Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

 

"Child`s Health" 3 (24) 2010

Back to issue

Стан здоров’я першокласників, їх готовність до систематичного навчання в школі

Authors: Няньковський С.Л., Яцула М.С., Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

Categories: Pediatrics/Neonatology

print version


Summary

У статті наведені результати спостереження за першокласниками впродовж навчального року. У результаті вивчення психологічної та фізичної готовності, а також особливостей стану здоров’я школярів були визначені ймовірні фактори ризику шкільної дезадаптації. Подані результати свідчать про необхідність розробки та впровадження профілактично-оздоровчих заходів вже на першому році навчання, що мають грунтуватися на аналізі об’єктивної інформації щодо медико-біологічних і соціальних особливостей учнів та динаміці основних показників стану здоров’я протягом їхнього навчання.


Keywords

Першокласники, шкільна готовність, адаптація.

Вступ

На сьогоднішній день система сучасного навчання у школі вимагає відповіді на багато запитань, що виникають у лікарів, педагогів та в батьків дітей різного віку. Можна багато говорити про ефективність і корисність освітнього процесу, але тяжко ігнорувати той факт, що більшість дітей закінчують школу з різноманітними захворюваннями, які формуються у період їхнього навчання [1–4]. Особливо важливими слід вважати перші роки навчання, коли відбувається різка зміна практично всіх складових життя дитини: її навантаження, фізичної, розумової та соціальної активності, харчування. Саме в цей період відбувається адаптація дитини до систематичного навчання або розвиваються процеси дезадаптації, що призводять до численних функціональних порушень, розвитку хронічних захворювань, сприяють поганій успішності [5–8].

Така ситуація вимагає застосування певних профілактично-оздоровчих заходів уже в початкових класах, проте вони мають грунтуватися на аналізі об''єктивної інформації щодо медико-біологічних і соціальних особливостей учнів та динаміці основних показників стану здоров''я протягом їхнього навчання [9–12].

Метою нашої роботи був аналіз річної динаміки стану здоров''я першокласників та впливу систематичного навчання на певні показники їх функціонального стану.

Матеріали та методи

Під нашим спостереженням знаходилось 280 учнів перших класів міста Львова (143 хлопчики і 137 дівчаток), з яких 120 навчалися в загальноосвітніх та 160 у спеціалізованих школах міста Львова. Спостереження за цими дітьми проводили протягом начального року — з вересня по травень. Ми вивчали соціально-біологічні особливості життя першокласників та ймовірні чинники ризику порушень шкільної адаптації за допомогою спеціально розробленої анкети, проводили поглиблені огляди школярів та спеціальні тести впродовж навчального року.

Результати дослідження та їх обговорення

За даними нашого дослідження можна зробити висновок, що діти, які вступають до перших класів являють собою достатньо різнорідну вікову групу: 5,5–6,0 року мали 7,2 % дітей, 6,1–6,5 — 40,4 % дітей, 6,6–7 — 45,6 % дітей, 7,1–7,5 — 6,4 % дітей, 7,6–8 — 0,4 % дітей. Таким чином, хоча основну групу першокласників становили діти віком від 6 до 7 років, достатньо значною була частка дітей, вік яких на момент вступу до школи був меншим за 6 або більшим за 7 років, що мало істотний вплив на можливість адекватного навчання дітей у школі та їх адаптацію до ритму шкільного життя і навантаження. Майже половина дітей, які вступили на навчання в перший клас (51,4 %), не відвідували дитячі дошкільні заклади. Відсутність навичок життя і праці в організованому дитячому колективі, імовірно, слід уважати фактором ризику щодо труднощів адаптації до шкільних навантажень та через недостатній імунний досвід дитини фактором ризику збільшеної частоти гострих респіраторних захворювань.

У своїх спостереженнях ми зафіксували покращення показників соціальних умов життя дітей порівняно з даними десятирічної давнини. Так, 83,6 % першокласників проживали в задовільних умовах, проте 14,6 % дітей проживали в неповних родинах, які мали низку певних соціально-економічних особливостей і були фактором ризику розвитку шкільної дезадаптації. Майже половина сімей першокласників (45,3 %) мали лише одну дитину, багатодітні сім''ї (чотири і більше дитини в сім''ї) зустрічалися у 5 % родин. Із сімейного анамнезу ми з''ясували, що значна кількість дітей мали обтяжену спадковість. Найбільш часто в родинах першокласників відмічались захворювання серцево-судинної системи — 42,9 %, надмірна вага — 38,6 %, хвороби травної системи — 33,6 %, хвороби органів дихання — 25,7 %, цукровий діабет та інші ендокринні порушення — 16,4 %.

Більшість дітей, які вступають на навчання у школи, мали обтяжений перинатальний анамнез. Так, за даними анкетного опитування, патологічний перебіг вагітності спостерігався у 33,6 % матерів першокласників, ускладнений перебіг пологів — у 30,7 %. Ймовірно, це і пояснює той факт, що в медичній документації майже кожного п''ятого першокласника був зазначений діагноз пологової травми або він протягом першого року життя знаходився на диспансерному обліку в невролога з приводу гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС. Слід зазначити, що такі діти часто мають залишкові мінімальні ознаки мозкової дисфункції і можуть потребувати особливих педагогічних підходів при їхньому навчанні [13].

Вже за кілька місяців навчання першокласників у значної кількості школярів з''являлись скарги, які можна було трактувати як прояви шкільної дезадаптації. Переважали скарги на швидку втомлюваність — 50,7 % дітей, головний біль — 43,2 %, порушення сну — 40,7 %, періодичний біль у животі — 38,6 % (у 9,3 % першокласників біль у животі відмічався часто).

Слід зазначити, що через 2 місяці навчання майже в половини дітей ми спостерігали зміни апетиту: зниження — у 36,4 %, надмірний апетит — у 5,4 %. Певною мірою це можна пояснити зміною ритму та принципів звичного харчування дітей. З результатів анкетного опитування можна зробити висновок, що тільки третина першокласників (29,6 %) продовжували отримувати повноцінне 4-разове харчування, 52,9 % першокласників — 3-разове харчування, 17,5 % харчувалися вкрай нерегулярно. 31,8 % першокласників не снідали вранці, перед початком навчання у школі.

У своєму дослідженні ми зробили спробу якісної оцінки харчування першокласників з урахуванням думок їхніх батьків. Так, на думку батьків першокласників, їхні діти недостатньо споживали молочних продукти (51 % опитаних), м''ясних продуктів (30,7 %), риби (29,3 %), овочей і фруктів (15,4 %). При цьому батьки звертали увагу не на матеріальні проблеми родини, а на знижений апетит їхньої дитини.

Внаслідок початку шкільного навчання менше двох годин перебували на свіжому повітрі 63,9 % дітей, 8,6 % — менше 1 години. У рухливих іграх брали участь 50,7 % дітей, решта проводили свій вільний час біля екрану телевізора чи комп''ютера.

Одним із проявів шкільної дезадаптації й ознак перевтоми дитини може бути зміна її поведінки [14]. За нашими даними, вже через три місяці від початку навчання у школі майже в половини першокласників батьки частіше спостерігали пригнічений настрій (49,3%), підвищену дратівливість, невмотивовану агресивність (47,2 %). Водночас батьки вважали свою дитину спокійною і врівноваженою у 49,6 % випадків, непосидючою і неуважною — у 25,7 %, збудливою — у 24,7 % випадків.

Інформація про наявність органічних і хронічних захворювань у першокласників на момент вступу до школи була отримана нами з медичної карти дитини (ф. № 026/о). Так, за даними виписок, у дітей спостерігалися такі захворювання: патологія органів шлунково-кишкового тракту — в 11,4 %, хронічні захворювання ЛОР-органів — у 10,4 %, алергічна патологія — у 8,6 %, захворювання опорно-рухового апарату — у 6,4 %, захворювання органів сечової системи — у 5,4 %, неврозоподібні стани — у 4,6 %, ендокринні порушення — у 4,3 %, патологія з боку очей — у 3,9 %, ожиріння — у 3,2 %, захворювання серця — в 1,4 % першокласників.

На початку навчання шкільну готовність у першокласників ми визначали, використовуючи методику Керна — Ірасека. У результаті проведеного тестування ми побачили, що 68,9 % дітей були готові до початку навчання в школі, високий рівень готовності мали 18,9 % дітей, однак 12,2 % першокласників показали низьку готовність до шкільного навчання. Слід зазначити, що діти з низьким рівнем готовності становили групу високого ризику з розвитку шкільної дезадаптації (у першу чергу з урахуванням психологічного компонента) і потребували занять зі шкільним психологом.

Рівень тривожності у першокласників ми визначали, використовуючи спеціальний тест тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен). Так, ми виявили, що низький рівень тривожності мали 19,3 % першокласників. Для цих дітей характерним було незначне емоційне реагування при невдачах, нечутливість до неуспіхів, відносний спокій, що носить захисний характер і ніби не допускає неприємний досвід у свідомість. Ці діти не відчували серйозних труднощів, добре адаптувалися до навчання і справлялися з навчальним навантаженням, були комунікабельними при спілкуванні з учителями й ровесниками.

Середній рівень тривожності мали 53,6 % першокласників. Ці учні переживали свої неуспіхи й невдачі, але вони не зачіпали їх глибоко. Працездатність таких дітей не була низькою, однак вона помітно знижувалася до кінця навчального дня. Часто відмічалися ознаки перевтоми, порушення концентрації уваги. Помітне напруження спонукало до переборення труднощів. В емоційній сфері були виражені коливання настрою, невпевненість.

Високий рівень тривожності мали 27,1 % першокласників. Для таких дітей характерним було гостре, тривале, болісне реагування на невдачі. Вони переживали виражену тривогу в ситуаціях публічної перевірки знань, постійно очікували негативного ставлення до себе, негативних оцінок з боку батьків, педагогів і ровесників, що заважало їм адекватно оцінити ситуацію. Їм було тяжко встигати на рівні класу, працездатність у них була низька, перевтома наставала дуже швидко, що виявлялось в неуважності, відволіканні, рухливому неспокої.

Одним із найбільш об''єктивних й інформативних критеріїв здоров''я та вікового рівня розвитку дитячого організму є фізичний розвиток [15]. Оцінка фізичного розвитку дітей за методом центильних таблиць на початку навчального року показала, що майже половина дітей (49,3 %) мали середні показники зі зросту та середні показники з маси (53,9 %). У кінці навчального року ми побачили певну тенденцію до негативних змін показників фізичного розвитку першокласників: зменшилась частка дітей, які мали середні показники зі зросту і маси до 45,0 і 47,5 % відповідно. Збільшилась частка дітей із проявами гіпотрофії з 4,6 до 10,4 %. Водночас, за даними наших спостережень, діти впродовж навчального року суттєво підросли.

Гармонійність фізичного розвитку ми визначали за допомогою індексу Пушкарьова, що побудований на залежності величин росту від величини маси тіла та окружності грудної клітки. Так, на основі оцінки пропорційності (гармонійності) фізичного розвитку визначено, що серед дітей, які розпочали навчання, гармонійно розвинених було 71,8 %, а дисгармонійно — 28,2 % першокласників. У кінці навчального року ми побачили, що кількість дисгармонійно розвинутих дітей збільшилась із 28,2 до 35,8 %.

Визначення біологічного віку за зубною зрілістю є достатньо інформативним і доступним морфологічним оціночним критерієм для дітей даної вікової категорії [16]. Згідно з цією оцінкою, до медіантів (діти, у яких біологічний вік відповідає паспортному) належали 67,5 % першокласників, до ретардантів (біологічний вік відстає від паспортного) — 18,9 % першокласників, до акселератів (біологічний вік випереджає паспортний) — 13,6 %.

Як інтегральний показник адаптаційних можливостей дитини ми визначали індекс функціональних змін (ІФЗ) за формулою Р.М. Баєвського і співавт. (1987). Так, у вересні ми визначили, що задовільним рівень адаптації був у 69,3 % першокласників, що свідчило про їх достатні адаптаційні резерви при мінімальному ступені напруження регуляторних систем. Напруження механізмів адаптації відмічалося у 18,9 %, стан незадовільної адаптації — в 11,8 % першокласників.

У травні поточного навчального року рівень задовільної адаптації у першокласників невірогідно зменшився до 67,1 % дітей, при цьому зросла кількість дітей, які мали напруження механізмів адаптації (25,7 %) і незадовільну адаптацію (7,2 % першокласників). Така тенденція свідчила про виснаження функціональних резервів організму дітей.

Адаптація серцево-судинної системи до різних навантажень є важливим інтегральним критерієм, оскільки її здатність збільшувати свою функцію нерідко стає ланкою, що лімітує інтенсивність і тривалість пристосувальних реакцій організму. У своїх дослідженнях ми проводили пробу Мартіне — Кушелевського із дозованим фізичним навантаженням.

При проведенні проби Мартіне — Кушелевського на початку навчання у 25,7 % першокласників ми виявили несприятливу реакцію серцево-судинної системи на фізичне навантаження. Більшість (57,1 %) становили діти з проміжним типом реагування серцево-судинної системи на фізичне навантаження, а фізіологічний тип реакції спостерігався лише у 17,2 % першокласників. Аналізуючи показники функціонального стану серцево-судинної системи в динаміці, ми встановили, що наприкінці навчального року частка дітей з патологічною (несприятливою) реакцією серцево-судинної системи на фізичне навантаження практично не зменшилась і становила 23,2 %.

Гострі респіраторні вірусні інфекції є найбільш частою причиною, з приводу якої діти пропускали навчання в школі, відповідно, погано засвоювали навчальний матеріал, що призводило до виснаження їхнього організму і позначалося на зниженні їх успішності. Пропускаючи навчання в школі, дитина недостатньо засвоювала навчальний матеріал, внаслідок цього досить часто не могла виконати поставлене їй завдання, рівень базових знань був недостатнім, що збільшувало ризик виникнення небажання дитини відвідувати школу та вчитися, втрати інтересу до навчання, зривів у поведінці, виникнення невротичних розладів.

Протягом навчального року захворюваність на ГРВІ та грип становила 65,3 випадку на 100 дітей. Середня тривалість відсутності дітей у школі у випадку розвитку гострого респіраторного захворювання становила 9,3 ± 0,9 доби. Майже в кожному п''ятому випадку гострого респіраторного захворювання (18 %) документувалися різноманітні ускладнення — бронхіт, пневмонія, отит.

Аналізуючи рівень успішності першокласників, ми побачили, що більшість дітей за I півріччя (48,6 %) мали середній рівень успішності, водночас багато дітей (39,3 %) були з низьким рівнем успішності, а достатній рівень спостерігався лише у 12,1 % першокласників.

Аналізуючи рівень успішності першокласників за II півріччя, ми відзначили незначну позитивну динаміку: у 4,3 % дітей рівень успішності був високим, середній рівень успішності був у 62,5 %. Достатній рівень успішності спостерігався у 21,8 %, 11,4 % дітей мали низький рівень успішності й потребували проведення відповідних коригуючих заходів.

Висновки

Таким чином, діти, які починають навчання у школі, становлять неоднорідну групу і мають різноманітні фактори ризику, що можуть ускладнювати їх адаптацію до систематичного навчання у школі. Порушення адаптації до шкільного навчання може проявлятися у виникненні різноманітних скарг, змінах настрою і поведінки, підвищеній втомлюваності, погіршенні апетиту і схильності до частих гострих захворювань, погіршенні показників фізичного розвитку, недостатнього рівня успішності, напруження регуляторних адаптаційних механізмів із тенденцією до виснаження функціональних систем. Все це потребує розробки і впровадження у шкільну практику профілактично-оздоровчих комплексів, метою яких має бути покращення адаптації першокласників до систематичного шкільного навчання, збільшення їхніх функціональних резервів і покращення успішності, щоб процес навчання у школі був цікавим, корисним і не завдавав шкоди здоров''ю.


Bibliography

1. Моісеєнко Р.О. Частота та структура захворюваності дітей в Україні та шляхи її зниження // Современная педиатрия. — 2009. — № 2 (24). — С. 4-10.
2. Полунина Н.В., Нестеренко Е.И., Полунина В.В., Борисенко В.В. Роль семьи в сохранении здоровья детей // Рос. вестник перинат. и педиатр. — 2004. — № 4. — С. 120-126.
3. Коренєв Н.В., Даниленко Г.М. Здоров’я школярів, сьогодення та проблеми на перспективу // Охорона здоров’я України. — 2003. — № 1. — С. 49-54.
4. Zuckerman B., Halfon N. School readiness: an idea whose time has arrived // Pediatrics. — 2003. — 111(6). — 1433-1436.
5. Макарова В.И., Дегтева Г.Н., Афанасенкова Н.В. и др. Подходы к сохранению здоров’я детей в условиях интенсификации образовательного процесса // Российский педиатрический журнал. — 2000. — № 3. — С. 60-62.
6. Шкіряк-Нижник З.А. Збереження психологічного, емоційно-вольового здоров’я школяра як важливе завдання школи // Матеріали до круглого столу «Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров’я». — Київ, 22 грудня 2003 р. — С. 52-55.
7. Маценко Ж.М. Психологічні причини труднощів адаптації дитини до школи та умови їх запобігання // Початкова освіта. — 2003. — № 19. — С. 6-7.
8. Волянська Л.А., Бурбела Е.І., Левенець С.С. та ін. Психосоціальна адаптація дітей шкільного віку // Современная педиатрия. — 2006. — № 3 (12). — С. 167-170.
9. Schor E.L., Abrams M.K., Shea K. Medicaid: health promotion and disease prevention for school readiness // Health Aff (Mill-wood). — 2007. — 26(2). — 420-429.
10. Лук’янова О.М. Проблеми здоров’я здорової дитини та наукові аспекти профілактики його порушень // Мистецтво лікування. — 2005. — № 2. — С. 6-15.
11. Даниленко Г.М. Активно-конструктивна профілактика як основа формування здоров’я школярів // Матеріали XIV з’їзду гігієністів України, 19–20 травня 2004 р. — Дніпропетровськ. — С. 195.
12. Антипкін Ю.Г. Диспансеризація дітей — основа профілактичної педіатрії // ПАГ. — 2007. — № 4. — С. 7-10.
13. Чутко Л.С. Школьная дезадаптация в клинической практике детского невролога. — Санкт-Петербург, 2006. — 53 с.
14. Zuddas A., Ancilleta B., Muglia P., Cianchetti C. Attention-deficit / hyperactivity disorder: a neuropsychiatric disorder with childhood onset // Europ. J. Paediatr. Neurol. — 2000. — Vol. 4, № 2. — Р. 53-62.
15. Кучма В.Р., Скоблина Н.А. Физическое развитие младших школьников и факторы, его определяющие // Российский педиатрический журнал. — 2009. — № 2. — С. 14-19.
16. Чижик В.В., Філяс Т.І., Кренделева В.У. Актуальність вивчення біологічного віку молодших школярів в процесі адаптації до фізичних навантажень за зубною зрілістю // Науковий вісник Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. — 2003. — № 11. — С. 73-77.


Back to issue