Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Child`s Health" 6(21) 2009

Back to issue

Уміст свинцю в біосередовищах дітей, хворих на пієлонефрит

Authors: Маркевич В.Е., Лобода А.М., Медичний інститут Сумського державного університету

Categories: Pediatrics/Neonatology

print version


Summary

Стаття присвячена вивченню вмісту токсичного мікроелементу свинцю в біосередовищах (сироватка крові, еритроцити, сеча) дітей, які страждають від гострого та хронічного пієлонефриту. Для визначення рівня свинцю використовували метод атомно-абсорбційної мас-спектрофотометрії. Виявлення свинцю в сечі більш ніж 40 % дітей з інфекційною патологією нирок свідчить про ймовірний взаємозв’язок між його значним умістом в організмі та розвитком патології нирок. Утворення стійких сполук свинцю з гемоглобіном еритроцитів, повільне вивільнення цього мікроелементу з організму може бути одним із факторів, що сприяють розвитку хронічного пієлонефриту. У дітей із гострим перебігом пієлонефриту свинець не накопичується в еритроциті та досить швидко виводиться з організму.


Keywords

пієлонефрит, сеча, сироватка, свинець.

 

Вступ

Одним із головних факторів, що визначають стан здоров''я людини та виникнення різноманітної патології, є навколишнє середовище. Останнім часом всюди зростає частота екологічно обумовленої патології різних органів і систем [1]. Організм дітей більш чутливий до впливу забруднювачів навколишнього середовища. Тому дослідження, присвячені оптимізації діагностичних підходів при різних захворюваннях у дітей, є досить актуальними.

Як дефіцит, так і надлишок низки мікроелементів може сприяти розвитку мікроелементозів. Одним з основних забруднювачів навколишнього середовища є свинець, викиди якого складають близько 400 000 т за рік. Протягом останніх років його викиди збільшуються за рахунок автомобільних вихлопів (тетраетилсвинець), утворення сполук свинцю при виплавці кольорових металів, переробці нафти та ін. [2].

Нирки являють собою один із головних органів, що регулюють та забезпечують систему підтримки гомеостазу людського організму. Саме нирки є одним з основних шляхів елімінації мікроелементів, у тому числі токсичних, з організму людини. Виділення свинцю з нирками сягає 30 мкг на добу, а його надлишок може сприяти розвитку ураження нирок [2].

Мета роботи — дослідити вміст свинцю в біосередовищах (сироватка крові, еритроцити, сеча) дітей із гострим та хронічним пієлонефритом.

 

Матеріали і методи

Уміст мікроелементу свинцю визначався методом атомно-абсорбційної мас-спектрофотометрії на спектрофотометрі С-115М1, оснащеному комп''ютерною приставкою для автоматичного обчислення вмісту мікроелементів у зразку, виробництва НВО Selmi (Україна).

Оскільки екскреція свинцю відбувається переважно (близько 75 %) через нирки, дослідженню підлягала сеча дітей. Виявлення свинцю в сечі є скринінговим методом, позитивний результат обстеження спонукав до вивчення вмісту даного мікроелементу в сироватці крові та еритроцитах. Близько 5 % свинцю в крові зв''язано з трансферином сироватки, у якого він окупує ділянки, що в нормі фіксують залізо. Решта 95 % свинцю утворює сполуки з гемоглобіном еритроцитів [3]. Враховуючи тривалість життя еритроцитів — близько 120 діб, наявність у них свинцю могла свідчити про його негативний вплив протягом останніх 3 місяців життя дитини.

Статистична обробка результатів досліджень здійснювалася за допомогою програми Exсel. Використовувалися методи варіаційної статистики, придатні для медико-біологічних досліджень [4]. Для всіх показників визначали середньоарифметичне (М), похибку середньоарифметичного (m). За допомогою критерію Стьюдента (t) визначали показник вірогідності (Р).

 

Результати та обговорення

Обстежено 30 дітей з гострим пієлонефритом та 12 дітей з хронічним пієлонефритом, які перебували на лікуванні в нефрологічному відділенні Сумської обласної дитячої клінічної лікарні. Вік дітей складав від 3 до 17 років. Групу порівняння становили 40 дітей, які не мали клінічних чи лабораторних ознак патології нирок.

Дослідження вмісту свинцю в сечі дало позитивний результат у 10 дітей (33,3 %) із гострим пієлонефритом, 8 дітей (66,7 %) із хронічним пієлонефритом та у 7 дітей групи порівняння (17,5 %). У решти дітей значимого вмісту свинцю в сечі не було знайдено. Отримані результати наведені в табл. 1.

Виявлення свинцю в сечі значної кількості дітей з інфекційною патологією нирок (18 дітей загалом з 42 (42,86 %) обстежених проти 7 з 40 (17,5 %) дітей групи порівняння) свідчить про ймовірність взаємозв''язку між значним вмістом свинцю в організмі та розвитком патології нирок.

Встановлено, що для дітей із гострим пієлонефритом характерною є дещо вища (в 1,53 раза) екскреція свинцю з сечею. Хронічний перебіг захворювання, навпаки, характеризується повільним виділенням токсичного мікроелементу з організму дитини — його екскреція була дещо нижча (в 1,72 раза, р > 0,05) порівняно зі здоровими дітьми. При цьому виявлено вірогідну різницю у виділенні свинцю між дітьми з гострим та хронічним пієлонефритом. Невелика екскреція свинцю при хронічному пієлонефриті, можливо, пов''язана з утворенням стійких його сполук в організмі дитини, повільним вивільненням із них. Тривалий вплив свинцю може бути одним з факторів хронізації інфекційного процесу в нирках.

Подальше обстеження дітей, які мали високу екскрецію свинцю з сечею, показало, що його вміст у сироватці крові виявляється у 8 з 10 дітей (80 %) з гострим пієлонефритом, 8 дітей (100 %) із хронічним пієлонефритом та у 5 з 7 дітей групи порівняння (71,43 %). Отримані результати наведені в табл. 2.

Зазначені в табл. 2 концентрації свинцю в сироватці не досягали рівня, що міг би мати токсичний вплив на організм дитини [5]. Але концентрація свинцю в дітей із гострим та хронічним пієлонефритом була вірогідно вищою, ніж у дітей групи порівняння. Вірогідної різниці між групами дітей із гострим та хронічним перебігом захворювання не встановлено.

Отже, високий вміст свинцю у сироватці крові виявлено загалом у 16 (38,1 %) з 42 дітей з пієлонефритами проти 5 з 40 (12,5 %) дітей групи порівняння. Наявність поєднання високого вмісту свинцю в сечі та сироватці більше ніж у третини дітей із пієлонефритами вказує на значну ймовірність впливу його надлишку на розвиток інфекційної патології нирок.

Підвищена концентрація свинцю в дітей у таких біосередовищах, як сеча та сироватка, могла бути наслідком гострого чи хронічного впливу зазначеного мікроелементу на організм дітей. Для вирішення цього питання було досліджено вміст еритроцитарного свинцю в дітей із позитивним тестом на вміст свинцю в сечі. Отримані результати наведені в табл. 3.

Серед дітей, у яких відзначалося виділення свинцю з сечею, здатність еритроцитів до накопичення цього мікроелементу виявлена у 6 з 10 дітей (60 %) із гострим пієлонефритом, 6 дітей (75 %) із хронічним пієлонефритом та у всіх 7 дітей із групи порівняння. При цьому концентрація свинцю в дітей із хронічним пієлонефритом була вірогідно вищою, ніж у дітей із гострим перебігом захворювання та дітей групи порівняння.

Високий вміст свинцю в еритроцитах виявлено у 12 (28,5 %) із 42 дітей із пієлонефритами проти 7 з 40 (17,5 %) дітей групи порівняння.

Отже, хронічний вплив свинцю на організм дитини спричиняє утворення стійких сполук даного мікроелемента з гемоглобіном еритроцитів, що обумовлює його повільне вивільнення з організму та може бути одним із факторів розвитку хронічного пієлонефриту. Фактором ризику виникнення гострого пієлонефриту також може бути надлишок свинцю, але при цьому даний мікроелемент не накопичується в еритроциті та досить швидко виводиться з організму, про що свідчить найвищий рівень його екскреції.

Перспективним є вивчення взаємозв''язку між свинцем та есенціальними мікроелементами в біосередовищах дітей, змін взаємовідношень між мікроелементами при лікуванні пієлонефритів.

 

Висновки

1. Вміст свинцю в сечі виявляється більш ніж у 40 % дітей з інфекційною патологією нирок (гострим та хронічним пієлонефритом).

2. Утворення стійких сполук свинцю з гемоглобіном еритроцитів, повільне вивільнення цього мікроелементу з організму може бути одним із факторів, що сприяють розвитку хронічного пієлонефриту.

3. У дітей із гострим перебігом пієлонефриту свинець не накопичується в еритроциті та досить швидко виводиться з організму.


Bibliography

1. Гичев Ю.П. Загрязнение окружающей среды и здоровье человека. — Новосибирск, 2002. — 230 с.

2. Микроэлементозы человека / А.П. Авцын, А.А. Жаворонков, М.А. Риш, Л.С. Строчкова. — М.: Медицина, 1991. — 495 с.

3. Тяжелые металлы грозят здоровью нации (аналитический доклад «Город 21 века»). — Астана, 2004. — 8 с.

4. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Exсel. — К.: Морион, 2001. — 408 с.

5. Трахтенберг И.М. Книга о ядах и отравлениях. Очерки токсикологии. — К.: Наукова думка, 2000. — 366 с.


Back to issue