Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 9, №1, 2008

Back to issue

Лікування переломів вертлюгової ділянки у хворих похилого та старечого віку апаратами зовнішньої фіксації на стержневій основі

Authors: В.В. Суховецький, Д.Д. Бітчук, А.Г. Істомін, В.О. Литовченко, В.В. Паламарчук - Харківський державний медичний університет, Харків, Україна

Categories: Traumatology and orthopedics, Surgery

Sections: Specialist manual

print version


Summary

Запропонований малотравматичний спосіб оперативного лікування хворих похилого та старечого віку з переломами вертлюгової ділянки стержневими апаратами двоплощинної фіксації, розроблено методику до- та післяопераційного ведення хворих, їх реабілітації.

Предложена методика малотравматичного остеосинтеза переломов вертельной области у больных пожилого и старческого возраста стержневым аппаратом двухплоскостной фиксации, разработана методика до- и послеоперационного ведения больных, их реабилитация.

Nontraumatic method is worked out of operative treatment of patients of elder and old age with fractures troсhanteric part by rod apparatuses of two flatness fixation, the method of before- and after operated curation of patients and their rehabilitation is worked out.


Keywords

вертлюгова ділянка, похилий та старечий вік, стержневий апарат

вертельная область, пожилой и старческий возраст, стержневой аппарат

troсhanteric part, elder and old age, rod apparatus

Лікування хворих старших вікових груп з переломами проксимального відділу стегнової кістки залишається актуальною медико-соціальною проблемою [2, 9]. Різноманітність ушкоджень цього відділу стегнової кістки, тяжкість їх клінічного перебігу у постраждалих похилого та старечого віку зумовлена низькими репаративними здібностями та досить частою соматичною патологією, що створюють значні труднощі лікування таких хворих [5].

Останні роки йде пошук та удосконалення малотравматичних оперативних втручань на основі методу закритого черезкісткового остеосинтезу [8]. Експериментальні дослідження ступеня міцності остеосинтезу свідчать про достатньо високі фіксаційні можливості одноплощинних конструкцій, але в процесі лікування у деяких хворих відмічали розхитування та міграцію стержнів, що призводило до негативних результатів [4]. На кафедрі травматології та ортопедії Харківського державного медичного університету розроблено спосіб оперативного лікування хворих похилого та старечого віку з переломами вертлюгової ділянки стержневими апаратами двоплощинної фіксації [3, 6]. На підставі експериментальних досліджень та вивчення напружено-деформованого стану вертлюгової ділянки стегна на математичній моделі доведено переваги саме двоплощинного способу зовнішньої фіксації переломів цієї локалізації [1, 7].

Мета дослідження – порівняльний аналіз результатів лікування постраждалих похилого та старечого віку з переломами вертлюгової ділянки шляхом застосування апаратів зовнішньої фіксації з одноплощинним та двоплощинним розташуванням стержнів.

Матеріал і методи

Нами проаналізовані результати лікування 96 хворих з закритими переломами вертлюгової ділянки, які знаходились на лікуванні в травматологічних відділеннях Лікарні швидкої допомоги м. Харкова (81 хворий), в травматологічному відділенні Харківської обласної клінічної лікарні (15 хворих) за період з 2000 по 2004 рік. За віком хворі були розділені наступним чином: від 61 до 70 років - 16 хворих, 71 – 80 років - 48 хворих, старше 80 років - 32 хворих. Згідно до застосованих методик лікування хворі були розподілені на дві клінічні групи по 48 хворих у кожній. Контингент хворих в обох групах за типом перелому, віком та супутньою соматичною патологією був ідентичним.

Хірургічне лікування хворих I клінічної групи (контрольної) здійснювалося шляхом остеосинтезу переломів вертлюгової ділянки стержневим апаратом з паралельним введенням стержнів. У II клінічній групі (основній) остеосинтез здійснювали стержневим апаратом з взаємоперпендикулярним введенням стержнів (патенти України №70620А та №64931А) [3,6].

Контрольні огляди пацієнтів здійснювали амбулаторно через 1 – 2 місяці після операції. За даними рентгенограм оцінювали ступінь репаративних процесів в зоні перелому, після чого давали рекомендації щодо подальшого рухового режиму. Після повного демонтажу стержневого апарата пацієнтам рекомендували користуватися милицями, протягом 12 – 14 діб дозовано навантажувати кінцівку з поступовим переходом на повне навантаження.

Результати лікування закритих переломів вертлюгової ділянки стегнової кістки у хворих похилого та старечого віку обох клінічних груп оцінювали у терміни від 8 до 12 місяців після демонтажу апаратів. Всього було проаналізовано результати лікування 91 хворого (45 – I клінічна група, 46 – II клінічна група). Оцінку проводили за методикою І.Л. Шварцберга (1980) у модифікації О.Є. Короля (1996) [4]. Результати оцінювали в залежності від одержаної кількості балів: “відмінний” – від 3 до 2,6 балів; “добрий” – від 2,5 до 2,0 балів; “задовільний” – від 1,9 до 1,5 балів; “незадовільний” – від 1,4 і менше.

Результати та обговорення

В процесі лікування хворих ми виділили три головні етапи. I етап – обстеження та підготовка до оперативного лікування.

За критерії визначення термінів оперативного втручання ми брали такі показники: загальний стан і вік хворого, характер супутньої соматичної патології та її прояви, тип перелому. Виходячи з цих показників всі хворі були розподілені на три групи по термінах оперативних втручань. 1-ша група (перша доба) - хворі з декомпенсованими супутніми соматичними захворюваннями, у яких прогностично можна було передбачити подальше прогресування захворювань з розвитком синдрому “обвальної декомпенсації”. Також сюди ми віднесли пацієнтів з психічними розладами різної етіології. В групу ввійшли 9 хворих I клінічної групи та 12 – II групи. 2-га група (2–4 доба) – хворі з субкомпенсованими супутніми соматичними захворюваннями. З них 35 хворих I клінічної групи, 34 – II групи.

3-я група (5–10 доба) – хворі, які лікувалися методом постійного скелетного витяжіння, але внаслідок гіподинамічного стану у них настало загострення соматичних захворювань, респіраторні ускладнення, загроза утворення пролежнів тощо. Також в цю групу ввійшли пацієнти, які не бажали тривалий час знаходитись у ліжку на скелетному витяжінні. В групу ввійшли 4 та 2 хворих обох клінічних груп відповідно.

Основною задачею I етапу було всебічне обстеження хворих і закрите вправлення кісткових відламків, ступінь репозиції яких контролювали рентгенографічно, виконуючи знімки у двох стандартних проекціях. При необхідності проводили лікування супутньої соматичної патології.

II етап – остеосинтез стержневим апаратом; 95% оперативних втручань виконувались під місцевою анестезією в комбінації з короткочасною седацією, та лише в 5% хворих виникала потреба в короткочасному наркозі. Після інфільтраційної анестезії в місцях введення стержнів та внутрішньосуглобової анестезії 0,5% розчином лідокаїну з підвертлюгової ділянки через шийку в голівку стегнової кістки проводили дві маркеровані спиці-орієнтири і здійснювали контрольну рентгенографію кульшового суглоба в двох стандартних проекціях.

Орієнтуючись по спицях, вибирали місця введення базових стержнів, робили два розтини шкіри до 0,5 см, підшкірно розтинали фасцію стегна. Через розтини шкіри вводили дистальний базовий стержень власної конструкції шляхом повільного свердління. Орієнтуючись на маркеровану спицю, вводили стержень на необхідну глибину до субхондрального шару голівки стегнової кістки. Аналогічним чином вводили базовий проксимальний стержень.

Глибину та напрямок введення базових стержнів контролювали за допомогою рентгенографії, після чого видаляли спиці-орієнтири.

Опорний стержень вводили у верхню третину діафіза стегнової кістки через обидва кортикальні шари після попереднього свердління та нарізки різьби. Тривалість оперативного втручання складала близько 15 – 20 хвилин, тоді як решту часу займало рентгенологічне обстеження.

III етап – відновне лікування. Головними задачами цього етапу ми вважали профілактику можливих ускладнень, пов’язаних з травмою та оперативним втручанням, лікування соматичної патології та профілактику її загострення, відновлення рухового режиму хворих. Активізацію хворих починали на другий день після оперативного втручання: дозволяли виконувати повороти на здоровий бік, сидіти у ліжку зі звішеними на підлогу ногами. На третій день підіймали хворих у вертикальне положення, навчали ходити за допомогою милиць без навантаження оперованої кінцівки. Дозоване навантаження ушкодженої кінцівки починали з третього тижня після оперативного лікування, поступово збільшуючи його до повного в наступні 1 – 1,5 місяця.

У післяопераційному періоді та в процесі подальшого лікування у хворих обох клінічних груп мали місце ускладнення, які були зумовлені як технічними особливостями остеосинтезу, так і вихідним соматичним станом пацієнтів. В цілому в процесі лікування загальна кількість ускладнень у хворих I групи виявилася в 2 рази більшою, ніж у II групі (Р<0,001). Звертає на себе увагу досить значне число незадовільних результатів у хворих I клінічної групи – 4 (8,8%). У трьох випадках вони були зумовлені ранньою міграцією стержнів з наступною зміною метода лікування, що призвело до зміщення відламків за довжиною та під кутом. В одного хворого зрощення відламків не настало при переломі VI типу, сформувався тугий хибний суглоб із вкороченням кінцівки до 4 см (табл.).

В II клінічній групі незадовільні результати лікування відмічені у 2 хворих (4,3%). Вони були зумовлені зрощенням фрагментів у положенні варусної деформації та зміщенням їх за довжиною. Це були пацієнти найбільш соматично ускладнені, у яких репозиція відламків будь-яким методом була небезпечна. Сумарне вкорочення кінцівок склало 4 та 5 см відповідно, що призвело до часткового відновлення рухового режиму.

Висновки

Запропонована методика остеосинтезу та пристрій для її здійснення дозволяють у 95% хворих виконати фіксацію в умовах місцевого знеболювання в комбінації з короткочасною седацією за 15 – 20 хвилин, та лише 5% хворих додатково потребують короткочасного внутрішньовенного наркозу, який не впливає на їх загальний стан і термін оперативного втручання. Розроблена методика остеосинтезу дозволяє розпочати активізацію хворих на 2 добу після оперативного втручання. На підставі порівняльного аналізу результатів лікування постраждалих похилого та старечого віку з переломами вертлюгової ділянки шляхом застосування апаратів зовнішньої фіксації з одноплощинним та двоплощинним розташуванням доведено переваги системи з взаємоперпендикулярним розташуванням стержнів, що є більш стійкою при статичних та динамічних навантаженнях кульшового суглоба, ніж система з паралельним розташуванням стержнів. Запропонована методика остеосинтезу є значно надійнішою, про що свідчить більший відсоток позитивних результатів та менша частота ускладнень, пов'язаних з розхитуванням стержнів та гіподинамією хворих.


Bibliography

1. Битчук Д.Д., Истомин А.Г., Хименко М.Ф., Суховецкий В.В. Математическое обоснование остеосинтеза переломов вертельной области стержневой конструкцией при лечении больных пожилого и старческого возраста // Український журнал телемедицини та телематики.– 2004.– Том 2, №1.– С. 64-70.

2. Гайко Г.В., Анкин Л.Н., Поляченко Ю.В. и др. Традиционный и малоинвазивный остеосинтез в травматологии // Ортопедия, травматология и протезирование.-2000.-№2.-С.73-76.

3. Гвинт для остеосинтезу і спосіб для остеосинтезу фрагментів кісток: Пат. 70620А Україна, МКИ А61В17/58 /Суховецький В.В., Бітчук Д.Д., Хименко М.Ф. - №20031211746; Заявл. 17.12.2003; Опубл. 15.10.2004;  Бюл. №10.

4. Король А.Е. Хирургическое лечение переломов проксимального отдела бедренной кости стержневыми аппаратами: Дис…канд. мед. наук: 14.01.20.–Харьков, 1996.–173 с.

5. Лоскутов О.Є., Дорогань С.Д., Бойко І.В. та ін. Медична реабілітація хворих та інвалідів з навколо- та внутрішньосуглобовими ушкодженнями ділянки кульшового суглоба //Ортопедия, травматология и протезирование.-2002.-№4.-С. 21-23.

6. Спосіб остеосинтезу вертлюжних переломів стегнової кістки та пристрій для його здійснення: Пат. 64931А Україна, МКИ А61В17/56 / Бітчук Д.Д., Хименко М.Ф., Суховецький В.В.-№2003021659; Заявл. 25.02.2003; Опубл. 15.03.2004; Бюл. №3.

7. Суховецкий В.В., Хименко М.Ф., Истомин А.Г. Биомеханические характеристики остеосинтеза переломов вертельной области стержневыми аппаратами (экспериментальное исследование) //Український медичний альманах. – 2004. – Том 7, №2 (додаток). – С. 123-126.

8. Хоменко Б.Ф., Лобанов Г.В., Оксимец В.М. и др. Использование метода внешней фиксации стержневыми аппаратами в лечении повреждений и заболеваний тазобедренного сустава //Материалы докл. Респ. науч.-практ. конф. травматологов-ортопедов Крыма.-Ялта,1997.-С. 136-137.

9. Audige L., Hanson B., Swiontkowski M.F. Implant-related complications in the treatment of unstable intertrochanteric fractures: Meta-analysis of dynamic screw-plate versus dynamic screw-intramedullary nail devices //Int. Orthop.–2003.–Vol. 27, № 4.–P. 197–203.

Similar articles

Лікувальна тактика при пошкодженні дистального відділу стегнової кістки з використанням блокованих стержнів
Authors: В.О. Литовченко, В.В. Григорук, М.С. Гримайло - Харківський національний медичний університет, Комунальний заклад охорони здоров’я «Обласна клінічна лікарня – центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», Харків, Україна
"Тrauma" Том 11, №5, 2010
Date: 2011.08.30
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Наш досвід малоінвазивного остеосинтезу при черезвертлюжних переломах стегнової кістки
Authors: Піонтковський В.К., Денисюк Б.С., Малевич Ю.М., Каштан Ю.М., Циплінський Ю.І., Златів В.П., Касянчук В.М., Столярський Н.І., Рівненська обласна клінічна лікарня
"Тrauma" Том 13, №4, 2012
Date: 2013.02.19
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Драматична еволюція блокуючого інтрамедулярного металополімерного остеосинтезу
Authors: В.Л. Васюк, С.В. Васюк - Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна
"Тrauma" Том 11, №5, 2010
Date: 2011.08.30
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Authors: Климовицький В.Г.1, Тяжелов О.А.2, Хадрі Вадид1 1Науково-дослідний інститут травматології і ортопедії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького 2Державна установа «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка Академії медичних наук України», м. Харків
"Тrauma" Том 12, №1, 2011
Date: 2011.05.20
Categories: Traumatology and orthopedics

Back to issue