Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 10, №3, 2009

Back to issue

Проблеми діагностики пошкоджень опорно-рухової системи в постраждалих з полісистемною травмою

Authors: С.О. Гур''єв, О.С. Соловйов, С.П. Сацик - Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, Київ, Україна

Categories: Traumatology and orthopedics

Sections: Clinical researches

print version


Summary

У статі наведені дані щодо клініко-нозологічної структури пошкоджень ОРС, як компоненту полі системної травми, визначено фактичний рівень діагностики, обґрунтовано потреби т а ефективність об’єктивних методів діагностики.

В поле приведенные данные относительно клініко-нозологічної структуры повреждений ОРС, как компоненту поле системной травмы, определен фактический уровень диагностики, обоснованы нужды т а эффективность объектив-ных методов диагностики.

The article devite to problem of the diagnostic of the locomotorium injuries as the component of the multiple trauma. The effective of diagnostic is demonstrate and propose for use of Spiral Computery Thomography is based as a hight effective method for diagnostic.


Keywords

пошкодження опорно-рухової системи, політравма, діагностика

повреждение опорно-двигательной системы, политравма, диагностика

locomotorium injuries, polysystemic trauma, diagnostic

Зростання рівня антропотехногенної та природної небезпеки життєдіяльності людини призводить до збільшення виникнення високоенергетичних пошкоджень, що своєю чергою підвищує поліваріабельність та рівень компонентності травми [1,8]. При тому збільшується пошкодження опорно-рухового апарату, як компонента полісистемної травми та їх варіабельності [6]. Вищевикладене визначає необхідність адекватної за рівнем та часом діагностики пошкоджень опорно-рухової системи (ОРС), однак нажаль рівень адекватності діагностики пошкоджень ОРС залишається не задовільним. [5,7]. Наші попередні дослідження вказали на те, що причинними факторами виникнення зазначеної проблеми є недоліки клінічної організації, зокрема не визначеність щодо адекватного застосування сучасних виробів медичного призначення. [5,7,8]. Вищевикладене обумовило напрямок, актуальність та доцільність даного дисертаційного дослідження.

Матеріал та методи

В порядоку виконання даного дослідження нами було вивчено 525 випадків полісистемних пошкоджень з наявністю травми ОРС. Було вивчено та визначено клініко-нозологічну структуру пошкоджень ОРС у постраждалих з полісистемними пошкодження, вивчено потребу та ефективність діагностичних заходів, в першу чергу на ранньому госпітальному етапі, та час необхідний для проведення адекватної діагностики пошкоджень ОРС.

Проводилась інтегральна оцінка можливостей сучасних діагностичних виробів медичного призначення щодо діагностики пошкоджень ОРС.

Всі розрахунки були проведені відповідно до вимог та критеріїв доказової медицини, за допомогою комп’ютерних технологій.

Результати та обговорення

В результаті проведення аналізу клініко-нозологічної структури пошкоджень ОРС було встановлено клініко-нозологічну структуру масиву постраждалих було застосовано анатомо-структурний принцип визначені та отримані дані, що наведені в табл. 1. Коефіцієнт множинності пошкоджень складає 1,22, при тому переломи кісток складають 72%, пошкодження м’яких тканин – 48,57%. Проведено аналіз реальної виявляємості пошкоджень ОРС за часом, результати якого наведено в табл. 2.

Аналізуючи дані, які наведено в табл. 2, варто зауважити про те, що різні нозологічні форми пошкоджень ОРС практично діагностуються в різний час, масив дослідження варто розкласти на 3 групи за ознакою:

  • діагностування більше 50% пошкоджень;
  • пошкодження ОРС, що діагностується при надходженні на стаціонарний етап лікування (протягом години), пошкодження плеча, передпліччя, кисті, таза, стегна, гомілки, ліктьового суглоба, суглобів кисті, колінного, плечового суглоба, що складає 89,91% питомої ваги в загальному масиві, вивчено, але фактично за рахунок коефіцієнта множинності пошкоджень – 73,49 % загального масиву;
  • пошкодження ОРС, що діагностуються протягом перших 12 годин стаціонарного етапу – це пошкодження стопи, кульшового суглоба, гомілково-надп'яткового, кистьового суглоба, що складають – 22,65% за питомою вагою в масиві дослідження, або 18,43% з врахуванням коефіцієнта множинності;
  • пошкодження ОРС, що діагностуються у більш пізній період (більше 12 годин з моменту поступлення), це пошкодження хребта та суглобів стопи, що складає за питомою вагою 9,91% (8,08%).

Узагальнюючі вищевикладене варто зауважити, що найбільш швидко діагностуються пошкодження, котрі достатньо візіалізуються, тобто первинна діагностика можлива при клінічному обстеженні. Але слід врахувати, що 78,48% постраждалих з пошкодженнями ОРС, як компонента політравми поступають у стані шоку, що унеможливлює повноцінний клінічний огляд (зокрема перевірку активних рухів), це в свою чергу викликає потребу в застосуванні об’єктивних методів обстеження, практично у всіх постраждалих.

Виходячи з існуючої реальності варто визначити, що практично для об’єктивної діагностики пошкоджень ОРС можливо використання «класичної» рентгенографії (Rö графія), комп'ютерної томографії (як правило спіральної) (СКТ) та магнітно-резонансної томографії. Остання у постраждалих з політравмою практично не застосовується в наслідок неможливості виконання певних умов проведення обстеження, що зокрема пов’язана із засобами іммобілізації та необхідністю підтримки життєзабезпечуючих функцій організму.

Тому ми вважали за доцільне провести аналіз можливостей та доцільності застосування Rö графія та СКТ для діагностики пошкоджень ОРС у постраждалих з політравмою.

Дані порівняльного аналізу наведені в табл. 3.

Аналізуючи дані, що наведено в табл. 3 варто зауважити, що СКТ має суттєві переваги у діагностиці усіх пошкоджень ОРС, до 50 %, що особливо важливо при політравмі, переваги СКТ також полягають у тому, що даний метод дозволяє провести комплексну діагностику пошкоджень, як кісток, так й м’яко-тканинних утворень, у т.ч. тих, що не входило до складу ОРС. Вищевикладене значною мірою перевищує фактор коштовності дослідження, внаслідок підвищення рівня адекватності діагностики за часом та якістю.

Висновки

Пошкодження ОРС є суттєвим компонентом полі системної травми, своєчасність діагностичне яких суттєво визначає ефективність лікувально-діагностичної тактики.

Діагностика пошкоджень ОРС, як компоненту полі системної травми є на даний час неадекватного за якістю та часом, що обумовлено недостатнім та неоптимальним застосуванням об’єктивних методів діагностики.

Найбільш оптимальною для діагностики пошкоджень ОРС в постраждалих з полісистемною травмою є застосування спіральної комп’ютерної томографії, щ дозволяє не тільки підвищити рівень якості та своєчасності діагностики, а й вирішити проблему в комплексному плані з діагностикою пошкоджень інших систем.


Bibliography

  1. Авдеева Т.В., Косырев А.М., Варшавский И.М. Консультативно­диагностическое отделение в системе оказания экстренной хирургической помощи. // Хирургия. – 2002. – №1.- С.49-52.
  2. Бабоша В.А., Климовицкий В.Г., Пастернак В.Н. и др. Травма таза. Клиника, диагностика и лечение. — Донецк, 2001. — 176 с.
  3. Битчук Д.Д., Истомин А.Г., Ковалев С.И. и др. Концепция оказания неотложной помощи при множественных и сочетанных повреждениях таза // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць УВМА. — 2002. — Вип. 11. — С. 494-502.
  4. Голуб И.Е., Кузнецов С.М., Нетесин Е.С. Диагностика и оценка степени тяжести больных с кровотечениями // Вестн. интенсивной терапии. – 2003. – №4 – С. 12-16.
  5. Жилев И.Г., Шарифуллин Ф.А., Забавская О.А., Такиев А.Т. Роль компьютерной томографии в предоперационном планировании при переломах дистального метаэпифиза бедренной кости // Вестник травматологии им. Н.Н.Приорова. – 2005. - №4. – С.10-14.
  6. Тактика диагностики и лечения при сочетанных повреждениях органов брюшной полости и опорно-двигательного аппарата / Худобин В.Ю., Хоменко Б.Ф., Лобанов Г.В., Прудников Ю.В., Солоницын Е.А., Юрьев И.Ю. // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. – 2004. – Т. 5, №4 – С. 56-59.
  7. Krettek C., Simon R.G., Tacherne H.  Management priorities in patients with politrauma // Lengenbeck Arch. Surg. – 1998. – Vol.383 (3-4) – P.220-227.
  8. Letournel E. Pelvic Fractures // Injury. — 1997. — № 10. — P. 145-148.

Similar articles

Authors: Соловйов О.С. - Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України, м. Київ
"Тrauma" Том 13, №2, 2012
Date: 2012.08.14
Categories: Traumatology and orthopedics
Authors: Шищук В.Д., Терехов А.М., Редько С.І. - Сумський державний університет, медичний інститут, кафедра ортопедії та травматології, м. Суми, Україна
"Тrauma" Том 17, №3, 2016
Date: 2016.09.01
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Medical forums

Back to issue