International neurological journal Том 16, №7, 2020

Актуальність. У пацієнтів з руховими флуктуаціями, що є ускладненнями хвороби Паркінсона (ХП), частою є затримка періоду «включення» при використанні леводопи. Це відкрите дослідження спрямоване на те, щоб оцінити вплив апоморфіну на час до «включення» у пацієнтів із ХП із ранковою акінезією. Матеріали та методи. Популяція для оцінки безпеки становила 127 зарахованих пацієнтів, а популяція повного аналізу становила 88 пацієнтів. Пацієнти завершили 7-денний початковий період лікування леводопою, фіксуючи час до «включення» після кожної ранкової дози леводопи. Пацієнтам поступово підбирали дозу апоморфіну до оптимальної (2–6 мг) на фоні протиблювальної терапії триметобензамідом. Апоморфін вводили щоранку протягом 7-денного періоду лікування, а час до «включення» фіксувався самостійно за допомогою щоденника. Первинна кінцева точка ефективності була представлена часом до «включення» під час лікування апоморфіном порівняно з початковим періодом лікування леводопою. Вторинні оцінки включали шкали загальних оцінок. Безпеку й переносимість визначали методом оцінки небажаних явищ (НЯ). Результати. Пацієнти, які отримували апоморфін, досягали середнього ± стандартне відхилення часу до «включення» 23,72 ± 14,55 хвилини, що вірогідно менше, ніж 60,86 ± 18,11 хвилини у тих, хто отримував леводопу (Р < 0,0001). Про випадки відсутності відповіді на дозу (визначені як час до «включення» > 60 хвилин) частіше повідомлялося в групі леводопи порівняно з групою апоморфіну (46 % проти 7 % відповідно згідно із записами в щоденниках). Вторинні кінцеві результати підтверджували первинні результати ефективності, із значним покращанням під час періоду лікування апоморфіном порівняно з початковим періодом лікування леводопою (усі Р < 0,0001). Найпоширенішими НЯ були нудота й запаморочення. Більшість пацієнтів, які достроково завершили участь у дослідженні через НЯ, вибули на етапі титрування дози. Висновки. Ін’єкції апоморфіну значно скорочували час до «включення» у пацієнтів із ХП, у яких спостерігалася затримка настання ефекту від ранкової дози леводопи, і добре переносилися більшістю пацієнтів. Після лікування апоморфіном у пацієнтів з ранковою акінезією, у яких були рухові флуктуації, спостерігалося швидке й стабільне скорочення часу до настання періоду «включення».

Актуальность. У пациентов с двигательными флуктуациями, являющимися осложнениями болезни Паркинсона (БП), частой является задержка периода «включения» при использовании леводопы. Это открытое исследование направлено на то, чтобы оценить влияние апоморфина на время до «включения» у пациентов с БП с утренней акинезией. Материалы и методы. Популяция для оценки безопасности составляла 127 зачисленных пациентов, а популяция полного анализа составила 88 пациентов. Пациенты завершили 7-дневный начальный период лечения леводопой, фиксируя время до «включения» после каждой утренней дозы леводопы. Пациентам постепенно подбирали дозу апоморфина до оптимальной (2–6 мг) на фоне противорвотной терапии триметобензамидом. Апоморфин вводили каждое утро в течение 7-дневного периода лечения, а время до «включения» фиксировалось самостоятельно с помощью дневника. Первичная конечная точка эффективности была представлена временем до «включения» во время лечения апоморфином по сравнению с начальным периодом лечения леводопой. Вторичные оценки включали шкалы общих оценок. Безопасность и переносимость определяли методом оценки нежелательных явлений (НЯ). Результаты. Пациенты, получавшие апоморфин, достигали среднего ± стандартное отклонение времени до «включения» 23,72 ± 14,55 минуты, что достоверно меньше, чем 60,86 ± 18,11 минуты у тех, кто получал леводопу (Р < 0,0001). О случаях отсутствия ответа на дозу (определяемые как время до «включения» > 60 минут) чаще сообщалось в группе леводопы по сравнению с группой апоморфина (46 % против 7 % соответственно согласно записям в дневниках). Вторичные конечные результаты подтверждали первичные результаты эффективности со значительным улучшением во время периода лечения апоморфином по сравнению с начальным периодом лечения леводопой (все р < 0,0001). Наиболее распространенными НЯ были тошнота и головокружение. Большинство пациентов, которые досрочно завершили участие в исследовании из-за НЯ, выбыли на этапе титрования дозы. Выводы. Инъекции апоморфина значительно сокращали время до «включения» у пациентов с БП, у которых наблюдалась задержка наступления эффекта от утренней дозы леводопы, и хорошо переносились большинством пациентов. После лечения апоморфином у пациентов с утренней акинезией, у которых были двигательные флуктуации, наблюдалось быстрое и стабильное сокращение времени до наступления периода «включения».

Background. In patients with motor fluctuations complicating Parkinson’s disease (PD), delays in time-to-ON with levodopa are common. This open-label study aimed to assess the effect of apomorphine on time-to-ON in PD patients with morning akinesia. Methods. The safety population included 127 enrolled patients, and the full analysis set (FAS) included 88 patients. Patients completed a 7-day levodopa baseline period recording their time-to-ON following each morning dose of levodopa. Patients were titrated to an optimal dose of apomorphine (2–6 mg) while taking trimethobenzamide antiemetic therapy. Apomorphine was injected each morning for a 7-day treatment period and time-to-ON was self-recorded in 5-minute blocks. The primary efficacy variable was time-to-ON in the apomorphine treatment period versus the baseline levodopa period. Secondary assessments included and global impression scales. Safety and tolerability were assessed through adverse events (AEs). Results. Patients receiving apomorphine achieved mean ± standard deviation time-to-ON 23.72 ± 14.55 minutes, reduced from 60.86 ± 18.11 minutes with levodopa (P < 0.0001). Dose failures (defined as time-to-ON > 60 minutes) were more commonly reported with levodopa versus apomorphine (46 % vs. 7 % of diary entries, respectively). Secondary endpoints supported the primary efficacy findings, with significant improvements from levodopa baseline to apomorphine treatment period (all P < 0.0001). The most common AEs were nausea and dizziness. Most patients who discontinued because of AEs did so in the titration phase. Conclusions. Apomorphine injections significantly reduced time-to-ON in PD patients experiencing delayed onset of their morning levodopa dose, and was well tolerated in most patients. After apomorphine treatment, fluctuating patients with morning akinesia experienced rapid and reliable improvement of time-to-ON.

апоморфін; хвороба Паркінсона; ранкова акінезія; леводопа

апоморфин; болезнь Паркинсона; утренняя акинезия; леводопа

apomorphine; Parkinson’s disease; morning akinesia; levodopa