Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Emergency medicine" Том 16, №5, 2020

Back to issue

Differentiated relief of uncomplicated hypertensive crisis at the pre-hospital stage

Authors: Голдовський Б.М., Лелюк Д.В.
Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України», м. Запоріжжя, Україна

Categories: Medicine of emergency

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Актуальність. Артеріальна гіпертензія — один з основних факторів ризику розвитку ішемічної хвороби серця та цереброваскулярної патології, що на 88,1 % визначає рівень смертності від серцево-судинних захворювань. Серцево-судинні захворювання є основною причиною інвалідизації населення в усіх розвинутих країнах світу, а також в Україні. Мета: поліпшити результати лікування неускладнених гіпертонічних кризів на догоспітальному етапі шляхом вивчення стану системної гемодинаміки, визначення балансу вегетативної нервової системи, маркерів системної запальної відповіді у хворих на артеріальну гіпертензію при неускладнених гіпертонічних кризах. Матеріали та методи. Було проведено дослідження 206 хворих із документованою гіпертонічною хворобою II стадії, серед них — 75 осіб, які мали стабільний перебіг захворювання та були обстежені амбулаторно; практично здорових — 31 особа. Проаналізовано показники варіабельності серцевого ритму в досліджених осіб. Усіх хворих обстежено фізикально, для чого було використано загальноклінічні, інструментальні та лабораторні методи діагностики; електрокардіограму реєстрували за загальноприйнятою методикою на 12-канальному комп’ютерному електрокардіографічному комплексі «Кардіолаб» («ХАІ-Медика», Харків). Обстеження проводили до початку надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) та після купірування гіпертонічного кризу. Результати. Оцінювання вихідного вегетативного статусу хворих на артеріальну гіпертензію та спрямованості його змін після прийому антигіпертензивних препаратів, проведене в рамках гострих медикаментозних проб, дозволяє говорити про можливості диференційованого вибору медикаментозної терапії та прогнозувати її ефективність. Зниження артеріального тиску (АТ) вірогідно зменшувало ризик як за шкалою Systematic COronary Risk Evaluation (SCORE) — з 5,83 [3,68; 8,66] % до 3,39 [1,87; 6,65] % (p < 0,05), так і за шкалою Framingham Risk Score (FRS) — з 31,93 [22,72; 43,25] % до 21,74 [15,35; 31,43] % (p < 0,05). Висновки. Надання ЕМД хворим із гіпертонічною хворобою було в цілому ефективним і супроводжувалось вірогідним зниженням систолічного АТ на –63,93 % і діастолічного АТ на –12,5 %. Ефективне зниження АТ сприяло зниженню кардіоваскулярного ризику як за шкалою SCORE, так і за шкалою FRS. Призначення диференційованої ЕМД пацієнтам із гіпертонічним кризом залежно від балансу вегетативної нервової системи було ефективним і супроводжувалось нормалізацією загального періферійного опору судин.

Актуальность. Артериальная гипертензия — один из основных факторов риска развития ишемической болезни сердца и цереброваскулярной патологии, что на 88,1 % определяет уровень смертности от сердечно-сосудистых заболеваний. Сердечно-сосудистые заболевания являются основной причиной инвалидизации населения во всех развитых странах мира, а также в Украине. Цель: улучшить результаты лечения неосложненных гипертонических кризов на догоспитальном этапе путем изучения состояния системной гемодинамики, определения баланса вегетативной нервной системы, маркеров системного воспалительного ответа у больных артериальной гипертензией при неосложненных гипертонических кризах. Материалы и методы. Проведено исследование 206 больных с документированной гипертонической болезнью II стадии, среди них — 75 человек, которые имели стабильное течение заболевания и были обследованы амбулаторно; практически здоровых — 31 человек. Проанализированы показатели вариабельности сердечного ритма у исследованных лиц. Все больные обследованы физикально, для чего были использованы общеклинические, инструментальные и лабораторные методы диагностики; электрокардиограмму регистрировали по общепринятой методике на 12-канальном компьютерном электрокардиографическом комплексе «Кардиолаб» («ХАИ-Медика», Харьков). Обследование проводили до начала оказания экстренной медицинской помощи (ЭМП) и после купирования гипертонического криза. Результаты. Оценка исходного вегетативного статуса больных артериальной гипертензией и направленности его изменений после приема антигипертензивных препаратов, проведенная в рамках острых медикаментозных проб, позволяет говорить о возможности дифференцированного выбора медикаментозной терапии и прогнозировать ее эффективность. Снижение артериального давления (АД) достоверно уменьшало риск как по шкале Systematic COronary Risk Evaluation (SCORE) — с 5,83 [3,68; 8,66] % до 3,39 [1,87; 6,65] % (p < 0,05), так и по шкале Framingham Risk Score (FRS) — с 31,93 [22,72; 43,25] % до 21,74 [15,35; 31,43] % (p < 0,05). Выводы. Оказание ЭМП больным с гипертонической болезнью было в целом эффективным и сопровождалось достоверным снижением систолического АД на –63,93 % и диастолического АД на –12,5 %. Эффективное снижение АД способствовало уменьшению кардиоваскулярного риска как по шкале SCORE, так и по шкале FRS. Назначение дифференцированной ЭМП пациентам с гипертоническим кризом в зависимости от баланса вегетативной нервной системы было эффективным и сопровождалось нормализацией общего периферического сопротивления сосудов.

Background. Arterial hypertension is one of the major risk factors for coronary heart disease and cerebrovascular patho­logy, which by 88.1 % determines the death rate from cardiovascular disease. Cardiovascular diseases are the main cause of disability of population in all developed countries, as well as in Ukraine. This research is aimed to improve the results of treatment for uncomplicated hypertensive crises at the pre-hospital stage by studying the status of systemic hemodynamics, determining the balance of the autonomic nervous system, markers of systemic inflammatory response in patients with hypertension in uncomplicated hypertensive crisis. Materials and methods. During the 2017–2019, an open-label prospective comparative study was conducted in 206 patients with documented stage 2 hypertension, and in 75 people who had a stable course of the disease and were examined on an outpatient basis. There were 31 apparently healthy individuals. The indices of heart rate variability were analyzed in the examined people. All patients were examined physically; generally clinical, instrumental and laboratory methods of diagnosis were used; the electrocardiogram was recorded according to the standard method on a 12-channel computer electrocardiographic complex Cardiolab (XAI Medica, Kharkiv). The examinations were performed before the start of emergency care and after hypertensive crisis relief. Results. Assessment of the initial vegetative status in hypertensive patients and the direction of its changes after taking antihypertensive drugs, conducted within the framework of acute drug tests, suggests the possibility of differentiated choice of drug therapy and predicts its effectiveness. Reducing blood pressure significantly decreased the percentage of risk, both according to the SCORE risk chart — from 5.83 [3.68; 8.66] % to 3.39 [1.87; 6.65] % (p < 0.05), and the Framingham Risk Score — from 31.93 [22.72; 43.25] % to 21.74 [15.35; 31.43] % (p < 0.05). Conclusions. The provision of emergency care to the patients with hypertensive disease was gene­rally effective and was associated with a significant decrease in systolic blood pressure — by 63.93 % and diastolic blood pressure — by 12.5 %. Effective reduction of blood pressure led to a decrease in cardiovascular risk, both according to the SCORE risk chart and the Framingham Risk Score. Differentiated emergency care of hypertensive patients depending on the balance of the autonomic nervous system was effective and was accompanied by normalization of systemic vascular resistance.


Keywords

артеріальна гіпертензія; неускладнений гіпертонічний криз; купірування кризу

артериальная гипертензия; неосложненный гипертонический криз; купирование криза

arterial hypertension; uncomplicated hypertensive crisis; crisis treatment


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

  1. Лутай М.І. Ефективність комбінованої терапії артеріальної гіпертензії в Україні. Результати багатоцентрового дослідження ТРІУМФ. Український кардіологічний журнал. 2016. № 4. C. 17-28.
  2. Артеріальна гіпертензія. Оновлена та адаптована клінічна настанова, заснована на доказах. Асоціація кардіологів України. Київ, 2012. № 2. C. 139.
  3. Пузанова О.Г. Обобщение и информирование о заблуждении концептуальной доисторической профессии в сфере здравоохранения. Киев: НМУ А.А. Богомольца, 2015. С. 73.
  4. Свищенко Е.П., Міщенко Л.А. Результати дослідження СТАРТ. Український кардіологічний журнал. 2017. № 6. С. 14-23.
  5. Корнацький В.М., Дяченко Л.О., Михальчук В.М. Вплив психосоціальних чинників на стан здоров’я та якість життя населення. Український кардіологічний журнал. 2017. № 2. C. 106-113.
  6. Верткин А.Л., Тополянский А.В., Абдуллаева А.Ю. и др. Гипертонический криз: патогенез, клиническая картина, лечение. Кардиология. 2013. № 53(6). С. 66-70.
  7. Kumar S., Bkhatiya T., Kapur A. Chrezvychaynyye situatsii i srochnost gipertonii. Klinicheskiye Zaprosy. Nefrologii. 2013. № 2(1). P. 1-14.
  8. Seravalle G. Simpaticheskaya nervnaya sistema pri gipertonii. Pri feokhromotsitomakh, paragangliomakh i narusheniyakh simpatoadrenalovoy sistemy. Humana Press. Cham. 2018. P. 201-212.
  9. Полстяной А.О., Федорченко М.О., Романюк М.Г. Научно-исследовательская работа по составу симпатической и парасимпатической вегетативно-нервной системы. Молодий вчений. 2017. № 51(11). С. 96-99.
  10. Basantsova N.Y., Tibekina L.M., Shishkin A.N. Rol vegetativnoy nervnoy sistemy v razvitii tserebrokardialnykh narusheniy. Zhurnal nevrologii i psikhiatrii im. Korsakova S.S. 2017. № 117(11). С. 153-160.
  11. Yeromina N.M., Khursa R.V., Mesnikova I.L. Variabelnost serdechnogo ritma u patsiyentov s arterialnoy gipertenziyey raznykh gemodinamicheskikh fenotipov. Kardiovaskulyarnaya terapiya i profilaktika. 2019. № 18(S1). P. 66-67.
  12. Іманова Н.І. Прогностичні можливості дослідження варіабельності серцевого ритму при захворюваннях серцево-судинної системи. Вісник проблем біології і медицини. 2014. № 3(2). C. 109.
  13. Коваленко В.Н., Несукай Ю.Е., Дмитриченко Е.В. Вариабельность ритма сердца как показатель функции вегетативной нервной системы у больных с сердечно-сосудистыми заболеваниями. Украинский кардиологический журнал. 2006. № 3. С. 68-71.
  14. Шаврин А.П., Головский Б.М. Исследования связей маркеров воспаления с уровнем артериального давления. Цитокины и воспаление. 2006. № 5(4). С. 10-12.
  15. Артеріальна гіпертензія. Оновлена та адаптована клінічна настанова, заснована на доказах. Асоціація кардіологов України. 2012. № 1. С. 96-152.
  16. Яблучанський Н.І. Варіабельність серцевого ритму. На допомогу практикуючому лікарю. Харків: КНУ, 2010. С. 131.
  17. Bland Dzh.M., Butland B.K., Pikok Dzh.L. Statisticheskoye rukovodstvo dlya soiskateley grantov na issledovaniya. Meditsinskaya shkola bolnitsy Svyatogo Georgiya. London, 2012.
  18. Никонов В.В., Соколов А.С., Киношенко Є.І. Возможности применения кардиоселективных парентеральных бета-блокаторов в медицине неотложных состояний. Медицина неотложных состояний. 2018. № 1. C. 88.
  19. Сиренко Ю.М., Мищенко Л.А., Радченко Г.Д. Классификация и стандарты оказания медицинской помощи больным артериальной гипертензией Ассоциации кардиологов Украины. Артериальная гипертензия. 2018. № 4(60).
  20. Потешкина Н.Г. Дифференцированный подход к терапии гипертонических кризов. Медицинский совет. 2013. № 4(2). С. 48-54. 
  21. Голубева Г.Ю., Голубев Ю.Ю., Мелентьев А.С. Сравнительный анализ вариабельности сердечного ритма у больных с осложненным и неосложненным течением артериальной гипертензии. Вестник Российского государственного медицинского университета. 2012. № 6. С. 5-8.

Back to issue