Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"News of medicine and pharmacy" Антимикробная и противовирусная терапия (263) 2008 (тематический номер)

Back to issue

НАКАЗ № 516 (05.09.2008 м. Київ) про затвердження Формулярного довідника з використання протимікробних та антигельмінтних засобів

На виконання Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004–2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2003 року № 1162, з метою створення державної системи неупередженої, об'єктивної та доказової інформації про лікарські засоби, розробки, запровадження та подальшого супроводу комплексу заходів щодо найбільш раціональних, високоефективних та економічно доцільних методів фармакотерапії на принципах доказової медицини і відповідних стандартів лікування, забезпечення оптимального використання наявних ресурсів для досягнення високої якості медичної допомоги та на виконання наказу МОЗ України від 18.04.2008 р. № 216 «Про створення Центрального формулярного комітету»

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Формулярний довідник з використання протимікробних та антигельмінтних засобів (додається).

2. Директору Державного підприємства «Державний фармакологічний центр» МОЗ України (В.Т. Чумаку) забезпечити публікацію формулярного довідника, зазначеному в п. 1 цього наказу, в складі Формулярного керівництва з використання лікарських засобів.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра В.Г. Бідного.

Міністр В.М. Князевич

ПРОТИМІКРОБНІ ТА ПРОТИВІРУСНІ ЗАСОБИ

1. ПРИНЦИПИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРОТИМІКРОБНИХ (АНТИМІКРОБНИХ) ЗАСОБІВ

1.1. Принципи застосування протимікробних засобів у лікарській установі

1.2. Загальні принципи вибору протимікробних засобів

2. АНТИБАКТЕРІАЛЬНІ ЗАСОБИ

2.1. β-лактамні антибіотики

2.1.1. Пеніциліни

2.1.2. Цефалоспорини

2.1.3. Карбапенеми

2.2. Тетрацикліни

2.3. Аміноглікозиди

2.4. Макроліди

2.5. Лінкозаміди

2.6. Глікопептиди

2.7. Оксазолідинони

3. ПРОТИВІРУСНІ ЗАСОБИ

3.1. Засоби, що застосовуються для профілактики й лікування грипу

3.2. Засоби, що застосовуються для лікування герпетичних інфекцій

3.2.1. Засоби, що застосовуються для лікування інфекцій, викликаних вірусами ВПГ і BVZ

3.2.2. Засоби, що застосовуються для лікування ЦМВ-інфекції

3.3. Засоби, що застосовуються для лікування ВІЛ-інфекції (протиретровірусні засоби — ПРВЗ)

3.3.1. Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази ВІЛ (НІЗТ)

3.3.2. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази ВІЛ (ННІЗТ)

3.3.3. Інгібітори ВІЛ-протеаз (ІВП)

3.4. Засоби, що застосовуються при геморагічній лихоманці з нирковим синдромом (ГЛНС) та Крим-Конго геморагічній лихоманці

Основні позначення та скорочення

AUC — площа на графіку під кривою «концентрація — час»

Hb — рівень гемоглобіну

t°— температура

T1/2 — період напівіснування

а/б — антибіотик

АБЗ — антибактеріальний засіб

АГ — артеріальна гіпертензія

АДФ — аденозиндифосфат

АКТГ — адренокортикотропний гормон

АЛТ — аланінамінотрансфераза

амп. — ампула

АР — алергічні реакції

АСТ — аспартатамінотрансфераза

АТ — артеріальний тиск

АТФ — аденозинтрифосфат

БА — бронхіальна астма

в/в — внутрішньовенне введення

в/м — внутрішньом'язове введення

ВІЛ — вірус імунодефіциту людини

г. — гострий

ГК — глюкокортикоїди

год — година

грам(-) — грамнегативний

грам(+) — грампозитивний

ДНК — дезоксирибонуклеїнова кислота

ЕКГ — електрокардіограма

ІХС — ішемічна хвороба серця

КА — карбоангідраза

капс. — капсули

крап. — краплі

ЛДГ — лактатдегідрогеназа

ЛЗ — лікарський засіб

ЛФ — лужна фосфатаза

м/о — мікроорганізм

МО — міжнародні одиниці

МПД — максимально переносима доза

НІЗТ — нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази

ННІЗТ — ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази

НПЗЗ — нестероїдні протизапальні засоби

п/ш — підшкірне введення

ПРВЗ — протиретровірусні засоби

р/добу — кількість разів на добу

рН — водневий показник

р-н — розчин

РНК — рибонуклеїнова кислота

с-м — синдром

Смакс — максимальна концентрація в плазмі

СНІД — синдром набутого імунодефіциту

табл. — таблетки

фл. — флакон

хв — хвилина

хр. — хронічний

ЦД — цукровий діабет

ЦМВ — цитомегаловірус

ЦНС — центральна нервова система

ЧМТ — черепно-мозкова травма

ШКТ — шлунково-кишковий тракт

1. Принципи раціонального використання протимікробних (антимікробних) засобів

1.1. Принципи застосування протимікробних засобів у лікарській установі

В кожному стаціонарі з метою підвищення ефективності терапії та стримування розвитку антибіотикорезистентності необхідно розробити політику застосування ПМЗ, яку повинен проводити міждисциплінарний комітет, який складається з представників адміністрації, провідних клініцистів, клінічного фармаколога та мікробіолога. ПМЗ, які входять до формуляру лікувального закладу, слід розділити на дві групи: 1) ЛЗ, які може призначати будь-який лікар самостійно; 2) ЛЗ, які можуть бути дозволені до застосування лише після консультації з клінічним фармакологом, мікробіологом або іншим компетентним у сфері антимікробної хіміотерапії спеціалістом.

1.2. Загальні принципи вибору протимікробних засобів

При виборі ПМЗ необхідно враховувати дві групи факторів: 1) фактори пацієнта; 2) фактори збудника інфекції.

Фактори пацієнта: алергологічний анамнез, стан функції печінки та нирок, імунної системи, супутні захворювання інших органів та систем, застосування інших ЛЗ та харчових добавок, здатність приймати препарат п/о, тяжкість хвороби, вік, локалізація патологічного процесу. У жінок необхідно враховувати ймовірну В, КГ або прийом контрацептивів п/о.

Фактори збудника: найбільш імовірний за даної інфекції Staph. та його чутливість до ПМЗ. Емпіричний вибір одного або кількох ЛЗ є результатом комплексної оцінки вищеперерахованих факторів. Кінцевий вибір визначається мікробіологічними, фармакокінетичними та токсичними якостями ПМЗ. Режим дозування, спосіб введення (введ.) препарату та тривалість лікування залежать від локалізації, типу й тяжкості інфекційного процесу та ефективності лікування.

Застосування принципів доказової медицини при виборі ПМЗ. В даній праці рекомендації з вибору ПМЗ для лікування інфекцій базуються як на даних систематичних оглядів рандомізованих контрольованих досліджень, так і на думці експертів. Більшість рандомізованих клінічних досліджень ПМЗ проводять до початку їх широкого застосування, коли рівень резистентності до них є мінімальним; також слід враховувати, що, як правило, ціль таких досліджень — довести, що досліджуваний ЛЗ «не гірший» за препарат для порівняння, тому тяжко показати реальні переваги нової терапії. В той же час вибір ЛЗ повинен проводитися з урахуванням сучасних даних про резистентність збудників, приймаючи до уваги регіональні особливості.

Види протимікробної терапії:

1) емпірична;

2) цілеспрямована;

3) профілактична.

Початок протимікробної терапії. Як правило, спочатку ПМЗ призначають емпірично, тобто на основі припущення про найімовірнішого збудника та його чутливість. При призначенні емпіричної терапії необхідно дотримуватися наступних положень:

— Не застосовувати а/б для лікування неускладнених вірусних інфекцій (!).

— Перед початком терапії отримати зразки для мікробіологічного дослідження; «сліпе» призначення ПМЗ при лихоманці незрозумілого генезу утруднює діагностику.

— До отримання результатів мікробіологічного дослідження вибирати а/б із урахуванням даних моніторингу локальної резистентності збудників.

— Підбирати дозу ПМЗ з урахуванням віку, МТ, функції нирок, локалізації й тяжкості інфекції. Призначення в «стандартній», а не в максимальній дозі при тяжких інфекціях може призвести до неефективності лікування. При застосуванні ЛЗ із невеликою терапевтичною широтою (наприклад, аміноглікозидів) не слід перевищувати максимальні дози, бажано проводити моніторинг Спл ЛЗ.

— Визначати шлях введення препарату залежно від тяжкості та локалізації інфекційного процесу. Стани, що загрожують життю, вимагають в/в введ. препарату. По можливості уникати болючих в/м ін'єкцій, особливо у дітей.

— Визначати тривалість терапії з урахуванням типу інфекції, терапевтичної ефективності, характеру протимікробної дії (загибель або пригнічення розмноження м/о) та біологічної доступності збудника. Занадто довгі курси сприяють розвитку резистентності та виникненню небажаних реакцій, призводять до збільшення вартості терапії.

— Враховувати, що при застосуванні ПМЗ, особливо широкого спектра дії, можливі селекція резистентних м/о та розвиток суперінфекції.

Корекція протимікробної терапії. Після отримання результатів мікробіологічного дослідження у випадку виділення м/о, резистентного до ЛЗ, що приймається, та при клінічній неефективності лікування необхідно призначити інший препарат, активний стосовно збудника (цілеспрямована протимікробна терапія). При отриманні негативного результату мікробіологічного дослідження питання про тривалість або завершення протимікробної терапії вирішується на основі клінічних даних. Перевагу (при інших рівних умовах) віддають препарату з вужчим спектром дії та нижчою вартістю. Як правило, оцінити ефективність протимікробної терапії можна через ≥ 2–3 доби від початку лікування. Слід врахувати, що при тяжких інфекціях відсутність явного клінічного ефекту може бути не пов'язана з неефективністю етіотропної терапії.

2. Антибактеріальні засоби

Дози АБЗ для дітей див. у Додатку 1 до розділу.

2.1. β-лактамні антибіотики

β-лактамні а/б (в першу чергу пеніциліни та цефалоспорини) складають основу сучасної хіміотерапії. Бактерицидний ефект пов'язаний з порушенням утворення клітинної стінки. Найпоширеніший механізм формування резистентності — вироблення м/о β-лактамаз (ферментів, що руйнують β-лактамне кільце). Основні небажані реакції — АР, які можуть носити перехресний характер з іншими β-лактамами. Можна комбінувати з аміноглікозидами та фторхінолонами через синергізм відносно грам(-) флори. Проте їх не можна змішувати в одному шприці або інфузійній системі (фізико-хімічна несумісність).

2.1.1. Пеніциліни

Пеніциліни чинять антибактеріальну (бактерицидну) дію шляхом порушення синтезу пептидоглікану клітинної стінки, що приводить до її руйнування і припинення процесу ділення бактерій. Препарати руйнуються під дією пеніциліназ, отже, всі м/о, що виділяють ферменти цього класу, є нечутливими. Препарати активні відносно грам(+) м/о: Staph. spp. (штами, що не продукують пeніциліназу), Str. spp., Сorynebacterium diphtheriae ; грам(-) м/о: Baccillus anthracis, Neisseria gonorrhoeae, N.meningitidis, Treponema spp., Borrelia spp., Leptospira spp.; анаеробів: Сlostridium spp. Пеніциліни (табл. 1.) добре проникають в тканини та рідини організму, за винятком СМР, внутрішніх середовищ ока та передміхурової залози. При запаленні мозкових оболонок та введ. у великих дозах створюють терапевтичні концентрації у СМР. Екскретуються в основному з сечею. Найсуттєвішою небажаною реакцією є ГЧ негайного типу, що має різні клінічні вияви — від висипу до анафілактичного шоку (часто носить перехресний характер з іншими β-лактамами). Можуть викликати (частіше — ампіцилін та цефалоспорини) антибіотикоасоційовану діарею. Через ризик тяжких нейротоксичних реакцій не можна вводити ендолюмбально (за винятком бензилпеніциліну натрієвої солі, яку вводять дуже обережно за життєвими показаннями). При призначенні пацієнтам з нирковою недостатністю слід враховувати вміст у препаратах калію та натрію. Бензилпеніцилін залишається важливим препаратом для лікування інфекцій, викликаних стрептококами, в тому числі пневмококами та β-гемолітичними стрептококами, а також менінгококами та спірохетами. Є а/б вибору при лікуванні дифтерії, газової гангрени, лептоспірозу, кліщового бореліозу (хвороба Лайма). Гонококи, як правило, є резистентними. Застосовують лише парентерально (в/в, в/м). Інші похідні (феноксиметилпеніцилін, бензатину бензилпеніцилін) мають той же спектр, але вони менше активні. Особливості фармакокінетики дозволяють приймати їх п/о (феноксиметилпеніцилін) або забезпечувати пролонг. ефект при в/м введ. (бензатину бензилпеніцилін).

Бензилпеніцилін (Benzylpenicillin)*

Фармакотерапевтична група. J01C E01 — бета-лактам-ні а/б.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: відповідає описаному в загальній частині, окрім цього, активний щодо ентерококів, актиноміцетів, Pasteurella multocida, Spirillum minus, у високих концентраціях — відносно інших грам(-) м/о, наприклад E.coli, Proteus mirabilis , сальмонел, шигел, Enterobacter aerogenes та Alcaligenes faecalis ; після застосування високих доз терапевтичні концентрації досягаються також у тяжкодоступних тканинах, таких як клапани серця, кістки та ліквор; максимальні рівні в плазмі 150–200 МО/мл досягаються в межах 15–30 хв після в/м введення 10 млн МО; після короткочасних інфузій (30 хв) рівні можуть досягати максимуму до 500 МО/мл; зв'язування з білками плазми становить приблизно 55 % від загальної дози; 50–80 % введеної дози виводиться нирками в незміненому вигляді (85–95 %); виведення активної речовини з жовчю — приблизно 5 % дози; в недоношених дітей та немовлят інтервал між дозами має бути не менше 8–12 год, оскільки T1/2 із сироватки становить приблизно 3 год; виведення також сповільнено у пацієнтів літнього віку; для збільшення інтервалу між дозами препарат можна комбінувати з препаратами пеніцилінів, що утворюють депо.

Показання для застосування ЛЗ: сепсис, ранові інфекції та інфекції шкіри, дифтерія, пневмонія, емпієма, еризипелоїд, перикардит, бактеріальний ендокардит, медіастиніт, перитоніт, менінгіт, абсцеси мозку, артрит, остеомієліт, інфекції статевих шляхів, спричинені фузобактеріями, а також при специфічній інфекції: сибірка, інфекції, спричинені клостридіями, включаючи правець, лістеріоз, пастерельоз, пропасницю, спричинену укусами щурів, фузоспірохетоз, актиномікоз; лікування ускладнень, спричинених гонореєю та сифілісом, бореліоз Лайма після першої стадії захворювання.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають 30 000 МО/кг/добу; кількість введень становить 2–6 р/добу, залежно від призначеної дози; середня добова доза для дорослих вагою від 40 кг — 1–5 млн МО/добу, за необхідності добову дозу можна збільшувати; лікування продовжувати протягом 3 днів після зникнення основних симптомів захворювання; при стрептококових інфекціях приймати щонайменше 10 днів; спеціальні рекомендації з дозування: бактеріальний ендокардит — 10–80 млн МО/добу в/в (в комбінації з аміноглікозидами); менінгіт — не вище 20–30 млн МО/добу для дорослих; при тяжких клінічних станах першу дозу слід розтягнути у часі, починаючи з 1/4 від індивідуально призначеної разової дози, та вводити повільно; бореліоз Лайма — 20–30 млн МО/добу в/в, розділена на 2–3 дози, протягом 14 днів; інші способи введення — внутрішньоплеврально в дозах до 200 000 МО (5000 МО на 1 мл розчинника); внутрішньосуглобово в дозах до 100 000 МО (25 000 МО на 1 мл розчинника); інтралюмбально в дозах, які не повинні перевищувати 10 000–20 000 МО (р-н в концентрації не вище 1000 МО на 1 мл розчинника підігрівають до t° тіла і вводять повільно (1 мл/хв) після видалення відповідної кількості спинномозкової рідини, при цьому загальна добова доза препарату для системного введення (в/в або в/м) повинна бути знижена).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіперчутливість до препарату — АР (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, лихоманка, біль у суглобах, анафілактичний шок з колапсом та анафілактоїдними реакціями, астма; ШКТ — стоматит, глосит, діарея; кров — рідко еозинофілія, позитивні результати тесту Кумбса, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія та агранулоцитоз; у пацієнтів, які проходять курс лікування з приводу сифілісу, — реакція Яриша — Герксгеймера вторинно до бактеріолізу; інші — рідко можливі серйозні місцеві реакції (перевагу надати в/в введенню); після введення препарату в дозі вище 10 млн МО може розвинутись нефропатія; при введенні високих доз шляхом інфузії (більше 20 млн МО) можливі судоми, особливо при вираженій нирковій недостатності, епілепсії, менінгіті або набряку мозку, а також при проведенні екстракорпорального кровообігу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату в анамнезі.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 500 тис МО, по 1 млн МО у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; свіжоприготовлені р-ни для ін'єкцій або інфузій мають бути використані негайно; термін придатності — 5 років.

Торгова назва

І. Бензилпеніцилін, ТОВ «Авант»

Бензилпеніцилін-КМП, ВАТ «Київмедпрепарат»

ІІ. Бензилпеніциліну натрієва сіль, ВАТ «Красфарма», Російська Федерація

Бензилпеніцилін, «LOK-BETA Pharmaceuticals PVT.LTD», Індія

Бензилпеніцилін натрієва сіль стерильна, «Harbin Pharmaceutical Group Co. Ltd.General Pharm. Factory», Китай

Пеніцилін G натрієва сіль, «Sandoz GmbH», Австрія

Феноксиметилпеніцилін (Phenoxymethylpenicillin)*

Фармакотерапевтична група. J01C E02 — бета-лактамні антибіотики.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: відповідає описаному в загальній частині, окрім цього, активний щодо Listeria monocytogenes ; грам(-) м/о: Асtinomyces spp., E.coli, Erysipelothrix insidiosa, Proteus mirabilis, Salmonella spp., Enterococcus spp. (штами E.faecalis звичайно чутливі, а штами E.faecium, як правило, резистентні); анаеробів: PeptoStr. spp.; препарат кислотостійкий; швидко всмоктується (30–60 %) в лужному середовищі тонкої кишки; терапевтичні концентрації в плазмі крові дозозалежні, створюються через 30 хв; Смакс досягається через 1 год після прийому, тривалість ефекту — 6–8 год; на 60–80 % зв'язується з білками плазми; проникає у різні тканини організму (нирки, печінка, шкіра, стінка тонкої кишки); проходить крізь плацентарний бар'єр і потрапляє у грудне молоко; 30–35 % препарату метаболізується у печінці; виводиться переважно із сечею в незміненому вигляді (25 %) та у вигляді продуктів біотрансформації (35 %), близько 30 % виводиться з фекаліями; T1/2 — 30–45 хв; у новонароджених, літніх людей та при нирковій недостатності T1/2 подовжується.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції дихальних шляхів і ЛОР-органів — середній отит, стрептококовий тонзиліт, загострення хр. бронхіту та г. позалікарняна пневмонія, спричинена пневмококами; гнійні захворювання шкіри та м'яких тканин; інфекційні захворюваннях — сифіліс, гонорея, скарлатина, правець, сибірка та дифтерійне носійство; профілактика інфекційних ускладнень, зокрема бактеріального ендокардиту, після малих хірургічних втручань (тонзилектомія, екстракція зуба), г. ревматичної пропасниці, малої хореї, бактеріального ендокардиту та гломерулонефриту при стрептококовому тонзиліті.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо за 30–60 хв до або за 2 год після їди по 0,5–1,0 г в 3–4 прийоми; курс не перебільшує 7–10 днів; максимальна добова доза — 4,0 г; тривалість лікування — не менше 5–7 днів; при інфекціях, що спричинені β-гемолітичним стрептококом, — 7–10 днів (призначають кожні 4 год, при досягненні покращення — кожні 6 год); для профілактики стрептококових інфекцій — 10-денний курс у середніх терапевтичних дозах; для профілактики рецидивів ревматичної атаки та/або малої хореї — по 0,5 г 2 р/добу; для профілактики ендокардиту після малих хірургічних втручань при масі тіла більше 30 кг — 2 г за 30–60 хв до початку операції, а після операції — по 0,5 г кожні 6 год протягом 2 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: можливі діарея, помірна нудота, глосит, стоматит, головний біль, тромбоцитопенія, геморагії, шкірні АР, бронхоспазм; при лікуванні сифілісу в 50 % випадків відмічається реакція Яриша — Гейксгеймера (гарячка, пітливість, головний біль, колапс).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до пеніцилінів, цефалоспоринів, карбапенемів, при порушенні всмоктування з ШКТ.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,25 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін придатності — 4 роки.

Торгова назва

І. Феноксиметилпеніцилін-КМП, ВАТ «Київмедпрепарат».

Бензатинбензилпеніцилін ( Benzathinebenzylpenicillin )*

Фармакотерапевтична група. J01C E08 — бета-лактамні антибіотики.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: відповідає описаному в загальній частині, окрім цього, активний щодо Erycipelothrix rhusiopathiae, Actinomyces israelli ; при в/м введенні дуже повільно всмоктується з місця введення, забезпечуючи пролонговану дію; Смакс досягається через 12–24 год після ін'єкції; тривалий T1/2 забезпечує стабільну та тривалу концентрацію препарату в крові: на 14-ту добу після введення 2,4 млн МО препарату концентрація в сироватці крові становить 0,12 мкг/мл; дифузія в рідини — повна, дифузія в тканини — дуже слабка; ступінь зв'язування з білками плазми становить 40–60 %; у невеликій кількості проникає крізь плацентарний бар'єр, у грудне молоко; біотрансформація незначна; виводиться переважно нирками у незміненому вигляді; за вісім діб виводиться до 33 % введеної дози.

Показання для застосування ЛЗ: сифіліс та інші захворювання, спричинені трепонемами (фрамбезія, пінта); г. тонзиліт; скарлатина; бешиха, еризипілоїд; інфіковані рани та рани від укусів; профілактика ревматичної пропасниці (хореї, ревматичних захворювань серця); постстрептококового гломерулонефриту, сифілісу (після контакту з хворим), скарлатини (після контакту з хворим); рецидивів бешихи; інфекцій при тонзилектомії або після екстракції зубів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовувати 2,4 млн МО тільки в/м; лікування сифілісу — превентивне лікування — 1 ін'єкція 2,4 млн МО одноразово; первинний сифіліс — 2,4 млн МО, по 1 ін'єкції з інтервалом 7 діб (курс — 2 ін'єкції); вторинний свіжий та ранній прихований сифіліс — 2,4 млн МО, по 1 ін'єкції з інтервалом 7 діб (курс — 3 ін'єкції); лікування фрамбезії та пінти (ендемічні трепонематози) — 1 ін'єкція по 2,4 млн МО одноразово; лікування інших інфекцій (г. тонзиліт, скарлатина, бешиха, еризипілоїд, інфіковані та рани від укусів) — 1 ін'єкція по 2,4 млн МО щотижня; профілактика рецидивів ревматичної атаки і ревматичного ендокардиту, хореї, постстрептококового гломерулонефриту — 1 ін'єкція по 2,4 млн МО один раз кожні 3–4 тижні, тривалість профілактики встановлюється індивідуально; профілактика рецидивів бешихи — при сезонних рецидивах 1 ін'єкція по 2,4 млн МО один раз кожні 4 тижні протягом 3–4 місяців щорічно; при частих рецидивах — 1 ін'єкція по 2,4 млн МО один раз кожні 3–4 тижні протягом 2–3 років; профілактика скарлатини в осіб, що мали контакт з хворими — 1 ін'єкція по 2,4 млн МО щотижня; профілактика інфекцій при тонзилектомії або після екстракції зубів — 1 ін'єкція 2,4 млн МО кожні 7–14 діб до повного одужання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР — кропив'янка, пропасниця, біль у суглобах, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, поліморфна еритема, анафілаксія; при терапії сифілісу — реакція Яриша — Герксгеймера; система кровотворення — анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія; ШКТ — стоматит, глосит, нудота, блювання, діарея, кандидоз, рідко псевдомембранозний коліт; інші — помірне транзиторне підвищення рівня сироваткових трансаміназ, г. інтерстиціальний нефрит; можливий розвиток суперінфекції стійкими м/о і грибами.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до пеніцилінів і цефалоспоринів; діти до 12 років; маса тіла до 40 кг.

Форми випуску ЛЗ: порошок для ін'єкцій по 2,4 млн МО у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 4 роки.

Торгова назва

ІІ. Ретарпен, «Sandoz GmbH», Австрія.

Бензатин феноксиметилпеніцилін (Benzathine phenoxymethylpenicillin)

Фармакотерапевтична група. J01CЕ10 — бета-лактамні антибіотики.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: спектр дії лікарських форм для перорального прийому вузький; пригнічує синтез клітинної стінки бактерій; високоактивний щодо пневмококів, гонококів, лістерії та Neisseria spp., cтрептококів груп A, C, G, H, L та M та стафілококів, що не продукують пеніциліназу; до препарату чутливі коринебактерії, актиноміцети, клостридії, бліда трепонема, лептоспіри; до препарату резистентні стрептококи групи D (ентерококи), мікоплазми, бордетели, мікобактерії та найпростіші; не інактивується шлунковим соком; прийом їжі сповільнює всмоктування препарату, але не зменшує його об'єм; за рахунок швидкого та повного всмоктування у сироватці крові та в тканинах швидко (через 30–60 хв) досягаються концентрації препарату, що гарантують надійний терапевтичний ефект; терапевтична концентрація зберігається в крові протягом 4 год; T1/2 30–45 хв, рівень зв'язування з білками крові сягає 55 % прийнятої дози; добре проникає в нирки, легені, печінку, шкіру, м'язи та більшість рідин організму, гірше в кістки; проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко; переважна кількість препарату виводиться з сечею у незміненому вигляді.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції ЛОР-органів: інфекції, спричинені стрептококом (скарлатина, ангіна, ангіна Венсана, гнійний ринофарингіт, г. середній отит, синусит); дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, бактеріальна пневмонія, за винятком інфекцій, що потребують парентерального введення пеніциліну); шкіри (бешиха, еризипелоїд, піодермія (імпетиго, фурункульоз), абсцеси, флегмони, хр. мігруюча еритема та інші прояви хвороби Лайма); інші інфекції (укуси та опіки); для профілактики стрептококових інфекцій та їх ускладнень (ревматичної пропасниці або малої хореї, поліартриту, ендокардиту, гломерулонефриту), бактеріального ендокардиту у пацієнтів з вродженими або ревматичними вадами серця до або після невеликого хірургічного втручання (тонзилоектомії, видалення зубів), інфекцій, спричинених пневмококами у дітей, що страждають на серпоподібну анемію.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: середня добова доза становить 1,5 г та більше; лікування слід продовжувати протягом 2–5 днів після зникнення основних симптомів захворювання; з метою профілактики пізніх ускладнень при стрептококових інфекціях мінімальна тривалість лікування повинна становити не менше 10 днів; для профілактики стрептококових інфекцій (скарлатини): особам, які контактували з хворими на скарлатину, показаний 10-денний курс лікування препаратом в терапевтичних дозах; при стафілококових інфекціях бажано проводити визначення чутливості м/о; препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР — кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, пропасниця, біль у суглобах або анафілактичний шок з судинним колапсом та анафілактоїдні реакції (напад ядухи, пурпура); ШКТ — нудота, блювання, діарея, відчуття тяжкості у шлунку, стоматит, глосит, псевдомембранозний коліт; гематологічні порушення — еозинофілія, позитивна реакція Кумбса, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія і агранулоцитоз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до пеніцилінів в анамнезі, цефалоспоринів; шлунково-кишкові захворювання, що супроводжуються діареєю або блюванням (через погіршення всмоктування).

Форми випуску ЛЗ: гранули по 30 г для приготування 60 мл (400 000 МО/5 мл) суспензії у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; готову суспензію слід зберігати при t° нижче 25 °С; її необхідно використати протягом 14 днів; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

ІІ. Оспен, «Biochemie GmbH», Австрія

Оспен, «Sandoz GmbH», Австрія.

Антистафілококові пеніциліни. Більшість стафілококів виробляють β-лактамазу та є резистентними до бензилпеніциліну. Основним антистафілококовим препаратом є оксацилін, активний по відношенню до пеніцилінорезистентного S.aureus . Оксацилін погано всмоктується при прийомі п/о й, в основному, використовується парентерально. Нозокоміальні та позалікарняні штами S.aureus , резистентні до оксациліну та метициліну (MRSA), резистентні й до усіх інших β-лактамів (цефалоспоринів, карбапенемів), а також часто до макролідів, тетрациклінів, лінкозамідів, аміноглікозидів, фторхінолонів. Препарати вибору при інфекціях, викликаних MRSA, — ванкоміцин або лінезолід.

Оксацилін (Oxacillin)*

Фармакотерапевтична група. J01С F04 — бета-лактамні антибіотики.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: відповідає описаному в загальній частині, але стійкий до дії пеніцилінази, тому може використовуватись проти штамів м/о, резистентних до пеніциліну; активний щодо деяких актиноміцетів; неефективний відносно більшості грам(-) м/о, рикетсій, вірусів, найпростіших, грибів; при в/м введенні добре всмоктується, у крові виявляються більш високі концентрації препарату, ніж при прийомі тих же доз внутрішньо; з білками плазми зв'язується більше ніж на 90 %; крізь гематоенцефалічний бар'єр не проникає; T1/2 — 30 хв; швидко виводиться нирками, а також із жовчю; при порушенні видільної функції нирок концентрація в крові значно підвищується, однак накопичення не відбувається, а виведення мало відрізняється від того, що спостерігається у нормі; при повторних введеннях не кумулюється.

Показання для застосування ЛЗ: септицемія, пневмонія, емпієми, абсцеси, флегмони, остеомієліт, пієліт, цистит, інфіковані опіки, ранові інфекції, сифіліс.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовується в/м або в/в; при вазі понад 40 кг призначають по 0,25–1 г кожні 4–6 год або залежно від етіології захворювання — по 1,5–2 г кожні 4 год; при тяжких інфекціях дози можуть бути збільшені; р-ни готують ех tеmроrе: для в/м ін'єкцій у фл. вводять 3 мл стерильної води для ін'єкцій, для струминного в/в введення розчиняють препарат у 5 мл стерильної води для ін'єкцій або 0,9% р-ну натрію хлориду та вводять протягом 5–10 хв, а для краплинного введення розчиняють препарат у 0,9% р-ні натрію хлориду або в 5% р-ні глюкози із розрахунку 0,5–2,0 мг в 1 мл та вводять протягом 1–2 год з швидкістю 60–100 крапель за хв; тривалість лікування становить у середньому 7–10 днів, при тяжких захворюваннях (сепсис, септичний ендокардит та ін.) терапія може тривати 2–3 тижні і більше.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР — шкірний свербіж, кропив'янка, рідше — ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, еозинофілія, у окремих випадках — нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, кандидоз порожнини рота, псевдомембранозний коліт, вагінальний кандидоз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість (у тому числі до пеніцилінів, цефалоспоринів).

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,5 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

І. Оксацилін-КМП АТ, «Київмедпрепарат».

Пеніциліни з розширеним спектром активності. На відміну від пеніциліну та оксациліну, напівсинтетичні амінопеніциліни ампіцилін та амоксицилін діють на аеробні грам(-) бактерії сімейства Enterobacteriaceae (E.coli) та H.influenzae. Як і пеніцилін, руйнуються β-лактамазами. Амоксицилін краще, аніж ампіцилін та пеніцилін, діє на пневмококи, він кислотостабільний, має у 2–2,5 рази більшу біодоступність при прийомі п/о, аніж ампіцилін; краще переноситься, рідше викликає діарею. Ампіцилін на сьогодні приймають, як правило, парентерально. Особливістю небажаної дії амінопеніцилінів є розвиток макулопапульозного («ампіцилінового») висипу неалергічної природи, який зникає без відміни препарату. Фактор ризику — інфекційний мононуклеоз.

Ампіцилін (Ampicillin)*

Фармакотерапевтична група. J01С А01 — бета-лактамні антибіотики.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: відповідає описаному в загальній частині, окрім цього, активний щодо ентерококів, лістерій, Еrуsipelothrix rusiopathiase та грам(-) м/о, такі як Наеmophilus іnfluenzae, Воrdetella petrussis, Рrоteus mirabilis, сальмонели, шигели, Е.соlі. Моrganella morganii та Рrоvidencia rettgeri майже повністю є резистентними; до терапевтичного спектра дії ампіциліну не входять Рseudomonas aeruginosa, Кlebsiella, Еnterobacter, Sеrrаtіа, Сіtrobacter, Yersinia, Аеrоbacter аеrоgеnеs , а також усі пеніциліназоутворюючі м/о; залежно від частоти застосування спостерігається тенденція до збільшення ступеня резистентності, зумовленого утворенням β-лактамази; після перорального прийому біодоступність досягає 30–62 %; одночасний прийом їжі впливає на біодоступність; максимальні концентрації в плазмі крові досягаються через 90–120 хв; T1/2 — 1–2 год; 8–30 % препарату зв'язується з білками плазми; добре проникає у тканини, проникає крізь плацентарний бар'єр, переходить у материнське молоко; до спинномозкової рідини переходить при інтактних мозкових оболонках лише 5 % від концентрації у плазмі, але при запаленні мозкових оболонок концентрація у лікворі може підвищуватися до 50 % від концентрації у плазмі; виведення відбувається переважно нирками у незміненому стані, а також із жовчю та калом.

Показання для застосування ЛЗ: г. та хр. бактеріальні інфекції різноманітної локалізації та інтенсивності, спричинені чутливими до ампіциліну збудниками (наприклад, менінгіт, ендокардит, сепсис та остеомієліт); інфекції вуха, горла та носа; інфекції дихальних шляхів, включаючи коклюш; інфекції сечостатевих органів; інфекції жовчного міхура та жовчних шляхів; інфекції ШКТ (включаючи санацію носіїв, які протягом тривалого часу виділяють Salmonella typhi ); інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції очей.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: сумарна добова доза — 2–6 г на 3–4 прийоми; перед застосуванням препарату з порошку готують суспензію шляхом розведення у прокип'яченій охолодженій питній воді; суспензію приймають з великою кількістю рідини за 0,5–1 год до або через 2 год після їди (одночасний прийом їжі погіршує всмоктуваність препарату); препарат застосовують протягом 7–10 днів, ще 2–3 дні після того, як зникнуть симптоми хвороби; при лікуванні інфекцій, спричинених β-гемолітичними стрептококами, показано лікування протягом не менше 10 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — часто нудота, блювання, метеоризм, м'яке випорожнення або пронос, псевдомембранозний ентероколіт, які у більшості випадків мають легку форму; іноді — екзантеми та запалення слизових оболонок, особливо у порожнині рота, типова кореподібна екзантема (розвивається на 5–11-ту добу від початку курсу лікування і дозволяє проведення подальшої терапії похідними пеніциліну); шкірні реакції — екзантема, свербіж і почервоніння, кропив'янка; АР — медикаментозна пропасниця, еозинофілія, ангіоневротичний набряк, набряк гортані, сироваткова хвороба, гемолітична анемія, алергічний васкуліт або нефрит, анафілактичний шок; кровотворна система — гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, анемія або мієлосупресія, зміна часу згортання крові та протромбінового часу; зрідка — інтерстиціальний нефрит, стани збудження ЦНС, міоклонії та судоми; тривале та повторне застосування іноді призводить до розвитку суперінфекцій; тимчасово може спостерігатися сухість у роті й зміна смакових відчуттів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до пеніциліну, цефалоспоринів; вірусні захворювання (особливо інфекційний мононуклеоз); лімфатична лейкемія (підвищений ризик розвитку екзантеми); новонароджені і жінки у період лактації.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,5 г, по 1,0 г у фл., порошок для приготування суспензії для перорального застосування (125 мг/5 мл) у фл., табл. по 0,25 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати приготовану з порошку суспензію в холодильнику при t° 2–8 °С 10 діб; термін зберігання порошку — 3 роки.

Торгова назва

І. Ампіцилін, ТОВ «Авант»

Ампіциліну тригідрат, ТОВ «Агрофарм»

Ампіцилін 125 мг, 250 мг, ТОВ «Відродження Лтд»

Ампіцилін 250 мг, ВАТ «Вітаміни»

Ампіцилін-КМП, ВАТ «Київмедпрепарат»

Ампіциліну тригідрат, ВАТ «Лубнифарм»

Ампіцилін-ДАРНИЦЯ, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Ампіцилін-Здоров'я, ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я»

Ампіциліну натрієва сіль, ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я» для ТОВ «Фармацевтичний завод «Фармадом»

ІІ. Ампіцилін 125 мг, 250 мг, «Вайшалі Фармасьютікалз», Індія

Ампіциліну натрієва сіль, ВАТ «Красфарма», Російська Федерація

Ампіциліну натрієва сіль, «Chemo Iberica S.A.», Іспанія

Ампіциліну натрієва сіль та сульбактаму натрієва сіль, «Harbin Pharmaceutical Group Co. Ltd.General Pharm. Factory», Китай

Ампіциліну натрієва сіль стерильна ліофілізована, «Scima Farmachemical S.r.l.», Італія

Ампіцилін, «LOK-BETA Pharmaceuticals PVT.LTD», Індія

Ампіцилін-Нортон, «Neon Laboratories Limited»; «Venys Remedies Limited» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Індія/Канада

Ампіциліну тригідрат, «Sandoz Industrial Products S.A.», Іспанія

Ампіциліну тригідрат, «Tini Pharma Limited», Індія

Амоксицилін (Amoxicillin)*

Фармакотерапевтична група. J01CA04 — бета-лактамні антибіотики.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: відповідає описаному в загальній частині, окрім цього, активний щодо Listeria monocytogenes, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Helicobacter pylori , менш активний щодо Enterococcus faecalis, E.coli, Proteus mirabilis, Salmonella typhi, Shigella sonnei, Vibrio cholerae ; неактивний щодо Pseudomonas, Klebsiella, індолпозитивних Proteus, Enterobacter ; після прийому внутрішньо всмоктується швидко і практично повністю (до 93 %), препарат кислотостійкий; прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату; максимальна концентрація активної речовини в плазмі при прийомі таблеток досягається швидше на 30 хв (через 1–2 год) та її кількість значно вище, ніж при прийомі нерозчинних лікарських форм амоксициліну; після прийому внутрішньо 375 мг препарату Смакс реєструвалась у плазмі крові через 2 год; при подвоєнні дози Смакс також збільшується у 2 рази; 20 % зв'язується з білками плазми; проникає у слизові оболонки, кісткову тканину та внутрішньоочну рідину, мокротиння в терапевтично ефективних концентраціях; концентрація в жовчі перевищує її концентрацію в крові у 2–4 рази; в амніотичній рідині та пуповинних судинах концентрація становить 25–30 % від його рівня у плазмі крові вагітної жінки; погано проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, однак при запаленні мозкових оболонок (наприклад, при менінгітах) концентрація у спинномозковій рідині становить близько 20 % від концентрації у плазмі крові; частково метаболізується, більшість його метаболітів неактивна щодо м/о; елімінується переважно нирками, близько 80 % — шляхом канальцевої екскреції, 20 % — шляхом клубочкової екстракції; близько 90 % елімінує через 8 год, 60–70 % у незміненому вигляді нирками; за відсутності порушень функції нирок T1/2 — 1–1,5 год; у недоношених, новонароджених і дітей до 6 місяців — 3–4 год.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції органів дихання, ШКТ, сечостатевої системи, шкіри та м'яких тканин.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза встановлюється індивідуально; інфекційно-запальні захворювання легкого та середнього ступеня тяжкості: дорослі і діти старше 10 років внутрішньо 500–2000 мг 2 р/добу; така ж доза — при г. середньому бактеріальному отиті; хр. захворювання, рецидиви, інфекції тяжкого перебігу — доза може бути збільшена: по 750–1000 мг 3 р/добу, розділені на три прийоми; г. неускладнена гонорея — 3 г препарату на 1 прийом у поєднанні з 1 г пробенециду; у складі антихелікобактерної ерадикаційної терапії дорослим призначають по 2 г препарату на добу в 2 прийоми; інфекції легкого та середнього ступеня тяжкості — тривалість лікування 5–7 днів; у випадку інфекцій, спричинених стрептококом, тривалість лікування повинна становити не менше 10 днів; хр. захворювання, інфекції тяжкого перебігу — прийом препарату необхідно продовжувати протягом 48 год після зникнення симптомів захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ: рідко — діарея, свербіж у ділянці ануса; в окремих випадках — псевдомембранозний та геморагічний коліт; АР: шкірні реакції (специфічний макулопапульозний висип, дуже рідко — мультиформна еритема, с-м Стівена — Джонсона, анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк); сечовидільна система: рідко — розвиток інтерстиціального нефриту; органи кровотворення: рідко — агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до пеніцилінів та цефалоспоринів.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 250 мг, по 500 мг № 20; табл. по 0,125 мг, по 0,25 г, по 0,5 г, по 1,0 г; табл. дисперговані по 125 мг, по 250 мг, по 500 мг; гранули для приготування суспензії по 100 мл (250 мг/5 мл) у фл.; порошок для приготування 60 мл, або 100 мл, або 120 мл суспензії, 250 мг/5 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін придатності — 5 років.

Торгова назва

І. Амоксицилін тригідрат, ТОВ «Агрофарм»

Амоксил®-КМП, ВАТ «Київмедпрепарат»

Грамокс-А, СП «Сперко Україна»

Грамокс-Д, СП «Сперко Україна»

ІІ. Амоксицилін, «Hemofarm» AD, Сербія

Амоксицилін, «Mark Pharmaceutics s.r.l.» для «Ozone Laboratories Ltd.», Румунія/Великобританія

Амоксицилін ВАТХЕМ, ТОВ «ВАТХЕМ-ФАРМАЦІЯ», Російська Федерація

Ірамокс 250, «Cosar Pharmaceutical Co», Іран

Ірамокс 500, «Cosar Pharmaceutical Co», Іран

Амоксицилін 250 ЛЕЧИВА, «Lechiva» a.s., Чеська Республіка

Амоксицилін 500 ЛЕЧИВА, «Lechiva» a.s., Чеська Республіка

Амоксицилін Нортон, «Unimax Laboratories» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада

Амоксицилін Солютаб-Нортон, «Unimax Laboratories» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада

Амоксицилін форте, «Mark Pharmaceutics s.r.l.» для «Ozone Laboratories Ltd.», Румунія/Великобританія

В-МОКС, «Vaishali Pharmaceuticals», Індія

Оспамокс, «Biochemie GmbH» для «Sandoz GmbH», Австрія

Прессмокс, «Citadel Fine Pharmaceuticals», Індія

Флемоксин Солютаб®, «Astellas Pharma Europe B.V.», Нідерланди

Хіконцил, «KRKA d.d., Novo mesto», Словенія

Комбіновані препарати

Бензатин бензилпеніцилін + бензилпеніциліну калієва сіль + бензилпеніциліну натрієва сіль*

І. Біцилін®-3, Біцилін®-5, порошок для приготування суспензії для ін'єкцій по 600 тис. МО у фл., 1 фл. містить бензатину бензилпеніциліну стерильного 200 тис МО, бензилпеніциліну калієвої солі стерильної або бензилпеніциліну натрієвої солі стерильної 200 тис. МО та бензилпеніциліну новокаїнової солі стерильної 200 тис. МО, КМП ВАТ «Київмедпрепарат».

Амоксицилін + клавуланова кислота (Amoxicillin + clavulanate)

ІІ. Амоксиклав®, табл. по 250 мг/125 мг, по 500 мг/125 мг; порошок для приготування р-ну для в/в ін'єкцій, 1000 мг/200 мг у фл.; порошок для приготування суспензії для перорального застосування (5 мл суспензії — 125 мг/31,25 мг, 400 мг/57 мг амоксициліну та клавуланової кислоти); виробництва «Lek» Pharmaceutical Company d.d.; «Sandoz GmbH»для «Lek» Pharmaceutical Company d.d., Словенія/Австрія/Словенія.

Амоксицилiн + клоксацилiн (Amoxicillin + Cloxacine)*

ІІ. Вампілокс, капс., 1 капс. містить амоксицилiну — 250,0 мг, натрiю клоксацилiну — 250,0 мг, «Vaishali Pharmaceuticals», Індія.

2.1.2. Цефалоспорини

Залежно від особливостей антимікробного спектра, виділяють 4 покоління цефалоспоринів (табл. 2).

Цефалоспорини. Бактерицидна дія препаратів зумовлена пригніченням синтезу бактеріальної стінки м/о. Препарати І покоління мають переважаючу активність відносно грам(+) коків — стафілококів (коагулазопозитивні, коагулазонегативні та пеніциліназопродукуючі штами), стрептококів, пневмококів. Грам(-) бактерії є резистентними, виняток складають E.coli та P.mirabilis . До препаратів резистентна більшість штамів ентерококів, наприклад: Enterecoccus faecalis , і стафілококи, які резистентні до метициліну. Застосовують при інфекціях шкіри та м'яких тканин, кісток та суглобів, для періопераційної профілактики. Як альтернативні засоби застосовують при ендокардиті та сепсисі, викликаних метициліночутливими стафілококами та Str.viridans стрептококами. Цефазолін погано проникає через ГЕБ. Виводиться переважно з сечею, Т1/2 — 2 год, вводять 2–3 р/добу. Цефалексин має високу біодоступність при пероральному прийомі. Основні показання до застосування цефалексину та цефадроксилу: стрептококовий фарингіт, стрептококові та стафілококові позалікарняні інфекції шкіри та м'яких тканин, кісток, суглобів легкого та середньотяжкого ступеня.

Цефадроксил (Cefadroxil)*

Фармакотерапевтична група. J01D A09 — напівсинтетичний антибіотик цефалоспоринового ряду.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: антибактеріальна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: спектр чутливості відповідає цефалоспоринам І покоління, окрім цього, чутливі Klebsiella spp., Moraxella (Branhamella) catarrhalis і Bacteroides spp. (за винятком Bacteroides fragilis ), Haemophilus influenzae, Salmonella spp. і Shigella spp.; препарат неактивний відносно Pseudomonas  spp. і Acinetobacter calcoaceticus (що в минулому позначалися як Mima spp. і Herellea spp. відповідно), більшості штамів Enterobacter spp., Proteus morganii та Proteus vulgaris ; швидко всмоктується після перорального прийому; при застосуванні разових доз 500 мг і 1 г середня концентрація в сироватці крові становила, відповідно, приблизно 16 і 28 мкг/мл; концентрації визначаються в сироватці крові через 12 год після його прийому; більше 90 % препарату через 24 год після його приймання виводиться з організму в незміненому стані з сечею; підвищення дози призводить до пропорційного збільшення концентрації в сечі; після прийому дози 1 г концентрація в сечі стабільно перевищувала мінімально інгібуючу концентрацію для чутливих до дії препарату патогенів протягом 20–22 год.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, шкіри і м'яких тканин, сечостатевої системи, остеомієліт, септичний артрит.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: 1 мірна або ч.л. (5 мл) суспензії містить 125 мг або 250 мг препарату; приймати один або два р/добу залежно від характеру і ступеня тяжкості інфекції: інфекції нижніх відділів сечових шляхів без ускладнень — 2–4 ч.л. 2 р/добу або 4–8 ч.л. 1 р/добу (добова доза 1–2 г); інші інфекції сечових шляхів — 4 ч.л. 2 р/добу або 8 ч.л. 1 р/добу (добова доза 2 г); інфекції шкіри і м'яких тканин — 2 ч.л. 2 р/добу (добова доза 1 г); фарингіт і тонзиліт — 4 ч.л. 1 р/добу або 2 ч.л. 2 р/добу (добова доза 1 г); інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів: легкі інфекції — 2 ч.л. 2 р/добу або 4 ч.л. 1 р/добу, середньої тяжкості і тяжкі — 2–4 ч.л. 2 р/добу або 4–8 ч.л. 1 р/добу (добова доза 1–2 г); остеомієліт і септичний артрит — 4 ч.л. 2 р/добу або 8 ч.л. 1 р/добу (добова доза 2 г); лікування слід продовжувати протягом принаймні 48–72 год після зникнення симптомів захворювання або появи ознак усунення бактеріальної інфекції; при інфекціях, викликаних бета-гемолітичними стрептококами групи А, рекомендується проводити лікування принаймні протягом 10 днів; при тяжких інфекціях (наприклад, остеомієліт) може знадобитися більш тривале лікування — протягом не менше 4–6 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні: ШКТ — псевдомембранозний коліт, іноді нудота, блювання, пронос; АР — висипання, кропив'янка і судинний набряк, рідко множинна еритема, с-м Стівена — Джонсона, сироваткова хвороба та анафілаксія; інші — свербіж в статевих органах, кандидоз геніталій, вагініти, артралгія, помірна транзиторна нейтропенія і помірне збільшення активності трансаміназ у сироватці, тромбоцитопенія та агранулоцитоз.

Протипоказання до застосування: гіперчутливість до цефалоспоринів.

Форми випуску: табл. по 1000 мг; гранули для приготування 60 мл (125 мг/5 мл та 250 мг/5 мл) суспензії для перорального застосування у фл.; капс. по 250 мг, 500 мг.

Умови та термін зберігання: зберігати при t° 15–30 °С; приготовлена пероральна суспензія стабільна протягом 7 днів при кімнатній t° та протягом 14 днів при зберіганні в холодильнику; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Цефадроксил-Здоров'я, ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я»

Цефангін, ВАТ «Київмедпрепарат»

ІІ. Дурацеф, «Bristol-Myers Squibb S.r.L.» для «Bristol-Myers Squibb», Італія

Цедроксгексал®, «Salutas Pharma GmbH» підприємство компанії «Hexal AG»; «Сimex AG Pharmazeutika», Німеччина/Швейцарія/Німеччина

Цефадроксил, Genom Biotech PVT.Ltd.», Індія

Цефадроксил, «Intermed» для «Airpac Exports», Індія

Цефадроксил-Ватхем, ТОВ «ВАТХЕМ-ФАРМАЦІЯ», Російська Федерація

Цефазолін (Cefazolin)*

Фармакотерапевтична група: J01D A04 — антибіотики групи цефалоспоринів.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: спектр чутливості відповідає цефалоспоринам І покоління, окрім цього, до цефазоліну лексину чутливі: Klebsiella spp.; Enterobacter aerogenes; Haemophilus influenzae; Clostridium perfringens; Neisseria gonorrhoeae; Salmonella typhi; Shigella disenteriae, Shigella flexneri; стійкі до препарату індол-позитивний Proteus (P.vulgaris) , Morganella morganii (колишня назва Proteus morganii ), Providencia rettgeri (Proteus rettgeri) , Serratia, Pseudomonas, Acinetobacter calcoaceticus (колишня назва Mima і Herellea spp.); швидко всмоктується при в/м введенні, Смакс досягається через 60 хв після ін'єкції; бактерицидна концентрація в крові зберігається протягом 8–12 год; добре проникає у тканини та рідини організму і виявляється в терапевтичних концентраціях у слизових оболонках, мокротинні, кістковій тканині, спинномозковій рідині, проходить крізь плацентарний бар'єр і в дуже низьких концентраціях — у грудне молоко; 90 % препарату зв'язується з білками сироватки крові; з організму виводиться з сечею в незмінному стані (приблизно 90 %).

Показання до застосування ЛЗ: інфекції вуха, горла, носа; пневмонія; інфекції сечовивідних шляхів, нирок, цистити та простатити; інфекції шкіри; інфекції м'яких тканин, кісток, суглобів; інфекції органів черевної порожнини та малого таза; ранові інфекції та інфіковані опіки, перитоніт, сепсис, ендокардит.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для в/м ін'єкції розчиняють вміст фл. в 2–3 мл стерильної води для ін'єкцій або ізотонічного р-ну натрію хлориду; для в/в струминного введення препарат розчиняють у 10 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду і вводять повільно протягом 3–5 хв; для краплинного введення препарат розчиняють у 100–250 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду або 5 % р-ну глюкози; інфузія 20–30 хв; добова доза — 1–4 г; разова доза — 0,25–0,5 г кожні 8 год; при інфекціях дихальних шляхів, викликаних пневмококами, та інфекціях сечостатевої системи — по 0,5–1 г кожні 12 год; при захворюваннях, викликаних чутливими грам(-) м/о, — по 0,5–1 г кожні 6–8 год; при тяжких інфекційних захворюваннях добову дозу підвищують до МПД 6 г з інтервалом між введеннями 6–8 год; тривалість лікування препаратом — 7–10 діб і більше.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР, дисфункція печінки та підшлункової залози, нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, підвищення рівнів печінкових трансаміназ, білірубіну в сироватці крові, лейкопенія, некроз канальців нирок, нефрит, головний біль, пропасниця, порушення зору, подразнення у місці введення препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, лактація, захворювання печінки, нирок та гіперчутливість до цефалоспоринів і пеніцилінів; недоношені діти та діти віком до 1 року.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій 500 мг, 1000 мг у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; приготовлені р-ни стабільні протягом 24 год при t° 4–6 °С і 12 год при t° вище 25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Цефазолін-БХФЗ, ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

Цефазолін-КМП, ВАТ «Київмедпрепарат»

Цефазолін-Дарниця, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Цефазолін, ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я» для Благодійного фонду «Розвиток сучасної медицини»

ІІ. Інацеф, ТОВ «АБОЛмед», Російська Федерація

Рефлін, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Тотацеф, «Bristol-Myers Squibb», Італія

Цефазолін Ватхем, ТОВ «ВАТХЕМ-ФАРМАЦІЯ», Російська Федерація

Цефазолін-МІП, «Chephasaar» Chemisch-Pharmazeutische Fabrik GmbH», Німеччина

Цефазолін, «J.Duncan Health Pvt.Ltd.», Індія

Цефазолін, «LOK-BETA Pharmaceuticals PVT.LTD», Індія

Цефазолін, «Orchid Healthcare», Індія

Цефазоліну натрієва сіль, РУП «Бєлмедпрепарати», Республіка Білорусь

Цефазолін-Нортон, «Neon Laboratories Limited»; «Venys Remedies Limited» для «American Norton Corporation», Індія/Індія/США

Цефамезин, «EIS Eczacibasi Ilac Sanay ve Ticzaret» A.S., Туреччина.

Цефалексин (Cefalexin)*

Фармакотерапевтична група: J01D B01 — цефалоспорини першого покоління.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик широкого спектра дії; спектр чутливості відповідає цефалоспоринам І покоління, окрім цього чутливі грам(+) м/о: Corynebacterium diphtheriae, Bacillus anthracis, Clostridia spp., Listeria monocytogenes, Bacillus subtilis, Bacteroides melaninogenicus; грам(-): Haemophilus influenzae, Treponema pallidum, також чутливі актиноміцети.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: швидко всмоктується; при пероральному прийомі всмоктування перевищує 90 %; всмоктування практично не залежать від прийому їжі; Смакс досягається через 60–90 хв після перорального прийому; добре проникає у тканини та рідини організму, включаючи перикардіальні та плевральні оболонки; 10–15 % активної речовини зв'язується з білками плазми; T1/2 — 50 хв; виводиться переважно нирками; більша частина виводиться з сечею в активній формі; стабільний в кислому середовищі, швидко та майже повністю всмоктується у кишечнику, проникає у тканини, виводиться з сечею; через 1 год після орального прийому Смакс становить 9 мкг/мл, 18 мкг/мл, 32 мкг/мл при разових дозах 250 мг, 500 мг, 1000 мг відповідно; 10 % препарату зв'язується з білками плазми, коли концентрація в органах, тканинах та тканинних рідинах досягає концентрації, що забезпечує терапевтичну ефективність (це не супроводжується підвищенням вмісту у спинномозковій рідині); 80–100 % виділяється з сечею у незмінному стані; після прийому разової оральної дози в 250 мг максимальна концентрація в сечі, що дорівнює 1000 мкг/мл, досягає протягом перших 2 год.

Показання до застосування ЛЗ: ЛОР-інфекції (фарингіт, середній отит, синусит, ангіна); інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма та абсцес легенів); інфекції сечостатевої системи (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, епідидиміт, ендометрит, гонорея, вульвовагініт); інфекції шкіри та м'яких тканин (фурункульоз, абсцес, флегмона, піодермія, лімфаденіт, лімфангіт); інфекції кісток та суглобів (остеомієліт); гінекологічні та післяпологові інфекції.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозування індивідуальне; препарат призначають всередину, за 30–40 хв до вживання їжі; дорослі та діти старше 12 років — по 250 мг 4 р/добу або по 500 мг 2 р/добу; добова доза — 1000 мг, при тяжкому перебігу інфекції добова доза може бути збільшена до 4000 мг; зазвичай тривалість лікування складає 7–14 днів, але при тяжких інфекційних захворюваннях може знадобитися більш тривала терапія; лікування продовжується як мінімум ще 48–72 год після зникнення симптомів захворювання та/або за результатами бактеріологічного аналізу; при інфекціях, викликаних бета-гемолітичним стрептококом групи А, мінімальна тривалість лікування становить 10 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — болі в животі, сухість у роті, зниження апетиту, нудота, блювання, диспепсія, діарея, токсичний гепатит, холестатична жовтяниця, кандидомікоз кишечника, ротової порожнини, рідко — псевдомембранозний ентероколіт; система кровотворення — нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лімфопенія, гемолітична анемія, тромбоцитоз; АР — кропив'янка, ангіоневротичний набряк, еритематозні висипання, злоякісна ексудативна еритема (с-м Стівена — Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (с-м Лайєлла), анафілактичний шок, артралгія, артрит, свербіж статевих органів і заднього проходу; нервова система — запаморочення, слабкість, головний біль, збудження, галюцинації, судоми; сечостатева система — кандидомікоз статевих органів, інтерстиціальний нефрит, можливі прояви нефротоксичності у пацієнтів з порушенням функції нирок; лабораторні показники — транзиторне підвищення рівня печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, збільшення протромбінового часу, еозинофілія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів та інших β-лактамних антибіотиків; дитячий вік до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 250 мг, по 500 мг; порошок для приготування 60 мл суспензії, 125 мг/5 мл у фл.; порошок для приготування суспензії для перорального застосування по 100 мл (250 мг/5 мл) у фл.; гранули для приготування суспензії по 100 мл (250 мг/5 мл) у фл.; табл. по 0,25 г, по 0,5 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

І. Цефалексин, ВАТ «Вітаміни»

Цефалексин, ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

Цефалексин, ТОВ «Авант»

Цефалексин-Дарниця, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

ІІ. Лексин® 125, 250, 500, «Al-Hikma Pharmaceuticals», Йорданія

Оспексин, «Biochemie GmbH», Австрія

Споридекс, Споридекс 250, 500, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Цефалексин Алкалоїд®, «Alkaloid AD — Skopje», Республіка Македонія

Цефалексин, «DSM Anti-Infectives Chemferm S.A.», Іспанія

Цефалексин, «Hau Giang United Pharmaceutical Factory-HG Farm», В'єтнам

Цефалексин, «Hemofarm», Сербія і Чорногорія

Цефалексин, «LOK-BETA Pharmaceuticals PVT.LTD», Індія

Цефалексин, РУП «Борисовський завод медичних препаратів», м. Борисов, Мінська обл., Республіка Білорусь

Цефалоспорини ІІ, маючи схожу із цефалоспоринами І активність щодо грам(+) коків, переважають їх за дією на грам(-) бактерії, перш за все H.influenzae . Добре розповсюджуються (окрім ЦНС), виділяються переважно нирками, мають близькі T1/2 (близько 1 год). Застосовують для лікування позалікарняних інфекцій, для періопераційної профілактики.

Цефуроксим (Cefuroxime)*

Фармакотерапевтична група: J01D A06 — протимікробні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: стійкий до дії більшості бета-лактамаз та виявляє активність проти широкого спектра грам(+) та грам(-) м/о; бактерицидна дія є результатом пригнічення синтезу клітинної оболонки м/о; має високу активність відносно таких м/о: грам(-) аероби: Haemophilus influenzae (включаючи штами, стійкі до ампіциліну), Нaemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніциліназу, та пеніциліназо-непродукуючі штами), E.coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Proteus rettgeri ; грам(+) аероби: Staph. aureus та Staphyloccocus epidermidis (включаючи штами, що продукують пеніциліназу, але виключаючи штами, стійкі до метициліну), Str.pyogenеs (та інші бета-гемолітичні стрептококи), Str.pneumoniae, Str. групи В (Str.agalactiae) ; анаероби: грам(+) та грам(-) коки (включаючи види Peptococcus та PeptoStr. ), грам(+) бактерії (включаючи види Clostridium ) та грам(-) бактерії (включаючи види Bacteroides та Fusobacterium ), Propionibacterium spp; інші м/о: Вorrelia burgdorferi ; після перорального прийому абсорбується в кишечнику; оптимальний рівень абсорбції спостерігається одразу після прийому їжі; Смакс спостерігається приблизно через 2–3 год після перорального прийому; T1/2 становить приблизно 1–1,5 год; рівень зв'язування з білками — 33–55 %; виділяється нирками у незмінному стані шляхом канальцевої секреції та клубочкової фільтрації; Смакс спостерігається через 30–45 хв після в/м введення; T1/2 при в/в та в/м введенні становить приблизно 70 хв; концентрація препарату, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію для більшості розповсюджених патогенних м/о, досягається у кістковій тканині, синовіальній та внутрішньоочній рідинах; проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр при запаленні мозкових оболонок. Показання для застосування ЛЗ: інфекції ЛОР-органів: середній отит, синусит, тонзиліт і фарингіт; інфекції дихальних шляхів: пневмонія, г. бронхіт та загострення хр. бронхіту; інфекції сечовивідних шляхів: пієлонефрит, цистит та уретрит; інфекції шкіри та м'яких тканин: фурункульоз, піодермія та імпетиго; гонорея, г. неускладнений гонококовий уретрит та цервіцит; лікування ранніх проявів хвороби Лайма та наступне попередження пізніх проявів хвороби Лайма у дорослих та дітей віком від 12 років.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим рекомендовано 750 мг 3 р/добу в/м або в/в; при більш тяжких інфекціях дозу збільшують до 1,5 г 3 р/добу в/в; при необхідності частота введення може бути збільшена до 6-годинного інтервалу, загальна доза на добу збільшиться до 3–6 г; деякі інфекції можна лікувати за такою схемою: 750 мг або 1,5 г двічі на добу в/в або в/м з подальшим пероральним прийомом препарату; для лікування гонореї — 1,5 г шляхом однієї ін'єкції або по 750 мг двома в/м ін'єкціями; для лікування менінгіту — дорослим 3 г в/в кожні 8 год; з метою профілактики — 1,5 г в/в в стадії індукції анестезії при абдомінальних, тазових та ортопедичних операціях, може бути доповнено додатковим в/м введенням 750 мг через 8 і 16 год; при операціях на серці, легенях, стравоході та судинах — 1,5 г в/в, введена на стадії індукції анестезії, що потім доповнюється в/м введенням 750 мг 3 р/добу протягом наступних 24–48 год; при повній заміні суглоба — 1,5 г порошку цефуроксиму змішуються з одним пакетом метилметакрилатного цементу-полімеру перед додаванням рідкого мономеру; загальна тривалість лікування становить 7 днів (у межах від 5 до 10 днів); дорослі: більшість інфекцій — 250 мг 2 р/добу; інфекції сечовивідних шляхів — 125 мг 2 р/добу; інфекції дихальних шляхів середнього ступеня тяжкості — 250 мг 2 р/добу; більш тяжкі інфекції дихальних шляхів або підозра на пневмонію — 500 мг 2 р/добу; пієлонефрит — 250 мг 2 р/добу; неускладнена гонорея — одноразово 1 г; хвороба Лайма у дорослих та дітей віком від 12 років — 500 мг 2 р/добу протягом 20 днів; таблетовані форми ефективні у послідо вному лікуванні пневмонії та загострень хр. бронхіту після попереднього парентерального застосування цефуроксиму натрію — послідовна терапія: пневмонія: 1,5 г 2–3 р/добу в/в або в/м протягом 48–72 год з наступним застосуванням по 500 мг 2 р/добу перорально протягом 7–10 днів; загострення хр. бронхіту — 750 мг 2–3 р/добу в/в або в/м протягом 48–72 год з наступним застосуванням по 500 мг 2 р/добу перорально протягом 5–10 днів; тривалість лікування визначається тяжкістю інфекції та станом хворого.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: надмірний ріст Candida при тривалому застосуванні; кров і лімфатична система — еозинофілія; позитивний тест Кумбса, тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія; імунна система — шкірний висип, кропив'янка, свербіж, медикаментозна гарячка, сироваткова хвороба, анафілаксія; нервова система — головний біль, запаморочення; ШКТ — діарея, нудота, біль у животі, блювання, псевдомембранозний коліт; гепатобіліарна система — транзиторне підвищення рівня АЛТ, АСТ, ЛДГ, жовтяниця (головним чином холестатична), гепатит; шкіра та підшкірні тканини — поліморфна еритема, с-м Стівена — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (екзантематозний некроліз).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цефалоспоринових а/б.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 125 мг, по 250 мг, по 500 мг, порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,25 г, по 0,75 г , по 1,5 г у фл., гранули для приготування 100 мл (125 мг/5 мл) суспензії у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Кімацеф®, ВАТ «Київмедпрепарат»

Цефоктам, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Цефуроксим-БХФЗ, ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

ІІ. Аксетин, «Medochemie Ltd», Кіпр

Аксеф, «NOBEL ILAC SANAYII VE TICARET A.S.», Туреччина

Біофуроксим, «Bioton Co.Ltd» на заводі «Bioton Co.Ltd» (division Duchnicach), Польща

Бактилем, «EMCURE PHARMACEUTICALS LTD», Індія

Зіннат™, «Glaxo Operations UK Limited» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Великобританія

Зінацеф™, «GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A.» та «GlaxoWellcome S.p.A.» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Італія/Великобританія

Зоцеф, «Alkem Laboratories Ltd», Індія

Йокель, Pharmaceutical laboratories «Bros Ltd», Греція

Мікрекс, «Micro Labs Limited», Індія

Спізеф, «Orchid Healthcare» (відділення «Orchid Chemicals and Pharmaceuticals Limited»), Індія

Цефурабол, ТОВ «АБОЛмед», Російська Федерація

Цефуроксим Сандоз, «Sandoz GmbH», Австрія

Цефуроксим-Нортон, «Neon Laboratories Limited»;»Venys Remedies Limited» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Індія/Канада

Цефутил, «Pharma Internacional», Йорданія

Цефамандол (Cefamandole)

Фармакотерапевтична група: J01C A07 — цефалоспорини і споріднені речовини.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: порушує біосинтез мукопептиду клітинної стінки м/о; активний щодо багатьох грам(-) і грам(+) м/о: E.сoli, Klebsiella spp., Enterobacter spp. (під час лікування можуть набувати резистентності), Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Providencia rettgeri, Morganella morganii, деякі штами Proteus vulgaris, Staph.aureus (включаючи пеніциліназопродукуючі та більшість з метицилінрезистентних штамів), Staph. epidermidis, Str. spp., грам(+) та грам(-) анаероби ( Peptococcus spp., PeptoStr. spp., Clostridium spp., Bacteroides  spp., Fusobacterium spp.); після в/м введення в дозі 0,5 або 1 г Смакс досягається через 30–120 хв; при в/в введенні 1, 2 і 3 г через 10 хв Смакс становить 139, 240 і 533 мкг/мл (і зберігається на терапевтичному рівні 6 год); T1/2 після в/в введення — 32 хв, в/м — 60 хв; створюються терапевтичні концентрації у плевральній і суглобовій рідинах, жовчі і кістках; виводиться з сечею у незміненому вигляді (за 8 год, екскретується 65–85 %); при нирковій недостатності виведення препарату уповільнюється.

Показання для застосування ЛЗ: абдомінальні й гінекологічні інфекції, сепсис, менінгіт, ендокардит, інфекції сечовидільних шляхів, дихальних шляхів, кісток і суглобів, шкіри і м'яких тканин; профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м або в/в; дорослим призначають по 500 мг — 1 г кожні 4–8 год, при захворюваннях сечовидільних шляхів — 500 мг (у тяжких випадках — 1 г) через кожні 8 год, при загрозливих для життя інфекціях — до 2 г кожні 4 год (12 г/добу); при інфекціях, спричинених β-гемолітичним стрептококом, лікування варто продовжувати не менше 10 днів, пацієнтам на гемодіалізі вводять по 1 г кожні 12 год в/в або в/м; для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень за 30–60 хв до втручання дорослим вводять 1–2 г, дітям — 50–100 мг/кг,з наступним застосуванням тих самих доз протягом 24–48 год; пацієнтам з порушеннями функції нирок режим дозування встановлюють з урахуванням значень кліренсу креатиніну.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, псевдомембранозний коліт, персистуючий гепатит, холестатична жовтяниця; лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, позитивний тест Кумбса, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази, зниження кліренсу креатиніну і підвищення азоту сечовини в крові (у хворих на ниркову недостатність); дисбактеріоз, суперінфекція; АР — шкірні висипання, кропив'янка, еозинофілія, пропасниця, у поодиноких випадках — бронхоспазм, набряк Квінке, анафілактичний шок; біль і інфільтрат у місці в/м введення, тромбофлебіт при в/в введенні.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цефалоспоринів, пеніцилинів і карбапенемів.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 1 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; свіжовиготовлений р-н придатний для застосування протягом 24 год при t° не вище 25 °С та протягом 96 год за умови збереження в холодильнику; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

ІІ. Цефамабол, ТОВ «АБОЛмед», Російська Федерація

До цефалоспоринів ІІІ чутливі стафілококи, стрептококи, велика кількість бактерій родини Enterobacteriaceae , зокрема Escherichia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Enterobac-ter spp., Proteus spp., Klebsiella spp., Citrobacter spp., Providen-tia spp., Serratia spp., Yersinia spp., Morganella spp. Також чутливі Haemophilus spp., Neisseria spp. інактивуються більшістю β-лактамаз, які продукуються грам(-) бактеріями. Руйнуються β-лактамазами розширеного спектру та β-лактамазами класу С (ampC). Цефазидим та цефоперазон є активними відносно P.aeruginosa . За активністю стосовно стафілококів поступаються ЛЗ І та ІІ поколінь, але стосовно стрептококів та пневмококів цефотаксим та цефтріаксон переважають інші цефалоспорини та діють на більшість пеніцилінорезистентних штамів. Стафілококи, які резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків. Більшість штамів ентерококів, наприклад Enterecoccus faecalis, також стійкі до цефалоспоринів. Всі ЛЗ цієї групи добре розповсюджуються в організмі, проникають (окрім цефоперазону) через ГЕБ та можуть застосовуватися для лікування інфекцій ЦНС. Цефотаксим і цефтазидим виводяться нирками, цефоперазон та цефтріаксон — нирками та печінкою. Усі цефалоспорини ІІІ мають схожі t1/2 (1,2–2 год), за винятком цефтріаксону (близько 7 год). Застосовують для лікування тяжких позалікарняних та нозокоміальних інфекцій, викликаних грам(-) м/о.

Цефокситин (Cefoxitin)

Фармакотерапевтична група: J01DD08 — антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини третього покоління.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: спектр активності та значення мінімальної інгібуючої концентрації подібні до інших цефалоспоринів; бактерицидна дія зумовлена пригніченням синтезу білка стінок клітин м/о; відрізняється високою стійкістю до дії β-лактамаз, внаслідок чого багато м/о, що є резистентними до пеніциліну та деяких цефалоспоринів через наявність β-лактамаз, можуть бути чутливими до препарату; активний проти наступних м/о: грам(+) м/о: Str.pyogenes, Str.pneumoniae, Str.agalactiae; грам(-) м/о: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Branhamella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, E.coli, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, інші індол-позитивні штами Proteus, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Enterobacteriaceae, Pasteurella multocida, штами Providencia , штами Salmonella , штами Shigella, Citrobacter amalonaticus, Citrobacter diversus, Serratia marcescens; швидко абсорбується; фармакокінетичні властивості не залежать від віку пацієнтів; у межах дози 200–2000 мг відбувається лінійне зростання Смакс та AUC; через 3–4 год після перорального прийому одноразової дози 200 мг або 400 мг Смакс досягають відповідно 2–4 мкг/мл або 3–5 мкг/мл; ознак акумуляції в сироватці або сечі після багаторазового прийому доз не спостерігалося; 50 % абсорбованої дози виводиться у незміненій формі з сечею протягом 24 год; 10 % дози виводиться з жовчю; на 65 % зв'язується з білками сироватки; T1/2 складає 3–4 год; при помірній нирковій недостатності або тяжкій нирковій недостатності T1/2 зростає відповідно до 6,4 год та 11,5 год; в умовах in vivo не метаболізується.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції дихальних шляхів та ЛОР-органів: тонзиліт, фарингіт, середній отит, пневмонія, г. та хр. бронхіт; інфекції сечостатевої системи: г. цистит, уретрит, пієлонефрит.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовувати незалежно від прийому їжі; тривалість застосування 5–10 діб; дорослим та дітям старше 12 років — 400 мг/добу на один прийом або розділити на дві дози по 200 мг та приймати кожні 12 год; добова доза для лікування неускладнених інфекцій сечових шляхів становить 200 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — діарея (від легкого до помірного ступеня тяжкості), нудота, біль в животі, диспепсія, блювання та метеоризм, псевдомембранозний коліт; нервова система — головний біль, запаморочення; АР — висипання на шкірі, свербіж, кропивниця, медикаментозна гарячка та біль у суглобах; гематологічні ефекти та вплив на результати лабораторних тестів — тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія, тимчасові відхилення у результатах тестування функції печінки та нирок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до бета-лактамних а/б та цефалоспоринів.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування суспензії для перорального застосування (100 мг/5 мл) у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30 °С; приготована суспензія зберігає активність протягом 14 днів при кімнатній t°; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

ІІ. Максибат, «Bilim Pharmaceuticals A.S.», Туреччина

Цефотаксим (Cefotaxime)*

Фармакотерапевтична група. J01D А10 — цефалоспорини та споріднені речовини.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: спектр активності відповідає груповому, крім того, активний щодо Moraxella spp., анаеробних м/о ( Fusobacterium spp., Veilonella spp.); до дії препарату поперемінно чутливі Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp., Helicobacter pylori, Bacteroides fragilis і Clostridium difficile; до дії препарату стійкі стрептококи групи D, Listeria spp. і метицилінстійкі стафілококи; у дорослих через 5 хв після одноразового в/в введення 1 г препарату Смакс становить 100 мкг/мл; після в/м введення в тій же дозі Смакс відзначається через 0,5 год і становить 20–30 мкг/мл; T1/2 — при в/в — 1 год і 1–1,5 год при в/м; з білками плазми зв'язується 25–40 % препарату; 90 % введеної дози виводиться з сечею, 50 % у незміненому вигляді, приблизно 20 % — у вигляді активного метаболіту; в осіб похилого віку T1/2 збільшується до 2,5 год; у дорослих з порушеною функцією нирок об'єм розподілу не змінюється, T1/2 не перевищує 2,5 год; у дітей рівень препарату в плазмі та об'єм розподілу аналогічний таким, що визначаються у дорослих, які одержують таку ж дозу препарату, а T1/2 від 0,75 до 1,5 год.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, плеврит, абсцес легенів); менінгіт, септицемія, ендокардит; інфекції вуха, горла, носа; інфекції сечовидільних шляхів, нирок; гінекологічні інфекції; інфекції шкіри, м'яких тканин, кісток і суглобів, черевної порожнини; г. неускладнена гонорея; інфіковані рани та опіки; у хірургічній практиці препарат застосовується для зниження ризику післяопераційних інфекційних ускладнень, особливо при операціях на органах ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операціях.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/м або в/в (струминно або краплинно); для в/м ін'єкції розчиняють препарат у 3 мл стерильної води для ін'єкцій або у 4 мл 1% р-ну лідокаїну; для в/в струминного введення розчиняють препарат у 4 мл стерильної води для ін'єкцій і вводять повільно протягом 3–5 хв; для в/в краплинного введення розчиняють препарат в 100 мл 0,9% ізотонічного р-ну натрію хлориду або 5% р-ну глюкози, вводять протягом 50–60 хв; звичайна доза — 1 г через кожні 12 год; у тяжких випадках дозу збільшують до 2 г через кожні 12 год або збільшують кількість уведень до 3–4 р/добу, доводячи загальну добову дозу до МПД 12 г.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР, диспепсичні явища, еозинофілія, лейкоцитоз, підвищення показників печінкових проб, рівня лужної фосфатази, вмісту азоту в сечі, місцеві явища подразнення, підвищення t° тіла.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цефалоспоринів, пеніцилінів.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,25 г, по 0,5 г, по 1,0 г, по 2,0 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище + 25 °С; термін зберігання — 2,5 року.

Торгова назва

І. Цефотаксим-БХФЗ, ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

Цефотаксим-КМП, ВАТ «Київмедпрепарат»

Цефотаксим-Дарниця, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

ІІ. Сефотак, «EIS Eczacibasi Ilac Sanay ve Ticzaret» A.S., Туреччина

Фагоцеф, Pharmaceutical laboratories «Bros Ltd», Греція

Цефантрал, «Lupin Ltd», Індія

Цефотаксим-МІП, «Chephasaar» Chemisch-Pharmazeutische Fabrik GmbH», Німеччина

Цефотаксим, «J. Duncan Healthcare PVT.LTD», Індія

Цефотаксим Лек, «Lek» Pharmaceutical Company d.d., Словенія

Цефотаксим-Мілі, «Mili Healthcare Limited», Великобританія

Цефотаксим натрію стерильний, «Hamni Fine Chemical Co. Ltd», Корея

Цефотаксим-Нортон, «NEON LABORATORIES LIMITED» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада

Цефтазидим (Ceftazidime)*

Фармакотерапевтична група: J01DA11 — антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: механізм дії пов'язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини; дуже стійкий до дії більшості бета-лактамаз, що продукуються як грам(+), так і грам(-) м/о; в дослідженнях in vitro було показано, що при застосуванні препарату в поєднанні з аміноглікозидними а/б спостерігається адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані і явища синергізму; при дослідженні in vitro було доведено, що препарат виявляє активність проти таких м/о: грам(-) Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (включаючи Ps.pseudomallei ), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumoniae ), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), грам(+) Staph. aureus (штами, чутливі до метициліну), Staph. epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Str.pyogenеs (β-гемолітичні стрептококи групи А), Str. групи В (Str.agalactiae) , Str.pneumoniae, Str.mitis, Str. spp. (виключаючи Str.faecalis ), анаеробні Peptococcus spp., PeptoStr. spp., Str. spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroides fragilis резистентні); після в/м ін'єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно; через 5 хв після в/в болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються Смакс 46, 87 або 170 мг/л відповідно; терапевтично ефективні концентрації залишаються в сироватці крові навіть через 8–12 год після в/в та в/м введення; зв'язування з білками плазми становить приблизно 10 %; терапевтична концентрація досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини; швидко проникає через плаценту та екскретується в грудне молоко; погано проникає через неушкоджений гематоенцефалічний бар'єр, за відсутності запалення концентрація препарату у ЦНС мала; однак при запаленні мозкових оболонок концентрація у ЦНС становить 4–20 мг/л і вище; не метаболізується в організмі; після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація в сироватці; T1/2 становить 2 год; виводиться в незміненому вигляді, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90 % дози виводиться із сечею протягом 24 год; при порушенні функції нирок елімінація знижується, тому дозу слід зменшувати; менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

Показання для застосування ЛЗ: тяжкі інфекції: сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт; інфекції у хворих зі зниженим імунітетом; у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад з інфікованими опіками; інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих з муковісцидозом; інфекції ЛОР-органів, сечовивідних шляхів, шкіри та м'яких тканин, ШКТ, жовчних шляхів і черевної порожнини, кісток і суглобів, інфекції, пов'язані з гемо- та перитонеальним діалізом і неперервним амбулаторним перитонеальним діалізом; профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі — добова доза становить від 1 до 6 г за 2–3 прийоми шляхом в/в або в/м: інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції — 500 мг — 1 г кожні 12 год; більшість інфекцій — 1 г кожні 8 год або 2 г кожні 12 год; дуже тяжкі інфекції, особливо у хворих з імунодефіцитом, включаючи хворих на нейтропенію: 2 г кожні 8 або 12 год або 3 г кожні 12 год; муковісцидоз у поєднанні з синьогнійною інфекцією легенів — від 100 до150 мг/кг/добу за 3 прийоми; застосування дози до 9 г на добу дорослими з нормальною функцією нирок не спричинювало будь-яких ускладнень; з метою профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі — 1 г під час індукції в анестезію, другу дозу вводять у момент видалення катетера; для пацієнтів з тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення; вводиться в/в або в/м.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцеві — флебіт або тромбофлебіт при в/в введенні; біль та/або запалення після в/м ін'єкції; АР — плямисто-папульозний висип або кропив'янка, пропасниця, свербіж, ангіоневротичний набряк та анафілаксія, поліморфна еритема, с-м Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз; ШКТ — діарея, нудота, блювання, біль у животі, кандидозний стоматит і коліт; сечостатева система — кандидоз, вагініт; печінка, жовчні шляхи та підшлункова залоза — жовтуха; ЦНС — головний біль, запаморочення, парестезії та порушення смаку, тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих з нирковою недостатністю; зміни лабораторних показників — еозинофілія, позитивна реакція Кумбса, гемолітична анемія, тромбоцитоз і підвищення рівня АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, ЛФ, сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну в сироватці.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цефалоспоринів.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,25 г. по 0,5 г, по 1,0 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 25 °С; готовий р-н можна зберігати протягом 24 год при t° нижче 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Цефтазидим-КМП, ВАТ «Київмедпрепарат»

Цефтазидим, ТОВ «Авант»

Цефтум, ВАТ «Київмедпрепарат»

ІІ. Біотум, «Bioton Co.Ltd» на заводі «Bioton Co.Ltd» (division Duchnicach), Польща

Вицеф, ТОВ «АБОЛмед», Російська Федерація

Лоразидим, «Exir Pharmaceutical Co.», Іран

Орзид, «Orchid Healthcare», Індія

Фортум™, «GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A.» та «GlaxoWellcome S.p.A.» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Італія/Великобританія

Цефтадим, «Lupin Ltd», Індія

Цефтаридем, Pharmaceutical works «Vianex S.A.» для Pharmaceutical company «VOCATE S.A.», Греція

Цефтріаксон (Ceftriaxone)*

Фармакотерапевтична група: J01DD04 — цефало-спорини.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: спектр активності відповідає груповому, крім того активний щодо Pseudomonas aeruginosa, Treponema pallidum; анаеробів: Bacteroides spp. (включаючи деякі штами B.fragilis ), Clostridium spp. (однак більшість штамів C.difficile мають резистентність), Peptococcus spp., PeptoStr.  spp., Fusobacterium spp. (крім F.mortiferum і F.varium ); також активний по відношенню до м/о, стійких до пеніцилінів, цефалоспоринів перших поколінь, аміноглікозидів; до дії препарату стійкі: стрептококи групи D; багато штамів бета-лактамазопродукуючих Bacteroides spp. (B.fragilis) ; після в/м введення біодоступність — 100 %, Смакс визначається через 2–3 год; після в/в введення швидко проникає в тканинну рідину, де протягом 24 год підтримуються бактерицидні концентрації по відношенню до чутливих м/о; з білками плазми зв'язується на 85–95 %, при цьому ступінь зв'язування зменшується зі збільшенням концентрації; добре проникає в органи і рідини організму (перитонеальну, плевральну, спинномозкову, синовіальну), у кісткові тканини, проникає крізь плаценту, у невеликій кількості (3–4 %) виділяється з грудним молоком; при менінгіті у дітей, у тому числі новонароджених, проникає в запалені мозкові оболонки, при цьому концентрація його в цереброспінальній рідині становить 17 % від концентрації в плазмі; виділяється у незміненому вигляді на 50–60 % нирками і 40–50 % — з жовчю; при недостатності нирок фармакокінетика препарату майже не змінюється, відзначається тільки незначне збіль-шення T1/2; T1/2 — 5,8–8,7 год, у новонароджених віком до 8 днів та у літніх людей старше 75 років збільшується в два-три рази.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції ЛОР-органів; інфекції дихальних шляхів (пневмонія, бронхіт, абсцес легенів, емпієма плеври); інфекції сечостатевої системи (пієліт, цистит, г. і хр. пієлонефрит, простатит, неускладнена гонорея та інші інфекції, що передаються статевим шляхом (м'який шанкр і сифіліс)); раневі інфекції, інфекційні захворювання шкіри та м'яких тканин; менінгіт; інфекції кісток і суглобів; перитоніт, запалення жовчного міхура, шлунково-кишкові інфекції; інфекційні хвороби: хвороба Лайма (спірохетоз), тифозна пропасниця, сальмонельоз, сальмонелоносійство; профілактика інфекцій, що можуть виникнути після хірургічних операцій.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/м або в/в; для в/м введення препарат розчиняють в 1% р-ні лідокаїну в такому співвідношенні: вміст фл. з 500 мг розчиняють у 2 мл 1% р-ну лідокаїну, з 1000 мг — в 3–5 мл; для в/в струминного введення препарат розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій в такому співвідношенні: вміст фл. з 500 мг розчиняють у 5 мл розчинника, з 1000 мг — у 10 мл, вводять повільно протягом 2–4 хв; для приготування р-ну для в/в інфузії розчиняють 2 г препарату в 40 мл 0,9% р-ні натрію хлориду, 5% р-ні глюкози, 10% р-ні глюкози, стерильній воді для ін'єкцій; інфузія повинна тривати не менше 30 хв; дорослі і діти старше 12 років — добову дозу 1000–2000 мг вводять 1 р/добу або в половинній дозі 2 р/добу; у тяжких випадках добову дозу до 4000 мг вводять у 2 прийоми, з інтервалом у 12 год; для профілактики післяопераційних ускладнень вводять одноразово 1000–2000 мг за 30–90 хв до початку операції; при неускладненій гонореї одноразово в/в 250 мг; після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити; звичайно тривалість лікування становить 4–14 діб, але при тяжких інфекційних захворюваннях може знадобитися більш тривала терапія; при більшості інфекційних хвороб лікування триває як мінімум ще 48–72 год після зникнення симптомів захворювання і підтвердження ефекту результатами бактеріологічного аналізу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — нудота, блювання, стоматит, глосит, втрата смаку, біль у животі, діарея, дисбактеріоз, зміна біохімічних показників (підвищення активності печінкових трансаміназ і білірубіну в плазмі крові), холестатична жовтяниця, рідко — псевдомембранозний коліт; система кровотворення — еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, рідко — гемолітична анемія, в окремих випадках знижується рівень плазмових факторів згортання крові (ІІ,VІІ, ІХ, Х), подовжується протромбіновий час; ЦНС — головний біль, запаморочення; АР — кропив'янка, свербіж, дерматит, сироваткова хвороба, бронхоспазм, набряки, мультиформна ексудативна еритема, анафілактичні реакції, у поодиноких випадках — анафілактичний шок; місцеві реакції — біль або інфільтрат у місці введення, флебіт або тромбофлебіт при в/в введенні; сечостатева система — підвищення рівня креатиніну, поява циліндрів, олігурія, анурія; можливий розвиток суперінфекції; інші — носові кровотечі, лихоманка, пропасниця, дуже рідко — г. ниркова недостатність, аритмії.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків; вагітність.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 250 мг, по 500 мг, по 1000 мг у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

І. Цефтріаксон-БХФЗ, ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

Цефтріаксон-КМП, ВАТ «Київмедпрепарат»

Цефтріаксон-Дарниця, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

ІІ. Бліцеф, «Bliss BioTech Pvt.Ltd.», Індія

Бресек, Pharmaceutical company «VOCATE S.A.» на заводі «VIANEX S.A.», Греція

Емсеф, «EMCURE PHARMACEUTICALS LTD», Індія

Ксон ін'єкції 1 г, «Alkem Laboratories Ltd», Індія

Лендацин, «Lek» Pharmaceutical Company d.d., Словенія

Лораксон, «Exir Pharmaceutical Co.», Іран

Медаксон, «Medochemie Ltd», Кіпр

Мегіон, «Hikma Pharmaceutica (Portugal) Lda.» для «Biochemie GmbH», Португалія/Австрія

Офрамакс, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Роцефін, «F.Hoffmann-La Roche Ltd», Швейцарія

Терцеф®, «Balkanpharma-Razgrad AD», Болгарія

Цефаксон, «Lupin Ltd», Індія

Цефограм, «Orchid Healthcare», Індія

Цефорт 1 г, «S.C. Antibiotic S.A.», Румунія

Цефтракс, «Jaber Ebne Hayyan Pharmaceutical Co.», Іран

Цефтріабол, ТОВ «АБОЛмед», м. Москва, Російська Федерація

Цефтріаксон-МІП, «Chephasaar» Chemisch-Pharmazeutische Fabrik GmbH», Німеччина

Цефтріаксон, «J.Duncan Health Pvt.Ltd.», Індія

Цефтріаксон «Matrix Pharmeceuticals Pvt.Ltd.», Індія

Цефтріаксон-МІЛІ, «Mili Healthcare Limited», Великобританія

Цефтріаксону натрієва сіль, «Sandoz Industrial Products GmbH», Німеччина

Цефтріаксон-Нортон, «NEON LABORATORIES LIMITED» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада.

Цефіксим (Cefixime)*

Фармакотерапевтична група: J01D D08 — цефалоспорини третього покоління.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: спектр активності відповідає груповому, крім того, активний щодо Branhamella catarrhalis ; в умовах in vitro неактивний проти штамів Pseudomonas, Str. faecalis, штамів Enterobacter , більшості штамів Bacteroides fragilis та штамів Clostridium ; швидко абсорбується, причому ступінь абсорбції після перорального застосування не залежить від прийому їжі; фармакокінетичні властивості не залежать від віку пацієнтів; в межах дози 200–2000 мг відбувається лінійне зростання Смакс та AUC; через 3–4 год після перорального прийому одноразової дози 200 мг або 400 мг Смакс сягають відповідно 2–4 мкг/мл або 3–5 мкг/мл; ознак акумуляції в сироватці або сечі пацієнтів після багаторазового прийому доз не спостерігалося; 50 % абсорбованої дози виводиться у незміненій формі з сечею протягом 24 год; 10 % дози виводиться з жовчю; на 65 % зв'язується з білками сироватки; у здорових дорослих осіб T1/2 — 3–4 год; у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 20–40 мл/хв) або з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 5–20 мл/хв) T1/2 з сироватки зростає відповідно до 6,4 год та 11,5 год; перитонеальний та гемодіаліз видаляє лише невеликі кількості препарату; в умовах in vivo цефіксим не метаболізується.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції дихальних шляхів та ЛОР-органів: тонзиліт, фарингіт, середній отит, пневмонія, г. та хр. бронхіт; інфекції сечостатевої системи: г. цистит, уретрит, пієлонефрит.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовується перорального незалежно від прийому їжі; тривалість застосування 5–10 діб; дорослі та діти старше 12 років — звичайна доза складає 400 мг/добу за один або два прийоми по 200 мг кожні 12 год; добова доза для лікування неускладнених інфекцій сечових шляхів становить 200 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — діарея від легкого до помірного ступеня тяжкості, нудота, біль в животі, диспепсія, блювання та метеоризм, псевдомембранозний коліт; нервова система — головний біль, запаморочення; АР — висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, медикаментозна гарячка та біль у суглобах; гематологічні ефекти та вплив на результати лабораторних тестів — тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія, тимчасові відхилення у результатах тестування функції печінки та нирок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків та цефалоспоринів.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування 50 мл суспензії для перорального застосування 100 мг/5 мл у фл.; порошок по 15 г для приготування 30 мл (50 мг/5 мл) суспензії для перорального застосування у фл.; табл., вкриті плівковою оболонкою, по 400 мг; капс. по 100 мг, по 200 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30 °С; при кімнатній t° приготована суспензія зберігає активність протягом 14 днів; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

І. Цефіксим-Здоров'я, ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я»

ІІ. Ікзим, «Lupin Limited», Індія

Лопракс, «Exir Pharmaceutical Co.», Іран

Максибат, «Bilim Pharmaceuticals A.S.», Туреччина

Фікс, «Unichem Laboratories Ltd.», Індія

Цефікс, «Pharma International Co», Йорданія

Цефіксим, «Orchid Chemicals and Pharmaceuticals Limited», Індія

Цефіксим («Vitamed» d.o.o., Словенія) «Sandoz Private Limited», Індія

Цефоперазон (Cefoperazone)

Фармакотерапевтична група: J01D A32 — бета-лактамні антибіотики.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: спектр активності відповідає груповому, крім того, до препарату чутливі Pseudomonas aeruginosa та деякі інші штами Pseudomonas , деякі штами Acinetobacter calcoaceticus, Bordetella pertussis , а також проти анаеробних м/о, в тому числі Peptococcus spp., Veillonella spp., Clostridium  spp., Lactobacillus spp., Fusobacterium spp., Bacteroides fragilis та інших представників роду Bacteroides ; після одноразового введення виявляється у високій концентрації в крові, жовчі та сечі; T1/2 — 2 год незалежно від способу введення; добре проникає в усі органи та тканини, міститься у терапевтичній концентрації в перитонеальній та асцитичній рідинах, спинномозковій рідині (при менінгіті), в сечі, жовчі та стінці сечового міхура, в мокротинні та легенях, піднебінних мигдаликах та слизовій оболонці синусів, нирках, сечоводах, передміхуровій залозі, яєчках, матці та фаллопієвих трубах, кістках, пуповинній крові та амніотичній рідині; 70–80 % виводиться з жовчю та сечею у незмінному стані; максимальна концентрація в жовчі досягається через 1–3 год після введення і в 100 разів перевищує концентрацію в сироватці крові; при повторному введенні не акумулюється; Смакс та T1/2 у хворих з нирковою недостатністю не різняться від таких у пацієнтів з нормальною функцією нирок; у пацієнтів з порушеною функцією печінки T1/2 та його екскреція із сечею збільшуються, при нирково-печінковій недостатності можливе накопичення препарату у крові.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів, інфекції сечових шляхів, перитоніт, холецистит, холангіт, ендометрит, гонорея, менінгіт, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, септицемія; профілактика інфекційних ускладнень у післяопераційний період.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добова доза для дорослих коливається в межах від 2 г до 4 г; вона ділиться на рівні частини, що вводяться через кожні 12 год; для інфекцій з тяжким перебігом щоденну дозу можна збільшити до 8 г, рівні частини цієї дози вводяться через кожні 12 год; не було виявлено жодних ускладнень при введенні добової дози 12–16 г, розподіленої на три рівні дози (з інтервалом 8 год); за неускладненого гонококового уретриту рекомендується одноразове введення 500 мг; для антибактеріальної профілактики післяопераційних ускладнень призначають по 1 г або 2 г в/в за 30–90 хв до початку операції; дозу можна повторювати через кожні 12 год, однак у більшості випадків — протягом не більш ніж 24 год; при операціях з підвищеним ризиком інфікування (наприклад, операції у колоректальній зоні) та коли інфікування може завдати особливо великої шкоди (наприклад, при операціях на відкритому серці або протезуванні суглобів), профілактичне застосування може тривати протягом 72 год після закінчення операції; широкий спектр дії дозволяє здійснювати монотерапію більшості інфекцій, однак препарат може застосовуватися і для комбінованого лікування у поєднанні з іншими а/б, якщо таке показане.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР, діарея, зниження рівня нейтрофільних гранулоцитів (при тривалому лікуванні — оборотна нейтропенія), зниження рівня Hb або гематокриту, еозинофілія, гіпопротромбінемія, підвищення рівня АлАТ, АсАТ та ЛФ; іноді при в/м введенні — больові відчуття у місці ін'єкції, при в/в — флебіт.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цефалоспоринів; вагітність, лактація; застосування при тяжкій нирковій та печінковій недостатності — тільки за життєвими показаннями.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 1 г у фл., порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 1 г, по 2 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; після приготування р-н стійкий протягом 24 год при кімнатній t° і протягом 5 днів, якщо він зберігається в холодильнику при t° 5 °С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

І. Гепацеф, ВАТ «Київмедпрепарат»

Церазон, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Цефоперазон-КМП, ВАТ «Київмедпрепарат»

ІІ. Медоцеф, «Medochemie Ltd», Кіпр

Цефобід®, «Pfizer Italia S.p.l. Latina», Італія

Цефоперабол, ТОВ «АБОЛмед», м. Москва, Російська Федерація

Цефоперазон-Нортон, «Neon Laboratories Limited»для «American Norton Corporation», Індія/США

Цефоперазон-Нортон, «Neon Laboratories Limited»для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада

Цефподоксим (Cefpodoxime)*

Фармакотерапевтична група: J01D A33 — цефалоспорини та споріднені речовини.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: спектр активності відповідає груповому, крім того до препарату чутливі Corynebacterium spp., аеробні грам(-) бактерії: E.coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus vulgaris, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria spp., Providencia rettgeri та Citrobacter diversus , анаеробні м/о: PeptoStr. Spp.; після перорального прийому цефподоксиму проксетил всмоктується і швидко гідролізується до цефподоксиму; після введення 100 мг дози Смакс 1,4 мкг/мл досягається приблизно через 2 год; ступінь всмоктування та Смакс підвищуються, якщо препарат застосовується з їжею; зв'язування з білками плазми становить приблизно 29 %; добре проникає в тканину легень, слизову оболонку бронхів, плевральну рідину, піднебінні мигдалики та інтерстиціальну рідину; іn vivo відбувається мінімальний метаболізм; виводиться переважно з сечею у незміненому вигляді; T1/2 з плазми становить близько 2,8 год.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції ЛОР-органів, включаючи г. запалення середнього вуха, синусит, тонзиліт, фарингіт; інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи г. негоспітальну пневмонію; г. неускладнена гонорея; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; інфекції шкіри, включаючи інфіковані виразки, рани, імпетиго, абсцеси, целюліти, флегмони, піодеpмію; інші інфекції, спричинені чутливими до препарату м/о (інфекції ШКТ, інфекції порожнини рота).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим призначається після прийому їжі в такому дозуванні: інфекції ЛОР-органів, включаючи синусит, тонзиліт і фарингіт — 100 мг кожні 12 год протягом 10 днів; г. негоспітальна пневмонія — 200 мг кожні 12 год протягом 14 днів; г. неускладнена гонорея — 200 мг одноразово; неускладнені інфекції сечового тракту — 100 мг кожні 12 год протягом 7 днів; інфекції шкіри та шкірних структур — 400 мг кожні 12 год протягом 7–14 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР — шкірні висипання, свербіж, почервоніння, прояви анафілаксії; ШКТ — нудота, блювання, пронос, абдомінальний біль, симптоми коліту; рідко — транзиторне підвищення рівня печінкових трансaміназ, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, тромбоцитоз, агранулоцитоз; можлива індукція позитивної проби Кумбса.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цефалоспоринів; вагітність, лактація; дитячий вік до 6 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг, по 200 мг; порошок для приготування 50 мл (50 мг/5 мл) суспензії у фл. № 1; порошок для приготування 100 мг/5 мл суспензії у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

ІІ. Цеподем, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Цефодокс, «Pharma International», Йорданія.

Цефтибутен (Ceftibuten)*

Фармакотерапевтична група: J01D D14 — цефалоспорини.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: високостійкий до дії бета-лактамаз; більшість м/о, що продукують бета-лактамази і є стійкими до пеніцилінів та інших цефалоспоринів, можуть пригнічуватися цефтибутеном; однак він руйнується під дією деяких хромосомних цефалоспориназ, що продукуються такими м/о, як Citrobacter, Enterobacter і Bacteroides ; спектр активності відповідає груповому; активний in vitro відносно більшості штамів таких м/о, однак клінічна ефективність його досі не встановлена: грам(+) м/о: стрептококи групи С і G; грам(-) м/о: Brucella, Neisseria, Aeromonas hydrophilia, Yersinia enterocolitica, Providencia rettgeri, Providencia stuartii та штами Citrobacter, Morganella та Serratia , що не виробляють у великих кількостях хромосомні цефалоспоринази; не активний відносно стафілококів, ентерококів, Acinetobacter, Listeria, Flavobacterium та Pseudomonas spp.; має слабку активність відносно більшості анаеробів, включаючи більшість штамів Bacteroides ; не активний відносно штамів Campylobacter та Yersinia ; при внутрішньому прийомі всмоктується 90 % і виводиться в основному в незмінному стані із сечею; максимальна концентрація в плазмі після одноразового внутрішнього прийому капс. по 400 мг становила в середньому приблизно 17 мкг/мл; Смакс між 2 і 3 год після одноразового прийому капс. по 200 мг або 400 мг; ступінь зв'язування з білками плазми не високий (62–64 %); біодоступність не залежить від дози в терапевтичному діапазоні доз (≤ 400 мг); рівноважні концентрації цефтибутену в плазмі (при застосуванні кожні 12 год) досягались після прийому 5-ї дози; помітної кумуляції при повторному застосуванні не відзначено; T1/2 — від 2 до 4 год і не залежить від дози або схеми застосування; легко проникає в рідини і тканини організму; виявляється в сечі протягом 24 год після прийому 400 мг; найнижчий рівень концентрації в сечі становив 10,5 мкг/мл через 20–24 год після одноразового прийому; адекватних даних щодо концентрації в цереброспінальній рідині немає, однак при застосуванні пероральних цефалоспоринів їх вміст у цереброспінальній рідині зазвичай не досягає терапевтичного рівня; у добровольців літнього віку рівноважні концентрації в плазмі (при застосуванні кожні 12 год) досягались після прийому 5-ї дози; фармакокінетика не змінювалася при захворюваннях печінки, що супроводжуються некрозом гепатоцитів; AUC і T1/2 з плазми збільшуються в міру наростання ниркової недостатності; у пацієнтів із кліренсом креатиніну < 5 мл/хв AUC і T1/2 були в 7–8 разів вище, ніж у здорових осіб; один сеанс гемодіалізу призводив до видалення приблизно 65 % препарату з плазми; після одноразового перорального прийому в дозі 200 мг не виявлявся в грудному молоці жінок, які годують груддю; пероральний прийом препарату в капс. з висококалорійною (800 ккал) жирною їжею супроводжувався невеликим зниженням швидкості, але не ступеня його всмоктування; в той же час прийом суспензії з висококалорійною жирною їжею спричиняв зміну швидкості та ступеня всмоктування.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (фарингіт, тонзиліт і скарлатина у дорослих і дітей, г. синусит у дорослих, середній отит у дітей); інфекції нижніх дихальних шляхів у дорослих (г. бронхіт, загострення хр. бронхіту та г. пневмонію, в тих випадках, коли можлива пероральна терапія, тобто при негоспітальних інфекціях); інфекції сечових шляхів у дорослих і дітей; ентерит та гастроентерит у дітей, спричинений Salmonella, Shigella або E.coli .

Спосіб застосування та дози ЛЗ: тривалість лікування зазвичай становить 5–10 днів; при лікуванні інфекцій, спричинених Str.pyogenes , препарат слід застосовувати протягом щонайменше 10 днів; рекомендована доза цефтибутену — 400 мг/добу (застосовувати незалежно від прийому їжі); при лікуванні г. бактеріального синуситу, г. бронхіту, загострення хр. бронхіту й ускладнених і неускладнених інфекцій сечових шляхів препарат можна застосовувати по 400 мг 1 р/добу; при лікуванні негоспітальної пневмонії — 200 мг кожні 12 год.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — нудота, діарея, диспепсія, гастрит, блювання, біль у животі; нервова система — головний біль, запаморочення, судоми; зміни лабораторних показників — зниження рівня Hb, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитоз, підвищення активності ACT, АЛТ і ЛДГ, апластична анемія, гемолітична анемія, геморагії, порушення функції нирок, токсична нефропатія, підвищення рівня білірубіну, позитивна пряма проба Кумбса, глюкозурія, кетонурія, панцитопенія, нейтропенія та агранулоцитоз; суперінфекція; АР — анафілаксія, бронхоспазм, диспное, висип, кропив'янка, реакції фоточутливості, свербіж, ангіоневротичний набряк, с-м Стівена — Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цефалоспоринів.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування 30 мл (36 мг/мл) суспензії у фл.; капс. по 400 мг № 5.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 2–25 °С; готову суспензію можна зберігати протягом 14 днів при t° 2–8 °С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

ІІ. Цедекс®, «C.I.F.I. S.p.A.» для «Schering-Plough Central East AG», які є власними філіями «Schering-Plough Corporation», Італія/Швейцарія/США

Комбіновані препарати

Цефоперазон + сульбактам (Cefoperazone + sulbactame)*

Цефоперазон/сульбактам — комбінація цефалоспорину ІІІ з інгібітором β-лактамаз сульбактамом — порівняно з цефалоспоринами має розширений спектр активності, включаючи анаероби та багато нозокоміальних штамів бактерій.

І. Цефоперазон плюс, порошок для приготування р-ну для ін'єкцій, 500 мг/500 мг у фл., 1 фл. містить 500 мг + 500 мг сульбактаму натрію та цефоперазону натрію, ТОВ «Авант»

ІІ. Сульперазон®, порошок для приготування р-ну для ін'єкцій, 500 мг/500 мг або 1000 мг/1000 мг у фл., 1 фл. містить 500 мг + 500 мг або 1000 мг + 1000 мг сульбактаму натрію та цефоперазону натрію, «Pfizer Ilaclari Ltd.Sti.» для «Pfizer Inc.», Туреччина/США

Сульперацеф®, для приготування р-ну для ін'єкцій 1000 мг/1000 мг у фл., 1 фл. містить 500 мг + 500 мг або 1000 мг + 1000 мг сульбактаму натрію та цефоперазону натрію, ТОВ «АБОЛмед», Російська Федерація

Цебанекс, порошок для приготування р-ну для ін'єкцій, 500 мг/500 мг або 1000 мг/1000 мг у фл., 1 фл. містить 500 мг + 500 мг або 1000 мг + 1000 мг сульбактаму натрію та цефоперазону натрію, «Orchid Healthcare» (відділення «Orchid Chemicals and Pharmaceuticals Limited»), Індія

Цефоперазон плюс, порошок для приготування р-ну для ін'єкцій, 500 мг/500 мг у фл., 1 фл. містить 500 мг + 500 мг сульбактаму натрію та цефоперазону натрію, «LOK-BETA Pharmaceuticals PVT.LTD», Індія

Цефалоспорини ІV характеризуються високою активністю відносно грам(-) бактерій, в т.ч. P.aeruginosa , та підвищеною порівняно з препаратами ІІІ (цефтазидим) активністю відносно грам(+) флори. Активні відносно деяких нозокоміальних штамів Enterobacteriaceae , резистентних до цефалоспоринів ІІІ. Руйнуються β-лактамазами розширеного спектру, але є стійкими до дії β-лактамаз класу С. Застосовують для лікування тяжких нозокоміальних інфекцій, в т.ч. в ОІТ та в пацієнтів із нейтропенією. Найчастішими небажаними реакціями є АР. Приблизно у 10 % хворих з ГЧ до пеніциліну виникають перехресні АР на цефалоспорини І. Цефоперазон може викликати гіпопротромбінемію та дисульфірамоподібний ефект.

Цефепім (Cefepime)*

Фармакотерапевтична група: J01D A24 — бета-лактамні антибіотики.

Основна фармакотерапевтична дія: антибактеріальна широкого спектра.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: високостійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз, має малу спорідненість у відношенні β-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає в грам(-) бактеріальні клітини; спектр активності відповідає груповому, крім того, до препарату чутливі A cinetobacter calcoaceticus ( subsp . anitratus , lwoffi ); Aeromonas hydrophila ; Capnocytophaga  spp .; Campylobacter jejuni ; Gardnerella vaginalis ; Legionella  spp .; Moraxella catarrhalis ( Branhamella catarrhalis ) (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans ); Providencia  spp . (включаючи P . rettgeri , P . stuartii ), анаероби: Bacteroides spp ., включаючи B . melaninogenicus та інші м/о ротової порожнини, що належать до Bacteroides ; Clostridium perfringens ; Fusobacterium spp .; Mobiluncus spp .; PeptoStr .  spp .; Veillonella spp .; неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia ), Bacteroides fragilis і Clostridium difficile ; у сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі препарат досягає терапевтичної концентрації; T1/2 — 2 год; у здорових людей, що одержували дози до 2 г в/в з інтервалом 8 год протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція; виділяється майже виключно за рахунок ниркових механізмів; зв'язування з білками плазми становить менше 19 % і не залежить від концентрації в сироватці крові; у хворих віком старше 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату; T1/2 у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок — 13 год при гемодіалізі і 19 год при перитонеальному діалізі; у хворих із аномальною функцією нирок доза повинна підбиратися індивідуально; фармакокінетика в хворих із порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонія, бронхіт); інфекції сечових шляхів (як ускладнені, так і без ускладнень); інфекції шкіри та м'яких тканин; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт та інфекції жовчних шляхів); гінекологічні інфекції; септицемія; фебрильна нейтропенія; бактеріальний менінгіт; препарат може застосовуватися у формі монотерапії ще до ідентифікації м/о-збудника, тому що має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грам(+) і грам(-) м/о.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: зазвичай доза для дорослих становить 1 г в/в або в/м з інтервалом у 12 год; тривалість лікування становить 7–10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування, однак дозування і шлях уведення варіюють залежно від чутливості м/о-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого: рекомендовані наступні дози: інфекції сечових шляхів, легкі та середньої тяжкості — 500 мг — 1 г в/в або в/м кожні 12 год; інші інфекції, легкі та середньої тяжкості — 1 г в/в або в/м кожні 12 год; тяжкі інфекції — 2 г в/в кожні 12 год; дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції — 2 г в/в кожні 8 год; для профілактики можливих інфекцій при проведенні хірургічних операцій — за 60 хв до початку операції 2 г препарату в/в протягом 30 хв, по закінченні — додатково 500 мг метронідазолу в/в; під час тривалих (понад 12 год) хірургічних операцій через 12 год після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату з наступним введенням метронідазолу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіперчутливість: висип, свербіж, підвищення температури; ШКТ — пронос, нудота, блювання, запор, біль у животі, диспепсія; серцево-судинна система — біль у грудях, тахікардія; дихальна система — кашель, біль у горлі, задишка; ЦНС — головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, сплутаність свідомості; інше — астенія, пітливість, вагініт, периферичні набряки, болі в спині; анафілактичні реакції і судоми; місцеві реакції — флебіти, запалення; зміни лабораторних показників — збільшення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілія, збільшення протромбінового часу або парціального тромбопластинового часу (ПТТ) і позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу, збільшення азоту сечовини крові і/або креатиніну сироватки, транзиторна тромбоцитопенія, транзиторна лейкопенія і нейтропенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до цефалоспоринів, пеніцилінів, інших β-лактамних антибіотиків, L-аргініну.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 500 мг, по 1 г, по 2 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30 °С.

Торгова назва

ІІ. Ефіпім, «Orchid Healthcare» (відділення «Orchid Chemicals & Pharmaceuticals Limited), Індія

Максипім, «Bristol-Myers Squibb S.r.L.», Італія

Максицеф®, ТОВ «АБОЛмед», м. Москва, Російська Федерація

Цефепім, «Alembic, Ltd», Індія

Цефепім-Нортон, «Neon Laboratories Limited» для «American Norton Corporation», Індія/США

Цефепім-Нортон, «Neon Laboratories Limited» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада

2.1.3. Карбапенеми

Мають найширший серед β-лактамів спектр активності, який включає аеробні та анаеробні, грам(+) та грам(-) м/о. Неактивні відносно MRSA, іміпенем діє на E.faecalis . На відміну від іміпенему та меропенему ертапенем не активний проти P.aeruginosa та Acinetobacter spp. Не інактивуються більшістю β-лактамаз, в т.ч. β-лактамазами розширеного спектра, які руйнують пеніциліни та цефалоспорини. Препарати вводять лише парентерально, добре розповсюджуються в організмі, при менінгіті проходять через ГЕБ. Іміпенем й меропенем у печінці не метаболізуються, ертапенем метаболізується частково. Виводяться нирками: Т1/2 іміпенему й меропенему приблизно 1 год, ертапенему приблизно 4 год. Застосовують при тяжких інфекціях різної локалізації, викликаних полірезистентною мікрофлорою, при змішаних інфекціях, інфекціях у пацієнтів з імунодефіцитом. Застосовують, як правило, у вигляді монотерапії. Зазвичай вони добре переносяться, але можливі АР, в т.ч. перехресна алергія до пеніцилінів. Іміпенем може підвищувати судомну готовність у пацієнтів із факторами ризику (менінгіт, епілепсія), тому при інфекціях ЦНС слід призначати меропенем.

Меропенем (Meropenem)*

Фармакотерапевтична група: J01D H02 — карбапенеми.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: стійкий до дегідропептидази-1 людини; чинить бактерицидну дію за рахунок впливу на синтез клітинної стінки бактерій; легкість проникнення через клітинну стінку бактерії, високий рівень стабільності до більшості β-лактамаз, значна афінність до білків, що зв'язують пеніцилін, пояснюють потужну бактерицидну дію меропенему щодо широкого спектра аеробних і анаеробних бактерій; мінімальні бактерицидні концентрації такі ж, як і мінімальні інгібуючі концентрації; стабільний у тестах на чутливість; діє синергетично з багатьма а/б; має постантибіотичний ефект; чутливість до антибіотика базується на фармакокінетичних параметрах та кореляції клінічних та мікробіологічних даних з діаметром зони пригнічення та MIC бактерій, що викликають інфекцію; антибактеріальний спектр включає більшість клінічно значущих грам(+) і грам(-), аеробних і анаеробних видів бактерій: грам(+) аероби — Вacillus spp., Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus  spp., Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, Lactobacil-lus spp., Nocardia asteroides, Staph. spp. Str. spp., Rhodococcus equi ; грам(-) аероби — Achromobacter хylosoxidans, Acineto-bacter spp., Aeromonas spp., Alcaligenes faecalis, Bordatella bronchiseptica, Brucella melitensis, Campylobacter spp., Citrobac-ter spp., Enterobacter spp., Escherichia spp., Gardnerella vaginalis, Haemophilis influenzae (включаючи позитивні до β-лактамази і ампіцилін-резистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи позитивні до β-лактамази і стійкі до пеніциліну і спектиноміцину штами), Hafnia alvei , Klebsiella spp., Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morganii, Proteus spp., Providencia spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Pseudomonas spp., Salmonella spp., включаючи Salmonella enteridis/typhi, Serratia spp., Shigel-la spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica : анаеробні бактерії; в/в введення протягом 30 хв однієї дози препарату призводить до пікової концентрації в плазмі 11 мкг/мл для дози 250 мг, 23 мкг/мл для дози 500 мг і 49 мкг/мл для дози 1 г; однак немає абсолютної фармакокінетичної пропорційної залежності між введеною дозою та Смакс або AUC; в/в болюсна ін'єкція протягом 5 хв однієї дози призводить до пікової концентрації в плазмі, рівної приблизно 52 мкг/мл для дози 500 мг і 112 мкг/мл для дози 1 г; через 6 год після в/в введення 500 мг рівень в плазмі знижується до 1 мкг/ мл і менше; при введенні багаторазових доз з інтервалом у 8 год у пацієнтів з нормальною функцією нирок кумуляції не відбувається; у пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 — 1 год; зв'язування з білками плазми становить 2 %; 70 % в/в дози виводиться з сечею в незмінному вигляді протягом 12 год; концентрація в сечі, що перевищує 10 мкг/мл, підтримується протягом 5 год після введення дози 500 мг; при режимах введення 500 мг кожні 8 год або 1 г кожні 6 год кумуляції в плазмі та сечі не спостерігалося; добре проникає в більшість рідин та тканин організму, у тому числі в цереброспінальну рідину хворих на бактеріальний менінгіт, досягаючи концентрації, що перевищує необхідну для пригнічення більшості бактерій; фармакокінетика у дітей така сама, як і у дорослих; T1/2 у дітей до 2 років приблизно 1,5–2,3 год, спостерігається лінійна фармакокінетика в діапазоні доз 10–40 мг/кг.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції, спричинені одним або кількома чутливими до нього збудниками (пневмонії, включаючи госпітальну), менінгіт, інфекції черевної порожнини, інфекції сечового тракту, гінекологічні інфекції, включаючи ендометрит та запальні захворювання малого таза, інфекції шкіри та м'яких тканин, септицемія, емпірична терапія при підозрі на бактеріальну інфекцію у дорослих хворих із фебрильними епізодами на фоні нейтропенії, як монотерапія або в комбінації з антивірусними або протигрибковими препаратами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в ін'єкції протягом 5 хв або в/в вливання 15–30 хв; для в/в ін'єкцій розводиться стерильною водою для ін'єкцій (5 мл на 250 мг меропенему), що забезпечує концентрацію 50 мг/мл; для в/в вливань розводиться одним із сумісних розчинників (50–200 мл) — 0,9% р-н натрію хлориду, 5%, 10% р-н глюкози, 5% р-н глюкози з 0,02% натрію бікарбонату, 5% р-н глюкози з 0,15% р-ном калію хлориду, 2,5% або 10% р-н манітолу; дорослим дозування і тривалість терапії повинні встановлюватися залежно від типу і тяжкості інфекції та стану пацієнта; рекомендована добова доза — 500 мг в/в кожні 8 год при лікуванні пневмоній, інфекцій сечового тракту, гінекологічних інфекцій (ендометрит і запальні захворювання органів малого таза), інфекцій шкіри і м'яких тканин; 1 г в/в кожні 8 год при лікуванні госпітальних пневмоній, перитоніту, при підозрі на бактеріальну інфекцію у хворих з нейтропенією, а також при септицемії; при лікуванні менінгіту рекомендована доза 2 г кожні 8 год; слід приділяти особливу увагу у випадках монотерапії хворим у критичному стані з відомою або підозрюваною інфекцією нижніх дихальних шляхів, викликаною Pseudomonas aeruginosa .

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: локальні реакції при в/в введенні — запалення в місці введення, тромбофлебіт, біль у місці ін'єкції; системні АР — ангіоневротичний набряк та анафілактичний шок; шкіра — висипання, свербіж, кропив'янка, рідко поліморфна еритема, с-м Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз; ШКТ — біль у черевній порожнині, нудота, блювання, діарея, псевдомембранозний коліт; кров — оборотна тромбоцитемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія та нейтропенія (включаючи надзвичайно поодинокі випадки агранулоцитозу), рідко позитивний прямий або непрямий тест Кумбса, часткове скорочення часу утворення тромбопластину; зміни лабораторних показників — транзиторне зростання концентрацій білірубіну, трансаміназ, лужної фосфатази та молочної дегідрогенази в сироватці, кожного окремо або в комбінаціях; ЦНС — головний біль, парестезія, рідко судоми; інше — оральний та вагінальний кандидоз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; діти віком до 3 місяців.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 500 мг, по 1000 мг у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30 °С; не заморожувати; приготовлений р-н використати негайно, хоча приготовлені р-ни зберігають стабільність при t° не вище 25 °С або при охолодженні (4 °С); термін придатності — 4 роки.

Торгова назва

ІІ. Меронем, «Sumitomo Pharmaceuticals Co. Ltd.» для «AstraZeneca UK Limited», Японія/Великобританія

2.2. Тетрацикліни

А/б широкого спектра дії, значення яких загалом втрачено через ріст резистентності. Залишаються препаратами вибору при інфекціях, викликаних хламідіями (трахома, пситакоз, сальпінгіт, уретрит, венерична лімфогранульома), рикетсіями (в т.ч. Ку-лихоманка), бруцелами, спірохетами, в т.ч. B.burgdorferi (кліщовий бореліоз, або хвороба Лайма). Застосовують також при респіраторних та генітальних інфекціях, викликаних мікоплазмами, при вугровому висипі, інфекціях ротової порожнини, загостренні хр. бронхіту, лептоспірозі у пацієнтів з алергією до пеніциліну. Накопичуються у кістковій тканині, викликають забарвлення та пошкодження зубів. Тетрацикліни не можна призначати дітям до 8 років, вагітним та жінкам, що годують, пацієнтам з нирковою недостатністю (окрім доксицикліну), при ГЧ. Доксициклін, порівняно з тетрацикліном, має вищу біодоступність при прийомі п/о (знижується при одночасному прийомі препаратів заліза), більш довготривалий Т1/2 (призначають 1–2 р/добу), й він краще переноситься.

Доксициклін (Doxycycline)*

Фармакотерапевтична група: J01AA02 — тетрацикліни.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактеріостатична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: антимікробний ефект реалізується шляхом пригнічення синтезу білків м/о; ефективний щодо широкого спектру грам(+) і грам(-) бактерій і деяких інших м/о: Rісkеttsіае, в тому числі Rісkеttsіа tsutsugаmushі, Mусорlаsmа рnеumоnіае, Сhlаmуdіа рsіttасі, Сhlаmуdіа trасhоmаtіs, Nеіssеrіа gоnоrrhоеае, Саlуmmаtоbасtеrіum grаnulоmаtіs, Bоrrеlіа burgdоrfеrі, Bоrrеlіа rесurrеntіs, Bоrrеlіа duttоnіі, Urеарlаsmа urеаlуtісum (T-Mусорlаsmа), грам(-) м/о родини Асіnеtоbасtеr , родини Bасtеrоіdеs , родини Fusоbасtеrіum, Саmруlоbасtеr fetus, м/о родини Bruсеllа, Іеrsіnіа реstіs, Frаnсіsеllа tulаrеnsіs, Bаrtоnеllа bасіllіfоrmіs, Сlоstrіdіum sресіеs, Тrеpоnеmа раllіdum і Тrеpоnеmа реrtеnuе, Lіstеrіа mоnосуtоgеnеs, Lерtоtrісhіа buссаlіs (попередня назва — Fusоbасtеrіum fusіfоrm ), Рlаsmоdіum fаlсіраrum, Lерtоsріrа, Vіbrіо сhоlеrае, ентеротоксигенна Еsсhеrісhіа соlі ; препарат призначений для лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими до препарату грам(-) м/о: родини Shіgеllа; Еsсhеrісhіа соlі; Еntеrоbасtеr аеrоgеnеs; Mоrахеllа саtаrrhаlіs ; а також Nеіssеrіа gоnоrrhоеае, Hаеmорhіlus іnfluеnzае (інфекції респіраторного тракту); Klеbsіеllа (інфекції респіраторного тракту і сечовивідних шляхів). Призначений для лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими до препарату грам(+) м/о: родина Strерtососсus, Bасіllus аnthrасіs ; застосовують для лікування інфекцій ВДШ, спричинених бета-гемолітичними стрептококами групи А і Strерtососсus рnеumоnіае , інфекцій верхніх і нижніх дихальних шляхів, а також шкіри і підшкірної клітковини, спричинених Stарhуlососсus аurеus ; повністю всмоктується після перорального прийому; прийом їжі не впливає на всмоктування; після прийому 200 мг максимальна концентрація в сироватці становила у середньому 2,6 мкг/мл через 2 год і знижувалась до 1,45 мкг/мл через 24 год; при нормальній функції нирок (кліренс креатиніну близько 75 мл/хв) протягом 72 год виводилось 40 % дози; при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) ступінь виведення може знизитись до 1–5 % за 72 год; Т1/2 — 18–22 год і не відрізнявся у людей з нормальною функцією нирок і при тяжкій нирковій недостатності.

Показання для застосування ЛЗ: американський кліщовий рикетсіоз, висипний тиф і група висипних тифів, Ку-пропасниця, везикульозний рикетсіоз і кліщова пропасниця; епідемічний зворотний тиф; кліщовий зворотний тиф; інфекції респіраторного тракту; орнітоз; лімфогранульома венерична; неускладнені уретральні, ендоцервікальні або ректальні хламідійні інфекції у дорослих; г. орхоепідидиміт; неускладнена гонорея; негонококовий уретрит (НГУ); венерична гранульома (донованоз); трахома; кон'юнктивіт із включеннями (паратрахома); рання (стадія 1 і 2) хвороби Лайма; бруцельоз (у комбінації із стрептоміцином); чума; туляремія; сибірка, включаючи сибірку, що передається повітряним шляхом (після впливу даного збудника): зменшує захворюваність або прогресування захворювання після контакту з аерозольованим збудником Bасіllus аnthrасіs ; бартонельоз; коли пеніцилін протипоказаний, доксициклін є альтернативним препаратом для лікування актиномікозу, спричиненого різновидом Асtіnоmусеs; сифілісу; невенеричного сифілісу; лістеріозу; інфекції Вінсента (г. некротичного виразкового гінгівіту); при г. кишковому амебіазі, асnе vulgаrіs (додаткове лікування); лікування і профілактика малярії, спричиненої хлорохінінстійким Р.fаlсіраrum ; лептоспірозу; холери; профілактика висипного тифу Куста; діареї мандрівника.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: терапію проводити протягом 24–48 год після того, як симптоми пропасниці зникли; при стрептококових інфекційних захворюваннях терапія повинна бути продовжена протягом 10 днів; звичайна доза для дорослих становить 200 мг у перший день лікування (одноразово або по 100 мг кожні 12 год) та 100 мг/добу у наступні дні (одноразово або 50 мг кожні 12 год); при більш серйозних інфекційних захворюваннях (особливо хр. інфекційних захворюваннях сечового тракту) необхідно приймати 200 мг щоденно; при кліщовій пропасниці, поворотному епідемічному тифі і висипному епідемічному тифі — одноразово перорально 100 або 200 мг залежно від тяжкості захворювання, у подальшому — по 100 мг кожні 12 год протягом 7 днів; при ранній хворобі Лайма (стадія 1 і 2) — 100 мг 2 р/добу протягом 14–60 днів; неускладнена уретральна, ендоцервікальна або ректальна інфекція у дорослих, спричинена Сhlаmуdіа trасhоmаtіs — 100 мг внутрішньо двічі на день протягом 7 днів; г. орхоепідидиміт, спричинений С.trасhоmаtіs або N.gоnоrrhоеае — у комплексі з цефалоспоринами доксициклін 100 мг внутрішньо 2 р/добу на день протягом 10 днів; негонококовий уретрит — 100 мг внутрішньо двічі на день не менше 7 днів; лімфогранульома венерична, спричинена Сhlаmуdіа trасhоmаtіs , — по 100 мг перорально двічі на день не менше 21 дня; сифіліс — по 100 мг внутрішньо двічі на день протягом 2 тижнів (альтернатива пеніцилінотерапії), якщо тривалість хвороби менше року, в іншому разі — протягом 4 тижнів; вугровий висип — 50–100 мг/добу протягом 12 тижнів.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кровотворна та лімфатична системи — гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія та еозинофілія; імунна система — АР, гіпотензія, перикардит, ангіоневротичний набряк, загострення системного червоного вовчака, задишка, сироваткова хвороба, периферичні набряки, тахікардія і кропив'янка; обмін речовин — анорексія; нервова система — головний біль, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія; розлади слуху і вестибулярного апарату — шум у вухах; серцево-судинна система — припливи; ШКТ — біль у животі, нудота, блювання, діарея, глосит, дисфагія, диспепсія, ентероколіт, псевдомембранозний коліт, діарея, запальні ушкодження аногенітальної ділянки (внаслідок кандидозу), езофагіт і утворення виразки; розлади гепатобіліарної системи — порушення печінкової функції, гепатит; шкіра — реакції фоточутливості шкіри, фото-оніхолізис, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, с-м Стівена — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; скелетно-м'язовий апарат — артралгія і міалгія; нирки і сечові шляхи — підвищення рівня залишкового азоту сечовини.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до тетрациклінів.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 100 мг, табл. розчинні по 100 мг, капс. по 100 мг, 200 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 ° С; термін придатності — 4 роки.

Торгова назва

І. Доксициклін, ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

Доксицикліну гідрохлорид, Харківське державне фармацевтичне підприємство «Здоров'я народу»

Доксициклін-Дарниця, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Доксициклін-М, ВАТ «Монфарм»

Доксициклін Солютаб-Авант™ зі смаком ананаса, апельсина, ванілі, полуниці, ТОВ «Авант» для ТОВ «Седа-Фарм Аптека 7х7»

ІІ. Вібраміцин®Д, «Pfizer PGM» для «Pfizer International Inc.», Франція/США

Докси-М-Ратіофарм, «Merckle GmbH» для «ratiopharm International GmbH», Німеччина/Німеччина

Доксибене, «Eurand S.p.A.» для «Merckle GmbH»/«ratiopharm GmbH», Італія/Німеччина

Доксибене, «Merckle GmbH» для «ratiopharm GmbH», Німеччина

Доксициклін, Pharmaceutiucal Factory, № 24-MEKOPHAR, В'єтнам

Доксициклін, «Replekfarm A.D.», Республіка Македонія

Доксициклін, «Polfa» Tarchomin Pharmaceutical Works SA, Польща

Доксициклін Солютаб-Нортон, «Unimax Laboratories» для «Norton International Pharmaceutical Inc», Індія/Канада

Доксицикліну гідрохлорид, Федеральне державне унітарне підприємство «Московське ВХФО ім. М.О. Семашка» (ФДУП «Мосхімфармпрепарати» ім. М.О.Семашка), Російська Федерація

Доксицикліну гідрохлорид, РУР «Борисовський завод медичних препаратів», Борисов, Республіка Білорусь

Доксицикліну гідрохлорид, РУП «Бєлмедпрепарати», Республіка Білорусь

Медоміцин, «Medochemie Ltd», Кіпр

Юнідокс Солютаб®, «Astellas Pharma Europe B.V.», Нідерланди

Тетрациклін (Tetracycline)*

Фармакотерапевтична група: J01 AA07 — антибактеріальні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: тетрациклін має широкий спектр антибактеріальної активності; порушує утворення комплексу між транспортною РНК та рибосомою, що призводить до порушення синтезу білка мікробною клітиною; активний відносно більшості грам(+) та грам(-) бактерій, cпipoxeт, лептоспор, рикетсій, збудників трахоми, орнітозу, крупних вipyciв; малоактивний або неактивний відносно синьогнійної палички, протея, більшості грибів, вipyciв грипу, кору, поліомієліту.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: після прийому внутрішньо всмоктується до 66 % прийнятої дози; зв'язується з білками на 65 %; добре проникає у piзнi органи та тканини, а також у біологічні рідини: жовч, синовіальну, асцитичну, цереброспінальну (в останній концентрація становить 10–25 % від такої в плазмі), вибірково накопичується у кістках, печінці, селезінці, пухлинах, зубах; проникає через плаценту та в грудне молоко; метаболізму не піддається; виділяється з організму в основному з сечею i калом, частково з жовчю; при прийомі внутрішньо виділяється з калом 20–50 % від прийнятої дози; виділення через нирки відбувається шляхом клубочкової фільтрації.

Показання до застосування ЛЗ: пневмонія, бронхіт, гнійний плеврит, підгострий септичний ендокардит, бактеріальна та амебна дизентерія, коклюш, ангіна, скарлатина, гонорея, бруцельоз, туляремія, висипний i поворотний тиф, пситакоз, інфекції сечостатевих шляхів, хр. холецистит, гнійний менінгіт, профілактика післяопераційних інфекцій.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймати внутрішньо під час або одразу після їжі, запиваючи водою; рекомендована доза — 0,2–0,4 г 3–4 р/добу; максимальна добова доза — 4 г; курс лікування — 5–7 днів, але після усунення симптомів захворювання препарат приймають ще протягом 1–3 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: підвищення внутрішньочерепного тиску, порушення ходи, зниження апетиту, нудота, блювання, запаморочення, діарея, ураження слизових оболонок рота та ШКТ (глосит, стоматит, гастрит, проктит), шкірні реакції, набряк Квінке, фотосенсибілізація, панкреатит, світлобоязнь, пігментація шкіри, зубної емалі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; грибкові захворювання, порушення функції печінки, захворювання нирок, вагітність, лактація; дитячий вік до 8 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,1 г № 10, № 20.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Тетрацикліну гідрохлорид, ВАТ «Вітаміни»

Тетрацикліну гідрохлорид, ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

ІІ. Імекс, «Merz Pharma GmbH & Co KGaA» для «Merz Pharmaceuticals GmbH», Німеччина

Тетрациклін, ВАТ «Нижфарм», Російська Федерація

Тетрациклін, РУП «Бєлмедпрепарати», Республіка Білорусь

Метациклін (Metacycline)*

Фармакотерапевтична група: J01АA05 — антибактеріальні засоби для системного застосування, тетрацикліни.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: напівсинтетичний а/б широкого спектра дії; чинить бактеріостатичну дію, інгібуючи синтез білків м/о; активний щодо більшості грам(+) (стафілококи, стрептококи, пневмококи) і грам(-) (шигели, сальмонели, рикетсії, спірохети, аеробактер) м/о, хламідій, мікоплазм, збудників орнітозу, пситакозу, трахоми та деяких інших найпростіших.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: добре всмоктується в травному тракті; ефективна концентрація в плазмі крові виникає через 1 год після введення і зберігається протягом 12 год; T1/2 — 10–12 год; 49–60 % зв'язується з білками плазми крові; виводиться з організму із сечею, жовчю і з випорожненнями.

Показання до застосування ЛЗ: г. і хр. бронхіти, пневмонії, гнійні плеврити, підгострі септичні ендокардити, амебна дизентерія, коклюш, ангіна, скарлатина, бруцельоз, туляремія, висипний і поворотний тиф, пситакоз, інфекції сечових шляхів, хр. холецистит, гнійний менінгіт, інфекції шкіри і м'яких тканин (флегмони, абсцеси, фурункульоз), остеомієліт, ендометрит, ендоцервіцит, простатит, сифіліс, гнійні ускладнення хірургічних операцій.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: разова доза — 0,3 г, добова — 0,6 г; при тяжкому перебігу хвороби доза може бути подвоєна; приймають 2–3 р/добу в рівних дозах за 1 год до або через 2 год після їжі, запиваючи великою кількістю рідини; курс лікування 7–10 днів, терапію слід проводити ще 1–2 дні після зникнення клінічних симптомів захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, глосит, стоматит, гастрит, проктит, АР, набряк Квінке, кандидоз, дефіцит вітамінів групи В.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до тетрациклінів; вагітність; діти до 8 років; з обережністю призначають при хворобах нирок, печінки та лікуванні лейкопенії.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 0,3 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігають при кімнатній t°; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Метацикліну гідрохлорид — ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

2.3. Аміноглікозиди

Мають бактерицидну дію, активні переважно відносно аеробної грам(-) флори сімейства Enterobacteriaceae, причому до амікацину можуть бути чутливими багато штамів бактерій, резистентних до інших аміноглікозидів. Анаероби є резистентними. Стрептоміцин та канаміцин є активними відносно туберкульозних мікобактерій; гентаміцин, тобраміцин, нетилміцин і амікацин — відносно P.aeruginosa. Враховуючи резистентність пневмококів, аміноглікозиди (в т.ч. гентаміцин), не можна застосовувати для лікування позалікарняної П. Активність аміноглікозидів знижується при гіпоксії та ацидозі. Практично не всмоктуються у ЖКТ, вводять парентерально. Погано проникають через тканинні бар'єри, в легені, спинномозкову рідину, жовч. Не метаболізуються, виводяться нирками. При нирковій недостатності кумулюються, необхідна корекція доз. Фармакокінетика є варіабельною, тому слід проводити терапевтичний лікарський моніторинг. Основними небажаними реакціями є нефротоксичність і ототоксичність, які найчастіше зустрічаються у дітей, людей похилого віку та при вихідному порушенні функції нирок і слуху. Можуть погіршувати нервово-м'язову передачу, не повинні призначатися пацієнтам з міастенією, на фоні та після введ. міорелаксантів. Застосовують при різноманітних інфекціях, в т.ч. нозокоміальних, викликаних аеробною грам(-) флорою; при підозрі на змішану етіологію — у поєднанні з β-лактамами і антианаеробними препаратами (лінкозаміди). Гентаміцин і стрептоміцин використовують також при бактеріальному ендокардиті (у поєднанні з пеніциліном чи ампіциліном).

Амікацин (Amikacin)*

Фармакотерапевтична група: J01G B06 — аміноглікозиди.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: напівсинтетичний а/б широкого спектра дії; активно проникає крізь бактеріальну клітинну мембрану; має бактерицидні властивості; до спектра дії входять аеробні грам(-) бактерії та деякі грам(+) м/о; антибактеріальна дія аміноглікозидів проти різних штамів м/о коливається; активний проти грам(-) бактерій, таких як Pseudomonas species, E.coli, Proteus, Providencia species, Klebsiella, Enterobacter, Serratia species, Acinetobacter species; виявляє активність при стафілококових інфекціях, і його за деяких умов можна застосовувати як базову терапію при лікуванні відомих або підозрюваних хвороб, спричинених чутливими штамами стафілококів у пацієнтів з алергією на інші а/б, та при змішаних стафілококово-грам(-) інфекціях.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: швидко всмоктується після в/м введення; максимальна концентрація досягається через 1 год після введення препарату, терапевтичні концентрації зберігаються протягом 10–12 год; після в/в краплинного введення концентрація в плазмі крові перевищує ту, що спостерігається при в/м введенні, Смакс досягається через 30 хв; терапевтична концентрація зберігається протягом 10–12 год; розподіляється у легенях, печінці, міокарді, селезінці, кістковій тканині, плевральному та перитонеальному ексудатах, синовіальній рідині, бронхіальному секреті, жовчі; вибірково накопичується у кірковому шарі нирок; проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр у спинномозкову рідину, крізь плацентарний бар'єр і виявляється в крові плода та амніотичній рідині; T1/2 — 2,2–2,5 год; зв'язування з білками крові становить < 10 %; виводиться у незміненому вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації, утворюючи високу концентрацію в сечі.

Показання до застосування ЛЗ: бактеріальна пневмонія, спричинена грам(-) бактеріями; інфекції ЦНС, включаючи менінгіт і вентрикуліт; внутрішньоочеревинні інфекції, включаючи перитоніт; інфекції жовчних шляхів; інфекції кісток і суглобів; інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфекції опікових ран; бактеріальна септицемія; вторинні ускладнені інфекції сечових шляхів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м або в/в; звичайні дози для дітей від 12 років і дорослих по 5 мг/кг кожні 8 год або по 7,5 мг/кг кожні 12 год протягом 7–10 днів; максимальні дози для дорослих — до 15 мг/кг/добу, розподіливши добову дозу на 2 введення; у тяжких випадках та при інфекціях, спричинених Pseudomonas , добову дозу розподіляють на 3 введення; максимальна добова доза — 1,5 г, максимальна курсова доза не повинна перевищувати 15 г; тривалість лікування звичайно становить 3–7 днів при в/в введенні та 7–10 днів — при в/м.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нефротоксичність (значне підвищення або зниження частоти виділення сечі або кількості сечі, підвищена спрага, втрата апетиту, нудота, блювання), протеїнурія, циліндрурія, підвищення рівня креатиніну, залишкового азоту, нейротоксичність (посмикування м'язів, затерплість, епілептичні напади, дзвін у вухах), ототоксичність (втрата або зниження слуху, подзенькування, гудіння або відчуття наповненості у вухах), вестибулярна токсичність (порушення координації рухів, тремтіння, нудота, блювання); рідко — гіперчутливість або нейром'язове блокування (затруднення подиху, тяжкість і слабкість), АР (шкірні висипання, свербіж, пропасниця, набряк Квінке), зміна складу периферичної крові (анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія), підвищення активності трансаміназ крові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до аміноглікозидної групи та їх похідних; тяжка ниркова недостатність, неврит слухового нерва; вагітність, лактація.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,1; 0,25 г у фл.; р-н для ін'єкцій, 50; 250 мг/мл по 2 мл в амп.; р-н для ін'єкцій (250 мг/мл) по 1 мл, 2 мл, 4 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С.

Торгова назва

І. Аміцил, ВАТ «Київмедпрепарат»

Амікацин-КМП, ВАТ «Київмедпрепарат»

ІІ. Амікацину сульфат, LOK-BETA Pharmaceuticals

Амікін, «Bristol-Myers Squibb», Італія

Флекселіт, Pharmaceutical laboratories «Bros Ltd», Греція

Лорікацин, «Exir Pharmaceutical Co.», Іран

Гентаміцин (Gentamicin)*

Фармакотерапевтична група: J01G B03 — антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: а/б широкого спектра дії; у великих концентраціях знижує бар'єрні функції клітинних мембран та викликає загибель м/о; високочутливі до препарату грам(-) м/о — Proteus spp. (в т.ч. індолпозитивні та індолнегативні штами), E.coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Campylobacter spp.; грам(+) м/о — Staph. spp. (в т.ч. пеніцилінорезистентні). Чутливі при МПК 4–8 мг/л — Serratia spp., Klebsiella spp., Pseudomonas spp. (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa ), Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Providencia spp. Резистентні до гентаміцину (МПК більше 8 мг/л) — Neisseria meningitidis , Treponema pallidum, Str. spp. (включаючи Str. pneumoniae та штами групи D), Bacteroides spp., Clostridium spp., Providencia rettgeri ; у комбінації з пеніцилінами, що діють на синтез клітинної стінки м/о, проявляє активність відносно Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Enterococcus durans, Enterococcus avium , практично всіх штамів Str. faecalis і їх різновидів (в т.ч. Str. faecalis liguifaciens, Str. faecalis zymogenes ), Str. faecium, Str. durans ; резистентність м/о розвивається повільно, проте можлива неповна перехресна стійкість до неоміцину та канаміцину; не діє на гриби, віруси, найпростіші; після в/м або в/в введення разової середньої терапевтичної дози терапевтичні концентрації в крові створюються приблизно через 0,5–1,5 год та зберігаються протягом 8–12 год; після в/м введення час досягнення Смакс — 0,5–1,5 год, після 30-хвилинної в/в інфузії — 30 хв, після 60-хвилинної в/в — 15 хв; Смакс після введення дози 1,5 мг/кг становить 6 мкг/мл; зв'язок з білками плазми до 10 %; виявляється у терапевтичних концентраціях у печінці, нирках, легенях, у плевральній, перикардіальній, синовіальній, перитонеальній, асцитичній та лімфатичній рідинах, сечі, у виділеннях з ран, гної, грануляціях; низькі концентрації спостерігаються в жировій тканині, м'язах, кістках, жовчі, грудному молоці, водянистій волозі ока, бронхіальному секреті, мокротинні та спинномозковій рідині; у терапевтичних концентраціях у дорослих не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, при менінгіті концентрація його в спинномозковій рідині збільшується; T1/2 у дорослих — 2–4 год, у дітей віком від 1 тижня до 6 місяців — 3–3,5 год, у новонароджених та недоношених дітей з масою тіла більше 2 кг — 5,5 год, з масою тіла менше 1,5 кг — 11,5 год, до 2 кг — 8 год; виводиться в основному нирками в незміненому вигляді; у незначних кількостях — з жовчю; при нормальній функції нирок за першу добу виводиться 70–95 %; у пацієнтів зі зниженою клубочковою фільтрацією виведення значно знижується; виводиться при гемодіалізі — через кожні 4–6 год концентрація зменшується на 50 %; перитонеальний діаліз менш ефективний — за 48–72 год виводиться 25 % дози; при повторних введеннях препарат накопичується, головним чином в лімфатичному просторі внутрішнього вуха та в проксимальних відділах ниркових канальців.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції дихальних шляхів: бронхіт, пневмонія, емпієма плеври; ускладнені урогенітальні інфекції: пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, гонорея, ендометрит; інфекції кісток та суглобів; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфіковані опіки, інфіковані рани; абдомінальні інфекції: перитоніт, пельвіоперитоніт; гнійно-септичні захворювання, що виникають на фоні проведення цитостатичної, променевої терапії та при застосуванні імуносупресантів; інфекції ЦНС, в тому числі менінгіт; септицемія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/м або в/в; звичайна добова доза для дорослих пацієнтів з тяжкими інфекціями становить 3 мг/кг в/м, розподілена на 2–3 введення; максимальна добова доза для дорослих становить 5 мг/кг, розподілена на 3–4 введення; тривалість лікування — 7–10 діб, при тяжких та ускладнених інфекціях курс терапії може бути продовжений; у таких випадках рекомендується здійснювати контроль за функцією нирок, слуху та вестибулярного апарату.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ототоксичність — шум у вухах, зниження слуху, вестибулярні та лабіринтні порушення, необоротна глухота; нефротоксичність — олігурія, азотемія, протеїнурія, мікрогематурія, нирковий тубулярний некроз; ШКТ — нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія; органи кровотворення — анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія; нервова система — посмикування м'язів, парестезії, відчуття оніміння, епілептичні напади, головний біль, сонливість, у дітей — психоз; АР — шкірний висип, свербіж, гарячка, ангіоневротичний набряк, еозинофілія; також у дітей — гіпокальціємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія; інші: гарячка, розвиток суперінфекції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; неврит слухового нерва; хр. ниркова недостатність з азотемією та уремією; міастенія, паркінсонізм; ботулізм; літній вік; діти до 3 років; вагітність (особливо І триместр) та період лактації; попереднє лікування ототоксичними препаратами.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 40 мг/1 мл по 2 мл (80 мг) в амп., порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,08 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Гентаміцину сульфат, Дочірнє підприємство «Львівдіалік» ДАК «Укрмедпром», м. Львів, Україна

Гентаміцину сульфат, АТ «Галичфарм»

Гентаміцину сульфат, ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я»

Гентаміцину сульфат-Дарниця, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

ІІ. Гентаміцин, «Lek d.d. Ljubljana», Словенія

Гентаміцин, «Hemofarm» AD, Сербія

Гентаміцин-К, «KRKA d.d., Novo mesto», Словенія

Гентаміцину сульфат, ВАТ «Красфарма», Російська Федерація

Гентаміцину сульфат, РУП «Бєлмедпрепарати», Республіка Білорусь

Канаміцин (Kanamycin)*

Фармакотерапевтична група: J01G B04 — протимікробні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: активний проти більшості грам(+) та грам(-) м/о, а також кислотостійких бактерій; діє на штами мікобактерій туберкульозу, в тому числі на стійкі до стрептоміцину, ПАСК, ізоніазиду; порушує синтез білка в мікробній клітині; ефективний відносно м/о, стійких до тетрацикліну, еритроміцину, левоміцетину; при в/м введенні швидко надходить у кров, терапевтична концентрація зберігається протягом 8–12 год; проникає в плевральну порожнину, синовіальну рідину, бронхіальний секрет, жовч, крізь плацентарний бар'єр; у нормі не проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр, однак при запаленні мозкових оболонок концентрація його у спинномозковій рідині досягає 30–60 % від такої у плазмі крові; виводиться нирками за 24–48 год.

Показання для застосування ЛЗ: гнійно-септичні захворювання (сепсис, менінгіт, перитоніт, септичний ендокардит), інфекційно-запальні захворювання органів дихання (пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів), інфекції нирок та сечовивідних шляхів, гнійні ускладнення у післяопераційному періоді, інфіковані опіки, туберкульоз (у випадку стійкості мікобактерій до стрептоміцину та фтивазиду).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м; при лікуванні інфекцій нетуберкульозної етіології доза для дорослих становить 0,5 г кожні 8–12 год, добова доза становить 1–1,5 г; максимальна разова доза — 1,0 г з інтервалом між введеннями 12 год, максимальна добова доза — 2 г; тривалість лікування — 5–7 днів; кратність не більше 2–3 р/добу; для лікування туберкульозу дорослим по 1,0 г 1 р/добу; лікування триває 1 місяць та більше (вводять протягом 6 днів щоденно, на 7-й день — перерва).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, діарея, АР, нейром'язова блокада, парестезії, дисбактеріоз; можливе подразнення на місці введення; при тривалому застосуванні — розвиток невриту слухового нерва, нефротоксичні реакції (мікрогематурія, альбумінурія, циліндрурія).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість, неврит слухового нерва, порушення функції печінки та нирок, непрохідність кишечника, період новонародженності, недоношені діти.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 1 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 20 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Канаміцин-КМП, ВАТ «Київмедпрепарат»

Нетилміцин (Netilmicin)*

Фармакотерапевтична група: J01G B07 — аміноглікозиди.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: механізм дії полягає у пригніченні нормального синтезу білка м/о; проявляє свою активність у низьких концентраціях, впливає на широкий спектр патогенних бактерій, включаючи E.coli, Klebsiella spр., Enterobacter spр., Serra-tia spр., Citrobacter spр., Proteus spр. (індол-позитивні та індол-негативні), включаючи Proteus mirabilis, P.morganii, P.rettgeri, P.vulgaris, Pseudomonas aeruginosa та Neisseria gonorrhoeae ; також діє in vitro на штами Hemophilus influenzae, Salmonella spр., Shigella spр. та стафілококи, які продукують і не продукують пеніциліназу, включаючи метицилін-резистентні штами, на деякі штами Providencia spр., Acinetobacter spр. та Aeromo-nas sрр.; виявляються штами, стійкі до амікацину, але чутливі до нетилміцину: Str.pneumoniae , більшість інших штамів стрептококів, особливо групи D, та анаеробні організми, такі як Bacteriodes sp. чи Clostridium sp.; у комбінації з пеніциліном G проявляє синергічний бактерицидний ефект щодо більшості штамів Str. faecalis (ентерококів); комбінування нетилміцину та карбеніциліну або тикарциліну призводить до синергічної дії проти багатьох штамів Pseudomonas aeruginosa ; після в/м введення Смакс досягається протягом 30–60 хв і вимірюваний рівень зберігається протягом 12 год; при в/в введенні протягом 3–5 хв С° може бути у 2 рази вища, ніж при 30-хвилинній в/в інфузії; препарат, призначений у дозі 2 мг/кг кожні 8 год або 3 мг/кг кожні 12 год дорослим пацієнтам з нормальною функцією нирок, не накопичується в сироватці; виявляється в сироватці, тканинах, мокротинні та в перикардіальній, плевральній, синовіальній і перитонеальній рідинах; зв'язування з білками низьке; T1/2 — 2,5 год; у пацієнтів з нормальною функцією нирок приблизно 80 % введеної дози виводиться нирками; екскретується головним чином шляхом клубочкової фільтрації; у пацієнтів з порушенням функції нирок препарат виводиться повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

Показання до застосування ЛЗ: бактеріємія, септицемія (включаючи сепсис новонароджених); тяжкі інфекційні захворювання дихальних шляхів; інфекції нирок та сечостатевих шляхів; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісткової тканини та суглобів; опіки, рани, періопераційні інфекції; внутрішньочеревні інфекції (включаючи перитоніт); інфекції ШКТ; в періопераційному періоді застосування препарату може бути розпочато до операції і тривати після операції для лікування підозрюваного або доведеного інфікування чутливими м/о; г. неускладнена гонорейна інфекція у чоловіків (уретра, пряма кишка) та жінок (уретра, шийка матки, пряма кишка) при незміненій функції нирок.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовані дози для в/в та в/м введення ідентичні; тривалість лікування пацієнтів становить 7–14 днів; у разі терапії ускладнених інфекцій може бути необхідним триваліший курс лікування; дорослі — рекомендована доза при лікуванні інфекцій сечових шляхів або системних інфекцій, що не загрожують життю, становить 4–6 мг/кг/добу трьома рівними порціями кожні 8 год або двома рівними порціями кожні 12 год, або 1 р/добу; для дорослих з масою тіла 50–90 кг може бути застосована доза в 150 мг кожні 12 год або в 100 мг кожні 8 год; пацієнти, які страждають на інфекційні захворювання з високим ризиком летальності, можуть отримувати до 7,5 мг/кг/добу в трьох рівних дозах кожні 8 год; цю дозу слід зменшити до 6 мг/кг/добу або нижче при позитивній динаміці клінічних ознак (через 48 год; при лікуванні хворих з порушеною функцією нирок дозування повинно підбиратися індивідуально; в/в методу може бути віддано перевагу у випадках, коли у пацієнта хр. серцева недостатність, гематологічні порушення, сильні опіки або знижена м'язова маса; гонорея у чоловіків та жінок — одноразово в/м 300 мг; інфекції сечових шляхів (неускладнені інфекції, особливо у випадку хр. перебігу та рецидиву без ознак ниркової недостатності) — в/м одноразово 3 мг/кг, курс лікування 7–10 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нефротоксичність, нейротоксичність; ототоксичність; інше — головний біль, нездужання, розлад зору, дезорієнтація, тахікардія, гіпотензія, відчуття серцебиття, тромбоцитоз, парестезія, висип, озноб, гарячка, затримка рідини, блювання, діарея, анафілаксії; можливе виникнення стану, подібного до с-му Фанконі, що супроводжувався аміноацидурією та метаболічним ацидозом; дуже рідко — с-м Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; місцево — біль у місці ін'єкції, локальна реакція; зміни в результатах лабораторних аналізів — підвищення рівня цукру в крові, вмісту лужної фосфатази, АСТ або АЛТ, білірубіну, калію, зміни інших показників функції печінки, зниження рівня Hb, кількості лейкоцитів та тромбоцитів, еозинофілія, анемія та ріст протромбінового часу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість або серйозні токсичні реакції на нетилміцин або інші аміноглікозиди; непереносимість будь-якого компонента препарату; вагітність та період лактації.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 2 мл (25 мг/мл) у фл.; р-н для ін'єкцій по 2 мл (200 мг) у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

ІІ. Нетроміцин, «Sсhering-Plough Central East AG», Бельгія/США/Швейцарія

Тобраміцин (Tobramycin)*

Фармакотерапевтична група: J01G B01 — аміноглікозиди.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: а/б широкого спектра дії; пригнічує ріст і розвиток грам(-) і грам(+) м/о; спричиняє загибель клітин; високоактивний щодо грам(-) бактерій: E.coli, Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa, Klеbsiella spp., Enterobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp., а також деяких грам(+) м/о: стафілококів (у тому числі стійких до пеніциліну, метициліну, деяких цефалоспоринів), деяких штамів стрептококів; має синергізм дії з бета-лактамними а/б щодо Str. spp.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при в/м введенні швидко і повністю всмоктується; Смакс виявляється через 40–90 хв після введення; при в/м введенні 1 мг/кг Смакс становить 3–7 мг/л; T1/2 — 2 год; не зв'язується з білками сироватки крові; 80–84 % введеної дози виводиться з сечею в активній формі; внаслідок поганого розчинення у жирах бактерицидна концентрація у лікворі не досягається; виділяється з жовчю у незначній кількості; при в/м введенні 1 мг/кг максимальна концентрація в сечі становить 75–100 мг/л, після введення 2 мг/кг максимальна концентрація — 320 мг/л; проникає через плаценту, може досягти токсичної концентрації у тканинах плода.

Показання до застосування ЛЗ: тяжкі бактеріальні інфекції (септицемія у новонароджених, дітей та дорослих); інфекції нижніх відділів дихального тракту (у тому числі при муковісцидозі, емпіємі плеври); менінгіт, інфекції черевної порожнини (у тому числі перитоніт), інфекції шкіри і кісток, ускладнені і рецидивуючі інфекції сечового тракту.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: р-н для ін'єкцій вводять в/м або в/в крапельно; дози встановлюються індивідуально, залежно від показників, тяжкості захворювання, віку пацієнтів; разова доза для дорослих і дітей старше 1 року становить 1 мг/кг, добова — 3 мг/кг; максимальна добова доза — 4 мг/кг; добову дозу для дорослих розділяють на 3 введення; тривалість курсу лікування становить 5–10 днів, за необхідності — 3–6 тижнів; при порушенні функції нирок і у хворих похилого віку слід зменшити дозу і збільшити інтервали між введеннями; доза не повинна перевищувати 1 мг/кг на добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: необоротні ураження вестибулярної та слухової гілок VIII пари черепно-мозкових нервів з частковою або повною двобічною глухотою, запамороченнями, вертиго, шумом у вухах, головним болем, порушенням орієнтації, а також можливі сонливість, парестезії, м'язові фасцикуляції, судоми, порушення функції нирок (олігурія, циліндрурія, протеїнурія, канальцеві порушення, підвищення рівня креатиніну і азоту сечовини), анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, еозинофілія, нудота, діарея, підвищення активності трансаміназ і ЛДГ, рівня білірубіну, гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, пропасниця, висипання, шкірний свербіж, анафілаксія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до аміноглікозидів; міастенія, паркінсонізм, хр. печінкова недостатність, порушення функції VIII пари черепно-мозкових нервів, дегідратація, вагітність, період лактації, особи похилого віку.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 1 мл (40 мг), по 2 мл (80 мг) в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін придатності — 5 років.

Торгова назва

ІІ. Бруламіцин, TEVA Pharmaceutical Industries Ltd, Ізраїль

2.4. Макроліди

Мають бактеріостатичну дію й переважно активні відносно грам(+) коків (крім MRSA і ентерококів) та внутрішньоклітинних збудників (хламідії, мікоплазми, легіонели, кампілобактери). Грам(-) м/о сімейства Enterobacteriaceae P.aeruginosa і B.fragilis є резистентними. Серед макролідів помірну активність проти H.influenzae мають кларитроміцин і азитроміцин. Задовільно всмоктуються при пероральному прийомі (їжа знижує біодоступність) та розподіляються у багатьох тканинах і секретах (погано проникають через гематоенцефалічний бар'єр). Створюють високі тканинні й внутрішньоклітинні концентрації. Метаболізуються в печінці, виводяться в основному через ШКТ. При нирковій недостатності корекцію доз не проводять (виняток — кларитроміцин). Найчастіші небажані реакції — диспепсичні явища. АР спостерігаються рідко. При в/в введ. може розвиватися флебіт.

Більшість ЛЗ (особливо еритроміцин і кларитроміцин) є сильними інгібіторами цитохрому Р-450, тому на фоні їх застосування ослаблюється біотрансформація й підвищується С пл ЛЗ, які метаболізуються у печінці (теофіліну, варфарину, циклоспорину та ін.). Також можливе подовження інтервалу Q–T. Застосовують при інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри і м'яких тканин, урогенітальних інфекціях та інфекціях ротової порожнини. Еритроміцин — препарат вибору при легіонельозі, для профілактики г. ревматичної лихоманки (при алергії до пеніциліну) і для деконтамінації кишечника перед колоректальними операціями. Кларитроміцин застосовують для лікування і профілактики опортуністичних інфекцій при СНІДі, викликаних деякими атиповими мікобактеріями, а також для ерадикації H.pylori при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки. Спіраміцин застосовують для лікування токсоплазмозу, в т.ч. у вагітних.

Перевагами спіроміцину, кларитроміцину, азитроміцину, рокситроміцину, мідекаміцину і джозаміцину перед еритроміцином є покращена фармакокінетика, переносимість та менша кратність застосування.

Еритроміцин (Erythromycin)*

Фармакотерапевтична група: J01FA — макроліди.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: бактеріостатична, бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: а/б, що продукується штамами Streрtomyces erythreus ; механізм антибактеріальної дії базується на гальмуванні біосинтезу білка в клітині; діє бактеріостатично відносно грам(+) бактерій: грам(+) коки, Staph. spр. (є опорні штами, особливо серед MRSA), Str. spр. (група А, B, C, G), Str.pneumoniae, Corynobacterium spp., Bacillus anthracis; маючи на увазі змінну активність відносно Haemophilus influenzae , а/б не повинен застосовуватися при лікуванні інфекцій дихальних шляхів, викликаних Haemophilus ; добре всмоктується з ШКТ; шлунковий вміст не впливає на його всмоктування; T1/2 від 1 до 2 год, а терапевтична концентрація утримується протягом 6 год; при нирковій недостатності біологічний T1/2 збільшується до 6–8 год; з білками крові зв'язується на 90 %; добре проникає у більшість тканин і органів; у середньому вусі і піднебінних мигдаликах досягає концентрацій, подібних до концентрацій у сироватці крові; високі терапевтичні концентрації спостерігаються також у плевральній і перитонеальній рідинах; проходить через плацентарний бар'єр; проникає в материнське молоко; виявляє здатність пенетрувати в клітини (макрофаги), завдяки чому потенціює фагоцитарний ефект; не проникає в спинномозкову і суглобову рідини; виводиться в незміненій формі, головним чином з жовчю і калом і тільки 2,5 % — з сечею.

Показання до застосування ЛЗ: інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів — пневмонія, бронхіт; середній отит, синусит, тонзиліт, фарингіт; холецистит, холангіт; гонорея; інфекції сечостатевої системи; інфекції ШКТ, викликані Campylobacter jejuni ; дифтерійне носійство; бешиха; акне; профілактика інфекційних ускладнень (ендокардит) при стоматологічних втручаннях у хворих з вадами серця; гіперчутливість до пеніциліну за наявності показань для його застосування.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: середні рекомендовані дози для дорослих — 1–2 табл. (200–400 мг) 4 р/добу кожні 6 год; при тяжких і хр. інфекціях можна збільшити дозу, але не більше 2 г на добу; тривалість лікування становить 7–10 днів, але у разі необхідності може бути подовжена; препарат слід приймати за 1 год до їжі або через 2 год після їжі.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: явища непереносимості з боку ШКТ — нудота, блювання, пронос, біль у животі; рідко — АР (свербіж, кропив'янка), гепатит з холестазом (жовтяниця, свербіж, гарячка, біль у животі).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до макролідних а/б; виражені порушення функції печінки; вік до 3 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 250 мг, 500 мг, табл. по 100 мг, порошок для приготування суспензії для перорального застосування (125 мг/5 мл), (200 мг/5 мл) у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Еритроміцин, ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

Еритроміцин, ВАТ «Вітаміни»

ІІ. Альтроцин-S, «Alembic Ltd», Індія

Еритроміцин, «Polfa» Tarchomin Pharmaceutical Works S.A., Польща

Еритроміцин, ВАТ «Нижфарм»

Еритроміцин 125 мг, 200 мг, «Vaishali Pharmaceuticals», Індія

Азитроміцин (Azithromycin)*

Фармакотерапевтична група: J01FА10 — макроліди.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: бактеріостатична, бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: представник нової підгрупи макролідних а/б — азалідів; пригнічує РНК-залежний синтез білка, сповільнює ріст і розмноження бактерій; має широкий спектр антимікробної дії; до препарату чутливі грам(+) коки — Str.pneumoniae, Str.pyogenes, Str.agalactiae, стрептококи груп С, F і G, S.viridans; Staph.aureus ; грам(-) бактерії — Haemophilus influenzae, Н.parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Bordatella pertussis, B.parapertussis, Legionella pneumophila, H.ducrei, Campylobacter jejuni, Neisseria gonorrhoeae, Gardnerella vaginalis; деякі анаеробні м/о — Bacteroides bivius, Clostridium perfringens, PeptoStr. species, а також Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Borrelia burgdorferi; після прийому внутрішньо швидко всмоктується з ШКТ; біодоступність складає близько 37 %; Смакс досягається через 2,5–3 год і складає 0,4 мг/л при прийомі внутрішньо 500 мг препарату; добре проникає в дихальні шляхи, органи і тканини урогенітального тракту, зокрема у передміхурову залозу, у шкіру і м'які тканини; концентрація препарату в тканинах і клітинах у 10–100 разів вища, ніж у сироватці крові; стабільний рівень у плазмі досягається через 5–7 днів; з білками зв'язується обернено пропорційно концентрації в крові (7–50 % препарату); близько 35 % метаболізується в печінці шляхом деметилювання, втрачаючи активність; більше 50 % дози виводиться з жовчю у незміненому вигляді, приблизно 4,5 % — з сечею протягом 72 год; T1/2 складає 14–20 год (в інтервалі 8–24 год після прийому препарату); прийом їжі значно змінює фармакокінетику; у дітей у віці 1–5 років — знижуються Смакс, Т1/2, AUC.

Показання до застосування ЛЗ: інфекції ВДШ і ЛОР-органів: ангіна, фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит; інфекції нижніх дихальних шляхів: бактеріальний бронхіт, хр. бронхіт у стадії загострення, інтерстиціальна і альвеолярна пневмонії; інфекції шкіри і м'яких тканин (бешиха, імпетиго, повторно інфіковані дерматити); інфекції, що передаються статевим шляхом (неускладнений уретрит, цервіцит); хвороба Лайма (бореліоз) для лікування початкової стадії (erythema migrans); захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori .

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовувати 1 р/добу за 1 год до їди або через 2 год після їди, протягом 3 або 5 днів; дорослим при інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, шкіри, м'яких тканин — 500 мг в перший день, потім по 250 мг з 2-го по 5-й день, або по 500 мг одноразово протягом 3 днів; курсова доза — 1,5 г; при інфекціях, що передаються статевим шляхом, — по 1 г одноразово; хвороба Лайма (для лікування початкової стадії) — в перший день 1 г, з 2-го по 5-й день — по 500 мг (курсова доза — 3 г); захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori , — по 1 г на добу протягом 3 днів у складі комбінованої терапії; у разі пропущення прийому препарату пропущену дозу слід прийняти якомога скоріше, а наступні — з перервою у 24 год.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — здуття живота, нудота, блювання, пронос, біль у животі; транзиторне помірне підвищення активності ферментів печінки, нейтропенія, рідко — нейтрофілія і еозинофілія; дуже рідко — шкірні реакції (висипання).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до макролідних а/б; діти до 5 років включно; тяжкі порушення функції печінки; вагітність, лактація.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 125, 250, 500 мг; капс. по 250 мг; порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 500 мг, 1 г у фл.; гранули з модифікованим вивільненням для приготування суспензії для перорального застосування по 2,0 г у фл.; порошок для приготування суспензії для перорального застосування, 100 мг/5 мл по 16,740 г з вмістом азитроміцину 400 мг у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігають при t° не вище 25 ° С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

І. Азицин, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Азимед®, ВАТ «Київмедпрепарат»

Азитроміцин, ТОВ «Астрафарм»

Азицин, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

ІІ. Азивок, «Wockhardt Ltd», Індія

Азином, «Genom Biotech Pvt.Ltd.», Індія

Азитрал, «Shreya Life Sciences Pvt Ltd», Індія

Азитро, «Cooper Pharma», Індія

Азитрокс 250, 500, «Zentiva» a.s., Чеська Республіка

Азитроміцин, «Alembic Limited», Індія

Азитроміцин, «Rusan Pharma», Індія

Азитроміцин-Нортон — Norton International Pharmaceutical Inc.

Азитроміцин-Ратіофарм, «EIS Eczacibasi Ilac Sanay ve Ticzaret A.S.» для «Ratiopharm International GmbH», Туреччина/Німеччина

Азо, «Tulip Lab. Privat Limited», Індія

Азро, «EIS Eczacibasi Ilac Sanay ve Ticzaret» A.S., Туреччина

АзитроГЕКСАЛ®, «Salutas Pharma GmbH» підприємство компанії «Hexal AG»; «Ilsan Ilac ve Hammaddelery» для «Hexal AG», Німеччина/Туреччина/Німеччина

Затрин-250, -500, «FDC Limited», Індія

Зетамакс™, «Pfizer Pharmaceuticals LLC» для «Pfizer Inc.», США

Зимакс, «Square Pharmaceuticals Ltd», Бангладеш

Зитрокс, «Macleods Pharmaceuticals Ltd», Індія

Зитролід, ВАТ «Щолківський вітамінний завод», Російська Федерація

Зомакс®, «Al-Hikma Pharmaceuticals», Йорданія

Сумазід, ЗАТ «Бринцалов-А», Російська Федерація

Суммамед®, «Pliva Croatia» Ltd, Хорватія

Суммамед® Форте — Pliva Croatia

Хемоміцин®, «Hemofarm», Сербія і Чорногорія

Рокситроміцин (Roxithromycin)*

Фармакотерапевтична група: J01F A06 — протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: бактеріостатична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: напівсинтетичний а/б; антибактеріальний спектр включає грам(+) та грам(-) аеробні та анаеробні м/о: аеробні бактерії — стафілококи (виключаючи метицилінстійкі штами), стрептококи, Corynebacterium spp., Bacillus cereus, Listeria monocytogenes, Neisserria gonorrhoeae, N.meningitidis, Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Gardnerella vaginalis, Branhamella (Moraxella) catarrhalis і Legionella pneumophila; чутливість штамів Haemophilus influenzae мінлива; препарат активний також відносно Chlamidia trachomatis, Ureaplasma ureolyticus, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsiа rickettsii і R.conorii; легко всмоктується та визначається в плазмі за 15 хв; після перорального застосування дози 150 мг Смакс досягаються в межах 2 год та становлять в середньому 6,6 мг/л; прийом препарату з інтервалом у 12 год забезпечує ефективну проти чутливих м/о концентрацію в крові протягом доби; після багаторазового приймання з 12-годинним інтервалом рівноважні концентрації досягаються протягом 2–4 днів; добре проникає у тканини (легенів, мигдаликів, передміхурової залози), рідини організму та у макрофаги; а/б зазнає часткового метаболізму в печінці, основна частина виводиться з фекаліями (приблизно 50 %) у незміненому вигляді та частково — у вигляді метаболітів, до 12 % виводиться нирками, до 15 % — легенями; Т 1/2 після одноразового прийому препарату становить приблизно 10,5 год.

Показання до застосування ЛЗ: інфекції вуха, горла і носа (ларингіт, тонзиліт, фарингіт, синусит, середній отит); інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія); інфекції сечостатевої системи (а також інфекції, які передаються статевим шляхом, крім гонореї); інфекції шкіри та м'яких тканин (звичайні вугри, фурункул, карбункул, піодермія).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих та дітей з масою тіла понад 40 кг: звичайно призначають по 300 мг на добу в 1–2 прийоми (тобто по 150 мг кожні 12 год або 300 мг кожні 24 год); тривалість лікування становить 5–10 днів, залежно від показань та клінічної відповіді; після зникнення симптомів хвороби лікування повинно тривати щонайменше ще 2 дні; при стрептококових інфекціях горла курс лікування становить не менше 10 діб з метою запобігання рецидиву або пізнім ускладненням; аналогічно — для лікування уретриту, цервіциту та цервіковагініту; при хламідійних інфекціях терапію можна подовжити до 14 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — нудота, блювання, здуття та спазми живота, пронос або запор, втрата апетиту; рідко — шкірні реакції гіперчутливості (кропив'янка, свербіж, висипання) та підвищення t°; кандидоз, транзиторне підвищення рівнів печінкових ферментів або білірубіну, холестазний гепатит; у виняткових випадках — головний біль, запаморочення, шум у вухах, тахікардія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого макролідного антибіотика; I триместр вагітності та період лактації; діти з масою тіла менше 40 кг; одночасне застосування препаратів терфенадину, астемізолу, цисаприду, пимозиду, а також препаратів, що містять ерготамін або дигідроерготамін.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 50 мг, 100 мг, 150 мг, 300 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Роксилід, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

ІІ. Брилід, ЗАТ «Бринцалов-А», Російська Федерація

Кситроцин, «Pharmaceutical Works Polfa in Pabianice Joint-Stock Company», Польща

Реніцин, «Lek Pharmaceutical Company d.d», Словенія

Роксигексал®, «Salutas Pharma GmbH» підприємство компанії «Hexal AG» та «Haupt Pharma Berlin GmbH», Німеччина

Роксид 150, 300, Кідтаб, «Alembic Ltd», Індія

Кларитроміцин (Clarithromycin)*

Фармакотерапевтична група: J01F A09 — протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди та лінкозаміди.

Основна фармакотерапевтична дія: бактеріостатична, в деяких випадках має також бактерицидну.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: напівсинтетичний а/б; пригнічує синтез білків у мікробних клітинах; чутливими до препарату є такі м/о: Mycoplasma pneumoniae, Legionella pheumophila, Chlamydia trachomatis i C.pneumoniae, Ureaplasma urealyticum ; грам(+) м/о (стрептококи та стафілококи, Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp.); грам(-) м/о ( Haemophilus influenzae i H.ducreyi, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae i N.meningitidis, Borrelia burgdorferi, Pasteurella multocida, Campylobacter spp. і Helicobacter pylori ); деякі анаероби ( Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionobacterium  spp., Clostridium perfringens i Bacteroides melaninogenicus ); Toxoplasma gondii та всі мікобактерії, крім M.тuberculosis ; добре абсорбується із ШКТ; їжа уповільнює абсорбцію; близько 20 % препарату відразу ж метаболізується зі створенням основного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину; добре проникає в рідини і тканини організму, де досягає концентрацій в 10 разів більших, ніж у плазмі; після прийому препарату в дозі 250 мг Т1/2 становить 3–4 год, в дозі в 500 мг — від 5 до 7 год; 20–30 % кларитроміцину виділяється з сечею в незміненому вигляді, а решта — у вигляді метаболітів.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції ВДШ (тонзилофарингіт, отит, г. синусит), інфекції НДШ (г. бронхіт, загострення хр. бронхіту, соціальної і атипової пневмонії), інфекції шкіри і підшкірної тканини, інфікування мікобактеріями ( M.avium complex, M.kansasii, M.marinum, M.leprae ); для профілактики цих захворювань у пацієнтів, які хворіють на СНІД, а також для знищення H.pylori у пацієнтів з дуоденальною виразкою або виразкою шлунка (завжди в комбінації з іншими ліками).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і дітям старше 12 років призначають по 250 мг кожні 12 год; для лікування синуситу, тяжких інфекцій і у разі, коли збудником є Haemophilus influenzae , через кожні 12 год призначають по 500 мг; лікування триває від 7 до 14 діб; для ерадикації H.pylori призначають дози від 250 мг до 500 мг, двічі на добу, протягом 7 діб, разом з іншими ліками; для лікування і профілактики розповсюдження інфікування бактеріями Micobacterium avium complex кожні 12 год призначають по 500 мг; цю дозу можна збільшити до 2 г/добу; лікування інфекцій, спричинених Micobacterium avium complex, є тривалим; при нирковій недостатності дозу треба зменшити вдвічі або в два рази збільшити інтервал між прийомами ліків; для дорослих середня доза становить 500 мг 2 р/добу з інтервалом 12 год у вигляді в/в тривалої (протягом 60 хв) інфузії після розведення препарату в необхідному інфузійному р-ні; хворим з локалізованими і дисемінованими мікобактеріальними інфекціями, що спричинені M.аvium, M.intracellulare, M.chelonae, M.fortuitum, M.kansasii , рекомендована доза для дорослих становить 1 г/добу у вигляді 2 інфузій; в/в введення здійснюють протягом 2–5 днів залежно від тяжкості стану хворого, а потім при можливості переходять на прийом препарату для перорального застосування; при порушенні ниркової функції (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) доза повинна бути зменшена до половини звичайної рекомендованої дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, діарея і біль у животі, рідко — псевдомембранозний коліт; стоматит, глосит, головний біль, реакції гіперчутливості (кропив'янка, анафілактичний шок, с-м Стівенса — Джонсона), тимчасові зміни смаку, порушення ЦНС (вертиго, запаморочення, відчуття страху, безсоння, нічні кошмари); дуже рідко — підвищена активність ферментів печінки і холестатична жовтяниця.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до макролідів; сумісне застосування з такими препаратами, як астемізол, цисаприд, пімозид, терфенадин, ерготамін, дигідроерготамін.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг, по 500 мг, табл. пролонгованої дії, вкриті оболонкою, по 500 мг, гранули по 25 г для приготування 60 мл (125 мг/5 мл) суспензії для перорального застосування у фл., порошок ліофілізований для приготування р-ну для інфузій по 500 мг у фл., порошок для приготування 100 мл суспензії (125 мг/5 мл).

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Кламед, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Кларитроміцин-Здоров'я, ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я»

Кларицит, Кларицит 250, 500, ТОВ «Фарма Старт»

Класан, ВАТ «Київмедпрепарат»

ІІ. Азиклар 250, 500, «Flamingo Pharmaceuticals Ltd», Індія

Біноклар, «Novartis (Bangladesh) Ltd» для «Biochemie GmbH», Бангладеш/Австрія

Зосин, «Micro Labs Limited», Індія

Клабакс, Клабакс OD, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Кларбакт, «Ipca Laboratories Limited», Індія

Кларимакс, «Pharmascience Inc.», Канада

Кларитрогексал®, «Salutas Pharma GmbH» підприємство компанії «Hexal AG»; «Haupt Pharma Berlin GmbH» для «Hexal AG», Німеччина

Кларитроміцин, «Replekfarm A.D.», Республіка Македонія

Кларитроміцин-Нортон, «Unimax Laboratories» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада

Кларитроцин, «Maty Pharmaceuticals Pvt. Ltd», Індія

Кларомин, «EIS Eczacibasi Ilac Sanay ve Ticzaret» A.S., Туреччина

Клацид, «Abbott SрA», Італія

Клацид В.В., «Abbot France», Франція

Клацид СР, «Abbott Laboratories Ltd», Великобританія

Клацилар 250, 500, «Stadchem of India», Індія

Клеримед 250, 500, «Medochemie Ltd», Кіпр

Клерон, «MaxPharma Limited», Кіпр

Лекоклар, «Lek» Pharmaceutical Company d.d., Словенія

Фромілід®, Фромілід®Уно, «KRKA d.d., Novo mesto», Словенія

Джозаміцин (Josamycin)*

Фармакотерапевтична група: J01F A07 — антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: а/б широкого спектра дії; активний відносно грам(+) аеробних м/о: коків — Staph. spp. (у тому числі продукуючих пеніциліназу), Str. spp., у тому числі Str.pneumoniae ; неспороутворюючих бактерій — Corynebacterium diphtheriae ; спороутворюючих бактерій — Bacillus anthracis ; грам(-) м/о: аеробних коків — Nesseria gonorrhoeae ; аеробних бактерій — Haemophilus influenzae, Bordetella pertussis, Legionella pneumophila ; активний також відносно Rickettsia spp., Treponema spp., Mycoplasma spp. та Chlamydia spp.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: після прийому внутрішньо швидко абсорбується в ШКТ; Смакс досягається через 1 год після прийому; через 45 хв після прийому 1 г препарату середня концентрація джозаміцину в плазмі становить 2,4 мг/л; добре проникає через біологічні мембрани і накопичується в різних тканинах: у легеневій, лімфатичній піднебінних мигдаликів, органах сечовидільної системи, шкірі і м'яких тканинах; зв'язування з білками плазми не перевищує 15 %; метаболізується в печінці і повільно виводиться з жовчю, а в незначній кількості (менше 15 %) — з сечею.

Показання до застосування ЛЗ: інфекції вуха, носа, горла: ангіна та фарингіт, середній отит, синусит, ларингіт і дифтерія (як доповнення до лікування дифтерійним антитоксином), а також скарлатина у випадку алергії на пеніцилін або його непереносимості; інфекції дихальних шляхів: коклюш, г. бронхіт, пневмонія, у тому числі атипова пневмонія, орнітоз; стоматологічні інфекції: гінгівіт, інші стоматологічні інфекції; інфекції шкірного покриву та м'яких тканин: піодермія, фурункульоз, сибірка, бешихове запалення (у випадку алергії на пеніцилін або його непереносимості), вугри, лімфангіт, лімфаденіт; інфекції сечостатевої системи: венерична лімфoгранульома, уретрит, простатит, цервіцит, ендометрит, гонорея, хламідіоз, мікоплазмоз та сифіліс (у випадку алергії на пеніцилін або його непереносимості).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза для дорослих та підлітків старше 14 років становить 1–2 г у 2–3 прийоми, початкова доза — 1 г; для лікування урогенітального хламідіозу — по 500 мг 2 р/добу протягом 12–14 днів; для лікування вугрів — по 500 мг 2 р/добу протягом 10–15 днів; для лікування піодермії — по 500 мг 2 р/добу протягом 10 днів; для лікування хр. пародонтиту, при абсцедируванні парадонту — по 500 мг 2 р/добу протягом 12–14 днів; при звичайних та кулеподібних вуграх призначають по 500 мг 1 р/добу як підтримуючу терапію протягом 8 тижнів; тривалість лікування стрептококових інфекцій становить не менше 10 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ та печінки — втрата апетиту, нудота, печія, блювання, пронос, псевдомембранозний коліт, в окремих випадках спостерігалися підвищення активності печінкових трансаміназ; АР рідко (кропив'янка).

Протипоказання до застосування ЛЗ: виражені порушення функції печінки; підвищена чутливість до макролідів.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 500 мг; суспензія по 100 мл (3 г) у фл.; суспензія (600 мг/10 мл) у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 4 роки.

Торгова назва

ІІ. Вільпрафен, Вільпрафен Форте, «Yamanouchi Pharma S.p.A.», «Heinrich Mack Nachf. GmbH & Company KG», Італія/Німеччина

Вільпрафен®, «Astellas Pharma S.p.A.» для «Astellas Pharma Europe B.V.», Італія/Нідерланди

Спіраміцин (Spiramycin)*

Фармакотерапевтична група: JOIF A02 — макроліди.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: до спіраміцину чутливі такі м/о: Str. , метицилін-чутливі стафілококи ( Staph.aureus — має помірну чутливість); Branhamella catarrhalis; Bordetella pertussis; Campylobacter spp.; Corynebacterium diphtheriae; Coxiella spp.; Chlamidia spp.; Treponema spp.; Leptospira spp.; Actinomyces spp.; Eubacterium spp.; Porphyromonas spp.; Mobiluncus spp.; N.gonorrhoeae, N.meningitidis; Ureaplasma urealyticum; Legionella pneumophila; Toxoplasma gondii; до препарату помірно чутливі: Haemophilus influenzae, Bacteroides fragilis, Vibrio cholerae; Staph.aureus; проникає і накопичується у фагоцитах (нейтрофілах, моноцитах, перитонеальних і альвеолярних макрофагах); ця властивість забезпечує ефективність препарату у лікуванні інфекцій, викликаних внутрішньоклітинними збудниками.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: всмоктування швидке, проте неповне; на ступінь всмоктування препарату при його пероральному прийомі вживання їжі не впливає; після прийому 6 млн МО Смакс досягається через 1,5–3 год і становить 3,3 мкг/мл; ступінь зв'язування з білками плазми становить 10 %; Т1/2 приблизно 8 год; значною мірою потрапляє в легені, мигдалики, інфіковані повітроносні пазухи (синуси), кістки; проникає в грудне молоко; не проникає в спинномозкову рідину; на 10-й день після закінчення лікування в нирках, печінці і селезінці концентрація препарату утримується на рівні 5–7 мкг/г; біотрансформація відбувається у печінці з утворенням хімічно неідентифікованих, але активних метаболітів; дуже значна кількість препарату виділяється з жовчю; у значній кількості виводиться з калом; менше від 10 % введеної дози виводиться з сечею.

Показання до застосування ЛЗ: захворювання ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, отит); бронхолегеневі захворювання (г. бронхіт, загострення хр. бронхіту, позагоспітальна пневмонія, включно з атиповими формами, викликаними Chlamidia, Мycoplasma, Legionella ); інфекції шкіри (бешиха, вторинні інфіковані дерматози, абсцеси і флегмони); інфекції у стоматології; генітальні та урологічні негонококові інфекції (простатити, уретрити); захворювання, що передаються статевим шляхом: генітальний та екстрагенітальний хламідіоз, сифіліс, гонорея (у разі алергії до препаратів пеніцилінового ряду); токсоплазмоз (включно з токсоплазмозом вагітних); профілактика менінгококового менінгіту в осіб, які мали контакт з хворими на менінгіт, та профілактика рецидивуючого ревматизму в осіб, які мають алергію на пеніцилін.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовано приймати у таких дозах: дорослим призначають: 6 млн МО — 9 млн МО на добу в 2–3 прийоми; тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної ситуації (в середньому 7–10 днів); з метою профілактики менінгококових менінгітів: дорослим призначають 3 млн МО кожні 12 год протягом 5 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — нудота, блювання, діарея, псевдомембранозний коліт; АР — висипання, свербіж, кропив'янка, а також дуже рідко ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; інколи — тимчасова парестезія, відхилення від норми показників функції печінки, г. гемоліз; поодинокі випадки васкуліту, в тому числі пурпура Геноха — Шенляйна.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; період годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл., покриті оболонкою, по 3 млн МО; табл. по 1,5 млн МО; порошок ліофілізований для ін'єкцій по 1,5 млн МО у фл., порошок ліофілізований для ін'єкцій по 3 млн МО у фл., табл. розчинні по 1,5 млн МО, 3 млн МО.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище +25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Ровацид, ВАТ «Фармак»

ІІ. Ровален, «VIOFAR Ltd» Pharmaceutical & cosmetic labaratories», Греція

Роваміцин®, «Aventis Pharma Specialite»; «Famar Lyon» для «Laboratories Aventis», Франція

Старкет, «Unimax Laboratories» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада

Мідекаміцин (Midecamycin)*

Фармакотерапевтична група: J01F А03 — протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: макролідний а/б, який пригнічує синтез протеїнів бактеріальних клітин; ефективний проти внутрішньоклітинних збудників ( Mycoplasma spp., Legionella spp., Chlamidia spp., Ureaplasma urealiticum ), грам(+) бактерій (стрептококи та стафілококи, Corynebacterium diphtheriae, Listeria monocytogenes, Erysepelothrix, Clostridium spp.) та деяких грам(-) бактерій ( Neisseria spp., Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Helicobacter spp., Campylobacter spp., Bacteroides spp.).

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів : після перорального прийому швидко і повністю всмоктується та досягає Смакс через 1–2 год; досягає вищих концентрацій у тканинах, ніж у сироватці; високі концентрації визначаються у бронхіальному секреті та шкірі; метаболізується в активні метаболіти в печінці, які виводяться з жовчю, і лише 5 % із сечею.

Показання до застосування ЛЗ: інфекції респіраторного і сечостатевого тракту, що викликані мікоплазмами, легіонелами, хламідіями та Ureaplasma urealiticum; інфекції респіраторного тракту, шкіри і м'яких тканин та інші інфекції, що викликані чутливими до мідекаміцину і пеніциліну бактеріями у пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну; ентерити, викликані Campylobacter spp.; лікування і профілактика дифтерії та кашлюку.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймати після їди; дорослі та діти з масою тіла понад 30 кг: по 1 табл. 400 мг 3 р/добу; максимальна добова доза для дорослих становить 1600 мг; лікування триває від 7 до 14 днів; лікування хламідійної інфекції слід продовжувати протягом 14 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зниження апетиту, стоматит, нудота, блювання, діарея, псевдомембранозний коліт; АР з боку шкіри, еозинофілія, підвищення рівня трансаміназ та жовтяниця, у поодиноких випадках — с-м Стівенса — Джонсона.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, тяжкі порушення функції печінки, період годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл. розчинні по 400 мг; гранули для приготування 115 мл (175 мг/5 мл) суспензії для перорального застосування у фл.; табл., вкриті плівковою оболонкою, по 400 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

ІІ. Мідепін, «Unimax Laboratories» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада

Макропен®, «KRKA d.d., Novo mesto», Словенія

2.5. Лінкозаміди

Діють бактеріостатично переважно відносно грам(+) коків (крім MRSA та ентерококів) і анаеробної флори, в т.ч. B.fragilis . Резистентність має перехресний характер у групі, іноді — і з макролідами. Лінкоміцин обмежено всмоктується із ШКТ, біодоступність при прийомі натще — 30 %, після їди — 5 %. Біодоступність кліндаміцину — близько 90 %, не залежить від прийому їжі. Добре розподіляються (погано проходять через ГЕБ), накопичуються у кістках та суглобах. Екскретуються переважно через ШКТ, t1/2 лінкоміцину приблизно = 4–6 год, кліндаміцину приблизно = 2,5–3 год (t1/2 не змінюються при порушенні функції нирок). Найпоширеніші небажані реакції — диспепсичні, можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї та псевдомембранозного коліту. Використовують як а/б резерву при інфекціях, викликаних стафілококами, стрептококами і неспоро-утворюючими анаеробами; кліндаміцин — також при токсоплазмозі й хлорохінорезистентній малярії, зумовленой P.falciparum . Не застосовують при тяжких стафілококових інфекціях (сепсис, ендокардит) у зв'язку з бактеріостатичною дією.

Лінкоміцин (Lincomycin)*

Фармакотерапевтична група: J01F F02 — антибактеріальні засоби для системного застосування. Лінкозаміди.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидно, бактеріостатично (залежно від чутливості м/о і концентрації а/б).

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: чутливі м/о: анаеробні грам(+) бактерії, які не утворюють спори, у т.ч. Propionibacterium spp., Eubacterim spp., а також Actinomyces spp.; анаеробні і мікроаерофільні грам(+) коки, у т.ч. Peptococcus spp., PeptoStr. spp. та мікроаерофільні стрептококи; аеробні грам(+) м/о, у т.ч. стафілококи, стрептококи (за винятком S.faecalis ) і пневмококи; м/о з помірною чутливістю: анаеробні грам(-) бактерії, що не утворюють спори, у т.ч. Bacteroides spp., Fusobacterium  spp.; анаеробні грам(+) бактерії, що утворюють спори, у т.ч. Clostridium spp.; резистентні м/о або м/о з низькою чутливістю, у т.ч. Str.faecalis, Neisseria , більшість штамів Haemophilus influenzae, Pseudomonas та інші грам(-) м/о; хоча бактерії роду Shigella резистентні in vitro до лінкоміцину, препарат ефективний при цьому захворюванні у зв'язку з тим, що в кишечнику досягається дуже високий рівень; спостерігалась перехресна резистентність між лінкоцином і кліндаміцином з одного боку і макролідами (еритроміцин, олеандоміцин і спіраміцин) — з іншого боку та між лінкоцином і кліндаміцином; при прийомі внутрішньо натще показник всмоктування становить 20–35 %; після прийому внутрішньо дози, що дорівнює 500 мг, Смакс досягається через 2–4 год і зни жується приблизно на 50 %, якщо препарат вводиться під час їди; зв'язування з білками знижується при підвищенні концентрації у сироватці (насичуване зв'язування з білками плазми); у крові плода, в перитонеальній і плевральній рідині можуть досягатися концентрації, що становлять 25–50 % від рівня у крові, у материнському молоці цей показник становить 50–100 %, у кістковій тканині — близько 40 % і в навколишніх м'яких тканинах — 75 %; повільно проникає у спинномозкову рідину (1–18 % від рівня в крові); при захворюванні менінгітом рівень у лікворі досягає 40 % від рівня у крові; значна частина препарату метаболізується, метаболізм відбувається переважно у печінці; Т1/2 становить 5,4 ± 1 год ; після прийому одноразової дози 500 мг внутрішньо екскреція бактеріологічно активних форм у сечу становить 1–31 % (у середньому 4 %), а у випорожнення — близько 33 %; важливим шляхом екскреції після прийому внутрішньо є жовч, при цьому рівень у жовчі майже в 10 разів перевищує такий у крові; після в/м введення 600 мг Смакс у сироватці відмічається через 30 хв; при прийомі внутрішньо Т1/2 становить 5–6 год, збільшується при порушенні функції печінки і/або нирок.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції ВДШ, включаючи тонзиліт, фарингіт, середній отит, синусит, скарлатину, а також як допоміжна терапія при дифтерії; ефективний при мастоїдиті; інфекції НДШ, включаючи г. бронхіт і пневмонію; інфекції шкіри і м'яких тканин, включаючи целюліт, фурункульоз, абсцеси, імпетиго, вугри і ранову інфекцію, а також такі стани, як бешиха, лімфаденіт, пароніхія (панарицій), мастит і гангрена шкіри; інфекції кісток і суглобів, включаючи остеомієліт і септичний артрит; септицемія і ендокардит; в окремих випадках септицемія і/або ендокардит, що спричинені чутливими м/о; мікробна дизентерія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим — по 500 мг кожні 8 год або 3 р/добу; більш тяжкі інфекції: по 500 мг кожні 6 год або 4 р/добу; при інфекціях, спричинених β-гемолітичними стрептококами, тривалість лікування повинна становити не менше 10 днів; для забезпечення оптимального всмоктування бажано, щоб протягом 1–2 год до прийому препарату внутрішньо і протягом такого ж періоду після прийому препарату хворий не приймав ніякої їжі; призначають також в/м та в/в: дорослим — в/м по 600 мг 1–2 р/добу, в/в краплинно по 600 мг у 250 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду або глюкози 2–3 р/добу (тривалість інфузії — не менше 1 год); тривалість лікування звичайно становить 7–14 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — нудота, блювання, дискомфорт в ділянці живота і персистуюча діарея, а при пероральному застосуванні — езофагіт; кровотворна система — нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія і панцитопенія; реакції гіперчутливості — ангіоневротичний набряк, сироваткова хвороба, анафілаксія, мультиформна еритема, с-м Стівенса — Джонсона; шкіра і слизові оболонки — свербіж, шкірний висип, кропив'янка, вагініт, рідко — ексфоліативний і везикуло-бульозний дерматит; печінка — жовтяниця і зміна показників печінкових тестів; СС система — гіпотонія після парентерального введення препарату, епізоди пригнічення серцевої діяльності і функції дихальної системи після надто швидкого в/в введення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до лінкоміцину або кліндаміцину.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 0,25 г, 0,5 г, р-н для ін'єкцій 30% по 1 мл або по 2 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін придатності — 5 років.

Торгова назва

І. Лінкоміцин, ВАТ «Київмедпрепарат»

Лінкоміцин-Дарниця, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Лінкоміцину гідрохлорид, ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

Лінкоміцину гідрохлорид, ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я»

ІІ. Лінкоміцину гідрохлорид, РУП «Борисовський завод медичних препаратів», м. Борисов, Мінська обл., Республіка Білорусь

Лінкоцин, «Pharmacia N.V./S.A.» та «Pfizer Manufacuring Belgium N.V.» для «Pfizer Inc.», Бельгія/США

Кліндаміцин (Clindamycin)*

Фармакотерапевтична група: J01FF01 — антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди та лінкозаміди.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна або бактеріостатична (залежно від чутливості м/о і концентрації а/б).

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: напівсинтетичний а/б; порушує внутрішньоклітинний синтез білка; має широкий спектр дії; діє на такі форми м/о: аеробні грам(+) коки: Staph. aureus, Staph. epidermidis , (штами, що продукують і не продукують пеніциліназу); відзначається швидкий розвиток стійкості до препарату у деяких стафілококових штамів, резистентних до еритроміцину; Str. spp. (за винятком Enterococcus faecalis ); Str. pneumoniae ; анаеробні грам(-) бактерії: Bacteroides species (включаючи групу В.fragilis і групу В.melaninogenicus ), Fusobacterium specie ; анаеробні грам(+) бактерії, що не утворюють спори: Propionibacterium spp.; Eubacterium spp.; Actinomyces spp.; анаеробні і мікроаерофільні грам(+) коки: Peptococcus spp.; PeptoStr. spp.; Microaerophilic streptococci; Clostridium spp.; більшість видів клостридій, зокрема Сlоstridium perfringens , чутливі до кліндаміцину, але деякі види, як наприклад C.sporogenes і C.terium , часто стійкі, тому потрібно проводити проби на чутливість; після в/м введення 600 мг Смакс досягається через 1–3 год від моменту введення; після в/в вливання 300 мг препарату протягом 10 хв або 600 мг протягом 20 хв Смакс досягається у кінці введення препарату; постійний рівень препарату в організмі досягається після третьої дози. після перорального прийому відбувається майже повне (90 %) всмоктування; у дорослих після перорального прийому 150 мг Смакс досягається через 45 хв; при внутрішньому застосуванні всмоктування не залежить більшою мірою від одночасного прийому їжі, але в такому випадку всмоктування препарату може відбуватися повільніше. 40–90 % введеного препарату зв'язується в організмі з білками; легко проникає у більшість тканин і рідин організму: концентрація у кістковій тканині досягає приблизно 40 % концентрації у сироватці крові; у материнському молоці концентрація препарату становить 50–100 % концентрації у сироватці крові, в синовіальній рідині — 50 %, у мокротинні — 30–75 %, у перитонеальній рідині — 50 %, у крові плода — 40 %, у гної — 30 % і в плевральній рідині — 50–90 % концентрації у сироватці крові; не проникає у спинномозкову рідину, навіть у випадку менінгіту; Т1/2 — 1,5–3,5 год; при тяжких порушеннях ниркової або печінкової функції Т1/2 подовжений; при наявності легкої або середньої тяжкості форми захворювання нирок або печінки схему лікування змінювати непотрібно; майже повністю метаболізується; 10–20 % препарату виводиться з організму нирками у мікробіологічно активній формі, 4 % — з калом, решта — з жовчю і калом.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції ВДШ — тонзиліт, фарингіт, синусит, запалення середнього вуха і скарлатина; інфекції порожнини рота, такі як періодонтальний абсцес і періодонтит; токсоплазмовий енцефаліт у хворих на СНІД; доведена ефективність поєднання з піриметаміном у пацієнтів з непереносимістю стандартної терапії; інфекції НДШ — бронхіт, пневмонія, емпієма плеври і абсцес легені; інфекційні захворювання черевної порожнини, у тому числі: перитоніт і абсцеси черевної порожнини (у поєднанні з іншими а/б, які діють на грам(-) аеробні бактерії), пневмоцистна пневмонія у хворих на СНІД; у хворих з непереносимістю або резистентних до стандартної терапії Кліндаміцин-Нортон може використовуватися у комбінації з примахіном (не зареєстрований в Україні станом на 01.01.08 р.) — септицемія та ендокардит; інфекційні захворювання шкіри і м'яких тканин, у тому числі: вугри, фурункули, целюліт, імпетиго, абсцеси, інфіковані рани, специфічні інфекційні процеси шкіри і м'яких тканин, викликані чутливими до цього препарату збудниками, такі як бешиха і пароніхія (панарицій); інфекційні захворювання кісток і суглобів, у тому числі: остеомієліт і септичний артрит; показаний при лікуванні гінекологічних інфекцій, включаючи ендометрит, целюліт, інфекції піхвової манжетки, абсцеси труби і яєчників, сальпінгіт і запальні захворювання органів таза, якщо він призначається разом із відповідним антибіотиком, активним відносно грам(-) збудників; інфекції шийки матки, викликані Chlamydia trachomatis .

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м та в/в та приймається перорально; дорослим — 600–1800 мг в день, розподілені на 3 або 4 рівні дози; при наявності інфекційних захворювань черевної порожнини, запальних захворювань органів малого таза у жінок, а також при інших усклад нених або тяжких інфекціях звичайно призначають 2400–2700 мг/добу, розподілені на 2, 3 або 4 однакові дози; при легких формах інфекції і при наявності більш чутливого до терапії збудника лікувальний ефект досягається і при призначенні менших доз препарату — 1200–1800 мг/добу, роз поділених на 3–4 однакові дози; успішно застосовувалися дози препарату, які сягали 4800 мг/добу; не рекомендується призначати одноразові дози більше 600 мг в/м; запальні захворювання органів таза, викликані Chlamydia trachomatis — 900 мг в/в кожні 8 год + в/в а/б, активний відносно грам(-) аеробних збудників; продовжувати введення препарату в/в протягом якнайменше 4 днів і потім принаймні протягом 48 год після покращання стану пацієнта; надалі продовжувати прийом внутрішньо 450 мг кожні 6 год до завершення 10–14-денного циклу терапії; токсоплазмовий енцефаліт у хворих на СНІД — в/в у дозі 600–1200 мг кожні 6 год протягом 2 тижнів, потім 300–600 мг перорально кожні 6 год (курс терапії становить 8–10 тижнів); пневмоцистна пневмонія у пацієнтів зі СНІДом — в/в 600–900 мг кожні 8 год протягом 21 дня разом з примахіном; концентрація препарату у р-ні для інфузій не повинна перевищувати 18 мг/мл, а швидкість введення не повинна перевищувати 30 мг/хв; вводити дозу вищу за 1200 мг за 1 год інфузії не рекомендується.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — біль у животі, нудота, блювання і пронос, явища езофагіту; реакції гіперчутливості — макуло-папульозний висип, кропив'янка, генералізований кореподібний висип легкого і середнього ступеня вираженості, мультиформна еритема, що нагадує с-м Стівенса — Джонсона, анафілактоїдні реакціі; печінка — жовтяниця і порушення функції; шкіра і слизові оболонки — свербіж, вагініт, ексфоліативний і везикуло-бульозний дерматит; гемопоез — транзиторна нейтропенія (лейкопенія), еозинофілія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або лінкоміцину; міастенія; патологія щитовидної залози.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 150 мг, по 300 мг, р-н для ін'єкцій, 150 мг/мл по 2 мл або 4 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 20–25 °С; термін придатності — 5 років.

Торгова назва

І. Кліндаміцин-М, ВАТ «Монфарм»

ІІ. Далацин Ц, «Pfizer Manufacturing Belgium N.V.» для «Pfizer Inc.», Бельгія/США

Далацин Ц фосфат, «Pharmacia N.V./S.A» та «Pfizer Manufacturing Belgium N.V.» для «Pfizer Inc.», Бельгія/США

Далацин Ц™, «Pharmacia H.V./S.A.» для «Pfizer Inc.», Бельгія/США

Кліндагексал®, «Salutas Pharma GmbH» підприємство компанії «Hexal AG», Німеччина/Німеччина

Кліндаміцин, «Balkanpharma-Razgrad AD», Болгарія

Кліндаміцин-Нортон, «Neon Antibiotics Pvt. Ltd.» та «Venus Remedies Ltd.» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада

2.6. Глікопептиди

Мають бактерицидну активність відносно аеробних та анаеробних грам(+) бактерій (на ентерококи діють бактеріостатично). Застосовують при тяжких інфекціях, викликаних полірезистентними грам(+) коками, включаючи MRSA (метиленрезистентний S.aureus ), ентерококи та пеніцилінорезистентні пневмококи.

Ванкоміцин (Vancomycin)*

Фармакотерапевтична група: J01XA01 — протимікробні засоби для системного застосування. Глікопептидні антибіотики.

Основна фармакотерапевтична дія: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: механізм дії полягає у пригніченні синтезу бактеріальної стінки; ефективний відносно багатьох грам(+) бактерій, у тому числі Staph.aureus та Staph.epidermidis (включаючи гетерогенні метицилінрезистентні штами); стрептококи, у тому числі Str.pyogenes, Str.pneumoniae (включаючи пеніцилінрезистентні штами), Str.agalactiae, групу зеленящих стрептококів, Str.bovis і ентерококи (наприклад, Enterococcus faecalis ); Clostridium difficile (у тому числі токсикогенні штами-збудники псевдомембранозного ентероколіту), а також дифтероїди; in vitro чутливі Listeria monocitogenes, Lactobacillus species, Actinomyces species, Clostridium species, Bacillus species ; відсутня перехресна резистентність до інших а/б; погано всмоктується в ШКТ, тому вводиться парентерально; після в/в введення досягається Смакс, що підтримується на цьому рівні протягом майже 60 хв, після чого знижується плавно протягом 11–12 год; багаторазові введення не впливають на концентрацію в плазмі крові; майже 55 % зв'язується з білками плазми крові; після в/в введення інгібуюча для м/о концентрація препарату виявляється в плевральній, перикардіальній, асцитичній та синовіальній рідинах, у сечі, рідині перитонеального діалізу, у тканині вушка передсердя; погано проникає через м'яку мозкову оболонку в нормі, але в умовах її запалення добре проникає в спинномозкову рідину; у незначних кількостях він виявляється в жовчі, виділяється в грудне молоко; Т1/2 становить в середньому 4–6 год; через 2–3 дні після в/в введень з інтервалом 6–12 год спостерігається тенденція до його накопичення в організмі; виводиться з організму переважно нирками в практично незміненому стані; протягом перших 24 год із сечею виділяється близько 75 % від введеної парентерально дози; незначною мірою препарат виділяється з жовчю.

Показання для застосування ЛЗ: тяжкі інфекції — сепсис, септицемія, остеомієліт, інфекції НДШ, шкіри і підшкірних структур, при ендокардиті, псевдомембранозному коліті, ентероколіті, викликаних чутливими м/о.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/в краплинно, зі швидкістю не більш 10 мг/хв, при тривалості інфузії не менш 60 хв; дорослим призначають по 500 мг кожні 6 год або по 1000 мг кожні 12 год (30 мг/кг/день).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: анафілактоїдні реакції (гіпотензія, утруднення та порушення дихання, кропив'янка, свербіж, чхання); припливи крові до верхньої половини тулуба, біль і м'язовий спазм у грудях і спині, що проходять протягом приблизно 20 хв, але в окремих випадках — протягом декількох год; рідше — недостатність, азотемія, інтерстиціальний нефрит, порушення слуху, запаморочення, шум у вухах, оборотна нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, пропасні реакції, нудота, озноб, висипи (включаючи ексфоліативний дерматит), с-м Стівенса — Джонсона, васкуліт, флебіт у місці введення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість, зниження слуху; безпека застосування препарату під час вагітності не встановлена; лактація.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну по 0,5 г, по 1,0 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін зберігання — 3 роки.

Торгова назва

ІІ. Ванкоміцин-Вокате, Pharmaceutical company «VOCATE S.A.» на заводі «ANFARM HELLAS S.A.», Греція

Ванкоміцин-Тева, «TEVA Pharmaceutical Works Private Limited Company» для «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd», Угорщина/Ізраїль

Едицин, «Lek d.d. Ljubljana», Словенія

2.7. Оксазолідинони

Лінезолід (Linezolid)*

Фармакотерапевтична група: J01X Х08 — антибактеріальні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: антимікробна активність.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: синтетичний протимікробний засіб; селективно інгібує синтез білка в бактеріях; активний in vitro відносно аеробних грам(+) бактерій, деяких грам(-) бактерій та анаеробних м/о: грам(+) аероби Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis (включаючи глікопептидрезистентні штами), Enterococcus faecium (включаючи глікопептидрезис-тентні штами), Enterococcus casseliflavus, Enterococcus gallina-rum, Listeria monocytogenes, Staph.aureus (включаючи метицилінрезистентні штами), Staph.epidermidis, Staph. haemolyticus, Str.agalactiae, Str.intermedius, Str.pneumoniae (включаючи штами з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилінрезистентні штами); Str.pyrogenes , стрептококи групи Viridans , стрептококи групи С, грам(-) аероби Pasteurella canis, Pasteurella multocida ; грам(+) анаероби Clostridium perfringens, PeptoStr. anaerobius, PeptoStr. spp.; грам(-) анаероби Bacteroides fragilis, Prevotella spp.; інші: Chlamydia pneumoniae ; м/о з проміжною чутливістю: Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Mycoplasma spp.; перехресної резистентності між лінезолідом та іншими препаратами не існує; резистентність відносно лінезоліду розвивається повільно; після одноразового введення дози 600 мг — Смакс 12,90 мкг/мл, Т1/2 — 4,40 год; в основному виводиться із сечею; незначно — з калом.

Показання для застосування ЛЗ: нозокоміальна пневмонія; позагоспітальна пневмонія; інфекції шкіри і м'яких тканин; ентерококові інфекції, включаючи спричинені резистентними до ванкоміцину штамами Enterococcus faecalis і faecium .

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначається 2 р/добу в/в; р-н для інфузій слід вводити протягом 30–120 хв; пацієнтів, які почали лікування з парентеральної форми, за клінічними показаннями можна переключити на будь-яку лікарську форму препарату для прийому внутрішньо — у такому разі добір дози не потрібний, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100 %; дорослі: нозокоміальна пневмонія, позагоспітальна пневмонія, інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією) — 600 мг в/в кожні 12 год 10–14 днів; ентерококові інфекції — 600 мг в/в кожні 12 год 14–28 днів; тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: біль, спазм у животі, здуття, відхилення гематологічних показників та показників функції печінки, діарея, головний біль, кандидомікоз, нудота, зміна смакових відчуттів, блювання, минуща анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія і панцитопенія; рідко — нейропатія (периферична, зорового нерву), особливо при перевищенні максимальної рекомендованої тривалості лікування в 28 днів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 600 мг, р-н для інфузій, 2 мг/мл по 300 мл у системах для в/в введення.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; після відкриття вміст пакета слід використати негайно; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

ІІ. Зивокс, «Pfizer Pharmaceuticals LLS» та «Pharmacia & Upjohn Company» для «Pfizer Inc.», США

3. Противірусні засоби

У комплексній терапії вірусних інфекцій, окрім противірусних засобів, застосовують імуномодулятори (див. розд. «Імуномодулятори та протиалергічні засоби»).

3.1. Засоби, що застосовуються для профілактики й лікування грипу

Найефективнішим засобом профілактики грипу є вакцинація. З профілактичною та терапевтичною метою застосовують римантадин. При призначенні у перші 2 дні хвороби є ефективним для лікування грипу, викликаного усіма відомими штамами вірусу типу А, як протигрипозний засіб ефективним є осельтамивір.

Римантадин (Rimantadine)*

Фармакотерапевтична група: J05AC02 — противірусні засоби прямої дії. Циклічні аміни.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: активний відносно різних штамів вірусу грипу А (особливо А2-типу) і слабко активний відносно вірусу грипу В; механізм гальмівної дії на розмноження (реплікацію) вірусу грипу А вивчений недостатньо; вибірково взаємодіє з трансмембранним вірусним білком М2, перешкоджаючи виконанню його функції як протонного насоса; запобігання римантадином процесу закислення блокує злиття вірусної оболонки з мембранами ендосом, перешкоджає передачі вірусного генетичного матеріалу в цитоплазму клітини; також пригнічує вихід вірусних часток із клітини, тобто перериває транскрипцію вірусного генома; застосування римантадину протягом 2–3 днів до та 6–7 днів після виникнення клінічних проявів грипу типу А знижує захворюваність, вираженість симптомів захворювання і ступінь серологічної реакції; зменшення пропасниці і системних проявів може відбувається при застосуванні препарату протягом 48 год після виникнення перших симптомів грипу; при грипі, спричиненому вірусом В, діє як антитоксичний препарат; інтенсивно метаболізується у печінці, менше 25 % від прийнятої дози виділяється з сечею у незміненому вигляді протягом 72 год; після прийому внутрішньо майже цілком всмоктується в кишечнику; через 1,5–2 год після прийому внутрішньо сиропу в дозі 5 мг/кг маси тіла виявляється в плазмі крові, ще через 4 год в плазмі досягається Смакс 0,6–1 мкг/мл, яка підтримується на цьому рівні не менш 6–8 год; метаболізується з утворенням не менше 3 гідроксильних метаболітів, роль яких неясна; виводиться в незміненому вигляді (близько 25 %) і у вигляді метаболітів в основному нирками; у хворих з нирковою недостатністю може накопичуватися в токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно зменшенню кліренсу креатиніну; при нормальній функції нирок T1/2 — 25–30 год.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика і раннє лікування грипу у дітей від 1 до 7 років; профілактика ефективна при контактах із хворими вдома, при поширенні інфекції в обмежених колективах і при високому ризику виникнення захворювання під час епідемії грипу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають внутрішньо під час грипу — дорослим протягом першого дня препарат призначають по 100 мг (2 табл.) З р/добу, протягом другого та третього дня — по 100 мг 2 р/добу, протягом четвертого та п'ятого дня — по 100 мг 1 р/добу; протягом першого дня захворювання можливе вживання препарату по 3 табл. 2 р/добу або 6 табл. на 1 прийом; дітям у віці від 7 до 10 років — по 50 мг (1 табл.) 2 р/добу, від 11 до 14 років — по 50 мг 3 р/добу; тривалість курсу лікування — 5 днів; для профілактики грипу дорослим — по 50 мг (1 табл.) 1 р/добу, курс — близько 30 днів; якщо не прийняли чергову дозу препарату, слід продовжувати початий курс, не збільшуючи дози; для профілактики енцефаліту вірусної етіології (призначати відразу після укусу кліща, але не пізніше 48 год) дорослим — по 100 мг (2 табл.) 2 р/добу протягом 3 днів, в окремих випадках — 5 днів; в окремих випадках (групам ризику, учасникам походів до лісу та вкритої рослинністю місцевості, під час проживання в наметах та ін.) на термін близько 15 днів допустима профілактика кліщового енцефаліту вірусної етіології (без укусу кліща) — по 1 табл. (50 мг) 2 р/добу (лише дорослим); для лікування грипу сироп за такою схемою: дітям від 1 до 3 років — у 1-й день по 20 мг, 10 мл (2 ч.л.) сиропу 3 р/добу (добова доза — 60 мг); 2-й та 3-й дні — по 10 мл, 2 р/добу (добова доза — 40 мг); 4-й день — 10 мл, 1 р/добу (добова доза — 20 мг); дітям від 3 до 7 років: у 1-й день — 30 мг, 15 мл (3 ч.л.) сиропу 3 р/добу (добова доза — 90 мг); 2-й та 3-й дні — по 3 ч.л. 2 р/добу (добова доза — 60 мг); 4-й день — 3 ч.л. 1 р/добу (добова доза — 30 мг); для профілактики грипу: дітям від 1 до 3 років — по 20 мг, 10 мл (2 ч.л.) сиропу 1 р/добу, дітям від 3 до 7 років — по 30 мг, 15 мл (3 ч.л.) сиропу 1 р/добу протягом 10–15 днів, залежно від вогнища інфекції; добова доза римантадину не повинна перевищувати 5 мг/кг маси тіла.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — нудота, блювання, болі в епігастрії, метеоризм, анорексія; ЦНС — головний біль, запаморочення, безсоння, неврологічні реакції, порушення концентрації уваги; інше — гіпербілірубінемія, АР (шкірне висипання, свербіж, кропив'янка), астенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, г. захворювання печінки, г. і хр. захворювання нирок, тиреотоксикоз, вік дітей до 1 року.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 20 мг, по 50 мг, порошок дозований по 1 г (20 мг/дозу) у пакетиках, сироп для дітей 0,2% по 100 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С, термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

І. Ремантадин-КР, ВАТ «ХФЗ «Червона зiрка»

Римантадин-Дарниця, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

ІІ. Альгірем, ЗАТ «Корпорація Оліфен» для ЗАТ «Мастерлек», Російська Федерація

Ремавір, АТ «Олайнфарм», Латвія

Ремантадин, Ремавір 20 мг, АТ «Олайнський ХФЗ «Олайнфарм», Латвія

Озельтамивір (Oseltamivir)*

Фармакотерапевтична група: J05AH02 — противірусні засоби — похідні імідазолу.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: селективний інгібітор нейрамінідаз вірусу грипу; активний метаболіт пригнічує нейрамінідази вірусів грипу типів А і В; активний метаболіт зменшує виділення вірусів грипу А і В з організму, пригнічуючи вихід вірусів з інфікованих клітин; вірогідно зменшує тривалість клінічно значимих скарг і об'єктивної симптоматики грипу до 32 год; зменшує частоту ускладнень грипу, що вимагають антибіотикотерапії (бронхіту, пневмонії, синуситу, середнього отиту); у хворих літнього і старечого віку прийом препарату 75 мг 2 р/добу протягом 5 днів супроводжується клінічно значимим зменшенням медіани тривалості захворювання, аналогічним такому в дорослих хворих молодого віку; частота резистентності клінічних ізолятів вірусу групи А становить не більше 1,5 %; ознак резистентності лабораторних штамів або клінічних ізолятів вірусу не виявлено; після перорального прийому легко всмоктується в ШКТ і перетворюється в активний метаболіт під дією печінкових естераз; концентрації активного метаболіту в плазмі визначаються в межах 30 хв, досягають Смакс через 2–3 год після прийому; не менше 75 % прийнятої внутрішньо дози потрапляє в системний кровотік у вигляді активного метаболіту; зв'язування активного метаболіту з білками плазми людини низьке (приблизно 3 %); зв'язування пропрепарату з білками плазми людини досягає 42 %, що недостатньо, аби бути причиною істотних взаємодій між ліками; виводиться (> 90 %) шляхом перетворення в активний метаболіт. Активний метаболіт не піддається подальшій трансформації і виводиться із сечею; T1/2 6–10 год; з калом виводиться менше 20 % прийнятого внутрішньо радіоактивно міченого препарату; фармакокінетичні дані показали, що в дітей молодшого віку виведення р-ну, приготовленого шляхом розчинення порошку, йшло швидше, ніж у дітей старшого віку, що призводило до більш низької експозиції до конкретної дози в мг/кг; у дітей від 5 до 8 років прийом препарату в дозі 2 мг/кг дає таку ж експозицію, яка досягається в дорослих після одноразового прийому капс. з 75 мг препарату (що еквівалентно приблизно 1 мг/кг); зі збільшенням віку розходження експозиції в дітей і дорослих (для доз у мг/кг) зменшується, і в дітей старших 12 років експозиція стає такою ж, як у дорослих.

Показання для застосування ЛЗ: вірусний грип у дорослих і дітей віком понад 12 років.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо по 75 мг 2 р/добу протягом 5 днів; лікування потрібно починати в перший або другий день появи симптомів грипу; підліткам старше 13 років — по 75 мг суспензії 2 р/добу перорально протягом 5 днів (збільшення дози більш ніж 150 мг/добу не призводить до посилення ефекту); дітям віком від 1 року і старше — при вазі більше 15 кг — 30 мг 2 р/добу; при вазі 15–23 кг — 45 мг 2 р/добу; при вазі 23–40 кг — 60 мг 2 р/добу; при вазі більше 40 кг — 75 мг 2 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота і блювання, бронхіт, безсоння, запаморочення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, діти молодше 12 років.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування суспензії (12 мг/мл) для перорального застосування у фл., капс. по 75 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 30 °С; термін зберігання — 5 років.

Торгова назва

ІІ. Таміфлю, «F.Hoffmann-La Roche Ltd» по ліцензії «Gilead Sciences Foster City», Швейцарія/США

Таміфлю, «F.Hoffmann-La Roche Ltd», Швейцарія

3.2. Засоби, що застосовуються для лікування герпетичних інфекцій

Герпетична інфекція характеризується довічною персистенцією вірусу, який активується при дії негативних факторів на організм людини; вона є поширеним опортуністичним захворюванням у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. До герпесвірусів відносять ВПГ-1 і ВПГ-2 (1-го та 2-го типів), BVZ, ЦМВ, вірус Епштейна — Барр. Клінічно герпесвірусна інфекція проявляється: 1) локально: офтальмогерпесом, генітальним герпесом (ВПГ-2), герпесом шкіри й слизових оболонок; 2) генералізовано: герпетичною П, енцефалітом.

Основні протигерпетичні засоби поділяють за спектром активності на ті, які: 1) діють переважно на ВПГ-1, ВПГ-2 та BVZ; 2) діють на ЦМВ.

3.2.1. Засоби, що застосовуються для лікування інфекцій, викликаних вірусами ВПГ і BVZ

Препарат вибору — ацикловір, але він не призводить до ерадикації вірусу і є ефективним переважно у продромальному періоді. Валацикловір та фамцикловір є проліками, які метаболізуються із утворенням відповідно ацикловіру і пенцикловіру та мають вищу біодоступність.

Ацикловір (Aciclovir)*

Фармакотерапевтична група: J05B B01 — противірусні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: синтетичний аналог пуринового нуклеозиду з інгібіторною активністю in vivo та in vitro відноcно вірусу герпесу людини, що включає вірус простого герпесу І та ІІ типу, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу, вірус Епштейна — Барр та ЦМВ; інгібіторна активність проти вищезазначених вірусів є високо селективною, результатом якої є припинення синтезу ланцюга вірусної ДНК; більшість клінічних випадків нечутливості пов'язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак існують повідомлення про ушкодження вірусної тимідинкінази та ДНК; лише частково абсорбується в кишечнику; Смакс після прийому дози 200 мг з 4-годинним інтервалом становить 3,1 мкмоль (0,7 мкг/мл); відповідні Смакс рівні після доз 400 мг і 800 мг з 4-годинним інтервалом становлять 5,3 мкмоль (1,2 мкг/мл) та 8 мкмоль (1,8 мкг/мл); у дорослих кінцевий T1/2 при в/в введенні — 2,9 год; більшість препарату виводиться в незміненому стані нирками; у дітей віком від 1 року Смакс після дози 250 мг/м2 була 5 мг/кг; у новонароджених і дітей віком до 3 місяців, які лікувались в/в введенням 10 мг/кг протягом 1 год з інтервалом 8 год, Смакс була 61,2 мкмоль; кінцевий рівень T1/2 у цих хворих був 3,8 год; у людей похилого віку загальний кліренс знижувався відповідно з віком.

Показання для застосування ЛЗ: вірусні інфекції шкіри та слизових оболонок, спричинені вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; супресія (запобігання рецидивам) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у хворих з нормальним імунітетом; профілактика інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу у хворих зі зниженим імунітетом; лікування інфекцій, викликаних вірусами Varicella (вітряна віспа) та Herpes zoster (оперізувальний герпес); тяжкий імунодефіцит, а саме: розвинута стадія ВІЛ-інфекції (кількість CD4+ < 200/мм 3 , включаючи пацієнтів, хворих на СНІД або зі СНІД-асоційованими комплексами) та після трансплантації кісткового мозку; профілактика герпетичної інфекції.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу — табл. в дозі 200 мг 5 р/добу; курс лікування — 5 днів, але у разі тяжкої первинної інфекції воно може бути продовженим; для хворих зі зниженим імунітетом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) чи для хворих зі зниженою засвоюваністю у кишечнику доза може бути подвоєна до 400 мг або застосована відповідна доза для в/в введення; у випадку рецидивуючого герпесу найкраще починати лікування у продромальний період або після появи перших ознак ураження шкіри; запобігання рецидивам інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у дорослих — табл. в дозі 200 мг приймають 4 р/добу, для зручності більшість пацієнтів можуть приймати 400 мг 2 р/добу; лікування буде ефективним навіть після зменшення дози до 200 мг, які приймають 3 р/добу або навіть 2 р/добу; у деяких хворих радикальне поліпшення спостерігається після прийому добової дози 800 мг; для спостереження за можливими змінами природного перебігу захворювання терапія повинна періодично перериватися з інтервалом 6–12 місяців; для профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих зі зниженим імунітетом — 200 мг треба приймати 4 р/добу; у хворих із значно зниженим імунітетом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або у хворих зі зниженою засвоюваністю у кишечнику доза може бути подвоєна до 400 мг або застосована відповідна доза для в/в введення; тривалість профілактичного застосування визначається тривалістю періоду ризику; лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу у дорослих — табл. у дозі 800 мг 5 р/добу; лікування повинно тривати 7 діб; лікування потрібно починати якомога раніше після початку захворювання (після появи висипу); у хворих зі значним зниженням імунітету — 800 мг 4 р/добу; лікуванню хворих після трансплантації кісткового мозку повинна передувати в/в терапія протягом місяця; тривалість лікування хворих після трансплантації кісткового мозку становить 6 місяців (від 1 до 7 місяців після трансплантації); у хворих з розвинутою стадією ВІЛ-інфекції курс лікування становить 12 місяців; в/в введення ацикловіру повинно бути завжди повільним i тривати принаймні 1 год; для лікування дорослих і дітей старше 12 років — інфекції, викликані вірусом Herpes simplex, — 5 мг/ кг кожні 8 год 5 днів, герпетичний енцефаліт — 10 мг/кг кожні 8 год 10 днів, інфекції, викликані вірусом Varicella zoster у хворих з нормальною імунною системою, — 5 мг/кг кожні 8 год 7 днів, інфекції, викликані вірусом Varicella zoster у хворих з порушеннями імунної системи, — 10 мг/кг кожні 8 год 7–10 днів; для лікування дітей віком від 3 місяців до 12 років — інфекції, викликані вірусом Herpes simplex, — 250 мг/м 2 кожні 8 год 5 днів, герпетичний енцефаліт — 500 мг/м 2 кожні 8 год 10 днів, інфекції, викликані вірусом Varicella zoster у хворих з нормальною імунною системою, — 250 мг/м 2 кожні 8 год 7 днів, інфекції, викликані вірусом Varicella zoster у хворих з порушеннями імунної системи, — 500 мг/м 2 кожні 8 год 7–10 днів; для лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у дітей зі зниженим імунітетом у віці 2 років та старших можуть застосовуватись такі ж дози, як для дорослих, а для дітей віком до 2 років повинні застосовуватись половинні дози; для лікування вітряної віспи у дітей віком від 6 років призначається 800 мг 4 р/добу, діти від 2 до 6 років — 400 мг 4 р/добу; діти віком до 2 років — 200 мг 4 р/добу; дозування можна більш точно визначити з розрахунку 20 мг/кг (не більше 800 мг) 4 р/добу; тривалість лікування становить 5 днів; спеціальних даних щодо застосування препарату для супресії інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, або для лікування інфекцій, спричинених вірусом оперізувального герпесу, у дітей з нормальним імунітетом немає; дози для новонароджених: 10 мг/кг кожні 8 год.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кров і лімфатична система — анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія; імунна система — анафілаксія; психічні та розлади з боку нервової системи — головний біль, запаморочення; збудженість, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, конвульсії, сонливість, енцефалопатія, кома; дихальна система та органи грудної клітки — задишка; ШКТ — нудота, блювання, діарея, біль у животі; гепатобіліарна система — підвищення рівня білірубіну та печінкових ферментів, жовтуха, гепатит; шкіра та підшкірні тканини — свербіж, висип (включаючи світлочутливість), кропив'янка, прискорене дифузне випадіння волосся, ангіоневротичний набряк; нирки та сечовидільна система — збільшення рівня сечовини та креатиніну крові, г. ниркова недостатність; загальні розлади — стомлюваність, гарячка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до ацикловіру або валацикловіру.

Форма випуску ЛЗ: табл. розчинні по 200 мг, по 400 мг, по 800 мг, порошок ліофілізований для приготування р-ну для інфузій по 250 мг у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 5 років.

Торгова назва

І. Ацикловір, ЗАТ «Лекхім-Харків»

Ацикловір, ВАТ «Вітаміни»

Ацикловір-Дарниця, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Ацикловір-Фармак, ВАТ «Фарма»

Герпевір®, ВАТ «Київмедпрепарат»

ІІ. Ацивір, «Unimax Laboratories»для»Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада

Ацик, «Hexal AG», Німеччина

Ацикловір Стада 200®, 400®, 800®, «Stada Arzneimittel AG», Німеччина

Віворакс, «Cadila Pharmaceuticals Ltd», Індія

Віролекс, «KRKA d.d., Novo mesto», Словem1/2енія

Гевіран, «Polpharma Pharmaceutical Wors S.A.», Польща

Герпетад 200, 400, 800, «TAD Pharma GmbH», Німеччина

Зовіракс™, «GlaxoWellcome Operations»; «GlaxoSmithKline S.р.A.», Великобританія/Італія

Медовір, «Medochemie Ltd», Кіпр

Провірсан, «Pro.Med. CS Praha» a.s., Чеська Республіка

Валацикловір (Valaciclovir)*

Фармакотерапевтична група: J05A B11 — противірусні препарати прямої дії.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: інгібітор ДНК-полімерази вірусів герпесу, що блокує синтез вірусної ДНК і реплікацію вірусів; в організмі людини швидко та майже повністю перетворюється в ацикловір і валін (фармакодинаміку ацикловіру див. попередню статтю); прискорює припинення болю при лікуванні оперізувального герпесу, зменшує тривалість больового с-му, а також кількість хворих із зостерасоційованим болем, у тому числі з г. та постгерпетичною невралгією; зменшує ризик г. відторгнення трансплантату (хворі після пересадки нирок), частоту виникнення опортуністичних інфекцій та інших інфекцій, що спричиняються вірусом герпесу (вірусом простого герпесу та вірусом herpes zoster); після перорального прийому добре всмоктується; біодоступність ацикловіру при прийомі 1 г валацикловіру становить 54 % і не зменшується під час прийому їжі; Смакс ацикловіру становить 10–25 мкмоль (2,2–5,7 мкг/мл) після застосування одиничної дози 250–1000 мг валацикловіру і настає через 1–1,5 год після прийому; Смакс валацикловіру в плазмі настає в середньому через 30–60 хв і через 3 год зменшується нижче вимірюваної кількості; фармакокінетичні параметри валацикловіру та ацикловіру після разового та повторного введення подібні; зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке; T1/2 ацикловіру після одноразового та багаторазового введення валацикловіру становить приблизно 3 год; виводиться із сечею; у дослідженні фармакокінетики валацикловіру та ацикловіру під час пізніх стадій вагітності AUC у фазі плато після застосування валацикловіру в дозі 1000 мг була приблизно у 2 рази вищою, ніж після застосування ацикловіру перорально в дозі 1200 мг/добу.

Показання для застосування ЛЗ: оперізуючий герпес (herpes zoster); інфекції шкіри та слизових оболонок, що спричинені вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивний генітальний герпес; лабіальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, що спричинені вірусом простого герпесу, за умови початку лікування одразу ж після появи перших симптомів захворювання; превентивне лікування рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, що спричинені вірусом простого герпесу, включаючи генітальний герпес; профілактика ЦМВ-інфекції та захворювання після трансплантації органів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування оперізуючого герпесу — 1,0 г 3 р/добу протягом 7 днів; лікування інфекцій, що спричинені вірусом простого герпесу — 0,5 г 2 р/добу; для рецидивних випадків лікування повинно тривати 3–5 днів; при первинному перебігові, який може бути тяжким, лікування треба продовжити до 5–10 днів; для лікування губного герпесу ефективною дозою є 2,0 г 2 р/добу протягом 1 дня, друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 год після першої дози (термін лікування повинен бути не більше 1 дня); превентивне лікування рецидивів інфекцій, що спричинені вірусом простого герпесу — хворим з нормальним імунітетом призначається 0,5 г 1 р/добу (при дуже частих загостреннях (наприклад, 10 і більше на рік) доза 0,5 г може бути застосована у 2 прийоми); хворим з імунодефіцитом призначається доза 0,5 г 2 р/добу; зменшення передачі вірусу генітального герпесу — дорослим гетеросексуалам з нормальним імунітетом, які мають 9 або менше загострень на рік, призначається інфікованому партнеру 0,5 г 1 р/добу; профілактика ЦМВ-інфекції та хвороби — дорослим та підлітками (старше 12 років) 2,0 г 4 р/добу якомога раніше після трансплантації; тривалість лікування становить звичайно 90 днів, але може бути продовжена для пацієнтів з високим ступенем ризику; необхідно обережно призначати препарат хворим з порушеннями функції нирок; обов'язково підтримувати адекватний рівень гідратації організму; змінювати дозу хворим з легким або помірним ступенем цирозу немає потреби; даних щодо застосування для лікування дітей немає.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нервова система — головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, втрата свідомості, ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, конвульсії, енцефалопатія, кома; ШКТ — нудота, дискомфорт у черевній порожнині, блювання, діарея; кров і лімфатична система — лейкопенія, тромбоцитопенія; імунна система — анафілаксія; дихальна система та органи грудної порожнини — задишка, гепатобіліарна система — оборотне збільшення рівня печінкових функціональних тестів, гепатит; шкіра — висип, включаючи явища фотосенсибілізації, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк; нирки та сечовидільна система — порушення функції, г. ниркова недостатність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до валацикловіру, ацикловіру в анамнезі.

Форма випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 500 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Валавір, ВАТ «Фармак»

Вальтровір, ВАТ «Київмедпрепарат»,

ІІ. Вальтрекс™, «GlaxoWellcome Operations»; «GlaxoWellcome S.A.»; «GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A.», Великобританія/Іспанія/Польща

Фамцикловір (Famciclovir)*

Фармакотерапевтична група: J05AB09 — противірусні засоби прямої дії.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: пероральна форма пенцикловіру; швидко перетворюється in vivo в пенцикловір, який демонструє in vitro наявність противірусної активності відносно вірусів простого герпесу (типу 1 і 2), вірусу вітряної віспи, вірусу Епштейна — Барр та ЦМВ; антивірусний ефект перорально введеного препарату призводить до пригнічення реплікації вірусної ДНК; у тимідинкіназдефіцитних штамів спостерігається перехресна резистентність і до пенцикловіру, і до ацикловіру; у хворих на імунодефіцит на фоні СНІДу доведено, що фамцикловір у дозі 0,5 г 2 р/добу значно знижував величину співвідношення числа днів із проявами симптомів СНІДу до числа безсимптомних днів; при пероральному застосуванні швидко та ефективно абсорбується та перетворюється на активну антивірусну сполуку пенцикловір; біодоступність після перорального застосування становить 77 %; середні величини плазмених концентрацій після перорального застосування доз 125 мг та 250 мг становили, відповідно, 0,8 мкг/мл та 1,6 мкг/мл та відмічаються у середньому через 45 хв після прийому дози; криві плазмена концентрація/час для пенцикловіру ідентичні при разовому та повторному введенні (3 р/добу та 2 р/добу); T1/2 після прийому як разової, так і повторних доз становить близько 2 год; пенцикловір та його 6-діокси-попередник слабо (< 20 %) зв'язуються з білками плазми; виділяється нирками, при цьому незмінний фамцикловір у сечі не виявляється.

Показання для застосування ЛЗ: лікування г. оперізуючого лишаю та зменшення тривалості супутньої постгерпетичної невралгії; невідкладне лікування інфекційного генітального герпесу; профілактика та лікування рецидивів генітального герпесу; для хворих, інфікованих простим герпесом та оперізуючим лишаєм із порушенням імунної функції.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: г. оперізуючий лишай в імунокомпетентних дорослих — по 250 мг 3 р/добу протягом 7 днів; для зменшення тривалості постгерпетичної невралгії — по 250–500 мг 3 р/добу протягом 7 днів; оперізуючий лишай у дорослих із порушеною імунною функцією — по 500 мг 3 р/добу протягом 10 днів; простий герпес у дорослих з непошкодженою імунною системою, перший прояв генітального герпесу — по 250 мг 3 р/добу протягом 5 днів; рецидив генітального герпесу — по 125 мг 2 р/добу протягом 5 днів; простий герпес у дорослих із порушеною імунною функцією — по 500 мг 3 р/добу протягом 7 днів; профілактика та лікування рецидивуючого генітального герпесу — по 250 мг 2 р/добу, тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання (терапію необхідно повторити через 12 місяців відповідно з можливими змінами, що спостерігаються в історії хвороби; доза 500 мг 2 р/добу виявилась ефективною у хворих на СНІД; особливу увагу необхідно звернути на дозування у хворих з порушеною функцією нирок; у хворих на печінкові порушення регуляція дозування не потрібна; не потрібно застосовувати дітям, якщо тільки можлива користь фамцикловіру перевищує вірогідний ризик при лікуванні ним; МПД та тривалість лікування: оперізуючий лишай — 750 мг 3 р/добу протягом 7 днів; генітальний герпес — до 750 мг 3 р/добу протягом 5 днів та до 500 мг 3 р/добу протягом 10 днів; хворі на оперізуючий лишай з порушеною імунною функцією — до 500 мг 3 р/добу протягом 10 днів та хворі на простий герпес з порушенням імунної фунції — до 500 мг 2 р/добу протягом 7 днів та 500 мг 2 р/добу протягом 8 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: загальні — головний біль та нудота; ШКТ — блювання; центральна та периферична нервова система — сплутаність свідомості (переважно у людей похилого віку), галюцинації, запаморочення; шкіра та придатки — висипання.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до фамцикловіру та пенцикловіру.

Форма випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 125 мг, по 250 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

ІІ. Фамвір, «Novartis Pharmaceutica S.A» для «Novartis Pharma A.G.», Іспанія/Швейцарія

3.2.2. Засоби, що застосовуються для лікування ЦМВ-інфекції

Ганцикловір (Ganciclovir)*

Фармакотерапевтична група: J05AB06 — противірусні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: синтетичний нуклеозидний аналог гуаніну, що пригнічує реплікацію вірусів герпесу як in vitro, так і in vivo; до препарату чутливі такі віруси людини, як ЦМВ, віруси простого герпесу типів 1 і 2 (HSV-1 і HSV-2), вірус Епштейна — Барр і вірус Varicella zoster; доведена ефективність препарату у хворих на ЦМВ-інфекцію; противірусна активність ганцикловіру пояснюється його включенням в ДНК вірусу і припиненням синтезу або обмеженням подовження ДНК вірусу; у хворих з нормальною функцією нирок T1/2 після в/в інфузії в дозі 5 мг/кг становить 2,9 год із середнім системним кліренсом 3,64 мл/хв/кг; введення дози 5 мг/кг 2 р/добу протягом 14 днів не призводило до кумуляції активної речовини у плазмі; порушення ниркової функції призводить до зміни фармакокінетики ганцикловіру.

Показання для застосування ЛЗ: ЦМВ-ретиніт, генералізована ЦМВ-інфекція у хворих на СНІД, клінічно виражена ЦМВ-інфекція у хворих з імуносупресією, ЦМВ-коліт, езофагіт, пневмонія, інші ураження внутрішніх органів; профілактика ЦМВ-інфекції після трансплантації органів, на фоні протипухлинної хіміотерапії, у хворих на СНІД.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначений виключно для в/в введення; початкове лікування — інфузія 5 мг/кг із постійною швидкістю протягом 1 год 2 р/добу кожні 12 год протягом 14–21 дня у хворих з нормальною функцією нирок; для підтримуючого лікування рекомендована добова доза — 6 мг/кг маси тіла 5 разів на тиждень або по 5 мг/кг/добу; хворим на СНІД може бути потрібно лікування невизначеної тривалості, але навіть при постійному підтримуючому лікуванні ретиніт у таких хворих може прогресувати, тоді можна провести повторний курс лікування з режимом дозування початкового лікування; при нирковій недостатності дози варто коригувати.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система крові — еозинофілія, нейтропенія, тромбоцитопенія; загальні — озноб, набряки, інфекції, нездужання; судинні — аритмії, АГ і гіпотензія; ЦНС — парадоксальні думки або сновидіння, атаксія, кома, сплутаність свідомості, запаморочення, головний біль, знервованість, парестезії, психоз, сонливість, тремор, судоми; ШКТ — нудота, блювання, анорексія, діарея, кровотечі, біль; відхилення лабораторних показників — зниження рівня глюкози в крові; дихальна система — задишка; шкіра і придатки — алопеція, свербіж, кропив'янка; органи чуття — відшарування сітківки у хворих на СНІД з ЦМВ-ретинітом; сечостатевий тракт — гематурія, підвищення креатиніну сироватки, підвищення азоту сечовини в крові; місцево — запалення, біль, флебіт; ймовірно, що в/в введення в рекомендованих дозах буде призводити до зворотного або стійкого пригнічення сперматогенезу, а також стійкого пригнічення фертильності у жінок; слід вважати потенційним канцерогеном.

Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, період лактації; гіперчутливість до ганцикловіру або ацикловіру; кількість нейтрофілів менше 500 в 1 мкл; діти віком до 12 років.

Форма випуску ЛЗ: капс. по 250 мг, ліофілізат для приготування р-ну для інфузій по 500 мг у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

ІІ. Цимевен, «Roche Prodactes Ltd» дочірнє підприємство концерну «F. Hoffmann-La Roche Ltd», Великобританія/Швейцарія

3.3. Засоби, що застосовуються для лікування ВІЛ-інфекції (протиретровірусні засоби — ПРВЗ)

ВІЛ-інфекція — довготривала інфекція, збудником якої є ВІЛ. Прогресуюче ураження імунної системи призводить до СНІДу, при якому у хворого розвиваються «опортуністичні хвороби»: тяжкі форми інфекцій, викликані умовно-патогенними збудниками, й деякі онкологічні захворювання. Метою лікування є максимально довге збереження якості життя і максимальне збільшення його тривалості, для чого необхідно добитися стійкого пригнічення реплікації ВІЛ. Абсолютним показанням для проведення терапії ПРВЗ є наявність клінічних проявів імунодефіциту, за їх відсутності — зниження кількості СD4-лімфоцитів < 200/мкл або рівень РНК ВІЛ > 100 тис. копій у 1 мл крові. Основний принцип підходу до лікування хворих ВІЛ-інфекцією — довічне застосування ПРВЗ. Усі ПРВЗ є дорогими й високотоксичними препаратами, які можуть викликати небажані реакції, загрозливі для життя. Більшість ПРВЗ може вступати у потенційно небезпечну лікарську взаємодію. Неправильне застосування ПРВЗ призводить до швидкого розвитку резистентності.

На сьогодні застосовують кілька варіантів високоактивної протиретровірусної терапії: а) 3 НІЗТ; б) 2 НІЗТ + 1 або 2 ІВП; в) 2 НІЗТ + 1 ННІЗТ; г) НІЗТ + ННІЗТ + ІВП. Як стартовий режим рекомендують застосування 2 НІЗТ + ІВП або 2 НІЗТ + ННІЗТ.

3.3.1. Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази ВІЛ (НІЗТ)

Зідовудин (Zidovudine)*

Фармакотерапевтична група: J05A F01 — противірусні препарати прямої дії.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: противірусний препарат, активний відносно ретровірусів, включаючи ВІЛ; потрапляючи у клітину, препарат зазнає ряд послідовних перетворень, які каталізуються ферментами клітини; на останньому етапі утворюється зидовудин-трифосфат, який блокує синтез вірусної ДНК в результаті конкурентної взаємодії із зворотною транскриптазою ВІЛ; потрійна комбінація аналогів нуклеозидів або двох аналогів нуклеозидів з інгібітором протеаз ефективніша для пригнічення ВІЛ-індукованих цитопатичних ефектів, ніж один препарат або поєднання двох препаратів; при в/в введенні середній T1/2 — 1,1 год, середній загальний кліренс — 27,1 мл/хв/кг, об'єм розподілу — 1,61/кг; суттєвим механізмом виведення є тубулярна секреція; проникає через плаценту, виявляється в амніотичній рідині та крові плоду; зв'язування з білками плазми крові низьке (34–38 %).

Показання для застосування ЛЗ: комбіноване лікування ВІЛ-інфекції у дітей та дорослих разом з іншими антиретровірусними препаратами; ВІЛ-позитивна реакція у вагітних і новонароджених; в/в введення показане для короткочасного лікування серйозних проявів ВІЛ-інфекціїї у хворих на СНІД, які не можуть приймати пероральні форми препарату; лікування ВІЛ-позитивних вагітних жінок (вагітність понад 14 тижнів) та їх новонароджених немовлят, оскільки доведено, що препарат зменшує ризик трансплацентарної передачі ВІЛ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і підліткам віком від 12 років — рекомендована доза препарату у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами є 500 або 600 мг/день у 2 чи 3 прийоми; діти 6–12 років — рекомендована доза 360–480 мг/м 2 /добу, розподілена на 3 або 4 прийоми у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами; при лікуванні або попередженні ВІЛ-асоційованих неврологічних дисфункцій ефективність препарату у дозі, меншій за 720 мг/м 2 /добу (180 мг/м 2 кожні 6 год), не відома; максимальна доза не повинна перевищувати 200 мг кожні 6 год; діти віком від 3 місяців до 6 років — у вигляді р-ну для перорального застосування; попередження трансмісії вірусу від матері до плода — рекомендована доза препарату для вагітних (вагітність більше 14 тижнів) — 500 мг/добу перорально (100 мг 5 р/добу) до початку пологів; під час пологів в/в 2 мг/кг маси тіла протягом 1 год з наступною в/в інфузією по 1 мг/кг/год до моменту перетину пуповини; новонародженим — 2 мг/кг маси тіла перорально кожні 6 год, починаючи з перших 12 год після народження і до досягнення віку 6 тижнів; немовлятам — в/в 1,5 мг/кг маси тіла протягом 30 хв кожні 6 год; рекомендованою дозою для вагітних жінок після 36 тижнів вагітності є 300 мг 2 р/добу до початку пологів, потім 300 мг препарату кожні 3 год від початку пологів до народження дитини; для хворих з тяжкою нирковою недостатністю відповідною дозою буде 300–400 мг/добу; для хворих з термінальною стадією ниркової недостатності, які знаходяться на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, рекомендованою дозою є 100 мг кожні 6 або 8 год; може бути необхідною корекція дози, але з огляду на недостатність даних чітких рекомендацій немає; для пацієнтів, рівень Hb яких зменшується у межах від 7,5 г/дл (4,65 ммоль/л) до 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або кількість нейтрофілів у межах від 0,75 х 10 9 /л до 1,0 х 10 9 /л, може бути необхідним зменшення дози або перерва у лікуванні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система крові та лімфатична система — анемія (що може потребувати гемотрансфузій), нейтропенія та лейкопенія; метаболізм — лактоацидоз без гіпоксемії, анорексії; психіка — тривога та депресія; нервова система — головний біль, запаморочення, безсоння, парестезія, сонливість, втрата гостроти розуму, конвульсії; СС система — кардіоміопатія; дихальна система — задишка, кашель; ШКТ — нудота, блювання, біль у животі та діарея, метеоризм, пігментація слизової оболонки рота, порушення смаку та диспепсія, панкреатит; печінка — підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну, печінкові дисфункції, такі як тяжка гепатомегалія із стеатозом; шкіра та підшкірні тканини — висипання та свербіж, пігментація нігтів та шкіри, кропив'янка, пітливість; скелетно-м'язові — міалгії, міопатії; нирки та сечовивідна система — часте сечовиділення; репродуктивна система та грудні залози — гінекомастія; загальні реакції та реакції у місці введення препарату — нездужання, гарячка, генералізований біль, астенія, озноб, біль у грудях, грипоподібний с-м.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; аномально низька кількість нейтрофілів (менше 0,75 х 109/л) або аномально низький рівень Hb (менше 7,5 г/дл чи 4,65 ммоль/л).

Форма випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 300 мг, капс. по 100 мг, по 250 мг, р-н для перорального застосування 50 мг/5 мл по 100 мл у фл., р-н для інфузій по 20 мл (10 мг/мл) у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Зидовудин, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

Зидо-Н 300, ТОВ «Фарма Старт»

ІІ. Азидотимідин, ЗАТ «Біофарма», Російська Федерація

Віро-Z, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Зидо-Н 300, «Hetero Drugs Limited», Індія

Зидовін, «Cadila Healthcare Limited»,Індія

Зидовір, «Cipla Ltd», Індія

Зидовудин, «Aurobindo Pharma Ltd.», Індія

Ретровір™, «GlaxoWellcome Operations» для «GlaxoSmithKline Export Limited», Великобританія

Діданозин (Didanosine)*

Фармакотерапевтична група: J05AF0 — противірусні засоби прямої дії.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: пригнічує репродукцію ВІЛ у культивованих клітинах людини і клітинних лініях; гальмує вірусну репродукцію, разом з тим гальмує зворотну транскриптазу ВІЛ, порушуючи синтез провірусної ДНК; у дорослих максимальний термін для досягнення Смакс становить приблизно 2 год, притому рівень Смакс прямо пропорційно залежить від величини прийнятої дози; вміст у спинномозковій рідині становить у середньому 21 % від концентрації у плазмі; прийом капс. під час їжі зменшує Сmax на 46 %, а AUC — на 19 %; метаболізм у людини поки ще не достатньо вивчений; після перорального прийому T1/2 становить 1,6 год (для табл.), однак у зв'язку з тим, що швидкість усмоктування з капс. буде суттєво повільніша, і T1/2 буде більше приблизно на 50 %; виведення з сечею становить приблизно 20 % від прийнятої перорально дози; при виведенні нирками спостерігається активна канальцева секреція та гломерулярна фільтрація; при пероральному прийомі протягом 4 тижнів кумуляції в організмі не спостерігалось; при порушенні функції нирок після перорального прийому T1/2 збільшується у середньому від 1,4 год (при нормальній функції) до 4,1 год (при тяжкому порушенні функції); при порушенні функції нирок (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв/1,73 м 2 ) доза повинна добиратись індивідуально; метаболізм залежить від ступеня порушення функції печінки, тому може знадобитися зниження дози; у дітей абсолютна біологічна доступність в разі перорального застосування становить приблизно 36 % після прийому першої дози і 47 % — під час регулярного прийому; фармакокінетика лікарської форми капс. у дітей поки що вивчена недостатньо.

Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-інфекція.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим рекомендована добова доза залежить від маси тіла — при масі тіла більше 60 кг доза складає 400 мг 1 р/добу, при масі тіла менше 60 кг — 250 мг 1 р/добу; дітям старше 6 років — рекомендована добова доза (із розрахунку на площу поверхні тіла) становить 240 мг/м 2 (180 мг/м 2 у комбінації із зидовудином); дорослим з порушенням функції нирок — рекомендується зниження дози та/або збільшений інтервал між прийомами препарату залежно від кліренсу креатиніну; дітям з порушенням функції нирок — зниження дози та/або збільшення інтервалу між прийомами препарату; хворі з порушенням функції печінки потребують зниження дози препарату, однак точних рекомендацій щодо зміни дози препарату у подібних випадках немає.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: панкреатит; молочнокислий ацидоз/тяжка форма стеатозу з гепатомегалією, периферична нейропатія; інші побічні ефекти — алопеція, анафілактоїдні реакції, астенія, озноб, анорексія, нудота, блювання, біль у животі, діарея, метеоризм, запалення слинних залоз, шкірний висип, артралгія, міалгія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпербілірубінемія; у дітей — при перевищенні рекомендованих доз спостерігались патологічні зміни в сітківці або зоровому нерві (сітківку слід досліджувати кожні 6 місяців).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; дитячий вік до 6 років.

Форма випуску ЛЗ: капс. по 250 мг, по 400 мг, табл. для жування або приготування суспензії для перорального застосування по 50 мг, по 100 мг, по 200 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

ІІ. Відекс, «Bristol-Myers Squibb», США

Вірозин, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Дивір, «Cipla Ltd», Індія

Динозин 100, «Hetero Drugs Limited», Індія

Ламівудин (Lamivudine)*

Фармакотерапевтична група: J05A F05 — противірусні засоби. Інгібітори зворотної нуклеозид-транскриптази.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: основний механізм дії — пригнічення зворотної транскриптази ВІЛ; селективний інгібітор реплікації ВІЛ-1 та ВІЛ-2 in vitro, він також активний відносно зидовудин-стійких штамів ВІЛ; ламівудин у комбінації із зидовудином зменшує кількість ВІЛ-1 і збільшує кількість CD4-клітин, а також значно знижує ризик прогресування хвороби та смертність від неї; продемонстровано синергізм ламівудину і зидовудину відносно пригнічення реплікації ВІЛ у культурі клітин; при виникненні резистентності до ламівудину в зидовудин-стійких штамів вірусу водночас може відновитися чутливість до зидовудину; має слабку цитотоксичну дію на лімфоцити периферичної крові, лімфоцитарні та моноцитарно-макрофагальні клітинні лінії і клітини кісткового мозку, що свідчить про його широкий терапевтичний індекс; біодоступність ламівудину становить 80–85 %; Смакс досягається в середньому через 1 год і при застосуванні в середній терапевтичній дозі становить 1–1,9 мкг/мл; Смакс знижується при одночасному прийомі препарату з їжею, але біодоступність його не залежить від вживання їжі; середній T1/2 5–7 год; має лінійний фармакокінетичний профіль у терапевтичних дозах і низьке зв'язування з білками плазми; проникає в ЦНС і цереброспінальну рідину; через 2–4 год після перорального застосування співвідношення концентрації в спинномозковій рідині та плазмі становить 0,12; виводиться головним чином нирками (> 70 %) шляхом активної тубулярної секреції, незначною мірою (< 10 %) — шляхом печінкового метаболізму; елімінація порушується при зниженні функції нирок, незалежно від того, є це наслідком хвороби нирок або віковим явищем; фармакокінетика у дітей в цілому подібна до такої у дорослих, але абсолютна біодоступність у дітей до 12 років нижча (55–65 %), а системний кліренс — вищий; тому рекомендована доза для дітей від 3 місяців до 12 років становить 4 мг/кг 2 р/добу.

Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-інфекії у дорослих і дітей (у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та діти старше 12 років — 100 мг 1 р/добу; діти від 2 до 11 років — 3 мг/кг 1 р/добу; МПД — до 100 мг/добу (рекомендовано призначати у вигляді р-ну для перорального застосування); припинення лікування можливо для пацієнтів з нормальними показниками імунітету після досягнення сероконверсії HbeAg та HbsAg; перорально для дорослих та дітей старше 12 років — 300 мг/добу (30 мл) або 150 мг 2 р/добу; немовлята до 3 місяців — дані про застосування обмежені, специфічних рекомендацій з дозування немає; діти від 3 місяців до 12 років — 4 мг/кг маси тіла 2 р/добу (МПД 300 мг/добу); дози для лікування пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв повинні бути зменшені; у пацієнтів з помірною і тяжкою печінковою недостатністю препарат не має суттєвого впливу на функцію печінки, тому необхідності в корекції дози в цьому випадку немає.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гематологічні показники — анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, істинна еритроцитарна аплазія; нервова система — головний біль, парестезії, випадки периферичної нейропатії, хоча причинний зв'язок з лікуванням до кінця не встановлений; ШКТ — нудота, блювання, біль у верхній половині живота, діарея, панкреатит, хоча причинний зв'язок його з лікуванням не встановлений, підвищення рівня амілази сироватки; гепатобіліарна система — підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ); шкіра — висип, алопеція; опорно-руховий апарат — артралгія, м'язові розлади, рабдоміоліз; інші — втомлюваність, погане самопочуття, гарячка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату в анамнезі.

Форма випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 150 мг, по 300 мг, р-н для перорального застосування по 240 мл (10 мг/мл) у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; після розкриття фл. зберігати не більше 1 місяця; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва ЛЗ

І. Ламівудин, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

ІІ. Віролам, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Гептавір 150, «Hetero Drugs Limited», Індія

Епівір™, «GlaxoWellcome Operations»; «GlaxoSmithKline Inc.», Великобританія/Канада

Зеффікс™, «GlaxoWellcome Operations» для «GlaxoSmithKline Export Limited», Великобританія

Ламівудин, «Aurobindo Pharma Ltd.», Індія

Ладивін, «Cadila Healthcare Limited», Індія

Ламівір, «Cipla Ltd», Індія

Ламівудин, «Aurobindo Pharma Ltd.», Індія

Ставудин (Stavudine)*

Фармакотерапевтична група: J05A F04 — противірусний засіб для лікування ВІЛ-інфікованих хворих.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: аналог тимідину; активний in vitro відносно ВІЛ у клітинах людини; пригнічує зворотну транскриптазу ВІЛ внаслідок конкуренції з природним субстратом; пригнічує синтез вірусної ДНК через індукцію термінування ланцюгів ДНК; пригнічує клітинну ДНК-полімеразу g через пригнічення синтезу мітохондріальної ДНК; дані щодо розвитку резистентності ВІЛ до ставудину in vivo обмежені, як і щодо перехресної резистентності до інших аналогів нуклеозидів; у дорослих абсолютна біодоступність становить 86 ± 18 %; після вживання численних пероральних доз 0,5–0,67 мг/кг Смакс дорівнювало 810 ± 175 нг/мл; Смакс і AUC збільшуються пропорційно дозі в дозовому інтервалі 0,033–4,0 мг/кг при пероральному вживанні; T1/2 не залежить від дози і дорівнює 1,3 ± 0,2 год після приймання одноразової дози та 1,4 ± 0,2 год після приймання множинних доз препарату; T1/2 всередині клітини ставудинтрифосфату in vitro дорівнює 3,5 год в лімфоцитах лінії CEM і в мононуклеарних клітинах периферичної крові, що дозволяє застосовувати препарат 2 р/добу; загальний кліренс становить 600 ± 90 мл/хв, а нирковий кліренс — 240 ± 50 мл/хв, що вказує на активну канальцеву секрецію поряд з гломерулярною фільтрацією; після перорального прийому в незміненому стані з сечею виводиться 34 ± 5 % одноразової дози або 40 ± 12 % — після прийому множинних пероральних доз; метаболізм не досліджувався; фармакокінетика у літніх хворих не вивчалася; у дітей фармакокінетичний профіль після приймання першої дози та в стаціонарному стані не відрізнявся, також не відзначалася будь-яка кумуляція в організмі при вживанні дози 0,125–2 мг/кг 2 р/добу; величини Смакс і AUC пропорційні отриманій дозі; після перорального прийому середня абсолютна біодоступність становила 84 %; після прийому одноразової пероральної дози середній T1/2 становив приблизно 1 год; хворим із зниженою функцією нирок рекомендується коригувати дозу препарату; фармакокінетика в хворих із порушеною функцією печінки не відрізняється від фармакокінетики здорових.

Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-інфекція.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: щоденна доза призначається відповідно до маси тіла хворого та інших індивідуальних характеристик; дорослим та дітям старше 12 років — при масі тіла менше 60 кг рекомендовано 30 мг 2 р /добу кожні 12 год; при масі тіла більше 60 кг — 40 мг 2 р/добу кожні 12 год; діти старші 3 місяців — при масі тіла до 30 кг — 1 мг/кг 2 р/добу кожні 12 год; при масі тіла від 30 до 60 кг — 30 мг 2 р/добу кожні 12 год.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: периферична нейропатія; панкреатит різного ступеня тяжкості; молочнокислий ацидоз та жировий гепатоз; диспепсія (нудота/блювання, розлад травлення, пронос або запор, почуття важкості в ділянці печінки); підвищення трансаміназ печінки АЛАТ/АСАТ. Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; діти віком до 3 місяців.

Форма випуску ЛЗ: капс. по 15 мг, по 20 мг, по 30 мг, по 40 мг, порошок для приготування р-ну для перорального застосування.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–30 °С; термін зберігання — 2 роки.

Торгова назва

ІІ. Віростав, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Зеріт, «Bristol-Myers Squibb», Франція

Ставір, «Cipla Ltd», Індія

Ставуд, «Unimax Laboratories» та «XL Laboratories Pvt. Ltd» для «Gycross Limited», Індія/Великобританія

Ставудін, «Aurobindo Pharma Limited», Індія

Стаг 30, 40, «Hetero Drugs Limited», Індія

Абакавір (Abacavir)*

Фармакотерапевтична група: JO5A F06 — противірусні препарати для системного застосування. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: потужний інгібітор ВІЛ-1 і ВІЛ-2, включаючи ВІЛ-1 ізоляти зі зниженою чутливістю до зидовудину, ламівудину, залцитабіну, диданозину або невірапіну; у клітині перетворюється на активний метаболіт карбовіру трифосфат, головним механізмом дії якого є гальмування зворотної транскриптази ВІЛ, у результаті чого порушується необхідний зв'язок у ланцюжку вірусної ДНК та зупиняється її реплікація; швидко та добре всмоктується з ШКТ, і його абсолютна біодоступність при пероральному прийомі у дорослих становить 83 %; Смакс досягається через 1,5 год після прийому табл.; AUC для табл. та р-ну для перорального застосування є однаковою; при прийомі табл. у дозі 600 мг/добу Смакс становить приблизно 3 мкг/мл і AUC з 12-годинним інтервалом прийому — 6 мкг/год/мл; прийом препарату під час їди сповільнює час появи Смакс, але не впливає на загальну концентрацію його в плазмі крові, тому препарат можна приймати незалежно від прийому їжі; добре проникає в цереброспінальну рідину; середнє співвідношення рівнів в цереброспінальній рідині та сироватці крові становить приблизно 30–44 %; рівень зв'язування з білками — близько 49 %; піддається первинній метаболізації у печінці, менше ніж 2 % від прийнятої дози виводиться у незміненому вигляді нирками; середній T1/2 становить 1,5 год; суттєвої акумуляції після багаторазового прийому 300 мг 2 р/добу не відбувається; метаболіти та абакавір у незміненому вигляді у кількості приблизно 83 % від прийнятої дози виводяться нирками, решта виводиться з фекаліями; хоча карциногенний потенціал препарату у людини невідомий, клінічні дані дають можливість вважати, що потенціальна клінічна користь від застосування препарату переважає карциногенний ризик у людини.

Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-інфекції у дітей та дорослих (у складі комбінованої терапії).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та діти від 12 років — рекомендованою дозою є 600 мг/добу; ця доза може прийматись як 300 мг (1 табл.) 2 р/добу або 600 мг (2 табл.) 1 р/добу; діти від 3 місяців до 12 років — рекомендована доза 8 мг/кг 2 р/добу; МПД — до 600 мг/добу; діти до 3 місяців — на сьогодні недостатньо даних, щоб рекомендувати дозування препарату для цієї вікової групи; у дітей, а також у пацієнтів, які не можуть вживати табл., рекомендується застосовувати препарат у формі р-ну для перорального застосування; при нирковій недостатності корекція дози не потрібна; рекомендованою дозою для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (індекс Child — Pugh 5–6) є 200 мг 2 р/добу у формі р-ну для перорального застосування; при помірному або тяжкому ступені печінкової недостатності протипоказаний.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції гіперчутливості (підвищення t° та/або поява висипу; ШКТ — нудота, блювання, діарея, біль у черевній порожнині, виразки у роті; дихальна система — задишка, кашель, біль у горлі, дистрес-с-м у дорослих, дихальна недостатність; загальні — пропасниця, стомленість, погане самопочуття, набряк, лімфаденопатія, гіпотензія, кон'юнктивіт, анафілаксія; нервова система — головний біль, парестезії; гематологічні реакції — лімфопенія; гепатобіліарна система — підвищення рівня функціональних печінкових тестів, печінкова недостатність; кістково-м'язова система — міалгія, поодинокі випадки міолізу, артралгія, підвищення рівня креатинінфосфокінази; сечовидільна система — збільшення рівня креатиніну, ниркова недостатність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; помірна або тяжка печінкова недостатність.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 300 мг, р-н для перорального застосування по 240 мл (20 мг/мл) у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

ІІ. Вірол, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Зіаген™, «GlaxoSmithKline Ink» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Канада/Великобританія

Комбіновані препарати

Зідовудин + ламівудин (Zidovudine + lamivudine)*

ІІ. Вірокомб, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить зидовудину — 300,0 мг, ламівудину — 150,0 мг, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Зидолам, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить зидовудину — 300,0 мг, ламівудину — 150,0 мг, «Hetero Drugs Limited», Індія

Комбівір™, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить зидовудину — 300,0 мг, ламівудину — 150,0 мг, «Glaxo Operations UK Limited»; «GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A.» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Великобританія/Польща/Великобританія

Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить зидовудину — 300,0 мг, ламівудину — 150,0 мг, «Aurobindo Pharma Limited», Індія

3.3.2. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази ВІЛ (ННІЗТ)

Невірапін (Nevirapine)*

Фармакотерапевтична група: J05A G01 — противірусні засоби прямої дії. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: зв'язується безпосередньо зі зворотною транскриптазою й блокує РНК-залежну та ДНК-залежну активність ДНК-полімерази, викликаючи руйнування каталітичної ділянки ферменту; не є інгібітором зворотної транскриптази ВІЛ-2 чи еукаріотної ДНК-полімерази (таких як ДНК-полімерази людини типу a, b, g і d); легко всмоктується (> 90 %) після перорального прийому у здорових людей і дорослих, інфікованих ВІЛ-1; абсолютна біодоступність у здорових дорослих після прийому разової дози становила 93 % (середнє значення) для табл. 50 мг; Смакс 2 мкг/мл (7,5 мкМ) досягається за 4 год після прийому разової дози 200 мг; після багаторазового прийому Смакс в межах дози від 200 до 400 мг/добу збільшується лінійно; постійна концентрація 4,5 мкг/мл (17 мкМ), досягається при 400 мг/добу; ні їжа, ні антацидні засоби на всмоктування не впливають; легко проникає крізь плаценту і виявляється в грудному молоці; приблизно на 60 % зв'язується з білками плазми; концентрація в СПР становила 45 % від його концентрації в плазмі; біотрансформується через (окислювальний) метаболізм за участю цитохрому P450 до декількох гідроксильних метаболітів; препарат виводиться переважно з сечею (81,3 %), а незначна частина — з фекаліями (10,1 %); понад 80 % препарату в сечі становлять глюкоронідні сполуки гідроксильних метаболітів, лише < 3 % загальної дози виводиться у незмінному виді; препарат є індуктором метаболічних ферментів цитохрому P450 печінки; при продовженні лікування при дозі 200–400 мг/добу протягом 2–4 тижнів фармакокінетика характеризується приблизно 1,5–2-разовим збільшенням видимого кліренса невірапіну порівняно з одноразовим прийомом; аутоіндукція також призводить до відповідного скорочення T1/2 від приблизно 45 год при разовій дозі до приблизно 25–30 год після багаторазових доз 200–400 мг/добу; фармакокінетика у ВІЛ-1-інфікованих дорослих не змінюється залежно від віку (у межах 18–68 років) чи раси; ниркова недостатність (незначна, помірна і тяжка) не призводить до будь-яких достовірних змін у фармакокінетиці препарату; пацієнти з незначною й помірною дисфункцією печінки, визначеною за класифікаційною шкалою Child — Pugh <= 7, не потребують корекції дози; у дітей кліренс невірапіну, скоригований до маси тіла, досягав максимальних показників у віці 1–2 роки і потім знижувався зі збільшенням віку; явний кліренс невірапіну, скоригований до маси тіла, був приблизно у два рази вищим у дітей молодше 8 років порівняно із дорослими; T1/2 після прийому дози становив 25,9 год.

Показання для застосування ЛЗ: лікування ВІЛ-1-інфікованих (в комбінації з іншими антиретровірусними засобами); профілактика передачі ВІЛ-1 від матері до дитини у вагітних жінок, які не приймають антиретровірусної терапії під час пологів, а також у вигляді одноразової пероральної дози для дитини після народження.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим рекомендовано 200 мг щодня протягом перших 14 днів, після чого приймають 200 мг 2 р/добу у поєднанні принаймні з двома додатковими антиретровірусними засобами; рекомендована пероральна доза табл. або суспензії для внутрішнього застосування для прийому дітьми віком від 2 місяців до 8 років — 4 мг/кг 1 р/добу протягом двох тижнів, після чого слід приймати 7 мг/кг 2 р/добу; дітям 8 років і старше рекомендований прийом табл. або суспензії 4 мг/кг 1 р/добу протягом 2 тижнів, потім 4 мг/кг 2 р/добу; добова доза для будь-якого пацієнта не повинна перевищувати 400 мг; пацієнтам, у яких протягом 14-денного початкового періоду прийому добової дози в 200 мг стався висип, не можна підвищувати дозу доти, поки він не мине; пацієнти, які припинили прийом препарату більше ніж на 7 днів, повинні знову розпочати прийом в рекомендованих дозах, вживаючи 200 мг (4 мг/кг/добу для дітей) 1 р/добу і потім 200 мг (4 або 7 мг/кг 2 р/добу, відповідно до віку — для дітей) 2 р/добу; запобігання передачі ВІЛ від матері до дитини: матері рекомендована одноразова доза 200 мг якомога раніше на початку пологів, немовляті — одноразово суспензія для внутрішнього застосування 2 мг/кг перорально протягом 72 год після народження; якщо мати прийняла дозу препарату менше ніж за 2 год до пологів, немовляті слід призначити одноразово дозу 2 мг/кг одразу після народження і повторну дозу 2 мг/кг протягом 24–72 год після отримання першої дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: висип, нудота, втома, пропасниця, головний біль, блювання, діарея, шлунковий біль і міалгія, анемія, нейтропенія; артралгія; с-м Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, важка форма гепатиту або серйозна дисфункція печінки; еозинофілія, гранулоцитопенія (особливо виражена у дітей), ниркова дисфункція.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; важка дисфункція печінки.

Форма випуску ЛЗ: табл. по 200 мг, суспензія для внутрішнього застосування, 50 мг/5 мл по 20 мл або по 240 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Невірапін, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

ІІ. Вірамун®, «Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Co. KG» для «Boehringer Ingelheim International GmbH», Німеччина

Невівір, «Hetero Drugs Limited», Індія

Невімун, «Cipla Ltd», Індія

Невіпан, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Невірапін, «Aurobindo Pharma Limited», Індія

Невіратон, «Unimax Laboratories» та «XT Laboratories Pvt,Ltd» «Gycross Limited», Індія/Великобританія

Ефавіренц (Efavirenz)*

Фармакотерапевтична група: J05A G03 — противірусні засоби для системного застосування. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: неконкурентний інгібітор зворотної транскриптази з малим компонентом конкурентного пригнічення; не спостерігалась перехресна резистентність до препарату інгібіторами протеаз; Смакс 1,6–9,1 мкМ досягаються протягом 5 год після прийому одноразових доз від 100 до 1600 мг; дозозалежні підвищення концентрації Смакс і AUC спостерігалися при дозах до 1600 мг; період до досягнення пікових концентрацій у плазмі (3–5 год) не змінився після багаторазового прийому препарату, і постійні концентрації у плазмі досягалися через 6–7 діб; при прийомі 600 мг 1 р/добу, Смакс при постійній концентрації була 12,9 мкМ, AUC — 184 мкМ*год; біодоступність одноразової дози 600 мг у неінфікованих волонтерів збільшилась відповідно на 22 % і 17 % при прийомі разом з їжею з високим вмістом жирів або нормального складу, відносно до біодоступності дози 600 мг, яку приймали у стані натще; значною мірою (приблизно на 99,5–99,75 %) зв'язується з білками плазми; у ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, які отримували від 200 до 600 мг 1 р/добу протягом принаймні одного місяця, концентрації у СМР знаходились у діапазоні 0,26–1,19 % від відповідної концентрації в плазмі; метаболізується головним чином системою цитохрому Р450 до гідроксильованих метаболітів з подальшою глюкуронідацією цих гідроксильованих метаболітів; ці метаболіти, по суті, неактивні проти ВІЛ-1; багаторазові дози 200–400 мг/добу протягом 10 днів приводили до нижчого, ніж передбачалося, рівня накопичення (на 22–42 % нижче) і коротшого T1/2 40–55 год (T1/2 одноразової дози становить 52–76 год); приблизно 14–34 % від радіомаркованої дози препарату виявили у сечі; менше 1 % виводилося із сечею у вигляді незміненого препарату; при ураженні печінки та нирок фармакокінетика препарату не вивчалась; препарат не вивчався у дітей віком до 3 років або маса тіла яких менше 13 кг; фармакокінетика ефавіренцу в педіатричних пацієнтів була подібною до такої у дорослих; у дітей прийом дози 600 мг призначали у вигляді твердих капс. (доза скоригована, базуючись на масі тіла), призвів до Смакс 14,2 мкМ, AUC — 218 мкМ*год; поєднане застосування ефавіренцу у поєднанні з НІЗТ і/або інгібіторами протеази засвідчило зменшення вірусного навантаження нижче межі визначення культури і підвищення вмісту лімфоцитів CD4 у пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусної терапії, або у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які раніше приймали НІЗТ.

Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-1-інфекція (у складі комбінованої терапії).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: у поєднанні з інгібітором протеаз і/або НІЗТ становить 600 мг перорально 1 р/добу; рекомендовано приймати препарат безпосередньо перед сном протягом перших 2–4 тижнів терапії, пацієнтам, підліткам та дітям (17 років і молодші) рекомендовано 1 р/добу наступні дози: від 13 до < 15 кг — 200 мг; від 15 кг до 20 кг — 250 мг/добу; від 20 кг до 25 кг — 300 мг/добу; від 25 кг до 32,5 кг — 350 мг/добу; від 32,5 кг до 40 кг — 400 мг/добу; більше 40–600 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: висипка, запаморочення, нудота, головний біль, втома; АР, порушення координації, атаксія, сплутаність свідомості, ступор, вертиго, блювання, діарея, гепатит, порушення концентрації, безсоння, тривога, розлади сну, сонливість, депресія, порушення мислення, ажитація, амнезія, делірій, емоційна лабільність, ейфорія, галюцинації і психоз; невроз, параноїдна реакція, судоми, свербіж, біль у животі, нечіткість зору, гінекомастія і печінкова недостатність; тип і частота небажаних ефектів у дітей були загалом подібні до таких у дорослих пацієнтів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; одночасне застосування разом з терфенадином, астемізолом, цизапридом, мідазоламом, тріазоламом або з похідними ерготу (можуть створити потенціал для серйозних і/або життєво небезпечних побічних ефектів — серцевих аритмій, пролонгованої седації або пригнічення респіраторної функції).

Форми випуску ЛЗ: капс. по 50 мг, по 100 мг, по 200 мг, табл., вкриті оболонкою, по 600 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

ІІ. Естіва 200, 600, «Hetero Drugs Limited», Індія

Ефавір, «Cipla Ltd», Індія

Ефервен, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Стокрин®, «Merck Sharp & Dohme B.V.» для «Merck Sharp & Dohme Idea Inc», Нідерланди/Швейцарія

Фавір, Unimax Laboratories» та «XL Laboratories Pvt. Ltd» для «Gycross Limited», Індія/Великобританія

Комбіновані препарати

Зідовудин + ламівудин + невірапін (Zidovudine + lamivudine + nevirapine )*

ІІ. Ламівудин, Зидовудин, Невірапін 150 мг/300 мг/200 мг, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить ламівудину 150 мг, зидовудину 300 мг, невірапіну 200 мг, «Aurobindo Pharma Limited», Індія

3.3.3. Інгібітори ВІЛ-протеаз (ІВП)

Індінавір (Indinavir)*

Фармакотерапевтична група: J05A E02 — антиретровірусні засоби; специфічний інгібітор протеази, активний проти вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1).

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: пригнічує очищену протеазу ВІЛ-1 і ВІЛ-2 приблизно з 10-кратною селективністю до ВІЛ-1 порівняно з ВІЛ-2; таке пригнічення запобігає розщепленню вірусного попередника поліпротеїну; істотно не пригнічує інші еукаріотичні протеази, в тому числі ренін, катепсин D, еластазу і фактор Ха; у концентраціях від 50 до 100 нМ інгібує на 95 % розповсюдження вірусу у культурах Т-лімфоїдних клітин людини, інфікованих кількома адаптованими до клітинних ліній варіантами ВІЛ-1; у концентраціях від 25 до 100 нМ пригнічує на 95 % поширення вірусу у культурі мітоген-активованих мононуклеарних клітин периферичної крові людини, інфікованих різноманітними первинними ізольованими зразками ВІЛ-1; синергічну антиретровірусну активність спостерігали з індинавіром, зидовудином або диданозином чи ненуклеозидним інгібітором зворотньої транскриптази; зменшення здатності пригнічувати рівні вірусної РНК спостерігали частіше у тих випадках, коли терапію індинавіром починали з дозування, нижчого за рекомендовану дозу 2,4 г/добу, тому терапія повинна починатися у рекомендованій дозі для підвищення пригнічення вірусної реплікації і, таким чином, запобігання появі резистентного вірусу; повну перехресну резистентність спостерігали між індинавіром та ритонавіром; втім, перехресна резистентність до саквінавіру розрізнялася між ізольованими зразками; одночасне застосування індинавіру з нуклеозидним аналогом може зменшити можливість р озвитку резистентності до обох препаратів: індинавіру та нуклеозидного аналога; швидко всмоктувався при прийомі натще і досягав Смакс через 0,8 год; у діапазоні доз 200–1000 мг спостерігалося дещо вище, ніж дозо-пропорційне підвищення концентрації в плазмі; при прийомі дози 800 мг кожні 8 год при стабільній концентрації AUC становила 27 813 нМ год, Смакс — 11 144 нМ; біодоступність при одноразовому прийомі внутрішньо 800 мг становила приблизно 65 %; зв'язується з білками плазми людини на 39 %; метаболізм оцінювали у здорових осіб, які отримували 400 і 1000 мг індинавіру; 83 і 19 % загальної радіоактивності припадало на фекалії та сечу після прийому 14С-радіоміченої дози 400 мг; були ідентифіковані сім головних метаболітів і шляхи метаболізму; цитохром CYP3A4 є єдиним ізоферментом Р450, який відіграє важливе значення в окисному метаболізмі; у діапазоні доз 200–1000 мг спостерігали дещо більше, ніж дозо-пропорційне підвищення виділення з сечею; нирковий кліренс не залежить від його концентрації у крові, приблизно 20 % виділяється у незмінному вигляді з сечею; виділявся швидко з T1/2 1,8 год; у пацієнтів з слабкою і помірною печінковою недостатністю та клінічними ознаками цирозу, метаболізм знижувався приблизно на 60 % вищої середньої AUC після одноразової дози 400 мг; T1/2 збільшувався до 2,8 год; дослідження пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не проводилось; фармакокінетику індинавіру не вивчали у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-1-інфікування.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендоване дозування становить 800 мг перорально кожні 8 год; терапія повинна починатися з дози 2,4 г/добу; дозування при ізольованому застосуванні та його поєднанні з іншими антиретровірусними засобами однакове.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: астенія/втома, абдомінальний біль, відрижка кислим, діарея, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, нудота, блювання, лімфаденопатія, запаморочення, головний біль, гіпестезія, безсоння, сухість шкіри, свербіж, шкірний висип і порушення смаку; рідко: загальні — здуття живота, перерозподіл/накопичення жирової клітковини в ділянці потилиці, грудної клітини, живота і заочеревинної ділянки; СС система — серцево-судинні розлади, включаючи інфаркт міокарда і стенокардію; церебросудинні розлади; ШКТ — порушення функції печінки, гепатит, включаючи поодинокі випадки печінкової недостатності, панкреатит; гематологічні — посилення спонтанної кровотечі у пацієнтів з гемофілією; г. гемолітична анемія; ендокринні/метаболічні — вперше виявлений ЦД або гіперглікемія; загострення існуючого ЦД; гіперчутливість — АР; нервова система/психічна сфера — парестезія у ротовій порожнині; шкіра та її придатки — шкірні висипи, в тому числі багатоформна еритема і с-м Стівенcа — Джонсона; гіперпігментація; алопеція; уртикарії; вростання нігтів і/або паронімії; урогенітальна система — нефролітіаз, г. ниркова недостатність, кристалурія, інтерстиціальний нефрит; зміни показників АЛТ, АСТ, непрямого та загального білірубіну, поява протеїну в сечі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; не повинен призначатися одночасно з терфенадином, цизапридом, астемізолом, тріазоламом, мідазоламом, пімозидом чи похідними ерготамінів. Форми випуску ЛЗ: капс. по 200 мг, по 400 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–30 °С; термін зберігання — 3 роки.

Торгова назва

ІІ. Віродін, «Ranbaxy Laboratories Limited», Індія

Індивір, «Hetero Drugs Limited», Індія

Криксиван®, «Merk Sharp & Dohme B.V.»; «Merk Sharp & Dohme IDEA Inc.», Нідерланди/Швейцарія

Нелфінавір (Nelfinavir)*

Фармакотерапевтична група: J05AE04 — противірусні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: фермент, необхідний для протеолітичного розщеплення поліпротеїнових попередників вірусу на окремі білки, що входять до складу ВІЛ, здатного до інфікування; зв'язується з активною ділянкою протеази ВІЛ і перешкоджає розщепленню поліпротеїнів; комбінація нелфінавіру з іншими ПРВЗ зменшує вірусемію і збільшує кількість CD4-клітин; істотних розходжень між фармакокінетичними властивостями нелфінавіру у здорових добровольців і ВІЛ-інфікованих хворих не виявлено; після одноразового або багаторазового перорального прийому 500–750 мг під час їжі Смакс досягаються через 2–4 год; після багаторазового прийому по 750 мг через кожні 8 год протягом 28 днів (рівноважний стан) Смакс сягають 3–4 мкг/мл, а мінімальні — 1–3 мкг/мл; абсолютна біодоступність препарату не визначена, однак дослідження з радіоактивною міткою дало змогу припустити, що всмоктується приблизно 78 % перорально прийнятої дози; у сироватці переважно (98 %) зв'язується з білками; після одноразового перорального прийому 750 мг незмінений препарат становив 82–86 % від всієї концентрації в плазмі; у плазмі були знайдені один головний і декілька побічних метаболітів, які утворюються шляхом окислення; головний оксиметаболіт in vitro має таку саму противірусну активність, як і вихідний препарат; метаболізм здійснюється під впливом численних ізоферментів цитохрому Р450, у тому числі CYP3A; показники перорального кліренсу після одноразового (24–33 л/год) і повторного прийомів (26–61 л/год) вказують на помірну і високу печінкову біодоступність; T1/2 становив 2,5–5 год; велика частина (87 %) перорально прийнятої дози 750 мг визначалася в калі; у сечі визначалося лише 1–2 % прийнятої дози; у дітей віком від 2 до 13 років пероральний кліренс приблизно в 2–3 рази вищий, ніж у дорослих; призначення у вигляді порошку для внутрішнього застосування або табл. у дозах близько 20–30 мг/кг 3 р/добу під час їжі дозволяє досягти рівноважних концентрацій в плазмі, аналогічних таким у дорослих хворих, які одержують по 500–750 мг/добу, розподілених на три прийоми.

Показання для застосування ЛЗ: лікування ВІЛ-1-інфікованих дорослих і дітей у комбінації з іншими противірусними засобами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: табл. призначають внутрішньо, під час їжі; дорослим і дітям старше 13 років рекомендовано по 750 мг 3 р/добу або по 1250 мг 2 р/добу; дітям віком від 2 до 13 років включно рекомендовано призначати препарат у вигляді порошку для перорального прийому із розрахунку на разову дозу 20–30 мг/кг 3 р/добу (у вигляді таблеток призначають дітям масою тіла від 18 кг).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: шкіра і придатки шкіри — висипи; ШКТ — діарея, метеоризм, нудота, біль у животі; загальні — астенія; ендокринні порушення і метаболізм — гіперглікемія, виникнення ЦД, загострення вже існуючого, кетоацидоз, перерозподіл жирової тканини, гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія; зміни лабораторних показників: зменшення числа нейтрофілів, підвищення числа лімфоцитів, підвищення активності креатинкінази й Ал аТ .

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 250 мг, табл., вкриті оболонкою, по 250 мг, порошок для перорального застосування по 144 г (50 мг/г) у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30  ° С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

ІІ. Вірасепт, «F.Hoffmann-La Roche Ltd»; «Roche Pharma SA» по ліцензії «F. Hoffmann-La Roche Ltd», Швейцарія/Іспанія/Швейцарія

Вірасепт, «F.Hoffmann-La Roche Ltd», Швейцарія

Нелвір, «Cipla Ltd», Індія

Нелфір, «Hetero Drugs Limited», Індія

Нелфінер, «Unimax Laboratories» та «XL Laboratories Pvt. Ltd» для «Gycross Limited», Індія/Великобританія

Атазанавір (Atazanavir)

Фармакотерапевтична група: J05A Е — противірусні засоби прямої дії.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: азапептидний інгібітор протеази ВІЛ; селективно інгібує вірус-специфічний процесинг вірусних Gag-Pol протеїнів у ВІЛ-інфікованих клітинах, запобігаючи утворенню зрілих віріонів та зараженню інших клітин; характеризується нелінійним розміщенням і високою інтер- та інтрасуб'єктивною варіабельністю, що зводиться до мінімуму при прийомі з їжею; багаторазовий прийом 400 мг 1 р/добу одночасно з прийомом легкої їжі показав установлення Смакс приблизно через 2,7 год після прийому; стійка рівновага концентрації атазанавіру досягається між 4-м та 8-м днем прийому; на 86 % зв'язується з білками сироватки крові, ступінь зв'язання з білками не залежить від концентрації; визначається у спинномозковій та сім'яній рідині; метаболізується ферментом CYP3A4 до окислених метаболітів; метаболіти виділяються з жовчю як у вільному, так і глюкуронізованому вигляді; після разового прийому дози 14С-атазанавіру 400 мг у калі і сечі визначалося відповідно 79 і 13 % загальної радіоактивності; частка незміненого лікарського засобу в калі і сечі становила відповідно близько 20 і 7 %; T1/2 у ВІЛ-інфікованих дорослих і добровольців становив приблизно 7 год при прийомі 400 мг на день з легкою їжею.

Показання для застосування ЛЗ: ВІЛ-інфекція.противірусна.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим для перорального застосування 400 мг приймають 1 р/добу з їжею або 300 мг у комбінації з ритонавіром 100 мг 1 р/добу під час їди; при призначенні атазанавіру одночасно у комбінації з диданозином останній рекомендується приймати з їжею через 2 год після прийому препарату; хворим з нирковою недостатністю корегування дози не потрібно; хворим з печінковою недостатністю легкого ступеня препарат слід застосовувати з обережністю.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, головний біль, жовтуха, перерозподіл підшкірного жиру (ліподистрофія), гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінова резистентність, гіперглікемія, гіперлактатемія; розлади імунної системи — АР; психічні розлади — занепокоєння, депресія, порушення сну; розлади нервової системи — безсоння, периферичні неврологічні симптоми, сновидіння, що турбують, втрата пам'яті, сплутаність свідомості; розлади органів зору — іктеричність склер; ШКТ — біль у черевній порожнині, діарея, диспепсія, нудота, блювання, порушення смакових відчутів, метеоризм, гастрит, панкреатит, афтозний стоматит; гепатобіліарні розлади — гепатит; порушення шкірних покривів і підшкірних тканин — висип, облисіння, свербіж, кропив'янка; розлади опорно-рухового апарату та порушення сполучних тканин — артралгія, м'язова атрофія, міалгія; розлади ниркової і сечостатевої системи — гематурія, сечокам'яна хвороба, прискорене сечовипускання; розлади репродуктивної системи і грудних залоз — гінекомастія; загальні розлади — біль у грудях, втома, пропасниця, загальне нездужання.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; печінкова недостатність тяжкого та середнього ступеня; спадкові метаболічні порушення (непереносимість галактози, дефіцит лактози та порушення всмоктування глюкози та галактози); вік до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 100 мг, по 150 мг, по 200 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва

ІІ. Реатаз, «Bristol-Myers Squibb», США

3.4. Засоби, що застосовуються при геморагічній лихоманці з нирковим синдромом (ГЛНС) та Крим-Конго геморагічній лихоманці

Рібавірин (Ribavirin)*

Фармакотерапевтична група: J05AB04 — противірусний засіб для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має широкий спектр активності проти різних вірусів, що мають РНК (аренавіруси, буньявіруси, ретровіруси, параміксовіруси та ін.) і ДНК (аденовіруси, вірус герпесу, ЦМВ та ін.); пригнічує реплікацію вірусів-збудників особливо небезпечних геморагічних пропасниць як in vitro, так і in vivo; профілактично та терапевтично активний до інфекцій, спричинених аренавірусами: пропасниця Ласса, болівійська геморагічна пропасниця; буньявірусами: пропасниця Долини Ріфт, Крим-Конго геморагічна пропасниця, а також хантавірусами: геморагічна пропасниця з нирковим с-мом та хантавірусний пульмональний с-м; легко проникає в інфіковані вірусом клітини, де під впливом аденозинкінази фосфорилюється у моно-, ди- та трифосфатні метаболіти; противірусна дія зумовлена трьома різними механізмами: знижує внутрішньоклітинний пул гуанозинтрифосфату і тим самим опосередковано пригнічує синтез нуклеїнових кислот вірусу, змінює синтез РНК з подальшим порушенням транскрипції вірусу, пригнічує активність полімерази вірусів; при лікуванні геморагічної пропасниці з нирковим с-мом суттєво знижує тяжкість перебігу захворювання: зменшує тривалість таких симптомів, як пропасниця, олігурія, біль у поперековій ділянці, животі та головний біль; при в/в введенні Смакс досягається у кінці інфузії і становить приблизно 43 і 72 мікромоль/л для доз 600 і 1 200 мг відповідно; T1/2 — від 0,5 до 2 год; розподіляється в плазмі, секреті дихальних шляхів та еритроцитах; метаболізується внутрішньоклітинно шляхом фосфорилювання з утворенням моно-, ди- і трифосфатного (активного) метаболіту; метаболізується також до 1,2,4-тріазолкарбоксаміду; з білками крові практично не зв'язується; після в/в введення 19 % препарату в незміненому вигляді виводиться нирками протягом 24 год і 24 % — потягом 48 год; легко всмоктується після прийому внутрішньо разової дози і швидко розподіляється по організму; фаза виведення із організму досить тривала; всмоктується інтенсивно; лише близько 10 % міченої дози виводиться з фекаліями; абсолютна біодоступність становить приблизно 65 %; існує лінійна залежність між дозою та показником біодоступності при прийомі разових доз рибавірину в кількості від 200 мг до 1200 мг. Показання для застосування ЛЗ: геморагічна пропасниця з нирковим с-мом.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза концентрату для приготування р-ну для інфузії для кожного пацієнта розраховується індивідуально, залежно від маси тіла; початкова доза навантаження: 33 мг/кг маси тіла; через 6 год після цієї дози починають вводити по 16 мг/кг маси тіла через кожні 6 год протягом 4 діб (усього 16 доз); через 8 год після введення останньої з цих доз починають застосовувати препарат по 8 мг/кг кожні 8 год протягом 3 діб (9 доз); тривалість лікування залежить від стану хворого, але не повинна перевищувати 14 діб; може бути застосований в комбінації як з пегінтерфероном альфа-2b, так і з інтерфероном альфа-2b; вибір режиму комбінованої терапії проводиться індивідуально, з урахуванням очікуваної ефективності та безпеки обраної комбінації; тривалість лікування становить щонайменше 6 місяців; дітям від 3 років і підліткам рекомендовано при масі тіла 25–36 кг — 400 мг у 2 прийоми, 37–49 кг — 600 мг у 3 прийоми, 50–65 кг — 800 у 4 прийоми, більше 65 кг — відповідає дозуванню дорослих (пацієнтам, маса тіла яких менше 25 кг або тим, які не можуть ковтати капс., призначають препарат у вигляді сиропу); при виникненні серйозних небажаних явищ або відхилень у лабораторних показниках під час терапії рібавірином і пегінтерфероном альфа-2b чи інтерфероном альфа-2b, слід скоригувати дозу кожного препарату до зникнення небажаних явищ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нервова система — головний біль, безсоння, астенічний с-м; СС система — зниження АТ, брадикардія, зупинка серця; органи кровотворення — гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія; дихальна система — пневмоторакс, диспное, бронхоспазм, набряк легенів, с-м гіпервентиляції, ателектаз легенів; ШКТ — анорексія, нудота, гіпербілірубінемія; АР — шкірний висип; інше — кон'юнктивіт, озноб (може виникати при струминному введенні, тому препарат рекомендовано вводити повільно, протягом 10–15 хв).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність і період лактації; тяжкі захворювання СС системи (включаючи нестабільні та неконтрольовані СС захворювання протягом останніх 6 місяців); тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) з проведенням гемодіалізу; тяжка печінкова недостатність (некомпенсований цироз печінки); гемоглобінопатія (наприклад, таласемія, серпоподібно-клітинна анемія), дитячий та юнацький вік (до 18 років).

Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій, 100 мг/мл по 12 мл у фл., капс. по 0,1 г, по 0,2 г, по 0,4 г, табл., вкриті оболонкою, по 0,2 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва

І. Рибарин, ТОВ «Фарма Старт»

ІІ. Віразол, «ICN Switzerland» AG для «ICN Pharmaceuticals Switzerland» AG, Швейцарія

Веро-рибавірин, ЗАТ «Верофарм», Російська Федерація

Гепавірин, «Pharmascience Inc.», Канада

Копегус, «Hoffmann-La Roche Inc.» для «F. Hoffmann-La Roche Ltd», США/Швейцарія

Ребетол®, «Schering-Plough Products»; «Schering-Plough Labo N.V.»власні філі «Schering-Plough Corporation»; «Laboratoires Macors»; «Schering-Plough Labo N.V.» власні філії «Sсhering-Plough Corporation», Пуерто-Ріко

Рибавін, «Lupin Ltd», Індія

Рибавірин Медуна, «Meduna Arzneimittel GmbH» для «Medico GmbH», Німеччина

Рибавірин Рош, «Genovate Biotechnology Co. Ltd HsinChu» (за ліцензією «F.Hoffmann-La Roche Ltd», Швейцарія), Тайвань

Рибамідил, ЗАТ «Біофарма», Російська Федерація

Триворин, «Lemery S.A. de S.V.» для «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd», Мексика/ Ізраїль

«Середні добові дози антибіотиків для дітей»

(Додаток 1 до розділу «Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби»)

МНН

Внутрішнє застосування

Парентеральне застосування

Пеніциліни

Аксицилін

добова доза препарату для дітей становить 30–60 мг/кг, розділена на 2–3 прийоми; інфекції тяжкого перебігу — доза може бути збільшена: дітям — 60 мг/кг/добу, розділених на три прийоми

 

Ампіцилін

30–50 мг/кг 4 р/добу за 1 год до прийому їжі

в/в, в/м 50–100 мг/кг 4 р/добу;

при менінгіті — 200–300 мг/кг

Бензатинбензилпеніцилін

 

в/м одноразово 1,2 млн МО; для профілактики ревматичної гарячки —

600 тис — 1 млн МО 1 раз на місяць в/м

Бензатин бензилпеніцилін

 

в/в, в/м 50–100 МО/кг 4 р/добу; при менінгіті, ендокардиті — 200–500 МО/кг

6 р/добу

Бензатинфеноксиметилпеніцилін

добові дози 50 000–100 000/кг 2–3 р/добу

 

Біцилін-3

 

в/м одноразово 1,2 млн МО

Біцилін-5

 

в/м одноразово 1,5 млн МО

Оксацилін

40–60 мг/кг 3–4 р/добу за 1 год до прийому їжі

недоношеним дітям та новонародженим призначають по 6,25 мг/кг кожні 6 год; дітям з вагою тіла до 40 кг — по 12,5–25 мг/кг кожні 6 год

Феноксиметилпеніцилін

до 1 року добова доза 20–30 мг/кг, від 1 року до 6 років — 15–30 мг/кг, від 6 до 12 років — 10–20 мг/кг 3–4 р/добу

 

Аксицилін/клавуланат

молодше 12 років або при вазі тіла менше
40 кг 20–40 мг/кг/добу* в 3 прийоми під час їди, 25–45 мг/кг/добу в 2 прийоми

молодше 12 років в/в недоношеним та новонародженим 60 мг/кг/добу в 2 введення; в постперинатальному періоді і до 3 місяців 90 мг/кг/добу в 3 введення

Цефалоспорини

Цефазолін

 

в/м, в/в від 1 року 20–50 мг/кг

на 3–4 р/добу, при тяжких інфекціях

до 100 мг/кг/добу

Цефадроксил

25–50 мг/кг/день (при остеомієліті і септичному артриті — 50 мг/кг/день) 2 р/добу або за один прийом (при фарингіті, тонзиліті та імпетиго)

 

Цефалексин

Вік молодше 3 років — протипоказаний;

при масі тіла менше 40 кг добова доза 25–

50 мг/кг в 4 прийоми, МПД — 0,1 мг/кг/добу; вік від 9 до 12 років та масі тіла більше

40 кг — по 1 г/добу

 

Цефамандол

 

в/м, в/в 50–100 мг/кг (при тяжких інфекціях — до 150 мг/кг) 3–6 р/добу

Цефепім

 

від 1 до 2 місяців — тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг 2–3 р/добу;
діти від 2 місяців — 50 мг/кг 2 р/добу (при фебрильній нейтропенії та бактеріальному менінгіті — 3 р/добу)

Цефіксим

молодше 2 років 8 мг/кг/день 1–2 р/добу;

2–4 роки — 5 мл/день, 5–8 років —

10 мл/день, 9–12 років — 15 мл/день

 

Цефоперазон

 

в/в, в/м 50–100 мг/кг 2–3 р/добу

Цефотаксим

 

з масою тіла до 50 кг 50–100 мг/кг

3–4 р/добу в/м або в/в; при тяжких інфекціях, в тому числі менінгіті, добову дозу подвоюють; для недоношених дітей МПД — не вище 50 мг/кг

Цефподоксим

старше 6 років 10 мг/кг (МПД — 400 мг)

у 2 прийоми

 

Цефтазидим

 

в/м, в/в добова доза 30–100 мг/кг

2–3 р/добу; при менінгіті — МПД
200 мг/кг/добу

Цефтибутен

9 мг/кг/добу (МПД — 400 мг/добу) в 1–2 прийоми до або після їжі

 

Цефтріаксон

 

в/в, в/м недоношеним дітям добова доза

20–50 мг/кг маси тіла, для дітей від 2 тижнів до 12 років — 20–80 мг/кг 1 р/добу; лікування починати з дози 100 мг/кг

(але не більше 4000 мг) 1 р/добу

Цефокситин

для дітей молодше 2 років рекомендована доза становить 8 мг/кг/день на один прийом або розділити на 2 рівні дози, які приймають кожні 12 год; для дітей 2–4 років — 5 мл/день, 5–8 років — 10 мл/день, 9–12 років — 15 мл/день; для дітей з масою тіла більше 50 кг та старше 12 років рекомендованою є доза для дорослих

 

Цефуроксим

 

в/в, в/м 50–100 мг/кг в 3 прийоми; при менінгіті — немовлята та діти: 150–
250 мг/кг/добу в/в, розділені на 3 або
4 дози; новонароджені —
МПД 100 мг/кг/добу в/ в

Карбапенеми

Іміпенем

 

в/в 15–25 мг/кг в 3–4 прийоми

Меропенем

 

від 3 місяців до 12 років рекомендована доза — 10–20 мг/кг в 3 прийоми в/в

Тетрацикліни

Доксициклін

старше 8 років з масою тіла до 45 кг —
4,4 мг/кг маси тіла у 1–2 прийоми в перший день лікування, в наступні дні — 2,2 мг/кг у 1–2 прийоми

старше 8 років з масою тіла до 45 кг
4,4 мг/кг маси тіла у 1–2 прийоми

Тетрациклін

старше 8 років 12,5–25 мг/кг у 2 прийоми

 

Метациклін

вік старше 8 років 7,5–10 мг/кг/добу

 

Аміноглікозиди

Амікацин

 

в/в, в/м 15–20 мг/кг в 1–2 введення;

при менінгіті — 20–30 мг/кг в 3 прийоми

Гентаміцин

 

в/в, в/м 3–5 мг/кг в 1–2 введення; при менінгіті — 7,5 мг/кг в 3 прийоми

Канаміцин

 

дітям до 1 року при інфекціях нетуберку-льозної етіології (у виняткових випадках) у середній добовій дозі 0,1 г; з 1 року до 5 років — 0,1–0,3 г; старшим 5 років — 0,3–0,5 г; МПД — 15 мг/кг, кратність введення — 2–3 р/добу курсом лікування — 5–7 днів; при туберкульозі — дітям — 15 мг/кг 1 р/добу

Неоміцин

недоношені діти — 7,5 мг/кг 2 р/добу; немовлятам вводиться навантажувальна доза
10 мг/кг, а потім по 7,5 мг/кг кожні 12 год

 

Нетилміцин

 

в/м, в/в 4–7,5 мг/кг в 1–2 прийоми

Стрептоміцин

 

в/м, в/в 15 мг/кг в 1 прийом; при туберкульозі — 20 мг/кг 2 рази на тиждень

Тобраміцин

 

в/м, в/в 3–5 мг/кг в 1–2 прийоми; при менінгіті — 7,5 мг/кг в 3 прийоми

Макроліди

Азитроміцин

3-денний курс: 10 мг/кг 1 р/добу або 5-денний курс: 10 мг/кг в перший день, а потім
по 5 мг/кг

 

Джозаміцин

30–50 мг/кг в 3 прийоми за 1 год до їжі

 

Еритроміцин

40–50 мг/кг в 3–4 прийоми

в/в 40–50 мг/кг в 3–4 прийоми

Кларитроміцин

старше 6 місяців: 5 мг/кг в 2 прийоми незалежно від їжі

 

Мідекаміцин

30–50 мг/кг в 2–3 прийоми за 1 год до їжі

 

Рокситроміцин

5–8 мг/кг в 2 прийоми за 15 хв до прийому їжі

 

Спіраміцин

діти вагою більше 20 кг 1,5 млн на кожні 10 кг ваги тіла на добу в 2–3 прийоми; при менінгіті 75 000 2 р/добу протягом 5 днів

в/в протипоказаний дітям

Лінкозаміди

Кліндаміцин

10–25 мг/кг в 3–4 прийоми незалежно від їжі

в/м, в/в 20–40 мг/кг в 3–4 прийоми

Лінкоміцин

30–60 мг/кг в 3–4 прийоми за 1 год до прийому їжі

в/м, в/в 10–20 мг/кг в 2 прийоми

Глікопептиди

Ванкоміцин

 

в/в краплинно старше 7 днів життя — початкова доза 15 мг/кг, потім по 10 мг/кг
2 р/добу; до 1 місяця — 30 мг/кг у 3 прийоми; старше 1 місяця — 40 мг/кг у 4 прийоми

Оксазолідинони

Лінезолід

10 мг/кг у 3 прийоми незалежно від прийому їжі

 

Інші антибіотики

Хлорамфенікол

старше 1 року — 50–75 мг/кг у 4 прийоми незалежно від прийому їжі

в/в 50–75 мг/кг у 4 прийоми; при менінгіті — 75–100 мг/кг/добу

Фосфоміцин

 

дітям старше 5 років — добова доза для дітей 50–80 мг/кг маси тіла, розподілена на 2–3 введення

Тіамфенікол

 

дітям до 2 років — в/м по 125 мг 2 р/добу, 3–6 років — по 250 мг 2 р/добу, 7–12 ро-
ків — по 250 мг 3 р/добу

Нітроімідазоли

Метронідазол

 

вік до 12 років 7,5 мг/кг 3 р/добу в/в повільно з швидкістю 5 мг/хв

Тинідазол

вік старше 3 років 50–75 мг/кг одноразово

 

Орнідазол

з масою тіла до 35 кг добова доза 20–40 мг/кг;
при амебній дизентерії: діти вагою
до 15 кг — 0,5 г один прийом, до 25 кг — 1 г на один прийом, до 35 кг — 1,5 г на один прийом; при лямбліозі: дітям з масою тіла менше 35 кг — одноразовий прийом дози 40 мг/кг маси тіла на добу

при в/в введенні добова доза — 20–
30 мг/кг/добу

Сульфаніламіди і триметоприм

Ко-триксазол

width=td valign=

старше 2 місяців: 6–8 мг/добу** в 2 прийоми незалежно від прийому їжі; для профілактики пневцистної пневмонії — 10 мг/кг/добу в 2 прийоми по 3 дні кожен тиждень

віком старше 2 місяців: при тяжких інфекціях, включаючи пневцистну пневнію, менінгіт — в/в 15–20 мг/кг* в 3–4 прийоми

Сульфадимідин

старше 2 місяців 100–200 мг/кг у 4–6 прийомів за 1 год до прийому їжі

 

Хінолони

Налідоксова кислота

старше 3 місяців 55 мг/кг в 4 прийоми після прийому їжі

 

Ципрофлоксацин

за життєвими показаннями 10–15 мг/кг в 2 прийоми незалежно від прийому їжі; при легеневій формі сибірської виразки профілактика та лікування — 15 мг/кг

2 р/добу незалежно від прийому їжі

за життєвими показаннями в/в

7,5–10 мг/кг/добу в 2 прийоми

Нітрофурани

Нітрофурантоїн

5–7 мг/кг в 4 прийоми під час або після прийому їжі

 

Фуразолідон

6–7 мг/кг/добу в 4 прийоми після прийому їжі

 

Протитуберкульозні засоби

Етамбутол

15–25 мг/кг/добу в 1 прийом

 

Етіонамід

старше 14 років 15–20 мг/кг/добу в 1–3 прийоми

 

Ізоніазид

лікування 5–15 мг/кг/добу у 1–2 прийоми, МПД — 500 мг

в/м, в/в, інгаляційно, внутрішньо кавернозно починаючи з підліткового віку (дози для дорослих)

Капреоміцин

 

в/м 15–30 мг/кг/добу в 1 прийом

Піразинамід

20–40 мг/кг/добу в 1 прийом

 

Протіонамід

15–20 мг/кг/добу в 1–3 прийоми

 

Рифампіцин

10–20 мг/кг/добу в 1–2 прийоми

в/в краплино 10–20 мг/кг/добу в 1 прийом

Стрептоміцин

 

в/м 20 мг/кг/добу в 1 прийом

Циклосерин

10–20 мг/кг/ в 2 прийоми

 

242/td


Similar articles

Antibiotic Resistance in Nephrological Practice
Authors: Таран О.І.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

"Kidneys" Том 6, №1, 2017
Date: 2017.03.10
Categories: Nephrology
Sections: Specialist manual
Authors: О.В. Большова, О.Я. Самсон Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України
International journal of endocrinology 2(4) 2006
Date: 2008.02.07
Categories: Endocrinology
Sections: Specialist manual

Back to issue