Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 10, №4, 2009

Back to issue

Клініко-рентгенологічні особливості остеомієлітів хребта

Authors: Ю.Д. Тітов, Л.О. Бублик, А.П. Енглезі - НДІ травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім.М.Горького, Донецьк, Україна

Categories: Traumatology and orthopedics

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Метою нашого дослідження є вивчення клініко-рентгенологічних проявів остеомієліту хребта для поліпшення діагностики на ранніх етапах захворювання. На матеріалі дослідження результатів лікування 81 хворого на остеомієліт хребта отримані клініко-рентгенологічні кореляції перебігу хвороби. Жоден із сучасних променевих методів окремо не давав вичерпного уявлення про патологічні процеси в хребті і їхні ускладнення, тільки комплексне їхнє використання давало можливість найповніше зрозуміти зміни в хребті й навколишніх тканинах. Важкість неврологічних ускладнень остеомієліту хребта залежить від рівня ураження хребта й спинного мозку й величини деструкції в ураженому сегменті.

Целью нашего исследования является изучение клинико-рентгенологических проявлений остеомиелита позвоночника для улучшения диагностики на ранних этапах заболевания. На материале исследования результатов лечения 81 больного с остеомиелитом позвоночника получены клинико-рентгенологические корреляции течения болезни. Ни один из современных лучевых методов отдельно не давал исчерпывающего представления о патологических процессах в позвоночнике и их осложнениях, только комплексное их использование давало возможность наиболее полно понять изменения в позвоночнике и окружающих тканях. Тяжесть неврологических осложнений остеомиелита позвоночника зависит от уровня поражения позвоночника и спинного мозга и величины деструкции в пораженном сегменте.

Authors has desribe correlations between clinical and radiological manifestations of spine osteomielitis. Only complex examination can be real tool for right diagnostic. Stage of nerological complications depends on level of spine injury and volume of distruction in involved segment.


Keywords

остеомієліт хребта, клініко-рентгенологічні кореляціі

клинико-рентгенологические корреляции остеомиелит позвоночника

clinical and radiological correlations, spine osteomielitis

Остеомієліт хребта характеризується великою кількістю клінічних проявів на різних етапах розвитку хвороби. Широке використання антибіотиків призвело до зниження частоти розвитку тяжких септичних форм, але загальна кількість хворих не зменшилась [1]. При вивченні анамнезу хворих зі спондилітами встановлено, що рання діагностика представляє великі труднощі. Пацієнти з остеомієлітом хребта довгий час лікуються у терапевтів та невропатологів з діагнозом: загострення радикуліту. Навіть при появі неврологічного дефіциту лікарі не поспішають направляти хворих до спеціалістів [2].

Ціллю нашого дослідження є вивчення клініко-рентгенологічних проявів остеомієліту хребта для покращення діагностики на ранніх етапах захворювання.

Матеріал та методи

В основу роботи покладені дані досліджень та лікування 81 хворого на остеомієліт хребта, які мали виражені спинномозкові розлади, що у період з 2000 по 2008 рр. знаходились у відділенні кістково-суглобового туберкульозу Донецької обласної туберкульозної лікарні та клініки вертебрології НДІТО ДонНМУ. Серед них чоловіків було 56, жінок –25. Вік хворих був у межах від 17 до 67 років, найчастіше спинальні розлади виникали при ураженні шийних та грудних хребців; корінцеві – при ураженні поперекового відділу хребта. Хворим крім клінічного дослідження виконувалися стандартні рентгенологічні дослідження та додатково мієлографія, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія хребта.

Результати та обговорення

У всіх пацієнтів з неврологічним дефіцитом незалежно від діагностичних проблем дослідження починали зі стандартної рентгенографії у 2 проекціях, яку виконували на основі даних огляду хворого. При цьому встановлювали точний рівень ураження, основні характеристики кісткових і паравертебральних змін. Достовірно оцінити рівень, ступінь та протяжність компресії без контрастування дурального мішка було неможливо. Наступним етапом діагностики було контрастування лікворних шляхів за допомогою водорозчинних контрастних засобів. Як контрастний засіб для мієлографії використовували омніпак. Контрастна мієлографія, як метод поглибленого рентгенографічного обстеження дозволяла визначити наявність стиснення дурального мішку і непрямо – стискання спинного мозку або “кінського хвосту”, розташованих у ньому. Завдяки тому, що між еластичним дуральним мішком і жорстким кістковим футляром хребцевого каналу розташований лише тонкий шар перидуральної клітковини, навіть невеличкі за обсягом патологічні утворення, розташовані екстрадурально, тиснуть на дуральний мішок і систему субарахноїдальних просторів і призводять до зміни форми дурального мішка і характеру його контрастування.

При недостатності інформації, отриманої при мієлографії, чи неможливості виконання цього дослідження методом вибору була МРТ.

У процесі дослідження причин неврологічних ускладнень при остеомієліті хребта за допомогою МРТ виявляли зображення пре- та паравертебральних абсцесів, які мають яскраве світіння, стискання спинного мозку епідуральним абсцесом .

Використання КТ у діагностиці неврологічних ускладнень остеомієліту хребта дозволяла уточнити ступінь і характер ураження кісткової тканини, у тому числі і заднього опорного комплексу, на ранніх стадіях виявити кісткову деструкцію із секвестрами, які можуть мігрувати до оточуючих м’яких тканин, хребтового каналу.

Розподіл хворих за ступенем виразності компресії спинного мозку представлений у таблиці 1. Корінцеві розлади та синдром пірамідальної недостатності були виявлені при клініко-неврологічному обстеженні у 17 (21%) хворих. Він проявлявся у вигляді оживлення та асиметричності сухожилкових рефлексів, випадіння одного з очеревинних рефлексів, незначним, минущим зменшенням м’язової сили у нижніх кінцівках.

Нижній спастичний парапарез типу "Д" (за Frankel) встановлено у 40 пацієнтів (49,3 %) , середнього ступеня (тип "С") – в 16 хворих (19,7 %). Нижня спастична параплегія з повною відсутністю активних рухів у нижніх кінцівках, але зі збереженням чутливості нижче рівня ураження (тип " В") виявлена у 12 хворих (14,8 %). У 8 пацієнтів (9,8 %) була діагностована клініка поперечного ураження спинного мозку (тип “А”).

Ступінь виразності корінцевих розладів був також різним. У 10 пацієнтов ці розлади проявлялися больовим корінцевим синдромом з рівня ураженого сегмента. У 7 хворих з ураженням поперекових хребців корінцевий синдром клінічно проявлявся у вигляді монопарезу з обмеженням активних рухів у стопі.

Для остеомієліту не характерна рання та швидка поява і розвиток спинномозкових розладів. У більшій кількості досліджених хворих клінічні прояви стиснення спинного мозку появилися та досягли максимальної глибини в термін перших 4-6 місяців захворювання. У 3 хворих глибокі неврологічні розлади виникли на другому місяці захворювання. Від появи перших ознак спинальної симптоматики (підвищення м’язового тонусу у нижніх кінцівках, парестезій, м’язової слабкості) до розвитку клінічної картини – плегії нижніх кінцівок, як правило, проходило декілька місяців. У цих хворих початок захворювання супроводжувався субфебрильною температурою, тільки у 4 хворих температура на початок захворювання була фебрильною. У 2 хворих глибокі спинномозкові розлади розвивалися на третьому місяці захворювання на тлі нормальної температури, але до того часу на рентгенограмах була виявлена глибока деструкція тіл уражених хребців.

Нами була виявлена залежність ступеня компресії спинного мозку від локалізації ураження (табл. 1). Серед хворих з глибокими ступенями стиснення спинного мозку запальний процес переважно локалізувався у шийному, верхньо-та середньогрудному відділах хребта.

У 6 пацієнтів з ураженням поперекового відділу хребта розвиток спинальних розладів був обумовлений, напевно, не тільки подразненням та компресією оболонок спинного мозку, але й стисненням корінцевої артерії (ураження у сегментах L1-L2, L2-L3).

При аналізі співвідношення кількості хворих, які мають спинальні розлади, до загальної кількості пацієнтів кожної з локалізацій ураження хребта (табл. 1) встановлено, що по мірі зниження рівня ураження зменшується число хворих з неврологічними ускладненнями.

Таким чином, можна зробити висновок, що частота виникнення спинномозкових розладів та ступінь їх виразності залежить від рівня ураження хребта.

Крім порушень у рухових та чутливих провідних шляхах спинного мозку у 32 хворих було порушення функції тазових органів, з них у 28 відмічена затримка сечовипускання, у 4 – нетримання сечі. У всіх хворих з глибоким ступенем компресії відмічені розлади функції тазових органів.

Зацікавленість представляють дані розподілу хворих за ступенем компресії, її давності та тривалості захворювання на момент оперативного втручання (табл. 2). Як видно з таблиці, з 36 хворих зі значним ступенем компресії спинного мозку тип А, В, С у 18 пацієнтів давність компресії спинного мозку перевищувала 3 місяці й у 14 – 6 місяців.

Тільки 6 хворих на остеомієліт хребта з вираженими ступенями компресії спинного мозку були діагностовані у термін до 3 місяців від початку захворювання.

Наведені дані свідчать про значну тяжкість хворих зі спинальними розладами, що надійшли на лікування через тривалі строки як від початку захворювання, так й від часу виникнення компресії спинного мозку. Таке пізнє надходження хворих у значній мірі відбилось на результатах лікування.

Розподіл хворих, які мають спинальні розлади, за глибиною деструкції тіл уражених хребців надано у таблиці 3. Як видно з таблиці, у 33 хворих (40,7 %) за даними рентгенограм була виявлена контактно-тілова деструкція тіл хребців, яка охоплювала від 1/3 до 2/3 їх висоти. У цю групу увійшли 7 пацієнтів з різко вираженими ступенями компресії спинного мозку (тип А й В) і 26 пацієнтів цієї групи з неврологічним дефіцитом типів С та Д (за Frankel).

Таким чином, з числа 73 хворих з контактно-тіловою деструкцією тіл хребців (групи до1/3 та 1/3-2/3) спинномозкові розлади типу А,В були виявлені у 12 пацієнтів (14,8 %). Субтотальні та тотальні руйнування тіл хребців були виявлені у 12 хворих. З числа пацієнтів у цю групу увійшли 8 хворих з різко вираженим неврологічним дефіцитом (тип А і В) і 4 – з неврологічним дефіцитом типу С.

Ці дані вказують на наявну пряму залежність ступеня руйнування тіл хребців і проявів неврологічного дефіциту.

Висновки

Таким чином, діагностика неврологічних ускладнень у хворих на активний остеомієліт хребта повинна починатися з рентгено- і томографії. У практичній роботі після цих досліджень і встановлення рівня ураження хребта достатньо виконати контрастну мієлографію, а при недостатності інформації чи при розбіжності даних з клінічною картиною захворювання провести МРТ чи КТ.

При однаковій доступності методів хворим на остеомієліт хребта для виявлення епідуральних абсцесів та інших етіологічних факторів розвитку неврологічних порушень необхідно виконати МРТ, яка надає унікальну можливість оцінити хребцевий канал, спинний мозок і його оболонки, наявність додаткових утворень у хребцевому каналі.

Діагностична ефективність МГ, КТ, МРТ у виявлені компресії спинного мозку значно вища, ніж при традиційній рентгенотомографії. Однак методом вибору виявлення причин неврологічних розладів, на наш погляд, є МРТ, яка була більш ефективною у визначенні розмірів компресії і візуалізувала структурні і об’ємні зміни у самому спинному мозку.

Таким чином, жодний із сучасних променевих методів окремо не давав вичерпного уявлення про патологічний процес у хребті і його ускладнення, тільки комплексне їх використання давало можливість найбільш повно зрозуміти зміни у хребті і оточуючих тканинах. Причому оцінка зображень, отриманих сучасними методами променевої візуалізації, проводилась паралельно із трактовкою рентгенівського зображення фахівцем з кістково-суглобової патології.

Важливо підкреслити, що крім чисто медичних потреб ми враховували також доступність методу даному пацієнту, його кошторис, значимість променевого навантаження. Важкість неврологічних ускладнень остеомієліту хребта залежить від рівня ураження хребта та спинного мозку і величини деструкції в ураженому сегменті.


Bibliography

  1. Тиходеев С.А., Вишневский А.А. Неспецифический остеомиелит позвоночника.- С.-Пб Изд. Дом СПбМАПО, 2004.- 174с.
  2. Ардашев И.П., Плотников Г.А., Григорук А.А.и соавт. Остеомиелит позвоночника // Вестник травмат. и ортоп.- 2001.-№ 1.- С.11-15.

Similar articles

Патогенетичні механізми неспецифічних гематогенних спондилітів
Authors: Ю.Д.Титов, А.П.Энглези, Л.О.Бублик - НДІ травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім. М.Горького, Донецьк, Україна
"Тrauma" Том 11, №3, 2010
Date: 2011.08.29
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches
Authors: В.М. Шевага, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
International neurological journal 3(7) 2006
Date: 2008.04.16
Categories: Neurology
Sections: Specialist manual
Current view on the treatment of burst fractures  of the thoracolumbar spine (literature review). Part I
Authors: Радченко В.О., Попсуйшапка К.О., Тесленко С.О.
ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна

"Тrauma" Том 18, №6, 2017
Date: 2018.02.12
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual

Back to issue