



Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
UkraineNeuroGlobal
UkraineCardioGlobal
Сучасні тренди діагностики і лікування в стоматології
Актуальні інфекційні захворювання
Травма та її наслідки
UkraineOncoGlobal
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
UkrainePediatricGlobal
Національна школа терапевтів України
день перший
день другий
день третій
Жінка та війна: формули виживання
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Газета "Новини медицини та фармації" Аллергология и пульмонология (246) 2008 (тематический номер)
Повернутися до номеру
Діагностика симптомів, характерних для бронхіальної астми в дітей, за матеріалами активного анкетування
Автори: Л.Д. КОЦУР, Ю.М. МОСТОВИЙ, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Рубрики: Педіатрія/Неонатологія, Пульмонологія
Розділи: Клінічні дослідження
Версія для друку
Вступ
Бронхіальна астма (БА) належить до найбільш поширених хронічних захворювань у дітей і характеризується високим рівнем інвалідності й смертності [11]. Успіх терапії БА та прогноз значною мірою залежать від того, наскільки вчасно виявлено захворювання, а розробка профілактичних і лікувальних програм вимагає наявності відомостей про його поширеність.
Найбільшого визнання у світі здобули стандартизовані підходи до вивчення поширеності БА та алергічних захворювань у дітей, запропоновані в дослідженні International Study of Asthma and Allergies in Childhood (ISAAC), I фаза якого тривала з 1991 по 1995 р. [10]. Проведені більш ніж у 50 країнах епідеміологічні дослідження виявили зростання захворюваності на БА серед дітей, значні регіональні відмінності та суттєву різницю між даними, що отримані в дослідженнях і опубліковані в матеріалах офіційної статистики [7, 8, 10, 11].
Відзначені закономірності є характерними і для України. Стандартизовані епідеміологічні дослідження, проведені серед дітей у Києві та Харківській області, продемонстрували, що реальна поширеність БА є суттєво вищою, а отже, існує досить велика група дітей із недіагностованою БА [2, 4, 5].
Розробки клініко-епідеміологічних напрямків стосовно дітей здатні суттєво оптимізувати лікування БА на ранніх етапах, що надалы буде впливати на низку важливих медико-соціальних параметрів.
У зв'язку з цим нами проведена робота, метою якої стало виявлення недіагностованої БА в дітей за допомогою комплексного клініко-функціонального обстеження, що включало активне анкетування, дослідження ФЗД та проведення алергологічного обстеження.
У даній публікації пропонуються результати анкетного обстеження дітей.
Матеріали та методи
Епідеміологічним дослідженням було охоплено 2456 дітей (1237 хлопчиків та 1219 дівчаток) віком від 7 до 14 років — учнів загальноосвітніх шкіл м. Вінниці. Використовувались анкети ISAAC, що містили: 1) запитання щодо наявності свистячого та/або хриплячого дихання (wheezing) коли-небудь та за останні 12 місяців; свистячого та/або хриплячого дихання, індукованого фізичним навантаженням; нічного кашлю, не пов'язаного із застудою; бронхіальної астми; 2) запитання щодо тяжкості цих симптомів (частота виникнення свистячого та/або хрипля чого дихання за останні 12 місяців, порушення нічного сну, порушення мовлення). Анкети використовувалися в двох варіантах — CF (для дітей) та PF (для батьків). Перший варіант анкети заповнювали самі учні, другий — батьки учнів [3]. Статистична обробка проводилась із використанням критерію Стьюдента.
Результати та обговорення
На наявність у себе симптомів свистячого та/або хриплячого дихання вказали 619 (25,24 %) опитуваних (табл. 1). У 340 (13,84 %) дітей ці симптоми спостерігалися протягом останніх 12 місяців, причому у 184 (7,49 %) це призводило до порушення нічного сну, а у 49 (1,2 %) — навіть до розладів мовлення. За даними анкетування, у 222 дітей (9,4 %) спостерігалися напади свистячого та/або хриплячого дихання, пов'язані з фізичним навантаженням. На кашель, не пов'язаний із респіраторними інфекціями, вказали 345 (14,05 %) респондентів і, нарешті, на наявність БА — 112 (4,97 %).
Аналіз усіх обстежених дітей не виявив суттєвих відмінностей між хлопчиками та дівчатками, за винятком поширеності БА. У хлопчиків БА зустрічалася вірогідно частіше і склала 74 (5,98 %) порівняно з 38 (3,12 %) у дівчаток (P < 0,02).
Найбільш вірогідні дані в дослідженні ISAAC були отримані під час аналізу опитування учнів перших та восьмих класів. У нашому дослідженні взяли участь 330 учнів перших класів (7–8 років) та 646 восьмикласників (13–14 років).
На наявність свистячого та/або хри плячого дихання у дітей коли-небудь вказали батьки третини першокласників — 108 (32,73 %), причому цей симптом відзначався у цих дітей удвічі частіше, ніж в учнів 8 класів, які на нього вказали — 103 (15,94 %). Епізоди свистячого та/або хриплячого дихання за останні 12 місяців відзначили батьки 63 першокласників, тобто майже кожної 5-ї дитини (19,09 %). Позитивно відповіли на це запитання 60 восьмикласників, що склало 9,28 % із опитуваних цього віку (майже кожний 10-й). У той час порушення дихання після фізичного навантаження значно частіше відзначалося у дітей 13–14 років (96 осіб, 14,86 %) проти 16 першокласників, що склало лише 4,85 % , (P < 0,001). Учнів 8-х класів частіше турбував нічний кашель, не пов'язаний із застудою. На цей симптом вказали 111 дітей 13–14 років, що склало 17,2 % в порівняно з 12,73 % позитивних відповідей в анкетах першокласників (42 дитини). На наявність БА також частіше вказували восьмикласники (34 учні, або 5,27 % проти 13 позитивних відповідей у першокласників (3,94 %)).
Вірогідні відмінності знайдено під час аналізу тяжкості відповідних симптомів в обох вікових групах. Так, епізоди свистячого та/або хриплячого дихання, що виникали від 1 до 3 разів за останні 12 місяців, вірогідно частіше мали місце у дітей 7–8 років (54 дитини (16,36 %), порівняно з 44 дітьми (6,82 %) відповідно, Р < 0,001). Серед першокласників частіше зустрічалися діти з частотою утрудненого дихання 4–12 разів на рік — 8 дітей (2,42 %) порівняно із восьмикласниками, від яких ми отримали лише 11 позитивних відповідей (1,7 %). На рецидиви епізодів свистячого та/або хриплячого дихання понад 12 разів на рік частіше вказували діти старшої вікової групи — 5 учнів (0,77 %), тоді як серед анкет, заповнених батьками першокласників, ми знайшли лише одну позитивну відповідь (0,30 %). 16 (2,48 %) восьмикласників вказали на наявність у них таких тяжких епізодів порушеного дихання, які обмежували мовлення. У першокласників було зафіксовано лише 5 таких випадків (1,52 %).
Іншим показником тяжкості симп томів, що ми аналізуємо, є порушення нічного сну, спричинене свистячим та/або хриплячим диханням. Порушення нічного сну з частотою менше 1 ночі на тиждень вірогідно частіше мало місце у молодших школярів — 29 (8,79 %), тоді як серед підлітків на порушення сну вказали лише 14 дітей, що склало 2,17 %, (P < 0,001). Порушення сну з частотою більше 1 ночі на тиждень відзначали батьки 12 першокласників (3,64 %) та 8 восьмикласників (1,24 %) (P < 0,01).
В опитуваних взагалі і в групах першокласників та восьмикласників суттєвих відмінностей між дівчатками та хлопчиками щодо поширеності симптомів не виявлено. Як виняток лише поширеність свистячого та/або хриплячого дихання, індукованого фізичним навантаженням, відзначено у групі дітей 13–14 років, де вона вірогідно частіше мала місце у дівчаток — 54 випадки (17,88 %) порівняно з 42 випадками (12,21 %) у хлопчиків, (P < 0,05).
В обох опитуваних групах на наявність БА частіше вказували хлопчики.
Отримані нами результати збігаються з даними аналогічних досліджень серед дітей Центрального та Східного регіонів України [2, 4, 5], сільських дітей у Вінницькій області [6], даними чеських [9] та російських дослідників [1]. У підсумку четверта частина дітей вказала на наявність у них симптомів свистячого та/або хриплячого дихання протягом життя. Більшість із симптомів частіше зустрічалася у хлопчиків. Між дітьми молодшої (7–8 років) та старшої (13–14 років) вікових груп виявлені суттєві відмінності стосовно майже усіх пунктів анкети. Батьки першокласників вказали на переважання в дітей симптомів свистячого та/або хриплячого дихання протягом життя та за останні 12 місяців, тоді як у восьмикласників значно частіше відзначалися порушення дихання, індуковані фізичним навантаженням, та нічний кашель. У них же частіше мала місце і БА (за результатами анкети).
Дане опитування відповідає вимогам щодо проведення І етапу стандартизованих епідеміологічних досліджень за програмою ISAAC.
Висновки
1. Серед обстежених дітей 619 (25,24 %) в казали на наявність у них симптомів свистячого та/або хриплячого дихання коли-небудь, а 340 (13,84 %) — на наявність цих симптомів протягом останніх 12 місяців. Серед школярів 7–8 років вищезазначені симптоми зустрічалися вірогідно частіше порівняно з учнями 13–14 років — 108 учнів (32,73 %) проти 103 (15,94 %) і 63 учні (19,09 %) проти 60 (9,28 %) відповідно (P < 0,001).
2. У переважної більшості дітей (279) симптоми свистячого та/або хриплячого дихання виникали з частотою від 1 до 3 разів за останні 12 місяців, що склало 11,36 %; у 184 дітей (7,49 %) вони спричиняли порушення нічного сну, а у 49 (1,2 %) — викликали розлади мовлення.
3. На порушення дихання, індуковане фізичним навантаженням, вказали 222 (9,04 %) респонденти, а на нічний кашель, не пов'язаний із застудою, — 345 (14,05 %). Ці симптоми виникали частіше в дітей 13–14 років: 96 (14,86 %) проти 16 (4,85 %) у дітей 7–8 років, (P < 0,001) та 111 (17,18 %) проти 42 (12,73 %) в учнів перших класів відповідно.
4. На наявність БА вказали 112 (4,97 %) опитуваних, у тому числі 13 (3,94 %) дітей віком 7–8 років та 34 (5,27 %) дитини віком 13–14 років. Серед хлопчиків на наявність БА вказали 74 (5,98 %), тоді як серед дівчаток лише 38 (3,12 %) (P < 0,02).
1. Современные показатели распространенности бронхиальной астмы среди детей / Дрожжев М.Е., Лев Н.С., Костюченко М.В., Белова О.И. и соавт. // Пульмонология. — 2002. — № 1. — С. 42-46.
2. Вивчення поширеності бронхіальної астми та інших алергічних захворювань у дітей у Східному регіоні України (Харківська область), удосконалення діагностики та лікування згідно з програмою ISAAC та міжнародного консенсусу з бронхіальної астми / Кожемяка А.І., Фьоклін В.О., Огнєв В.А., Сіренко Т.В. та співавт. // Врачебная практика. — 2002. — № 5. — С. 20-27.
3. Ласица О.И., Акопян А.З. Взаимосвязь бронхиальной гиперреактивности и wheezing у детей // Лікарська справа. — 1999. — № 6. — С. 60-64.
4. Огнєв В.А., Галічева Н.О., Воронцов М.П. Вивчення поширеності і тяжкості симптомів бронхіальної астми серед міських дітей за програмою ISAAC // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. — 2000. — № 2. — C. 27-30.
5. Огнєв В.А. Міжнародне дослідження астми та алергії — ISAAC: поширеність та важкість симптомів астми серед сільських дітей // Вісник ВДМУ. —2000. — № 1. — С. 225-226.
6. Процюк Т.Л. Клініко-алергологічна характеристика бронхіальної астми серед дітей Подільського етнотериторіального округу // Вісник Вінницького медичного університету. — 2002. — № 2. — С. 495-497.
7. Braun-Fahrlander C. Allergic diseases in farmer's children // Pediatr. Allergy Immunol. — 2000. — № 11. — P. 19-22.
8. Myers T.R. Pediatric asthma epidemiology: incidence, morbidity, and mortality // Respir. Care Clin. N. Am. — 2000. — Vol. 6. — P. 1-14.
9. Spicak V., Pohunek P., Kasak V., Meissner V. Czech Initiative for Asthma // RT International. — 2000. — № 2, Vol. 9. — P. 67-71.
10. The International Study of Asthma and Allergies in Childhood (ISAAC) Steering Committee. Worldwide variations in the prevalence of asthma symptoms: The International Study of Asthma and Allergies in Childhood // Eur. Respir. J. — 1998. — Vol. 12. — P. 315-335.
11. Veigi G., Annesi I., Matteeli G. Epidemiology of asthma // Eur. Resp. Monograph. — 2003. — Vol. 8. — P. 1-26.