Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 11, №1, 2010

Back to issue

Компресійно-дистракційні шарнірні апарати власної конструкції в лікуванні уражень суглобів кисті

Authors: В.В. Котюк, О.А. Бур’янов, А.В. Самохін, В.П. Кваша, А.М. Лакша, М.С. Шидловський, О.В. Тимошенко - Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київська міська клінічна лікарня №12 МОЗ України, НТУ України “Київський політехнічний інститут”, Київ, Україна

Categories: Traumatology and orthopedics

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Описано переваги й недоліки існуючих моделей шарнірних апаратів. Запропоновано власну конструкцію апарата та обґрунтовані показання до її застосування. Наводяться результати лікування хворих із захворюваннями й травмами суглобів кисті.

Описаны преимущества и недостатки существующих моделей шарнирных аппаратов. Предложена собственная конструкция аппарата и обоснованы показания к ее применению. Приводятся результаты лечения больных с заболеваниями и травмами суставов кисти.

The advantages and disadvantages of the existent designs of hinged external fixators are described. Authors proposed their own design of the hinged fixator and the indications for its use were justified. The results of treatment of the patients with diseases and injuries of the hand joints are described.


Keywords

компресійно-дистракційні апарати, шарнірні апарати, кисть, псоріатичний артрит

компресионно-дистракционные аппараты, шарнирные аппараты, кисть, псориатичный артрит

compression-distratcion frame, hing, hand, arthritis

Одним з ефективних способів збереження та відновлення рухів у суглобах є використання компресійно-дистракційних шарнірних апаратів. За їх допомогою поступово усувають деформації та контрактури в суглобах, досягають необхідного розведення суглобових поверхонь після операцій на суглобах (зокрема артропластики або артролізу). Шарнірні апарати забезпечують рухи в заданій амплітуді та площині після операцій на капсульно-зв’язковому апараті суглоба, коли елементи суглоба, що стабілізують, руйнуються патологічним процесом або оперативним втручанням і в суглобі не залишається ефективних анатомічних структур, що перешкоджали б нефізіологічним рухам, зокрема боковому відхиленню [1, 3]. Проте застосування подібних пристроїв, особливо це стосується суглобів пальців кисті, обмежується певними їх недоліками. Суттєвим недоліком існуючих моделей компресійно-дистракційних шарнірних апаратів є технічна складність, яка полягає в необхідності проведення осьової шпиці точно через центр обертання суглоба, що повинно забезпечити співпадання вісі рухів у суглобі та в пристрої. Невиконання цього принципу призводить до порушення конгруентності в суглобі – виникнення підвивихів та вивихів. Відомо також, що запалення навколо осьової спиці виникає значно частіше, ніж навколо фіксуючих спиць [4-6]. Це тим більш важливо у хворих із скомпрометованою шкірою (травмою, оперативним втручанням в ділянці суглоба або шкірним захворюванням, зокрема таким як псоріаз, коли елементи висипу групуються навколо суглобів) [2]. При накладанні шарнірних апаратів після операцій на суглобі може виникнути ситуація, коли осьову спицю необхідно провести через операційну рану, що є неприпустимим. Недостатня жорсткість фіксації та неможливість корекції неспівосного проведення фіксуючих спиць також притаманні багатьом моделям шарнірних апаратів зовнішньої фіксації [3].

Для уникнення вказаних недоліків нами запропонуваний пристрій власної конструкції. За технічною сутністю до апарату, який пропонується, найближчим є компресійно-дистракційний шарнірний апарат Волкова-Оганесяна для міжфалангових суглобів, основними складовими якого є осьові та поворотні плати-дистрактори, що з’єднуються з неповноповоротними шарнірами, які містять пристрої для регулювання та фіксації шпиць, в т.ч. і осьової шпиці. Через отвори, розміщені на осі шарнірів, проходить осьова шпиця, яка фіксується зажимним гвинтом. Кожна плата-дистрактор має наскрізні отвори, через які проходять шпиці, що замикають та фіксують. Плати-дистрактори містять пристрої для переміщення та закріплення шпиць [1]. Попри достатню жорсткість фіксації пристрій має інші два з вказаних недоліків. Інші пристрої ще менш придатні для практичного застосування.

Мета роботи - розробити та впровадити компресіно-дистракційний шарнірний апарат зовнішньої фіксації для лікування суглобів кисті, позбавлений таких недоліків, як необхідність проведення осьової спиці та неможливість коригувати вісь обертання й положення апарата після його накладання.

Матеріал та методи

Дослідження ґрунтується на математичному моделюванні принципу дії апарата, анатомо-біомеханічних дослідженнях на 20 подібних за розмірами трупних других пальцях та на клінічному спостереженні за шістьма хворими (4 хворих на псоріатичний артрит та 2 хворих з післятравматичною контрактурою проксимальних міжфалангових суглобів ІІ та ІV пальців), що лікувались за допомогою розроблених апаратів. У двох хворих на псоріатичний артрит розроблений апарат фіксували над п’ястково-фаланговим суглобом ІІ пальця та у двох – над проксимальним міжфаланговим суглобом пальця кисті (ІІ та ІІІ пальці). В усіх пацієнтів розроблені компресійно-дистракційні шарнірні апарати зовнішньої фіксації використовувались не як самостійний метод лікування, а як засіб забезпечення ранньої розробки рухів у суглобах після оперативного лікування (артропластика, артроліз), коли пошкоджений зв’язковий апарат не в змозі стабілізувати суглоб. Оперативне лікування проводили під провідниковою анестезією. Після завершення основного етапу операції та ушивання рани проводили 4 спиці через суміжні до суглоба кістки, на які фіксували апарат і співставляли вісь обертання апарата з віссю обертання суглоба. Апарат стабілізували у положенні корекції деформації. Оскільки найчастіше контрактура була згинальною, в 5 випадках апарат фіксували в майже розігнутому положенні (згинання 5-15°). В одному випадку у хворого на псоріатичний артрит з ліктьовою девіацією ІІ пальця, спричиненою лізисом головки п’ясткової кістки, апарат зафіксували в положенні згинання 80°. З профілактичною метою всім хворим призначався антибіотик широкого спектру дії за 40 хвилин до операції та на 3 доби після неї. Після спадання набряку (в середньому через 3 дні) шарнірну частину апарата мобілізували й починали розробку спочатку пасивних, а потім й активних рухів у суглобі. Тривалість розробки рухів у апараті становила від 3 до 8 тижнів. Тривалість спостереження - 12 місяців з моменту операції.

Анатомо-біомеханічне дослідження проводили для визначення жорсткості розробленого шарнірного апарата зовнішньої фіксації та жорсткості системи «апарат-кістка» за допомогою універсальної випробувальної машини TІRATEST-2151. Межа вимірювання: навантаження - до 5 кН; переміщення - до 1 м; швидкість переміщення рухомого затискувача від 8,3×10-6 до 3,3×10-5м/сек, відповідні похибкі вимірювання: ±0,1Н; ± 10-5 м. Біомеханічне дослідження проводилось з двома конструкціями апарата: компресійно-дистракційний шарнірний апарат зовнішньої фіксації з двобічною та однобічною фіксацією (рис.).

Результати та обговорення

Результати експерименту вказують на те, що податливість окремого суглоба (п’ястково-фалангового або проксимального міжфалангового) більша, ніж сумарна податливість системи «апарат-кістка». Це є свідченням того, що основне навантаження несе апарат.

Апарат з однобічним типом фіксації є менш громіздким (у порівнянні з апаратом із двобічним типом фіксації) та дозволяє більшу мобільність пальцям пацієнта, однак прогнозовано є менш жорстким. Бокова фіксація, необхідність використання спиць з різьбою або стержнів та більші розміри елементів закріплення вказаних імплантатів зумовлюють переважне його застосування для лікування п’ястково-фалангових суглобів 2 та 5 пальців. Як при закріпленні на жорсткому тілі, так і при закріпленні на анатомічних препаратах суглобів апарат із двобічною фіксацією виявився суттєво більш жорстким за такий з однобічним типом фіксації. Однак жорсткість конструкції «апарат-кістка» перевищує таку у відповідного суглоба при будь-якому типі фіксації (однобічна чи двобічна).

Обсяг рухів у всіх прооперованих хворих суттєво збільшився. Збільшення амплітуди рухів у хворих після операції на п’ястково-фалангових суглобах через 2 тижні після операції становило 35° і 60°, через 6 тижнів – 50° і 75°, через 6 місяців – 50° і 60°, через 12 місяців – 50 і 60° відповідно. Після операції на проксимальних міжфалангових суглобах збільшення амплітуди рухів становило через 2 тижні 30°-45°, через 6 тижнів – 40°-65°, через 6 місяців – 40°-50°, через 12 місяців – 40-50°. Післяопераційний період відбувався без ускладнень. Рани зажили первинним натягом. Запальних ускладнень в місцях введення спиць не спостерігалось.

Висновки

На основі проведених досліджень робимо висновок про достатній рівень жорсткості апаратів обох типів. Вважаємо, що їх не використання у хворих з запальними ураженнями п’ястково-фалангових і проксимальних міжфалангових суглобів кисті та з наслідками травм цих суглобів у післяопераційному періоді для раннього відновлення рухів є обґрунтованим та ефективним заходом зменшення частоти та ступеня вираженості контрактур. Кращі результати лікування п’ястково-фалангових суглобів пов’язані, вірогідно, із більшою їх мобільністю. Прогресуюче збільшення амплітуди рухів у ранньому післяопераційному періоді пов’язане із зменшенням больового синдрому на тлі активної реабілітаційної програми. Незначне зменшення обсягу рухів через 6 місяців пов’язане із розростанням та організацією рубцевої тканини, а також із зниженням якості та інтенсивності розробки рухів хворими. Відсутність негативної динаміки у подальші терміни свідчить про сповільнення темпів фібропластичних процесів у суглобі та оточуючих тканинах.


Bibliography

1. Оганесян О.В. Восстановление формы и функции голеностопного сустава шарнирно-дистракционными апаратами / О.В. Оганесян , С.В. Иванников, А.В. Коршунов – Москва: БИНОМ. Лаборатория знаний: Медицина, 2003. – 120 с.

2. Рахматов А.Б. Современные проблемы псориатического артрита / А.Б. Рахматов // Укр. журн. дерматол., венерології, косметології.- 2003. -№2. - С. 32-37.

3. Чадаев А.П. Лечение открытых переломов и вывихов фаланг пальцев кисти, осложненных гнойно-воспалительным процессом / А.П. Чадаев, М.С. Алексеев, А.Ш. Гармаев – Москва: Триада-Х, 2005. – 88 с.

4. Hiniduma S. S. New least squares solutions for estimating the average centre of rotation andthe axis of rotation / S. S. Hiniduma, U. Gamage, J. Lasenby // Journal of Biomechanics. -2002. – Vol. 35. – P. 87–93.

5. Lethaby A. Pin site care for preventing infections associated with external bone fixators and pins / A. Lethaby, J. Temple, J. Santy // Cochrane Database of Systematic Reviews – 2008. – Issue 4. – P. 2-22.

6. Zhang X. Determining finger segmental centers of rotation in flexion-extension based on surface marker measurement / X. Zhang, S.-W. Lee, P. Braido // Journal of Biomechanics. – 2003. – Vol. 36. – No. 8. – P. 1097-1102.


Back to issue