Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"News of medicine and pharmacy" Гинекология (253) 2008 (тематический номер)

Back to issue

Зміст, принципи і шляхи статевого виховання

Authors: В.П. КВАШЕНКО, д.м.н., професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФІПО ДонНМУ ім. М. Горького, заст. гендиректора ДРЦОМД

Categories: Obstetrics and gynecology, Pediatrics/Neonatology

Sections: Specialist manual

print version

Мета: дати визначення терміну «статеве виховання», визначити цілі та завдання сексуального виховання, охарактеризувати п'ять етапів сексуального виховання, навести перелік знань, що повинні мати діти та підлітки в процесі свого розвитку.

Актуальність

В історії людства ставлення до статевого життя було непростим і неоднозначним: святенництво зливалося в неймовірний коктейль з аскетизмом, цинізмом, примітивністю підходу.

За коротким словом «стать» криється безліч різних значень: родова приналежність, сексуальні відносини чоловіків і жінок та ін. Стать пронизує все буття людини та разом із віком і характером складає загальне враження про особистість. Ми говоримо: «Дівчина приблизно 18–19 років, м'яка і соромлива» чи «Молодий чоловік, рішучий і сміливий». Здається, тут усе зрозуміло. Але поняття статі оточене ореолом особливої значимості та деякої таємничості. Навряд чи можна знайти якусь іншу сторону життя, що так тісно перепліталася б із усіма іншими, про яку ми знаємо так багато і разом з тим так мало, в обговоренні якої так важко бути відстороненим.

Власний життєвий досвід може цілком улаштовувати педагога як особистість; у всякому разі люди відчувають потребу бачити пройдений ними життєвий шлях у сприятливому світлі. Але для того, щоб успішно працювати в сфері статевого виховання, педагогу недостатньо тільки особистого досвіду. Виходячи лише з нього, важко або неможливо зробити поправку на реальне різноманіття характерів і доль, на об'єктивні закономірності статевого розвитку та буття, на зміни, що відбуваються від покоління до покоління, щодо статей. Старе арабське прислів'я каже, що діти більше схожі на свій час, ніж на батьків. Тому особистий досвід і досвід минулого навряд чи може допомогти в статевому вихованні.

У широкому значенні термін «статеве виховання» означає вплив середовища на психосексуальний розвиток і формування людини. Але середовище, що оточує людину, — явище надзвичайне, багатогранне і динамічне; далеко не завжди його впливи передбачувані, плановані чи бажані. Відомий німецький психолог і педагог І.-Ф. Гербарт на початку XIX століття зауважував: «...Вихователі не перестають скаржитися на те, що обставини псують їм усю справу».

У більш вузькому значенні статеве виховання — це процес систематичного, свідомо планованого і здійснюваного впливу на формування статевої свідомості і поведінки, який припускає визначений кінцевий результат.

Медичний аспект статевого виховання повинен забезпечити зв'язок установок, що формуються в дитини у процесі цього виховання, із проблемами здоров'я в цілому, у тому числі психічного і сексуального.

Що ж розуміється під сексуальним здоров'ям? Сексуальне здоров'я визначається експертами ВООЗ як комплекс соматичних, пізнавальних, емоційних і соціальних аспектів буття людини, що позитивно збагачують особистість, підвищують її комунікабельність і здатність до любові; воно містить у собі поряд із відсутністю органічних розладів, що заважають здійсненню сексуальних і прокреативних функцій, також здатність до насолоди статевим життям і контролю сексуальної і репродуктивної поведінки відповідно до норм соціальної й особистої етики, свободу від страху, хибного сорому і мнимої провини, неадекватних уявлень про людську сексуальність та інші психологічні фактори, що спотворюють сексуальні реакції і взаємини.

Отже, медичні цілі та завдання статевого виховання полягають у наданні допомоги підростаючому поколінню у формуванні сексуального здоров'я як необхідного аспекту здоров'я в цілому.

«Сценарій» статевого виховання

1. Навіщо? (які цілі та завдання статевого виховання).

2. Що? (який його зміст).

3. Як повинні будуватися виховні впливи, щоб їхній ефект був оптимальним?

4. Хто повинен і може бути ефективним провідником статевого виховання?

5. Де? (у якому середовищі та за яких умов доречніше здійснювати ті чи інші заходи).

6. Коли? (на якому етапі розвитку запропоновані вихованням стереотипи і відомості можуть бути адекватно сприйняті та оптимально реалізовані).

7. З ким дитина може задовольнити свій інтерес до статі та яке виховне значення це має?

8. Чому статеве виховання повинно задовольняти тим чи іншим вимогам?

Виходячи з загальних цілей статевого виховання, а саме — виховати здорову і цілісну особистість жінки та чоловіка, які можуть адекватно усвідомлювати свої психологічні і фізіологічні особливості відповідно до існуючих у суспільстві соціальних і моральних норм і зможуть установлювати оптимальні стосунки з людьми своєї та протилежної статі у всіх сферах життя, можна виділити кілька основних завдань або напрямків статевого виховання.

1. Статеворольове виховання, що допомагає формуванню психологічної мужності і жіночості та встановленню оптимальних комунікативних настанов чоловіків і жінок.

2. Сексуальне виховання, спрямоване на оптимізацію формування сексуально-еротичних орієнтацій і сексуальної свідомості в контексті психосексуальної культури і моральних вимог.

3. Підготовка до відповідального шлюбу як формування подружніх ролей і вироблення настанов взаємно відповідального партнерства.

4. Підготовка до відповідального батьківства, що припускає формування рольової поведінки матері та батька стосовно дітей і вироблення оптимальних репродуктивних настанов.

5. Формування здорового способу життя через роз'яснення залежності сексуальності, шлюбу і батьківства від таких шкідливих звичок, як паління, алкоголізм, наркоманія, від венеричних захворювань та ін.

Усі ці напрямки, які повинні ставати предметом спеціальних уроків, є взаємозалежними та взаємообумовленими складовими цілісного процесу, що має починатися з перших років життя дитини.

Спираючись на великий досвід багатьох країн, сексуальне виховання можна (і, очевидно, потрібно) умовно поділити на п'ять етапів.

Перший (з 2 до 7 років) містить у собі пізнання власного «я», початкові поняття про будову свого тіла, отримання правдивих і найбільш повних (природно, з урахуванням віку) відповідей на запитання: чим відрізняється від мене «вона» («він»)? звідки з'являються на світ діти?

На другому етапі (з 8 до 11 років) раніше отримана інформація повинна бути уточнена, конкретизована; необхідно допомогти дитині упорядкувати свої знання. Так, щоб уникнути психологічної травми, дуже важливо ще задовго до першої менструації пояснити дівчинкам, які зміни відбуваються в їхньому організмі. У свою чергу, і хлопчики повинні знати про це (маючи поняття про стан своїх однокласниць, їм буде простіше дотримуватися визначених правил поведінки).

Третій етап (з 11 до 13 років) вже майже зовсім дорослий, оскільки підлітки повинні бути в курсі практично всіх питань, у тому числі про статеві відносини. До того ж у цей час з'являються перші симпатії, складаються пари. І тут важливо не тільки дати їм якусь додаткову інформацію з фізіології людини, але й грунтовно опрацювати моральну і правову сторони взаємин.

На четвертому (з 14 до 18 років) і п'ятому (після 19 років) етапах відбувається зміцнення і часткова реалізація фізіологічної ролі чоловіка і жінки, перші інтимні контакти, установлюються стабільні відносини між партнерами.

До статевозрілого віку молоді люди зобов'язані мати інформацію про захворювання, що передаються статевим шляхом, включаючи СНІД, і отримати поради щодо того, як їх уникнути. Щодо питань планування сім'ї маємо зазначити, що тут необхідно дати не тільки знання з приводу застосування протизаплідних засобів (про це мова йтиме далі), але й розвинути в хлопців почуття відповідальності. Вони повинні усвідомити, що кожна небажана вагітність має наслідки — або прийдеться покінчити з мріями про подальшу освіту (не кажучи вже про кіно, концерти та інші розваги), або, що, на жаль, набагато частіше буває, переривати вагітність, а це пряма загроза здоров'ю молодої жінки. Однак ні в якому разі не можна удаватися в крайнощі, що зараз дуже поширено. Мається на увазі розвиток комплексів «страху перед дитиною».

Такою є програма освіти. І на жодному її етапі не треба підмінювати правду казками про капусту чи лелеку. Майбутні сімейні відносини дітей багато в чому будуть залежати від поведінки самих вихователів. Будь-яка спроба «заморочити голову» зрештою буде викрита, і тоді зруйнується атмосфера довіри, не виключено навіть, що цим можна добитися зворотного ефекту, викликати підвищений інтерес до сексуальних пригод.

З огляду на доцільність поступової та спрямованої сексологічної підготовки ми спільно підготували перелік знань (умінь і навичок), якими повинні оволодіти діти і підлітки в процесі свого розвитку.

I клас. Назва частин організму людини взагалі, чоловічої та жіночої статі зокрема; частин організму, пов'язаних із видільними функціями. Назви і розташування основних внутрішніх органів. Позитивна оцінка тілесних почуттів і тілесних виражень почуттів. Роль матері і батька в походженні дітей. Розвиток дитини в материнському організмі, поява на світ і харчування, догляд після народження. Народження дітей — вищий прояв любові та прихильності дорослих чоловіка і жінки. Прояв любові і прихильності в інших людей, уміння поводитися з чужими людьми (щоб уникнути спокуси, розбещення, насильства).

II клас. Розходження статей і особливості статевого розмноження у світі рослин і тварин. Основні знання, поняття, пов'язані з розмноженням ссавців (яйцеклітина, сперматозоїд, запліднення). Розвиток живих істот з яйця як у тілі матері, так і поза ним. Уміння оцінювати і цінувати тілесну красу. Значення і вияв турботи людини про своє здоров'я і красу тіла. Необхідність взаємодопомоги в сім'ї: турбота батьків про дітей, один одного, допомога дітей батькам, відношення до бабусь і дідусів. Вираження своїх почуттів словами, мімікою, жестами. Уміння оцінювати власні прояви любові та прихильності.

III клас. Основні процеси й етапи внутрішнього розмноження. Розвиток дитини в організмі матері (перехід від факту до процесу), режим вагітної жінки і допомога їй з боку оточення. Процес народження і початок самостійного, окремого від матері життя дитини. Основи догляду за немовлям. Взаємозв'язок батьків і дитини після народження. Прояв любові та згоди в сім'ї. Поняття планування сім'ї, його мотиви і способи.

IV клас. Розходження в темпах росту й особливостях розвитку хлопчика і дівчинки. Початкові поняття про статеві ролі хлопчика — юнака — чоловіка і дівчинки — дівчини — жінки. Культура і гігієна тіла. Перші поняття про менструальний цикл (для дівчинок) і про розвиток дівчинки як майбутньої матері (для хлопчиків). Поняття про пристосування людей один до одного в сім'ї. Уявлення про відповідальність, що пов'язана зі статтю.

V клас. Подальше вивчення менструального циклу (фізіологічна сутність, менархе, регулярність, тривалість і особливості протікання, ведення календаря менструацій, гігієна) — для дівчинки; знайомство з особливостями розвитку чоловічої статевої системи — для хлопчика. Подібність і розходження процесів розмноження і розвитку в рослин і у тваринному світі, у різних тварин, тварин і людей. Виникнення і прояв почуття симпатії взагалі та між людьми різної статі.

Чому люди сваряться. Уявлення про зв'язок і відносини поколінь у сім'ї. Турбота дітей про молодших і старших у сім'ї.

VI клас. Як хлопчики і дівчатка міняються в процесі розвитку: для дівчат вводиться поняття про порушення менструального циклу, про календар менструального циклу і особисту гігієну; для хлопчиків — про полюції як нормальне фізіологічне явище. Загальне уявлення про гормональні системи чоловічого і жіночого організму. Фізична і психологічна дорослість. Оцінка власних почуттів по відношенню до інших людей. Як люди сваряться, миряться й уникають сварок. Що переживають батьки, коли їхні діти ростуть і дорослішають. Уявлення про особисте життя й особисті взаємини дорослих у сім'ї.

VII клас. Юридичні поняття про шлюб, сім'ю, розлучення. Уміння оцінювати свій фізичний розвиток. Гігієна тіла (роздільно для хлопчиків і дівчаток). Психологічні проблеми дозрівання. Відносини хлопчиків і дівчаток: визнання і прийняття статевих особливостей, взаємна повага, залицяння. Турбота майбутніх батьків про здоров'я своїх майбутніх дітей (шкідливі звички — паління, алкоголізм, токсикоманія). Сексуальні реакції дозрівання: полюції, мастурбація (роздільно для хлопчиків і дівчаток).

VIII клас і далі. Існуючі курси доповнюються за рахунок введення і роз'яснення понять: зріла сексуальність, сексуальне життя і його початок — психологічні, моральні, медичні аспекти; гетеросексуальні відносини, особливості жіночої і чоловічої сексуальності; несподівана вагітність, можливість вагітності без дефлорації; планування сім'ї і контрацепція; психологічна і сексуальна сумісність; сексуальні меншості; захворювання, що передаються статевим шляхом; відповідальність за сексуальні злочини. Цей матеріал в існуючих програмах треба розподіляти з урахуванням попередньої роботи з дітьми й їхніми сім'ями.

Щоб статеве виховання йшло успішно, необхідно визначити взаємини між школою та сім'єю, а саме у формі співробітництва. Взаємини школи і сім'ї в здійсненні статевого виховання треба будувати на засадах співробітництва, а не з'ясування, хто саме повинен його проводити і чи не краще все передоручити засобам масової інформації. Але, як і у будь-яких партнерських відносинах, рівні обов'язки реалізуються різними шляхами: школа більше знає — сім'я більше почуває; школа більше розповідає, навчає — сім'я показує, повчає; школа контролює результати здебільшого на рівні колективної поведінки, а сім'я — індивідуальної. Оскільки знання, професіоналізм, масштабне бачення проблем — на боці школи, то саме вона в особі педагогів, психологів та інших фахівців, які залучені нею, виконує завдання щодо консультування і за необхідності — виховання сім'ї.

Робота з сім'єю може бути колективною й індивідуальною, випереджальною і паралельною, регулюватися пропозицією школи чи попитом сім'ї.

Випереджальна колективна робота направляється за пропозицією школи. Це, насамперед, батьківські збори одного класу чи паралельних класів. Основні їх цілі — ознайомлення сім'ї з програмами статевого виховання, роз'яснення і переконання його необхідності, з'ясування відносин до нього батьків, пропозиція співробітництва. Там, де такої роботи немає, школа може зіштовхнутися з явним чи схованим опором сім'ї.

Паралельна колективна ініціативна робота проходить більш успішно з батьками одного класу. Її завдання — ознайомлення сім'ї з особливостями статевовікового розвитку дітей і розгляд можливостей сім'ї в статевому вихованні. Такі збори рекомендовано скликати двічі протягом навчального року. Якщо є додаткова ініціатива, що виходить від сім'ї, то можливо організувати і зустрічі з фахівцями, круглі столи та ін. Через те, що така робота пов'язана з зайвим для школи навантаженням, доцільно поєднувати батьків паралельних класів або близьких вікових груп (наприклад, I–II чи II–III класів). Школа може також узяти на себе функцію інформування про заходи, що проводяться в місті для батьків: організатори таких заходів (окремих лекцій і зустрічей, батьківських клубів та ін.) не тільки охоче йдуть на контакти, але й самі в них зацікавлені.

Індивідуальна (випереджальна чи паралельна) робота з сім'єю може йти від педагога, якщо він обізнаний про неблагополуччя в сім'ї або зіштовхується з неблагополуччям дитини (об'єктивним чи суб'єктивним). Усі приводи до неї важко передбачити: дитина виявляє надлишкову сексуальність або, наприклад, помітно страждає, не вміючи знайти своє місце серед однолітків своєї статі.

Індивідуальна ініціатива може йти і від сім'ї, яка звертається до педагога зі своїми питаннями і тривогами. Це звичайно відбувається там, де добре поставлена вищезазначена робота: кожен попередній етап відкриває дорогу наступному у виробленні довіри і взаєморозуміння.

Часто у відносинах школи та сім'ї вводиться «третій». Це може бути психолог або фахівець іншого профілю (лікар, соціолог, юрист, філософ). Важливо, щоб цей «третій» не підміняв учителів у викладанні шкільної програми, а розширював і поглиблював її. Коли лікар (гінеколог, уролог, венеролог, психіатр, сексопатолог) розповідає про відносини статей взагалі, то це дискредитує педагога, який, мовляв, не зміг сам викласти таку загальновідому тему. Інша справа, коли фахівець буде цікаво, по-новому висвітлювати питання під своїм, професійним кутом зору. Доповнюючи в такий спосіб роботу педагога, можна підняти його авторитет: і підтвердженням того, що до цього викликало сумнів на вустах педагога, і емоційною підтримкою на його адресу, і (що приховувати) навіть тим, що в колі його спілкування є такі цікаві люди.

Для колективної роботи з батьками педагог може скористатися спеціальною брошурою, що висвітлює зазначену тему. Однак, переказуючи готовий, але чужий текст, педагогу не завжди вдається знайти ту впевненість і переконаність, що притаманні йому під час проведення уроку зі свого предмету. У цьому значенні чужий конспект є ведмежою послугою: кажучи про щось непродумане або нецікаве для себе, вчитель ризикує «приспати» аудиторію чи розгубитися при найменшому відхиленні від теми. Тому краще ознайомитися як мінімум з декількома конспектами, вибираючи найбільш прийнятне для себе і створюючи деякий запас варіацій.

Творчо працюючий педагог знайде безліч інших можливостей організації і проведення роботи з сім'єю.

Розгляд статевого виховання як складової частини морального виховання не повинен затінювати того факту, що воно є невід'ємним елементом формування здорового способу життя, і передбачає:

— попередження раннього початку статевого життя;

— профілактику несподіваної вагітності;

— надання відомостей про планування сім'ї та регуляцію народжуваності;

— профілактику венеричних захворювань:

а) інформацію про ЗПСШ;

б) способи запобігання;

— профілактику СНІДу;

— профілактику алкоголізму, наркоманії, паління.

Система статевого виховання проходить перші етапи створення. Потрібні серйозний культурологічний і соціолого-демографічний аналіз статевої соціалізації, поглиблення знань про шляхи статевого виховання, розробка його нових засобів і методів. Але це не повинно лякати: прокладати дорогу завжди важко. Про наявність статевого виховання можна буде по-справжньому говорити лише тоді, коли дана система органічно розчиниться в повсякденному житті і стане її невід'ємною частиною, коли в необхідності статевого виховання нікого вже не потрібно буде переконувати. Найважливішим фактором, що наближає цей час, є зацікавленість вихователів та їхній творчий підхід до вирішення нових педагогічних завдань.


Bibliography

1. Валеологічні основи сімейного життя (програма спецкурсу для вчителів) / В.К. Чайка, В.П. Квашенко, А.П. Видюк та ін. — Донецьк, 2000. — 15 с.

2. Гуркин Ю.А. Половое воспитание девочек // Планирование семьи. — 1994. — № 1. — С. 24–27.

3. Квашенко В.П., Айкашев С.А. Медицинские аспекты полового воспитания и использования современных методов контрацепции у подростков // Актуальные вопросы профилактики, диагностики и лечения заболеваний репродуктивной системы у детей и подростков: Тезисы докладов I Международ. регионал. науч.-практ. семинара. — Славяногорск — Донецк, 2000. — С. 17-18.

4. Лук'янова О.М., Богатирьова Р.В., Вовк І.Б. та ін. Системне впровадження знань із статевої просвіти в центрах планування сім'ї // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 1998. — № 2. — С. 74-78.

5. Развитие и внедрение программы по валеологии, семейной психопрофилактике и планированию семьи в условиях поликлиник, консультаций, школ, различных учебных заведений для организации адекватной медико-социальной профилактической помощи семьям Донецкого региона / В.К. Чайка, В.П. Квашенко, С.А. Айкашев, Г.Ф. Выдумчик // Проблемы здоровья семьи: Материалы IV Международ науч.-образоват. конф. — Пермь — Сусс (Тунис), 2000. — С. 17-19.


Back to issue