Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Pain. Joints. Spine." 2 (02) 2011

Back to issue

Шановні читачі!


Summary

Продовжуємо знайомити Вас з редакційною колегією журналу «Біль. Суглоби. Хребет».

ПОВОРОЗНЮК ВЛАДИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Керівник відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології АМН України», президент Української асоціації остеопорозу та Української асоціації менопаузи, андропаузи та захворювань опорно-рухового апарату, член президії Української асоціації ортопедів-травматологів, член правління Міжнародної асоціації остео­порозу (IOF), віце-президент Наукового медичного товариства геронтологів та геріатрів України, Української асоціації ревматологів, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор. Член міжнародних асоціацій: ACR, EMAS, EULAR, ISCD, ISSAM, OARSI, SICOT. У 1987 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Дегенеративно-дистрофічні зміни шийно-грудного відділу хребта та їх вісцеральні прояви (вертеброгенні кардіалгії) у людей різного віку». У 1998 році захистив докторську дисертацію на тему «Остеопороз у населення України: фактори ризику, клініка, діагностика і лікування». З 1977 р. працює в Інституті геронтології АМН України, з 1992 року очолює відділ клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату. З 1997 року — президент Української асоціації остеопорозу. З 1999 року — директор Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу. Із 2002 року — президент Української асоціації андропаузи, менопаузи та захворювань опорно-рухового апарату. Автор та співавтор понад 600 наукових робіт, 15 монографій, серед яких «Остеопороз на Украине», «Глюкокортикоїд-індукований остеопороз», «Остеопороз: эпидемиология, клиника, диагностика, профилактика и лечение», «Менопауза та остеопороз», «Менопауза и заболевания костно-мышечной системы», «Захворювання кістково-м’язової системи в людей різного віку», «Сучасні принципи діагностики, профілактики та лікування захворювань кістково-м’язової системи», «Памидроновая кислота в лечении заболеваний костной ткани» та ін., 46 методичних рекомендацій, 35 авторських свідоцтв. Під керівництвом В.В. Поворознюка захищено 30 докторських та кандидатських дисертацій.

 

БЕЗРУКОВ ВЛАДИСЛАВ ВІКТОРОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та премії ім. М.Д. Стражеска, директор ДУ «Інститут геронтології АМН України».

У 1963 році закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту ім. акад. О.О. Богомольця з червоним дипломом. У 1963–1965 рр. працював ординатором хірургічного відділення та лікарем-методистом Черкаської обласної лікарні, потім навчався в аспірантурі в лабораторії фізіології Інституту геронтології під керівництвом акад. В.В. Фролькіса, працював молодшим та старшим науковим співробітником. У 1970 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 1982 р. — докторську.

Упродовж 1983–88 рр. працював у Центрі ООН із соціального розвитку та гуманітарних питань в Австрії (Відень), у Секторі з проблем старіння, маючи статус старшого радника Міністерства Закордонних справ.

У 1988 р. призначений директором Інституту геронтології АМН СРСР (в 1991 р. Інститут ввійшов до МОЗ, а в 1993 р. — АМН України). З 1989 р. В.В. Безруков очолює також лабораторію соціальної геронтології інституту.

В.В. Безруков є провідним фахівцем у галузі геронтології, будучи водночас спеціалістом і з соціальної геронтології, і з фізіології старіння.

Наукові розробки В.В. Безрукова викладено у понад 450 роботах, у тому числі 19 монографіях та посібниках, одержано декілька свідоцтв та патентів на винаходи. Під його керівництвом виконано 4 докторські та 10 кандидатських дисертацій.

В.В. Безруков проводить активну громадську і науково-організаційну роботу. У 1988–1991 рр. був головою Наукового медичного товариства геронтологів і геріатрів СРСР, з 1995 р. очолює Наукове медичне товариство геронтологів і геріатрів України. Він є головним редактором журналу «Проблемы старения и долголетия», членом редакційних рад низки вітчизняних та закордонних наукових журналів, головою спеціалізованої ради із захисту дисертацій при Інституті геронтології АМН України. В.В. Безруков — радник ООН та ВООЗ із питань здоров’я людей літнього віку, член керівних органів Міжнародної асоціації геронтологів та її Європейського регіонального відділення, почесний член декількох закордонних товариств геронтологів.

 

БОРТКЕВИЧ ОЛЕГ ПЕТРОВИЧ

Доктор медичних наук, професор кафедри терапії та ревматології Національної медичної академії ім. П.Л. Шупика МОЗ України. Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «ревматологія», провідний науковий співробітник ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України.

 

БРУСКО АНТОН ТИМОФІЙОВИЧ

Доктор медичних наук, професор. Після закінчення Кишинівського медичного інституту в 1962 р. працював лікарем і заступником головного лікаря Ніспоренського району Республіки Молдова. У 1967 р. вступив до acпірантури Київського НДІ ортопедії, після закінчення якої з 1970 р. працював на посадах молодшого, старшого наукового співробітника, а з 1990 р. — керівника відділу патоморфології з експериментально-біологічним відділенням. У 1972 р. Антон Тимофійович захистив кандидатську дисертацію на тему «Динаміка морфологічних змін та васкуляризації колінного суглоба пicля артропластики (експериментальне дослідження)», а в 1985 р. — докторську дисертацію «Зміни структурної організації довгих кісток під впливом функціонального перевантаження (експериментально-клінічне дослідження)». У 1992 р. йому присвоєно вчене звання професора.

А.Т. Бруско — відомий в Україні та за кордоном учений, провідний теоретик-морфолог у галузі функціональної морфології опорно-рухового апарату та репаративної регенерації кісткової тканини й хряща. Його дослідженнями зроблено суттєвий внесок у розкриття умов виникнення, механізму та морфогенезу фізіологічної та патологічної перебудови кісток, визначено роль статичних та динамічних навантажень у патогенезі дегенеративно-дистрофічних захворювань кісток та суглобів, порушень росту та формування кісток. Бруско А.Т. відкрив гідродинамічні ефекти пружних деформацій — важливий фізіологічний механізм забезпечення кровопостачання кісткової тканини в нормі, ним уточнено роль порушень кровопостачання в патогенезі розладів репаративного остеогенезу та гнійних ускладнень при переломах кісток. Результати його морфологічних розробок стали підґрунтям для застосування нових матеріалів гідроксиапатитного походження в реконструктивно-відновній ортопедії та травматології.

Автор понад 300 наукових праць, 8 монографій та керівництва з травматології та ортопедії, 15 авторських свідоцтв на винаходи. Під його керівництвом захищено 15 кандидатських та 3 докторських дисертації. А.Т. Бруско бере активну участь у науковому та громадському житті держави i колективу Київського НДІ ортопедії, є членом Республіканської проблемної комісії з травматології та ортопедії, науковим редактором журналу «Вісник ортопедії, травматології та протезування», членом редколегії журналу «Проблеми остеології», членом спеціалізованої вченої ради, головою конкурсної та членом атестаційної комісії інституту, головою комітету з біоетики.

 

БУБЛИК ЛЕОНІД ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи НДІ травматології і ортопедії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, керівник клініки нейрохірургії та вертебрології.

Автор 147 наукових робіт, із них 62 журнальні статті, 2 методичні рекомендації, 2 інформаційні листи і 10 винаходів.

Є членом Асоціації нейрохірургів України, міжнародного товариства малоінвазивної та інструментальної хірургії хребта (ISMISS/SICOT).

 

БУР’ЯНОВ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

У 1983 році закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту. З 1983 по 1984 рр. навчався в інтернатурі за спеціальністю «травматологія та ортопедія». У 1984 р. обраний на посаду наукового співробітника Київського НДІ гематології та переливання крові у відділ хірургії наслідків опіків. З 1987 р. до 1990 р. навчався в очній аспірантурі у Харківському НДІ травматології та ортопедії ім. проф. М.І. Ситенка.

У 1990–1991 рр. працював науковим спірвобітником відділу патології хребта в тому ж інституті. З 1991 р. працює на посаді старшого наукового співробітника відділу патології хребта у Республіканському спінальному центрі. З 1993 р., після обрання за конкурсом, працює на посаді асистента та доцента кафедри травматології та ортопедії. У 1994 р. О.А. Бур’янов обирається на посаду завідувача кафедри травматології та ортопедії. У 1997 р. захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук, у 2000 р. йому присвоєно вчене звання професора.

Проф. О.А. Бур’янов є членом спеціалізованої вченої ради 14.01.21 «травматологія та ортопедія» при ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» та «ревматологія та кардіологія» при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця. Він є головним редактором науково-практичного журналу «Літопис травматології та ортопедії», членом редакційної ради журналів «Вісник травматології та ортопедії», «Травма», «Ортопедія, травматологія та протезування». О.А. Бур’янов є членом світової організації ортопедів-травматологів (SICOT), організації малоінвазивної хірургії хребта (ISMIS), членом правління Асоціації травматологів-ортопедів України.

Автор понад 320 наукових праць, 34 патентів та винаходів, у тому числі 7 монографій, 5 навчальних посібників, підручників. О.А. Бур’янов — керівник клінік кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця на базі Дорожньої клінічної лікарні № 1, Інституту травматології та ортопедії АМН України, клінічної лікарні № 9 ГУОЗ м. Києва, Центру спортивної медицини.

 

БУТЕНКО ГЕННАДІЙ МИХАЙЛОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, директор ДУ «Інститут генетичної та регенеративної медицини АМН України», член-кореспондент АН України, академік АМН України.

Місце основної роботи: ДУ «Інститут генетичної та регенеративної медицини АМН України».

Вчене звання: професор, спеціальність — патологічна фізіологія, рік присудження вченого звання — 1984; академік АМН України, спеціальність — патологічна фізіологія, рік присудження — 1994; член-кореспондент АН України, спеціальність — патофізіологія, рік присудження — 1992.

Членство у вчених радах: спеціалізована рада при ДУ «Інститут геронтології АМН України», шифр Д 26.551.01 — нормальна фізіологія.

 

 

ВАЙДА ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ

Кандидат медичних наук, доцент Ужгородського національного університету, лікар вищої категорії.

У 1977 році закінчив медичний факультет Ужгородського державного університету. У 1983 році закінчив клінічну ординатуру на базі Київського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології. У 1987 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Лікування несправжніх суглобів плечової кістки трансплантатом алогенного кісткового матриксу». Голова Асоціації травматологів Закарпатської області, голова Асоціації остеопорозу Закарпатської області, член Української асоціації травматологів, член правління Української асоціації остеопорозу. Зараз працює над докторською дисертацією, що присвячена проблемі остеопорозу в жителів Закарпаття.

 

ГАЙКО ГЕОРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії медичних наук України, член Американської академії ортопедів-хірургів, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1996 р.), лауреат премії з клінічної медицини АМН України (2003 р.), директор ДУ «Інcтитут травматології та ортопедії НАМН України» (з 1989 р.), завідувач кафедри травматології та ортопедії Київського медичного університету УНАМ (з 1995 р.), керівник клініки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України».

Зробив значний внесок у розробку проблем реабілітації хворих із наслідками поліомієліту, ортопедичних аспектів гематогенного остеомієліту, артропластики, трансплантації кісткової та хрящової тканин, реконструктивно-відновних операцій у хворих із дегенеративно-дистрофічними ураженнями суглобів, стабільно-функціонального остеосинтезу, остеопорозу.

Основні напрями наукової діяльності: травма та її наслідки, травматизм, методи стабільно-функціонального остеосинтезу при переломах і реконструктивно-відновних операціях; вивчення особливостей росту і формування кісток та суглобів при гематогенному остеомієліті в дітей та підлітків; розробка реконструктивно-відновних операцій; трансплантація кісткової і хрящової тканин в експерименті і клініці; розробка методів лікування, прогнозування та профілактики дегенеративно-дистрофічних процесів при вроджених та набутих захворюваннях; ендопротезування суглобів; остеопороз у віковому аспекті та його вплив на перебіг захворювань кісток і суглобів; організація травматолого-ортопедичної допомоги і служби в Україні; підготовка кадрів.

Автор 359 наукових праць, у тому числі 7 монографій, 1 посібника, 6 довідників, 12 авторських свідоцтв і патентів, 18 методичних рекомендацій. Підготував 7 докторів та 12 кандидатів наук. Основні наукові праці: «Ортопедические осложнения и последствия гематогенного метаэпифизарного остеомиелита у детей и подростков» (1984 р.); «Актуальні питання кістково-гнійної хірургії» (1995 р.); «Хірургічне лікування ушкоджень плечового сплетіння» (2001 р.); «Відновна хірургія деструктивних форм кістково-суглобового туберкульозу і остеомієліту та їх наслідків» (2002 р.), «Витамин Д и костная система», «Диагностика и лечение анкилозирующего спондилита» (2010 р.).

Почесний президент Української асоціації травматологів-ортопедів, член Вченої медичної ради МОЗ України, голова проблемної комісії «Травматологія та ортопедія» при Вченій медичній раді МОЗ та НАМН України, член атестаційної комісії при Президії НАМН України, член секції комітету з Державних премій України, редактор журналу «Вісник ортопедії, травматології та протезування», член редколегій ряду провідних наукових журналів, у тому числі 3 зарубіжних.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, медалями «В пам’ять 1500-річчя Києва» та «Ветеран труда», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесною грамотою Верховної Ради України.

 

ГЕРАСИМЕНКО СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, заступник директора з науково-лікувальної роботи, керівник клініки захворювань суглобів у дорослих Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», заслужений лікар України.

Закінчив із відзнакою у 1975 р. Київський медичний інститут ім. акад. О.О. Богомольця. У 1975–1983 рр. працював лікарем, молодшим науковим співробітником Київського науково-дослідного інституту ортопедії, у 1983–1994 рр. — інспектор, начальник відділу, заступник начальника Головного управління МОЗ України, з 1994 р. — заступник директора і з 1999 р. — керівник клініки захворювань суглобів у дорослих ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України». У 1982 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Комплексне ортопедичне лікування хвороби Дюпюїтрена», а в 1997 р. — докторську дисертацію на тему «Ортопедичне лікування хворих на ревматоїдний артрит з ураженням нижніх кінцівок», у 2003 р. йому присвоєно вчене звання професора.

Автор понад 250 наукових праць, 8 монографій, довідників та 2 посібників. Наукові праці стосуються ортопедичної артрології, хвороби Дюпюїтрена, ортопедичного лікування ревматоїдного артриту, анкілозивного спондиліту, системного червоного вовчака, остеоартрозу та імунокорекції при цих захворюваннях, ендопротезування великих суглобів тощо.

С.І. Герасименко нагороджений Грамотою Верховної Ради України (1986 р.), Грамотою Кабінету Міністрів України (2009 р.), він заслужений лікар України (1998 р.). Він є членом президії Асоціації ортопедів-травматологів України, членом президії Асоціації ревматологів України, членом Міжнародної асоціації хірургів ортопедів-травматологів (SICOT), членом Американської асоціації хірургів-ортопедів (AAOS), членом Міжнародної асоціації хірургії коліна, артроскопії та спортивної медицини (ISACOS).

 

ГОЛОВАЧ ІРИНА ЮРІЇВНА

Доктор медичних наук, професор, завідувач відділення ревматології, нефрології і внутрішньої патології Клінічної лікарні «Феофанія» ДУС, головний терапевт Управління охорони здоров’я і медичного забезпечення Державного управління справами Президента України, член президії Асоціації ревматологів України, член Європейської протиревматичної ліги (EULAR), член Всесвітньої наукової організації з вивчення остеоартриту (OARSI).

Після закінчення в 1991 році Івано-Франківського державного медичного інституту навчалася в клінічній ординатурі, працювала асистентом, доцентом і професором кафедри факультетської терапії, кафедри терапії і сімейної медицини факультету післядипломної освіти Івано-Франківського медичного університету. З 2004 року працює в Клінічній лікарні «Феофанія» ДУС.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук (1994) на тему «Корекція порушень оксидантно-антиоксидантної системи і регіональної гемодинаміки у хворих на остеоартроз із використанням кордафену і етимізолу». Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук (2000) на тему «Ревматоїд-асоційована остеопенія і глюкокортикоїд-індукований остеопороз: механізми розвитку, фактори ризику, діагностика, лікування та профілактика». У 2002 році присвоєно звання професора.

Співавтор 3 монографій, присвячених проблемі остеопорозу, підручника з внутрішніх захворювань, 3 патентів на винаходи, 260 статей і тез, 27 раціоналізаторських пропозицій, методичних рекомендацій і посібників.

Під керівництвом І.Ю. Головач захищені 1 докторська і 2 кандидатські дисертації.

Державні нагороди: Грамота Верховної Ради України (2008), подяка Державного управління справами Президента України (2007), Грамота Державного управління справами Президента України (2010), Грамота Міністерства охорони здоров’я України (2010).

 

ГРИГОР’ЄВА НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА

Доктор медичних наук, головний науковий співробітник відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології АМН України», президент асоціації пацієнтів «Україна без остеопорозу та переломів», секретар Наукового медичного товариства геронтологів та геріатрів України та Української асоціації менопаузи, андропаузи та захворювань кістково-м’язової системи.

У 1994 році закінчила з відзнакою Одеський медичний інститут за фахом «Лікувальна справа». У 1999 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Особливості показників кісткового метаболізму і їх корекція у жінок перименопаузального віку після двосторонньої оваріектомії (клініко-експериментальне дослідження)», в 2007 році — докторську дисертацію на тему «Прискорене старіння кістково-м’язової системи в жінок у пері- та постменопаузальному періоді життя та шляхи його профілактики (експериментально-клінічне дослідження)».

Автор та співавтор понад 180 наукових робіт, 4 монографій, серед яких «Менопауза та остеопороз», «Менопауза и заболевания костно-мышечной системы» та інші, 8 методичних рекомендацій, 7 авторських свідоцтв.

 

ДЄДУХ НІНЕЛЬ ВАСИЛІВНА

Доктор біологічних наук, професор, завідуюча лабораторії морфології сполучної тканини ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України».

Основні напрямки наукових досягнень проф. Н.В. Дєдух — визначення механізмів порушення ремоделювання кістки при остеопорозі та остеопоротичних переломах, ви­вчення факторів ризику остеопорозу, експериментально-морфологічне обґрунтування підходів до профілактики та лікування остеопорозу, регенерації кістки під впливом екзогенних та ендогенних чинників і використання біоматеріалів для заміщення дефектів кісток, у тому числі при остеопорозі.

Н.В. Дєдух керує центром «Остеопороз» при ДУ «ІПХС імені професора М.І. Ситенка АМН України», який підпорядковано Українській асоціації остеопорозу. Є членом редакційних рад фахових журналів України: «Ортопедия, травматология и протезирование», «Проблеми остеології», «Український медичний альманах», «Український морфологічний альманах». Автор понад 300 наукових праць, співавтор 8 монографій, 2 підручників та 14 патентів України.

 

ДЗЯК ГЕОРГІЙ ВІКТОРОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії медичних наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, ректор Дніпропетровської державної медичної академії, завідувач кафедри госпітальної терапії.

Закінчивши в 1968 році Дніпропетровський медичний інститут (тепер Дніпропетровська державна медична академія), Г.В. Дзяк вступив до аспірантури на кафедру факультетської терапії. У 1970 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Особливості зовнішнього дихання і кардіогемодинаміки у спортсменів-плавців, підводників і водолазів». У 1980 році захистив докторську дисертацію на тему «Гіпертрофія і дистрофія міокарда як наслідок гіперфункції серця». З 1978 року Г.В. Дзяк завідує кафедрою факультетської терапії, з 1980 року Г.В. Дзяк по теперешній час завідує кафедрою госпітальної терапії, з 1996 — ректор Дніпропетровської державної медичної академії.

Автор понад 500 наукових праць, в тому числі 19 монографій, 2 підручників, 15 навчальних посібників із проблем ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, вад серця, ревматоїдного артриту; 18 винаходів, 21 патенту. Підготував 20 докторів та 72 кандидати медичних наук.

Г.В. Дзяк — головний редактор електронного наукового фахового видання «Морфологія» та наукового журналу «Медичні перспективи», заступник головного редактора «Українського кардіологічного журналу», член редколегій і редакційних рад науково-практичних журналів «Буковинський медичний вісник», «Клінічна фармація», «Кровообіг та гемостаз», «Лікарська справа», «Серце і судини», «Сучасна гастроентерологія», «Український терапевтичний журнал».

Внесок Г.В. Дзяка в науку й охорону здоров’я неодноразово відзначався урядовими нагородами: орденом «За заслуги» III ступеня (1997), II ступеня (2001), медаллю імені М.Д. Стражеска «За заслуги в охороні здоров’я» (2001). Г.В. Дзяк нагороджений золотою медаллю Альберта Швейцера за великі заслуги в справі гуманізму і медицини, орденом «Святого Станіслава» IV ступеня (2001). Ім’я Георгія Вікторовича відоме за межами нашої країни. Йому присвоєно звання Академії медицини Польщі, він є членом Європейського кардіологічного товариства, Американської асоціації артеріальної гіпертензії, членом Петровської академії наук і мистецтв Росії, Міжнародної професорської асоціації.

 

ІСТОМІН АНДРІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації і спортивної медицини Харківського національного медичного університету.

У 1983 р. з відзнакою закінчив Харківський медичний інститут, у 1983–1993 рр. працював лікарем у Харківському науково-дослідному інституті травматології і ортопедії ім. проф. М.І. Ситенка. У 1993–2008 рр. викладав на кафедрі травматології і ортопедії Харківського медичного університету на посадах асистента, доцента та професора. У 2008 р. був вибраний завідуючим кафедрою фізичної реабілітації і спортивної медицини Харківського національного медичного університету.

Основний напрямок досліджень — клініко-біомеханічні аспекти лікування пошкоджень і захворювань таза. Автор понад 200 наукових робіт, серед яких 9 монографій і 1 посібник. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, член правління Української асоціації ортопедів-травматологів.

 

 

 

КАРАБАНЬ ІРИНА МИКОЛАЇВНА

Доктор медичних наук, професор, лауреат премії ім. О.О. Богомольця РАМН, головний науковий співробітник ДУ «Інститут геронтології АМН України», завідувач відділу клінічної фізіології і патології екстрапірамідної нервової системи, голова Української асоціації з проблеми хвороби Паркінсона, офіційний представник України в Європейській асоціації з проблеми хвороби Паркінсона (EPDA), голова Київського міського товариства неврологів, член спеціалізованої ради Д 26.613.01 в НМАПО ім. П.Л. Шупика за фахом «нервові хвороби».

І.М. Карабань — автор концепції комплексної патогенетичної терапії хвороби Паркінсона, ролі вікової екстрапірамідної недостатності, церебрального атеросклерозу, цукрового діабету в механізмах розвитку паркінсонізму в осіб старших вікових груп. І.М. Карабань розробила і впровадила у практику охорони здоров’я клініко-діагностичні програми оцінки та прогнозування ступеня рухових розладів при старінні та паркінсонізмі, факторів ризику розвитку патології екстрапірамідної системи у різних хворих та її профілактики, що є значним прогресом у вітчизняній медичній науці та практиці та суттєвим економічним внеском для галузі.

Автор понад 290 наукових робіт у вітчизняних та зарубіжних виданнях, 2 монографій: «Компенсаторные и восстановительные процессы при паркинсонизме», «Болезнь Паркинсона (этиология, клиника, диагностика, лечение)»; 4 патентів на винахід.

 

КЛИМОВИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ГАРІЙОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, директор Донецького НДІ травматології та ортопедії, завідуючий кафедрою травматології, ортопедії та хірургії екстренних станів факультету інтернатури та післядипломної освіти Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, головний лікар Донецької обласної клінічної травматологічної лікарні.

У 1975 році закінчив Донецький державний медичний інститут ім. М. Горького за спеціальністю «лікувальна справа», працює лікарем травматологом-ортопедом травм­пункту ОКТЛ. З 1978 року працює лікарем у відділенні травматології та ортопедії для дітей. З 1987 по 1989 рік — заступник головного лікаря з лікувальної частини. З 1989 року призначений головним лікарем Донецької обласної клінічної травматологічної лікарні. З 1996 р. — директор Донецького НДІ травматології та ортопедії.

У 1993 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Клініко-статистична характеристика дитячого травматизму та його профілактика» (за матеріалами Донецького регіону). У 1998 р. захистив докторську дисертацію на тему «Вроджені вади розвитку органів опори та руху в новонароджених екокризових регіонів Донбасу (фактори ризику, патогенез, профілактика)».

Автор 19 раціоналізаторських пропозицій, 29 винаходів, 21 монографії, 577 наукових публікацій, методичних рекомендацій із питань діагностики та лікування органів опори та руху. Під його керівництвом захищено 12 кандидатських та 5 докторських дисертацій. Він постійно підвищує кваліфікацію, бере активну участь у роботі шкіл ортопедів-травматологів України та Росії. Неодноразово брав участь у конференціях, симпозіумах як в Україні, так і поза її межами (країни СНД, США, Іспанія, Греція, Німеччина та ін.). Член Американської академії ортопедів-хірургів, віце-президент Асоціації травматологів-ортопедів України, засновник і головний редактор журналу «Травма», член редакційних рад багатьох інших видань.

В.Г. Климовицький нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2004); Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2005); удостоєний звання «Заслужений лікар України» (1993); «Відмінник охорони здоров’я» (1986), кавалер знака «Шахтарська слава» I, II, III ступенів (1991, 1992, 1993), знака «Шахтарська доблесть» I, II, III ступенів (2006, 2003, 2000), нагороджений двома Почесними грамотами Донецької облдержадміністрації; двома Почесними грамотами Міністерства охорони здоров’я України; Грамотою Президента України (1999); медаллю «Захисникові батьківщини» (1999), медаллю Жукова (1998); орденом Нестора Літописця I ступеня Української православної церкви Московського Патріархату, ювілейною медаллю «Харківський собор — 10 років» І ступеня. Він лауреат Державної премії в галузі науки та техніки (2008 р.) та має багато інших відзнак.

 

КЛИМОВИЦЬКИЙ ФЕДІР ВОЛОДИМИРОВИЧ

Кандидат медичних наук, доцент кафедри травматології, ортопедії та хірургії екстрених станів Донецького національного медичного університету імені М. Горького. У 1999 році закінчив медичний факультет Донецького державного медичного університету імені М. Горького. У 1999–2001 рр. проходив навчання в інтернатурі за фахом «травматологія та ортопедія» при цьому ж навчальному закладі.

У 2005 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Роль порушень імунітету та неспецифічної резистентності у патогенезі асептичного некрозу головки стегнової кістки у дітей». Автор 60 наукових праць, 6 патентів на винахід. Нині працює над докторською дисертацією, що присвячена проблемі остеопорозу в жителів Донбасу.

 

КОВАЛЕНКО ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, академік Національної академії медичних наук України, заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Директор Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска НАМН України, керівник відділу некоронарогенних хвороб серця та клінічної ревматології Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, завідувач кафедри терапії та ревматології Національної медичної академії ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Закінчив з відзнакою в 1972 році Дніпропетровський медичний інститут, у 1974 році захистив кандидатську дисертацію, а в 1982 — докторську. У 1983 році обраний професором і завідуючим кафедрою терапії факультету удосконалення лікарів. З 1985 року — декан факультету удосконалення лікарів Дніпропетровського медичного інституту. У 1989 році В.М. Коваленка призначено головним терапевтом МОЗ України, з 1990 року очолює кафедру терапії і ревматології Київської медичної академії післядипломної освіти, а з 1991 року — Український ревматологічний центр. З 1998 року — директор Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска (в 2006 р. інституту присвоєний статус Національного наукового центру).

Академік НАМН України професор В.М. Коваленко — Президент асоціацій кардіологів та ревматологів України, він обраний членом Європейського товариства кардіологів (FESC), Американського коледжу кардіологів (FАСС), член правління Європейської антиревматичної ліги (EULAR) та координаційної ради Всесвітньої антиревматичної ліги (ILAR), головний редактор «Українського ревматологічного журналу», член редколегій ряду медичних журналів та видань, член президії Фармакологічного комітету України, голова спеціалізованої ради Д 26.616.01 із захисту дисертацій за спеціальностями «кардіологія» та «ревматологія». Протягом 10 років В.М. Коваленко був експертом ВАК України та заступником голови експертної ради ВАК України.

В.М. Коваленко опублікував понад 750 наукових праць, в тому числі понад 100 — за кордоном. Автор 40 монографій та навчальних посібників, 35 методичних рекомендацій, 16 патентів на винаходи; підготував 31 кандидата та 20 докторів наук, створив низку навчальних програм та екзаменаційних тестів для лікарів та інтернів з терапії, кардіології і ревматології.

Основні наукові праці: «Хроническая сердечная недостаточность: механизмы, стандарты диагностики и лечения» (1999 р.); «Некоронарогенные болезни сердца» (2001 р.); «Артериальная гипертензия» (2001 р.); «Гипертоническая болезнь. Вторичные гипертензии» (2002 р.); «Компендіум. Лікарські засоби» (щорічне видання); «Руководство по кардиологии» (2008 р.), «Настанова з кардіології» (2009 р.), «Остеоартроз» (3 видання — 2003, 2005 та 2010 р.), «Нарушения сердечного ритма и проводимости» (2009 р.).

Нагороджений Відзнаками Президента України — орденами «За заслуги» І, ІІ, III ступеня.

 

КОРЖ МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки України, лауреат Державної премії України, директор ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України», завідуючий відділом травматології опорно-рухової системи.

М.О. Корж є фахівцем у галузі вертебрології. Його діяльність складається з багатопланових теоретичних, експериментальних та клінічних досліджень у галузі патології шийного відділу хребта, результатом яких стало створення основних концептуальних напрямків діагностики та лікування при його ушкодженнях та захворюваннях. На­укова діяльність проф. М.О. Коржа, спрямована на вирішення проблем, пов’язаних з нестабільністю шийного відділу хребта, дозволила закласти фундамент для подальших наукових досліджень у цьому напрямку. Під його безпосереднім керівництвом був розроблений та впроваджений у практичну медицину цілий ряд діагностичних та лікувальних заходів, серед яких особливої уваги заслуговують передові технології як зовнішньої іммобілізації хребта, так і хірургічної стабілізації хребтових сегментів різної локалізації з використанням занурювальних фіксуючих конструкцій.

М.О. Корж виховав цілу плеяду вчених та висококласних фахівців у галузі патології хребта, які працюють як в Україні, так і за її межами. Він є членом таких авторитетних міжнародних наукових товариств, як SICOT (Міжнародне товариство ортопедичної хірургії та травматології), ISMISS (Міжнародне товариство малоінвазивної хірургії хребта) та CSRS (Товариство дослідження шийного відділу хребта). Він є віце-президентом об’єднання фахівців з інструментальної та малоінвазивної хірургії хребта (SMISS). Проф. М.О. Корж є засновником Харківської філії при Українській асоціації остеопорозу.

М.О. Корж є ініціатором та творчим лідером виконання ряду наукових проектів, що фінансуються країнами Євросоюзу та США. Під його головуванням була проведена велика кількість наукових та науково-практичних форумів у галузі ортопедії та травматології.

Автор 527 наукових праць, з них 27 монографій і 42 патентів.

 

КУЗНЕЦОВА СВІТЛАНА МИХАЙЛІВНА

Доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач відділу судинної патології головного мозку, директор Українського геріатричного реабілітаційного центру ДУ «Інститут геронтології АМН України». Основні напрямки робіт професора С.М. Кузнецової — визначення вікових особливостей патогенетичних механізмів формування та клінічного перебігу цереброваскулярних захворювань, аналіз міжсистемних механізмів кардіоцеребральної патології та розробка методів реабілітації хворих на інсульт. Нею запропонована та втілена в практику комплексна система прогнозування ступеня ризику розвитку інсульту. Професор С.М. Кузнецова сформулювала положення про національно-етнічні та регіональні особливості старіння та формування цереброваскулярних захворювань в Україні.

Автор та співавтор 335 наукових робіт, 3 з яких — монографії. Під її керівництвом виконано 15 докторських та кандидатських дисертацій. Професор С.М. Кузнецова веде активну науково-громадську діяльність: протягом 20 років є керівником експедиційних досліджень, які проводяться в Україні та в країнах СНД (Росія, Грузія, Азербайджан). З 1998 року С.М. Кузнецова — голова оргкомітету Міжнародного симпозіуму з проблем цереброваскулярної патології, член президії Міжнародної асоціації неврології і нейронаук та Української асоціації кардіоневрологів, член редакційної ради журналів «Серце та судини», «Міжнародний неврологічний журнал», «Судинні захворювання головного мозку», «Неврологічний журнал» (Росія).

 

КУКУШКІН МИХАЙЛО ЛЬВОВИЧ

Доктор медичних наук, професор. У 1980 році закінчив лікувальний факультет Московського медичного стоматологічного інституту ім. М.О. Семашка. З 1980 по 1988 рік працював у лабораторії Рефлекторної аналгезії Центрального науково-дослідного інституту рефлексотерапії (Москва). З 1988 року до сьогодні працює в науково-дослідному інституті загальної патології й патофізіології Російської академії медичних наук (м. Москва).

У 1995 році захистив дисертацію «Системные механизмы развития нейрогенных болевых синдромов и их патогенетическая коррекция» на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. У 2002 році одержав звання професора в 1-му Московському державному медичному університеті ім. І.М. Сєченова.

Основний напрямок наукових інтересів — вивчення механізмів розвитку хронічних больових синдромів і розробка методів їх патогенетичної терапії. Є завідувачем лабораторії патофізіології болю в НДІ загальної патології й патофізіології РАМН. Ним опубліковано 276 наукових праць щодо болю. З 2007 року є керівником Російського товариства з вивчення болю.

 

ПОДЧУФАРОВА КАТЕРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

Кандидат медичних наук, доцент кафедри нервових хвороб лікувального факультету Першого МДМУ ім. І.М. Сєченова.

У 1997 р. закінчила Московську медичну академію ім. І.М. Сєченова з відзнакою за фахом «лікувальна справа».

У 1999 р. закінчила навчання у клінічній ординатурі у клініці нервових хвороб ММА ім. І.М. Сєченова за фахом «нервові хвороби». Під час проходження ординатури одержала первинну спеціалізацію з мануальної терапії й психотерапії.

З 1999 р. по 2002 р. працювала лікарем-неврологом у відділенні болю й захворювань периферичної нервової системи клініки нервових хвороб. Тема дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук — «Значение скелетно-мышечных расстройств и психологических факторов в развитии хронических болевых синдромов пояснично-крестцовой локализации». Дисертація захищена у 2002 р.

З 2002 до 2003 р. працювала науковим співробітником при науковій групі кафедри нервових хвороб лікувального факультету ММА ім. І.М. Сєченова. Основним напрямком діяльності було лікування неврогенних больових синдромів. З 2003 по 2011 р. працювала на посаді асистента кафедри нервових хвороб лікувального факультету. У 2010 р. закінчила очну докторантуру, у цей час дисертаційна робота «Значение роли невропатического, ноцицептивного и психогенного механизмов в формировании хронических болевых синдромов пояснично-крестцовой локализации» представлена до захисту. З 2011 р. — доцент кафедри нервових хвороб лікувального факультету.

У цей час основними науковими інтересами є механізми формування скелетно-м’язових больових синдромів. К.В. Подчуфарова є відповідальним секретарем «Российского журнала боли», проблемної комісії наукової ради РАМН з неврології «Заболевания периферической нервной системы и болевые синдромы», співавтором 89 друкованих праць, з яких 3 — монографії.

 

РАДЧЕНКО ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України», завідуючий відділом малоінвазивної та інструментальної хірургії хребта, заслужений діяч науки та техніки України. Лауреат Державної премії України, президент об’єднання фахівців малоінвазивної та інструментальної хірургії хребта.

Проф. В.О. Радченко є фахівцем у галузі вертебрології. Його найбільш відомими розробками є малоінвазивні та інструментальні технології хірургічних втручань: пункційний артродез міжхребцевих суглобів поперекового відділу хребта, вертеброектомія, корекція деформацій з використанням найсучасніших технологій. Наукові розробки пункційних хірургічних втручань, таких як денервація міжхребцевих суглобів шляхом електрокоагуляції та кріодеструкції, дискектомії з наступним корпородезом, вертебропластики з використанням біологічно активних видів кераміки, є визнаними у світі.

За безпосередньою участю В.О. Радченка були розроблені та впроваджені в практику нові вітчизняні фіксуючі пристрої, налагоджене їх промислове виробництво.

Проф. В.О. Радченко є обраним президентом ІSMISS, віце-президентом Української асоціації ортопедів-травматологів, членом правління Всесвітньої організації дослідників хребта (World Spine Society), засновником Міжнародного товариства лазерної хірургії хребта ISLASS, членом факультету видатних професорів Американського міжнародного університету та Роял Коледжу Американської академії мініінвазивної медицини та хірургії хребта, членом товариства АО Spine International.

Автор 9 монографій, 31 авторського свідоцтва та патентів, 248 наукових статей.

 

СИНЯЧЕНКО ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, академік АН вищої освіти України, член академій США і Німеччини, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини, загальної практики — сімейної медицини Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, голова Донецького обласного наукового товариства терапевтів і ревматологів імені В.П. Образцова, голова спеціалізованої ради Д 11.600.02 за спеціальностями «ревматологія» і «патологічна фізіологія».

О.В. Синяченко є автором понад 900 наукових праць, серед яких 37 монографій, 20 підручників і навчальних посібників, 400 статей, що стосуються проблем ревматології. Підготував із питань діагностики, патогенезу і лікування запально-дегенеративних хвороб суглобів і захворювань сполучної тканини 5 докторів і 37 кандидатів медичних наук (2 учні є членами АМН України).

 

СТРАФУН СЕРГІЙ СЕМЕНОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, керівник відділу мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки інституту.

У 1982 році закінчив медичний факультет Київського медичного інституту за спеціальністю «лікувальна справа». З 1982 року працює лікарем у відділі мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки. У 1991 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Профілактика, діагностика та лікування ішемічної контрактури верхньої кінцівки». З 1991 по 1997 рік працював на посаді старшого наукового співробітника вищезазначеної клініки.

З 1997 року і дотепер очолює відділ мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки.

У 1999 році захистив докторську дисертацію на тему «Ортопедичне лікування хворих з травмою плечового сплетення та периферичних нервів верхньої кінцівки». У 2001 році здобув звання професора.

З 2003 року і дотепер працює на посаді заступника директора інституту з наукової роботи.

У 2009 році отримав звання заслуженого діяча науки і техніки України. У 2011 році став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.

Багаторазово проходив стажування за кордоном (у Польщі, Великобританії, Чехії, Німеччині, Італії, США) з питань ортопедичного лікування пацієнтів із патологією суглобів верхньої кінцівки, металоостеосинтезу, ендопротезування плечового та ліктьового суглобів.

С.С. Страфун займає активну громадську позицію. Він є віце-президентом асоціації ортопедів-травматологів України, головним позаштатним ортопедом-травматологом МОЗ України, національним представником Міжнародної асоціації ортопедів-травматологів SICOT, членом Міжнародної асоціації малоінвазивної та артроскопічної хірургії ISACOS.

Автор понад 250 наукових праць, патентів, книжок, посібників, методичних рекомендацій.

 

СУЛИМА ВАДИМ СТАНІСЛАВОВИЧ

Доктор медичних наук професор, завідувач кафедри травматології, ортопедії та військово-польової хірургії Івано-Франківського національного медичного університету

Навчався в Івано-Франківському медичному інституті, який закінчив із відзнакою у 1984 році. Після однорічної інтернатури з хірургії в Чернігівській обласній лікарні з 1985 року по 1989 р. працював лікарем-травматологом у Прилуцькій центральній міській лікарні. З 1989 р. по 1991 р. працював лікарем-травматологом у поліклініці медсанчастини в/о «Оріана» у м. Калуш. З 1992 р. по 1994 р. навчався в клінічній ординатурі на кафедрі травматології, ортопедії та ВПХ Івано-Франківського медичного інституту. У 1994 р. захистив кандидатську дисертацію, після захисту працював асистентом тієї ж кафедри. З 2000 р. навчався у докторантурі в Інституті травматології та ортопедії АМН України, яку достроково завершив у 2003 р. у зв’язку із захистом дисертації на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук. З 2003 р. є завідувачем кафедри травматології, ортопедії та ВПХ. У 2004 р. отримав звання доцента, у 2005 р. — звання професора.

Є керівником комплексної наукової роботи кафедри та експериментально-дослідницької роботи з вивчення імплантаційних матеріалів для заміщення кісткових дефектів за угодою з Інститутом матеріалознавства АМН України імені І.М. Францевича. Очолює міжнародну наукову співпрацю між Івано-Франківським національним медичним університетом та підприємством MEDGAL (Білосток, Польща) у галузі сучасних металофіксаторів, фірмою OHST (Німеччина) — виробником сучасних ендопротезів кульшових та колінних суглобів.

Приймає активну участь у проведенні багатоцентрових міжнародних досліджень. Під керівництвом В.С. Сулими виконана 1 кандидатська дисертація.

Нагороджений дипломами та медалями від Івано-Франківської облдержадміністрації та обласної ради «Кращий науковець 2005, 2007 років» за значний особистий внесок у розвиток науки.

Має вищу кваліфікаційну категорію. Автор 144 наукових праць, 65 раціоналізаторських пропозицій, 3 патентів України на винахід.

 

УГРИН МИРОН МИРОНОВИЧ

У 1984 р. закінчив з відзнакою Львівський медичний інститут. У 1984–1985 рр. навчався в інтернатурі в Миколаївській ЦРЛ Львівської області. З 1984 р. займається стоматологічною імплантацією. З 1986 р. — асистент кафедри ортопедичної стоматології Львівського національного медичного інституту ім. Данила Галицького. З 2008 року — доцент кафедри ортопедичної стоматології ЛДМУ ім. Данила Галицького, з 1991 по даний час — директор Центру стоматологічної імплантації та протезування «ММ» (Львів).

З березня 1999 року — президент Асоціації імплантологів України, з травня 2010 — почесний президент Асоціації імплантологів України.

Президент Асоціації приватно практикуючих лікарів-стоматологів України, віце-президент Асоціації стоматологів України, член Європейської асоціації остеоінтеграції, член Американської академії остеоінтеграції, член Міжнародного конгресу оральної імплантології, почесний член Асоціації імплантологів Польщі, засновник Благодійного фонду Мирона Угрина допомоги дітям з вродженою відсутністю зубів, онкологічним пацієнтам та пацієнтам літнього віку.

Організатор міжнародних східноєвропейських конференцій із проблем стоматологічної імплантації. Засновник та видавець першого українського стоматологічного журналу «Новини стоматології», спеціалізованих журналів «Імплантологія. Пародонтологія. Остеологія», «Світ ортодонтії», «Профілактична та дитяча стоматологія», головний редактор видання «Пародонтологія та відновна стоматологія», заступник головного редактора журналу «Новини стоматології», член редакційної ради журналів «Вісник стоматології», «Проблеми остеології», «Стоматологический журнал» (Білорусь), «Implantoprotetyka», «Dental Forum» (Польща).

Автор 108 опублікованих робіт, 159 виступів на конференціях в Україні та за кордоном, aвтор 2 книг із дентальної імплантології, 2 методичних рекомендацій, науковий редактор 3 книг.

Професійна діяльність відзначена в 2005 році нагородою Міжнародного конгресу оральної імплантології за внесок у галузі освіти, у 2008 році — Почесною грамотою Кабінету Міністрів України за вагомий внесок у розвиток вітчизняної стоматології, у 2009 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України».

Коло наукових інтересів: імплантація, вікові аспекти імплантації, аугментація кістки та пластики м’яких тканин, комп’ютерна діагностика та планування, протезування зубне та епітетика, больові синдроми в стоматології, структурно-функціональний стан кістки.

 

ЕРДЕС ШАНДОР ФЕДОРОВИЧ

Доктор медичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи науково-дослідного Інституту ревматології Російської академії медичних наук.

У 1981 р. закінчив 1-й Московський медичний інститут ім. І.М. Сєченова за фахом «лікувальна справа». Після закінчення інституту вступив до клінічної ординатури Інституту ревматології РАМН. Надалі займав посади молодшого та старшого наукового співробітника.

У 1987 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 1999 р. — докторську. У 2000 р. обраний на посаду заступника директора з наукової роботи, з 2001 р. керує відділом медико-соціальних досліджень, до якого входять лабораторії вивчення якості життя, спондилоартритів і організації ревматологічної служби.

У 2007 р. Ш. Ердесу присвоєне вчене звання професора за фахом «Ревматологія», а в 2009 р. — почесне звання «Заслужений працівник охорони здоров’я Російської Федерації». Є членом правління Російської асоціації ревматологів і членом редколегії журналу «Научно-практическая ревматология».

Основне коло наукових інтересів: медико-соціальне значення ревматичних захворювань, епідеміологічні дослідження, проблема ревматології у практиці лікаря першого контакту, спондилоартрити.


Similar articles


Back to issue