Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 9, №1, 2008

Back to issue

Досягнення телемедицини в травматології та ортопедії - підсумки і перспективи 35 років всесвітньої практики

Authors: А.В. Владзимирський - НДІ травматології та ортопедії Донецького національная медичного університету ім. М. Горького, Донецьк, Україна

Categories: Traumatology and orthopedics

Sections: Specialist manual

print version


Summary

Проведено аналітичний огляд публікацій, присвячених використанню телемедицини в травматології й ортопедії. Відзначено, що доказово показана клінічна, економічна й організаційна ефективність застосування різних телемедичних систем на всіх етапах надання ортопедо-травматологічної допомоги.

Проведен аналитический обзор публикаций, посвященных использованию телемедицины в травматологии и ортопедии. Отмечено, что доказательно показана клиническая, экономическая и организационная эффективность применения различных телемедицинских систем на всех этапах оказания ортопедо-травматологической помощи.

Analysis of publications about achievments of telemedicine in traumatology and orthopaedics had been done. Most of publications clearly shows clinical, economical and management efficiency of telemedicine for trauma and orthopaedic care at different levels.


Keywords

телемедицина, травматологія-ортопедія, клінічна ефективність, організація

телемедицина, травматология-ортопедия, клиническая эффективность, организация

telemedicine, traumatology and orthopaedics, clinical efficiency, management

Телемедицина як галузь охорони здоров'я, що використовує електронні інформаційні й телекомунікаційні технології для надання медичної допомоги й послуг на відстані, відома з початку XX століття. Роком її народження вважається 1905, коли вперше була здійснена дистанційна трансляція електрокардіограми, уведена приставка "теле-" для позначення проведення медичних процедур на відстані, видані перші публікації в даній сфері [41].

Телемедичні системи активно використовуються в травматології й ортопедії для діагностики, лікування, реабілітації потерпілих із травмами всіх органів і систем, а також для запобігання й лікування ортопедичних захворювань, для дистанційного (у тому числі - безперервного) навчання. Перші системні дослідження й публікації, присвячені даній тематиці, були видані на початку 1970-х років, таким чином, можна сказати, що телемедицина в травматології й ортопедії використовується близько 35 років. За цей період накопичений цікавий доказовий досвід, а в даний час триває стрімкий розвиток телетравматології й телеортопедії з використанням новітніх досягнень електронно-цифрових комунікацій. Варто відзначити, що одне із самих значимих всесвітніх об'єднань травматологів Іnternatіonal Socіety of Orthopaedіc Surgery and Traumatology (SІCOT) успішно розвиває власну телемедичну програму - SІCOT teledіagnostіc ще з 1997 року. Для реалізації цілі даного проекту - телеконсультування ортопедо-травматологічних пацієнтів насамперед із країн, що розвиваються, - використовується телемедична система на основі Інтернету і спеціальні робочі станції низької вартості. Телемедична мережа SІCOT у даний час охоплює 21 медичний центр [93].

Спеціальний телемедичний аркуш розсилання й форум підтримує Orthopedіc Trauma Assocіatіon (США), існує особлива міжнародна громадська організація Іnternet Socіety of Orthopaedіc Surgery and Trauma (ІSOST), одним із завдань якогї є здійснення телемедичних консультацій між лікарями ортопедами-травматологами різних країн. Потужний ортопедо-травматологічний телемедичний проект здійснений в Уральському НДІ травматології й ортопедії ім.Чакліна (Російська Федерація) - розроблене єдине середовище для телемедичних консультацій, зберігання зображень, електронної оцінки результатів лікування WebOrto [44,109].

Ціль дослідження - зробити аналіз публікацій, присвячених використанню телеме-дицины в травматології й ортопедії. Для бібліографічного пошуку використалися база даних відділу інформатики й телемедицини Донецького НДІ травматології та ортопедії, бібліографічна пошукова система „Російський інформаційно-бібліотечний консорціум” (http://www.rіbk.net), електронний каталог Національної бібліотеки України ім.Вернадського (http://www.nbuv.gov.ua), електронний каталог Медичної бібліотеки Конгресу США PubMed (http://www.pubmed.org). Нами протягом 7 років проводилася активна науково-дослідна, клініко-практична, методична й навчальна робота із впровадження й використання телемедицини в травматології та ортопедії [1,3-11,14-20,104-107].

На початку 1970 років НАСА (США) здійснило перший масштабний телемедичний проект - медичне обслуговування населення віддалених й ізольованих територій мобільними лікарськими бригадами. Уперше були змонтовані спеціальні автотранспортні засоби, призначені для виїзду в особливі райони й проведення діагностичних і лікувальних маніпуляцій. Ключовою особливістю даних засобів була наявність телемедичних систем для дистанційних консультацій і телемікроскопії. Для зв'язку використовувались супутникові канали. Телемедичні системи дозволяли проводити аудіоконференції, чорно-білі й кольорові відеоконференції (телемости), дистанційне керування мікроскопами. У групі пацієнтів (n=439) з різними захворюваннями 38% телеконсультацій були проведені з питань діагностики й лікування різних пошкоджень (більша частина - переломи). Істотний вплив рекомендацій віддалених експертів на лікувально-діагностичний процес відзначено більш ніж у 80% випадків [95]. Таким чином, уперше були продемонстровані можливості й ефективність телемедицини в діагностиці й лікуванні травм опорно-рухового апарату.

Перші узагальнюючі роботи в сфері використання телемедицини в ортопедії відносяться до початку 1990-х років. Зокрема, одна з найбільш видатних робіт присвячена опису й підсумкам застосування телемедичного консультування в лікуванні травм і невідкладних станів у потерпілих під час землетрусу у Вірменії. Технологічною основою телеконсультацій у даному проекті стали супутникові канали обміну аудіо-, відео-, факсимільною інформацією між медичними центрами Вірменії, Росії й США. Протягом 12 тижнів проведено понад 200 телеконсультацій, відзначений позитивний вплив дистанційної підтримки в прийнятті рішень на діагностику й визначення раціональної тактики лікування [55].

У середині 1990-х років у медичних установах починають використовуватися так звані телерадіологічні системи - телемедичні системи, призначені для дистанційного консультування, діагностичної візуалізації різноманітних радіологічних зображень. В ортопедії і травматології телерадіологічна система складається з 5 компонентів: передавальної станції, каналу зв'язку, пристрою для збереження інформації, пристрою для перегляду й програмного забезпечення [86]. Протягом 15 років різними дослідниками вивчалася діагностична точність телерадіології в ортопедії і травматології (як основний статистичний метод використовувалися характеристичні криві й ROC-аналіз) [113,114]. Примітно простежити, як змінювалися результати даних досліджень. В 1993-2000 роках дослідники багаторазово відзначають незадовільну якість діагностики по оцифрованих зображеннях у порівнянні зі звичайною діагностикою (рентгенограми на твердих носіях) [92,113,114]. Однак згодом у роботах стали відзначати необхідність більш ретельного навчання персоналу використанню телерадіологічних систем і технологічному вдосконалюванню останніх [90,97,116].

З інженерним поліпшенням телерадіологічних систем завдяки розвитку навичок діагностики по оцифрованих зображеннях у лікарів-радіологів, інтенсивному впровадженню телемедичних й інших інформаційно-комп'ютерних технологій у рутинний клінічний процес відзначається зміна ситуації в позитивний бік. Все більша кількість авторів на достатній доказовій базі вказує на високу діагностичну цінність, економічні, організаційно-клінічні переваги телерадіологічних систем [42,57,74,82,87]; зникає статистично достовірна різниця в специфічності й чутливості діагностики по звичайних і цифрових зображеннях [47,67]. Визначені вимоги до цифрових радіологічних зображень для діагностики тих або інших травм й ортопедичних захворювань [24,61,77,110]. Зокрема обґрунтована ефективність використання цифрових рентгенограм з роздільною здатністю від 640х480 до 1024х768 пікселів графічних файлів (8- й 24-бітних) формату .gіf або .tіff, розмір яких не перевищує 75 кілобайт [22].

Показано позитивний вплив телерадіології (гостру травму) при рішенні організаційних питань і міжлікарняних транспортуваннях [62]. Звертає на себе увагу, що багато в чому цей процес зобов'язаний ширшому застосуванню в травматології та ортопедії цифрових фотокамер [63]. Цифрові фотокамери успішно використовуються в травматології та ортопедії для оцифровки рентгенограм, томограм, виду місця хвороби й т.д. [15,19]. Подібні цифрові зображення у вигляді графічних файлів успішно й ефективно використовуються у тому числі для телемедичного консультування. Доцільність і висока діагностична цінність оцифрованих радіологічних зображень (рентгенограм) в ортопедії доведені в результаті спеціального діагностичного дослідження ІІ рівня [99].

Все це говорить про те, що телерадіологія досягла рівня ефективного рутинного використання як прикладного інструменту в діяльності ортопеда-травматолога й лікаря-радіолога. Окремо необхідно відмітити наступне: у ряді робіт показано, що для телерадіології в травматології-ортопедії досить ефективно використовуються робочі станції на основі персональних комп'ютерів і телемедичні комплекси низької вартості [40,116]. Даний факт указує на те, що впровадження телемедичних систем у діяльність ортопедо-травматологічних установ не вимагає високих фінансових витрат.

В 1995 році була вперше сформульована ідея "телеприсутності" (від англ. telepresence) у сфері військової медицини [91]. Телеприсутність - це віртуальна присутність лікаря-травматолога або хірурга для надання висококваліфікованої й спеціалізованої допомоги пацієнтам із травмами й ортопедичними захворюваннями. Реалізується дана телемедична процедура за допомогою використання систем комп'ютерного асистування, бездротових телемедичних комплексів, комп'ютерних мереж з базами даних, медичних інтелектуальних систем, реальночасового обміну інформацією, що змінюється, систем віртуальної реальності. Повноцінна концепція телеприсутності в травматології та ортопедії була розроблена в 2002-2004 рр. [68-71,89]. Телеприсутність має на увазі постійну дистанційну участь експерта в лікувально-діагностичному процесі пацієнта у важкому критичному стані. При цьому пацієнт може перебувати на лікуванні в будь-якій медичній установі (особливо такі системи актуальні для сільських лікарень, важкодоступних і віддалених населених пунктів).

Наприкінці 1990-х років у літературі в основному висвітлюються питання використання різних інженерних (телекомунікаційних) технологій у телемедицині, у тому числі - стосовно до травматології й ортопедії [38,117]. Показано, що телемедичні робочі станції на основі стандартних персональних комп'ютерів (так називана "телемедицина низької вартості") ефективно використовуються в травматології й ортопедії [84]. Зокрема, продемонстрована висока якість діагностики й позитивний вплив на прийняття рішень про лікувальну програму при застосуванні системи телеконсультування на основі електронної пошти в групі пацієнтів (n=30) із травмами стопи й гомілковостопного суглоба [37]. Електронна пошта, безумовно, є однією з найефективніших технологій для проведення телеконсультування в ортопедії-травматології: простота, надійність і доступність сполучаються з дешевиною, швидкістю і якістю передачі інформації. Більш того, у ряді публікацій відзначено, що саме асинхронні телемедичні консультації займають провідне місце в практиці ортопедо-травматологічних установ. Вони легко організовуються й інтегруються в лікувально-діагностичний процес, а неформальне телеконсультування за допомогою професійних аркушів розсилання і форумів є обов'язковим компонентом діяльності сучасного лікаря [2,6-10,23,30,35]. Аналізу саме неформальних телеконсультацій присвячений ряд робіт. Зокрема, представлений досвід організації та проведення понад 1300 подібних телемедичних консультацій за допомогою спеціалізованого сервера weborto.net й електронного аркуша розсилання. Показано, що така форма проведення телеконсультацій є цілком повноцінною для практичних ситуацій у травматології й ортопедії та приносить реальну користь, оскільки підключає до обґрунтування лікарських рішень інтелектуальний потенціал висококваліфікованих колег з багатьох ортопедо-травматологічних установ по всьому світу [22-24].

Досить значна кількість телемедичних систем розроблено й впроваджено для курації та лікування пацієнтів з малою травмою (забої, розтягнення й т.д.). Зокрема, для віддаленого консультування пацієнтів з малою травмою успішно використаються дешеві канали зв'язку для передачі зображень із низькою роздільною здатністю. Система для телеконсультування пацієнтів з малою травмою складається з: 1) безпосередньої системи для відеоконференцій (на базі веб-камер персональних комп'ютерів або більш дорогого встаткування); 2) системи для пересилання й демонстрації радіографічних зображень. Розроблено спеціальні протоколи для телемедичної курації малих травм чотирьох категорій [31,115].

Накопичений певний досвід застосування телемедичних систем позалікарняного мо-ніторингу в судинній хірургії для курації пацієнтів з ушкодженнями судин. Зокрема, робиться передача цифрових фотографій пацієнта, що відбивають динаміку ранового процесу. Така система поліпшує якість амбулаторного лікування пацієнта, знижує оплату послуг медичних сестер, які надають допомогу вдома. В опублікованих дослідженнях проводився порівняльний аналіз описів рани й м'яких тканин і тактики лікування в групі хірургів, що здійснювали безпосередній огляд, і в групі хірургів, що проводили дистанційний огляд. Зроблено висновки про те, що в більшості випадків результати очного й дистанційного огляду збігалися, цифрові фотографії придатні для ефективного телемедичного позалікарняного моніторингу пацієнтів з пошкодженнями судин [103].

Синхронні телеконсультації в травматології й ортопедії освітлені в декількох публікаціях. Нами раніше представлені первинні результати комплексного використання інтернет-додатків (електронна пошта, ІP-телефонія) і мультимедійних мобільних повідомлень для ургентного телеконсультування пацієнтів з важкими травмами [11]. Використання відеоконференцій вивчене в економічному аспекті: застосування даної технології для телеконсультування між ортопедо-травматологічними установами різного рівня, а також для дистанційної роботи з амбулаторними пацієнтами дозволяє домогтися зниження фінансових витрат системи охорони здоров'я [53,79]. Доказово показана достатня клінічна ефективність і моральна задовільність пацієнтів при первинних телеконсультаціях в ортопедії із застосуванням відеоконференцій [54]. Особливо перспективним для телемедичної діяльності в ортопедії-травматології є використання систем відео-конференц-зв'язку з низькими вимогами й вартістю [75], зокрема накопичений позитивний досвід застосування ІP-телефонії (технологія Інтернету Voі) для проведення синхронних телеконсультацій, дистанційних лекцій і доповідей [16].

В 2003 р. нами проведене дослідження клініко-організаційної ефективності телемедицини в комплексному лікуванні пацієнтів із поєднаними і множинними ушкодженнями. Отримані дані, що підтверджують доцільність застосування телемедичного консультування для визначення тактики лікування, в тому числі при плануванні хірургічних втручань [3]. Пізніше нами проаналізовані результати чотирирічного використання телемедичного консультування в ортопедо-травматологічній установі. Відзначена достатня якість діагностики по оцифрованих зображеннях і високий рівень використання рекомендацій віддалених експертів [104].

Телемедицина дозволяє значно розширити можливості лікування пацієнтів з різними ушкодженнями за рахунок дистанційного залучення суміжних фахівців. Зокрема, продемонстрована рання психотерапія гострих і посттравматичних стресових розладів за допомогою відеоконференцій між психотерапевтами й пацієнтами з тяжкими травмами, які перебували в умовах відділення інтенсивної терапії [101].

Мультидисциплінарні групи фахівців високого рівня з великих лікувальних установ за допомогою телемедицини можуть ефективно й вчасно надавати спеціалізовану допомогу пацієнтам ортопедо-травматологічного профілю, які перебувають у сільських, віддалених лікувальних установах або проходять амбулаторне лікування [34,72,112]. За допомогою телемедичних (телерадіологічних) систем значно оптимізуються транспортування й переведення пацієнтів у спеціалізовані лікувальні установи, при цьому підвищується якість медичної допомоги та є можливість раціонального управління потоками пацієнтів [34]. Більше того, з урахуванням сучасних можливостей телемедицини деякі автори вимагають перегляду критеріїв для переведення травмованого пацієнта в лікувальні установи більш високого рівня. Показано, що підготовлений колектив травматологів при наявності телерадіологічної системи й консультативного супроводу висококваліфікованих експертів можуть якісно надати допомогу пацієнтові з важкою травмою в умовах сільської охорони здоров'я [29].

Раніше опубліковані позитивні результати використання телемедицини для вдосконалення ортопедо-травматологічної допомоги на рівні регіону/області [1]. Наприклад, у Великобританії телемедичні системи для проведення віддаленого консультування зв'язують приймальні відділення суспільних (районних) лікарень і відділення травматології й невідкладної допомоги великих міських медичних центрів. Завданнями таких систем є: телерадіологічне консультування, відеоконференції, телеприсутність консультанта під час лікувальних і діагностичних маніпуляцій. [28]. У Німеччині (Східна Баварія) реалізована так звана "Регенсбурзька модель" регіональної травматологічної телемедичної мережі. Використані найбільш дешеві послуги Інтернету, web-камери для відеоконференцій, персональні комп'ютери. У мережу входять близько 20 учасників [96]. В обох роботах указується на оптимізацію транспортувань, виразний позитивний економічний ефект, клінічну ефективність.

Телемедичні системи застосовуються для постгоспітального супроводу й навчання амбулаторних пацієнтів (із сільської місцевості й віддалених районів), що перенесли складні ортопедичні операції, у тому числі ендопротезування. Протягом двох років клінічні інструктори й пацієнти регулярно проводять реальночасові сеанси з навчання навичків самообслуговування, реабілітації [100].

Запропоновано системи домашньої телемедицини для пацієнтів з наслідками травм хребта [81,94]. Таким чином, телемедицина дозволяє успішно інтегрувати діяльність лікарів стаціонарів з амбулаторним медичним обслуговуванням виписаних пацієнтів ортопедо-травматологічного профілю, а також розвити системи телереабілітації, програми домашніх дистанційно керованих відновних заходів [46]. Окремо представлені телемедичні системи для телереабілітації пацієнтів ортопедо-травматологічного профілю, реалізовані за допомогою сервісів і можливостей мобільної (стільникової) телефонії [48,49].

Ідея мобільності телетравматологічної допомоги, що з'явилася ще в 1970-х роках [95], успішно реалізується й у даний час. Надзвичайно доцільним є використання мобільних телемедичних комплексів в екстремальних ситуаціях, при роботі медичних бригад у вогнищах техногенних, екологічних і гуманітарних катастроф. Зокрема показана ефективність мобільного телемедичного комплексу польової лікарні, що працювала у Чечні після терористичного акту [43]. Впроваджуються телемедичні системи й у військову медицину для лікування бойової травми - розроблена телехірургічна система (телеманіпулятор) для лікування поранених на полі бою. Вона містить у собі стереоскопічний відеодисплей, маніпулятор, хірургічний інструментарій. Система дозволяє виконувати розсічення органа, зупиняти кровотечу, накладати шов. Також використовуються телеметричні, розвідувальні системи, хірургічні симулятори у віртуальній реальності [32,91].

З 2004 року з'явилася серія публікацій, присвячених використанню мобільних телефонів з убудованими цифровими фото- і відеокамерами, MMS-повідомлень і мобільного GPRS Інтернету для телеконсультування в травматології й ортопедії [27,33,56,64,102]. У тому числі для курирування ран кінцівок в амбулаторних пацієнтів [33]. Показано високу ефективність MMS-телеконсультацій у діагностиці й лікуванні м’якотканинних пошкоджень [56]. Однак можливості даної технології обмежені при ушкодженнях кістково-суглобової системи. Так, діагностична цінність MMS-телеконсультацій (при використанні убудованих 1.3 мегапіксельних фотокамер) при переломах без або з мінімальним зміщенням досить низька й негативно позначається на прийнятті рішень про лікувальну тактику [36]. При цьому автори не відзначають взаємозв'язку якості діагностики з рівнем професійної підготовки лікаря-діагноста. Можливо, для більш якісного використання MMS-телеконсультацій в ортопедії необхідне уточнення технічних вимог до монітора мобільного телефону, комунікатора. Серед переваг даної технології відзначають високу діагностичну цінність зображень, простоту й зручність використання, економічність.

Цікавим аспектом є використання інформаційно-телекомунікаційних технологій (зокрема Інтернету) пацієнтами ортопедо-травматологічного профілю. В останні роки проведений ряд досліджень, у результаті яких з'ясувалося, що значна кількість профільних пацієнтів (50-68% із числа постійних користувачів) використовує Інтернет як джерело інформації про власні захворювання, медичні центри, методики лікування; близько 25-40% самостійно зверталися за телеконсультаціями; близько 90% пацієнтів визначили отриману інформацію як дуже цінну [51,58,80]. Автори публікацій вважають необхідним подальший розвиток орієнтованого на пацієнта ортопедичного сегмента Інтернету, контроль якості розташовуваних у мережі матеріалів, установлення особливих професійних й етичних стандартів спілкування лікаря й пацієнта через Інтернет.

В останні роки значна увага приділяється наступним основним напрямкам використання телемедицини в травматології й ортопедії:

- організація телемедичних консультацій з великих регіональних медичних центрів для пацієнтів з важкою травмою, що перебувають в умовах сільської охорони здоров'я (показана висока клінічна й організаційна ефективність застосування телеконсультування, зниження рівня летальності) [1,18,73,85,107];

- застосування сервісів мобільної (стільникової) телефонії в ургентному телеконсультуванні, наданні першої допомоги, дистанційному навчанні, при підтримці в прийнятті організаційних і клінічних рішень у сфері травматології [11,27,48,49,64];

- використання телемедицини в лікуванні важких м’якотканинних ушкоджень і ран, у тому числі на амбулаторному етапі (домашня телемедицина), розробка спеціальних стандартів для телеконсультування в даній сфері, прийняття рішень при реплантаціях [60,72,76,83];

- телеконсультування для діагностики й лікування окремих видів ушкоджень (політравма, нейротравма, ушкодження щелепно-лицьової ділянки й органа зору й т.д.) [2,3,10,12-14,21,52,60,88], використання телемедицини для надання ортопедо-травматологічної допомоги дітям [43,73];

- аналіз і запобігання помилок у телемедичній діяльності [45,50];

- розробка й впровадження систем для телехірургічної ортопедо-травматологічної допомоги (зокрема розроблений і впроваджений хірургічний телеманіпулятор для репозиції закритих діафізарних переломів стегна. При оцінці ефективності системи відзначена відсутність статистично достовірних розходжень між якістю мануальної й телероботизованої репозиції (по оцінці контрольних рентгенограм). Більше того, у процесі роботизированої репозиції треба була менша кількість контрольних рентгенографій, що привело до більшої рентген-безпеки процедури [111]);

- удосконалювання й ширше використання методик телеприсутності в травматології й невідкладній допомозі [71].

Окремо слід відзначити, що за останні 10 років проведений ряд доказових досліджень різних ефектів застосування телемедичного консультування в організації й наданні ортопедо-травматологічної допомоги.

На базі когортного проспективного дослідження (n=996) показані висока ефективність і доцільність застосування телемедицини при рішенні організаційних і клінічних питань, пов'язаних з невідкладними пластичними операціями при травмах й опіках [108]. При цьому статистично підтверджена перевага використання телемедичних систем у порівнянні зі звичайними телефонними консультаціями.

В 1997 опублікована досить масштабна робота (n=100), що демонструє клінічну ефективність застосування телемедицини в лікуванні важких травм довгих кісток кінцівок і таза. Примітно, що понад 60% телеконсультацій були синхронними й проводилися за ургентними показниками. Як експерти залучалися ортопеди-травматологи, нейрохірурги й радіологи. В 68% випадків пацієнти залишалися на лікуванні в умовах місцевої (сільської) лікарні. Відзначені гарні анатомо-функціональні результати лікування. Зазначено можливість ефективного дистанційного обслуговування ортопедом-травматологом віддалених районів, лікувальні установи яких не мають власних фахівців у даній сфері [65,66].

Вивчено застосування телемедицини (у тому числі для дистанційної цитологічної діагностики) у двох групах пацієнтів (n=121, n=190) з первинними злоякісними новоутвореннями кісток і суглобів. Відзначено високу ефективність діагностики й прийняття клінічних рішень при дистанційному залученні до лікувально-діагностичного процесу експертів різних спеціальностей [39,78].

Організаційна ефективність за рахунок раннього визначення раціонального шляху транспортування, усунення невиправданих міжлікарняних переведень, економії часу на прийняття рішень доказово показано в групі пацієнтів (n=200) з гострими травмами (з них 93% - переломи) [98].

Клінічна ефективність телемедицини полягає в позитивному її впливі на прийняття клінічних рішень (більше правильних, адекватних, своєчасних і т.д.), зокрема, це доказово показано в групі пацієнтів (n=108) зі свіжими переломами [87].

Таким чином, телемедицина активно використовується в травматології й ортопедії протягом останніх десятиліть. Доцільність її застосування не викликає сумнівів, тому дана технологія взята на озброєння провідними світовими медичними й науково-дослідними центрами, професійними громадськими організаціями.

Телетравматологія й телеортопедія - це галузі охорони здоров’я, що динамічно розвиваються. І якщо раніше це було показано на прикладі вдосконалювання телерадіології, то в даний час такий розвиток пов'язаний із застосуванням Інтернету, бездротових і мобільних технологій, цифрових фотокамер. Окремо варто підкреслити дешевину й широку доступність сучасних телемедичних систем для установ ортопедо-травматологічного профілю, лікарів і медичних сестер. Доказово показана клінічна, економічна й організаційна ефективність застосування різних телемедичних систем на всіх етапах надання ортопедо-травматологічної допомоги.


Bibliography

  1. Анищенко А.В., Владзимирский А.В., Климовицкий В.Г., Магомедов А.Ю., Долгер В.Ф., Силаев В.Н., Слюсаренко П.Н. Эффективность телеконсультирования по травматологии-ортопедии в рамках  Областной телемедицинской сети // Український журнал телемедицини та медичної телематики.-2006.-Т.4,№2.-С.164-170.
  2. Винокуров С.А. Использование неформального  телеконсультирования в лечении тяжелой шахтной травмы верхней конечности // Український журнал телемедицини та медичної телематики.-2003.-Т.1,№1.-С.84-89.
  3. Владзимирський А.В. Лікування потерпілих із множинними і сполучними ушкодженнями на догоспітальному і госпітальному етапах з використанням телемедичних систем.-Автореф...канд.мед.н.- Вінниця, 2003.-20 с.
  4. Владзимирский А.В., Канзюба А.И., Мощенко В.Л., Шамова Т.А. Роль телемедицинских консультаций в планировании тотального эндопротезирования тазобедренного сустава // Травма.-2005.-Т.6,№2.-С.171-176.
  5. Владзимирский А.В. Телемедицина в лечении врожденных пороков развития // Травма.-2005.-Т.6,№3.-С.306-311.
  6. Владзимирский А.В. Телемедицина в травматологии и ортопедии // Медицина и…-2001.-№1(7).-С.65-67.
  7. Владзимирский А.В., Магомедов А.Ю. Опыт использования телеконсультирования в отделении сочетанной и множественной травмы // Травма.-2002.-Т.3,№1.-С.59-65.
  8. Владзимирский А.В., Борзых А.В. Наш опыт телемедицинского консультирования пациентов с травмами и заболеваниями кисти // Травма.-2003.-Т.4,№3.-С. 286-289.
  9. Владзимирский А.В. Влияние телеконсультирования на течение травматической болезни у пострадавших с политравмой // Травма.-2003.-Т.4,№2.-С.179-184.
  10. Владзимирский А.В., Челноков А.Н. Лечение пострадавших с множественными и сочетанными повреждениями с использованием телемедицинских систем // Травма.-2002.-Т.3,№4.-С.387-394.
  11. Владзимирский А.В., Калиновский Д.К., Долгер В.Ф. Первый опыт использования мобильных телемедицинских комплексов для телеконсультирования / Мобильные телемедицинские комплексы. Домашняя телемедицина – Матер. науч.-практ. Конф.-Ростов-на-Дону.-2005.-С.71-73.
  12.  Калиновский Д.К. Телеконсультирование в челюстно-лицевой хирургии и стоматологии // Український журнал телемедицини та медичної телематики.- 2005.-Т.3,№2.-С.148-156.
  13. Калиновский Д.К., Матрос-Таранец И.Н., Хахелева Т.Н.  Перспективы применения цифровых  компьютерных технологий и телемедицины в челюстно-лицевой хирургии // Український журнал телемедицини та медичної телематики.- 2004.-Т.2, №1.-С.88-93.
  14. Климовицкий В.Г., Владзимирский А.В., Магомедов А.Ю., Непомнящий В.Г., Воронюк В.П. Телеконсультирование в лечении редкой травмы локтевого сустава // Укр.ж.телем.мед.телем.-2004.-Т.2.,№1.-С.101-104.
  15. Климовицкий В.Г., Владзимирский А.В. Телемедицина в травматологии и ортопедии.- Донецк: Норд-Пресс, 2006.- 139 с.
  16. Климовицкий В.Г., Владзимирский А.В., Рушай А.К., Худобин В.Ю. Дистанционное обучение в травматологии и ортопедии – собственные разработки // Травма.-2003.-Т.4,№1.-С. 62-68.
  17. Климовицкий В.Г., Владзимирский А.В. Чрескостный остеосинтез в телемедицинском консультировании // Гений ортопедии.-2001.-№3.-С.128-132.
  18. Климовицкий В.Г., Владзимирский А.В. Комплектование и эксплуатация базовых рабочих станций телемедицины в травматологии и ортопедии / Матер.межд.науч.-практ.конф.травматологов-ортопедов “Новые технологии в лечении повреждений и заболеваний опорно-двигательной системы”.-Екатеринбург-Ревда,2001.-С.128-130.
  19. Климовицкий В.Г., Владзимирский А.В. Некоторые аспекты визуализации в телемедицинском консультировании // Медицинская визуализация.-2002.-№3.-С.138-143.
  20. Климовицкий В.Г., Владзимирский А.В. Использование телемедицинских технологий в лечении пострадавших с политравмой / Сб.трудов IV межрегиональной электронной научно-практической конференции с международным участием «Состояние и основные тенденции здоровья населения регионов России в начале XXI века».-Барнаул,2002.-С.209-215.
  21. Рушай А.К. Современные цифровые методы диагностики травматического остеомиелита в определении индивидуальной лечебной тактики // Український журнал телемедицини та медичної телематики.-2004.-Т.2,№2.-С.172-180.
  22. Челноков А.Н., Кутепов С.М. Особенности подготовки изображений для телеконсультаций в ортопедии и травматологии // Телемедицина и проблемы передачи изображений.-Тез.докл.третьего ежегодного Московского международного Симпозиума по телемедицине.-М.:МАКС Пресс, 2000.-С.68-69.
  23. Челноков А.Н. Компьютерно-телекоммуникационные технологии в ортопедии и травматологии // Укр.ж.телемед.мед.телемат.-2007.-Т.5,№1.-С.26-32.
  24. Челноков А.Н., Кутепов C.М., Головин А.А. Телеконсультации в ортопедии и травматолгии на основе web-технологий / Матер. науч.-практ. конф. "Лечение повреждений и заболеваний таза. Новые технологии в лечении повреждений и заболеваний опорно-двигательной системы".- Екатеринбург, 2001.- С.123-125.
  25. Щудло М.М. Телемедицина в ГУ РНЦ “Восстановительная травматология и ортопедия”  им. акад. Г.А.Илизарова  // Український журнал телемедицини та медичної телематики.-2004.-Т.2,№2.-С.197-201.
  26. Щудло М.М., Морозова Л.В., Гордичук С.В., Шихалева Н.Г. Цифровые и телекоммуникационные технологии в количественной оценке эффективности лечебно-реабилитационных мероприятий при ортопедической патологии  // Український журнал телемедицини та медичної телематики.-2003.-Т.1,№1.-С.50-56.
  27. Archbold HA, Guha AR, Shyamsundar S, McBride SJ, Charlwood P, Wray R. The use of multi-media messaging in the referral of musculoskeletal limb injuries to a tertiary trauma unit using: a 1-month evaluation. Injury. 2005 Apr;36(4):560-6.
  28. Armstrong I., Haston W. Medical decision support for remote general practitioners using telemedicine // J.Telemed.Telecare.-1997.-Vol.3,N1.-P.27-34.
  29. Ashkenazi I, Haspel J, Alfici R, Kessel B et al. Effect of teleradiology upon pattern of transfer of head injured patients from a rural general hospital to a neurosurgical referral centre. Emerg Med J. 2007 Aug;24(8):550-2.
  30. Baruffaldi F, Gualdrini G, Toni A. Comparison of asynchronous and realtime teleconsulting for orthopaedic second opinions. J Telemed Telecare. 2002;8(5):297-301.
  31. Benger J. Protocols for minor injuries telemedicine // J.Telemed.Telecare.-1999.-Vol.5,N3.-P.26-45.
  32. Bowersox J., Cordts P., LaPorta A. Use of an intuitive telemanipulator system for remote trauma surgery: an experimental study //J.Am.Coll.Surg.-1998.-N6, P.615-621.
  33. Braun RP, Vecchietti JL, Thomas L, Prins C, French LE, Gewirtzman AJ, Saurat JH, Salomon D.  Telemedical wound care using a new generation of mobile telephones: a feasibility study. Arch Dermatol. 2005 Feb;141(2):254-8.
  34. Bruder N. Transfer of emergency neurosurgical patients: when and how? Ann Fr Anesth Reanim. 2007 Oct;26(10):873-7.
  35. Callanan I, Gormalley U, O'Brien T. An orthopaedic discussion group, linking and teaching the orthopaedic community. Stud Health Technol Inform. 1999;68:500-2.
  36. Chandhanayingyong C, Tangtrakulwanich B, Kiriratnikom T. Teleconsultation for emergency orthopaedic patients using the multimedia messaging service via mobile phones. J Telemed Telecare. 2007;13(4):193-6.
  37. Craviari T, Besse JL, Curvale G, Maestro M, Tourné Y. Evaluation of a long-distance data transmission network in foot and ankle surgery. Rev Chir Orthop Reparatrice Appar Mot. 2003 Sep;89(5):433-42.
  38. Darkins A, Fisk N, Garner P, Wootton R. Point-to-point telemedicine using the ISDN. J Telemed Telecare. 1996;2 Suppl 1:82-3.
  39. Delling G, Werner M, Bernd L, Ewerbeck V. Telecommunication and telepathology. New diagnostic routes for orthopaedics and orthopaedic pathology. Pathologe. 2002 Sep;23(5):327-31.
  40. Doyle AJ, Le Fevre J, Anderson GD. Personal computer versus workstation display: observer performance in detection of wrist fractures on digital radiographs. Radiology. 2005 Dec;237(3):872-7.
  41. Einthoven W. Le telecardiogramme.Archives Internationales Physiologie.1906;vol. IV:132-164.
  42. Egol KA, Helfet DL, Koval KJ. Efficacy of telemedicine in the initial management of orthopedic trauma. Am J Orthop. 2003 Jul;32(7):356-60.
  43. Ehrlich AI, Kobrinsky BA, Petlakh VI, Rozinov VM, Shabanov VE. Telemedicine for a Children's Field Hospital in Chechnya. J Telemed Telecare. 2007;13(1):4-6.
  44. ISOST - http://www.orthogate.org. Last check 02.01.08.
  45. Fraser-Moodie J, Oliver CW. Problems with digital imaging in trauma. Injury. 2006 Sep;37(9):803-5.
  46. Galea M, Tumminia J, Garback LM. Telerehabilitation in spinal cord injury persons: a novel approach. Telemed J E Health. 2006 Apr;12(2):160-2.
  47. Gillard JH, Hubbard C, Das R, Sherriff H. Digital radiology in skeletal trauma: assessment of casualty officers' performance. J R Soc Med. 1998 Mar;91(3):129-32.
  48. Glinkowski W., Wojciechowski A., Gil M., Ossoliński M., Górecki A. Multimedia messaging system use in orthopedic clinic and teleradiology // Ukr. z. telemed. med. telemat.-2007.-Т.5,№2.-P.188-189.
  49. Glinkowski W., Wasilewska M., Gil M., Górecki A. Musculoskeletal 3G telerehabilitation // Ukr. z. telemed. med. telemat.-2007.-Т.5,№2.-P.189-190.
  50. Görnandt V, Gerboth A, Biskup K, Muhr G et al. Error assessment of color management in digital images in telemedicine. Biomed Tech (Berl). 2002;47 Suppl 1 Pt 2:641-3.
  51. Gupte CM, Hassan AN, McDermott ID, Thomas RD. The internet--friend or foe? A questionnaire study of orthopaedic out-patients. Ann R Coll Surg Engl. 2002 May;84(3):187-92.
  52. Hall G, Hennessy M, Barton J, Coroneo M. Teleophthalmology-assisted corneal foreign body removal in a rural hospital. Telemed J E Health. 2005 Feb;11(1):79-83.
  53. Harno K, Arajärvi E, Paavola T et al. Clinical effectiveness and cost analysis of patient referral by videoconferencing in orthopaedics. J Telemed Telecare. 2001;7(4):219-25.
  54. Haukipuro K, Ohinmaa A, Winblad I et al. The feasibility of telemedicine for orthopaedic outpatient clinics - a randomized controlled trial. J Telemed Telecare. 2000;6(4):193-8.
  55. Houtchens BA, Clemmer TP, Holloway HC, Kiselev AA et al. Telemedicine and international disaster response. Medical consultation to Armenia and Russia via a Telemedicine Spacebridge. Prehosp Disaster Med. 1993 Jan-Mar;8(1):57-66.
  56. Hsieh CH, Tsai HH, Yin JW, Chen CY et al. Teleconsultation with the mobile camera-phone in digital soft-tissue injury: a feasibility study. Plast Reconstr Surg. 2004 Dec;114(7):1776-82.
  57. Jacobs MJ, Edmondson MJ, Lowry JC. Accuracy of diagnosis of fractures by maxillofacial and accident and emergency doctors using plain radiography compared with a telemedicine system: a prospective study. Br J Oral Maxillofac Surg. 2002 Apr;40(2):156-62.
  58. Jariwala AC, Kandasamy, Abboud RJ, Wigderowitz CA. Patients and the Internet: a demographic study of a cohort of orthopaedic out-patients. Surgeon. 2004 Apr;2(2):103-6.
  59. Jones SM, Milroy C, Pickford MA. Telemedicine in acute plastic surgical trauma and burns. Ann R Coll Surg Engl. 2004 Jul;86(4):239-42.
  60. Jones SM, Banwell PE, Shakespeare PG. Telemedicine in wound healing. Int Wound J. 2004 Dec;1(4):225-30.
  61. Jónsson A, Laurin S, Karner G, Herrlin K, Hochbergs P. Spatial resolution requirements in digital radiography of scaphoid fractures. An ROC analysis. Acta Radiol. 1996 Jul;37(4):555-60.
  62. Kirkpatrick AW, Brenneman FD, McCallum A, Breeck K, Boulanger BR. Prospective evaluation of the potential role of teleradiology in acute interhospital trauma referrals. J Trauma. 1999 Jun;46(6):1017-23.
  63. Krupinski E, Gonzales M, Gonzales C, Weinstein RS. Evaluation of a digital camera for acquiring radiographic images for telemedicine applications. Telemed J E Health. 2000 Fall;6(3):297-302.
  64. Lam TK, Preketes A, Gates R. Mobile phone photo messaging assisted communication in the assessment of hand trauma. ANZ J Surg. 2004 Jul;74(7):598-602.
  65. Lambrecht CJ. Telemedicine in trauma care: description of 100 trauma teleconsults. Telemed J. 1997 Winter;3(4):265-8.
  66. Lambrecht CJ, Canham WD, Gattey PH, McKenzie GM.Telemedicine and orthopaedic care. A review of 2 years of experience. Clin Orthop Relat Res. 1998 Mar;(348):228-32.
  67. Larson A, Lynch DA, Zeligman B, Harlow C. Accuracy of diagnosis of subtle chest disease and subtle fractures with a teleradiology system. AJR Am J Roentgenol. 1998 Jan;170(1):19-22.
  68. Latifi R, Peck K, Porter JM, Poropatich R, Geare T 3rd, Nassi RB. Telepresence and telemedicine in trauma and emergency care management. Stud Health Technol Inform. 2004;104:193-9.
  69. Latifi R, Peck K, Satava R, Anvari M. Telepresence and Telementoring in Surgery. In Latifi R (ed.) Establishing Telemedicine in Developing Countries: From Inception to Implementation, Amsterdam:  IOS, 2004.-P.200-206.
  70. Latifi R, Peck K, Porter JM, Poropatich R, Geare T 3rd, Nassi RB. Telepresence and telemedicine in trauma and emergency care management. Stud Health Technol Inform. 2004;104:193-9.
  71. Latifi R, Weinstein R, Porter J , Ziemba M et al . Telemedicine and telepresence for trauma and emergency care management. Scandinavian Journal of Surgery 96: 281–289, 2007.
  72. Litzinger G, Rossman T, Demuth B, Roberts J. In-home wound care management utilizing information technology. Home Healthc Nurse. 2007 Feb;25(2):119-30.
  73. Marcin JP, Schepps DE, Page KA, Struve SN et al. The use of telemedicine to provide pediatric critical care consultations to pediatric trauma patients admitted to a remote trauma intensive care unit: a preliminary report. Pediatr Crit Care Med. 2004 May;5(3):251-6.
  74. Martel J, Jiménez MD, Martín-Santos FJ, López-Alonso A. Accuracy of teleradiology in skeletal disorders: solitary bone lesions and fractures. J Telemed Telecare. 1995;1(1):13-8.
  75. Mattioli P, Klutke PJ, Baruffaldi F et al. Technical validation of low-cost videoconferencing systems applied in orthopaedic teleconsulting services. Comput Methods Programs Biomed. 1999 Sep;60(2):143-52.
  76. Murphy RX Jr, Bain MA, Wasser TE, Wilson E, Okunski WJ. The reliability of digital imaging in the remote assessment of wounds: defining a standard. Ann Plast Surg. 2006 Apr;56(4):431-6.
  77. Murphey MD, Bramble JM, Cook LT et al. Nondisplaced fractures: spatial resolution requirements for detection with digital skeletal imaging. Radiology. 1990 Mar;174(3 Pt 1):865-70.
  78. Niemeyer P, Delling G, Werner M, Simank HG, Bernd L. Telecommunication and telepathology in orthopedic oncology. Possibilities in diagnosis and therapy of primary malignant bone tumors. Orthopade. 2003 Nov;32(11):949-54.
  79. Ohinmaa A, Vuolio S, Haukipuro K, Winblad I. A cost-minimization analysis of orthopaedic consultations using videoconferencing in comparison with conventional consulting. J Telemed Telecare. 2002;8(5):283-9.
  80. Pennekamp PH, Diedrich O, Schmitt O, Kraft CN. Frequency and utility of internet use by orthopaedic patients. Z Orthop Ihre Grenzgeb. 2006 Sep-Oct;144(5):459-63.
  81. Phillips VL, Temkin AJ, Vesmarovich SH, Burns R. A feasibility study of video-based home telecare for clients with spinal cord injuries. J Telemed Telecare. 1998;4(4):219-23.
  82. Raikin SM, Bley LA, Leb RB. Emerging technology: remote analysis of traumatic musculoskeletal radiographs transmitted by electronic mail. J Orthop Trauma. 1999 Sep-Oct;13(7):516-9.
  83. Ratliff CR, Forch W. Telehealth for wound management in long-term care. Ostomy Wound Manage. 2005 Sep;51(9):40-5.
  84. Reid JG, McGowan JJ, Ricci MA, McFarlane G. Desktop teleradiology in support of rural orthopedic trauma care. Proc AMIA Annu Fall Symp. 1997;:403-7.
  85. Ricci MA, Caputo M, Amour J, Rogers FB et al. Telemedicine reduces discrepancies in rural trauma care. Telemed J E Health. 2003 Spring;9(1):3-11.
  86. Ricci WM, Borrelli J. Teleradiology in orthopaedics. Clin Orthop Relat Res. 2004 Apr;(421):64-9.
  87. Ricci WM, Borrelli J. Teleradiology in orthopaedic surgery: impact on clinical decision making for acute fracture management. J Orthop Trauma. 2002 Jan;16(1):1-6.
  88. Roccia F, Spada MC, Milani B, Berrone S. Telemedicine in maxillofacial trauma: a 2-year clinical experience. J Oral Maxillofac Surg. 2005 Aug;63(8):1101-5.
  89. Rodas EB, Latifi R, Cone S, Broderick TJ, Doarn CR, Merrell RC. Telesurgical presence and consultation for open surgery. Arch Surg. 2002 Dec;137(12):1360-3.
  90. Salvini E, Zincone G, Macchi I, Mariani AM et al. The detectability of osteoarticular lesions of the extremities on the television monitor. Radiol Med (Torino). 1994 Apr;87(4):401-4.
  91. Satava RM. Virtual reality and telepresence for military medicine. Comput Biol Med. 1995 Mar;25(2):229-36.
  92. Scott WW Jr, Rosenbaum JE, Ackerman SJ, Reichle RL et al. Subtle orthopedic fractures: teleradiology workstation versus film interpretation. Radiology. 1993 Jun;187(3):811-5.
  93. SICOT Telediagnostic - http://telediag.sicot.org. Last check 02.01.08.
  94. Soopramanien A, Pain H, Stainthorpe A, Menarini M, Ventura M. Using telemedicine to provide post-discharge support for patients with spinal cord injuries. J Telemed Telecare. 2005;11 Suppl 1:68-70.
  95. STARPAHC systems report. Vol.1. Executive summary.-NASA,1977.-46 p.
  96. Stieglitz S., Gnann W., Schachinger U. et al. Telecommunication in trauma surgery. Communication networks of hospitals in East Bavaria // Chirurg.-1998.-Vol.69,N11.-P.1123-1128.
  97. Størmer J, Bolle SR, Sund T, Weller GE, Gitlin JN. ROC-study of a teleradiology workstation versus film readings. Acta Radiol. 1997 Jan;38(1):176-80.
  98. Tachakra S, Hollingdale J, Uche CU. Evaluation of telemedical orthopaedic specialty support to a minor accident and treatment service. J Telemed Telecare. 2001;7(1):27-31.
  99. Tangtrakulwanich B, Kwunpiroj W, Chongsuvivatwong V, Geater AF et al. Teleconsultation with digital camera images is useful for fracture care. Clin Orthop Relat Res. 2006 Aug;449:308-12.
  100. Thomas K, Burton D, Withrow L, Adkisson B. Impact of a preoperative education program via interactive telehealth network for rural patients having total joint replacement. Orthop Nurs. 2004 Jan-Feb;23(1):39-44.
  101. Todder D, Matar M, Kaplan Z. Acute-phase trauma intervention using a videoconference link circumvents compromised access to expert trauma care. Telemed J E Health. 2007 Feb;13(1):65-7.
  102. Tsai HH, Pong YP, Liang CC, Lin PY, Hsieh CH. Teleconsultation by using the mobile camera phone for remote management of the extremity wound: a pilot study. Ann Plast Surg. 2004 Dec;53(6):584-7.
  103. Vesmarovich S., Walker T., Hauber R. et al. Use of telerehabilitation to manage pressure ulcers in persons with spinal cord injuries // Adv.Wound Care.-1999.-Vol.12,N5.-P.264-269.
  104. Vladzymyrskyy A.V. The Use of Teleconsultations in the Treatment of Patients with Multiple Trauma // European Journal of Trauma.- Vol.30, N6.- 2004.-P.394 – 397.
  105. Vladzymyrskyy A.V. Experience of the use of teleconsultations in treatment of the patients with trauma and diseases of foot // The Journal of Foot Surgery (India).-Vol.XIX, N1.-2004.-P.50-52.
  106. Vladzymyrskyy A.V. Our experience with telemedicine in traumatology and orthopedics // Turkish Journal of Trauma & Emergency Surgery (Ulus Travma Derg).-2004.-№10(3).-P.189-191.
  107. Vladzymyrskyy A.V. Four years' experience of teleconsultations in daily clinical practice // Journal of Telemedicine and Telecare.-Vol.11,N6.-2005.- P. 294 -297.
  108. Wallace DL, Jones SM, Milroy C, Pickford MA. Telemedicine for acute plastic surgical trauma and burns. J Plast Reconstr Aesthet Surg. 2008;61(1):31-6.
  109. WebOrto - http://weborto.net. Last check 02.01.08.
  110. Wegryn SA, Piraino DW, Richmond BJ, Schluchter MD. Comparison of digital and conventional musculoskeletal radiography: an observer performance study. Radiology. 1990 Apr;175(1):225-8.
  111. Westphal R, Winkelbach S, Gösling T, Hüfner T et al. A surgical telemanipulator for femur shaft fracture reduction. Int J Med Robot. 2006 Sep;2(3):238-50.
  112. Wilkins EG, Lowery JC, Goldfarb S. Feasibility of virtual wound care: a pilot study. Adv Skin Wound Care. 2007 May;20(5):275-6, 278.
  113. Wilson AJ, Hodge JC. ROC-study of a teleradiology workstation versus film readings. Acta Radiol. 1997 Jan;38(1):176-80.
  114. Wilson AJ, Hodge JC. Digitized radiographs in skeletal trauma: a performance comparison between a digital workstation and the original film images. Radiology. 1995 Aug;196(2):565-8.
  115. Wootton R. Equipment for minor injuries telemedicine //J.Telemed.Telecare.-1999.-Vol.5,N3.-P.14-19.
  116. Yamamoto LG, DiMauro R, Long DC. Personal computer teleradiology: comparing image quality of lateral cervical spine radiographs with conventional teleradiology. Am J Emerg Med. 1993 Jul;11(4):384-9.
  117. Yamamoto LG, Elliott PR, Herman MI, Abramo TJ. Telemedicine using the internet. Am J Emerg Med. 1996 Jul;14(4):416-20.

Similar articles

Вплив телемедичного консультування на лікувально-діагностичний процес у травматології та ортопедії
Authors: А.В. Владзимирський - НДІ травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, Донецьк, Україна
"Тrauma" Том 9, №3, 2008
Date: 2011.09.01
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Концепція клінічного використання телемедицини в травматології та ортопедії
Authors: А.В.Владзимирський - НДІ травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім.М.Горького, Донецьк, Україна
"Тrauma" Том 10, №1, 2009
Date: 2011.08.30
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches
Можливості міжфахових телемедичних консультацій в травматології та ортопедії
Authors: А.В. Владзимирський, Д.К. Каліновський - НДІ травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім.М.Горького, Донецький національний медичний університет ім.М.Горького, Донецьк, Україна
"Тrauma" Том 11, №5, 2010
Date: 2011.08.30
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Authors: А.В. Владзимирский, О.И. Ряскова, НИИ травматологии и ортопедии Донецкого национального медицинского университета им. М. Горького
"Child`s Health" 5(8) 2007
Date: 2008.07.09
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches

Back to issue