Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

 

"News of medicine and pharmacy" 7(278) 2009

Back to issue

Про затвердження Формулярного довідника з використання лікарських засобів в пульмонології при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Закінчення. Початок у № 18(259)

Міністерство охорони здоров''я України
Наказ

№ 513 від 05.09.2008
м. Київ
Про затвердження Формулярного довідника з використання лікарських засобів
в пульмонології при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів

Закінчення. Початок у № 18(259)

7. Протикашльові препарати

Кашель — частий симптом у клінічній практиці, він турбує пацієнтів не тільки з пульмонологічною патологією, але і при гастроезофагеальних розладах, синдромі постназального стікання тощо. У зв’язку з тим, що кашель є важливим захисним актом, який необхідний для евакуації мокротиння з трахеобронхіального дерева, застосування протикашльових засобів повинно бути виваженим. Не слід пригнічувати кашель у пацієнтів з бронхіальною гіперсекрецією, ретенція слизу може бути загрозливою у пацієнтів з хронічним бронхітом та бронхоектазами. Як правило, протикашльові засоби показані у випадках, коли нічний кашель порушує сон та відпочинок хворого, або якщо денні напади сухого кашлю виснажують пацієнта, а також як симптоматична терапія у пацієнтів з онко­патологією.

Протикашльові препарати розділяються:
— Наркотичні протикашльові засоби.
— Ненаркотичні протикашльові засоби.
— Комбіновані протикашльові засоби.

7.1. Наркотичні протикашльові засоби

Наркотичні засоби пригнічуть кашльовий центр, вони досить ефективні, але мають обмежене застосування через здатність пригнічувати дихальний центр, ризик розвитку медикаментозної залежності, порушення функції тазових органів та інших небажаних ефектів. Агоністи опіоїдних рецепторів виявляють центральну протикашльову дію (за рахунок пригнічення збудливості кашльового центру). Найвідоміший представник групи — кодеїн — в Україні станом на 14.04.08 р. зареєстрований тільки у складі комбінованого препарату. Наведена формулярна стаття стосується комбінованого препарату Кодетерп.

— Кодетерп (Сodеterp)*, **

Фармакотерапевтична група: R05FA02 — засоби, що застосовуються при кашлі та застудних захворюваннях. Похідні опію та експекторанти.

Основна фармакотерапевтична дія: протикашльовий засіб.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при пероральному застосуванні абсорбуються з ШКТ; ліпофільний, швидко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр; накопичується в жировій тканині, менше — в легенях, печінці, нирках і селезінці; максимальна дія спостерігається через 30–60 хв і триває протягом 2–6 год; виводиться у вигляді метаболітів із сечею, частково — з жовчю; T1/2 становить 3 год.

Показання для застосування ЛЗ: кашель різної етіології (бронхіт, емфізема ).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо дорослим і дітям старше 12 років призначають по 8 мг 2—3 р/добу; дітям від 2 до 5 років — по 2—4 мг 2 р/добу; дітям від 5 до 10 років — від 4 до 8 мг 3 р/добу; дітям від 10 до 12 років — по 8 мг 1—3 р/добу; тривалість лікування — 5 діб, у виняткових випадках термін лікування можете збільшити.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: сонливість і шлунково-кишкові розлади (біль у надчеревній ділянці, нудота, блювання, запор), брадикардія, аритмії, гіпотензія, алергічні реакції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, легенева недостатність, пневмонія, БА, алкоголізм, виражена гіпотензія, аритмії, епілепсія, ЧМТ, тяжкі захворювання печінки і нирок; не рекомендується застосовувати препарат вагітним, у період годування груддю, дітям до 2 років.

Форми випуску ЛЗ: табл.,1 табл. містить кодеїну — 8,0 мг, терпінгідрату — 250,0 мг, натрію гідрокарбонату — 250,0 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва:

І. Кодетерп, Харківське державне фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

7.2. Ненаркотичні протикашльові засоби

Ненаркотичні протикашльові засоби здійснюють протикашльову дію через вибірковий вплив на рівні кашльових нервових центрів, не пригнічують дихального центру, не чинять снодійного впливу. Також ці препарати виявляють місцевоанестезуючу дію: знижують збудливість периферичних сенсорних рецепторів.

— Бутамірат (Вutamirate)

Фармакотерапевтична група: R05D B13 — протикашльові засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: ненаркотичний протикашльовий засіб.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: протикашльовий засіб з центральною дією; спричиняє неспецифічний антихолінергічний та бронхоспазмолітичний ефекти, що полегшує дихальну функцію, не спричиняє ефекту звикання або залежності; швидко абсорбується і надалі повністю гідролізується до 2-фенілмасляної кислоти та діетиламіноетоксіетанолу; вплив їжі на біодоступність не підтверджений; лінійна залежність між біодоступністю і дозою невідома; 2-фенілмасляна кислота та диетиламіноетоксіетанол мають протикашльову активність; майже 95 % 2-фенілмасляної кислоти зв’язується з білками плазми; метаболіти виводяться головним чином нирками; T1/2 — від 6 до 26 год (максимальна величина — 41 год); немає доказів впливу порушень функцій печінки і нирок на фармакокінетичні параметри.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування кашлю різного походження.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі по 1 табл. 2–3 р/добу; діти старше 12 років — по 1 табл. 1–2 р/добу; табл. слід приймати перед або одразу після їди; крап. — разова доза залежить від віку дитини і становить: дітям від 2 місяців до 1 року — по 10 крап. 4 р/добу; від 1 до 3 років — по 15 крап. 4 р/добу; від 3 років і старше — по 25 крап. 4 р/добу; сироп — дітям від 3 до 6 років — по 5 мл 3 р/добу; від 6 до 12 років — по 10 мл 3 р/добу; від 12 років і старше — по 15 мл 3 р/добу, дорослим — по 15 мл 4 р/добу; максимальний курс лікування не повинен перевищувати 1 тиждень.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: рідко можливі сонливість, нудота, діарея, висипання на шкірі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до активної або допоміжних речовин препарату.

Форми випуску ЛЗ: сироп, 5 мг/5 мл по 200 мл у фл., та по 1,5 мг/мл по 200 мл у фл., табл., вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг, краплі для перорального застосування для дітей, 5 мг/мл по 20 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30 °С; термін придатності — 5 років.

Торгова назва:

ІІ. Панатус Форте, «KRKA d.d., Novo mesto», Словенія
Синекод, «Novartis Consumer Health S.A.», Швейцарія

— Глауцин (Glaucine)

Фармакотерапевтична група: R05DB28 — протикашльові засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: протикашльовий засіб.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: алкалоїд з рослини Glaucinum flavum (Мачок жовтий), який пригнічує центр кашлю; на відміну від кодеїну не впливає на центр дихання і не спричиняє медикаментозної залежності; не впливає на моторику кишечнику, виявляє незначну спазмолітичну дію, може спричинити зниження АТ; має деяку протизапальну дію; при пероральному застосуванні швидко резорбується з ШКТ; Смакс досягається приблизно через 1,5 год; метаболізується в печінці і виводиться переважно із сечею.

Показання для застосування ЛЗ: застосовується при сухому кашлі різної етіології: інфекційно-запальних захворюваннях ВДШ, деяких захворюваннях легенів (г. і хр. бронхіт, пневмонія, силікоз, туберкульоз), інфекційних захворюваннях (коклюш, грип).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають внутрішньо після їжі; разова доза для дорослих становить 40 мг, добова — 80–120 мг; у більш тяжких випадках разову дозу можна збільшити до 80 мг; максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг; разова доза для дітей старше 4 років становить 10 мг, добова — 20–30 мг; для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно зменшити дозу препарату або збільшити інтервал між прийомами; тривалість курсу лікування визначається тяжкістю та перебігом захворювання.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: зрідка при застосуванні високих разових доз (приблизно 80 мг) може виникнути запаморочення, нудота, слабкість, зниження АТ; АР у вигляді свербежу або висипань.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; артеріальна гіпотензія і інфаркт міокарда; діти до 4-річного віку.

Форми випуску ЛЗ: драже по 0,01 г, по 0,04 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Глаувент, «Sopharma» JSC, Болгарія

— Декстрометорфан (Dextromethorphan)*

Фармакотерапевтична группа: R05D B09 — протикашльові засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: ненаркотичні протикашльові препарати.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: ненаркотичний депресант кашлю; діє на кашльовий центр, розташований в довгастому мозку, й підвищує поріг чутливості до кашлю; протикашльова дія еквівалентна дії кодеїну; немає аналгетичної або наркотичної дії; у терапевтичних дозах не пригнічує циліарну активність; повністю абсорбується в ШКТ та його дія починає проявлятися через 15—30 хв; тривалість дії після перорального прийому становить 3–6 год; метаболізується у першу чергу ферментами печінки, піддаючись О-деметиляції, N-деметиляції і частковому зв’язуванню із глюкуроновою кислотою та сульфатами; Смакс настає через 2 год; T1/2 становить 6,5 год; при цьому рівень метаболізованих форм у відсотковому відношенні завжди перевищує рівень вихідного декстрометорфану; до 45 % декстрометорфану може екскретуватися з сечею, зберігаючи широку варіабельність у показниках екскреції між окремими формами у різних пацієнтів.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування сухого виснажливого кашлю.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: препарат призначають дорослим та дітям старше 14 років по 1 табл. 4—6 р/добу; максимальна добова доза — 120 мг/добу (8 табл.); курс лікування становить 1 тиждень, максимальний курс лікування становить 2 тижня; при хр. захворюваннях курс лікування може бути подовжений до 4—5 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: в’ялість, сонливість, нудота, запаморочення, кропив’янка, м’язовий тремор, тахікардія, дуже рідко — АР (набряк Квінке), задишка, пітливість, зниження АТ).

Протипоказання до застосування ЛЗ: БА, хр. обструктивний бронхіт, пневмонія, емфізема легень, дихальна недостатність або пригнічення дихання, підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, вагітність та годування груддю, епілепсія, вік молодше 14 років.

Форми випуску ЛЗ: табл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: Зберігати у сухому, місці при t° не вище 25 °С. Термін придатності — 2,5 роки.

Торгова назва:

ІІ. Стопекс, «Walmark a.s.», Чеська Республіка.

— Леводропризин (Levodropropizine)

Фармакотерапевтична группа: R05D B27 — протикашльові засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: ненаркотичні протикашльові препарати.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має переважно периферичну дію на трахеобронхіальне дерево; після перорального застосування швидко поглинається і розподіляється; зв’язування з білками плазми незначне (11–14 %); T1/2 становить приблизно 1–2 год; виділення в першу чергу відбувається з сечею у незміненому вигляді, а також у формі метаболітів.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування сухого кашлю при таких захворюваннях і станах, як фарингіт, ларингіт і трахеїт, грип, бронхопневмонія, хр. обструктивний бронхіт, БА, емфізема легень.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і дітям старше 12 років призначають 20 крап. (еквівалентно 1 мл або 60 мг) до 3 р/добу з проміжками не менше 6 год; дітям старше 2 років дозування становить 1 мг/кг маси тіла до 3 р/добу, загальна добова доза 3 мг/кг; кожна крапля містить 3 мг леводропропізину; крап. бажано розвести у 1/2 склянки води; лікарську форму сироп дорослим і дітям старше 12 років призначають одну мірну склянку, яка містить 10 мл (еквівалент 60 мг), до 3 р/добу з проміжками не менше 6 год; дітям старше 2 років — 1 мг/кг маси тіла 3 р/добу, загальна добова доза — 3 мг/кг; для зручності можна використовувати такі дози — дітям з масою тіла 10–20 кг призначають по 3 мл до 3 р/добу; дітям з масою тіла 20–30 кг призначають по 5 мл до 3 р/добу; препарат слід приймати у перервах між їжею; тривалість лікування не повинна перевищувати 7 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ — нудота, блювання, печія, відчуття дискомфорту у шлунку, діарея; ЦНС — втомлюваність, сонливість, запаморочення, головний біль; серцево-судинна система — прискорене серцебиття; АР — висипання на шкірі спостерігались у поодиноких випадках.

Протипоказання до застосування ЛЗ: відома або можлива наявність у пацієнта підвищеної чутливості до даного препарату; надмірне виділення мокротиння; зниження мукоциліарної функції (с-м Картагенера, циліарна дискінезія); виражені порушення функції печінки; періоди вагітності та лактації; діти до 2 років.

Форми випуску ЛЗ: сироп, 60 мг/10 мл по 60 мл, 120 мл у фл., краплі, 60 мг/1 мл по 15 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30°С; термін придатності — 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Левопронт, «Dompe Pharmaceutici S.p.A.» для «Heinrich Mack Nachf. GmbH & Co.KG», Італія/Німеччина
Рапітус, «Macleods Pharmaceuticals Limited», Індія

— Окселадин (Оxeladin)

Фармакотерапевтична група: R05D В09 — протикашльові засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: ненаркотичні протикашльові препарати.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має протикашльову дію, здійснює свій вибірковий вплив на рівні кашльових нервових центрів; у дозі, необхідній для здійснення протикашльової дії, він не пригнічує дихального центру, а має слабовиражений ефект нормалізації дихання, не чинить снодійного впливу; Смакс досягається між 4 та 6 год, потім препарат ще знаходиться у кров’яному руслі протягом 4 год.

Показання для застосування ЛЗ: кашель під час грипу, ринофарингітів, трахеїтів, бронхопневмоній, коклюшу та кору; спазматичний та рефлекторний кашель; кашель при подразненні слизової оболонки.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих — по 1 капс. 2–3 р/добу; сироп призначають дорослим по 2–5 мірні л. на добу у 2–3 прийоми; дітям від 2,5 років до 4 років — по 1–2 мірні л. на добу, або по 1 мірній л. сиропу із розрахунку на 10 кг маси тіла у 2 прийоми; від 4 до 15 років — по 2–3 мірні л. на добу у 2–3 прийоми; лікування повинно бути короткочасним (2–3 дні).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: не виявлена.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: капсули пролонгованої дії по 0,04 г, сироп, 10 мг/5 мл по 125 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності — 3 роки; після розкриття фл. зберігається у вищезгаданих умовах протягом усього терміну придатності.

Торгова назва:

ІІ. Пакселадин, «Beaufour-Ipsen International» на заводі «Beaufour-Ipsen Industrie», Франція

— Преноксдіазин (Рrenoxdiazine)*, **

Фармакотерапевтична група: R05D B18 — протикашльові засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: ненаркотичні протикашльові препарати.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: синтетичний протикашльовий засіб периферичної дії; виявляє місцевоанестезуючу дію: знижує збудливість периферичних сенсорних рецепторів; виявляє пряму спазмолітичну дію, попереджує розвиток бронхоспазму; центральна дія виражена слабо: пригнічує кашльовий центр, не пригнічуючи дихання; швидко та добре абсорбується зі шлунка; Смакс досягається через 30 хв після прийому, терапевтичний рівень в плазмі спостерігається протягом 6–8 год; за перший час після прийому 55–59 % препарату зв’язується з білками плазми; метаболізується в печінці, 30 % виділяється в незмінному вигляді; знайдені 4 метаболіти преноксдіазину; T1/2 становить 2,6 год; важливу роль у метаболізмі відіграє секреція жовчі; за 24 год 93 % прийнятої дози виводиться з організму, 50 % виділяється з калом і 50 % — із сечею.

Показання для застосування ЛЗ: г. або хр. кашель, головним чином непродуктивний, будь-якого походження; г. та хр. бронхіт, грип, пневмонія, емфізема, нічний кашель у пацієнтів з серцевою недостатністю, підготовка пацієнтів до бронхоскопічних або бронхографічних досліджень.

Спосіб застосування та дози: табл. треба приймати цілими, не розжовуючи, інакше препарат може викликати тимчасове оніміння, нечутливість слизової оболонки рота; середня доза для дорослих — 1 табл. (100 мг) 3–4 р/добу, у більш складних випадках доза може бути збільшена до 2 табл. (200 мг) 3–4 р/добу або до 3 табл. (300 мг) 3 р/добу; максимальна одноразова доза для дорослих становить 3 табл., максимальна добова доза — 9 табл.; середня доза для дітей старше 6 років у залежності від віку та маси тіла, відповідно нижча: по 25–50 мг 3 або 4 р/добу (по 1/4–1/2 табл. 3–4 р/добу); максимальна одноразова доза для дітей становить 1 табл., максимальна добова доза — 2 табл.; при підготовці до бронхоскопії: препарат у дозі в 0,9–3,8 мг/кг маси тіла призначають у комбінації з 0,5–1 мг атропіну за год до початку проведення процедури.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сухість у роті та горлі, АР (шкірний висип і ангіоневротичний набряк); ШКТ — біль у шлунку, схильність до запорів; при застосуванні доз, вище максимальних рекомендованих, можуть спостерігатися легкий седативний ефект і стомлюваність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: захворювання, що супроводжуються підвищеною бронхіальною секрецією, післяопераційні стани (після інгаляційного наркозу); діти молодші 6 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,1 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15–25 °С; термін зберігання — 5 років.

Торгова назва:

ІІ. Лібексин, «CHINOIN» Pharmaceutical and Chemical Works Co.Ltd., Угорщина

7.3. Комбіновані протикашльові засоби

Комбіновані засоби представлені широким розмаїттям препаратів. Крім протикашльового компоненту вони можуть містити бронхолітики, деконгестанти, антигістамінні, протикашльові, жарознижуючі, антисептичні компоненти рослинного, мінерального або хімічного походження. Перелік таких комбінованих ЛЗ подається за торговою назвою:

— АТУСИН (Atussinum)

ІІ. Атусин, 1 табл. містить: декстрометорфану гідроброміду — 0,015 г, аскорбінової кислоти — 0,1 г, ВАТ «Концерн «Стирол» Атусин, ТОВ «Стиролбіофарм»

— Тос-Май (Tos-Mai)**

ІІ. Тос-Май, 1 табл. містить: декстрометорфану гідроброміду — 2,0 мг, бензокаїну — 0,2 мг, гуайяколсульфонату калію — 35,0 мг, бензоату натрію — 15,0 мг, «Laboratorios Alcala Farma S.L.» для СП «Сперко Україна»

— Алекс плюс (Alex plus)

ІІ. Алекс плюс, 1 пастилка містить: терпінгідрату — 2,0 мг, декстрометорфану гідроброміду — 2,0 мг, левоментолу — 0,75 мг), «Glenmark Pharmaceuticals Ltd», Індія

— БРОНХОБРЮ (Bronchobru®)**

ІІ. Бронхобрю, 1 мл сиропу містить: натрiю дитербутилнафталiндисульфонату — 1,0 мг, ефедрину гiдрохлориду — 1,0 мг, натрiю камфосульфонату — 1,0 мг, «Brupharmexport» s.p.r.l., Бельгія

— Бронхолітин (Bronholytin)**

ІІ. Бронхолітин, 5 мл сиропу містять: глауцину гідроброміду — 5.75 мг, ефедрину гідрохлориду — 4.6 мг, «Sopharma» JSC, Болгарія
Бронхолітин® НЕО, 5 мл сиропу містять: глауцину гідроброміду 5,75 мг, псевдоефедрину гідрохлориду 5 мг, «Sopharma» JSC, Болгарія

— Бронхоцин (Bronchocin)**

ІІ. Бронхоцин, 125 мл сиропу містять: глауцину гідроброміду — 0,125 г, ефедрину гідрохлориду — 0,100 г, олії базиліку — 0,125 г, «Balkanpharma-Troyan AD», Болгарія

— Вік Медінайт (Wick Medinait)

ІІ. Вік Медінайт, 10 мл сиропу містять: декстрометорфану гідроброміду — 5,0 мг, доксиламіну сукцинату — 2,5 мг, парацетамолу — 200,0 мг, «Procter & Gamble Manufacturing GmbH» для «Procter & Gamble CEEMEA», Німеччина/Швейцарія

— Вокасепт (Vocasept)**

ІІ. Вокасепт, 5 мл сиропу містять: декстрометорфану — 10,0 мг, хлорфеніраміну малеату — 2,0 мг, фенілефрину гідрохлориду — 5,0 мг, «Makpar International», Індія

— Глікодин (Glycodin)**

ІІ. Глікодин, 5 мл сиропу містять: декстрометорфану — 10,0 мг, терпінгідрату — 10,0 мг, левоментолу — 3,75 мг, «Alembic Limited», Індія

— Комбігрип (Combigrip)**

ІІ. Комбігрип, 5 мл сиропу містять: фенілефрину гідрохлориду — 6,25 мг, хлорфеніраміну малеату — 2,0 мг, декстрометорфану гідроброміду — 10,0 мг, ментолу — 1,14 мг, бромгексину гідрохлориду — 4,0 мг, «Synmedic Laboratories», Індія

— Кофекс (Cofex)

ІІ. Кофекс, 5 мл сиропу містять: хлорфеніраміну малеату — 4,0 мг, кодеїну фосфату — 10,0 мг, «Genom Biotech Pvt.Ltd.», Індія

— Стодаль (Stodal) **

ІІ. Стодал, 100 мл сиропу містять: пульсатили (Pulsatilla) 6СН — 0,95 г, румексу криспус (Rumex crispus) 6СН — 0,95 г, бріонії діоїка (Bryonia dioica) 3СН — 0,091 мг, іпекакуани (Ipecacuanha) 3СН — 0,091 мг, спонгія тоста (Spongia tosta) 3СН — 0,95 г, стикта пульмонарія (Sticta pulmonaria) 3СН — 0,95 г, антимоніуму тартарикум (Antimonium tartaricum) 6СН — 0,95 г, міокардіуму (Myocardium) 6СН — 0,95 г, коккусу какті (Coccus cacti) 3СН — 0,95 г, дрозера МТ (Drosera МТ) — 0,95 г, «Laboratoires Boiron», Франція

— Стоптусин (Stoptussin®)**

ІІ. Стоптусин, 10 мл р-ну містять: дигiдрогенцитрату бутамiрату — 0,04 г, гвайфенезину — 1,0 г, 1 табл. містить: бутамірату дигідрогенцитрату — 4,0 мг, гвайфенезину — 100,0 мг, «IVAX Pharmaceuticals» s.r.o., Чеська Республіка

— Тофф — МД (Toff — MD)

ІІ. Тофф-МД, 1 табл. містить: декстрометорфану гідроброміду 10 мг, фенілефрину гідробро-міду 5 мг, хлорфеніраміну малеату 2, «Panacea Biotec Ltd»,Індія

— Туссин плюс (Tussin Plus)**

ІІ. Туссин Плюс, 5 мл сиропу містять: гуайфенезину — 100,0 мг, декстрометорфану — 10,0 м, «Sagmel Inc.», США

8. Антибіотики

(див. також розділ «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)

При інфекційних загостреннях бронхообструктивних захворювань при призначенні антибактеріальної терапії перевагу слід надавати а/б, що мають високу активність in vitro проти основних ймовірних збудників загострення та низький рівень (до 10 %) набутої резистентності цих збудників в популяції, утворюють високу концентрацію в слизовій оболонці бронхів і бронхіальному секреті, а також у яких доведена висока клінічна ефективність та безпечність за результатами контрольованих досліджень.

При виборі антибактеріальної терапії необхідно орієнтуватися на такі критерії як вік пацієнта, частота загострень впродовж останнього року, наявність супутньої патології та рівень показника ОФВ1.

У хворих молодше 65 років, з частотою загострення ХОЗЛ менше 4 разів на рік, за відсутності супутніх захворювань і ОФВ1 більше 50 % від належного значення основними збудниками є H.influenzae, S.pneumoniae, M.catarrhalis і атипові мікроорганізми. У якості антибіотика вибору рекомендують амінопеніцилін або макролід, або респіраторний фторхінолон для перорального прийому, який призначається при неефективності бета-лактамів і макролідів, або алергії до них.

У пацієнтів старше 65 років, з частотою загострення ХОЗЛ 4 і більше протягом року, з наявністю супутніх захворювань і ОФВ1 в межах 30–50 % від належних значень основними збудниками є H.influenzae, представники сімейства Enterobacteriaceae, а також S.pneumoniae. Тому у якості препаратів вибору повинні застосовуватися захищений амінопеніцилін, або цефалоспорин ІІ покоління, або респіраторний фторхінолон для перорального прийому.

При ОФВ1 менше 30 % від належного значення, частих курсах антибактеріальної терапії (більше 4 разів у рік) і необхідності в постійному прийомі кортикостероїдів причиною загострення ХОЗЛ може бути P.aeruginosae. У зв’язку з цим рекомендується парентеральне застосовування фторхінолону ІІ покоління (ципрофлоксацин) або респіраторного фторхінолону левофлоксацину у високій дозі, або β-лактаму з антисиньогнійною активністю в комбінації з аміноглікозидом.


Similar articles


Back to issue