дейодиназ [8–10]. 
У зв’язку з множинністю ураження й наявністю значної кількості коморбідної патології за МС відкритим залишається питання адекватної терапії таких хворих.
Ми пропонуємо спосіб корекції порушень вуглеводного, ліпідного обмінів, ендотеліальної функції у хворих із МС завдяки інсуліноміметичним, імуномодулюючим, антиоксидатними властивостям комплексу Оксилік і позитивному впливу на тиреоїдний гомеостаз у хворих на МС. Пропонується застосування комплексу Оксилік, що містить вітамін С (кислота аскорбінова) — 300 мг, вітамін Е (токоферол, дистилят із рослинної олії) — 36 мг, провітамін А (диспергований β-каротин) — 2 мг, лікопін (каротиноїди, ізольовані з екстракту томатів) — 2 мг, селен — 50 мкг. 
У той же час ефективність призначення мультивітамінних комплексів у поєднанні із селеном при МС залишається не вивченою.
Мета дослідження: вивчити ефективність лікування порушень вуглеводного, ліпідного обміну, ендотеліальної функції, антиоксидантної системи, тиреоїдного гомеостазу у хворих із метаболічним синдромом шляхом застосування комплексу Оксилік.

Матеріали та методи

Для підтвердження ефективності запропонованого способу лікування нами обстежені й проліковані 65 пацієнтів віком від 46 до 67 років із діагнозом МС, що встановлювався згідно з критеріями Міжнародної діабетичної федерації (IDF) на підставі антропометричних і клініко-лабораторних методів дослідження. Пацієнти були рандомізовані на дві групи (табл. 1): 30 хворих на МС (перша група), які отримували комплекс Оксилік протягом одного місяця на тлі базисного лікування антигіпертензивними й цукрознижувальними препаратами, і 35 осіб із МС (друга група), які отримували тільки базисну терапію. Пацієнти обох груп були порівнянними за віком і статтю.
Для дослідження рівня глікемії використовували глюкозооксидазний метод, рівні імунореактивного інсуліну (ІРІ), судинного ендотеліального фактора росту, тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину (вТ4), вільного трийодтироніну (вТ3) визначалися імуноферментним методом. Для вивчення ефективності периферичної конверсії тиреоїдних гормонів розраховували коефіцієнт вТ3/вТ4 (Кандор В.И., 1996).
Для розрахунку індексу інсулінорезистентості (HOMA-IR) використовували homeostasis model assessment index D.R. Matthews (1985). Кількість циркулюючих у крові десквамованих ендотеліоцитів підраховували за методом J. Hladovec у модифікації Н.Н. Петрищева та співавт. (Петрищев Н.Н., 2001). Для оцінки ліпідного спектра крові визначали рівні загальних ліпідів, загального холестерину (ХС), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) і високої щільності (ХС ЛПВЩ). Для розрахунку коефіцієнта атерогенності (КА) користувалися формулою А.Н. Климова (Камышников В.С., 2000). 
Дослідження пацієнтів проведені відповідно до положень Гельсінської декларації 1975 року, переглянутої і доповненої в 2002 році, директив національних комітетів з етики наукових досліджень, після дозволу комісії із біоетики ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» (протокол № 3 від 05.04.2019). Під час проведення тестів від усіх учасників отримано інформовану згоду, вжито всіх заходів для забезпечення анонімності учасників. 
Статистичний аналіз результатів дослідження здійснювався за спеціальними програмами із застосуванням парного й непарного t-критеріїв Стьюдента. Математичну обробку отриманих даних проводили за допомогою програмного комплексу Statistica 6.0 for Windows, серійний номер 31415926535897.
Обстеження проводили на початку й наприкінці 4-тижневого лікування. Як показали результати дослідження, вміст селену в сироватці венозної крові в більшості хворих на МС відповідав нижній межі норми (референсні нормальні величини селену становили 50–120 мг/л).

Результати

Результати проведеного лікування хворих на МС наведено в табл. 2.
У першій групі в результаті комбінованого лікування комплексом Оксилік на тлі базисної терапії МС встановлено вірогідне зростання рівня селену в сироватці венозної крові на 55,8 % (р < 0,05) і зростання активності глутатіонпероксидази на 45,7 %. Встановлено вірогідне зниження індексу HOMA-IR на 20 % (р < 0,05), покращення показників функціонального стану ендотелію, а саме зниження VEGF на 17 % (р < 0,05), зменшення кількості десквамованих ендотеліоцитів на 35 % (р < 0,05), покращення показників ліпідного обміну: зниження ХС на 28,6 % (р < 0,05), зростання ЛПВЩ на 25 % (р < 0,05) і зниження КА на 33,3 % (р < 0,05) на тлі прийому комплексу Оксилік, ці дані були статистично значущими щодо групи, яка отримувала лише базисну терапію. Також у першій групі встановлено зниження рівня вТ4 на 31,8 % (р < 0,05), зростання вТ3 на 25 % (р < 0,05), зростання співвідношення вТ3/вТ4 на 62,2 % (р < 0,05), що було більш суттєвим порівняно з групою порівняння. 
У хворих на МС встановлено негативні кореляційні зв’язки між рівнем селену в сироватці венозної крові й рівнем вТ4 (r = –0,368, р < 0,05), позитивні — із вмістом вТ3 (r = 0,397, р < 0,05) і співвідношенням вТ3/вТ4 (r = 0,483, р < 0,05). Також встановлено наявність позитивного кореляційного зв’язку між вмістом вТ3 у сироватці венозної крові й активністю глутатіонпероксидази (r = 0,348, р < 0,05), негативні кореляційні зв’язки між співвідношенням вТ3/вТ4 і рівнем HOMA-IR (r = –0,411, р < 0,05), рівнем циркулюючих ендотеліоцитів ( r = –0,392, р < 0,05) і КА ( r = –0, 438, р < 0,05).
Отже, додаткове призначення комплексу Оксилік пацієнтам із МС, який містить вітамін С (кислота аскорбінова) — 300 мг, вітамін Е (токоферол, дистилят із рослинної олії) — 36 мг, провітамін А (диспергований β-каротин) — 2 мг, лікопін (каротиноїди, ізольовані з екстракту томатів) — 2 мг, селен — 50 мкг, по одній капсулі протягом одного місяця призводить до вірогідного покращення чутливості рецепторів до інсуліну, що відображається в зниженні HOMA-IR, показників функціонального стану ендотелію (зниження продукції VEGF і десквамації ендотеліоцитів) і ліпідного обміну (зниження ХС, зростання ЛПВЩ і зниження КА), зниження титру рівня вТ4, зростання вТ3 і співвідношення вТ3/вТ4, що свідчить про покращення периферичної конверсії тиреоїдних гормонів, шляхом підвищення периферичного дейодування Т4 у більш активний Т3 унаслідок зростання активності дейодиназ.
Слід зазначити, що більшість пацієнтів (93 %) відзначали покращення самопочуття. Випадків непереносимості, побічних явищ комплексу не зареєстровано.

Обговорення

Селен входить до активного центру таких есенціальних щодо функціонування ЩЗ ферментів, як родина дейодиназ, і ферментів, що мають антиоксидантні властивості — глутатіонпероксидази й тиреоредуктази [11]. У пацієнтів із МС часто спостерігається дефіцит селену в організмі й недостатнє засвоєння вітамінів із продуктів харчування як результат мальдигестії і мальабсорбції на тлі супутньої патології. Недостатній вміст селену в організмі та вітамінів, що мають антиоксидантні властивості, очевидно, погіршує прогноз і зменшує ефективність лікування хворих на МС. 
Заслуговує на особливу увагу той факт, що селен активує ген р53, відповідальний за окиснювально-відновні реакції, входить до складу ферментів, які здійснюють детоксикацію в клітинах, нейтралізують вільні радикали, впливає на продукцію і метаболізм ейкозаноїдів, модулює процеси запалення й хемотаксису, має ліпідознижувальні й інсуліноміметичні властивості [12].
Позитивний вплив селеновмісних препаратів на вуглеводний обмін зумовлений їх інсуліноподібними властивостями, адже селен активує інсулін-сигнальний механізм шляхом фосфорилювання Akt і Pl3 протеїнкіназ, стимулює тирозинкіназу, а поєднання вживання даного мікроелемента з фізичними вправами сприяє зростанню активності протеїнів, що беруть участь у метаболізмі глюкози (AMPK, PGC-1A, GLUT-4), і лактату (LDN, MCT-1, MCT-4, COX-IV) у серці й скелетних м’язах в експерименті на мишах [13]. 
Сприятливий вплив селену на функціональний стан ендотелію відбувається завдяки його імуномодулюючим властивостям шляхом впливу на фактори транскрипції, у тому числі NF-κB, який регулює продукцію прозапальних цитокінів, що сприяє зниженню продукції судинного ендотеліального фактора росту, адже його виділення також відбувається на тлі підвищення їх кількості [14]. Зменшення інтенсивності десквамації ендотелію забезпечується зниженням продукції цитокінів на тлі пригнічення процесів вільнорадикального пошкодження судинної стінки. 
Крім того, препарати селену дозволяють нормалізувати ліпідний спектр крові завдяки покращенню вуглеводного обміну й метаболізму тиреоїдних гормонів. Цей мікроелемент безпосередньо сприяє зниженню синтезу проатерогенних ліпопротеїнів на тлі зростання антиатерогенної їх фракції за рахунок підвищення активності ліпопротеїнліпази та, можливо, збільшення кількості рецепторів до ЛПНЩ і активації гена SREBP-2, відповідального за синтез і поглинання холестерину [15].
Вітаміни А, Е, С, що входять до складу комплексу Оксилік, також є потужними антиоксидантами, тому їх призначення в комплексі із селеном суттєво посилить дію останнього. Зокрема, встановлено, що вітамін А, крім того, що є антиоксидантом, сприяє покращенню периферичної конверсії тиреоїдних гормонів зі зниженням сироваткового рівня ТТГ, зростанням Т3 і зниженням Т4 у жінок з ожирінням, у пременопаузному періоді після чотиримісячного прийому у вигляді ретинілу пальмітату [16].
Показання до застосування комплексу Оксилік: у складі комплексного лікування захворювань щитоподібної залози, серцево-судинних захворювань, цукрового діабету та МС, запальних захворювань шлунково-кишкового тракту, при незбалансованому харчуванні, стресах.
Протипоказаннями до призначення даного комплексу є індивідуальна непереносимість будь-якого з його компонентів (алергічні реакції).

Висновки

Позитивний вплив комплексу селену та вітамінів Оксилік на перебіг МС зумовлений мультимодальним позитивним впливом на основні патогенетичні ланки МС шляхом зменшення ІР, покращення показників ліпідного обміну, антиоксидантного захисту, функціонального стану ендотелію, тиреоїдного гомеостазу. 
Призначання комплексу, очевидно, спричиняє пригнічення продукції цитокінів завдяки імуномодулюючим властивостям селену й зменшенню шкідливого впливу вільних радикалів, покращенню чутливості рецепторів до інсуліну. 
Заслуговує на увагу покращення показників функціонального стану ендотелію і ліпідного обміну в аспекті потенційної антиішемічної дії, позитивного впливу на стан серцево-судинної системи тощо. 
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Bibliography

  1. De Oliveira C.M., Pavani J., Krieger J.E. et al. Body adiposity index in assessing the risk of type 2 diabetes mellitus development: the Baependi Heart Study. Diabetol. Metab. Syndr. 2019. 11. 76. URL: https://doi.org/10.1186/s13098-019-0467-1.
  2. Cercato C., Fonseca F.A. Cardiovascular risk and obesity. Diabetol. Metab. Syndr. 2019. 11. 74. doi: 10.1186/s13098-019-0468-0. 
  3. Gupta D., Krueger C.B., Lastra G. Over-nutrition, obesity and insulin resistance in the development of β-cell dysfunction. Curr. Diabetes Rev. 2012. 8(2). 76-83. DOI:10.2174/157339912799424564.
  4. Шишкин А.Н., Лындина М.Л. Эндотелиальная дисфункция, метаболический синдром и микроальбуминурия. Нефрология. 2009. 13(3). 24-31. 
  5. Loebig M., Klement J., Schmoller A., Betz S., Heuck N., Schweiger U., Peters A., Schultes B., Oltmanns K.M. Evidence for a relationship between VEGF and BMI independent of insulin sensitivity by glucose clamp procedure in a homogenous group healthy young men. PLoS One. 2010. 5(9). e12610. doi: 10.1371/journal.pone.0012610.
  6. Schiapaccassa A., Maranhão P.A., de Souza M.D.G.C., Panazzolo D.G., Nogueira Neto J.F., Bouskela E., Kraemer-Aguiar L.G. 30-days effects of vildagliptin on vascular function, plasma viscosity, inflammation, oxidative stress, and intestinal peptides on drug-naïve women with diabetes and obesity: a randomized head-to-head metformin-controlled study. Diabetology & Metabolic Syndrome. 2019. 11. 70. DOI: 10.1186/s13098-019-0466-2.
  7. Li R., Li W., Lun Z., Zhang H., Sun Z., Kanu J.S. et al. Prevalence of metabolic syndrome in mainland china: a meta-analysis of published studies. BMC Public Health. 2016. 16. 296. doi: 10.1186/s12889-016-2870-y.
  8. Wajner S.M., Maia A.L. New Insights toward the Acute Non-Thyroidal Illness Syndrome. Front Endocrinol (Lausanne). 2012. 3. 8. doi:10.3389/fendo.2012.00008.
  9. Wang B., Liu S., Li L., Yao Q., Song R., Shao X., Li Q., Shi X., Zhang J.A. Non-thyroidal illness syndrome in patients with cardiovascular diseases: A systematic review and meta-analysis. Int. J. Cardiol. 2017. 226. 1-10. doi: 10.1016/j.ijcard.2016.10.039. 
  10. El-Ella S.S.A., El-Mekkawy M.S., El-Dihemey M.A. Prevalence and prognostic value of non-thyroidal illness syndrome among critically ill children. An. Pediatr (Barc). 2019. 90(4). 237-243. doi: 10.1016/j.anpedi.2018.01.021. 
  11. Roman M., Jitaru P., Barbante C. Selenium biochemistry and its role for human health. Metallomics. 2014. 6(1). 25-54. doi: 10.1039/c3mt00185g.
  12. Бекарова А.М. Грудное вскармливание. Consilium medicum. Педиатрия. 2009. 3. 8-13. 
  13. Himoto T., Yoneyama H., Kurokohchi K., Inukai M., Masugata H., Goda F. et al. Selenium deficiency is associated with insulin resistance in patients with hepatitis C virus-related chronic liver disease. Nutr. Res. 2011. 31(11). 829-35. doi: 10.1016/j.nutres.2011.09.021.
  14. Smith A.D., Cheung E., Beshah E., Shea-Donohue T., Urban J.F. Selenium status alters the immune response and expulsion of adult Heligmosomoides bakeri in mice. Infection and immunity. 2013. 81(7). 2546-2553. doi: 10.1128/IAI.01047-12.
  15. Zhang Q., Qian Z.Y., Zhou P.H., Zhou X., Zhang D.L., He N. et al. Effects of oral selenium and magnesium co-supplementation on lipid metabolism, antioxidative status, histopathological lesions, and related gene expression in rats fed a high-fat diet. Lipids Health Dis. 2018. 17. 165. doi: 10.1186/s12944-018-0815-4.
  16. Farhangi M.A., Keshavarz S.A., Eshraghian M., Ostadrahimi A., Saboor-Yaraghi A.A. The effect of vitamin A supplementation on thyroid function in premenopausal women. J. Am. Coll. Nutr. 2012. 31(4). 268-74. DOI: 10.1080/07315724.2012.10720431.

Similar articles

Selenium and Thyroid Disorders
Authors: Pashkovska N.V. - State Higher Educational Institution of Ukraine «Bukovinian State Medical University», Chernivtsi, Ukraine
International journal of endocrinology 7 (71) 2015
Date: 2016.02.10
Categories: Endocrinology
Sections: Specialist manual
Selenium and autoimmune thyroid disorders
Authors: Пашковська Н.В.
ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

International journal of endocrinology Том 13, №1, 2017
Date: 2017.04.13
Categories: Endocrinology
Sections: Specialist manual
White spots in the questions related to selenium deficiency: about the place of selenium-containing drugs in the treatment of thyroid pathology
Authors: Булдигіна Ю.В., Терехова Г.М., Страфун Л.С., Шляхтич С.Л., Раков О.В.
ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», м. Київ, Україна
Київський міський центр ендокринної хірургії на базі КМКЛ № 3, м. Київ, Україна

International journal of endocrinology Том 16, №2, 2020
Date: 2020.05.06
Categories: Endocrinology
Sections: Clinical researches
Vitamin-mineral premix and treatment of diffusive nontoxic goiter
Authors: Турчина С.І.
ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України», м. Харків, Україна

International journal of endocrinology Том 14, №1, 2018
Date: 2018.05.04
Categories: Endocrinology
Sections: Specialist manual

Back to issue