Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Emergency medicine" Том 17, №1, 2021

Back to issue

Clinical bases of the syndrome of hypertensive crisis in the primary care

Authors: Васкес Абанто Х.Э.(1), Васкес Абанто А.Э.(2), Арельяно Васкес С.Б.(3)
(1) — КНП «Центр экстренной медицинской помощи и медицины катастроф», г. Киев, Украина
(2) — Частная клиника «Медиком», г. Киев, Украина
(3) — Специалист по физической терапии и реабилитации, г. Чимботе, Перу

Categories: Medicine of emergency

Sections: Specialist manual

print version


Summary

Гіпертонічний криз є частим явищем на рівні первинної медико-санітарної допомоги. Одним із основних завдань у діагностиці та лікуванні гіпертонічного кризу в екстреній медицині є диференціація між гіпертензивною ургентністю (неускладненим гіпертонічним кризом) і невідкладністю (ускладненим гіпертонічним кризом), заснована на наявності пошкодження органа-мішені у другому випадку. Адекватна стратифікація, профілактика і регресія пошкод­ження, викликаного гіпертонічним кризом, можуть запобігти появі нових довгострокових подій. Стани гіпертензивної ургентності (неускладненого гіпертонічного кризу) зазвичай не пов’язані з безпосереднім ризиком для життя, тому лікування може бути розпочато і навіть закінчено в амбулаторних умовах. Стани гіпертензивної невідкладності (ускладненого гіпертонічного кризу) — це дуже серйозні клінічні ситуації, що вимагають госпіталізації. При наявності тяжкої гіпертонії у пацієнта, безсимптомної або з неспецифічними симптомами, треба застосувати обережний терапевтичний підхід. При лікуванні станів гіпертензивної ургентності зусилля медиків спрямовані як на зниження показників артеріального тиску (як мінімум 20 % від базових показників), так і на уникнення раптового та/або надмірного його зниження (необхідно зберігати зону пенумбри). Отже, швидкодіючі препарати не слід використовувати через ризик виникнення ішемічних подій. У разі станів гіпертензивної невідкладності вибір препарату повинен бути індивідуальним, причому парентеральний шлях його введення є найбільш поширеною формою. При відсутності симптомів пошкодження органів-мішеней більшість пацієнтів, ймовірно, можуть лікуватися в амбулаторних умовах. Дотримання чіткої спадкоємності діагностично-терапевтичних заходів на догоспітальному етапі та в стаціонарі є необхідною умовою для реальної стабілізації даного стану. Екстрені стани, пов’язані з гіпертонічним кризом, в Україні є основними причинами звернення та/або виклику лікаря екстреної медицини (≈ 25–26 %). Гіпертонічний криз, первинний прояв або ускладнення раніше діагностованої артеріальної гіпертензії, найчастіше може мати місце у вигляді різкого підвищення артеріального тиску ≥ 180/120 мм рт.ст. (хоча клініка гіпертонічної кризи іноді спостерігається і при менших цифрах). Методи пошуку літератури: база даних Scopus, Web of Science, MedLine, CyberLeninka, РИНЦ.

Гипертонический криз представляет собой частое явление на уровне первичной медико-санитарной помощи. Одной из основных задач в диагностике и лечении гипертонического криза в экстренной медицине является дифференциация между гипертензивной ургентностью (неосложненным гипертоническим кризом) и неотложностью (осложненным гипертоническим кризом), основанная на наличии повреждения органа-мишени во втором случае. Адекватная стратификация, профилактика и регрессия повреждения, вызванного гипертоническим кризом, могут предотвратить появление новых долгосрочных событий. Состояния гипертензивной ургентности (неосложненного гипертонического криза) обычно не связаны с непосредственным риском для жизни, поэтому лечение может быть начато и даже завершено в амбулаторных условиях. Состояния гипертензивной неотложности (осложненного гипертонического криза) — это очень серьезные клинические ситуации, которые требуют госпитализации. При наличии тяжелой гипертонии у пациента, бессимптомной или с неспецифическими симптомами, следует предпринять осторожный терапевтический подход. При лечении состояний гипертензивной ургентности усилия медиков направлены как на снижение показателей артериального давления (как минимум 20 % от базовых показателей), так и на избегание внезапного и/или чрезмерного его снижения (необходимо сохранять зону пенумбры). Следовательно, быстродействующие препараты не следует использовать из-за риска возникновения ишемических событий. При состояниях гипертензивной неотложности выбор препарата должен быть индивидуальным, причем парентеральный путь его введения является наиболее распространенной формой. При отсутствии симптомов повреждения органов-мишеней большинство пациентов, вероятно, могут лечиться в амбулаторных условиях. Соблюдение четкой преемственности диагностико-терапевтических мероприятий на догоспитальном этапе и в стационаре является необходимым условием для реальной стабилизации данного состояния. Экстренные состояния, связанные с гипертоническим кризом, в Украине являются основными причинами обращения и/или вызова врача экстренной медицины (≈ 25–26 %). Гипертонический криз, первичное проявление или осложнение ранее диагностированной артериальной гипертензии, чаще всего может иметь место в виде резкого повышения артериального давления ≥ 180/120 мм рт.ст. (хотя клиника гипертонического криза иногда наблюдается и при меньших цифрах). Методы поиска литературы: база данных Scopus, Web of Science, MedLine, CyberLeninka, РИНЦ.

Hypertensive crisis is a common occurrence at the level of all primary healthcare. One of the main tasks in the diagnosis and treatment of a hypertensive crisis in emergency medicine is the ability to differentiate between a hypertensive emergency and urgency, based on the presence of damage to the target organ in the first case. An appropriate stratification, prevention, and regression of the damage caused by hypertensive crisis could prevent future events in the long term. The states of hypertensive urgency (uncomplicated hypertensive crisis) are usually not associated with an immediate risk to life, so treatment can be started, even completed, on an outpatient basis. Hypertensive emergency conditions (complicated hypertensive crisis) are very serious clinical situations that require hospitalization. In a case of severe hypertension in a patient, asymptomatic or with non-specific symptoms, a cautious therapeutic approach should be taken. When treating conditions of hypertensive urgency, the efforts of physicians are aimed both at lowering blood pressure (at least 20 % of the baseline) and avoi­ding its sudden and/or excessive decrease (it is necessary to maintain penumbra zone). Therefore, fast-acting drugs should not be used because of the risk of ischemic events. In the case of hypertensive emergency conditions, the choice of drugs should be individual, and the parenteral route of administration is the most common form. In the absence of symptoms of target organ damage, most of the patients are likely to be treated on an outpatient basis. Compliance with a clear continuity of diagnostic and therapeutic measures at the prehospital stage and in the hospital is a necessary condition for the real stabilization of this state. Emergency conditions associated with a hypertensive crisis are the main reasons for contacting and/or calling the physician of emergency medicine in Ukraine (≈ 25–26 %). Hypertensive crisis, the primary manifestation or complication of a previously diagnosed arterial hypertension, most often can occur as a severe increase in blood pressure ≥ 180/120 mm Hg (although the clinical picture of hypertensive crisis is sometimes observed with lower numbers). The literature search methods are as follows Scopus database, Web of Science, MedLine, CyberLeninka, RISC.


Keywords

гіпертонічний криз; неускладнений гіпертонічний криз; ускладнений гіпертонічний криз; артеріальна гіпертензія

гипертонический криз; неосложненный гипертонический криз; осложненный гипертонический криз; артериальная гипертензия

hypertensive crisis; hypertensive urgency; hypertensive emergency; arterial hypertension


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

  1. Васкес Абанто Х.Э., Васкес Абанто А.Э. Экстренная медицина и гипертонический криз. Новости медицины и фармации. 2020. № 7(725). 
  2. Васкес Абанто А.Э., Васкес Абанто Х.Э. Гипертонический криз в практике врача первичного звена. Екстрена медицина: від науки до практики. 2018. № 1(27). С. 58-79.
  3. Alshami A., Romero C., Avila A., Varon J. Management of hypertensive crises in the elderly. J. Geriatr. Cardiol. 2018 Jul. 15(7). Р. 504-512. DOI: 10.11909/j.issn.1671-5411.2018.07.007.
  4. Aggarwal M., Khan I.A. Hypertensive crisis: hypertensive emergencies and urgencies. Cardiol. Clin. 2006 Feb. 24(1). Р. 135-46. DOI: 10.1016/j.ccl.2005.09.002.
  5. Васкес Абанто А.Э., Васкес Абанто Х.Э. Актуализация данных по артериальной гипертензии к 2020 году (часть 1). Артериальная гипертензия. 2020. Т. 13. № 3. C. 42-60. DOI: 10.22141/2224-1485.13.2-3.2020.205337.
  6. Васкес Абанто А.Э., Васкес Абанто Х.Э. Артериальная гипертензия на основе доказательств (конец 2017 — начало 2018 года). 1-я часть. Кардиология: от науки к практике. 2018. № 01(30). С. 53-75.
  7. Васкес Абанто А.Э., Васкес Абанто Х.Э. Артериальная гипертензия на основе доказательств (конец 2017 — начало 2018 года). 2-я часть. Кардиология: от науки к практике. 2018. № 2(31). С. 48-69.
  8. Ipek E., Oktay A.A., Krim S.R. Hypertensive crisis: an update on clinical approach and management. Curr. Opin. Cardiol. 2017 Jul. № 32(4). Р. 397-406. DOI: 10.1097/HCO.0000000000000398.
  9. Березин А.Е. Современная стратегия неотложной медицинской помощи при гипертоническом кризе. Укр. мед. часопис. 2017. № 3(119). V/VI. С. 111-117.
  10. Никонов В.В., Никонова В.В. Гипертоническая болезнь. Медицина неотложных состояний. 2006. № 2(3). С. 8-14.
  11. Васкес Абанто Х.Э., Васкес Абанто Х.Э., Арельяно Васкес С.Б. От формальных задач к реальной работе врача в неотложной медицине. Медицина неотложных состояний. 2016. 6(77). 17-23. 
  12. Dulin B.R., Haas S.J., Abraham W.T., Krum H. Do elderly systolic heart failure patients benefit from beta blockers to the same extent as the non-elderly? Meta-analysis of > 12,000 patients in large-scale clinical trials. Am. J. Cardiol. 2005. 95(7). 896-8. DOI: 10.1016/j.amjcard.2004.11.052.
  13. Johnson W., Nguyen M.L., Patel R. Hypertension crisis in the emergency department. Cardiol. Clin. 2012 Nov. 30(4). 533-43. DOI: 10.1016/j.ccl.2012.07.011.
  14. Васкес Абанто Х.Э., Васкес Абанто Х.Э. Сравнительная оценка факторов риска сердечно-сосудистых заболеваний у граждан-латиноамериканцев, проживающих на Украине и в Перу. Тезисы VIII Евразийского конгресса кардиологов, 27–28 мая 2020 года. Россия, Москва. 84-85.
  15. Васкес Абанто А.Э., Васкес Абанто Х.Э. Влияние факторов риска сердечно-сосудистых заболеваний на вероятность возникновения артериальной гипертензии у латиноамериканских граждан-мужчин, проживающих в Перу и на Украине. Тезисы VII Евразийского конгресса кардиологов, 17–18 мая 2019 года. Республика Узбекистан, Ташкент. Евразийский кардиологический журнал. 2019. 2. 32-33.
  16. Salkic S., Ljuca F., Batic-Mujanovic O., Brkic S., Mesic D., Mustafic S. The frequency of hypertension crises in the emergency medical service department in tuzla. Med. Arch. 2013 Dec. 67(6). 393-396. DOI: 10.5455/medarh.2013.67.393-396.
  17. Васкес Абанто А.Э., Васкес Абанто Х.Э., Арельяно Васкес С.Б. Факторы риска артериальной гипертензии и других сердечно-сосудистых заболеваний у латиноамериканцев, проживающих на Украине и в Перу. Тезисы XVI Всероссийского конгресса «Артериальная гипертония — 2020», 11–12 марта 2020 года. Россия, Ярослав. 105-106.
  18. 2019. Hypertension in Adults: Diagnosis and Management. NICE Guideline (NG136). Published August 2019. https://www.nice.org.uk/guidance/ng136
  19. 2018 ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension: The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Cardiology and the European Society of Hypertension. J. Hypertens. 2018. 36(10). 1953-2041. DOI: 10.1097/HJH.0000000000001940.
  20. Manish S., Lee S.M. Hypertensive Emergency. Med. Clin. North Am. 2017 May. 101(3). 465-478. DOI: 10.1016/j.mcna. 2016.12.007. Epub 2017 Mar 2.
  21. Lagi A., Cencetti S. Hypertensive emergencies: a new clinical approach. Clinical Hypertension. 2015. DOI: org/10.1186/s40885-015-0027-4.
  22. Marik P., Rivera R. Hypertensive emergencies: An update. Curr. Opin. Crit. Care. 2011. 17. 569-580. DOI: 10.1097/MCC.0b013e32834cd31d.
  23. Hopkins C. Hypertensive Emergencies: Uncontrolled Blood Pressure, Management of Hypertensive Emergencies. MedScape. Updated: Feb 05, 2018. URL: https://emedicine.medscape.com/article/1952052-overview 
  24. Patel K.K., Young L., Howell E.H. Characteristics and Outcomes of Patients Presenting With Hypertensive Urgency in the Office Setting. JAMA Intern. Med. DOI: 10.1001/jamainternmed. 2016.1509. 
  25. Quesada-Porras J., Campos-Manley A., Murra G. Manejo y Abordaje de Hipertensión en Servicios de Emergencia. Crónicas Científicas. Vol. 6 (Mayo — Agosto 2017). 14-23. ISSN: 2215-4264. URL: https://www.cronicascientificas.com/index.php/ediciones/edicion-vi-mayo-agosto-2017/26-ediciones/201-manejo-y-abordaje-de-hipertension-en-servicios-de-emergencia 
  26. Centers for Disease Control And Prevention. Vital signs: prevalence, treatment, and control of hypertension — United States, 1999–2002 and 2005–2008. MMWR — Morb Mortal Wkly Rep. 2011 Feb 4. 60(4). 103-8. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21293325 
  27. Недогода С.В., Баранова Е.И., Кобалава Ж.Д., Конради А.О. Алгоритмы ведения пациента с гипертоническим кризом. Общероссийская общественная организация «Содействия профилактике и лечению артериальной гипертензии «Антигипертензивная лига». Санкт-Петербург, 2015. 32 с. URL: http://www.ahleague.ru/images/rekom/Algoritmy_AG.pdf
  28. Aronow W.S. Treatment of hypertensive emergencies. Ann. Transl. Med. 2017 May. 5(suppl. 1). S5. DOI: 10.21037/atm.2017.03.34.
  29. Petrák O., Zelinka T., Štrauch B., Rosa J. [et al.]. Combination antihypertensive therapy in clinical practice. The analysis of 1254 consecutive patients with uncontrolled hypertension. J. Hum. Hypertens. 2016 Jan. 30(1). 35-9. DOI: 10.1038/jhh.2015.24.
  30. La hipertensión arterial en el Perú, a propósito del Dia Mundial de la Hipertensión. Boletín Epidemiológico del Perú. 2019. 28(19). 459-460. URL: https://www.dge.gob.pe/portal/docs/vigilancia/boletines/2019/19.pdf
  31. 2019. Hypertension in pregnancy: diagnosis and management. NICE guideline (NG133). Published date: June 2019. https://www.nice.org.uk/guidance/ng133 
  32. Arguedas Quesada J.A. Guias basadas en la evidencia para el manejo de la presion arterial elevada en los adultos 2014 (JNC 8). Actualizacion Medica Periodica (www.ampmd.com). Numero 152. Enero 2014. URL: http://jama.jamanetwork.com/journal.aspx 
  33. Varounis C., Katsi V., Nihoyannopoulos P., Lekakis J., Tousoulis D. Cardiovascular Hypertensive Crisis: Recent Evidence and Review of the Literature. Front. Cardiovasc. Med. 10 January 2017. DOI: https://doi.org/10.3389/fcvm.2016.00051.
  34. 2016. ACC/AHA Guideline Focused Update on Duration of Dual Antiplatelet Therapy in Patients With Coronary Artery Disease. A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association. Journal of the American College of Cardiology. 2016. Vol. 68. Issue 10. 1082-1115. DOI: 10.1016/j.jacc.2016.03.513.
  35. 2017. ACC/AHA/AAPA/ABC/ACPM/AGS/APhA/ASH/ASPC/NMA/PCNA Guideline for the Prevention, Detection, Evaluation, and Management of High Blood Pressure in Adults. A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Clinical Practice Guidelines. J. Am. Coll. Cardiol. 2017 Nov 13. DOI: 10.1016/j.jacc.2017.11.006.
  36. Dawson D.K., Hawlisch K., Prescott G. Prognostic role of CMR in patients presenting with ventricular arrhythmias. JACC Cardiovasc Imaging. 2013 Mar. 6(3). 335-44. DOI: 10.1016/j.jcmg.2012.09.012. 
  37. de la Sierra A., González-Segura D. Risk factors in hypertensive patients without previous cardiovascular events [Article in Spanish]. Med. Clin. (Barc). 2011 May 14. 136(13). 559-64. DOI: 10.1016/j.medcli.2010.11.025. 
  38. Tamayo M.C., Fernández-Nuñez J.M., Mártinez C.M. Crisis hipertensivas. En: Cordero J.A., Hormeño R.M., eds. Manual de urgencias y emergencias. Grupo de Urgencias y Atención Continuada de la semFYC. SemFYC. 2008. 27-34.
  39. Dillard J.N., Knapp S. Complementary and alternative pain therapy in the emergency department. Emerg. Med. Clin. North Am. 2005 May. 23(2). 529-49. DOI: 10.1016/j.emc.2004.12.015.
  40. Saberi F., Adib-Hajbaghery M., Zohrehea J. Predictors of prehospital delay in patients with acute myocardial infarction in kashan city. Nurs Midwifery Stud. 2014 Dec. 3(4). e24238. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4348727/ 
  41. Taylor D.A. Hypertensive Crisis: A Review of Pathophysiology and Treatment. Crit. Care Nurs Clin. North Am. 2015 Dec. 27(4). 439-47. DOI: 10.1016/j.cnc.2015.08.003. Epub 2015 Sep 26. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/26567490 
  42. Van den Born B.J., Lowenberg E.C., van der Hoeven N.V. [et al.]. Endothelial dysfunction, platelet activation, thrombogenesis and fibrinolysis in patients with hypertensive crisis. J. Hypertens. 2011 May. 29(5). 922-7. DOI: 10.1097/HJH.0b013e328345023d.
  43. Shantsila A., Dwivedi G., Shantsila E. [et al.]. Persistent macrovascular and microvascular dysfunction in patients with malignant hypertension. Hypertension. 2011 Mar. 57(3). 490-6. DOI: 10.1161/HYPERTENSIONAHA.110.166314. Epub 2011 Jan 24.
  44. Braverman A.C. Acute aortic dissection: clinician update. Circulation. 2010. 122. 184-8. DOI: 10.1161/CIRCULATIONAHA.110.958975.

Back to issue