Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology 1(19) 2009

Back to issue

Від редактора

Минулий 2008 рік ознаменувався Міжнародним форумом «Об’єднатися для боротьби з діабетом!», що відбувся в Москві 27 листопада за участю понад 300 делегатів із багатьох країн світу, керівників Міжнародної діабетичної федерації. З особливою увагою учасники форуму зустріли виступ Кофі Аннана, який посідав пост Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй у той час, коли в грудні 2006 року була прийнята за його особистої участі спеціальна резолюція ООН з цукрового діабету. Як зазначив лауреат Нобелівської премії К. Аннан, у світі люди все ще мало знають про це грізне захворювання. Ми пам’ятаємо крикливі заголовки статей у світовій пресі з приводу пташиного грипу, що, за статистикою, забрав життя у… 245 людей на Землі. Порівняйте ці цифри з масштабами смертності від цукрового діабету — 3 мільйони мешканців планети лише в минулому році! Недостатня поінформованість суспільства про цукровий діабет не дає можливості здійснювати своєчасну діагностику хвороби і розвивати програми раннього скринінгу. Тобто діабет відомий як «мовчазна епідемія»; це прихована загроза, яка до пори до часу не є очевидною. Але саме наполеглива боротьба з цією загрозою повинна стати пріоритетом у всьому світі, — підкреслив К. Аннан. Безумовно, слід вивести тему діабету на «відкриту зону», слід інформувати населення про необхідність турбуватися про своє здоров’я для того, щоб знати, як захищатися від видимого ворога, як уникнути ризиків, пов’язаних із неправильним способом життя. Можливі неминучі фатальні наслідки, якщо ігнорувати фактори ризику. Звісно, що це не ті завдання, які можна покладати лише на уряди або медичні товариства. Ми повинні діяти разом із широкою громадськістю. Це битва, яку ми не можемо дозволити собі програти, — зауважив К. Аннан. Надто довго ми розглядали здоров’я просто як дар Божий, лише втрачаючи його, починаємо розуміти: це право, за яке необхідно боротися.

Резолюція ООН із цукрового діабету — це мандат на отримання доступу для всіх людей до профілактики та лікування цього соціально значущого захворювання. Слід діяти і на найвищому рівні, і на рівні неурядових організацій, залучати фармацевтичні компанії, різні фонди, родини. Люди чекають на стимул, прагнуть змін, і вони готові приєднатися до боротьби з діабетом.

Неподалік від місця проведення форуму, у самому центрі Москви, перехожі з подивом розглядали гігантський трейлер — «Мобільний діабет-центр», що здійснив упродовж останніх 5 років експедиції в регіони Російської Федерації з метою раннього виявлення цукрового діабету. Учасники форуму ухвалили резолюцію, охарактеризовану головним ендокринологом РФ академіком І.І. Дєдовим як «прапор, здатний об’єднати нас усіх». У ній констатується, що ситуація із захворюваністю на цукровий діабет продовжує залишатися вкрай напруженою, частота діабету в популяції перевищує 2 % за звертаннями. Однак, за даними контрольних епідеміологічних досліджень і результатами проведеної в Росії в рамках національного проекту «Здоров’я» диспансеризації працездатного населення, поширеність «неврахованого» цукрового діабету досягає 7 %. При збільшенні числа хворих зростатимуть як прямі видатки на їх лікування і підтримку, так і непрямі видатки для економіки країни. Враховуючи глобальні ризики епідемії діабету, у резолюції міститься заклик до керівництва країн, професійних товариств ендокринологів, громадських організацій, засобів масової інформації і всього суспільства включитися в діяльність із розв’язання проблеми цукрового діабету. Лише об’єднавши зусилля, можна ефективно протидіяти зростанню частоти ускладнень цукрового діабету і поліпшити якість життя мільйонів наших співвітчизників, які живуть із цією недугою.

Слід посилити мотивацію хворих, їх навчання, адже відповідальність за профілактику і власне лікування покладається все ж таки на самого пацієнта. Лише при відповідному самоконтролі може йтися про ефективне управління діабетом. А на сьогодні в багатьох закладах нелегко потрапити на прийом до ендокринолога, до того ж навантаження на останніх сягає 50 осіб на день.

14 листопада 2008 року, у Всесвітній день діабету, на Раді керівників урядів країн СНД була підписана угода «Про співпрацю держав — учасників СНД у боротьбі з ростом захворюваності на цукровий діабет». Сподіваємося, що угода прискорить прийняття нормативних актів стосовно цукрового діабету в Україні. Найголовніше — це забезпечити конституційне право кожного пацієнта на отримання якісної та ефективної медичної допомоги за місцем проживання. Поки що це право реалізується скоріше на папері. Мабуть, слід реально підвищити зарплату лікарям, а також усі медики повинні отримати статус держслужбовців.

Насамперед слід сприяти поширенню передового досвіду в лікуванні діабету, а також розробляти відповідну законодавчу базу. Для цього необхідно: сконцентрувати зусилля на інформуванні населення стосовно факторів ризику цукрового діабету, методів його ранньої діагностики і профілактики; здійснювати активну пропаганду здорового способу життя; запровадити систему ранньої діагностики цукрового діабету, що включає обов’язкове щорічне дослідження крові на цукор у всіх осіб віком понад 40 років; реалізувати програму гарантованого державного медикаментозного забезпечення хворих на цукровий діабет із бюджетних коштів; забезпечити високу доступність медичної допомоги хворим на цукровий діабет відповідно до медичних стандартів; створити у всіх областях України регіональні ендокринологічні (діабетологічні) центри з відділеннями судинних ускладнень, діагностичними лабораторіями з сучасним обладнанням; удосконалити законодавчу базу допомоги хворим на цукровий діабет.

Проте 2009 рік буде роком значних випробувань. Фінансово-економічні процеси, що відбуваються у світі, стан вітчизняної економіки не дають підстав для надто оптимістичних прогнозів. Майбутнє й надалі видається доволі туманним. Незначною втіхою є факт, що всі ми, як кажуть, перебуваємо в одному човні.

Закликаю вас, шановні читачі, цінувати те, що маємо, і не сумувати за тим, чого поки що бракує. Знайдіть час для тих, кого кохаєте, хто допомагає вам у житті! Дякую за те, що підтримуєте й обираєте «Міжнародний ендокринологічний журнал»!

З північних схилів Заілійського Алатау,
що поблизу Алмати, з найкращими
побажаннями, головний редактор
професор Володимир Іванович Паньків



Back to issue