Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 11, №5, 2010

Back to issue

Тактика в хірургічному лікуванні переломів проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки

Authors: Ю.О. Грубар - Тернопільська обласна комунальна клінічна лікарня, Тернопіль, Україна; С.В. Гаріян - Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського

Categories: Traumatology and orthopedics

Sections: Specialist manual

print version


Summary

Наведено результати оперативного лікування 33 пацієнтів з переломами проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки. При виборі тактики лікування та застосуванні конструкцій для остеосинтезу використовували класифікацію переломів АО/ASIF. Результати лікування прослідковано в терміни від 6 до 25 місяців. Клінічні результати у 23 (69,9 %) пацієнтів оцінено як відмінні, у 8 (24,25 %) хворих – добрі, у 2 (6,05 %) – задовільні.

Приведены результаты оперативного лечения 33 пациентов с переломами проксимального метаэпифиза большеберцовой кости. При выборе тактики лечения и применения конструкций для остеосинтеза использовали классификацию переломов АО/ASIF. Результаты лечения изучены в сроки от 6 до 25 месяцев. Получены клинические результаты: у 23 (69,9 %) пациентов — отличные, у 8 (24,25 %) больных — хорошие, у 2 (6,05 %) — удовлетворительные.

The results of operative treatment of 33 patients with fractures of proximal metaepyphisis of tibia At the choice of tactics of treatment and application of constructions for osteosintesis was used the AO/ASIF fractures classification. Results of treat- ment were checked in terms of 6 to 25 months. Clinical results in 23 (69,9 %) patients were excellent, in 8 (24,25 %) patients
— good, in 2 (6,05 %) — satisfactory.


Keywords

металоостеосинтез, переломи проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки.

остеосинтез, переломы проксимального метаэпифиза большеберцовой кости.

internal osteosynthesis, fracture of proximal metaephysisis of tibia.

Переломи проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки відносяться до важких пошкоджень нижньої кінцівки і становлять від 6% до 12 % всіх внутрішньосуглобових переломів та 8,9 % переломів гомілки [2, 5, 7]. В 64 % випадків переломи супроводжуються порушенням конґруентності суглобових поверхонь, при цьому у 80 % ушкоджується латеральний виросток [4]. У понад 50 % випадків причиною даних ушкоджень є високоенергетична травма [1].

При закритих складних переломах даної локалізації у 47 % випадків діагностуються пошкодження менісків, у 32 % – часткове або повне ушкодження хрестоподібних зв’язок, що ускладнює вибір методу лікування [9, 10].

Недосконалість та несвоєчасність діагностики ушкодження структур колінного суглоба і, як наслідок, неправильно обрана лікувальна тактика в 45-60 % випадків стають причиною розвитку різних форм та ступенів нестабільності суглоба, швидкого прогресування в ньому дегенеративно- дистрофічних процесів, що в результаті дає високий відсоток інвалідизації пацієнтів[3, 6, 8].

Разом з тим залишаються проблеми повноцінної діагностики поширеності ушкодження кісткової тканини та капсульно- зв’язкового апарату при переломах даної локалізації. Не вирішені підходи у виборі методики оперативного втручання, а саме: відсутні чіткі покази до оперативного втручання залежно від типу перелому, часу з моменту отримання травми, небхідності заміщення кісткового дефекта. Недостатньо деталізовані особливості реабілітації пацієнтів у післяопераційному періоді.

Мета - вивчити ефективність хірургічної тактики лікування пацієнтів з переломами проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки.

Матеріал та методи

За період 2007-2009 рр. нами в ортопедичному відділенні Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні прооперовані 33 пацієнти з переломами проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки. Серед оперованих хворих чоловіків було 22 (66,4 %), жінок – 11 (33,4 %). Середній вік пацієнтів становив 33,4 року. Вивчаючи анамнез травми, встановлено, що близько 56 % травм отримано в результаті дорожно-траспортних пригод. Переломи виникали внаслідок безпосереднього удару автомобіля в ділянку метаепіфіза або стиснення гомілок в кабіні автомобіля, коли пасажир знаходився на передньому сидінні. Частина переломів виникала при падінні з висоти на пряму ногу.

Всі ліковані пацієнти з переломами проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки згідно з класифікацією АО були поділені на 7 груп: 41А1 – 2 пацієнти; 41А2 – 4; 41В1 – 5; 41В3 – 3; 41С1 – 6; 41С2 – 4; 41С3 – 9 пацієнтів.

Переважна більшість хворих надходили у відділення в плановому порядку з районів області.

Діагностика забезпечувалася шляхом виконання рентгенограм у стандартних та косій проекціях (в положенні тракції), комп’ютерної томографії (аксіальна, коронарна та сагітальна проекції). При необхідності обстеження доповнювалося доплерографією.

Близько 80 % пацієнтів прооперовано на 7-14 добу з моменту травми. В передопераційному періоді велике значення приділялося стану м’яких тканин у ділянці перелому. З метою профілактики розвитку компартмент-синдрому пацієнтам призначали протинабрякові препарати та засоби, що поліпшували мікроциркуляцію, застосовували вимушене положення кінцівки на шині Белера. З метою іммобілізації застосовували задню гіпсову шину. В 30 % випадків при складних, нестабільних переломах попередньо використовували апарати зовнішньої фіксації, застосовуючи при цьому методику лігаментотаксису.

Обираючи тактику лікування та визначаючи конструкції, необхідні для остеосинтезу, використовували класифікацію переломів АО/ASIF. При позасуглобових переломах (тип А 1) використовували кортикальні гвинти діаметром 3,5 мм. Остеосинтез простих позасуглобових метаепіфізарних переломів (тип А 2) виконували короткими Т- або Г- подібними LCP пластинами. При позасуглобових багатофрагментарних переломах (тип А 3) використовували Т- подібні та LISS-пластини. При неповних внутрішньосуглобових переломах (тип В 1) остеосинтез виконували LCP Т- або Г- подібними пластинами, при необхідності відновлення медіальної колони доповнювали остеосинтез 1/3 трубчастими пластинами (рис. 1-4).

При внутрішньосуглобових парціальних переломах з імпресією (тип В 2, В 3) фіксацію кісткових фрагментів виконували LCP Т- або Г-подібними пластинами та 1/3 трубчастими пластинами. При чисто внутрішньосуглобових переломах, простих, багатоуламкових, багатоуламкових складних (тип С 1, С 2, С 3) використовували весь арсенал конструкцій (рис. 5, 6, 7, 8). При внутрішньосуглобових імпресійних, багатоуламкових та складних багатоуламкових переломах виконували кісткову пластику кортикально-губчастим кістковим блоком з крила повздовжної кістки або карбоксіапатитом «Chronos» (фірма-виробник Synthes), обсяг якої визначався після остаточної репозиції суглобової поверхні та кісткових уламків. Якість репозиції кісткових уламків контролювали інтраопераційно в декількох проекціях, використовуючи електронно- оптичний перетворювач.

Виконуючи остеосинтез переломів типу А 2, А3, дотримувалися принципу відносної стабільності. При переломах типу В та С дотримувалися принципу досягнення абсолютної стабільності кісткових уламків. При переломах типу А2, А3 та В1, В2 застосовували передньо-латеральний доступ. При переломах типу В3, С1, С2, С3 застосовували комбінацію задньо- медіального та передньо-латерального доступів.

В післяопераційному періоді зовнішню іммобілізацію не застосовували. При стиханні больового синдрому – в середньому на 3-4-у добу – розпочинали першу фазу реабілітаційного лікування, яке полягало у: виконанні пацієнтом вправ з посилання імпульсів до оперованої кінцівки, ізометричному напруженні м’язів стегна та гомілки, пасивній розробці рухів у суглобі на мотошині. Питання про часткове навантаження на оперовану кінцівку вирішувалося індивідуально. При переломах виростків без імпресії часткове навантаження на оперовану кінцівку дозволяли з 6-го тижня з моменту оперативного втручання, повне — через 8 - 10 тижнів. При переломах з імпресією та кістковою пластикою дозоване навантаження розпочинали з 10-го тижня, повне – через 12 і більше тижнів з моменту виконання оперативного втручання.

Результати лікування прослідковано в терміни від 6 до 25 місяців. Клінічні результати у 23 (69,9 %) пацієнтів оцінено як відмінні, у 8 (24,25 %) хворих — хороші, у 2 (6,05 %) — задовільні.

Висновки

1. Проведене дослідження показало, що застосування сучасних діагностичних підходів передопераційного планування та інтраопераційного ЕОП-контролю при хірургічному лікуванні переломів проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки дозволяє виконати адекватну репозицію суглобової поверхні.

2. Використання пластин з кутовою стабільністю, створення абсолютної стабільності при переломах типу В і С, пластика дефектів метаепіфізарної зони знижує ризик вторинного зсуву кісткових уламків та дає можливість проводити раннє відновне лікування.

3. Стабільна фіксація кісткових уламків, ранні перемінно-динамічні навантаження по осі сегмента сприяють консолідації перелому та знижують ризик розвитку нейродистрофічних синдромів.


Bibliography

  1. Ахтямов И.Ф., Кривошапко Г.М., Кривошапко С.В. Отдаленные результаты реабилитации больных после оперативного лечения внутрисуставных переломов области коленного сустава // Вест. травмат. и ортопед. им. Н.Н. Приорова. – 2002. – № 2. – С.42-46.
  2. Гиршин С.Г., Лазишвили Г.Д. Коленный сустав: повреждения и болевые синдромы. – М., 2007. – С. 231– 236.
  3. Казанцев А.В., Голубев В.Г. Пластика дефектов губчатой кости порыстыми опорными имплантатами при переломах плато большеберцовой кости // Вестник травматологии и ортопедии им. Н.Н.Приорова, – 2005. – № 1. – С. 19–23.
  4. Профилактика развития деформирующего артроза при лечении оскольчатых внутрисуставных переломов проксимального эпиметафиза большеберцовой кости: Метод. рекомендации / О.В. Оганесян, Г.А. Кесян, Р.З. Уразгельдеев и др. – М., 2005. – 19 с.
  5. Фукалов А.Ю. Оперативное лечение переломов мыщелков большеберцовой кости с нарушением конгруэнтности суставных поверхностей: Автореф.дисс. кан. мед. наук. – Пермь, 2006. – 22с.
  6. Шестаков Д.Ю. Оперативное лечение закрытых внутрисуставных переломов мыщелков большеберцовой кости методом чрезкостного остеосинтеза: Дисс.канд.мед.наук.– М., 2003. – С. 101–103.
  7. Barei D.P., Nork S.E., Mills W.J., Coles C.P., Henley M.B., Benirschke  S.K. Functional  outcomes of  severe  bi- condylar tibial plateau fractures treated with dual incisions and medial and lateral plates. – J Bone Joint Surg Am., 2006.
  8. Bozkurt M.,Turani S. The impact of proхimal tibia frac- tures in the prognosis of tibial plateau fractures. Knee Surg Sports Traumatol Arthrosc 2005. 13: 323–328.
  9. Gill T.J., Moezzi D.M., Oates K.M., et al. Arthroscopic reduction and internal fixation of tibial plateau fractures in skiing // Clin. Orthop. Rel. Res. – 2001. – Vol. 383. – P.243-249.
  10. Vangsness C.T., Ghaderi B., Hohl M., et al. Arthroscopy of meniscal injuries with tibial plateau fractures // J. Bone Joint Surg Br. – 1994. – Vol. 76. – P.488-490.

Similar articles

Досвід оперативного лікування переломів проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки у хворих із політравмою
Authors: Філь А.Ю., Філь Ю.Я., Козопас В.С., Сенюк Ю.І., Яєчник О.Р. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
"Тrauma" Том 15, №6, 2014
Date: 2015.03.10
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Біомеханічне обґрунтування малоінвазивних технологій лікування  при переломах проксимального епіметафізу великогомілкової кістки (клініко-експериментальне дослідження)
Authors: Бур’янов О.А., Кваша В.П., Шидловський М.С., Скобенко Є.О., Соболевський Ю.Л., Лакша А.М., Омельченко Т.М., Головчак А.В. - Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ
"Тrauma" Том 15, №1, 2014
Date: 2014.04.10
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches
Остеосинтез проксимального епіметафіза великогомілкової кістки в потерпілих з черепно-мозковою травмою
Authors: К.В. Міренков, В.І. Перцов, Д.С. Івахненко, В.С. Гацак, С.П. Мирний - Запорізький державний медичний університет, Запорізька міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги, Запоріжжя, Україна
"Тrauma" Том 11, №2, 2010
Date: 2011.08.29
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches
Математичне моделювання варіантів остеосинтезу переломів дистального метаепіфіза великогомілкової кістки типу С1
Authors: Васюк В.Л.(1), Коваль О.А.(1), Карпінський М.Ю.(2), Яресько О.В.(2)
1 - ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
2 - ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна

"Тrauma" Том 20, №1, 2019
Date: 2019.03.26
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches

Back to issue