Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

International neurological journal 2(18) 2008

Back to issue

Здатність імуноглобулінів сироватки крові хворих на розсіяний склероз різного віку (діти й дорослі особи) впливати на імунокомпетентні клітини

Authors: М.С. Шоробура, Т.І. Негрич, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького; Р.С. Стойка, Інститут біології клітин НАН України, м. Львів

Categories: Neurology

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Вивчали цитотоксичну активність імуноглобулінів плазми крові 34 хворих на розсіяний склероз у стадії загострення патологічного процесу, серед яких було 16 дітей та 18 дорослих, використовуючи для цього клітинну лінію Jurkat лейкемічних Т-лімфоцитів людини. Встановлено, що показник цитотоксичної активності імуноглобулінів плазми крові хворих на розсіяний склероз, безумовно, є однією з важливих складових у патогенезі цього захворювання й може служити вагомим діагностичним та прогностичним тестом при розсіяному склерозі.


Keywords

цитотоксичність, розсіяний склероз, діти.

Розсіяний склероз (РС) відносять до автоімунних захворювань, оскільки імунні реакції відігріють головну роль у процесі демієлінізації аксонів [3, 4]. Як і для осіб з іншими автоімунними захворюваннями, для хворих на РС характерною ознакою є наявність високого титру антитіл до антигенів власного організму — автоантитіл. До автоантитіл належать імуноглобуліни, здатні не тільки зв’язувати автоантитіла, але й каталізувати їх розщеплення. Такі автоантитіла отримали назву натуральних каталітично активних антитіл, або натуральних абзимів [1, 3]. Абзими (каталітичні автоантитіла) входять до складу абсолютно нової групи фізіологічних активних субстанцій із подвійною дією, з одного боку, як канонічні автоантитіла, з іншого — мають каталітичну активність. Абзими — важливий патогенетичний фактор у прогресуванні клінічного автоімунного синдрому.

Досліджували патогенетичну роль абзимів у розвитку патологічних змін при РС [5]. Так, виявили, що препарати імуноглобулінів G (IgG) плазми крові хворих на РС мають нижчу цитотоксичну активність щодо Т-клітин (лінія МТ-4), а деякі з них навіть стимулюють ріст цих клітин порівняно з IgG клінічно здорових донорів. Загибель Т-клітин під дією препаратів IgG відбувається шляхом апоптозу. Отримані дані вказують на підвищену стійкість до апоптозу автореактивних Т-клітин при РС, що корелює із посиленням автоімунного процесу при цьому захворюванні. Виявлено кореляцію між низькою цитотоксичною активністю абзимів, виділених із плазми крові хворих на РС, щодо Т-лімфоцитів і ступенем тяжкості цього захворювання [5]. Проте робіт, присвячених вивченню змін активності абзимів при РС у дитячому віці, немає, що й обумовило актуальність проведених нами досліджень.

Матеріали та методи

Обстежені 34 хворі на РС у стадії загострення патологічного процесу: 16 дітей віком від 8 до 17 років (середній вік 15,10 ± 0,22 року) та 18 дорослих осіб віком від 21 до 48 років (середній вік 34,70 ± 1,84 року). Діагноз РС в усіх випадках було поставлено відповідно до критеріїв Мак-Дональда, 2005 [6].

Легкий ступінь тяжкості РС (1,0–3,5 бала за шкалою Куртцке) діагностовано в 11 дітей (6 дівчаток та 5 хлопчиків) та у 12 дорослих осіб (7 жінок та 5 чоловіків), середній ступінь тяжкості РС (4,0–5,5 бала за шкалою Куртцке) — у 4 дітей (3 дівчинки та 1 хлопчик) та у 3 дорослих жінок і 1 чоловіка, а тяжкий (6–9 балів за шкалою Куртцке) — у 1 хлопчика та у 2 дорослих чоловіків.

Залежно від клінічної форми РС обстежених хворих розподілили так: із церебральною формою — 3 дитини (2 дівчинки, 1 хлопчик) та 3 дорослі (3 жінки, 3 чоловіки); із спінальною — 1 дівчинка та 5 дорослих пацієнтів (2 жінки, 3 чоловіки); із змішаною — 12 дітей (6 дівчаток та 6 хлопчиків) та 7 дорослих пацієнтів (5 жінок та 2 чоловіки). Із ремітуючо-рецидивуючим типом перебігу РС у стадії загострення було 16 дітей, а також 12 дорослих осіб (7 жінок та 5 чоловіків). Із первинно-прогресуючим типом перебігу РС не було жодного пацієнта, а із вторинно-прогресуючим типом у стадії загострення — 6 дорослих осіб (3 жінки та 3 чоловіки).

Тривалість захворювання в дітей складала від 3 місяців до 5 років (середня тривалість 1,76 ± 0,29 року), а в дорослих осіб — від 1 до 13 років (середня тривалість 5,30 ± 0,94 року).

Нижче наведено детальний клініко-експериментальний аналіз за результатами дослідження цитотоксичної дії імуноглобулінів, виділених із плазми крові дітей та дорослих хворих на РС, порівняно з групою практично здорових осіб відповідного віку та статі, а також між собою. З цією метою всіх обстежених поділили на чотири групи:

1) К — 21 клінічно здорова особа (9 дітей та 12 дорослих);

2) Л — 23 хворі з легким ступенем тяжкості РС (11 дітей та 12 дорослих);

3) С — 8 хворих із середнім ступенем тяжкості РС (4 дитини, 4 дорослі особи);

4) Т — 3 хворі із тяжким ступенем РС (1 дитина та 2 дорослі особи).

У роботі використано клітинну лінію Jurkat лейкемічних Т-лімфоцитів людини, отриману із колекції Інституту експериментальної патології, онкології і радіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України (м. Київ). Імунологічні дослідження проводили під керівництвом Р.С. Стойки, члена-кореспондента НАН України, д.б.н., професора, завідувача відділу регуляції проліферації клітин та апоптозу Інституту біології клітини НАН України, згідно з підписаною угодою про науково-методичну співпрацю.

Із плазми венозної крові донорів і пацієнтів шляхом осадження сульфатом амонію було отримано препарати Ig, що в основному містять Ig 3 класів: IgG, IgA та IgM [2]. Концентрація білка в отриманих препаратах суттєво не відрізнялася і в середньому складала 6–8 мг·мл–1.

Результати та їх обговорення

За допомогою електрофоретичного аналізу було встановлено, що співвідношення фракцій Ig у плазмі крові клінічно здорових дітей та дітей, хворих на РС, суттєво не відрізнялися між собою (рис. 1).

Оскільки використані нами лінії лейкемічних Т-лімфоцитів ссавців зберігають структурно-функціональні особливості, характерні для популяції інтактних імунокомпетентних клітин, із яких вони походять, то їх часто використовують як об’єкт для дослідження функціональної активності лімфоїдних клітин ссавців.

Окремі препарати Ig, виділених із плазми крові як клінічно здорових дорослих осіб, так і дітей контрольної групи, мали цитотоксичну активність щодо Т-лімфоцитів (табл. 1).

У табл. 2 наведено дані щодо змін кількості живих Т-клітин внаслідок дії імуноглобулінів, отриманих із плазми крові хворих на РС дорослих і дітей, порівняно з особами контрольної групи відповідного віку.

Співставляючи показники рівня виживання імунних клітин лінії Jurkat людини (табл. 2.), можна відзначити, що за своїм цитотоксичним впливом препарати Ig дорослих хворих на РС мало відрізнялися від препаратів Ig клінічно здорових донорів відповідного віку та статі. Водночас нами виявлено вірогідну відмінність у цитотоксичній дії на Т-клітини препаратів Ig, отриманих від хворих на РС дитячого віку, порівняно з дитячою контрольною групою. Так, рівень виживання Т-клітин у присутності Ig хворих на РС дітей був вірогідно нижчим від такого рівня, виявленого за присутності Ig дітей контрольної групи (р < 0,05).

На рис. 2 наведено індивідуальні показники, а на рис. 3 — показники після статистичної обробки результатів впливу Ig плазми крові донорів (К1–К12) та дорослих хворих на РС з легкою (Л1–Л12), середньої тяжкості (С1–С4) й тяжкою (Т2) формами захворювання на ріст і виживання in vitro людських Т-клітин лінії Jurkat (група дорослих).

Як видно з рис. 2 і 3, препарати Ig крові дорослих хворих на РС із легким ступенем вираженості неврологічного дефіциту за своїм цитотоксичним впливом на Т-клітини мало відрізнялися від препаратів Ig клінічно здорових донорів відповідного віку та статі. Зовсім інші закономірності виявлено у групі осіб із середньою тяжкістю РС. У цьому випадку рівень виживання Т-клітин лінії Jurkat у присутності Ig хворих на РС мав тенденцію до перевищення такого рівня, що був відзначений у присутності Ig клінічно здорових донорів. Тобто зростання тяжкості патологічного процесу при РС у дорослих хворих супроводжувалося тенденцією до зниження цитотоксичної активності імуноглобулінів їхньої плазми крові. Ці дані узгоджуються із результатами проведених раніше досліджень [4, 5].

Зниження рівня цитотоксичної дії препаратів Ig щодо Т-клітин може сприяти зростанню кількості та стійкості активованих автореактивних Т-клітин при РС. Наслідком цього може бути посилення процесів автоімунної деструкції, що мають місце при даному захворюванні, що корелює із наростанням неврологічного дефіциту.

Отже, показник цитотоксичної активності Ig плазми крові хворих на РС, безумовно, є однією із важливих складових у патогенезі цього захворювання і може служити вагомим діагностичним та прогностичним тестом при РС [4].

На рис. 4 наведено індивідуальні показники, а на рис. 5 — показники після статистичної обробки впливу Ig плазми крові донорів (К1–К9) та хворих на РС із легкою (Л1–Л11), середньої тяжкості (С1–С4) й тяжкою (Т1) формами захворювання (група дітей) на ріст і виживання in vitro Т-клітин лінії Jurkat людини.

Наведені на рис. 4 і 5 рівні виживання Т-клітин лінії Jurkat у присутності Ig хворих на РС дітей свідчать про протилежну порівняно з групою дорослих хворих закономірність. Так, препарати Ig плазми крові хворих на РС дітей загалом мали вищу цитотоксичну активність щодо Т-клітин порівняно з Ig клінічно здорових осіб відповідного віку. У випадку обстежених дітей ця закономірність набувала статистично вірогідних значень у хворих дітей із легкими клінічними виявами РС і носила прогностично більш сприятливий характер.

Отже, можна припустити, що в патогенезі дитячого РС поряд з автоімунними механізмами активно задіяні й інші патологічні процеси, зокрема запальні, роль яких у цьому випадку є більш вагомою. Це добре видно у дослідженні пацієнтів із легкою формою РС, коли захисні механізми організму ще зберігають свій потенціал у протидії патологічним факторам цього захворювання. Із переходом РС у більш тяжкі форми ці захисні механізми, очевидно, втрачають свою активність.

Проведені нами дослідження вказують на певні відмінності в патогенезі дитячого й дорослого РС, що, ймовірно, дозволяє виділити дитячий РС в окрему нозологічну групу.

Крім того, проведені нами імунобіологічні дослідження молекулярного рівня дозволяють пояснити, чому, незважаючи на виражену тяжкість загострень у дітей із РС, значну їх кількість протягом короткого періоду часу від появи перших симптомів захворювання, пацієнти цієї вікової групи можуть відносно швидко виходити із загострень практично без залишкових ознак неврологічного дефіциту. Ми вважаємо, що висока цитотоксична активність автореактивних Т-лімфоцитів може бути тим сприятливим фактором, який перешкоджає розвитку автоімунних деструктивних змін у хворому організмі в дитячому віці. Очевидно, нейродегенеративні та автоімунні процеси в даному випадку поступаються перед запальними. Це припущення вселяє оптимізм щодо кращого реагування дитячого організму на лікування існуючими засобами модифікуючого спрямування, що ми й виявили в клінічній практиці.

Імуноглобуліни плазми крові дорослих хворих та дітей із РС відрізняються за рівнем своєї цитотоксичної активності щодо росту й виживання людських Т-клітин лінії Jurkat (табл. 3, рис. 6).

Як видно з табл. 3 і рис. 6, існує значна відмінність у цитотоксичній дії на Т-клітини препаратів Ig, отриманих від обстежених дорослої й дитячої груп, що полягає у статистично вірогідному (р < 0,001) підвищенні цитотоксичної дії Ig плазми крові хворих дітей порівняно з дорослими із РС і, відповідно, вірогідному зменшенні відсотка живих Т-клітин.

Висновки

Дуже важливим видається виявлене нами статистично вірогідне зменшення відсотка живих Т-клітин за дії Ig, виділених із плазми крові здорових дітей, порівняно з дорослими особами контрольної групи. Очевидно, дитячий організм володіє вищою опірністю до розвитку автоімунного нейродегенеративного демієлінізуючого процесу, що може розвиватися при РС. Фактори, що забезпечують цю опірність, можуть бути отримані ще від материнського організму й викликати цитотоксичну дію щодо Т-клітин. Можливо, у дорослому організмі ці фактори з різних причин втрачають свою активність, що може призводити до автоімунних розладів в організмі.


Bibliography

1. Иммуноглобулины / Под ред. Г. Литмена и Р. Гуда. — М.: Мир, 1981. — 230 с.

2. Имунологические методы / Под ред. Г. Фримеля. — М.: Медицина, 1997. — 472 с.

3. Невинский Г.А, Канышкова Т.Г., Бунева В.Н. Природные каталитически активные антитела (абзимы) в норме и при патологии // Биохимия. — 2000. — Т. 65, № 11. — С. 1473-1487.

4. Старикович М.О., Кит Ю.Я., Хавунка М.Я., Негрич Т.И., Стойка Р.С. Цитотоксическая активность иммуноглобулинов плазмы крови клинически здоровых людей и больных рассеянным склерозом // Цитотокины и воспаление. — 2006. — Т. 5, № 4. — С. 26-30.

5. Хавунка М.Я. Клініко-патогенетична характеристика розсіяного склерозу у зоні високого ризику захворювання: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.15. — Харків, 2008. — 20 с.

6. McDonald W.I., Compston A., Edan G. et al. Recommended diagnostic criteria for multiple sclerosis: guidelines from the International Panel on the diagnosis of multiple sclerosis // Ann. Neurol. — 2005. — V. 58. — P. 840-846.  

Similar articles

Authors: Негрич Т.І., Шоробура М.С., Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького; Стойка Р.С. Інститут біології клітини НАН України, м. Львів
International neurological journal 6 (28) 2009
Categories: Neurology
Authors: Т.І. Негрич, М.Я. Хавунка, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Україна; М.О. Старикович, Р.С. Стойка, Інститут біології клітини НАН України, м. Львів, Україна
International neurological journal 5(9) 2006
Categories: Neurology
Sections: Clinical researches
Authors: О.В. Ломакіна, Н.Г. Риндіна, О.І. Шушляпін, Д.В. Ольховський - Харківський національний медичний університет
"News of medicine and pharmacy" 10 (416) 2012
Peculiarities of innate and adaptive immunity in the pathogenesis of thyroid autoimmune diseases. Immunocorrection (part 1)
Authors: Захарченко Т.Ф., Кравченко В.І.
ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», м. Київ, Україна

International journal of endocrinology Том 16, №7, 2020
Categories: Endocrinology
Sections: Specialist manual

Back to issue